Шепітько В.Ю., Коновалова В.Ю., Журавель В.А. Криміналістика

Подождите немного. Документ загружается.

261

Розділ 20. Призначення та проведення судових експертиз

повідну підготовку та атестацію як судові експерти певної спеці альності

(ст. 10 Закону України «Про судову експертизу»).

Законодавством визначені особи, які не можуть бути судовими

експертами. Не можуть залучатися до виконання обов’язків судового

експерта особи, визнані у вста новленому законом порядку недієздат-

ними, а також ті, які мають судимість (ст. 11 Закону

України «Про су-

дову експертизу»). Крім того, не можуть бути експертами особи, які

перебувають у службовій або іншій залежності від обвинуваченого,

потер пілого або які раніше були ревізорами у справі (ст. 75 КПК).

У певних випадках експерт може бути відведений з таких підстав

(ст. ст. 54, 62 КПК):

1) якщо він є потерпілим, цивільним

позивачем, цивільним відпо-

відачем або ро дичем кого-небудь з них, а також родичем слідчого,

особи, яка провадила дізнання, обвинувача або обвинуваченого;

2) якщо він брав участь у даній справі як свідок, експерт, спеціаліст,

перекла дач, особа, яка провадила дізнання, слідчий, обвинувач, за-

хисник або представник інтересів потерпілого, цивільного позивача

або цивільного

відповідача (попередня участь даної особи у справі як

експерта не є підставою для його відводу);

3) якщо він під час досудового розслідування справи вирішував

питання щодо проведення обшуку, виїмки, огляду, обрання, зміни чи

скасування запобіжних захо дів, продовження строків тримання під

вартою, або розглядав скарги на затримання чи на постанови про від

мову в порушенні кримінальної справи або закриття справи;

4) якщо він під час досудового розслідування справи розглядав

питання про усунення захисника в порядку, передбаченому ст. 61

КПК

України;

5) якщо він особисто або його родичі заінтересовані у результатах

справи;

6) при наявності інших обставин, які викликають сумнів в

об’єктивності експерта;

7) якщо буде виявлена некомпетентність цієї особи з тих питань,

які підлягають вирішенню шляхом проведення експертизи.

Закон передбачає права і обов’язки експерта. Зокрема, експерт має

право

: оз найомлюватися з матеріалами справи, які стосуються пред-

мета судової експертизи; клопотати про надання додаткових матеріалів,

необхідних для дачі висновку; вказу вати в акті судової експертизи на

виявлені у ході її проведення факти, які мають значення для справи і

з приводу яких йому не були поставлені питання; з дозволу особи, яка

262

Частина третя. Криміналістична тактика

провадить дізнання, слідчого, прокурора або суду бути присутнім при

про веденні допитів та інших слідчих дій і задавати допитуваним осо-

бам запитання, які стосуються експертизи; подавати скарги на дії осо-

би, в провадженні якої перебуває справа, якщо ці дії порушують права

судового експерта; отримувати винагороду за проведення судової екс-

пертизи, якщо

її виконання не є службовим завданням (ст. 13 Закону

України «Про судову експертизу», ст. 77 КПК).

Судовий експерт має певні обов’язки. Так, особа, призначена екс-

пертом, повинна з’явитися за викликом і дати правильний висновок на

поставлені запитання. Експерт зобов’язаний відмовитися від дачі ви-

сновку з питань, що виходять за межі

його компетенції, і письмово

повідомити про це орган, який призначив експертизу. Саме так він по-

винен робити й у випадках, коли наданих йому матеріалів недостат ньо

для дачі висновку (ст. 77 КПК). Експерт також зобов’язаний: провес ти

повне дослідження і дати обґрунтований та об’єктивний письмовий

висновок; на вимогу органу дізнання,

слідчого, прокурора, судді дати

роз’яснення щодо дано го ним висновку; заявляти самовідвід за наяв-

ності передбачених законодавством підстав, які виключають його

участь у справі (ст. 12 Закону України «Про судову експертизу»).

За відмову без поважних причин від виконання покладених на

нього обов’язків або за да чу завідомо неправдивого висновку експерт

несе

кримінальну відповідальність за ст. ст. 384, 385 КК України.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про судову експертизу» судово-

експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи та

відомчі служби, до яких належать науково-дослідні та інші установи

судових експертиз Міністерства юстиції України і Міністерства охорони

здоров’я України, експертні служби Міністерства внутрішніх справ

України,

Міністерства оборони України, Служби безпеки України.

У системі Міністерства юстиції України функціонують сім науково-

дослідних інститутів судових експертиз (Дніпропетровський науково-

дослідний інститут судових експертиз, Донецький науково-дослідний

інститут судових експертиз, Київський науково-дослідний інститут судо-

вих експертиз, Кримський науково-дослідний інститут судових експертиз,

Львівський науково-дослідний інститут судових експертиз, Одеський

науково

-дослідний інститут судових експертиз, Харківський науково-

дослідний інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса), в

яких проводяться всі традиційні і нетрадиційні види криміналістичних

експертиз. Крім криміналістичних, в інститутах проводяться й такі

ви ди судових експертиз, як судово-економічні, автотехнічні, будівельно-

технічні, това рознавчі, ґрунтознавчі, біологічні та ін.

263

Розділ 20. Призначення та проведення судових експертиз

У системі Міністерства внутрішніх справ України створено мережу

експертно-криміналістичних служб (Державний науково-дослідний

експертно-криміналістичний центр МВС України (ДНДЕКЦ) та

науково-дослідні експертно-криміналістичні цен три (НДЕКЦ) при

ГУМВС, УМВС, УМВСТ), де проводяться різні види криміналіс тичних

експертиз, дослідження наркотичних засобів, психотропних речовин,

їх ана логів і прекурсорів, автотехнічні, пожежно-технічні (

обставин і

механізму пожеж) та деякі інші експертизи.

У системі Міністерства охорони здоров’я України зосереджено

судово-медичні та судово-психіатричні установи. Мережа судово-

медичних установ складається з різ них за своїм рангом бюро судово-

медичних експертиз. Такі експертизи також про водяться співробітни-

ками кафедр судової медицини деяких вищих навчальних за кладів.

§ 3. Основи підготовки, призначення

та проведення судових експертиз

Судова експертиза має бути старанно підготовлена. Процес під-

готовки експер тизи містить такі основні елементи:

1) збирання необхідних матеріалів;

2) вибір моменту призначення експертизи;

3) визначення предмета судової експертизи;

4) формулювання питань експерту;

5) вибір експертної установи або експерта.

Збирання необхідних матеріалів. Такими матеріалами насамперед

є досліджувані об’єкти (речові докази, жива особа, труп

або його час-

тини та ін.), відносно яких слідчий (суд) повинен з’ясувати певні пи-

тання. Досліджувані об’єкти збираються у ході проведення слідчих

(судових) дій (оглядів, обшуків, виїмок та ін.) з додержанням встанов-

лених законом правил.

У деяких випадках експерту необхідно надавати так звані зразки

порівняльного матеріалу. Під зразками

для експертного дослідження

слід розуміти матеріальні об’єк ти, що надаються експерту для порів-

няння з об’єктами, що ідентифікуються або діаг ностуються. Це можуть

бути зразки почерку, відбитки пальців рук, зліпки зубів, взут тя, проби

крові, слини, зразки шрифту друкарської машинки, які використову-

ються в процесі проведення експертиз як порівняльні матеріали

при

264

Частина третя. Криміналістична тактика

дослідженні рукописів, предметів з відбитками рук, ніг, зубів, паперів

та інших об’єктів, що надаються ек сперту для дослідження.

Слідчий збирає зразки в процесі таких слідчих дій, як огляд, обшук,

виїмка або шляхом безпосереднього відібрання їх у обвинуваченого,

підозрюваного, свідка або потерпілого. Так, відповідно до ст. 199 КПК

у разі потреби слідчий

має пра во винести постанову про вилучення

або відібрання зразків почерку та інших зразків, необхідних для екс-

пертного дослідження. При цьому одержання зразків для по рівняльного

дослідження є процесуальною дією, яка полягає в одержанні порівняль-

них матеріалів для експертного дослідження. Для відібрання або ви-

лучення зразків слідчий може використовувати допомогу спеціаліста.

Про

відібрання зразків склада ється протокол.

На відміну від речових доказів зразки для порівняльного досліджен-

ня не пов’я зані з розслідуваною подією і безсумнівно походять від

конкретного об’єкта. Зразки повинні мати репрезентативність (достат-

ність кількості та якості) та порівняльність (можливість порівняння).

За способом одержання зразки поділяються на дві групи: вільні

та

експеримен тальні. Вільні зразки виключають можливість будь-якого умис-

ного викривлення оз нак досліджуваного об’єкта. Ці зразки створено або

одержано поза зв’язком з розслі дуваною кримінальною справою і, як

правило, до її порушення (наприклад, особис те листування особи, в якої

відбираються зразки, її щоденники та інші рукописні документи, викона-

ні

до порушення кримінальної справи). Експериментальні зразки — це

зразки, спеціально одержані для проведення цієї конкретної експертизи.

Вибір моменту призначення експертизи. За загальним правилом

судова експер тиза повинна бути призначена своєчасно. Своєчасність

призначення експертизи за безпечується плануванням цієї слідчої дії.

Визначаючи момент призначення експертизи, слід ураховувати:

1) властивості та стан об’єктів експертного дослідження

;

2) необхідність та можливість одержання порівняльних зразків;

3) особливості експертного дослідження (складність, наявність

відповідних ме тодик, час проведення тощо);

4) слідчу ситуацію.

Вибір моменту призначення експертизи передбачає визначення її

місця у сис темі інших слідчих дій. Призначення та проведення екс-

пертизи зумовлені тактич ними міркуваннями. Визначення часу при-

значення експертизи пов’язане з

особли востями розслідуваного зло-

чину, слідчою ситуацією, наявністю або відсутністю не обхідних мате-

ріалів для призначення експертизи.

265

Розділ 20. Призначення та проведення судових експертиз

Визначення предмета судової експертизи. Предмет експертизи —

це ті обстави ни, які можуть бути з’ясовані в процесі експертного до-

слідження, та фактичні дані, які встановлюються на основі спеціальних

знань і дослідження матеріалів справи. Предмет експертизи визнача-

ється питаннями, поставленими перед експертом, слід чим або судом.

Формулювання питань експерту. Згідно із законом перед

екс-

пертом можуть бути поставлені тільки такі питання, для вирішення

яких необхідні наукові, технічні або інші спеціальні знання. Існують

Науково-методичні рекомендації з питань підготовки та призначення

експертиз (затверджені наказом Міністерства юстиції України від 8

жовтня 1998 р. № 53/5), які містять типові переліки питань стосовно

різних видів експертиз. Такі переліки питань є

орієнтуючими.

Питання експерту повинні відповідати таким основним вимогам:

1) не виходити за межі спеціальних знань експерта і не мати право-

вого харак теру;

2) бути визначеними, конкретними та короткими;

3) мати логічну послідовність;

4) характеризуватися повнотою та мати комплексний характер.

Вибір експертної установи або експерта. Вибір експертної уста-

нови здійснюється з урахуванням виду

експертизи, об’єктів досліджен-

ня та характеру питань, які підлягають вирішенню. В Україні існує

система судово-експертних установ, в яких про водяться судові екс-

пертизи. При проведенні експертизи поза експертною установою в

постанові або ухвалі про призначення експертизи вказується конкрет-

ний спеціаліст, якому доручається проведення експертизи.

Призначення експертизи оформляється постановою слідчого

(ст. 196 КПК) або ухвалою (постановою) суду (судді) (ст. 310 КПК),

яка є юридичною підставою проведення експертизи. Постанова (ухва-

ла) про призначення експертизи складається з трьох частин: вступної,

описової та резолютивної.

У вступній частині постанови вказуються дата та місце її складан-

ня, посада, зван ня та прізвище особи, яка ухвалила постанову, найме-

нування

кримінальної справи.

Описова частина постанови передбачає короткий виклад обставин

справи, де докладно по даються відомості щодо об’єктів експертизи

(обставини, пов’язані з їх виявленням, вилученням, зберіганням та ін.).

Завершується описова частина постанови формулю ванням підстав для

призначення експертизи (з посиланням на відповідні статті КПК, яки-

ми керувався слідчий або суд

266

Частина третя. Криміналістична тактика

Резолютивна частина постанови містить рішення про призначен-

ня експертизи. Тут зазначаються її вид, прізвище експерта або найме-

нування експертної установи, питання, щодо яких необхідно дати

висновок, перелік матеріалів, що надаються експерту.

Відповідно до ст. 198 КПК керівник експертної установи, одержав-

ши постанову про призначення експертизи, доручає її проведення

одному або декільком експертам

. При цьому слід ураховувати обста-

вини, які виключають можливість доручення проведення експертизи

зацікавленій особі.

Експертне дослідження — це процес дослідження об’єктів, що нада-

ні на експер тизу. У своїй діяльності експерт використовує методи екс-

пертного дослідження, тобто систему способів, прийомів, операцій для

вирішення експертних завдань. У теорії кри міналістики існують різні

класифікації цих методів. Методи експертного досліджен ня звичайно по-

діляються на загальні, окремонаукові та спеціальні (багатооб’єктні).

Експерт не має права обмежити обсяг запропонованого йому до-

слідження. За наявності великої кількості однорідних об’єктів (напри-

клад, партія недоброякісної продукції) слідчий або суд повинен роз-

глянути питання щодо доцільності вибірково го дослідження. Разом

тим згідно зі ст. 200 КПК експерт має право роз ширити обсяг дослі-

дження, зазначивши у висновку виявлені в процесі дослідження об-

ставини, які мають значення у справі, і з яких йому не були поставле-

ні питання.

Експерт повинен виходити з таких загальних положень: об’єктивності,

повноти та всебічності дослідження; його

законності і своєчасності;

цілеспрямованості і плановості; безпосередньості дослідження об’єктів

експертизи; процесуального оформ лення її результатів.

§ 4. Оцінка та використання висновку

експерта у кримінальному процесі

Висновок експерта є джерелом судових доказів Висновок експер-

та — це процесуальний документ, в якому викладаються підстави

проведення експертизи, перебіг та результати експертного дослі-

дження. Він складається з трьох частин: вступної, дослідної та за-

ключної (ст. 200 КПК).

У вступній частині зазначаються: найменування експертизи; дата

і місце складання висновку; дата постанови про

призначення експер-

267

Розділ 20. Призначення та проведення судових експертиз

тизи та хто її виніс; перелік об’єктів, що надійшли на дослідження,

порівняльних та інших матеріалів; питання, поставлені перед експер-

том, відомості про його особу; клопотання про надання додаткових

матеріалів та результати їх розгляду; відомості про участь експерта у

проведенні слідчих дій; прізвища та процесуальне становище осіб, які

брали участь при

проведенні експертизи.

У дослідній частині описуються об’єкти експертизи; викладається

процес експертного дослідження; робляться аналіз і синтез одержаних

результатів; наводяться різні розрахунки та довідкові дані, якими ко-

ристувався експерт; обґрунтовуються його вис новки. Дослідна части-

на висновку ідентифікаційної експертизи повинна містити опис кон-

кретних ознак, покладених в обґрунтування висновку.

У заключній

частині містяться висновки експерта, тобто відповіді на

поставлені перед ним питання. Висновок експерта може мати форму ка-

тегоричного висновку або висновку про неможливість вирішити питання,

поставлене перед експертом. Категоричний висновок може бути позитив-

ним або негативним. До висновку додається ілюстративний матеріал:

фотознімки, схеми, креслення та ін. Висновок підписується експертом.

Висновок

експерта не має переваг перед іншими доказами. Та об-

ставина, що висновки експерта обґрунтовані дослідженнями, проведе-

ними із застосуванням нау кових, технічних або інших спеціальних

знань, не виключає можливості та необхід ності їх оцінки слідчим і

судом у повному обсязі. Відповідно до ст. 75 КПК висновок експерта

для особи, яка провадить дізнання, слідчого

, прокурора і суду не є

обов’язковим, але незгода з ним повинна бути мотивована у відповід-

них поста нові, ухвалі, вироку.

Висновок експерта оцінюється за загальними правилами оцінки

доказів (ст. 67 КПК). Однією з особливостей оцінки висновку експер-

та є необхід ність спеціального мотивування підстав, за якими відки-

дається висновок.

Оцінка висновку

експерта є складною розумовою діяльністю, яка

включає:

1) аналіз додержання процесуального порядку призначення та про-

ведення судо вої експертизи;

2) визначення відповідності висновку експерта завданню;

3) встановлення повноти та наукової обґрунтованості висновку

експерта;

4) визначення відповідності висновку експерта іншим зібраним по

справі доказам;

5) перевірку віднесення до справи даних, які містяться у висновку.

268

Частина третя. Криміналістична тактика

Слід мати на увазі, що встановлені суперечності між висновком

експерта та іншими даними по справі ще не свідчать про недостовір-

ність висновку. Супереч ливі дані підлягають новій оцінці, під час якої

можуть бути встановлені погрішності у результатах огляду місця події

або обшуку, помилки у показаннях свідків або потерпілих та ін.

результаті оцінки висновку експерта слідчий (суд) може прийняти

одне з таких рішень:

1) визнати висновок експерта повним та обґрунтованим, таким, що

має значення по справі;

2) визнати висновок експерта неповним або недостатньо ясним та

в разі необхідності при значити додаткову експертизу або допитати

експерта відповідно до ст. 201 КПК;

3) визнати висновок експерта необґрунтованим

або сумнівним щодо

його правильності та в разі необхідності призначити повторну екс-

пертизу чи здійснити інші процесуальні дії, спрямовані на перевірку

висновків експерта.

Запитання для самоконтролю

Що таке судова експертиза?1.

За якими підставами можуть бути класифіковані судо-2.

ві експертизи?

В яких випадках судова експертиза має призначатися 3.

обов’язково?

Які права має судовий експерт?4.

Які обов’язки має судовий експерт?5.

Які установи та відомчі служби здійснюють судово-6.

експертну діяльність?

Які елементи охоплює процес підготовки судової

екс-7.

пертизи?

Які групи зразків для порівняльного дослідження ви-8.

окремлюють в судовій експертизі?

Яким вимогам мають відповідати питання експерту?9.

Що являє собою експертна ініціатива?10.

Що таке висновок експерта?11.

З яких частин складається висновок експерта?12.

За якими правилами оцінюється висновок експерта?13.

Яке рішення може прийняти слідчий у результаті

оцін-14.

ки висновку експерта?

269

Частина

четверта

Криміналістична

методика

Розділ 21

Загальні положення

криміналістичної методики

§ 1. Сутність криміналістичної

методики

Методика розслідування окремих видів злочинів (або криміналіс-

тична методика) є важливим розділом науки криміналістики. Кримі-

налістична методика — це система наукових положень і розроблюваних

на їх основі рекомендацій щодо організації і здійснення розслідування

та запобігання окремих видів злочинів. У системі криміналістичних

знань вона являє собою синтезуючий рівень, який об’єднує положення

криміналістичної

техніки і криміналістичної тактики в їх переломлен-

ні до умов розслідування певного виду злочину.

У теорії криміналістики слід розрізняти поняття методу і методики.

Під методами маються на увазі способи практичного здійснення чого-

небудь, досягнення певних результатів (їх комплекси), спрямовані на

збирання, дослідження та оцінку доказів з метою встановлення істини

по

кримінальній справі. Методика — це сукупність методів (їх систе-

ма), в якій вони пов’язані між собою і підпорядковані певній меті роз-

слідування злочинів.

Будь-який злочин є унікальним та індивідуальним. Не існує тотож-

них злочинів. Водночас кожна одинична подія — це прояв однотипних

270

Частина четверта. Криміналістична методика

(однопорядкових) подій, який характеризується наявністю не тільки

індивідуальних ознак, а й типових, що мають відношення до групи,

роду або виду. У методиці розслідування окремих видів злочинів

об’єднуючим принципом виступають видові особливості складів зло-

чинів, найбільш характерні способи їх вчинення. Науковою основою

криміналістичної методики є наявність спільності ознак у структурі

кожного виду злочинів.

Поняття криміналістичної методики може розглядатися в трьох

основних напрямах:

1) як розділ криміналістики;

2) як методика розслідування певного виду або різновиду злочину

(окремі криміналістичні методики) — методика розслідування вбивств,

зґвалтувань, крадіжок, вимагань, розбоїв та ін.;

3) як переломлення видової методики до конкретного злочину

(в практичному аспекті).

Методика розслідування окремих

видів злочинів має відповідний зміст.

У структурі криміналістичної методики розрізняють дві частини:

1) загальні положення;

2) окремі методики.

Загальні положення методики охоплюють проблеми предмета кри-

міналістичної методики, принципів формування її наукових рекоменда-

цій, основ їх побудови і розроблення, критеріїв ефективності викорис-

тання. Зміст криміналістичної методики охоплює загальні питання ор-

ганізації розкриття і

розслідування злочинів, проблеми взаємодії слід-

чого з оперативно-розшуковими працівниками і спеціалістами, основи

криміналістичної класифікації та характеристики злочинів. У загальних

положеннях методики увага приділяється ситуаційному підходу в

розслідуванні злочинів, поняттю і видам слідчих ситуацій, проблемі

прийняття тактичних рішень, реалізації тактичних операцій.

У структурі методики розслідування окремих видів злочинів важ-

ливе

значення мають окремі криміналістичні методики. По суті вони

охоплюють основний зміст методики.

Окрема методика розслідування — це система взаємопов’язаних і

взаємообумовлених дій. Тому її завданням є розроблення типових

систем (алгоритмів) дій слідчого, що сприяють обранню оптимальної

лінії поведінки в процесі розслідування певного виду злочину. Окрема

криміналістична методика — це комплекс порад типізованого

харак-

теру, що є найбільш ефективним при розслідуванні того або іншого

виду (роду) злочинів: крадіжок, вимагань, вбивств, бандитизму та ін.