Сергєєнкова О.П. Вікова психологія

Подождите немного. Документ загружается.

ПСИХОЛОГІЯ ДОРОСЛІШАННЯ І ДОРОСЛОСТІ

301

Вивчаючи індивідуальні реакції людини похилого віку на ста-

ріння, британський психолог Д.Бромлей виділила п’ять типів

пристосування:

конструктивний – врівноваженість, прийняття

та спокій, задоволеність контактами, критичність

до себе, оптимізм, довіра до інших, розрахунок на

допомогу від них

залежний – пасивність, залежність від інших, від-

мова від життєвих стратегій, легкий вихід на пен-

сію, почуття захищеності через турботу в родині

захисний – самодостатність, поглиненість профе-

сійною діяльністю, конформність суджень та дій,

ігнорування своїх внутрішніх переживань

ворожий – агресивність, запальність, претензії до

інших, неприйняття власної старості, заздрість до

молодих, острах смерті та бунт проти неї

аутоворожий – негативне сприймання себе та

свого життєвого досвіду, пасивне прийняття уда-

рів долі, депресивність та гостра жалість до себе

Рис. 3.81. Типи пристосування до старості за Бромлей

Старіючи, втрачаючи фізичні сили, ін-

дивід може зберігати здатність прогресивно

розвиватися як особистість. Важливою умо-

вою продуктивного життя в старості є інте-

грація суб’єктом всіх пройдених ним стадій,

свого минулого, теперішнього і уявлюваного

майбутнього життя. Передумовою інтеграції

є успішне розв’язання нормативних криз,

Для однієї людини

старість – це на-

города, для іншої

розплата. Це зале-

жить від того, як

людина жила.

С.В. Михалков

РОЗДІЛ 3

302

життєвих завдань і конфліктів. При цьому значимим чинником

інтеграції є акцент на теперішньому житті, аналіз з позицій ак-

туальних стосунків і ставлень. Тоді людина може переоцінити

свій минулий досвід, який сприймався малозначимим, а тепер

стає «біографічним відкриттям». Така дистанційна позиція бе-

реже людину похилого віку від поглинання минулим. Суттєвим

моментом є оцінка життя з позицій оптимізму, тоді минулі по-

разки та помилки сприймаються як тяжкі, але необхідні уроки,

що ведуть врешті-решт до перемоги.

Поняття щасливої старості прийнятне

для групи людей похилого віку, які прийма-

ють своє теперішнє існування без заперечень

та планів змін на краще. В пізній дорослості

у цих людей з’являється схильність до пере-

гляду минулих активних настанов, правил та

переконань. Така мислена робота приводить

до вироблення нової, споглядальної, спокійної

та самодостатньої життєвої позиції. Характерне звернення до

природи, моральних цінностей, що може виразитись, напри-

клад, у догляді за домашніми тваринами.

За ознакою характеру діяльності, якою заповнений похилий

вік, І.С. Кон визначив такі соціально-психологічні типи благо-

получної старості:

активна, творча участь у суспільному житті,

наставництво

облаштування власного життя через відпочи-

нок, розваги, самоосвіту

побутова праця, догляд за рідними

активне зміцнення власного здоров’я

Рис. 3.82. Типи благополучної старості за Коном

Ніколи не знав, що

бути старим так

радісно, що не день

– мої думки все до-

бріші та світліші.

К.І. Чуковський

ПСИХОЛОГІЯ ДОРОСЛІШАННЯ І ДОРОСЛОСТІ

303

Особливо сприятливими для збереження конструктивної

ідентичності психолог вважає перші два типи. При наявнос-

ті третього типу, властивого здебільшого жінкам, вони можуть

страждати від рутини побутової праці. Акцентовані на збережен-

ні власного здоров’я люди похилого віку можуть перейматись

почуттям недостатньої наповненості їх життя.

Американський психолог Е.Еріксон вважає головним завдан-

ням психіки в пізньому дорослому віці підтримку ідентичності.

Внаслідок тих змін, які відбуваються з людиною похилого віку,

вона переймається проблемою збереження власної сутності,

значимості та особистісної цінності. Важливим є збалансування

цілісності Я-концепції як результату тривалого процесу

особистісного розвитку з відкритістю новому досвіду та змінам

у житті.

Якщо такої відкритості нема, утворюється психологічне

«окостеніння», або, за означенням Е.Еріксона, особистісна

стагнація.

Особистісна стагнація – застій в особистісному розвитку

людини, спричинений її зацикленістю на минулому та

несприйманням подальших змін ідентичності

В похилому віці, за думкою означеного вище психолога,

особистісну стагнацію спричинюють дві групи негативних

новоутворень, які він називає неадаптивними та шкідливими

тенденціями.

РОЗДІЛ 3

304

Неадаптивні тенденції Шкідливі тенденції

своєвілля

та безжальність

відсторонення від

світу, неприступність

зацикленість на одній

справі чи розпилення

на багатьох

презирство до світу,

відсутність турботи

про нові покоління

фанатизм

інертність, гальмуван-

ня своїх дій

самонадіяність, що не

відповідає здібностям

переважання стратегій

відмови від рішення

завдань

Рис. 3.83. Негативні особистісні новоутворення людей похилого віку

за Еріксоном

Особистісна стагнація може

заважати людині здійснити

конструктивний аналіз свого

життєвого шляху. Люди похи-

лого віку часто розмірковують

над питанням, чи виправдало

життя їх очікування. Результати

цих розміркувань визначають

їх емоційні переживання. Осо-

бистість, яка, озираючись назад, у власне минуле, приходить

до висновку, що її життя мало сенс, відчуває радість та задово-

лення від повноти життя та власної значимості. Якщо людина

похилого віку розглядає свій життєвий шлях як ланцюг помилок

Тільки у того, хто якимось чином

турбувався про справи та людей,

хто переживав тріумфи і поразки в

житті, хто був чинником натхнен-

ня для інших і висував ідеї – тільки у

того можуть поступово дозрівати

плоди семи попередніх стадій жит-

тєвого циклу.

Е.Еріксон

ПСИХОЛОГІЯ ДОРОСЛІШАННЯ І ДОРОСЛОСТІ

305

і втрачених можливостей, то переживає відчай. За переконан-

ням Е.Еріксона, для останньої фази зрілості саме це сумування,

інтеграція і оцінка всіх минулих стадій розвитку Его є кінцевою

стадією життєвого циклу:

цілісність,

інтеграція

Его

відчай через

нереалізованість

Рис. 3.84. Зміст конфлікту пізньої дорослості за Еріксоном

Почуття відчаю і шкодування можуть в кінці кінців привес-

ти людину похилого віку до серйозних психологічних розладів.

Найбільш типовими патологічними розладами є:

• депресія, що супроводжується постійною тривогою та при-

гніченістю,

• іпохондрична фіксація тобто патологічна зацикленість

на стані здоров’я, впевненість у тяжкому невиліковному

захворюванні,

• марення про притиснення, що виявляється у нав’язливих

ідеях про пригнічення зі сторони інших людей,

• домисли з горделивими ідеями власної значимості як спо-

сіб компенсації почуття знецінення себе та свого життя.

Представникам пізньої дорослості притаманне загострене по-

чуття власної вразливості через потребу в увазі та допомозі, але

й страх стати тягарем для близьких. Для старих людей характерні

ознаки іпохондрії – надмірної стурбованості власним здоров’ям

як захисної реакції на страх смерті та соціальну ізоляцію.

Внаслідок гормональних змін та дисбалансу чоловічих

та жіночих гормонів в організмі чоловіки пізнього доросло-

го віку набувають ознак фемінінності, тобто стають пасив-

ними, емоційними, а жінки – маскулінності, виявляючи риси

агресивності, практичності та владності. Відомий психолог

К.Юнг висловлював припущення, що людина похилого віку

РОЗДІЛ 3

306

вважає правомірним у старості відійти від суспільних гендер-

них стереотипів і показати весь діапазон своїх особистісних

якостей.

В періоді пізньої дорослості відбувається

аналіз та оцінка ефективності власного

життя. Психіка людей похилого віку зайнята

спогадами та самоаналізом. Старість неначе

повертає людину до актуальних в юнацькому

віці питань особистісного самовизначення:

«Хто я?», «Яким я був?», «Що чекає попереду?».

В пошуках відповіді на ці питання важливою

стає не тривалість життя, а його зміст, наповненість. Але

людина похилого віку вже не обтяжена максималізмом,

позбавлена ілюзій, амбіцій в пошуках резону подальшої життєвої

активності.

В пізній дорослості особистість може пе-

реживати як нормативні, так і ненормативні

кризи. Нормативну кризу похилого віку спри-

чинює суперечність між потребою в самореа-

лізації та обмеженнями фізичних і психічних

ресурсів. По суті, криза пізньої дорослості –

це відмова від життєвої експансії, тобто узгодження життєвих

потреб, планів та поведінки з актуальними можливостями ор-

ганізму та психіки. Похідною лінією цієї кризи є необхідність

прийняття життєвого шляху таким, яким він був, а не бажався.

Ненормативні кризи в пізньому дорослому віці спричинюються

проблемами зі здоров’ям, втратою шлюбного партнера, зміною

місця проживання тощо.

Конструктивним способом реагування особистості є опа-

нувальна поведінка, яка у людей похилого віку набуває більш

зрілих форм. Приміром, у ситуації автомобільної аварії сти-

лі реагування особистості пізньої дорослості можуть бути

такими:

Життя – як п’єса

у театрі: важли-

вим є не те, скільки

вона триває, а те,

наскільки добре зі-

грана.

Сенека

Активність, спря-

мована на реалі-

зацію життєвих

планів

ПСИХОЛОГІЯ ДОРОСЛІШАННЯ І ДОРОСЛОСТІ

307

• від цього авто

вже пора було по-

збуватись

• буде привід пе-

рефарбувати це

авто

• слава Богу, ніхто

не постраждав

• виплати стра-

ховки я витрачу

на обновки

мудра без-

пристрас-

ність

позитивні

аспекти си-

туації

орієнтація

на базові

цінності

почуття гу-

мору

Рис. 3.85. Типи реагування людей похилого віку у стресових ситуаціях

Професійні та сімейні зміни в пізній дорослості

Пізня дорослість – це етап завершення

професійного циклу. Хоча суспільство має

визначені чіткі хронологічні рамки виходу

на пенсію, які розпочинають відповідні дер-, які розпочинають відповідні дер-

жавні виплати, проте досягнення особистістю

пенсійного віку не означає автоматичного за-

вершення нею професійної діяльності. Багато

людей похилого віку зберігають професіоналізм і, маючи бажан-

ня працювати, продовжують свою трудову діяльність. Це осо-

бливо стосується гуманітарних професій, досвід представників

діяльності яких не так швидко піддається старінню. Накопичен-

ня професійного та особистісного досвіду до і впродовж пізньої

дорослості, його трансформація в життєву мудрість сприяють

прогресу професіоналізму таких фахівців. Це справедливо

стосовно професій педагога, психолога, психотерапевта, медика,

юриста та багатьох інших.

Рівень професіоналізму та позитивна

мотивація дозволяє цим фахівцям брати на

себе роль наставників. Психолог Є.О. Климов

вважає вищим рівнем розвитку фахівця саме

наставництво, коли він може передати свій

Я став справжнім

психологом тільки

тоді, коли почав ви-

ховувати внуків.

О.М. Леонтьєв

Я тому побачив

так далеко, що

стояв на плечах

титанів.

А.Ейнштейн

РОЗДІЛ 3

308

досвід іншим працівникам. Важливою функцією наставництва

є об’єднання цінностей і норм молодого працівника та

досвідченого покоління фахівців, забезпечуючи при цьому

наступність професійної діяльності. Молоді суб’єкти праці під

керівництвом наставника набувають професіоналізму, а з

часом можуть навіть «перерости» його, перестаючи потребувати

допомоги і вже самотужки відшліфовуючи трудову майстерність.

передача

професійного

досвіду

сприяння

професійній

адаптації

забезпечення

трудової на-

ступності

сприяння

формуванню

професійної

ідентичності

сприяння

формуванню

адекватної про-

фесійної само-

оцінки

надання зразку

для побудови

кар’єри

Функції

наставництва

Рис. 3.86. Функції трудового наставництва

Однак існує й інший аспект ситуації. Впродовж віків соціальна

роль людей похилого віку полягала в накопиченні і трансляції

життєвого досвіду, знань та вмінь молодшим поколінням.

Сьогодні ж знання і професійні навички набуваються через

соціальні інститути, та цілі пласти інформації застарівають

декілька разів впродовж життя одного покоління. За таких

умов досвідчені фахівці похилого віку перетворюються в «носіїв

минулого» – віджитих цінностей, застарілих професійних знань.

В такій ситуації їх своєчасний вихід на пенсію є найбільш

прийнятним варіантом.

ПСИХОЛОГІЯ ДОРОСЛІШАННЯ І ДОРОСЛОСТІ

309

Для більшості людей вихід на пенсію є однією із найбільш зна-

чних змін в пізній дорослості. Тому ця подія вимагає перебудови

особистості похилого віку та її образу життя, суттєво впливаючи

на Я-концепцію. Хоча вважається, що перспективами виходу

на пенсію більше переймаються чоловіки, однак дослідження

засвідчили, що сприймання цієї події не має типових статевих

особливостей, а зумовлюється загальними чинниками:

фізичне

здоров’я

потреба у

професійно-

му задово-

ленні

ставлення

оточуючих

економічне

становище

Рис. 3.87. Базові чинники сприймання особистістю виходу на пенсію

Поганий стан здоров’я може змусити людину залишити

роботу, причому найбільш травматичною є несподіваність цієї

події, спричинена загостренням хвороби. Якщо людина похило-

го віку має достатні фінансові ресурси, щоб дозволити собі задо-

вольняти потреби як і до пенсії, то ця подія не так лякатиме її.

Багато людей пенсійного віку змушені продовжувати працювати

саме через брак коштів на прожиття.

Родичі та друзі представника пізньої дорослості суттєво

впливають на його сприймання виходу на пенсію. Позитивне

сприймання ними завершення трудової кар’єри передається

людині похилого віку, однак має значення узгодженість їх

очікувань щодо зайнятості особистості на пенсії. Конфлікт може

викликати нав’язування пенсіонерові його близькими якихось

небажаних для нього справ чи обов’язків.

РОЗДІЛ 3

310

Особливу роль відіграє потреба у професій-

ному задоволенні. Культивована в суспільстві

відданість суб’єкта праці своїй справі створює

залежність його самоповаги, ідентичності в

цілому тільки від професійної діяльності. Вихід

на пенсію для таких людей означає втрату

всього важливого, цінного та продуктивного

в житті, особливо якщо немає ніякого хобі,

цікавого заняття для дозвілля. Завершення професійного циклу

пов’язане з появою великої кількості вільного часу, який нічим

заповнити, крім того дошкуляє почуття непотрібності.

Як вважає психолог Галина Абрамова, людей похилого віку

відрізняє різне домінуюче емоційне ставлення до перспективи

виходу на пенсію:

бажання

потреба у виході

на пенсію через

сформовані перс-

пективи більш

привабливої ді-

яльності

страх

заперечення по-

треби виходити

на пенсію через

боязнь втрати

значимості та

появи економіч-

ної залежності

байдужість

загальне розча-

рування в житті,

байдужість як до

роботи, так і до

перспективи ви-

ходу на пенсію

Рис. 3.88. Типи ставлення людей до виходу на пенсію за Абрамовою

Для того, щоб завершення професійного циклу не стало трагічною

подією для людини похилого віку, психолог А.Томпсон рекомендує

дотримуватись таких етапів підготовки до виходу на пенсію:

«скидання обертів» – звуження кола своїх посадових

обов’язків та повноважень

планування життя на пенсії – продумування свого майбут-

нього життя, цікавих занять та справ

життя в очікуванні пенсії – турботи про завершення профе-

сійної діяльності та оформлення пенсійної документації

Рис. 3.89. Етапи підготовки до виходу на пенсію за Томпсоном

Це правомірно

більше щодо чоло-

віків, які більшу

частину свого до-

рослого життя

присвячують ро-

боті