Іщенко Т.Д., Бендера І.М. Дипломне проектування у ВНЗ Мінагрополітики України

Подождите немного. Документ загружается.

190

повідних протиепізоотичних, лікувально-профілактичних, ветеринарно-

санітарних, зоогігієнічних, організаційно-господарських та інших заходів.

До цих витрат відносять:

1. Оплату праці робітників, безпосередньо зайнятих на роботах із ве-

дення ветеринарних заходів, в т. ч. і відрахування на соціальне страхуван-

ня тощо.

2. Амортизаційні відрахування від балансової вартості ветеринарно-

го обладнання, апаратів, приладів та витрати

на поточний ремонт примі-

щень і догляд за технікою.

3. Вартість використаних біопрепаратів, медикаментів, дезінфектан-

тів, зв'язувальних засобів, палива, електроенергії, горючо-мастильних ма-

теріалів, а також інструментів та обладнання малої вартості.

4. Витрати на спорудження тимчасових забійних майданчиків, пас-

теризаційних установок, пропускних пунктів, шлагбаумів, дезінфекційних

бар'єрів, знезараження продуктів забою

та трупної сировини.

Непрямі витрати включають оплату праці переважно головних та

інших спеціалістів ветеринарної медицини, транспортні витрати, витрати

на утримання аптек, складів тощо.

Загальну суму витрат на ветеринарні заходи визначають шляхом

складання всіх видів витрат.

Визначення економічної ефективності ветеринарних заходів

Під час визначення економічної ефективності ветеринарних заходів

встановлюють коефіцієнти захворюваності, летальності, а також питомі

величини економічного збитку, що спричиняють хвороби, і витрати на ве-

теринарні заходи.

Коефіцієнт можливої захворюваності (Кз1) в неблагополучному ста-

ді і в районі (Кз2) визначають шляхом ділення числа захворілих тварин на

поголів

'я неблагополучних стад господарства чи району.

Кз1= Мзг:Мсг;

Кз2=Мзр:Мср,

де Мсг – загальне поголів'я сприйнятливих тварин у окремому гос-

подарстві, гол.;

Мср – загальне поголів'я сприйнятливих тварин у районі, гол.;

Мзг – число захворілих тварин у окремому господарстві, гол.;

Мзр – число захворілих тварин у районі, гол.

Коефіцієнт летальності (

Кл) встановлюють діленням числа загиблих

тварин на число захворілих.

Кл=М:Мз,

де М – кількість загиблих, вимушено забитих, знищених тварин, гол.;

Мз – число захворілих тварин, гол,

Питому величину економічного збитку, спричиненого захворюван-

ням, визначають на одну захворілу тварину (Кзб), розділивши загальну су-

му складових частин економічного збитку на число захворілих тварин

Кзб=З:Мз,

191

де З – загальна сума економічного збитку, грн.;

Мз – число захворілих тварин, гол.

Додаткову вартість (Дв), одержану за рахунок збільшення кількості і

підвищення якості продукції, внаслідок застосування більш ефективних

засобів і методів профілактики хвороб тварин, їх лікування визначають за

формулою:

Дв=(Врн-Врт)×Ор,

де Врт і Врн – вартість виробленої чи

реалізованої продукції за чин-

ними закупівельними цінами, відповідно, в разі застосування традиційних і

нових (більш ефективних) засобів, у розрахунку на одну оброблену твари-

ну (одиницю роботи), грн;

Ор – число оброблених тварин новими засобами (обсяг роботи), гол., м

Економічний ефект, одержаний внаслідок здійснення профілактич-

них, оздоровчих і лікувальних заходів (Ее) визначають за формулою:

Ее=Пз+Дв+Ев-Вв,

де Пз – попереджений економічний збиток, грн;

Дв – вартість, одержана додатково за рахунок збільшення кількості і

підвищення якості продукції, грн;

Ев – економія трудових і матеріальних витрат внаслідок застосуван-

ня більш ефективних

засобів і методів проведення ветеринарних заходів,

грн;

Вв – витрати на ветеринарні заходи, грн.

Економічний ефект від проведення профілактичних, оздоровчих і лі-

кувальних заходів на одну гривню витрат (Егрн) визначають за формулою:

Егрн=Ее/Вв

Попереджений економічний збиток в окремому господарстві внаслідок

профілактики та ліквідації хвороб тварин (Пз1) визначають за формулою

Пз1=Мсг×Кз1×Кзб-З,

де Мсг – загальне поголів'я сприйнятливих тварин, гол.;

Кз1 – коефіцієнт можливого захворювання тварин у неблагополуч-

них гуртах;

Кзб – питома величина економічного збитку в розрахунку на одну

захворілу тварину, грн.;

З – фактичний економічний збиток у господарстві, грн.

Економічний збиток, попереджений у господарстві внаслідок прове-

дення лікувальних

заходів (Пз2), визначають за формулою:

Пз2=Мл×Кл×Ж×Ц-З,

де Мл – кількість тварин, яких лікували, гол.;

Кл – коефіцієнт летальності;

192

Ж – середня жива маса однієї тварини, кг;

Ц – закупівельна ціна одиниці продукції, грн;

З – фактичний економічний збиток у господарстві, грн.

Економічний збиток, попереджений внаслідок профілактики та лік-

відації хвороб тварин у районі (Шз), визначають за формулою:

Пз3= (Мср×Кз2-Мзр)×Кзб,

де Мср – кількість сприйнятливих тварин у районі, гол.;

Кз2 –

коефіцієнт можливого захворювання тварин у районі;

Мзр – кількість захворілих тварин у районі, гол.;

Кзб – питома величина економічного збитку в розрахунку на одну

захворілу тварину, грн.

Вибирається з таблиць значень питомих коефіцієнтів захворюванос-

ті, летальності та економічних збитків (Додаток Н).

Збиток, попереджений внаслідок хірургічної операції тварин (Пз4)

визначають за формулою:

Пз4=Мп

×Ц-Вф,

де Мп – кількість прооперованих тварин;

Ц – середня вартість тварин (балансова або за закупівельними ціна-

ми), грн;

Вф – можлива грошова виручка в разі вимушеного забою прооперо-

ваних тварин.

5.12.10. Напрями “Будівництво” і “Архітектура”

Техніко-економічне обґрунтовування проектів проводять з метою

прийняття рішення про господарську необхідність, технічну можливість,

комерційну, економічну і соціальну доцільність інвестицій. Економічне

обґрунтовування дає можливість розрахувати не тільки окупність витрат

на будівництво об'єкта, але і отримання економічного і соціального ефек-

тів від використання даного проектного рішення.

Техніко-економічне обґрунтування присутнє у

всіх розділах і перед-

бачає вибір економічних варіантів конструктивних рішень будівель і спо-

руд, методів технології та організації будівництва, техніко-економічний

аналіз прийнятих проектних рішень.

До початку розрахунків дипломник, вивчивши і проаналізувавши до-

свід будівництва і проектування об’єктів аналогічного призначення, намі-

чає декілька варіантів конструктивних рішень будинку, який проектують.

За критерії під час розрахунків ефективності варіантів приймають макси-

мальний економічний ефект за рахунок зниження приведених затрат і тер-

мінів будівництва. Економічне порівняння варіантів із технології будівни-

цтва передбачає вибір ефективних комплектів будівельних кранів для мон-

тажу конструкцій. Оптимальність проектних рішень і вибір кращих варіан-

193

тів здійснюють через співставлення і аналіз техніко-економічних показни-

ків базового і розробленого варіантів проектів.

До того ж для економічного обґрунтування на ОКР “Бакалавр”

здійснюють розрахунок кошторисної вартості будівництва. Для цього

складають кошторисну документацію.

Кошторисна документація має бути складена із застосуванням “Ре-

сурсних елементних кошторисних норм на будівельні роботи” (ДБН

Д.2.2-

99). Вартість матеріальних ресурсів і машино-годин слід приймати за регі-

ональними поточними цінами станом на дату складання документації та за

усередненими даними Держбуду України. Загальновиробничі та інші ви-

трати необхідно приймати відповідно до ДБН Д.1.1-1-2000.

Кошторисна документація включає відомість ресурсів, локальний

кошторис, та зведений кошторис вартості будівництва. Кошторисну доку

ментацію слід розробляти з використанням сучасних програмних комплек-

сів, наприклад АВК-3.

Для ОКР “Спеціаліст” і “Магістр” з метою обґрунтування доціль-

ності будівництва складають бізнес-план, який має таку структуру:

- короткі висновки;

- види послуг;

- цілі і стратегія;

- характеристика ринку;

- конкуренти;

- план маркетингу;

- маркетингова стратегія;

- план надання послуг

;

- організація управління;

- юридичний план;

- фінансовий план;

- програма інвестування;

- вплив на навколишнє середовище;

- оцінювання ризику і страхування.

Крім економічного в проекті, як правило, наводять екологічне об-

ґрунтування. Таке обґрунтування складають для розробки заходів із охо-

рони навколишнього середовища будівельного майданчика на час будів-

ництва та наступної експлуатації будівлі

. У цьому розділі розробляють такі

питання:

- Джерела забруднення ґрунтів, води і повітря.

- Стан водопостачання, його організація, джерела забруднення.

- Охорона від шуму та електромагнітного випромінювання.

- Стан шляхів сполучення, їх відповідність вимогам охорони при-

роди.

- Формування єдиної системи зелених насаджень та покращання

ландшафту.

194

5.12.11. Напрям “Лісове і садово-паркове господарство”

Проектні рішення кваліфікаційних робіт напряму “Лісове і садово-

паркове господарство” мають різний характер – екологічний, соціальний,

технологічний, методичний, інформаційний, організаційний тощо. Їх умо-

вно можна розділити на наступні групи:

- проектування різного роду нових об’єктів (процесів, явищ) – ство-

рення лісових насаджень, парків, садків, нових виробництв тощо;

- вдосконалення вже існуючих об’єктів (процесів, явищ) – реконст-

рукція лісових насаджень, вдосконалення технології, організації, менедж-

менту виробництва, заходи щодо збільшення популяції диких тварин для

мисливства тощо;

- превентивне (запобіжне) проектування, що передбачає зменшення

або ж ліквідацію впливу негативних факторів на функціонувальний об’єкт

– охорона праці, лісозахисні та протипожежні заходи, заходи щодо відно-

влення популяції диких тварин тощо.

Природньо, підходи щодо обґрунтування цих рішень дещо різняться,

але загальні вимоги до структури даного розділу мають дотримуватись.

Насамперед, потрібно стисло, описати результат, досягнення якого

планується за умови реалізації запропонованих заходів.

Слід пам’ятати, що проектні рішення можуть одночасно викликати

цілу низку ефектів, різних як за масштабом

, так і за сферою прояву. Зокре-

ма, вони можуть мати науковий, науково-технічний, соціальний, екологіч-

ний, економічний та політичний характер. У разі їхнього комплексного

прояву, ефекти потрібно розглядати окремо і у ієрархічному порядку – від

глобальних до локальних. Найбільш значущими слід вважати екологічні та

соціальні ефекти. Загальне оцінювання проекту слід здійснювати

через

відповідність пропонованих заходів критеріям сталого розвитку.

Екологічний ефект проявляється через раціоналізацію природокори-

стування, поліпшення екологорегулювальних функцій лісу, збільшення

біорізноманіття, зменшення шкідливих впливів на навколишнє середови-

ще, впровадження безвідходних технологій, переробки відходів тощо.

Соціальний ефект має місце, якщо проектні рішення впливають на

покращання якості життя людей, в тому числі через поліпшення оздоров-

чих, санітарно-гігієнічних, рекреаційних функцій лісу; забезпечення зайня-

тості; підвищення кваліфікації; поліпшення умов праці; скорочення кіль-

кості травматичних випадків та професійних захворювань; поліпшення

умов соціальної захищеності.

За ринкових умов необхідно прагнути до вартісного вираження очіку-

ваного ефекту. Якщо з об’єктивних причин це неможливо, тоді потрібно

здійснити його якісне оцінення за визначеними критеріями. Економічний

ефект від запроектованих заходів визначається за різними методиками,

оскільки за своєю специфікою та змістом вони можуть значно відрізнятися.

Для першої групи проектів, застосовують методику розрахунку еко-

номічного ефекту, що полягає у визначенні різниці між витратами на їх

195

розробку та впровадження і отриманими доходами. Для цього грошові по-

токи (витати і доходи) потрібно розділити за роками з урахуванням факто-

ра часу. Тобто, потрібно здійснити розрахунок щорічних загальних витрат

(повної собівартості) на весь термін існування проекту і за загальноприй-

нятою методикою здійснити їхнє дисконтування (пролонгування). Анало-

гічні дії слід провести з очікуваними доходами. Різниця між зведеними у

часі грошовими потоками витрат та доходів становитиме очікувану чисту

теперішню вартість (ЧТВ) інвестиційного проекту:

∑∑

−

i)(1

ІВ

i)(1

ГП

ЧТВ

де ЧТВ– чиста теперішня вартість проекту, ГП – сума грошових по-

токів, ІВ – сума інвестиційних витрат, і – дисконтна ставка, n – кількість

інтервалів у загальному розрахунковому періоді.

Відношення доходу до витрат становитиме індекс (коефіцієнт) до-

ходності проекту (ефективність проекту).

Слід зазначити, що дану процедуру розрахунків можна спростити,

якщо об’єкт не буде використовуватись із комерційною метою. Це стосу-

ється створення заповідників, парків, рекреаційних зон та ін. У цьому разі

можна обмежитись визначенням кошторисної вартості об’єкта.

Визначення економічного ефекту щодо другої групи проектних рі-

шень, проводять подібно до проектів попередньої групи. Але за цього роз-

рахунки витрат та доходів ведуть за двома сценаріями – з урахуванням та

без урахування запроектованих заходів. Під час розрахунків також

обов’язковим є врахування фактора часу. Економічним ефектом буде різ-

ниця між кінцевими результатами діяльності (прибутками) за різними сце-

наріями; ефективністю – відношення ефекту до додаткових витрат, що су-

проводжують впровадження проекту.

5.13. Висновки і пропозиції

Висновки і пропозиції є досить важливою частиною кваліфікаційної

роботи. В них мають бути концептуально відображені основні результати

виконаної роботи. У висновках повинні знайти відбиття ті результати, які

відповідають темі і завданням роботи. Найбільш важливі результати робо-

ти пропонують до впровадження у виробництво.

Висновки мають

бути доказовими, а пропозиції обґрунтованими,

тобто базуватися на матеріалі, який має високу ступінь вірогідності.

5.14. Оформлення списку використаної літератури

Список використаної літератури оформлюють згідно з вимогами

ВАК України (Бюлетень ВАК України. – 1997. – № 2.). Приклади оформ-

лення бібліографічного опису у списку джерел наведено в таблиці 32.

Літературні джерела розміщують згідно з їх використанням.

196

Таблиця 32. Зразок оформлення літературних джерел

Характеристика

джерела

Зразок оформлення

1 2

Монографії

(один, два

або три автори)

Косенко М.В. Диспансеризация в системе профилакти-

ки бесплодия и контроля воспроизводительной функ-

ции крупного рогатого скота. – К.: Урожай, 1989. – 248 с.

Соколовская И.И., Милованов И.К. Иммунология вос-

произведения животных. – М.: Колос. 1981. – 264 с.

Меликов А.З., Пономаренко Л.А., Рюмшин П.А. Мате-

матические модели многопотоковых систем обслужи-

вания. – К.: Техніка, 1991. – 265 с.

Чотири автори Основы создания гибких автоматизированных произ-

водств / Л.А.Пономаренко, Л.В.Адамов, В.Т.Музычук,

А.Е.Гридасов; Под ред. Б.Б.Тимофеева. – К.: Техніка,

1986. – 144 с.

П’ять та більше

авторів

Клиническая лабораторная диагностика в ветеринарии

/ И.П. Кондрахин, Н.В. Курилов, А.Г. Малахов и др. –

М.: Афопромиздат, 1985. – 287 с.

Колективний ав-

тор

Составление библиографического описания: Краткие

правила / Междувед. каталогизац. комис. при Гос. б-ке

СССР им. В.И.Ленина. – 2-е изд., доп. – М.: Изд-во

“Кн. Палата”, 1991. – 224 с.

Багатотомні ви-

дання

История русской литературы: В 4 т. / АН СССР. Ин-т

рус. лит. (Пушкин. дом). – М, 1982. – Т. 1. Расцвет реа-

лизма. – 876 с.

Перекладні ви-

дання

Понд У.Дж., Хаупт К.А. Биология свиньи: Пер. с англ.

– М.: Колос, 1983. – 334 с.

Стандарти ГОСТ 7.1-84. Библиографическое описание документа. Об-

щие требования и правила составления. – Взамен ГОСТ 7.1-

76; Введ. 01.01.86. – М.: Изд-во стандартов, 1984. – 78.

Збірки наукових

праць

Науковий вісник НАУ: 3б. наук. пр. – К.: НАУ, 1998.

– № 6. – 168 с.

Словники Библиотечное дело: Терминологический словарь

/ И.М. Суслова, Л.Н.Уланова. – 2-е изд. – М.: Книга,

1986. – 224 с.

197

1 2

Пономаренко Л.А. Организующая система // Автомати-

зация технологических процессов в прокатном произ-

водстве. – М.: Металлургия, 1979.– С. 141-148.

Поживіл А.І. Білковий обмін у поросят при основних

шлунково-кишкових нематодозах // 3б. наук, пр.: Нау-

ковий вісник НАУ. – К.: НАУ, 1998. – № 6 – С.75-80.

Хомич В.Т., Литвин Т.А. Топографія, макро- та мікро-

структура клоакальної сумки курей // Ветеринарна ме-

дицина України. – 1998. – №9. – С. 22-23; С. 34-38.

Складові частини

книги, збірника,

журналу,

енциклопедії

Пономаренко Л.А., Меликов А.З. Ситуационное управ-

ление многоканальной системой с переменной струк-

турой обслуживания неоднородного потока // Изв. АН

Азерб. Респ. Сер. физ.-техн. и мат. наук. – 1986. – № 6.

– С. 79-83.

Долматовский Ю.А. Электромобиль // БСЭ. – 3-е изд. –

М., 1988. – Т.30. – С.72.

Пономаренко Л.А., Жучкова И.В. Оптимальное назна-

чение приоритетов при организации доступа в локаль-

ных вычислительных сетях АСУТП // Тр. Междунар.

конф. “Локальные вычислительные сети” (ЛОКСЕТЬ

88). – Т. 1. – Рига: ИЭВТ АН Латвии. – 1988.– С. 149-153.

Тези доповідей

Melikov A.Z., Ponomarenko L.A. On the approach to

optimal control of queuing systems with multiple classes of

customers '/ Proc. International Conf. on Syst. Sci. XII. –

Wroclaw (Poland). – 1995. – P. 507-515.

Дисертації Луус Р.А. Исследование оборудования с пневмоваку-

умным приводом для захвата, перемещения и фиксации

при обработке пористых и легкоповреждаемых строи-

тельных изделий: Дис… канд. техн. наук: 05.05.04. –

М., 1982.– 212с.

Автореферати

дисертацій

Поликарпов B.C. Философский анализ роли символов в

научном понимании: Автореф. дис… д-ра филос. наук:

09.00.08 /и Моск. гос. пед. ин-т. – М., 1985. – 35 с.

Препринти Ломаренко Л.А., Буадзе В.В. Математические модели и

алгоритмы сбора и обработки информации в АСУТП

непрерывных станов горячей прокатки. – К., 1976. – 37

с. (Препр. / АН Украины. Ин-т кибернетики; 76-76).

Звіт про науково-

дослідну роботу

Проведение испытаний и исследований теплотехниче-

ских свойств камер КХС-2-12-ВЗ и КХС-2-12-КЗЮ:

Отчет о НИР (промежуточн.) / Всесоюзн. заочн. ин-т

ниш. пром-ти. – ОЦО 102 ТЭ; № ГР 800571; Инв. № В 1

19692. – М., 1981. – 90 с.

198

1 2

Авторські свідоц-

тва

А.с. 1007970 СССР, МКИ В 25 J 15/00. Устройство для

захвата неориентированных деталей типа валов / В.С.

Батулин, В.Г. Кемайкин (СССР). – № 330585/25; Заяв-

лено 23.11.81; Опубл. 30.08.83, Бюл. № 12. – 2 с.

А.с. № 1626362. Украина. Линейный импульсный мо-

дулятор / В.Г. Петров (Украина).– 4 с: ил.; Опубл.

30.03.93, Бюл. № 13.

Патенти Пат. 4601572 США, МКИ G 03 В 27/74. Microfilming

system with zone controlled adaptive lighting / Wise David

S. (США); McGraw-Hill Inc. – № 721205; Заявл.

09.04.85; Опубл. 22.06.86; НКИ 355/68. – 3 с.

Каталоги Каталог млекопитающих СССР. Плиоцен-

современность / АН СССР, Зоол. ин-т; Под ред. П.M.

Громова, Г.И.Барановой. – Л.: Наука, Ленингр. отд-ние,

1981.– 456с

Інструкції Типовая инструкция по эксплуатации теплоотдачи теп-

ловых электростанций: ТИ 34-70-044-85: Утв. гл. техн.

упр. по эксплуатации энергосистем 01.10.85: Срок дей-

ствия установлен с 01.01.86 до 01.01.95 / Мин-во энер-

гетики и электрификации СССР. – М., 1986. – 43 с.

6. ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ ТЕКСТОВИХ ДОКУМЕНТІВ

Текст пояснювальної записки (далі записки) за необхідності розді-

ляють на розділи і підрозділи. Розділи мають порядкові номери у межах

всієї записки, позначені арабськими цифрами без крапки і записані з абза-

цного відступу. Підрозділи мають нумерацію у межах розділу. Номер під-

розділу складається із номерів розділу і підрозділу, відокремлених крап-

кою У

кінці номера підрозділу крапка не ставиться, наприклад: 1.1, 1.2, 1.3

і т.д.

Розділи, як і підрозділи, можуть складатися з одного або декількох

пунктів. Якщо підрозділів немає, то нумерація пунктів у записці має бути в

межах кожного розділу, і номер пункту складається з номерів розділу і

пункту, розділених крапкою. У кінці номера пункту

крапка не ставиться

Якщо у записці є підрозділи, то нумерація пунктів має бути в межах

підрозділу і номер пункту складається з номерів розділу, підрозділу і пун-

кту, розділених крапкою (у кінці номера крапка не ставиться), наприклад:

2.1.1, 2.1.2, 2.1.3 і т.д.

Якщо розділ або підрозділ складається з одного пункту, він також

нумерується.

Пункти, за необхідності, можуть бути розбиті на підпункти,

які повинні мати порядкову нумерацію у межах кожного пункту, напри-

клад: 3.2.1.1, 3.2.1.2, 3.2.1.3 і т.д.

199

Всередині пунктів або підпунктів можуть бути наведені переліки.

Перед кожною позицією переліку слід ставити дефіс, або, за необхідності,

посилання у тексті записки на один із переліків, маленьку літеру з круглою

дужкою. Для подальшої деталізації переліків необхідно використовувати

арабські цифри, після яких ставиться дужка, а запис робиться із абзацного

відступу, як показано

за зразком.

Зразок:

а)______

б)______

в)________

Кожний пункт, підпункт і перелік записують із абзацного відступу.

Розділи і підрозділи мають заголовки, пункти, як правило, заголовків

не мають. Заголовки повинні чітко і стисло відображати зміст розділів,

підрозділів.

Заголовки слід друкувати (писати) з великої літери без крапки в кінці

і не підкреслюючи. Переноси

слів у заголовках не допускаються. Якщо за-

головок складається з двох речень, їх розділяють крапкою.

Відстань між заголовком і текстом, виконаним машинописним спо-

собом, має дорівнювати 3-м, 4-м інтервалам, рукописним – 15 мм. Відстань

між заголовками розділу і підрозділу відповідно – 2 інтервали та 8 мм.

Кожний розділ записки рекомендують починати з нової сторінки.

кінці записки подають список літератури, що використовувалась у

процесі її складання.

Викладення тексту

Текст пояснювальної записки має бути стислим, чітким і не допуска-

ти різних тлумачень. Назва теми дипломної роботи на титульному аркуші

в основному написі і в разі першого згадування у тексті має бути однаковою.

У записці застосовують науково-технічні

терміни, позначення і ви-

значення, встановлені відповідними стандартами, а за їх відсутності зага-

льноприйняті у науково-технічній літературі. Перелік скорочень слів, що

допускається, встановлений ДСТУ 3582-97. Умовні позначення літерами,

графічні зображення або знаки мають відповідати чинному законодавству і

державним стандартам. Перед позначенням параметра слід давати його по-

яснення, наприклад: “тяговий опір

К”.

У тексті застосовують стандартизовані одиниці фізичних величин, їх

найменування і позначення відповідно до ГОСТ 8.417-81. Застосування

різних систем позначення фізичних величин не допускається.

Числові значення величин із позначенням одиниць фізичних величин

і одиниць рахунка слід писати цифрами, а числа без позначень одиниць

фізичних величин і одиниць рахунка від одиниці до дев

’яти – прописом.

Приклади:

1. Провести дослідження п’яти двигунів, кожний потужністю 30 кВт.