Сейко Н.А. Соціальна педагогіка

Подождите немного. Документ загружается.

121

індивідуальності з потребою об'єднання, якого вимагало соціальне життя. В

згоді з цими двома нахилами визначалась соціальна емоція, співчуття. Це спів-

чуття буває органічно-рефлекторне і свідоме, розумне. Перше буває і в звірів:

собака виє і шукає своїх цуценят, коли їх від неї забрано. Дитина, бачачи сум на

обличчі мами, одразу починає плакати, це природне співчуття. Розумна форма

співчуття виявляється у дитини під впливом природної чулості і виховання —

співчуття до усіх убогих, слабих— і стає одним з найкращих елементів людської

душі; це гуманізм, можливо найширший, що співчуває не тільки своїм кревним,

але й усім, хто страждає. Розумне співчуття — це наслідок соціального життя:

якби дитина не мала уяви про не я, про когось іншого, кого вона, може, й не

знає конкретно, але може завше собі уявити — не було б кому співчувати. Це

співчуття послідовно розвивається до різних форм соціального об'єднання:

наше Січове братерство, побратимство в Сербії, навіть серед негрів існує при-

сяга братерства. Ті народи завше перемагали, які найміцніше були об'єднані.

Симпатія, каже Сутфлянд, це сила активна; вона дає нахил до різних мо-

ральних завдань, утворює почуття обов'язку. Жодна дитина не родиться з іде-

єю обов'язку, — це не інстинктивне почуття симпатії, —тим легше в неї розви-

нути почуття обов'язку. Симпатія до людей і почуття обов'язку ще не складають

усього морального виховання: воно ще мусить дати дитині розуміння правди,

яким повинно бути пройняте все життя. Весь сенс моральної індивідуальності

полягає в тому, щоб дитина самостійно розуміла правду і неправду і не давала

себе збити з правдивого шляху ані власним емоціям, ані якимсь зовнішнім

впливам. Як би тісно ми не були зв'язані з громадою, тільки ми самі можемо

допомогти собі добре зрозуміти добро і зло і назавше стати «чесними самі з

собою».

PDF створений версією pdfFactory Pro для ознайомлення www.pdffactory.com

122

Тема 7. ЧИННИКИ СОЦІАЛЬНОГО ФОРМУ-

ВАННЯ ОСОБИСТОСТІ

ПЛАН:

1. Формування Я-концепції як необхідна умова процесу соціа-

лізації.

2. Багаторівнева соціальна структура “Я” та принципи конс-

труювання особистості.

3. Загальна характеристика соціалізаційних чинників.

4. Мікрочинники у процесі соціалізації дитини.

5. Культура та етнос як чинники соціалізації дитини.

6. Засоби масової інформації у процесі соціалізації дітей та підлі-

тків.

7. Об`єднання ровесників і соціалізація.

Формування Я-концепції як необхідна умова

процесу соціалізації

Визначити час початку формування "Я-концепції" людини прак-

тично неможливо. Проте можливо побудувати модель виникнення

"Я" у вигляді наступної схеми (рис.15).

1-й

рівень –

рівень

відчут-

тів

2-й рівень –

рівень

сприйняття

(запаху ма-

теринського

молока,

тепла, світла

тощо)

3-й рівень –

рівень сві-

домості

(формується

асоціативний

зв`язок між

потребами та

діями)

4-й рівень

– рівень

суб`єктивн

ого досві-

ду чи рі-

вень

пам`яті

5-й рівень –

рівень влас-

не "Я", або

"самості", де

формується

"літопис"

суб`єктивних

переживань

індивіда

6-й рівень –

рівень само-

свідомості і

самопізнан-

ня

Рис.15. Модель формування морального "Я".

Генеза цього багаторівневого процесу відбувається приблизно

так:

Немає дітей – є люди, але з іншим масштабом понять,

іншими джерелами досвіду, іншою грою почуттів.

Януш Корчак

PDF створений версією pdfFactory Pro для ознайомлення www.pdffactory.com

123

Ø 0-3 місяці – пробуджується інтерес до зовнішніх об`єктів, в

тому числі соціальних; відбувається диференціація світу на "себе"

та "інших";

Ø 3-8 місяців – ці тенденції закріплюються і дитина починає

де-в-чому пізнавати себе;

Ø 8-12 місяців – "самість" набуває постійності, дитина починає

розрізняти свої зовнішні риси;

Ø 1-2 роки – консолідуються базові риси "самості" – вік, стать,

"Я", які починають "працювати" у різних життєвих ситуаціях.

Одночасно починається формування "Я-перцепції", тобто сприй-

няття інших людей та відділення "Я" від "не-Я". Цей процес можна

представити наступним чином:

Ø діти до 7-8 років сприймають оточуючий соціум у зовніш-

ніх характеристиках; при цьому вони змішують зовнішні обстави-

ни та зовнішні індивідуальні властивості. Їхні оцінки, як правило,

однозначні (хороший, поганий; добрий, злий).

Ø переломним моментом формування "Я-перцепції" можна

вважати вік 12-13 років, коли дитина починає розглядати своє со-

ціальне оточення у різних контекстах: як вияв індивідуальних

якостей; як наслідок колишніх обставин; як результат природних

особливостей тощо. Чорно-білі образи при цьому руйнуються, "Я-

перцепція" стає різнобічною.

Таким чином, формування "Я-концепції" дитини являється зако-

номірним поступальним процесом. Від елементарних самовідчуттів

та самовпізнавання, які лише диференціюють "Я" і "не-Я", особис-

тість переходить до усвідомлення себе як стійкого об`єкта (СО) і

стійкого суб`єкта (СС) оточуючого соціуму.

Разом: СО + СС = автономізація "самості",

тобто творення певного соціального статусу, який забезпечує від-

повідний рівень соціальної адаптації і забезпечується ним же.

Багаторівнева соціальна структура "Я" та прин-

ципи конструювання особистості

Умовно можна виділити п`ять рівнів соціалізації та формування

соціальної компетентності особистості. Ці рівні не є результатом ін-

дуктивних процесів, тобто формування особистості по висхідній. На

кожному з вказаних нижче рівнів розвиток особистості може зупини-

тися або опинитися внаслідок життєвих криз, соціальної дезадаптації

тощо.

1 рівень – особистості, як такої, ще немає, або вже немає, або вза-

галі немає. На цьому рівні людина виступає "гвинтиком", "автома-

PDF створений версією pdfFactory Pro для ознайомлення www.pdffactory.com

124

том", тобто об`єктом управління. Належність до цього рівня соціалі-

зації не залежить від віку. Соціальна система, заснована на управлін-

ня "гвинтиками", врешті-решт самоліквідується, оскільки вимагає

багатьох "контролерів" і "наглядачів", тобто переобтяжений проша-

рок управлінців.

2-й рівень – рівень "текстуальної", однозначної людини, людини-

догматика. Така особистість (такий учень, такий учитель) чітко роз-

діляє соціум на "своїх" і "чужих", друзів і ворогів, матеріалістів та

ідеалістів, віруючих та атеїстів, реформаторів та реакціонерів; на те,

що має сенс і вигоду, і те, що їх не має. На такому рівні відбувається

процвітання "масової культури", конвенційної моралі, яка вимагає

суворого слідування зовнішнім вказівкам та нормам поведінки. Сти-

мулювати текстуальну особистість можна лише за допомогою наго-

род і покарань.

3-й рівень – рівень "здорового глузду". На цьому рівні дитина зда-

тна сприймати підтекст, символіку, різнобічність соціуму. У певних

межах такій особистості доступна творчість, однак присутня непри-

язнь до поглядів, об`єктів, явищ, які кардинально відрізняються від

загальноприйнятих істин. Парадоксально мислячу людину особис-

тість третього рівня сприймає як єретика.

4-й рівень – рівень обдарованих, талановитих особистостей з ви-

соким творчим потенціалом, нестандартним способом мислення.

Особистості такого рівня соціалізованості не можуть обмежуватися

виконанням будь-чого "від звідти до сюди"; такі люди завжди дода-

ють до соціальної дії особистісне начало.

5-й рівень – рівень парадоксальних особистостей. або геніїв. Осо-

бистості на такому рівні існують переважно як виключення, а не як

правило. Він незрозумілий для оточення, і з точки зору здорового

глузду існує в іншому вимірі.

Принципи конструювання "Я"

Таких принципів можна вказати чотири.

1. Принцип інтеріоризації (засвоєння) чужих оцінок, який ще

називають концепцією "дзеркального Я". Цей принцип підтверджу-

ється тим, що уявлення людей значною мірою залежать від оцінки

оточуючих, особливо якщо це колективна оцінка. При цьому слід

враховувати кілька аспектів:

1) зміни "Я" під впливом оточуючого соціуму є більш значущи-

ми, якщо особистість переконана в одностайності оцінки себе;

2) різні люди по-різному сприймають оцінки та міркування ін-

ших (від повної байдужості до повної перебудови власного життя на

кшталт чийогось);

PDF створений версією pdfFactory Pro для ознайомлення www.pdffactory.com

125

3) висока самооцінка, яка не співпадає з думкою оточуючого со-

ціального середовища (групи) свідчить про наявність певної рефере-

нтної групи, яка надає особистості очікуваного визнання.

2. Принцип інтеріоризації, чи засвоєння чужих оцінок. Цей

принцип виявляється, по-перше, у тому, що індивід порівнює своє

"Я" з минулим та майбутнім його образом; по-друге, особистість по-

рівнює себе з іншими.

3. Принцип самоатрибуції, згідно з яким особистість черпає

інформацію про себе з трьох джерел: з сприйняття свого внутрішньо-

го стану; із спостереження своєї відкритої поведінки; від обставин, у

яких реалізується ця поведінка.

4. Принцип смислової інтеграції "образу Я". Він полягає в

об`єднанні дії трьох попередньо названих принципів у реальних си-

туаціях життєдіяльності.

Загальна характеристика соціалізаційних чинни-

ків

Соціалізація – неперервний і багатогранний процес, що триває

протягом всього життя людини. Однак найбільш інтенсивно він про-

тікає у дитинстві й юності, коли закладаються усі базові орієнтації,

встановлюються головні соціальні норми й взаємини, формується

мотивація соціальної поведінки.

Соціалізація людини здійснюється за допомогою широкого набо-

ру засобів, специфічних для того чи іншого суспільства, соціального

прошарку, віку. До них відносяться: засоби годування немовлят і до-

гляду за ними; формування побутових і гігієнічних умінь; оточуючі

продукти матеріальної культури; елементи духовної культури; стиль і

зміст спілкування; методи заохочення і покарання у сім’ї, групах ро-

весників, виховних та інших соціалізуючи організаціях; послідовне

залучення до численних типів та видів стосунків у головних сферах

життєдіяльності – спілкуванні, грі, пізнанні, предметно-практичній та

духовно-практичній діяльності, спорті, а також – у сімейній, профе-

сійній, суспільній, релігійній сферах.

Кожне суспільство, держава, соціальна група виробляє у своїй іс-

торії певний набір позитивних і негативних, формальних і неформа-

льних санкцій – засобів навіювання, переконання, приписів та забо-

рон, засобів спонукання і тиску, аж до застосування фізичного насил-

ля, засобів вираження визнання, відзнаки, нагород.

За допомогою цих засобів та мір поведінка людини і цілої групи

людей приводиться до відповідності з прийнятими у даній культурі

зразками, нормами, цінностями.

PDF створений версією pdfFactory Pro для ознайомлення www.pdffactory.com

126

Серед головних механізмів соціалізації ми виділяємо: імпринтінг

(відображення), наслідування, екзистенційний натиск, ідентифікацію,

рефлексію.

До соціально-педагогічних механізмів соціалізації можна віднес-

ти: традиційний механізм соціалізації, інституційний механізм, сти-

лізований механізм, міжособистісний.

Загалом процес соціалізації можна умовно поділити на чотири

складові:

• стихійна соціалізація людини під впливом об’єктивних умов

життя в суспільстві;

• відносно спрямована соціалізація під впливом застосованих

державою певних економічних, законодавчих, організаційних засо-

бів;

• відносно соціально контрольована соціалізація – планомірне

створення правових, організаційних, матеріальних і духовних умов

для розвитку людини;

• більш чи менш свідома самозміна людини, що має про соціа-

льний, асоціальний чи антисоціальний вектор.

СОЦІАЛІЗАЦІЯ

Стихійна со-

ціалізація

Відносно спря-

мована соціалізація

Відносно соціально

контрольована соціаліза-

ція – виховання

САМОЗМІНА

Соціально компетентна особистість.

Соціальна компетентність - це здатність особистості орієнтувати-

ся у різних життєвих ситуаціях, жити й ефективно працювати у сус-

пільстві з ринковою економікою на основі сучасної базової методо-

логічної, світоглядної, духовної, моральної, інформаційної культури.

Соціально компетентна людина здатна:

• приймати рішення стосовно себе і прагнути до розуміння влас-

них почуттів і вимог;

• блокувати неприємні почуття і власну невпевненість;

• представляти, як слід досягати мети найефективнішим чином;

• правильно розуміти бажання, очікування і вимоги інших людей,

враховувати їхні права;

PDF створений версією pdfFactory Pro для ознайомлення www.pdffactory.com

127

• уявляти, як з урахуванням конкретних обставин і часу поводи-

тися, беручи до уваги інтереси інших людей та власні вимоги;

• усвідомлювати, що соціальна компетентність не має нічого спі-

льного з агресивністю і передбачає повагу прав і обов‘язків інших.

Процес соціалізації дитини, її формування й розвитку, станов-

лення як особистості відбувається у взаємозв’язку з оточуючим сере-

довищем, яке впливає на процес засобом найрізноманітніших соціа-

льних чинників.

Розрізняють макро-, мезо- та мікро чинники соціалізації особис-

тості. На соціалізацію людини впливають світові, планетарні процеси

– екологічні, демографічні, економічні, соціально-політичні, а також

країна, суспільство, держава в цілому, які розглядаються як макро-

чинники соціалізації. До мезофакторів відносять формування етніч-

них установок; вплив регіональних умов, у яких живе й розвивається

дитина; тип поселення; засоби масової комунікації (рис.16,17).

До мікрофакторів відносять сім’ю, освітні установи, групи рове-

сників і багато іншого, що складає найближчий простір та соціальне

оточення, де знаходиться дитина. Це найближче середовище, у якому

проходить розвиток дитини, називають мікросоціумом.

Рис.16. Дитина у системі різнорівневих чинників

Таким чином, найбільш важливе значення для соціалізації дити-

ни має соціум. Своє найближче соціальне середовище дитина засво-

ює поступово. Якщо при народженні дитина розвивається головним

чином у сім’ї, то в подальшому вона засвоює нові середовища – до-

шкільний заклад, школу, позашкільні заклади, компанії друзів, дис-

котеки і т.п. З віком засвоєна дитиною “територія” соціального сере-

довища все більше розширюється. Намагаючись засвоїти всю площу

ДИТИНА

мікрофактори мезофактори макрофактори

PDF створений версією pdfFactory Pro для ознайомлення www.pdffactory.com

128

Сім`я – це мала соціальна

група, що грунтується на

шлюбі чи кровно-родинних

зв`язках. Її члени пов`язані

спільним побутом, взаєм-

ними зобов`язаннями та

емоційною близькістю.

уявного круга, дитина освоює увесь потенційно доступний для неї

соціум.

КОМПАНІЯ

ШКОЛА

СІМ’Я

Рис.17. Мікрочинники у процесі соціалізації дитини

Мікрочинники у процесі соціалізації дитини

До мікрочинників соціалізаційних процесів, передусім, відносять

сім`ю та середовище безпосереднього спілкування дітей. Оскільки

групи ровесників є предметом розгляду окремого пункту плану, при-

ділимо першорядну увагу соціалізації дитини у сім`ї.

Сім`я є соціальним утворенням,

яке має на кожному історичному

відрізку свою специфіку, свої

традиції у кожній національній

культурі. Сфера сімейно-родинних

звичаїв надзвичайно архаїчна і

почати зберігає риси, притаманні їй у

далекій минувшині. Водночас разом з

розвитком типових способів життєдіяльності у світі утверджується

кілька моделей сімейного життя, характерних більшою чи меншою

мірою для більшості країн світу.

Нуклеарна сім`я на сьогодні є найбільш поширеним типом євро-

пейської сім`ї, що є результатом достатньо тривалого процесу рухли-

вості населення, його урбанізації та можливості відносної самостій-

ності молодих сімей.

Головними соціальними функціями сім`ї є такі:

ДИТИНА

PDF створений версією pdfFactory Pro для ознайомлення www.pdffactory.com

129

1. Генеративна. Вона зумовлена необхідністю продовження іс-

нування людського роду, трудового потенціалу для розвитку суспіль-

ства на майбутнє. Крім того, сім`я без дітей є не зовсім повноцінним

соціокультурним утворенням, що не реалізувало свою морально-

емоційну потребу. Однак в українському суспільстві дедалі більшого

розвитку набуває поширення бездітних сімей, що пояснюється пере-

творенням дитини у свого роду "предмет соціальної розкоші" та пе-

реведенням системи цінностей у матеріальну площину.

2. Функція первинної соціалізації дітей. Вона зумовлена тим,

що сім`я має необхідний потенціал для введення дитини в суспільст-

во і створенням передумов для самостійного розвитку нею власної

соціальної компетентності. Звідси головне завдання соціально-

педагогічної діяльності в сім`ї – сприяння соціалізації особистості в

сім`ї згідно з соціальними вимогами та очікуваннями.

3. Економічна функція. Історично сім`я була і певною мірою зали-

шається головною економічною ділянкою суспільства, яка є джерелом

робочої сили на ринок праці. Ця функція пов`язана зі збагаченням, нако-

пиченням матеріальних ресурсів, передаванням їх у спадок.

4. Гедоністична функція, чи функція здорового інтимного життя,

за допомогою якої реалізується одна з головних потреб людини –

потреба в інтимних задоволеннях. Нормальне статеве життя – добра

передумова здорового способу життя. Водночас це превентизація

поширення хвороб, що передаються статевим шляхом і виникають

від випадкових, невпорядкованих статевих зв`язків людини.

5. Рекреаційно-психотерапевтична функція дозволяє реалізува-

ти ще одну нагальну потребу людини – потребу в соціальному захис-

ті. Здорова, відносно безконфліктна сім`я – кращий прихисток, засіб

психорегуляції стресів у межах зовнішнього соціуму.

У процесі соціалізації дитини у сучасній сім`ї можна простежити

кілька основних проблем:

1. Майже повне зникнення праці у сучасній родині, винесення

епіцентру праці поза межі сім`ї. Нині сім`я дедалі більше з місця пра-

ці перетворюється на місце відпочинку. Психологія трудової єдності

зникає з атмосфери сучасної української родини, передусім, в урбані-

зованому міському середовищі.

2. Відсутність чіткого переконання членів сім`ї у тому, що їхнє го-

ловне завдання полягає у вихованні дітей. Обов`язки батька почасти

обмежуються подання необхідних для певного рівня існування матері-

ально-фінансових засобів; все інше передається на плечі матері.

3. Зміна становища жінки у сучасній родині. Внаслідок полег-

шення домашньої праці жінка має можливість працювати нарівні (а

подеколи більше) з чоловіком. Розширення громадянських прав лю-

PDF створений версією pdfFactory Pro для ознайомлення www.pdffactory.com

130

дей дає можливість жінці брати активну участь у політичному, гро-

мадському, державному житті. Водночас сім`я поступово позбавля-

ється берегині домашнього вогнища. Відбуваються психологічні змі-

ни у свідомості сучасної жінки, пов`язані з її матеріальною незалеж-

ністю від чоловіка, звідки бажання по-своєму будувати внутрісімейні

взаємини.

З огляду на вирішення питань формування соціальної компетен-

тності дитини у сімейному мікросоціумі слід враховувати, що існу-

ють різні моделі виховання залежно від цілей, засобів і форм соціалі-

зуючого впливу родини. Так, можна розділити сімейне виховання на

світське і релігійне; авторитарне і демократичне; національне та кос-

мополітичне тощо. Характер взаємин у сім`ї складається під впливом

таких чинників:

Ø традицій сімейного спілкування, морально-психологічної

атмосфери у домі;

Ø рівня залежності життя родини від суспільства;

Ø форми участі батьків у приватному господарстві та суспі-

льному виробництві;

Ø типу сім`ї – багатодітна чи малодітна, повна чи неповна, зі

стилем підкорення чи керування;

Ø психічних і особистісних властивостей членів родини, сту-

пеня їх сумісності, контактності.

Безумовно, соціально-педагогічної підтримки потребує кожен

вид сім`ї. Однак першорядна увага має бути приділена: неповним

сім`ям, особливо позашлюбним; сім`ї військовослужбовців строкової

служби; сім`ї, де один з батьків ухиляється від сплати аліментів; сім`ї

з дітьми-інвалідами; сім`ї з батьками-інвалідами; сім`ї, що прийняли

під опіку дітей; багатодітні сім`ї; сім`ї з малолітніми дітьми (до трьох

років); студентські сім`ї з дітьми; сім`ї біженців і переселенців; сім`ї

безробітних з дітьми; девіантні сім`ї. Соціально-педагогічна діяль-

ність у сім`є має бути орієнтована не тільки на вирішення соціальних

проблем родини, але й на зміцнення і розвиток, відновлення внутрі-

шнього потенціалу родини для виконання нею згаданих функцій.

Головні функції соціально-педагогічної діяльності у сім`ї: діагности-

чна; прогностична; організаційно-комунікативна; правозахисна; превен-

тивна; соціально-побутова; соціально-психологічна; організаторська.

При цьому нехтування чи неповне виконання сім`єю своїх функ-

цій призводить до наслідків у формуванні соціально-компетентної

позиції майбутніх поколінь (табл.8).

PDF створений версією pdfFactory Pro для ознайомлення www.pdffactory.com