Шепітько В.Ю., Коновалова В.Ю., Журавель В.А. Криміналістика

Подождите немного. Документ загружается.

251

Розділ 19. Відтворення обстановки та обставин події ...

слідчого експерименту та обставини справи повідомляються його

учасникам. Однак у деяких випадках такі роз’яснення є недоцільними

(наприклад, якщо метою експерименту є перевірка обсягу виконаних

робіт за один день. Таке повідомлення може вплинути на темп і якість

робіт та дати по суті неправильні результати експерименту).

У процесі підготовки до експерименту

необхідно вирішити питан-

ня про засоби зв’язку між окремими групами його учасників. Засобами

зв’язку, за допомогою яких встановлюють початок проведення досліду

та його закінчення, можуть бути телефон, сигнали, подані прапорцями,

свистками, руками.

Методика слідчого експерименту передбачає виконання та додер-

жання правил його проведення — процесуальних та тактичних. До

процесуальних правил

належать такі:

1) при проведенні слідчого експерименту обов’язковою є участь

понятих; як уже відмічалося, їх кількість визначається характером до-

слідів та розташуванням учасників експерименту;

2) необхідною є участь спеціалістів у випадках, коли їхні спеціаль-

ні знання можуть бути використані для відтворення обстановки події

або явища, а також для визначення місця

розташування учасників екс-

перименту або їхніх поз — у разі визначення пози потерпілого при

пораненні та ін.;

3) доцільною є присутність при проведенні експерименту осіб, по-

казання яких перевіряються; якщо слідчим експериментом перевіря-

ється можливість певних осіб бачити або чути щось, участь їх в екс-

перименті є обов’язковою;

4) про перебіг і

результати проведення слідчого експерименту

складається протокол відповідно до ст. 195 КПК.

Тактичні правила проведення слідчого експерименту такі:

1) слідчий експеримент слід проводити в умовах та обстановці,

максимально наближених до тих, в яких відбулася подія. З цією метою

при відтворенні обстановки використовуються протокол місця події,

фотознімки, креслення, показання свідків та обвинувачених;

2) слідчий

експеримент бажано проводити на тому самому місці,

де відбулася подія, яку перевіряють. Тут важливо відзначити, що коли

факт, який перевіряють, тісно пов’язаний з місцем дійсної події або

умовами цього місця, то слідчий експеримент, як правило, проводить-

ся на цьому самому місці;

3) слідчий експеримент має проводитися у такий час, коли

відбу-

лася подія, яку перевіряють, з метою створення аналогічних умов

252

Частина третя. Криміналістична тактика

чутності (особливо у місті), видимості, що забезпечує об’єктивність

результатів експерименту;

4) для проведення слідчого експерименту слід використовувати ті

самі знаряддя та засоби, які застосовувалися при події злочину, або

однорідні предмети і знаряддя;

5) для відтворення обстановки учасників треба розташувати саме

так, як вони про це повідомили, а понятих поставити в місце

прове-

дення дослідів та на точки спостереження;

6) досліди необхідно повторювати декілька разів, змінюючи умови

експерименту. Повторення дослідів дозволить виключити випадкові

результати та достовірно з’ясувати певний факт. Не рекомендується

проводити досліди слідчому або понятим. Для цього повинні бути за-

прошені спеціальні особи (статисти), а слідчий та поняті мають спо-

стерігати

за проведенням дослідів. Слідчий регулює черговість про-

ведення дослідів та визначає специфіку кожного з них.

Якщо обвинувачений, який бере участь у слідчому експерименті,

заявляє клопотання про проведення того чи іншого досліду, то, як

правило, таке клопотання задовольняється. Під час дослідів слідчому

доцільно робити помітки про їх результати, а у разі

потреби фотогра-

фувати окремі моменти досліду або проведення його в цілому.

§ 3. Особливості перевірки показань

на місці

Перевірка показань на місці — це слідча дія, яка полягає у зі-

ставленні показань про пов’язані з певним місцем обставини зло-

чину з фактичною обстановкою на цьому місці, показаною слідчо-

му в присутності понятих особою, яка дала показання, з метою

з’ясування їх достовірності.

Перевірка показань на місці має на меті

одержання нових фактів,

а також перевірку, уточнення вже встановлених під час розслідування.

Необхідність у застосуванні цієї дії виникає у випадках, коли іншим

шляхом, крім зіставлення показань з тим, що існує в дійсності на міс-

ці події, не можна переконатися в достовірності таких показань.

Зміст перевірки показань на місці полягає в

тому, що слідчий про-

понує особі, яка була допитана (свідку, потерпілому, підозрюваному,

обвинуваченому), вказати місце вчинення злочину (чи інше місце),

розповісти про цю подію, супроводжуючи у певних випадках свою

253

Розділ 19. Відтворення обстановки та обставин події ...

розповідь демонстрацією власних дій чи дій інших осіб. Потім слідчий

зіставляє відомості, одержані під час перевірки, з реальною обстанов-

кою на місці, з одного боку, і з раніше одержаними показаннями та

іншими доказами у справі — з другого. Особа, показання якої переві-

ряються, дає їх в присутності понятих, показує, де і що

відбувалося.

Слідчий у процесі перевірки показань на місці вирішує декілька

завдань:

1) переконується в існуванні місця, про яке йшлося у показаннях;

2) перевіряє відповідність опису ознак обстановки у показаннях

конкретної особи дійсній обстановці на місці;

3) встановлює наявність слідів чи предметів, які підтверджують

зміст показань;

4) визначає напрямок руху учасників досліджуваної події,

їхнє вза-

ємне розташування в той чи інший момент розвитку події злочину;

5) зіставляє опис обстановки на місці та у показаннях підозрюва-

них, обвинувачених, потерпілих чи свідків.

Перевірка показань на місці передбачає стадії підготовки до неї,

проведення та фіксації результатів.

Підготовка до перевірки показань на місці включає підготовчі дії,

пов’язані

з вивченням показань допитуваного, та підготовку забезпе-

чення цієї дії на місці її проведення. Така підготовка полягає в тому,

що слідчий:

1) пропонує особі, показання якої перевіряються, взяти участь у

слідчій дії і показати на місці те, про що вона повідомила на допиті;

роз’яснює, в чому полягає сутність перевірки показань

на місці та яким

буде порядок її проведення. Необхідною умовою перевірки показань

на місці є добровільна згода на це допитуваного;

2) перевіряє достатність і ступінь конкретності даних про місце, на

якому буде проведено перевірку. Якщо цих даних недостатньо, здій-

снюється додатковий допит певної особи;

3) визначає склад учасників слідчої дії, запрошує до

участі у пере-

вірці понятих, роз’яснює їм їхні права і обов’язки;

4) готує необхідні науково-технічні та допоміжні засоби, тран-

спорт;

5) визначає найбільш доцільний час проведення перевірки показань

на місці;

6) складає план проведення слідчої дії. У плані зазначаються: де,

коли і з якою метою проводитиметься перевірка, порядок і

послідов-

ність дій її учасників.

254

Частина третя. Криміналістична тактика

Складність структури перевірки показань на місці робить її схожою

на інші слідчі дії — допит, огляд, експеримент, пред’явлення для впізнан-

ня, обшук. Перевірка показань на місці включає окремі елементи цих дій,

у зв’язку з чим її тактика деякою мірою схожа з тактикою проведення на-

званих слідчих дій. Однак тактика перевірки

показань на місці в цілому

має власну, притаманну тільки їй специфіку. Проведення перевірки по-

казань на місці характеризується такими тактичними особливостями:

1) показання повинні перевірятися лише на тому місці, де відбува-

лася подія злочину, де йшов (їхав) підозрюваний (обвинувачений,

свідок) до місця події, де він залишив сліди чи знаряддя злочину;

особа, показання якої перевіряються, повинна сама показувати, де

і що відбувалося. Така особа дає згоду на перевірку показань на місці;

3) якщо перевіряються показання декількох осіб, кожна з них ви-

водиться на місце окремо. Групова перевірка суперечить сутності

слідчої дії і втрачає своє доказове значення;

4) при перевірці показань на місці неприпустимо

відтворювати

цинічні дії чи дії, що загрожують безпеці оточуючих осіб, принижують

їх честь і гідність. Про такі дії обвинувачений може тільки розповісти

на місці;

5) слідчий не повинен допускати у своїх діях чи запитаннях навід-

них вказівок чи слів.

Тактика перевірки показань на місці передбачає використання

різних тактичних прийомів: постановка уточнюючих

, доповнюючих

чи контрольних запитань; аналіз відповідей особи, показання якої

перевіряються; зіставлення показань, що були одержані на допиті, з

реальною картиною місця події; надання свідку (обвинуваченому)

можливості пояснити розбіжності між показаннями і даними місця

події тощо.

§ 4. Фіксація результатів відтворення

обстановки та обставин події

Основним способом фіксації результатів відтворення обстановки

та обставин події є протокол, який складається відповідно до вимог

ст. ст. 84, 85, 195 КПК. За структурою у протоколі виділяють три час-

тини: вступну, описову та заключну.

В описовій частині протоколу відтворення обстановки та обставин

події містяться такі відомості: точне місце проведення слідчої дії;

255

Розділ 19. Відтворення обстановки та обставин події ...

метеорологічні, звукові та інші умови; обстановка (якщо її було рекон-

струйовано, то зазначається, як і на підставі яких даних); розміщення

учасників перед початком дослідів; зміст кожного досліду; одержані

результати та ін. Тут також слід зазначати: звідки розпочався маршрут

прямування до місця перевірки; як він проходив; які показання давав

обвинувачений (підозрюваний чи

свідок); які дії він виконував на міс-

ці події; які запитання ставилися особі, показання якої перевіряються;

які вона давала відповіді; які сліди чи предмети було виявлено під час

перевірки показань на місці.

У протоколі відтворення обстановки та обставин події містяться дані

про заяви і зауваження учасників слідчої дії (якщо вони

мали місце); про

час початку і закінчення відтворення; про попередження учасників щодо

нерозголошення даних досудового слідства. Протокол складає особа,

яка проводить слідчу дію, а підписують його всі особи, які брали участь

у відтворенні обстановки та обставин події, поняті та слідчий.

Додатковими способами фіксації результатів відтворення обстанов-

ки та обставин події є

складання планів і схем, використання фото-,

кіно-, відеозйомки, звукозапису. Метою такої фіксації є наочне відобра-

ження обстановки та обставин відтворюваної події. Так, плани і схеми

дають змогу відобразити розташування ділянок місцевості і приміщень,

розміщення всіх предметів і учасників слідчої дії. На планах і схемах

бажано намітити маршрут руху із зазначенням

його початку та закінчен-

ня, проміжні зупинки, місця проведення дослідів тощо.

Фотозйомку доцільно застосовувати для фіксації взаємного роз-

ташування учасників відтворення обстановки та обставин події, важ-

ливих елементів дослідів або пересування учасників перевірки пока-

зань на місці, їх результатів. Окремі моменти під час слідчої дії фото-

графуються за правилами судово-оперативної

зйомки.

Відеозйомка має певні переваги порівняно з фотографуванням.

Вона дає змогу зафіксувати всі дії обвинуваченого (чи свідка) в дина-

міці, послідовність цих дій, ініціативу обвинуваченого у показі та

розповіді під час відтворення обстановки і обставин події.

Запитання для самоконтролю

Які слідчі дії можуть бути проведені в межах відтво-1.

рення обстановки та обставин події?

У чому полягає сутність слідчого експерименту?2.

256

Частина третя. Криміналістична тактика

Які існують види слідчого експерименту?3.

Які елементи охоплює підготовка до слідчого експери-4.

менту?

Яких тактичних правил необхідно додержуватися при 5.

проведенні слідчого експерименту?

Що являє собою перевірка показань на місці?6.

Які завдання має вирішувати слідчий у процесі пере-7.

вірки показань на місці?

Які тактичні особливості притаманні проведенню пере-8.

вірки

показань на місці?

Що є основним способом фіксації результатів відтво-9.

рення обстановки та обставин події?

З яких частин має складатися протокол відтворення 10.

обстановки та обставин події?

Які існують додаткові способи фіксації відтворення 11.

обстановки та обставин події?

257

Розділ 20

Призначення та проведення

судових експертиз

§ 1. Поняття судової експертизи, її види

та значення

У кримінально-процесуальній діяльності спеціальні знання вико-

ристовуються у двох основних формах: при залученні спеціалістів під

час здійснення окремих слідчих (судових) дій та в межах проведення

експертизи. Під час відправлення правосуддя велику допомогу слідству

та суду надає судова експертиза.

Судова експертиза — це процесуальна дія, яка полягає в дослі-

дженні експертом за

завданням слідчого або судді речових доказів та

інших матеріалів з метою встановлення фактичних даних та об-

ставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Проведення судової експертизи регламентовано Законом України

від 25 лютого 1994 р. «Про судову експертизу», Кримінально-

процесуальним кодексом України (ст. ст. 75–77, 196–205, 310–312),

Цивільним процесуальним кодексом України (ст. ст. 22–24, 47, 53, 66,

142–150, 170, 171, 239), Господарським процесуальним кодексом Укра-

їни (ст. ст. 31, 42, 42), Кодексом про адміністративні правопорушення

України (ст. ст. 273, 275), Законом України «Про виконавче проваджен-

ня» (ст. ст. 14, 17), а також Інструкцією про

призначення та проведен-

ня судових експертиз, затвердженою наказом Міністерства юстиції

України від 8 жовтня 1998 р. № 53/5, та іншими нормативно-правовими

актами. Згідно з чинним законодавством України експер тиза призна-

чається у випадках, коли для вирішення певних питань при проваджен-

ні в справі потрібні наукові, технічні або інші спеціальні знання

(ч. 1 ст. 75 КПК

). До спеціальних знань належать будь-які знання та

вміння об’єктивного ха рактеру, одержані внаслідок вищої професійної

підготовки, наукової діяльності, до свіду практичної роботи, що відпо-

відають сучасному науковому і практичному рівням.

У теорії кримінального процесу та криміналістики судова експер-

тиза визнача ється як дослідження, що провадиться згідно з кримінально-

258

Частина третя. Криміналістична тактика

процесуальним, ци вільно-процесуальним або іншим законодавством

особою, яка володіє спеціальними знаннями у науці, техніці, ремеслі,

з метою встановлення обставин (фактичних даних), що мають зна чення

для справи. Закон України «Про судову експертизу» визначає поняття

судо вої експертизи як дослідження експертом на основі спеціальних

знань матеріальних об’єктів, явищ і процесів, які

містять інформацію

про обставини справи, що пере буває у провадженні органів дізнання,

досудового слідства чи суду.

Під час експертизи істотні для справи факти можуть встановлюва-

тися за відсут ності слідчого (або суду). Ця особливість дозволяє по-

яснити, чому законодавець уста новив систему додаткових процесуаль-

них гарантій, додержання яких покликано спри яти достовірному, по

вному та об’єктивному встановленню фактів експертом та все бічній

перевірці його висновків слідчим і судом. Експертизу слід призначати

тільки тоді, коли в цьому є дійсна необхідність, коли без відповіді екс-

перта на деякі питан ня неможливо встановити істину в справі. Непри-

пустимо призначати експертизу для вирішення питань, що потребують

таких

спеціальних знань, які не виходять за ме жі професійної підго-

товки слідчого, прокурора або судді, тобто на вирішення екс перта не

можна ставити питання правового характеру.

Судові експертизи класифікуються за різними підставами. За сво-

єрідністю пред мета спеціальних пізнань їх можна розділити на декіль-

ка класів: криміналістичні, су дово-медичні, судово-психіатричні,

судово

-психологічні, судово-фармацевтичні та фармакологічні, фізико-

технічні, хімічні, товарознавчі та харчових продуктів, еколо гічні,

судово-економічні та ін.

Кожний названий клас можна поділити на роди, види та підвиди.

Так, усі кри міналістичні експертизи поділяються на два роди: тради-

ційні та нетрадиційні. Тради ційні експертизи охоплюють такі види

експертиз, як дактилоскопічна, трасологічна, судово

-по черкознавча,

авторознавча, судово-балістична, технічна експертиза документів

та ін. Нетрадиційні експертизи включають експертизу матеріалів,

речовин та виро бів (нафтопродуктів і пально-мастильних матеріалів,

лакофарбових матеріалів і покриттів, волокон і волокнистих матеріа-

лів), фоноскопічну та фонетичну експертизи та ін.

Найбільш поширеним видом судової експертизи є криміналістична.

Криміналіс тична експертиза — це лабораторне дослідження

об’єктів

з метою встановлення їхньо го фактичного стану; можливості прове-

дення певних дій; обставин, при яких були проведені дії; невидимих

259

Розділ 20. Призначення та проведення судових експертиз

слідів зашифрованого змісту; групової належності об’єктів або їх то-

тожності. Така експертиза вимагає застосування спеціальних

криміналістич них знань. Її об’єктами можуть бути тексти та підписи

документів, відбитки печаток і штампів, сліди рук, ніг, знарядь злому

та інструментів, транспортних засобів, зброї, боєприпасів та ін. За-

лежно від об’єктів дослідження

криміналістичні експертизи поділя-

ються на почеркознавчу, технічну експертизу документів, трасологічну,

судово-балістичну та ін.

Судово-медичні експертизи поділяються на експертизи трупа, жи-

вих осіб, речо вих доказів. Їх завдання полягає у встановленні причини

смерті, характеру та ступе ня тяжкості тілесних ушкоджень, визначен-

ні групової належності і походження різ них виділень організму люди-

ни та вирішенні інших питань, що вимагають застосу вання судово-

медичних знань.

За характером завдань, які вирішуються, та методів дослідження

судові експер тизи можуть бути поділені на ідентифікаційні, класифі-

каційні та діагностичні. Іден тифікаційні експертизи встановлюють

індивідуальну тотожність; класифікаційні — ви значають групову на-

лежність різного роду об’єктів; діагностичні — показують стан різних

об’єктів та їх динаміку.

Судові експертизи поділяються на:

1) первинні та повторні. Повторні призначаються у разі необґрун-

тованості вис новку експерта в результаті первинної експертизи або у

разі сумніву в правильності його висновку. Така експертиза доручаєть-

ся іншому експертові або іншим експер там (ст. ст. 75, 203 КПК);

2) основні та додаткові. Додаткова експертиза

призначається, якщо

експертиза визнана неповною або не досить ясною, і доручається тому

самому або іншому ек спертові (ст. ст. 75, 203 КПК);

3) одноособові та комісійні. Перші проводяться одним експертом.

Комісійна екс пертиза виконується групою експертів — спеціалістів з

однієї галузі знань. Комісійна експертиза може призначатися для ви-

рішення достатньо складних питань або за наявності

різних точок зору

з якого-небудь питання;

4) однорідні та комплексні. Однорідною є експертиза, при прове-

денні котрої вико ристовуються знання у якійсь одній галузі науки. При

виконанні комплексної експер тизи використовуються спеціальні знання

різних наук. Це можуть бути медико-криміналістичні, психолого-

психіатричні, автотехнічні і криміналістичні, зоотехнічні і ветеринар-

ні та інші

комплексні дослідження. Спеціалісти, які беруть участь у

260

Частина третя. Криміналістична тактика

комплексній судовій експертизі та дійшли єдиної думки, складають та

підписують спільний вис новок. При цьому в акті визначається, у чому

конкретно полягала роль кожного спеціаліста. У разі, коли експерти не

дійшли згоди, кожний з них складає окремий вис новок.

§ 2. Процесуальні та організаційні питання

призначення судових експертиз.

Система судово-експертних установ

в Україні

Призначення експертизи віднесено на розсуд слідчого або суду, які

приймають рішення, виходячи з конкретних обставин справи, про

необхідність залучення нау кових, технічних або інших спеціальних

знань. У деяких зазначених у законі випад ках обов’язково повинна

бути проведена відповідна експертиза.

Експертиза обов’язкова (ст. 76 КПК):

1) для встановлення причин смерті;

2) для

встановлення тяжкості і характеру тілесних ушкоджень;

3) для визначення психічного стану підозрюваного або обвинува-

ченого при на явності в справі даних, які викликають сумнів щодо його

осудності;

4) для встановлення статевої зрілості потерпілої в справах про зло-

чини, перед бачені ст. 155 КК України;

5) для встановлення віку підозрюваного або обвинуваченого, якщо

це має

зна чення для вирішення питання про його кримінальну відпо-

відальність і якщо про це немає відповідних документів і неможливо

їх одержати.

Експертиза проводиться у період розслідування або судового роз-

гляду справи на підставі відповідного процесуального документа:

постанови слідчого (судді) або ух вали суду. Призначення експертизи

є процесуальною дією і тому її проведення

мож ливе лише по поруше-

ній справі.

Чинне законодавство України визначає правовий статус експерта та

встановлює вимоги до нього. Судовими експертами можуть бути особи,

які мають необхідні знан ня для давання висновку з досліджуваних пи-

тань. Спеціалісти державних спеціалізова них установ і відомчих служб,

що проводять судові експертизи, повинні мати вищу освіту

, пройти від-