Сейко Н.А. Соціальна педагогіка

Подождите немного. Документ загружается.

101

фактична єдність школи і середовища, тобто організація ціліс-

ного виховного процесу у середовищі

Школа як відкрита соціальна система може розглядатися на кіль-

кох головних рівнях:

І.

1) організація соціального досвіду учнів і створення умов для саморе-

алізації у мікрооточенні;

2) створення виховуючого середовища в родині та мікросоціумі, фор-

мування там соціально значущих норм, цінностей;

3) комплекс дій щодо подолання соціальної дезадаптації; ресоціаліза-

ція та соціальна реабілітація в сім`ї та школі

ІІ.

1) оптимізація впливу на дитину шляхом росту педагогічної куль-

тури батьків; надання сім`ї соціально-педагогічної та психологіч-

ної допомоги;

2) допомога школі з боку батьків у організації навчально-виховного

процесу;

3) сім`я та школа як партнери у вихованні дитини.

ІІІ.

1) виробничі стосунки та стосунки шефського характеру з боку під-

приємств;

2) виробнича практика та організація шкільних виробництв;

3) вивчення учнями економіки регіону.

ШКОЛА

СІМ`Я

ШКОЛА

СОЦІАЛЬНО-

ЕКОНОМІЧНЕ

СЕРЕД

ВИЩЕ

ШКОЛА СІМ`Я

ДИТИНА

PDF створений версією pdfFactory Pro для ознайомлення www.pdffactory.com

102

IV.

1) форми і методи діяльності позашкільних виховних об`єднань;

2) спортивно-оздоровча позашкільна діяльність;

3) конфесійна виховна діяльність.

Головним чинником, який впливає на структуру соціальної сис-

теми школи, є соціально адекватна організація процесу навчання і

виховання, яка реалізується у такому:

- у поділі учнів на класи, групи, дитячі й молодіжні організа-

ції; з іншого боку, вчителі при цьому поділяються на дирекцію, клас-

них керівників, учителів-предметників;

- у змісті суспільного життя класних та вчительського колек-

тивів (міжособистісні стосунки, індивідуальні та групові взаємо-

зв`язки, індивідуальні властивості конкретних осіб, які належать до

соціальної системи школи).

У зв`язку з вищесказаним соціальна система школи поділяється на

такі структурні елементи (рис.10):

1) учнівський колектив (шкільні класи, учнівське самовряду-

вання, шкільні громадські організації, неформальні угрупування уч-

нів);

2) вчительський колектив (дирекція, педагогічна рада, громад-

сько-політичні організації учителів, неформальні групи вчителів);

3) адміністрація школи (керівний склад, технічний персонал);

4) батьківський колектив (батьківський комітет, батьківські збо-

ри, різноманітні зібрання для батьків);

5) локальна громада школи (опікунський комітет – якщо він є –

школи, локальний соціум мікрорайону, підліткові клуби для учнів

певної школи тощо)

Школа як соціальна система може бути представлена двояко: ста-

тично і динамічно (рис.11. і рис.12).

Соціальна система школи функціонує невіддільно від інших еле-

ментів загальношкільної системи – дидактичного, виховного, культу-

рного, адміністративного, економічного.

Zbiegeń-Maciąg L. Materiały do ćwiczeń z socjologii wychowania dla

studentów uczelni technicznych. – Kraków, 1986. – 213s.

ШКОЛА

ПОЗАШКІЛЬНЕ

ВИХОВУЮЧЕ

РЕДОВИЩЕ

PDF створений версією pdfFactory Pro для ознайомлення www.pdffactory.com

103

Рис. 11. Статична модель школи як соціальної системи.

клас клас клас

клас клас

клас клас клас

клас клас

Дирекція школи

Класні керівники

Учителі-предметники

Громадські, суспі-

льно-політичні,

дитячі та молодіжні

організації учнів та

вчителів школи

Адміністрація школи

Рис.10. Соціально ієрархізована система школи.

Групи неформального

спілкування учителів

та учнів

учні

учителі

Школа

як

ціліс-

на

систе-

ма

ЛОКАЛЬНЕ СОЦІАЛЬНЕ

СЕРЕДОВИЩЕ

Батьки

ШКОЛА

учні

вчителі

адміністр

а-

PDF створений версією pdfFactory Pro для ознайомлення www.pdffactory.com

104

Рис.12. Динамічна модель школи як соціальної системи.

Останнім часом у науково-педагогічних дослідженнях дедалі час-

тіше зустрічається поняття школи як відкритої соціально-

педагогічної системи

. Як відкрита система, школа характеризуєть-

ся різнобічністю функцій, наявністю соціокультурного діалогу, роз-

витком комунікативної сфери (як зовнішньої стосовно школи, так і

внутрішньої). Соціальний педагог у структурі школи як відкритої

соціальної системи є особою, котра реалізує принцип взаємозв`язку

особистості та сім`ї з численними соціальними інститутами та інсти-

туціями. Соціальному педагогові належить забезпечувати оптимальне

втручання у процес соціальної мобільності, соціальної адаптації, фо-

рмування соціального статусу, урізноманітнення соціальних ролей

дитини. Саме у відкритій соціальній системі соціальний педагог може

реалізуватися як посередник між особистістю та суспільством зага-

лом.

Головними принципами діяльності школи як відкритої соціально-

педагогічної системи можуть бути:

- соціокультурне збагачення дитинства;

- відсутність насильства і тиску на дитину (вони мо-

жуть створюватися шляхом селекції, негативних оцінок,

створення стресових ситуацій);

- партнерський стиль взаємин на паралелі “учень-

учитель” та “учитель-учитель”;

- мінімізація конфліктних ситуацій у взаєминах між

суб`єктами навчально-виховного процесу;

- взаємодія з батьківським колективом, локальним со-

ціальним середовищем;

Овчарова С.В. Справочная книга социального педагога. – М.: ТЦ «Сфера»,

2001. – 480с.

Локальне

соціальне

середовище

Учні, вчителі,

адміністрація

школи

Батьки

PDF створений версією pdfFactory Pro для ознайомлення www.pdffactory.com

105

Соціально-педагогічний комплекс – це струк-

турно впорядкована і розгалужена мережа

освітньо-виховних закладів, соціальних спільнот,

територіальних груп та об`єднань, служб

соціальної допомоги, спрямованих на соціальний

захист і реалізацію прав кожного учасника нав-

чально-виховного процесу у його творчій саморе-

алізації, успішному фізичному, психічному та

соціальному розвитку.

- побудова виховного процесу згідно з поняттями спі-

льноти та громадянської відповідальності;

- свобода вибору програм професійної орієнтації та

соціальної адаптації.

Прообразами школи як відкритої соціальної системи стали об-

щинні школи Британії та США у 20-ті роки ХХ століття, які реалізу-

вали освітні інтереси соціально незахищених верств населення.

Сучасна українська школа як відкрита локальна соціально-

педагогічна система тяжіє до поняття соціально-педагогічного ком-

плексу.

Головними

завданнями

соціально-

педагогічного

комплексу

можна

вважати:

- створення

умов для соціального виховання і розвитку дітей у дозвільно-творчій

діяльності за місцем проживання їхніх сімей;

- створення комфортного соціально-освітнього середовища у

мікросоціумі;

- допомога сім`ї у індивідуальному розвитку і становленні дитя-

чої обдарованості;

- корекційна робота з сім`ями групи ризику та сім`ями, що ма-

ють дітей з соціальними відхиленнями у поведінці;

- соціально-педагогічна підтримка дітей з особливими потреба-

ми (сиріт, інвалідів, дітей зі слабким фізичним та психічним здо-

ров`ям тощо);

- інтеграція локальної соціально значущої для особистості ди-

тини спільноти (лікарів, юристів, тренерів, вихователів підліткових

клубів, організаторів технічної, художньої, музичної творчості, пси-

хологів і педагогів) для надання відповідної допомоги сім`ї та дитині;

- методична допомога суб`єктам соціально-педагогічного про-

цесу у доборі засобів життєвого самовизначення особистості, самоор-

ганізації її діяльності та взаємодії у локальному та глобальному соці-

умі.

Діяльність такої локальної соціально-педагогічної системи ґрун-

тується на наступних принципах:

PDF створений версією pdfFactory Pro для ознайомлення www.pdffactory.com

106

1. Перетворення школи з переважно просвітницької установи у

школу духовної культури, із школи навчання – у школу формування

соціально компетентної особистості.

2. Використання гуманістичного особистісного підходу до дити-

ни за умови партнерських взаємин з її батьками та членами родини.

3. Дотримання соціальної рівності серед дітей щодо отримання

певного рівня освіти; усунення селекціонуючих, тестуючих і розподі-

льчих процесів, орієнтованих на особистісні якості дитини.

4. Педагогізація локального соціуму, створення у ньому єдиної

виховної системи.

5. Використання можливостей адаптаційної педагогіки, яка за-

безпечує сумісність дитячого садка, сім`ї і школи, їх взаємодію та

співробітництво.

У структурі локальної соціальної системи представлені, як прави-

ло, три головні складові: зміст освіти, узгоджений із соціальним за-

мовленням; партнерська система виховної роботи; шкільна соціаль-

но-педагогічна служба. При цьому остання складова – соціально-

педагогічна служба – має відповідно чотири підструктури

- територіальна соціально-педагогічна служба;

- шкільна соціально-педагогічна служба;

- шкільна психологічна служба;

- локальна соціомедична служба.

Головними принципами діяльності шкільної соціально-

педагогічної служби можуть бути визнані такі:

1) Особистісний підхід до кожного учня, реалізований у формулі

“любов до дитини → розуміння дитини → сприйняття дитини → спі-

встраждання → допомога дитині”.

2) Оптимістична гіпотеза – довіра до дитини, спирання на пози-

тивне у ній, формування діяльнісного підходу самотворення особис-

тості.

3) об`єктивність взаємин з дитиною, знання різнобічних аспектів

життєдіяльності шкільного колективу, вироблення рекомендацій,

врахування вікових особливостей тощо.

4) комунікативність – здатність до швидкого і оперативного спі-

лкування, налагодження зв`язків і координації з усіма суб`єктами

соціального виховання (адміністрацією школи, педагогами, батьками,

лікарями, психологами, юристами, місцевою владою тощо);

5) нерозголошення інформації про дитину та її родину.

Овчарова С.В. Справочная книга социального педагога. – М.: ТЦ «Сфера»,

2001. – 480с.

PDF створений версією pdfFactory Pro для ознайомлення www.pdffactory.com

107

Головними функціями шкільної соціально-педагогічної служби є

такі:

Ø діагностична – вивчення та оцінка реальних особливостей діяль-

ності особистості, мікроколективу, шкільного колективу загалом не-

формального середовища спілкування дитини;

Ø прогностична - складання прогнозу розвитку негативних та по-

зитивних аспектів соціальної ситуації розвитку дитини та її мікро-

групи;

Ø консультативна – розробка порад, рекомендацій, корекційно-

розвиваючих методів соціально-педагогічної діяльності;

Ø захисна – забезпечення соціального захисту прав дітей та підліт-

ків; представлення інтересів дитини у різних інстанціях та соціальних

інституціях;

Ø опікунська – організація харчування, медичного обслуговування,

корекційної діяльності з дітьми груп ризику; подовження часу пере-

бування дитини у виховному середовищі школи;

Ø організаторська – організація соціально доцільної діяльності

дитини у школі та поза нею; формування середовища адекватного

дозвілля; включення сім`ї у виховний процес.

Діяльність соціального педагога щодо підвищення ефективності

професійної взаємодії може здійснюватися у кількох напрямках:

1. Професійна взаємодія зі спеціалістами різноманітних соціаль-

них служб.

2. Функціонально-рольова взаємодія з педагогічним колективом

школи.

3. Гармонізація міжособистісної взаємодії педагогічного колек-

тиву у процесі спільної діяльності.

4. Міжособистісна взаємодія педагогічного колективу у процесі

спільної діяльності.

Школа є соціально-педагогічною системою. Тому соціально-

педагогічні функції у школі виконує не тільки соціальний педагог,

але й інші члени педагогічного колективу.

Директор школи:

Ø відповідає за реалізацію Законів України "Про освіту",

"Про охорону дитинства" у системі керівництва і контролю за на-

вчально-виховним процесом;

Ø визначає головні напрямки і зміст виховання у позауроч-

ний час, враховуючи цю ділянку роботи у процесі підведення під-

сумків;

Ø ставить проблеми з учнями на обговорення педагогічної

ради;

PDF створений версією pdfFactory Pro для ознайомлення www.pdffactory.com

108

Ø встановлює ділові контакти з керівниками підприємств і

установ мікрорайону, районною адміністрацією;

Ø спрямовує діяльність шкільного батьківського комітету на

використання можливостей мікрорайону у здійсненні більш тісно-

го зв`язку школи з сім`єю.

Заступник директора з виховної роботи:

Ø надає конкретну методичну допомогу у плануванні та ор-

ганізації діяльності гуртків, клубів, факультативів, підліткових

клубів на території мікрорайону тощо;

Ø встановлює контакти з позашкільними культурно-освітніми

установами, управлінням у справах неповнолітніх, батьківською

громадою, іншими соціальними інститутами для реалізації інтере-

сів дітей і вирішення їх проблем.

Заступник директора з навчально-виховної роботи:

Ø відповідає за реалізацію Закону України "Про освіту";

Ø здійснює наступність між дитячими дошкільними заклада-

ми та школою;

Ø спрямовує діяльність учителів-предметників на організацію

різноманітних гуртків, клубів, секцій, включає ці питання у плани

відповіжних методичних об`єднань;

Ø орієнтує вчителів на максимальне використання можливос-

тей мікрорайону;

Ø несе відповідальність (разом з директором школи) за педа-

гогічне просвітництво серед батьків та населення мікрорайону;

Ø організує індивідуальну педагогічну допомогу дітям, які її

потребують.

Класний керівник, вчитель початкових класів:

Ø знає структуру розподілу учнів свого класу за місцем про-

живання (хто в яких будинках мешкає, хто мешкає близько один

від одного, хто з ким дружить, спілкується поза школою, де най-

частіше збираються діти, чим займаються у вільний час тощо);

Ø знає виховний потенціал сім`ї учня і здійснює допомогу у

сімейному вихованні дітей;

Ø використовує виховний вплив середовища для корекції по-

ведінки дитини.

Вчитель-предметник:

Ø знає інтереси дітей і їх діяльність щодо поглиблення і за-

кріплення знань з предмету в установах додаткової освіти;

Ø володіє інформацією щодо розмаїття професій батьків та

мешканців мікрорайону;

Ø залучає цікавих людей до роботи з учнями на уроках та ві-

льний від уроків час;

PDF створений версією pdfFactory Pro для ознайомлення www.pdffactory.com

109

Ø бере участь у проведенні масових заходів у школі.

Таким чином, можна виділити мікроколо професійної взаємодії

соціального педагога (рис.13).

Рис.13. Модель взаємодії соціального педагога з іншими членами

педагогічного колективу.

Зміст освіти з точки зору самоідентифікації та

самоактуалізації особистості

Освіта на сьогодні залишається однією з найбільш соціально зна-

чущих орієнтацій для молодих людей. З освітою пов`язується успіш-

ність самореалізації особи у всіх сферах її діяльності.

Зміст освіти може бути представлений у вигляді чотириелемент-

ної інваріантної системи:

1) знання (про природу, суспільство, техніку, людину, способи

діяльності тощо);

2) вміння;

3) досвід творчої діяльності;

4) досвід емоційно-ціннісних стосунків людини до людей, світу,

себе.

При цьому добирання змісту освіти до навчальних планів закла-

дів різного рівня і спрямування діяльності має відповідати інваріант-

ній базисній структурі діяльності: пізнавальної, комунікативної, цін-

нісно-орієнтаційної, трудової (перетворювальної), естетичної, фізич-

ної.

соціальний

пед

гог

вихователі

директор шко-

ли

організатори дозвілля

класні керів-

ники

вчителі-

предметники

логопед, дефектолог

заступник ди-

ректора

психолог

PDF створений версією pdfFactory Pro для ознайомлення www.pdffactory.com

110

Кожен з цих видів діяльності має наповнюватися конкретним

змістом – змістом освіти. Взаємозв’язок цих двох інваріантів створює

інтегративну модель змісту освіти у певному соціумі.

Для з`ясування соціально-педагогічної сутності змісту освіти не-

обхідно знайти відповідь на питання про те, чим має завершуватися

процес навчання (чи засвоєння змісту освіти) у соціальному контекс-

ті: навичкою (як складовою системи “знання-вміння-навички”) для

безпосередньої практичної діяльності; або ж ціннісним ставленням до

оточуючого соціуму (як елементом соціальної компетентності)?

Від вибору відповіді на поставлене запитання залежатиме ком-

плекс цілей, ідеалів та цінностей, на які орієнтується людина у по-

всякденному житті, професійній діяльності, тобто залежатиме зміст її

самоактуалізації. При цьому слід зауважити, що навичка як результат

засвоєння змісту освіти є більш пасивним соціальним феноменом,

вона “гасить” соціальні відносини особистості, звужує активний ха-

рактер її діяльності.

Емоційно-ціннісна орієнтація є більш спрямованою на активний

пошук підтвердження своїм нормативно-ціннісним установкам.

Які ж соціокультурні цінності лежать в основі розглянутого нами

другого інваріанту (табл.7)?

Табл.7. Система цінностей у процесі діяльності

Складові структури діяльності Відповідна соціальна цінність

Пізнавальна Істина

Комунікативна діяльність Спілкування

Трудова Творчість

Естетична Краса

Моральна Справедливість

Фізична Здоров`я

Формування ціннісних орієнтацій у процесі засвоєння змісту

освіти сприяє самоідентифікації дитини, оскільки школяр постійно

співвідносить себе з цінностями.

Звичайно, не всі обрані школярами майбутні професії є достатньо

творчими, однак сучасна професійна діяльність дедалі більше інтеле-

ктуалізується, тому підвищуються соціалізаційні вимоги до рівня

освіченості людини, а саме:

• Загальної і функціональної грамотності;

• Професійної компетентності;

• Орієнтації у суміжних галузях діяльності;

• Високої культури спілкування і праці.

PDF створений версією pdfFactory Pro для ознайомлення www.pdffactory.com