Щетинін А.І. Гроші та кредит

Подождите немного. Документ загружается.

361

Такий перебіг подій був наслідком двох основних причин:

9 У перші роки незалежності зберігався властивий Радянсь-

кому Союзу механізм виконання державного бюджету, згідно з

яким автоматично фінансувався бюджетний дефіцит за рахунок

прямої емісії центрального банку.

9 Керівництво НБУ стояло на позиціях емісійно-монета-

ристської концепції і сприяло уряду в покритті бюджетного

де-

фіциту через пряме кредитування. Ці позиції були зафіксовані в

Законі України «Про банки та банківську діяльність» і тому бю-

джетний дефіцит 1991 року був автоматично профінансований

емісією НБУ. В 1992 р. пряме кредитування уряду з боку НБУ

наблизилось до позначки 90 %.

Суть кредитно-грошової політики НБУ, якщо не звертати ува-

ги на

зовні ринкові і правильні гасла, під якими вона здійснюва-

лась (обмеження кредитної емісії, підвищення облікової ставки і

т. ін.), звелась до реалізації емісійно-експансіоністської ідеї.

Так, облікова ставка НБУ в 1992 р. дорівнювала 80 % річ-

них і тільки на кінець цього періоду була піднята до 100 %. В

умовах величезної інфляції (2100 % за 1992 р.) це робило

кре-

дити дешевими й вигідними для виробників. У поєднанні з

надмірною централізацією розподілу кредитних ресурсів це

призвело до переливання державних коштів у приватний сек-

тор і тіньову економіку. Низький рівень облікової ставки при-

звів і до відпливу капіталу з України в ту ж Росію, де облікова

ставка була вищою.

Експансіоністська

політика НБУ продовжувалась і в 1993 р.

Якщо в 1992 р. був запланований бездефіцитний бюджет (по-

криття фактичного дефіциту за рахунок емісії здійснювалось, по

суті, поза законом), то на 1993 р. дефіцит був уже запланований,

а єдиним джерелом його покриття визнавалось пряме фінансу-

вання потреб уряду з боку НБУ. Якщо на початку 1993 р. таке

фінансування становило 70 % бюджетного дефіциту, то на кінець

року — вже 95 %.

Облікова ставка НБУ в 1993 р. підвищувалась удвічі, сягнув-

ши в кінці року 240 %, але вона була від’ємною порівняно з ін-

фляцією. При цьому ситуація суттєво погіршувалась наявністю

великих пільг у кредитуванні промислового комплексу і вугіль-

ної промисловості. Реалізацію цих преференційних умов

НБУ за-

безпечував через надання кредитів за ставками, нижчими від

встановленої облікової колишнім державним спеціалізованим

банкам (Промінвестбанк, Банк Україна та ін.) для здійснення

державних програм.

362

Здійснювалась ця необдумана кредитна політика переважно

адміністративними методами, що були характерні адміністратив-

ній системі. Це пільгове кредитування, пряме втручання в систе-

му ціноутворення, дефіцитне фінансування тощо.

Узагальнюючим наслідком такої політики стала величезна ін-

фляція, що досягла свого піку саме в 1993 р., існування маси зби-

ткових підприємств, значний перерозподіл коштів на користь

ті-

ньового сектору.

Другий етап у формуванні й розробці грошово-кредитної по-

літики НБУ почався вже у кінці 1993 р. З приходом до керівниц-

тва центрального банку В.А. Ющенка ця політика почала форму-

ватись на засадах антиінфляційної монетарної політики, в якій

акцент було зроблено на рестрекційний метод.

Вже в кінці 1993

р. облікова ставка НБУ стала змінюватись

більш активно і коливалась у 1994 р. зі 140 % до 300 %. Антиін-

фляційні заходи НБУ дали свої перші наслідки і вже в 1994 р. бу-

ло досягнуто позитивного значення спочатку позичкового, а зго-

дом і депозитного відсотка. Це призвело до зміни орієнтирів

суб’єктів господарювання і появи у них

зацікавленості в накопи-

ченні грошей.

Важливим кроком у формуванні нової кредитно-грошової по-

літики стала й зміна в порядку касового обслуговування держав-

ного бюджету. Припинялось автоматичне кредитування бюджет-

ного дефіциту, а бюджетні витрати обмежувались фактичними

надходженнями. Нова антиінфляційна кредитно-грошова політи-

ка НБУ здійснювалась на фоні спаду обсягів виробництва і

неро-

зуміння (а інколи й відкритої протидії) з боку законодавчої та

виконавчої влади, бо серед представників цієї влади ще панували

способи мислення минулих часів. Унаслідок цього нова політика

НБУ не вийшла за межі грошового обігу і не привела до суттєвих

зрушень в економіці. Але все ж таки створила важливі передумо-

ви

для майбутніх зрушень, головними з яких стали зниження ін-

фляції й відносна стабілізація національної грошової одиниці.

Після 1994 р. кредитно-грошова політика НБУ здійснювалась

на фоні певної протидії законодавчої влади, яка, по суті, чіпля-

лась за емісійний варіант виходу з кризи і тим самим реально

протидіяла монетарній політиці НБУ. Зокрема, це

проявилося в

тому, що на 1994 р. бюджет було прийнято як бездефіцитний, що

було явно нереально (фактичний дефіцит у 1994 р. склав 9,5 %

від ВВП), а отже, прирікало НБУ на емісійне покриття бюджет-

ного дефіциту, бо в бюджеті ніяких джерел покриття дефіциту не

передбачалось.

363

У подальшому ситуація дещо змінилась. Уже на 1995 р. бю-

джет затвердили з дефіцитом у 7,3 %, а для його фінансування

вперше було передбачено неемісійні джерела покриття: випуск

облігацій внутрішньої державної позики і зовнішні запозичення.

Ці зміни в законодавчо-концептуальних підходах до головного

фінансового документа держави супроводжувались і певними

позитивними змінами в економіці. Вони

були ще слабкими, зна-

ходили вираження лише в зменшенні динаміки падіння ВВП

(зменшення виробництва ВВП у розрахунку до попереднього ро-

ку склало в 1994 р. — 23 %; 1996 р. — 10 %; 1997 р. — 3,2 %;

1999 р. — 1,7 %, але вони все ж були і це приводило до створен-

ня більш сприятливих умов для розробки і втілення в життя ан-

тиінфляційної

кредитно-грошової політики НБУ. У період 1994-

1999 рр. вона характеризувалась такими основними ознаками:

• Відбувалось зниження облікової ставки НБУ. На кінець

1997 р. вона становила вже 35 %, а на кінець 2000 р. — 27 %.

• Важливою подією було створення в 1998 р. за участю НБУ і

комерційних банків фонду страхування внесків фізичних осіб,

який став одним із

факторів стабілізації відпливу строкових де-

позитів фізичних осіб з комерційних банків у період фінансової

кризи 1998 р. і суттєвого збільшення вкладів фізичних осіб, по-

чинаючи з 1999 р.

Принципово новий етап у розробці й реалізації грошово-

кредитної політики НБУ починається з 2000 р. Саме цей рік став пе-

реломним у розвитку нашої економіки.

Уперше за всі попередні роки

на 5,9 % зріс реальний ВВП. У подальшому ця тенденція збереглась і

приріст ВВП становив у 2001 р. 9,2 %, у 2002 р. — 5,2 %. Він зали-

шився досить високим і в наступні роки: у 2003 р. — 9,3 %, у 2004 р.

— 12,1 % у 2005 р. – 2,4 % у 2006 р. – 7,1 % у 2007 р. – 7,3 %.

Досить помітним явищем стало певне (порівняно з 2000 р.) змен-

шення інфляції. Якщо у 2000 р. ціни зросли на 25,8 %, то у 2001 р. —

на 6,1 %, у 2003 р. — на 8,2 %, у 2005 р. — на 10,3 %, а у 2007 р. – на

16,6 %. Зниження інфляції зміцнило курс національної валюти, а го-

ловне, зробило бажаним її накопичення як населенням, так і

суб’єктами господарювання. Поступово, хоч і не значною мірою, але

все

ж таки починає зменшуватись безробіття. Має місце зростання

реальних доходів населення. І хоча невирішених проблем у народно-

му господарстві нашої держави ще досить багато, загальне поліп-

шення економічної ситуації в країні є очевидним.

У цих умовах грошово-кредитна політика НБУ за своїми основ-

ними ознаками стала суттєво відрізнятися від тієї, що

мала місце в

період кризи. На кожен рік Рада Національного банку України згідно

364

зі статтею 100 Конституції України та статті 9 Закону України «Про

Національний банк України» розробляє й реалізує комплекс заходів,

які, власне, і складають грошово-кредитну політику центрального

банку країни.

Кожен конкретний рік має свої певні особливості, а відтак,

має певні особливості й політика НБУ, розроблена на той чи ін-

ший рік. Але в

цілому в цій політиці можна виділити найбільш

суттєві моменти й особливості її реалізації в умовах певного еко-

номічного піднесення.

На сучасному етапі грошово-кредитна політика НБУ концент-

рується на вирішенні таких завдань:

⎯ забезпечення стабільності національної валюти;

⎯ створення монетарних умов для ефективного функціону-

вання економіки;

⎯ сприяння структурній перебудові економіки;

⎯ посилення надійності й ефективності функціонування бан-

ківської системи;

⎯ підвищення рівня зайнятості населення.

Реалізація політики НБУ для досягнення означених цілей в

умовах уже досить високого рівня реформованості економіки

нашої держави і значного піднесення сьогодні може здійснюва-

тись за допомогою значно ширшого, ніж раніше, набору важелів

регулювання кредитно-грошових відносин. Їх використання стає

більш дієвим, а напрями застосування — значно різноманітні-

шими

. До них належать:

9 Встановлення кількісного контролю за збільшенням грошо-

вої маси шляхом визначення її приросту на основі обліку реаль-

них змін ВВП та цільових показників інфляції.

9 Забезпечення потреб економіки в готівкових грошах з акце-

нтом на посилення контролю за рахунками в готівково-грошовій

формі між суб’єктами господарювання,

підвищення ефективності

їх використання, а також децентралізація випуску готівкових

грошей в обіг.

9 Скорочення обсягу готівкових розрахунків через створення

і широке використання національної системи розрахунків на ос-

нові пластикових карток.

9 Підвищення надійності існуючої системи електронних роз-

рахунків.

9 Підтримка високого рівня ліквідності активів комерційних

банків на основі їх рефінансування.

Досягнення того, щоб найбільш важливі урядові програми

кредитувались через комерційні банки.

365

9 Посилення рівня капіталізації комерційних банків шляхом

збільшення вимог до їх мінімального статутного капіталу.

9 Розширення кредитної бази через подальше вдосконалення

кредитних аукціонів НБУ, викуп акумульованих Ощадбанком

вкладів населення для подальшого продажу цього кредитного ре-

сурсу комерційним банкам.

9 Посилення контролю Національного банку над діяльністю

небанківських кредитних установ для підвищення ефективності

дій НБУ з регулювання грошової маси.

Здійснення заходів, пов’язаних із загальними напрямами в ре-

алізації грошово-кредитної політики НБУ стане новим щаблем на

шляху до формування стабільно діючої, а головне, адекватної су-

часним ринковим умовам системи кредитно-грошових відносин.

Це, у свою чергу, закладе ґрунтовні підвалини для розвитку еко-

номіки нашої незалежної держави і посилення її ролі у світовому

господарстві.

Проте виконання грошово-кредитної політики на етапі еконо-

мічного піднесення (тобто починаючи з 2000 р.) показало, що на

цьому шляху є досить суттєві проблеми, вирішення яких стає на-

гальним. Досвід показує, що в довгостроковій перспективі необ-

хідно враховувати дію деяких чинників

, які помітно модифіку-

ють як загальну економічну ситуацію, так і заходи НБУ щодо

здійснення його політики і досягнення визначених цілей.

По-перше, слід зазначити, що досягнута динаміка макроеконо-

мічних показників у 2000—2004 рр. була значною мірою за-

безпечена за рахунок кон’юнктурних змін на світовому ринку і

формуванням для нашого товаровиробника

сприятливих щодо

цього умов. Дійсно, у ці роки спостерігалося помітне зростання

зовнішньоторговельного обороту і постійне позитивне сальдо

торгового балансу. Отже, в основі позитивних змін, на жаль, ще не

лежить структурна перебудова економіки, що робить її, по суті, за-

ручницею кон’юнктури світового ринку, яка є дуже непостійною.

По-друге, можна констатувати

, що через недостатній розвиток

комерційного кредиту і ринку цінних паперів загалом дієвість

впливу такого важливого важеля реалізації монетаристських за-

ходів у грошово-кредитній сфері, як облікова ставка в Україні, не

дуже висока. Так, якщо починаючи з 2000 по 2003 р. включно

облікова ставка знизилась з 27 % до 7 %, тобто майже в чотири

рази, то

середньозважена ставка комерційних банків за кредита-

ми, які вони надають суб’єктам господарювання, знизилася з

37,2 % у 2000 р. до 18 % у 2003 р. Це означає, що взята на озбро-

єння на даному етапі розвитку нашої держави експансіоністська

366

модель не спрацьовує на належному рівні. Як наслідок, кредити

комерційних банків залишаються дорогими, що стримує розви-

ток кредитних відносин, а відтак, і економіки в цілому.

По-третє, у період з 2003 по 2010 рр. держава зазнаватиме ве-

личезних витрат з погашення раніше реструктуризованих зовні-

шніх боргових зобов’язань. Щорічні платежі коливатимуться в

межах

2,1—2,6 млрд дол., а це майже третина Державного бю-

джету України. Зрозуміло, що розраховуючись із зовнішніми бо-

ргами, Уряд буде змушений через Національний банк скуповува-

ти валюту, а ці валютні інтервенції неодмінно посилять

надходження в обіг гривні по каналах валютного ринку.

По-четверте, загрозливою є й тенденція щодо зростання зов-

нішньої

заборгованості. Якщо не брати до уваги уряд

В. А. Ющенка, який у своїй програмі вперше серед усіх попере-

дніх урядів увів мораторій на зростання зовнішньої заборговано-

сті на рівні 12,5 млрд дол. станом на 01.10.2001 р. і в реальній

практиці до цього періоду скоротив його до 10 млрд дол., то на-

ступні уряди суттєво

(до 14 млрд дол.) збільшили зовнішню за-

боргованість. Курс на нові запозичення є дуже небезпечним для

нашої держави, адже це створює загрозливу ситуацію для грошо-

вого ринку та для всієї економіки в цілому.

По-п’яте, слабкий розвиток ринку цінних паперів не дає змо-

гу повною мірою використати його як суттєвий

важіль змен-

шення тиску зростаючої грошової маси на грошовий ринок че-

рез валютний ринок. І хоч НБУ вдається до розширення

спектру інструментів, що спрямовані на пом’якшення цієї ситу-

ації (використання депозитних сертифікатів Національного ба-

нку України, поширення операцій РЕПО, поширення операцій з

продажу процентних облігацій внутрішньої державної позики і

. ін.), їх ефективність досить низька. Непрямим доказом слаб-

кої дієвості названих інструментів є те, що інфляція вже у 2003

р. досягла 108,2 % при запланованих на весь рік 106 %, а у

2007 р. – 116,6 %.

Варто зауважити, що політика, спрямована на розширення

кредитних операцій комерційних банків, хоч і приводить до збі-

льшення обсягів виробництва і певного зменшення

безробіття, у

більш віддаленій перспективі через помітне збільшення грошової

маси може викликати значну інфляцію. Перші загрозливі ознаки

цього вже мають місце. Так, за 2003 р. грошова база зросла до

40,1 млрд грн при запланованих 35—37 млрд грн, а грошова маса

склала 95 млрд грн при запланованих 72—78 млрд грн. Уже в

2004 році інфляція склала 12,3 %

при запланованих на рік 6—7 %.

367

Але посилення інфляційних процесів не є єдиним можливим нас-

лідком. За ним може розпочатись відплив іноземного капіталу з

країни, зростання імпорту, і як наслідок — поява негативного са-

льдо платіжного балансу. Усе це говорить про те, що при розро-

бці й реалізації кредитно-грошової політики Національним бан-

ком України необхідно дуже ретельно

враховувати як позитивні,

так і негативні наслідки експансіоністської політики і не робити

акцент тільки на забезпеченні максимально можливих темпів

зростання ВВП.

Таким чином, можна констатувати, що грошово-кредитна по-

літика Національного банку України в розробці й реалізації від-

повідних заходів є надзвичайно складною. В той же час ця полі-

тика

відіграє велику роль в організації функціонування ринкової

економіки і забезпеченні динамічного економічного зростання

нашої держави.

НОВІ КАТЕГОРІЇ ТА ПОНЯТТЯ

Центральний банк

Незалежність центрального банку

Норма обов’язкових резервів

Облікова ставка

Операції на відкритому ринку

Операції РЕПО

Ломбардна ставка

Грошово-кредитна політика

Рестрикційна грошово-кредитна

політика

Емісійно-експансіоністська полі-

тика

. ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. Дайте визначення центральному банку.

2. Коротко розкрийте історію появи банків.

3. Чому на певному етапові розвитку товарного виробництва децен-

тралізація банкнотної емісії стала перешкодою для подальшого розвит-

ку виробництва?

4. Коли почалося створення центральних банків і якими шляхами

йшов цей процес?

368

5. Що значить поняття — «незалежність центрального банку» і з чо-

го вона складається?

6. Коли створено Національний банк України і якими законами рег-

ламентується його діяльність?

7. Перелічіть основні положення про Національний банк України,

які зафіксовані в Законі України «Про Національний банк України».

8. Назвіть положення, які забезпечують Національному банку України

досить високий

рівень незалежності.

9. У чому полягає перспектива подальшого посилення рівня незале-

жності Національного банку України?

10. Перелічіть основні функції Національного банку України.

11. Розкрийте зміст емісійної функції центрального банку.

12. Розкрийте загальний механізм здійснення Національним банком

України грошової емісії.

13. Охарактеризуйте функцію центрального банку як валютного

центру.

14. Розкрийте механізм здійснення центральним банком

своєї ролі як

банку банків.

15. Які дії Національного банку України спрямовані на контроль за

діяльністю комерційних банків?

16. У чому полягає суть функції центрального банку як банкіра уряду?

17. Розкрийте діяльність Національного банку України в нагрома-

дженні і зберіганні золотовалютних резервів країни.

18. Охарактеризуйте процес обслуговування Національним банком

України державного бюджету.

19.

У чому полягає суть кредитно-грошового регулювання економіки

з боку центрального банку?

20. Розкрийте сутність того методу регулювання кредитно-грошових

відносин, який пов’язаний з визначенням і зміною норми обов’язкових

ресурсів.

21. Як використовується норма обов’язкових резервів у практиці ре-

гулювання грошово-кредитної сфери Національним банком України?

22. Що являє

собою облікова ставка і як вона використовується

центральним банком?

24. Поясніть, що таке облікова ставка.

25. Яким чином діє зміна облікової ставки на розвиток кредитних

відносин?

26. Розкрийте суть операцій, які здійснює центральний банк на від-

критому ринку.

27. Чому цей спосіб грошово-кредитного регулювання з боку центра-

льного банку є досить гнучким

28. Поясніть, що являють собою операції РЕПО?

29. Охарактеризуйте специфічні (особливі) методи регулювання кре-

дитно-грошових відносин, до яких може вдаватись центральний банк.

30. Охарактеризуйте такий метод регулюючих дій центрального бан-

ку, як операції на біржі з метою стримування спекуляції.

369

31. Чи можливі суто адміністративні регулюючі дії центрального

банку стосовно комерційних банків?

32. Дайте визначення грошово-кредитній політиці.

33. Які цілі грошово-кредитної політики можна визначити як стра-

тегічні?

34. Які теоретичні моделі можуть бути покладені в основу грошово-

кредитної політики?

35. Які поточні цілі є найголовнішими для центрального банку?

36. Розкрийте сенс і

механізм дії політики «дорогих грошей» і полі-

тики «дешевих грошей».

37. Чому політичні чинники в сучасних умовах виступають важли-

вим фактором реалізації грошово-кредитної політики держави?

38. Визначте стратегічні й тактичні завдання, які стоять перед Укра-

їною, і в реалізації яких визначальну роль відіграє Національний банк

України.

39. Перелічіть ті складові моменти

, які включає грошово-кредитна

політика як у момент її розробки, так і в процесі її реалізації.

40. Охарактеризуйте перший етап (1991—1993 рр.) реалізації гро-

шово-кредитної політики Національного банку України.

41. Розкрийте основні особливості другого (1993—1999 рр.) етапу

реалізації грошово-кредитної політики Національного банку України.

42. Охарактеризуйте третій етап (почався у 2000 р.) реалізації гро

шово-кредитної політики Національного банку України.

43. На вирішення яких основних завдань у сучасних умовах спря-

мована грошово-кредитна політика Національного банку України?

44. Розкрийте основні інструменти, які в сучасних умовах забезпе-

чують реалізацію грошово-кредитної політики Національного банку

України.

45. Назвіть і розкрийте дію тих чинників, які певною мірою галь-

мують

можливості Національного банку України в здійсненні ефектив-

ної і проринкової грошово-кредитної політики.

370

11 КОМЕРЦІЙНІ БАНКИ

РОЗДІЛ

У системі організації суспільного виробництва важли-

ве місце посідає кредит. Кредитна система в країнах із ри-

нковою економікою включає банківську систему і небан-

ківські кредитні установи. Основною ланкою банківської

системи виступають комерційні банки. Вони співпрацю-

ють з господарюючими суб’єктами, населенням і держа-

вою та надають їм різноманітні банківські послуги

. Це пе-

ретворює комерційні банки у важливий елемент

організації та функціонування всієї ринкової економіки. У

нашій країні комерційні банки, крім цього, стали ще й по-

тужним важелем перетворення адміністративно-команд-

ної системи в економіку вільного підприємництва.

Комерційні банки як неодмінний атрибут високоор-

ганізованого ринкового господарства, утворюють і та-

ку ланку

в системі суспільного виробництва, яка дуже

істотно впливає на рівень ефективності виробництва.

Саме тому кожна країна прагне створити надійну і си-

льну банківську систему, щоб, спираючись на неї, ви-

рішувати економічні й соціальні проблеми, які стоять

перед суспільством.

ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ

ДІЯЛЬНОСТІ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ

Банк — це установа, призначена для акумуля-

ції тимчасово вільних коштів і їх розміщення від влас-

ного імені на умовах повернення, строковості і платно-

сті. Сучасні банки виконують багато функцій, які,

дещо узагальнивши, можна звести до такого:

11.1