Щокін Г.В. (ред.) Менеджмент

Подождите немного. Документ загружается.

251

ції та вертолітним системам транспортування пасажирів і вантажів. Розроб-

ляється система контролю за виробництвом і експлуатацією малих і надлег-

ких типів авіаційної техніки.

Менеджмент спеціалізованих транспортних систем. До спеціалізованих

транспортних систем (в умовах відсутності офіційно визнаної класифікації)

можуть бути віднесені: трубопровідний транспорт, дорожнє господарство,

транспортна енергетика і зв’язок.

Трубопровідний транспорт в останні 10 років стабільно нарощує свою час-

тину в обсязі транспортних вантажів, що становить 23 %. Розглядаючи перс-

пективи України у нафтобізнесі, слід зазначити, що 90 % всього імпорту наф-

ти і газу надходить з Російської Федерації. Жодна з розвинених країн не

допускає, щоб в ній існувала така монополія на постачання енергоносіїв (від

однієї країни допускається надходження не більше 15–20 % обсягів поста-

чань). Тому перед системою менеджменту трубопровідного транспорту Украї-

ни стоїть головне завдання — збільшити кількість джерел надходження енер-

гоносіїв до України.

Для збільшення обсягу робіт у системі менеджменту спеціалізованих

транспортних систем слід враховувати, що довжина тільки річних магіст-

ральних і розподільних трубопроводів в Україні перевищує 35 тис. км. Газо-

транспортна система здатна пропускати в рік 250 млрд м

газу, при цьому по-

ловина обсягу припадає на транзит. Система охоплює 120 компресорних

станцій, 771 газоперекачувальний агрегат, 1200 розподільних станцій і

13 підземних сховищ. Через Україну до Європи сьогодні проходить і найближ-

чим часом проходитиме 90 % експорту газу Росії.

Для транзиту до Європи російської нафти система магістральних нафтопро-

водів України має протяжність понад 4 тис. км. Підтримання у нормальному

стані всього цього багатогалузевого господарства вимагає від менеджерів всіх

рівнів величезних зусиль, не враховуючи активніших зусиль із залучення

транзитних потоків нафти і газу через територію України з інших країн.

Менеджмент транспортної енергетики і зв’язку. Транспортна енергетика в

сучасній системі менеджменту транспортних систем посідає важливе місце:

• транспорт становить 29 % загального кінцевого використання всіх енер-

горесурсів, а нафта забезпечує 97–99 % загального користування всіма

видами транспорту, тому саме транспорт переважно визначає гостроту

сьогоднішньої енергетичної ситуації у світі;

• транспорт є одним з найбільших джерел забруднення атмосфери, ґрунту,

водоймищ і морів. Наприклад, один вантажний автомобіль викидає за рік

3 тонни шкідливих речовин, а автомобільний транспорт в цілому стано-

вить 60 % забруднення навколишнього середовища у великих містах;

• обмежені світові запаси нафти і газу вже сьогодні вимагають від учених

пошуку альтернативних джерел палива, що замінять за своєю ефектив-

ністю пальне, яке виробляється з нафтогазової сировини.

Складність менеджменту щодо зазначеної вище проблематики полягає в

тому, що тут тісно переплітаються сировинні, технічні, економічні та еколо-

гічні чинники, які вимагають дієвого комплексного і системного обґрунту-

вання і розрахунку. Транспортування інформації, іншими словами, зв’язок,

сьогодні здійснюється за допомогою поштових, електричних та інших техніч-

них засобів. Організація менеджменту транспортування інформації повинна

252

враховувати такі основні види трансферу — пошту і електрозв’язок (телеко-

мунікаційний спосіб). До останнього належать: телефонний зв’язок, теле-

граф, фототелеграф, факсимільний трансфер інформації, Internet, мобільний,

пейджинговий, супутниковий, дротяний і ефірний способи обміну інформа-

цією, телебачення.

Використання нових інформаційних і комунікаційних технологій транс-

портування інформації може істотно сприяти розв’язанню глобальних про-

блем людства, пов’язаних з необхідністю подолання екстремальних ситуацій

і кризових явищ на основі прогнозування політичної нестабільності та техно-

логічних аварій, катастроф.

4.2.18. Медичний та фармацевтичний менеджмент

Сутність та основні характеристики організацій охорони здоров’я. Органі-

зація — специфічне соціальне утворення, систематично орієнтоване на вироб-

ництво товарів і (або) надання послуг. Всім організаціям притаманні загальні

характеристики: наявність мети, кадри, наявність структури.

Мета організації тісно пов’язана з її місією. Існує кілька сфер, в яких ор-

ганізації охорони здоров’я реалізують свою мету:

• соціальна відповідальність, яка виявляється в поліпшенні громадського

здоров’я;

• медичне обслуговування населення;

• потреби та добробут працівників;

• прибутки організації (для комерційних закладів охорони здоров’я).

Кадри — основа кожної організації, її головне багатство, необхідна умова

надання медичних послуг або організації роботи аптеки. Успішний заклад на-

магається максимально використовувати потенціал своїх співробітників,

сприяє підвищенню їх кваліфікації та кар’єрному росту, матеріальному бла-

гополуччю. Сучасне управління має забезпечити такі умови, за яких заклад

охорони здоров’я та його співробітники були б взаємокорисні та відчували за-

доволення від взаємодії.

Всі організації охорони здоров’я мають спеціально розроблену структуру,

яка є необхідною умовою виконання поставлених перед ними завдань — ме-

дичне обслуговування населення. Як правило, це традиційна структура, з чіт-

кими та конкретними інструкціями, функціональними обов’язками, поло-

женнями про роботу кожного структурного підрозділу.

Специфічні особливості закладів охорони здоров’я:

1) труднощі у визначенні якості роботи окремих медичних працівників і

закладу охорони здоров’я в цілому;

2) необхідність чіткої координації роботи:

а) окремих медичних працівників:

• лікар — лікар;

• лікар — медична сестра;

• медична сестра —медична сестра;

б) окремих підрозділів або служб:

• медико-інформаційна служба — управління закладом;

• діагностична служба — лікувальні відділення стаціонару,

амбулаторно-поліклінічна допомога;

253

• метрологічне забезпечення — діагностична служба, лікувальні від-

ділення;

• структури амбулаторно-клінічної допомоги — відділення стаціонару;

• служба швидкої та невідкладної допомоги — відділення стаціонару;

• служба крові — лікувальні відділення стаціонару;

• патолого-анатомічна служба — лікувальні відділення стаціонару;

• інші.

3) необхідність високого ступеня спеціалізації;

4) недопустимість толерантного ставлення до помилок;

5) терміновість і невідкладність роботи.

Класифікаційні ознаки закладів охорони здоров’я. Існують суттєві відмін-

ності в різних видах закладів охорони здоров’я, що впливає на управління

ними. Основними класифікаційними ознаками є:

• сфера діяльності (аптеки, заклади лікувально-профілактичні, санітар-

но-профілактичні, санітарної просвіти, медико-соціального захисту,

центри медичної статистики, молочні кухні, бюро судово-медичної екс-

пертизи тощо);

• організаційно-правова форма (державні, відомчі, приватні, господарчі

товариства, об’єднання юридичних осіб);

• розмір;

• участь в науково-дослідній роботі (клініки при НДІ, клінічні заклади

охорони здоров’я, науково-дослідні підрозділи фармацевтичних фірм);

• інші.

Функції лікувально-профілактичних закладів (за рекомендаціями ВООЗ):

• лікувально-відновлювальні (діагностика, лікування, медико-соціальна

реабілітація, невідкладна медична допомога);

• профілактичні (профілактика інфекційних захворювань, запобігання

переходу гострого стану в хронічний, зниження захворюваності з тимча-

совою непрацездатністю, інвалідності);

• навчальні (підготовка лікарів та середніх медичних працівників, підви-

щення кваліфікації медичних працівників);

• науково-дослідницькі.

Класифікація закладів охорони здоров’я за сферою діяльності. В основу

переліку закладів охорони здоров’я України, затвердженого згідно з Наказом

Міністерства охорони здоров’я від 28 жовтня 2002 р. за № 385 покладено кла-

сифікацію організацій за сферою діяльності.

1. Лікувально-профілактичні заклади. До них належать:

1.1. Лікарняні заклади:

1.1.1. Багатопрофільні лікарняні заклади:

• госпіталі для інвалідів війни;

• дитячі басейнові лікарні на водному транспорті;

• дитячі лікарні (республіканські, обласні, міські, районні);

• дитячі територіальні медичні об’єднання;

• дільничні лікарні (у тому числі сільських, селищних та міських рад);

• лікарні (республіканські, обласні, центральні міські, міські, центральні

районні, районні);

• лікарні на водному транспорті (центральні, басейнові, портові);

254

• лікарні на залізничному транспорті (центральні, дорожні, відділкові,

вузлові, лінійні, дитячі);

• лікарні нафтопереробної промисловості України;

• лікарні професійних захворювань;

• лікувально-діагностичні центри;

• медико-санітарні частини (у тому числі спеціалізовані);

• медичні центри (різного профілю);

• міські лікарні швидкої медичної допомоги;

• перинатальні центри зі стаціонаром;

• пологові будинки (обласні, міські);

• студентські лікарні (обласні, міські);

• територіальні медичні об’єднання;

• українська дитяча спеціалізована лікарня “Охматдит”;

• українська психіатрична лікарня з інтенсивним (суворим) наглядом;

• український госпіталь для воїнів-інтернаціоналістів;

• український державний медико-соціальний центр ветеранів війни.

1.1.2. Однопрофільні лікарняні заклади:

• дерматовенерологічні лікарні;

• інфекційні лікарні;

• косметологічні лікарні;

• лікарні відновного лікування;

• наркологічні лікарні;

• наркологічні диспансери;

• онкологічні диспансери;

• отоларингологічні лікарні;

• офтальмологічні лікарні;

• протитуберкульозні диспансери;

• психіатричні лікарні;

• психіатричні диспансери;

• психоневрологічні лікарні;

• травматологічні лікарні;

• туберкульозні лікарні;

• фізіотерапевтичні лікарні;

• шкірно-венерологічні диспансери.

1.1.3. Спеціалізовані лікарняні заклади:

• гастроентерологічні диспансери;

• дерматовенерологічні лікарні (у тому числі дитячі);

• дитячі кардіоревматологічні диспансери;

• ендокринологічні диспансери;

• інфекційні лікарні (у тому числі дитячі);

• кардіологічні диспансери;

• косметологічні лікарні;

• лікарні відновного лікування (у тому числі дитячі);

• лікарсько-фізкультурні диспансери;

• наркологічні диспансери;

•

онкологічні диспансери;

• отоларингологічні лікарні;

• офтальмологічні лікарні;

255

• протитуберкульозні диспансери;

• психіатричні лікарні (у тому числі дитячі);

• психіатричні диспансери;

• психоневрологічні диспансери;

• травматологічні лікарні;

• трахоматозні диспансери;

• туберкульозні лікарні (у тому числі дитячі);

• фізіотерапевтичні лікарні;

• центри з профілактики та боротьби зі СНІДом;

• центри реабілітації дітей з органічним ураженням нервової системи;

• шкірно-венерологічні диспансери.

1.1.4. Лікарняні заклади особливого типу:

• лікарні ”Хоспіс” (республіканські, обласні, міські, районні);

•

обласні дитячі патолого-анатомічні бюро;

• патолого-анатомічні бюро (республіканські, обласні, міські);

• патолого-анатомічні центри України;

• спеціалізовані диспансери радіаційного захисту населення (Українсь-

кий, республіканські, обласні, міські);

• спеціалізована поліклініка Українського науково-дослідного протичум-

ного інституту ім. І. І. Мечнікова;

• Українська алергологічна лікарня;

• Український лепрозорій;

• центри реабілітації репродуктивної функції людини (республіканський,

обласні)

1.2. Амбулаторно-поліклінічні заклади:

• амбулаторії;

• амбулаторії загальної практики — сімейної медицини;

• басейнові стоматологічні поліклініки;

• дитячі міські поліклініки;

• дитячі стоматологічні поліклініки (обласні, міські, районні);

• діагностичні центри (різного профілю);

• жіночі консультації;

• Іллічівська стоматологічна поліклініка Іллічівської басейнової лікарні

на водному транспорті;

• Київська центральна басейнова стоматологічна поліклініка МОЗ України;

•

консультації “Шлюб і сім’я”;

• лінійні амбулаторії на залізничному транспорті;

• наркологічні амбулаторії;

• поліклініки (центральні міські, міські, центральні районні);

• поліклініки на водному транспорті (центральні, басейнові, портові);

• поліклініки на залізничному транспорті (центральні, дорожні, відділ-

кові, вузлові, лінійні);

• пункти охорони здоров’я (здоровпункти);

• сільські лікарські амбулаторії (у тому числі сільських та селищних

рад);

• стоматологічні поліклініки (обласні, міські, районні);

• Стоматологічна поліклініка МОЗ України при Національному медуні-

верситеті;

256

• Стоматологічна поліклініка при Львівському медуніверситеті;

• студентські поліклініки (обласні, міські);

• фельдшерські пункти (у тому числі сільських та селищних рад);

• фельдшерсько-акушерські пункти (у тому числі сільських та селищних

рад);

• фізіотерапевтичні поліклініки;

• центри планування сім’ї та репродукції людини.

1.3. Заклади переливання крові, швидкої та екстреної медичної допомоги:

• обласні центри екстреної медичної допомоги та медицини катастроф;

• республіканські територіальні центри екстреної медичної допомоги;

• станції переливання крові (республіканська, обласні, міські);

• станції швидкої медичної допомоги;

• Українська станція виїзної екстреної консультативної медичної допо-

моги;

• центри заготівлі та переробки плазми (республіканський, обласні, місь-

кі, районні);

• центри служби крові (республіканський, обласні, міські).

1.4. Санаторно-курортні заклади:

• бальнеологічні лікарні (у тому числі дитячі);

• грязелікарні (у тому числі дитячі);

• дитячі оздоровчі центри;

• курортні поліклініки;

• міжнародні дитячі медичні центри;

• санаторії (у тому числі дитячі, однопрофільні, багатопрофільні, спе-

ціалізовані);

• санаторії для дітей з батьками;

• санаторії-профілакторії.

Згідно з наведеною вище кваліфікацією тип лікувально-профілактичного

закладу системи охорони здоров’я України зумовлює напрям його діяльності,

підпорядкованість державному органу управління, реалізацію територіально-

го принципу надання медичної допомоги та належність до певної ланки на-

ціональної системи охорони здоров’я.

Фельдшерські, фельдшерсько-акушерські пункти, сільські лікарські амбу-

латорії та дільничні лікарні — амбулаторно-поліклінічні заклади, які нада-

ють первинну медико-соціальну допомогу, організовуються в сільських насе-

лених пунктах, об’єктах будівництва за межами населених пунктів і

підпорядковані міським або районним лікарням.

Пункт охорони здоров’я (здоровпункт) — амбулаторно-поліклінічний за-

клад, який надає первинну медико-соціальну допомогу, створюється на під-

приємствах, в установах, організаціях і входить до складу поліклініки або

амбулаторії.

Амбулаторія — амбулаторно-поліклінічний заклад, що надає медичну до-

помогу хворим з однієї або кількох основних лікарських спеціальностей і

може надавати медичну допомогу хворим в межах закладу і вдома.

Поліклініка — амбулаторно-поліклінічний заклад, який надає медичну

допомогу з багатьох лікарських спеціальностей в межах закладу та вдома.

Амбулаторія загальної практики — сімейної медицини

— лікувально-про-

філактичний заклад, який в межах своєї діяльності забезпечує здійснення

257

комплексу профілактичних заходів з попередження і зниження захворюва-

ності, інвалідності та смертності, раннього виявлення захворювань, надає

прикріпленому за сімейно-територіальним принципом населенню кваліфіко-

вану первинну лікувально-профілактичну допомогу, здійснює його диспансе-

ризацію та моніторинг за станом здоров’я.

Лікарня — лікувально-профілактичний заклад, призначений для надання

стаціонарної медичної допомоги хворим. Лікарня, що надає стаціонарну ме-

дичну допомогу хворим з лікарських спеціальностей одного профілю, нази-

вається однопрофільною, а з кількох лікарських спеціальностей — багатопро-

фільною. У своєму складі можуть мати поліклініку або амбулаторію.

Однопрофільні лікарняні заклади — лікувально-профілактичні закла-

ди, які створюються для надання медичної допомоги населенню певної те-

риторії (міста, району). У своєму складі можуть мати поліклініку чи амбу-

латорію.

Спеціалізовані лікарняні заклади — лікувально-профілактичні заклади,

які створюються з метою надання спеціалізованої медичної допомоги населен-

ню регіону (республіки, області, міста в містах Києві, Севастополі). У своєму

складі можуть мати поліклініку чи амбулаторію.

Центральна міська лікарня — лікувально-профілактичний заклад, на

який покладено функції органу управління охорони здоров’я міста.

Центральна районна лікарня — лікувально-профілактичний заклад, на

який покладено функції органу управління охорони здоров’я району.

Територіальне медичне об’єднання — багатопрофільний лікувально-про-

філактичний заклад, який є комплексом лікувально-профілактичних та ін-

ших закладів, функціонально і організаційно пов’язаних між собою з метою

інтеграції та ефективного використання трудових і матеріальних ресурсів для

досягнення найкращих кінцевих результатів у наданні медичної допомоги

населенню.

Диспансер — спеціалізований лікувально-профілактичний заклад, що на-

дає медичну допомогу населенню з певних груп захворювань та забезпечує

диспансеризацію населення. Диспансери можуть мати у своєму складі стаціо-

нар. Диспансери з кількістю лікарів амбулаторного приймання менше п’яти

створюватись та функціонувати не можуть.

Медико-санітарна частина — багатопрофільний локально-профілактич-

ний заклад, організований за типом міської поліклініки або міської лікарні з

поліклінікою; призначений виключно для надання медичної допомоги робіт-

никам промислових підприємств, будівельних організацій, підприємств

транспорту. До складу медико-санітарної частини можуть входити й інші за-

клади охорони здоров’я.

Клінічний заклад охорони здоров’я — лікувально-профілактичний заклад,

який не менше ніж на 50 % використовується для розташування структурних

наукових і навчальних підрозділів (кафедри, лабораторії та ін.) вищих медич-

них навчальних закладів III, IV рівнів акредитації, закладів післядипломної

освіти, науково-дослідних інститутів і спільної роботи із забезпечення ліку-

вально-діагностичного процесу, підготовки, перепідготовки і підвищення

кваліфікації медичних кадрів та здійснення і впровадження в практику ме-

дичних наукових досліджень.

258

Клініка — лікувально-профілактичний заклад (лікарня, пологовий буди-

нок та ін.), що входить до складу медичних науково-дослідних закладів або

підпорядкований їм.

Центр — лікувально-профілактичний заклад або його структурний підроз-

діл, диспансер, пологовий будинок та ін., які виконують функцію головного

закладу з організації та надання медичної і медикаментозної допомоги закріп-

леному за ними населенню.

Міська лікарня швидкої медичної допомоги — багатопрофільний лікарня-

ний заклад, який надає виключно екстрену стаціонарну допомогу.

Лікарня ”Хоспіс” — лікарняний заклад особливого типу, до функцій якого

входить надання медичної допомоги невиліковним хворим. Функціонує за ра-

хунок місцевого бюджету, додаткового фінансування підприємствами, спон-

сорами, добродійних пожертвувань організацій, фізичних та юридичних осіб.

Патолого-анатомічне бюро (центр) — науково-практичний лікувальний

заклад особливого типу, що виконує функції координаційного і організацій-

но-методичного центру патолого-анатомічної служби в підвідомчому регіоні.

2. Санітарно-профілактичні заклади. Державна санітарно-епідеміоло-

гічна служба Міністерства охорони здоров’я України є централізованою сис-

темою органів, установ, закладів та підрозділів санітарно-епідеміологічного

профілю МОЗ України, яка реалізує державну політику в сфері забезпечення

санітарного та епідемічного благополуччя населення та спрямовує свою діяль-

ність на профілактику інфекційних хвороб, професійних захворювань, масо-

вих неінфекційних захворювань (отруєнь), радіаційних уражень людей, за-

побігання шкідливому впливу на стан їхнього здоров’я і життя факторів

середовища життєдіяльності

Заклади держсанепідслужби МОЗ України є юридичними особами, мають

самостійний баланс, рахунки в органах Державного казначейства, печатку із

зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, бланки та

штампи. Будівлі, приміщення, устаткування, транспортні засоби та інше

майно, що використовується закладами держсанепідслужби МОЗ України

для виконання своїх завдань, земельні ділянки, на яких розташовано будівлі

цих закладів, перебувають у державній власності та надаються їм у порядку і

на умовах, визначених законодавством.

У своїй роботі заклади санітарно-епідеміологічної служби керуються “По-

ложенням про державну санітарно-епідеміологічну службу України” затвер-

дженим Кабінетом Міністрів України від 19 серпня 2002 р. за № 1218.

2.1.

Санітарно-епідеміологічні заклади:

• дезінфекційні станції з профілактичної дезінфекції;

• дезінфекційні станції (обласні, міські);

• об’єднання (підприємства) ”Профдезінфекція” (обласні, міські);

• об’єднання “Меддезінфекція” (обласні, міські);

• протичумні станції;

• санітарно-епідеміологічні станції (центральна, республіканська, облас-

ні, міські, міжрайонні, районні);

• санітарно-епідеміологічні станції на водному транспорті (центральна,

басейнові, портові);

• санітарно-епідеміологічні станції на залізничному транспорті (цент-

ральна, на залізницях, лінійні);

259

• санітарно-епідеміологічні станції об’єкта з особливим режимом роботи;

• Центральна санітарно-епідеміологічна станція на повітряному транс-

порті.

2.2. Заклади санітарної просвіти — центри здоров’я (Український рес-

публіканський, обласні, міські, районні).

Санітарно-епідеміологічна станція (СЕС) — спеціалізований заклад охо-

рони здоров’я, який виконує функції санітарного нагляду на підвідомчій те-

риторії, організує попередження і ліквідацію інфекційних, паразитарних і

професійних захворювань. СЕС здійснює лабораторні дослідження і дезінфек-

ційне обслуговування в ході санітарно-протиепідемічних заходів. Її завдан-

ням є контроль за дотриманням органами, відомствами підприємствами й ус-

тановами, організаціями, посадовими особами і населенням установлених

санітарно-профілактичних і протиепідемічних правил і норм, спрямованих

на забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя. Районні СЕС ор-

ганізуються в сільських адміністративних районах і містах, що мають район-

ний поділ. Потужність санепідстанцій, кількість працюючих у них фахівців

визначаються типом і категорією конкретної установи і залежать від кіль-

кості населення території, яку вона обслуговує.

Дезінфекційна станція — спеціалізований санітарно-епідемічний заклад,

що забезпечує організацію і здійснення дезінфекційних заходів у місті, спря-

мованих на попередження виникнення і поширення інфекційних захворю-

вань. Установа є також консультативним і методичним центром з дезінфекції

та стерилізації. Дезінфекційна станція покликана здійснювати контроль за

якістю дезінфекційних заходів у лікувально-профілактичних, дитячих та ін-

ших установах, а також у домашніх осередках інфекційних захворювань.

Центр здоров’я — заклад санітарної просвіти, який є координаційним і

організаційно-методичним центром санітарно-просвітницької роботи на підві-

домчій території. Центри здоров’я покликані здійснювати комплекс організа-

ційних, наукових і практичних заходів, які забезпечують систематичне

гігієнічне навчання і виховання населення шляхом поширення наукових ме-

дичних та гігієнічних знань.

3. Фармацевтичні (аптечні) заклади. Здійснюють виготовлення, збере-

ження і відпускання лікарських та імунобіологічних препаратів, перев’язних

матеріалів, предметів догляду за хворими та інших медичних товарів.

До фармацевтичних закладів належать:

• аптеки;

• аптечні бази (склади);

• бази (склади) медичної техніки;

• бази спеціального медичного постачання (центральна, республіканська,

обласні);

• контрольно-аналітичні лабораторії;

• лабораторії з аналізу якості лікарських засобів;

• магазини (медичної техніки, медичної оптики).

Аптека — заклад охорони здоров’я, основним завданням якого є забезпе-

чення населення, закладів охорони здоров’я, підприємств, установ і організа-

цій лікарськими засобами і виробами медичного призначення. Аптека, на яку

покладено організаційно-методичне управління аптеками району (міста), на-

зивається центральною районною (міською). Аптека, призначена для пере-

260

важного забезпечення однієї або кількох лікарень, інших закладів охорони

здоров’я, а також населення медикаментами і предметами медичного призна-

чення, називається відповідно лікарняною або міжлікарняною.

Аптеки можуть організовуватися у встановленому порядку як відособлені

структурні підрозділи у вигляді аптечних пунктів і аптечних кіосків. Аптечні

пункти існують при закладах охорони здоров’я, а аптечні кіоски — на заво-

дах, фабриках, вокзалах, в аеропортах, у торгових центрах та інших організа-

ціях. За згодою з районними державними адміністраціями роздрібна реаліза-

ція лікарських засобів може здійснюватися через фельдшерсько-акушерскі

пункти, організовані в сільських населених пунктах, на підставі договорів,

укладених з аптекою.

Аптечна база (склад) — установа, що здійснює приймання, збереження і

відпускання лікарських засобів, предметів санітарії та гігієни, медичного об-

ладнання, інструментів та інших медичних товарів закладам охорони здоров’я

(аптекам, лікарням тощо) та іншим організаціям. Аптечна база постачає си-

ровину фармацевтичним підприємствам.

4. Інші заклади охорони здоров’я. Це група закладів, які функціонують в

системі охорони здоров’я України та забезпечують разом з лікувально-про-

філактичними, санітарно-профілактичними, фармацевтичними закладами та

установами медико-соціального захисту державну систему медичної допомо-

ги населенню.

До категорій інших закладів охорони здоров’я належать:

• бюро судово-медичної експертизи (республіканське, обласні, міські);

• Головне бюро судово-медичної експертизи України;

• Інформаційно-аналітичний центр медичної статистики;

• Центр медичної статистики МОЗ України;

• молочні кухні;

Бюро судово-медичної експертизи — спеціальний заклад охорони здоров’я,

завданнями якого є здійснення судово-медичної експертизи, надання кон-

сультативної допомоги органам дізнання, слідства та суду з питань судово-ме-

дичної експертизи, апробації та впровадження в практику науково-дослідних

робіт у галузі судової медицини. До функцій таких бюро відносять також

розроблення пропозицій, спрямованих на поліпшення якості лікувально-про-

філактичної допомоги населенню.

Центр медичної статистики — заклад, що забезпечує координацію об-

ласних центрів медичної статистики і лікувально-профілактичних закладів

України із збирання, оброблення та аналізу медичної статистичної інформа-

ції, впроваджує міжнародну систему обліку і статистики. До основних за-

вдань Центру відносять також забезпечення достовірності, об’єктивності,

оперативності та цілісності статистичної інформації, її адекватності завдан-

ням реформування охорони здоров’я. На Центр медичної статистики покла-

дається впровадження комп’ютерної техніки і сертифікація програмного за-

безпечення для оброблення статистичної інформації.

Молочна кухня — заклад у системі охорони здоров’я дитини, що забезпе-

чує, за призначенням лікаря, дітей раннього віку раціонально приготовленою

їжею. Самостійні молочні кухні можуть утворюватися при обсязі роботи по-

над 12 тис. порцій молока і молочних сумішей у день.