Сідюк О.В., Смирнова Л.Д., Гевлич Л.Л., Тимохіна А.О. Аудит. Збірник завдань для модульного контролю знань студентів

Подождите немного. Документ загружается.

67. Поняття «матеріальність (істотність)» в аудиті означає:

1) рівень оплати праці аудиторів в аудиторській фірмі;

2) оцінку вартості робіт за договором;

3) максимально припустимий розмір помилки;

4) максимально можливий рівень аудиторського ризику.

68. Який з варіантів відповіді найкраще описує «істотне викривлення» в

аудиторському висновку:

1) шахрайство, у яке залучене керівництво;

2) шахрайство й незаконні

дії, що мають прямий ефект;

3) істотна помилка, істотне шахрайство й інші незаконні дії;

4) істотна помилка й істотне шахрайство.

69. Які з перерахованих тверджень є невірними щодо істотності:

1) концепція істотності визнає, що одні питання істотні для правдивого

подання фінансових звітів відповідно до міжнародних стандартів аудита, а

інші - ні;

2) аудитор розглядає

істотність для цілей планування з погляду найбільшого

сукупного обсягу викривлень, які можуть бути істотними для фінансового

звіту;

3) рішення про істотність приймаються з урахуванням всіх обставин і

обов'язково пов'язані з оцінкою як кількості, так і якості інформації;

4) на оцінку істотності впливає урахування аудитором потреб користувачів

інформації.

70. Відповідно

до міжнародних стандартів аудита інформація істотна, якщо:

1) витрати по її одержанню перевищують 10 % аудиторського гонорару;

2) пропуск або викривлення інформації можуть вплинути на економічні

рішення користувачів, прийняті на основі фінансової звітності;

3) існує 80 % кореляції між інформацією і її джерелом;

4) вона стосується матеріальних активів підприємства.

71. Інформація, отримана від економічного суб'єкта й

підтверджена третьою

стороною в письмовій формі, є наступним видом аудиторських доказів:

1) внутрішнім;

2) зовнішнім;

3) змішаним.

72. Найбільш надійні аудиторські докази, отримані з таких джерел:

1) зовнішніх;

2) внутрішніх (в усній формі);

3) внутрішніх (у формі документів).

73. Належний (прийнятний) рівень аудиторських доказів характеризується:

1) кількісною величиною;

2) якісною характеристикою;

3) зниженням рівня аудиторського ризику до 1%.

74. Аудиторськими доказами є:

1) інформація, зібрана аудитором у ході перевірки;

2) аудиторський звіт;

3) аудиторська програма;

4) аудиторський висновок.

75. Висновок аудитора про фінансову звітність повинен ґрунтуватися на:

1) системі внутрішнього контролю;

2) аудиторських доказах;

3) контролі якості;

4) плануванні аудита.

76. Які з нижче наведених

аудиторських доказів є найбільш надійними:

1) письмові підтвердження залишків сальдо дебіторської заборгованості,

отримані аудитором від дебіторів підприємства;

2) усні заяви керівництва щодо оцінки товарно-матеріальних запасів;

3) копії касових квитанцій клієнта.

77. Під скануванням розуміється:

1) перевірка фактичної наявності матеріальних цінностей і коштів методом

огляду й підрахунку;

2) перевірка документів і записів в

облікових регістрах;

3) безперервний поелементний перегляд інформації;

4) одержання письмової інформації від клієнта.

78. Аудиторські процедури під час проведення інвентаризації не включають:

1) контрольні виміри;

2) формування робочих документів;

3) ознайомлення з номенклатурою й обсягами запасів;

4) аналіз системи внутрішнього контролю.

79. Під підтвердженням розуміється:

1) одержання письмової відповіді від клієнта або третіх осіб

;

2) метод порівняння в абсолютних і відносних показниках;

3) перевірка арифметичної правильності розрахунків;

4) перевірка кількісного і якісного стану об'єктів.

80. Процедури перевірки по суті проводяться з метою:

1) підтвердити достовірність фінансової звітності;

2) одержати аудиторські докази істотності викривлень фінансової звітності;

3) перевірити законність проведених господарських операцій;

4) перевірити правильність арифметичних розрахунків.

81. До прийомів перевірки операцій і документів по суті не відносяться:

1) сканування;

2) усне опитування персоналу;

3) підтвердження;

4) аналітичні процедури.

82. Інспектування - це:

1) перевірка аудитором записів, документів і матеріальних активів з метою

одержання аудиторських доказів;

2) погляд аудитора на процес або процедури, виконані іншими особами;

3) перевірка аудитором точності арифметичних розрахунків у

первинних

документах і бухгалтерських записах.

83. Аудитор виконує контроль послідовності нумерації документів по

відвантаженню для підтвердження таких даних:

1) наявності або виникнення;

2) права власності;

3) оцінки;

4) повноти.

84. Аудитор, загалом, перевіряє розподіл зобов'язань щодо використання

операцій з товарно-матеріальними запасами, за допомогою:

1) опитування персоналу й спостереження за ним;

2) методу

контролю рахунків;

3) аналітичних методів і повторного розрахунку сум у рахунках-фактурах;

4) перевірки й зіставлення документації.

85. Що з нижче наведеного з більшою ймовірністю відноситься до

шахрайства:

1) відбиття в обліку неіснуючих операцій;

2) невірне розуміння господарських операцій;

3) математичні помилки в облікових даних.

86. Що з нижченаведеного являє приклад шахрайства при складанні

фінансової звітності:

1) керівництво компанією фальсифікує картки складського обліку запасів і в

такий спосіб завищує запаси на кінець періоду й занижує собівартість

реалізації;

2) працівник направляє платежі клієнтів на власні потреби, приховуючи свої

дії шляхом віднесення їх на рахунки витрат;

3) працівник краде запаси, а нестачу показує як собівартість реалізації

товарів;

працівник «позичає» у компанії деякі інструменти й «забуває» їх

повернути, вартість цих інструментів відображається як інші операційні

витрати.

87. Яке з наступних тверджень найкраще описує термін «фактор ризику

шахрайства»:

1) фактори, наявність яких указує, що ризик шахрайства високий;

2) фактори, наявність яких часто спостерігалася при обставинах, коли

випадки шахрайства мали місце;

3) фактори, наявність яких зажадає внесення змін у заплановані аудиторські

процедури;

4) фактори, про виявлення яких при аудиті необхідно повідомляти

ревізійної

комісії.

88. Яке з наступних тверджень найкраще описує відповідальність аудитора за

виявлення факторів ризику шахрайства, пов'язаних з фінансовим тиском на

працівників або неприйнятні взаємини між підприємством і його

працівниками:

1) аудиторові необхідно планувати аудита таким чином, щоб виявляти ці

фактори ризику шахрайства;

2) ці фактори ризику шахрайства пов'язані з

обманом при складанні

фінансової звітності, і аудиторові потрібно спланувати аудит таким чином,

щоб виявити ці фактори ризику, якщо клієнт не захищений від обману при

складанні фінансової звітності;

3) аудитор повинен планувати аудит таким чином, щоб виявити фактори

ризику шахрайства при найманні на роботу нових співробітників для

виконання основних заходів контролю або

облікових функцій на протязі

періоду аудита;

4) аудитор не повинен планувати аудит таким чином, щоб виявити ці факти,

але повинен вказати на них як на фактори ризику шахрайства, якщо він

виявляє їх у процесі аудита.

89. Якщо обраний клієнтом замовник не відповідає на запит щодо рівня

дебіторської заборгованості, аудитор повинен:

послати замовникові повторний запит;

2) викреслити дебітора з вибірки;

3) вибрати інший об'єкт для запиту;

4) здійснити альтернативні аудиторські процедури для одержання доказів

щодо обраних рахунків дебіторської заборгованості замовника.

90. Поділ генеральної сукупності на дискретні підсукупності, що мають певні

характеристики, називається:

1) стратифікацією;

2) ризиком вибірки;

3) випадковою вибіркою;

4) суцільною перевіркою.

91. Коли

використовується аудиторська вибірка для процедур перевірки за

суттю, аудитор може зменшити розмір вибірки в наступній ситуації:

1) коли аудитор збільшує свою оцінку властивого ризику;

2) коли збільшується сума помилок, які аудитор очікує знайти в генеральній

сукупності;

3) коли аудитор збільшує свою оцінку ризику контролю;

4) коли збільшується загальна помилка, яку аудитор готовий визнати

припустимою.

92. До аналітичних процедур не відноситься:

1) зіставлення залишків по рахунках за різні періоди;

2) інвентаризація

активів;

3) контрольний запуск сировини у виробництво;

4) оцінка динаміки зміни показників звітності.

93. Основною метою аналітичних методів, які використовуються на

заключному етапі аудиторської перевірки, є:

1) одержання доказів на підставі перевірки детальної інформації, що

підтверджують конкретні твердження;

2) допомога аудиторові в оцінці обґрунтованості зроблених висновків;

3) ідентифікація питань, які являють собою зону

особливого аудиторського

ризику;

4) усунення сумнівів щодо можливості подальшої діяльності клієнта.

94. Процедури одержання аудиторських доказів включають:

1) інспектування (фізичний огляд) і спостереження;

2) опитування й підтвердження;

3) підрахунок і аналітичні процедури;

4) все вищенаведене.

95. Прийомом аудита, що дозволяє одержати точну інформацію про

наявність майна, є:

1) інвентаризація;

2) огляд об'єктів;

3) контрольний

запуск матеріалів у виробництво;

4) пряме підтвердження.

96. Що з нижче наведеного не є тестом контролю:

1) перевірка наявності дозволів на здійснення операції;

2) визначення повноважень посадових осіб, що контролюють виконання

операції;

3) порівняння аналітичних показників підприємства-клієнта зі

середньогалузевими значеннями.

97. При інвентаризації коштів у касира в ході аудиторської перевірки була

виявлена нестача великої суми коштів. Дії аудитора:

1) відсторонити касира від роботи, дати негативний аудиторський висновок;

2) повідомити про нестачу керівництву підприємства, оцінити матеріальність

статті у фінансовій звітності й залежно від цього відображати нестачу в

аудиторському висновку;

3) дати негативний висновок і передати матеріали в правоохоронні органи;

4) нічого не робити.

98. Аудитор може не проводити інвентаризацію виробничих запасів, якщо:

1) питома вага запасів у загальній сумі оборотних активів

велика;

2) інвентаризація була проведена незалежними третіми особами;

3) питома вага запасів у загальній сумі оборотних активів невелика;

4) аудитор констатує середню ефективність системи внутрішнього контролю

підприємства.

99. Які з нижче перерахованих процедур відносяться до аудиторських

процедур перед проведенням інвентаризації:

1) ознайомлення з номенклатурою й обсягом виробничих запасів;

2) звірення фактичного стану запасів

з обліковими записами;

3) огляд місць зберігання;

4) виявлення застарілих і ушкоджених запасів.

100. Для встановлення правильності оцінки активів використовується:

1) підтвердження;

2) сканування;

3) експертиза;

4) спеціальні методи оцінки активів і бізнесу.

101. Назвіть основний інструмент аналізу якості аудиторської перевірки:

1) інформація про кількість відпрацьованого часу членів аудиторської групи;

2) наявність листа-зобов'язання

аудитора;

3) наявність графіка документообігу аудиторських робочих документів;

4) наявність програми аудита.

102. Міжнародні стандарти аудита вимагають, щоб аудитор розробляв

аудиторські процедури з метою забезпечення зниження аудиторського

ризику до рівня:

1) 20 %;

2) 2 %;

3) ризику невиявлення;

4) до можливо низького рівня.

103. Вступний параграф стандартного аудиторського безумовно-позитивного

висновку про фінансову звітність містить одне з наведених

положень:

1) «Керівництво компанії відповідає за цю фінансову звітність»;

2) «Ми вважаємо, що наш аудит надає достатню підставу для висловлення

нашої думки»;

3) «Ми здійснили нашу аудиторську перевірку відповідно до міжнародних

стандартів аудита»;

4) «Аудит включає перевірку, на підставі тестів, доказів щодо сум і розкриття

у фінансовій звітності».

104. Припустимо, що певна судова справа врегульована по сумі, що

відрізняється від суми у фінансових звітах. Цей факт виявлений після того, як

аудиторський висновок був зроблений

. Різниця між фактичною сумою й

сумою в перевірених фінансових звітах не істотна. У цьому випадку що з

наведеного нижче варто здійснити аудиторові:

1) попросити керівництво надати новий звіт;

2) послати переглянутий лист-запит юристові клієнта;

3) надати негативний висновок;

4) нічого не робити.

105. Можливий вплив обмеження обсягу аудита буває настільки істотним,

що

аудитор не може одержати достатніх і необхідних аудиторських доказів. У

цьому випадку аудиторові необхідно надати:

1) відмову від дачі висновку;

2) умовно-позитивний висновок зі словами «за винятком»;

3) безумовно-позитивний висновок;

4) безумовно-позитивний висновок з пояснювальним параграфом.

106. Аудиторський висновок по фінансовій звітності може бути

модифікований, але при цьому залишатися

безумовно-позитивним:

1) коли аудитора змушують істотно обмежити обсяги аудиторської

перевірки;

2) якщо фінансова звітність складена у відповідності зі стандартами

бухгалтерського обліку, але до фінансової звітності немає приміток;

3) коли аудитор підписує угоду на виконання компіляції фінансової звітності;

4) якщо аудитор додає пояснювальний параграф для того, щоб висвітити

фактор, що впливає на фінансову

звітність і розкривається у примітках до

фінансової звітності.

107. Щораз, коли аудитор робить висновок, що відрізняється від умовно-

позитивного, чіткий опис всіх істотних причин повинен бути включений в

аудиторський звіт, разом з:

1) кількісною оцінкою можливого впливу на фінансову звітність, якщо це

можливо;

2) окремим параграфом, у якому аналізується аудиторський ризик;

3) обговоренням реакції керівництва на аудиторський звіт.

108. Чи є різниця в рішенні аудитора відмовитися від видачі висновку й у

рішенні дати негативний висновок:

1) ні, це одне й теж;

2) якщо аудитор відмовляється дати висновок, у нього не сформувалася

думка про достовірність звітності клієнта, а негативний висновок він дає в

тому випадку, якщо переконаний в недостовірності звітності;

3) причини рішення ті самі, але відмова більш прийнятна для клієнта;

109. Яке з наведених нижче тверджень щодо аудита малих підприємств є

правильним:

якщо аудитор допомагає складати фінансові звіти, у листі-зобов'язанні

варто вказати, що відповідальність за фінансові звіти несе аудитор;

2) ризик шахрайства й помилок на малих підприємствах, як правило,

невеликий;

3) планування аудита малих підприємств не потрібно документувати;

4) міжнародні стандарти аудита містять основні принципи, які

використовуються при аудиті фінансових звітів підприємств

незалежно від

їхнього розміру.

110. Контроль якості роботи аудиторів полягає в:

1) контролі основного аудитора за роботою своїх асистентів;

2) перевірці замовником якості аудиторського звіту, що представляється;

3) контролі державною податковою інспекцією й іншими державними

органами;

4) контролі Аудиторською палатою України.

Структура модульного контролю та критерії оцінки знань

Оцінка знань студентів по дисципліні здійснюється на основі

результатів поточного модульного контролю й підсумкового контролю

знань по 100-бальній шкалі.

Об'єктом оцінки знань студентів є програмний матеріал дисципліни

різного характеру й рівня складності, засвоєння якого перевіряється під час

поточного й підсумкового контролю (у формі виконання творчої роботи

або іспиту).

Завданням поточного контролю є перевірка розуміння й засвоєння

лекційного матеріалу, вироблених навичок самостійного освоєння

рекомендованої літератури, умінь письмово або прилюдно представити

результати досліджень (презентація).

У складі поточного контролю оцінюються присутність і активна

участь на лекційних і практичних заняттях, рішення практичних,

індивідуальних і самостійних завдань, поточного тестування знань

студентів, підготовка доповідей, підготовка й захист рефератів по обраній

тематиці.

Реферат оцінюється по шкалі 10, 5, 0 балів з урахуванням захисту:

10 балів виставляється за повне розкриття теми реферату з

урахуванням виконання пред'явлених вимог;

5 балів виставляється у випадку допущення неточностей, неповного

розкриття теми, часткового невиконання запропонованих вимог;

0 балів виставляється у випадку відсутності або неправильного

розуміння завдань дослідження.

По дисципліні пропонується виконання двох модульних контролів:

При виконанні модульних (контрольних) завдань оцінці підлягають

теоретичні знання й практичні навички, придбані студентами в ході

вивчення відповідних тем курсу.

Модульний контроль проводиться у формі закритих тестів за

матеріалами лекційних занять і самостійно підготовленим питанням

відповідно до переліку рекомендованої літератури, вирішення практичного

завдання, вирішення господарських ситуацій щодо принципів організації й

проведення аудиторських перевірок.

Приклад 1 модульного завдання:

I. Оберіть правильний варіант відповіді із запропонованих або

запропонуйте свій варіант:

1. Назвіть види аудита по історичних стадіях розвитку:

1) аудит публічної бухгалтерської звітності,

2) супутні послуги;

3) підтверджувальний аудит,

4) системно-орієнтований аудит,

5) аудит, що базується на ризику.

2. Укажіть, до якого виду послуг залежно від атестації відноситься складання

бухгалтерської звітності:

1) атестовані;

2) неатестовані;

3) не є аудиторською послугою.

3. Назвіть види аудиторських стандартів залежно від рівня прийняття:

1) міжнародні;

2) національні;

3) внутріфірмові;

4) зовнішні;

5) регіональні.

4. Назвіть принципи професійної етики

аудитора:

1) професіоналізм і компетентність;

2) конфіденційність;

3) доцільність вибору методики аудита;

4) організація роботи залучених експертів, контроль якості перевірок;

5) можливість надання відмови від видачі аудиторського висновку.

5. Укажіть, на якій стадії аудита відбувається укладання договору на

проведення аудита:

1) на організаційній;

2) на підготовчій (стадії планування);

3) на технологічній;

4) на результативній;

не провадиться в рамках аудита фінансової звітності.

II. Укажіть, чи має місце порушення нормативних вимог організації й

проведення аудита, яких саме:

1. Гонорар за проведення аудиторської перевірки складає 95% чистого

прибутку аудиторської фірми.

2. Дружина директора аудиторської фірми є президентом підприємства-

клієнта аудиторської фірми.

3. Аудиторська фірма поширює рекламні брошури, у яких

зазначене, що ця

фірма впливає на податкові органи.

4. Аудиторська фірма публікує оголошення в газеті про зміну своєї адреси.

5. Аудиторська фірма призначила проводити аудит основних засобів на

підприємстві-клієнті аудитора, який до цього часу самостійно не здійснював

аудит й не був стажистом в інших аудиторів.

III. Вирішіть завдання:

Застосовуючи модель

аудиторського ризику при плануванні аудита

розрахуйте прийнятний аудиторський ризик, припускаючи, що внутрішньо

властивий ризик становить 80%, ризик контролю - 50%, ризик невиявлення -

10%.