Іщенко Т.Д., Бендера І.М. Дипломне проектування у ВНЗ Мінагрополітики України

Подождите немного. Документ загружается.

рименту даних, знань і досвіду. КР, здебільшого, виконують студенти еко-

номічних і природничих напрямів підготовки і спеціальностей.

Курсовий проект (КП) – навчально-дослідне завдання для студен-

та, який вже має певний досвід навчально-пізнавальної і наукової діяльно-

сті з проблем фахових дисциплін, що вивчають у вищій школі. КП є про-

тотипом

створення майбутньої системи (об’єкта, процесу, технології, ме-

тода тощо) і включає креслення, розрахунки, макети, схеми й техніко-

економічне обґрунтування прийнятих рішень із елементами використання

набутих в процесі досліджень даних, знань і досвіду. КП, здебільшого, ви-

конують студенти інженерних спеціальностей.

Обсяг КР і КП не повинен перевищувати 25-30 сторінок, КП

обов’язково

включає необхідну кількість креслень, схем, макетів. Матері-

али і результати курсових робіт і проектів використовують їх автори під

час виконання дипломних робіт і проектів.

Науково-дослідна робота (НДР) – вивчення об’єктів, явищ і про-

цесів, аналіз впливу на них різних факторів, а також вивчення взаємодії

між явищами з метою одержання

доведених, обґрунтованих і корисних

для науки і практики рішень із максимальним ефектом. Наукове дослі-

дження обов’язково має об’єкт і предмет досліджень.

Інжиніринг (І) – технічні послуги з підготовки і забезпечення про-

цесу виробництва і реалізації продукції. І – це консультації, експертиза

проектів, технічне навчання, передача технічної інформації.

Інновація – кінцевий результат

інноваційної діяльності, втілений у

вигляді нового чи удосконаленого продукту і впровадженого на ринку;

нового удосконаленого технологічного процесу; нового підходу до соціа-

льно-економічних послуг.

Інноваційна діяльність – це діяльність із доведення науково-

технічних ідей, винаходів, розробок до результату, придатного в практич-

ному використанні. У повному обсязі інноваційна діяльність включає всі

види

наукової діяльності, проектно-конструкторські, технологічні, дослід-

ні розробки, діяльність з освоєння нововведень у виробництво та реаліза-

цію нововведень.

Об'єкт досліджень – це та частина матеріального світу, яка привер-

нула увагу дослідника, це процес або явище, що породжує проблемну си-

туацію і обраний для вивчення. Приклади об’єкта досліджень: бетон,

ґрунт, земля

, вода, ландшафт, рослини, тварини, машини, господарства,

зрошувальні системи, споруди, технології, хвороби тощо.

Предмет дослідження – це те, що міститься в межах об’єкта, це роз-

глянутий у дослідженні бік об’єкта дослідження та його досліджувані

якість і галузь використання. Приклади предмета дослідження: стійкість

бетону, властивості ґрунту і води, характеристики ландшафту, сорти

рос-

лин, економічність, екологічність, надійність технології, режими роботи

машин і апаратів тощо.

Об'єкт і предмет дослідження як категорії наукового процесу спів-

відносяться між собою як загальне і часткове. В об’єкті виділяється та його

частина, яка є предметом дослідження. Саме на нього спрямована основна

увага дослідника.

Об’єкт (О) і предмет (П) досліджень можуть бути новими (Н) і тра-

диційними (Т). Можливі такі комбінації новизни предмета (П) і об’єкта (О)

дослідження: а) НП-НО; б) НП-ТО; в) ТП-НО; г) ТП-ТО. Приклади

цих

ситуацій:

а) нетрадиційні методи лікування та профілактики курячого грипу;

б) негативні наслідки зрошення ґрунтів (підтоплення, вторинне засо-

лення і осолонцювання ґрунтів);

в) економічний аналіз діяльності нових форм господарювання;

г) стійкість бетону в гідротехнічних спорудах.

Важливо так спрямувати дослідження, щоб його предмет і об’єкт бу-

ли новими. Об’єкт

дослідження в науковій роботі повинен мати модель

(моделі) у тексті і на плакатах.

Мета дослідження – це запланований результат. Результат має бути

конструктивним, тобто спрямованим на вироблення суспільно корисного

продукту з ліпшими, ніж було раніше, показниками якості або процесу її

досягнення.

Метод – це сукупність прийомів чи операцій практичного або теоре-

тичного

вивчення дійсності, підпорядкованих вирішенню конкретної задачі.

Система – ціле, що складається із низки взаємозв’язаних і взаємоді-

ючих елементів. Властивості систем та методи оптимального управління

системами вивчає системний аналіз.

Системний аналіз – основний метод дослідження складних систем,

систематизоване вивчення складного об’єкта, яке проводиться з метою ви-

значення можливостей покращання функціонування цього об

’єкта.

Системний підхід полягає у комплексному дослідженні великих і

складних об’єктів (систем), дослідженні їх як єдиного цілого із узгодже-

ним функціонуванням усіх елементів і частин. Виходячи з цього принципу,

треба вивчити кожен елемент системи у його зв’язку та взаємодії з іншими

елементами, виявити вплив властивостей окремих частин системи

на її по-

ведінку загалом, визначити оптимальний режим функціонування системи,

що вивчається. За системного підходу в дослідженнях використовуються

моделі.

Модель (М) – це система, що замінює об’єкт пізнання і служить

джерелом інформації стосовно нього. М – це такий аналог, подібність яко-

го до оригіналу суттєва, а розбіжність – несуттєва. М поділяють на

два ви-

ди: матеріальні та ідеальні. Матеріальні М втілюються в певному матері-

алі – бетоні, металі, пластмасі тощо. Ідеальні М фіксуються в таких наоч-

них елементах, як креслення, рисунок, схема, комп’ютерна програма і т. ін.

Під час моделювання використовують комп’ютерні інформаційні техноло-

гії та геоінформаційні системи.

Технологія (Т) – (від

грец. téchnё – мистецтво, уміння і …логія), су-

купність методів проектування, вирощування сільськогосподарських куль-

тур, виготовлення, оброблення, зміни стану, властивостей об’єкта, що

здійснюються в процесі виробництва продукції. Задача Т як науки – вияв-

лення фізичних, хімічних, механічних та інших закономірностей з метою

визначення і використання на практиці найбільш ефективних і економіч-

них виробничих процесів.

Інформація – (від лат. information – роз’яснення) – загальнонаукове

поняття, що вміщує обмін відомостями між людьми, людиною і ЕОМ,

ЕОМ і ЕОМ, обмін

сигналами у тваринному та рослинному світі, одне з

основних понять кібернетики.

Інформаційні технології (ІТ) – це сукупність засобів та методів, що

дозволяють одержувати продукцію необхідної кількості та якості, форму-

вати необхідний стан навколишнього природного середовища, оптимізу-

вати економічні, екологічні та інші процеси і системи на базі широкого

застосування засобів і

можливостей комп’ютеризації. Об’єктами ІТ є сіль-

ськогосподарське виробництво, економіка, навколишнє середовище тощо.

Одним із перспективних шляхів розвитку інформаційних систем і техно-

логій є ГІС-технології.

ГІС-технології – географічні інформаційні системи і технології

(ГІС-технології), які сьогодні використовують у світі як базові інформа-

ційні технології під час вирішення

задач, пов’язаних з різноманітними ре-

сурсами, що мають просторову прив'язку. Головна перевага сучасних

засобів побудови ГІС-технологій у їх відкритості і можливості поєднання

з іншими інформаційними системами і технологіями, а також широкі мо-

жливості накопичення, оброблення і використання даних (зокрема моніто-

рингових досліджень). Використання ГІС-технологій у сільському

госпо-

дарстві можливо як на державному, так і місцевому (локальному) рівні, в

т.ч. до окремого господарства, для підвищення ефективності проектовано-

го об’єкта.

Моніторинг – (від лат. monitor – той, що спостерігає) – система спо-

стереження, оцінювання і прогнозу стану об’єкта в зв'язку з господарсь-

кою діяльністю людини. Можливі види моніторингу (М

): екологічний,

економічний, еколого-меліоративний, ґрунтовий, медичний тощо. М

включає дії: 1 – формування бази даних про стан об’єкта; 2 – системний

аналіз даних і оцінювання стану об'єкта; 3 – прогнозування стану об’єкта;

4 – використання одержаних даних для оптимального управління об’єктом.

Ефект – кінцевий результат науково-практичної діяльності.

Ефективність проекту (роботи) – співвідношення показників ре-

зультатів і витрат на їхнє здійснення, ступінь відповідності запроектованої

системи (об’єкта, технології, методу, процесу) своєму призначенню.

Зміст дипломного проектування студентів всіх спеціальностей аг-

рарних вищих навчальних закладів визначається освітньо-професійною

програмою (ОПП) і освітньо-кваліфікаційною характеристикою (ОКХ)

підготовки фахівця відповідного рівня кваліфікації (бакалавр, спеціаліст,

магістр), що схематично представлено в табл

. 1.

Таблиця 1. Зміст дипломного проектування для освітньо-кваліфікаційних рівнів: бакалавр, спеціаліст, магістр

ОКР Об’єкти проектування

Мета проекту

(роботи)

Задачі проекту (роботи)

Бака-

лавр

Підвищити ефе-

ктивність систе-

ми (1) шляхом

удосконалення її

елемента (2) –

об’єкта проекту-

вання (3), надан-

ня йому нових

кількісних і які-

сних характерис-

тик

1. Вивчення цілісної системи (1), виявлення недосконалості

її елементів (2) та системи (1) загалом.

2. Визначення і характеристика об’єкта проектування (3).

3. Поглиблене вивчення (дослідження) об’єкта проектуван-

ня (3).

Проектування нового стану об’єкта (3) : розрахунки па-

раметрів, креслення, моделювання, техніко-економічне об-

ґрунтування нових рішень.

5. Розробка рекомендацій для впровадження проекту (робо-

ти) у виробництво з урахуванням навколишнього середо-

вища (4).

Спеці-

аліст

Підвищення

ефективності си-

стеми (1) –

об’єкта проекту-

вання (3) шля-

хом вдоскона-

лення її основ-

них елементів

(2), надання їм

нових кількісних

і якісних харак-

теристик

1. Вивчення цілісної системи (1), оцінювання її стану та

виявлення недосконалості.

2. Визначення і характеристика елементів системи (2) як

складових об’єкта проектування і

всієї системи як склад-

ного об’єкта проектування (3).

3. Поглиблене вивчення об’єкта проектування (3) та його

складових елементів (2).

4. Проектування нового стану об’єктів (2 і 3) : розрахунки

параметрів, креслення, моделювання, техніко-економічне

обґрунтування нових рішень кожного елемента і системи

(3) загалом.

5. Розробка нової технології управління об’єктом (3) з ура-

хуванням навколишнього середовища (4), бізнес

-плану і

рекомендацій для впровадження проекту у виробництво.

1 2

4 3

B A

ОКР Об’єкти проектування

Мета проекту

(роботи)

Задачі проекту (роботи)

Ма-

гістр

Підвищення

ефективності си-

стеми (1) шля-

хом дослідження

і вирішення її

актуальних про-

блем

1. Вивчення цілісної системи (1), виявлення її проблем.

2. Вивчення однієї з проблем, аналітичний огляд літерату-

ри, формування робочої гіпотези, мети і завдань дослі-

джень.

3. Результати досліджень елементів (2) і системи (1) зага-

лом та у взаємозв’язку із

навколишнім середовищем (4).

4. Розробка шляхів і рекомендацій щодо підвищення ефек-

тивності системи (1), нової технології управління об’єктом

(3) у взаємозв'язку з навколишнім середовищем (4), бізнес-

плану і пропозицій щодо впровадження проекту у вироб-

ництво.

Умовні позначення :

1 – досліджувана система;

2 – елементи системи;

3 – об’єкт проектування;

4 – навколишнє середовище;

А – вхід до системи (ресурси);

В – вихід з системи (мета, результати діяльності системи)

B A

1.2. Нормативні документи

Основними нормативними документами для підготовки фахівців у

вищих навчальних закладах є освітньо-кваліфікаційні характеристики та

освітньо-професійні програми. На їх основі у вищих навчальних закладах

складають всі документи, що регламентують види освітянської діяльності.

Водночас враховують вимоги загальноосвітніх інструктивних документів,

а саме:

1. ДК 003-95 Державний класифікатор України. Класифікатор професій [1].

2. ДК 009-96 Державний класифікатор

України. Класифікація видів

економічної діяльності [2].

3. Довідник кваліфікаційних характеристик працівників. Центр про-

дуктивності Міністерства праці та соціальної політики України [3].

4. ДСТУ 3008-95 Документація. Звіти у сфері науки і техніки. Струк-

тура і правила оформлення. [4].

5. Закон України “Про вищу освіту” [5].

6. Класифікатор професій ДК 003-95 (зміни та доповнення № 4) [7].

7. Методичні рекомендації щодо проведення практики

студентів у аг-

рарних вищих навчальних закладах [37].

8. Положення про організацію навчального процесу у вищих навчаль-

них закладах [51].

9. Рекомендації про порядок створення, організацію і роботу Держав-

ної екзаменаційної (кваліфікаційної) комісії у вищих навчальних закла-

дах України (Лист Міністерства освіти України від 29.12.93 № 83 – 5/1259) [56].

1.3. Принципи реального дипломного проектування

Реальне дипломне проектування

(РДП) є найважливішою складовою

завершального періоду навчання у вищих навчальних закладах.

РДП необхідно здійснювати на всіх спеціальностях в аграрних ви-

щих навчальних закладів і під час підготовки фахівців всіх освітньо-

кваліфікаційних рівнів: бакалавр, спеціаліст, магістр.

Обов’язковою умовою РДП є реальний об’єкт проектування та існу-

юча науково-виробнича проблема.

Об’єктами проектування у всіх випадках є системи (технічні, приро-

дно-технічні, економічні, біологічні, екологічні тощо).

Відповідно до ОКХ для різних освітньо-кваліфікаційних рівнів

об’єктами проектування є: для бакалавра – елемент системи, спеціаліста –

цілісна система, магістра – цілісна система з урахуванням її взаємозв’язків

із навколишнім середовищем, вивченням відповідної проблеми і розроб

кою нових технологій для вирішення проблеми, яка вивчається. Напри-

клад, для спеціальності “Гідромеліорація” об’єктом проектування для ба-

калавра може бути насосна станція, дощувальна установка, зрошувальна

мережа, конструкція крапельниці (окремий елемент зрошувальної системи)

тощо, для спеціаліста – вся зрошувальна, дренажна або водопровідна чи

каналізаційна система (цілісна система) тощо, а для магістра – зрошуваний

масив із формування на ньому негативних процесів, наприклад, проблеми

підтоплення, засолення, осолонцювання тощо.

Не повинні допускатись до захисту роботи, що виконані без участі

студента колективами проектувальників-виробничників, науковців, конс-

трукторів.

РДП може доповнюватись

заявками виробничої, наукової або проек-

тної організації на розробку відповідного проекту (роботи). У реальному

дипломному проекті слід розробляти заходи з реалізації (впровадження)

роботи у виробництво.

Всі реальні дипломні проекти обов’язково повинні мати певний рі-

вень новизни, носити оригінальний креативний або інноваційний характер

і вміщувати результати наукових досліджень відповідного рівня.

Випускні кафедри, проблемні науково-дослідні лабораторії та СКБ,

на базі яких здійснюється РДП, обов’язково повинні мати базу даних із до-

сліджуваних проблем.

Організація реального дипломного проектування у вищих навчаль-

них закладах здійснюється в системі “освіта-наука-виробництво”. Складо-

вими елементами реального дипломного проектування є:

- закріплення студентів за випускними кафедрами

для проведення науко-

во-дослідної роботи (НДРС);

- розробка на кафедрі тематичного плану реального дипломного проектування;

- формування мережі базових підприємств і господарств, в яких готу-

ються реальні дипломні проекти;

- отримання заявок підприємств і господарств на виконання реальних

дипломних проектів (робіт) з визначенням технологічних і галузевих

параметрів виробництва;

- проведення експериментальних досліджень

(із обов’язковим статистич-

ним обробленням даних з використанням ЕОМ) і розробкою шляхів

впровадження результатів досліджень;

- оформлення дипломних робіт відповідно до вимог стандартів, їх рецен-

зування, захист, рекомендації до впровадження.

Однією з форм реального дипломного проектування може бути роз-

робка бізнес-планів і їх реалізація шляхом отримання кредитів на створення

випускниками власного виробництва. Ця форма є дуже перспективною, але

для її реалізації необхідно створити відповідну нормативно-правову базу.

1.4. Основні етапи дипломного проектування

1.4.1. Змістові етапи дипломного проектування

Підготовка кваліфікаційної роботи передбачає такі основні етапи

виконання:

1. Вибір напряму та теми дослідження, подання відповідної заяви і

затвердження теми.

2. Визначення об’єкта, предмету, мети та задач дослідження, затвер-

дження індивідуального завдання на кваліфікаційну роботу.

3. Опрацювання джерел вторинної інформації, формування загальної

концепції дослідження, методичних підходів та інструментарію, складання

робочого плану кваліфікаційної роботи.

4. Формування теоретико-методологічних основ проблеми, яка до-

сліджується, узагальнення існуючих концепцій, вивчення еволюції підхо-

дів до вирішення

проблеми, систематизація сучасних поглядів вітчизняних

та закордонних науковців.

5. Збирання фактичного матеріалу, економічна діагностика об’єкта

дослідження, поглиблений аналіз та оцінювання показників, що характери-

зують предмет дослідження.

6. Обґрунтування напрямів вирішення проблеми, яка досліджується,

пошук засобів подолання перешкод їх реалізації, економічне обґрунтуван-

ня доцільності впровадження.

7. Викладення результатів дослідження в текстовій формі,

підготовка

вступу, висновків, додатків, упорядкування списку використаних джерел.

8. Оформлення кваліфікаційної роботи.

9. Зовнішнє рецензування кваліфікаційної роботи.

10. Підготовка до захисту.

11. Захист кваліфікаційної роботи у Державній комісії із захисту

кваліфікаційних робіт.

1.4.2. Офіційні етапи дипломного проектування

Підготовка кваліфікаційної роботи здійснюється в кілька етапів. Ос-

новні з них такі:

- вибір теми і

схвалення її на кафедрі;

- складання і виконання календарного графіка роботи над нею;

- вивчення літератури і розробка плану кваліфікаційної роботи;

- виконання кваліфікаційної роботи згідно з календарним планом;

- ознайомлення наукового керівника з текстом кваліфікаційної робо-

ти і врахування його зауважень;

- захист кваліфікаційної роботи перед державною комісією за графі-

ком роботи

ДЕК.

З метою раннього залучення студентів до наукової роботи, органічного

поєднання її з навчанням та надання достатнього часу для ґрунтовного

опрацювання обраної теми профільні (випускні) кафедри розробляють і

ознайомлюють студентів із орієнтовною тематикою кваліфікаційних робіт

бакалавра на початку другого, а магістра – першого року навчання. Продо-

вження теми кваліфікаційної роботи бакалавра

заохочується на наступних

ОКР “Спеціаліст” і “Магістр”.

1.5. Розподіл дипломного проектування за напрямами та освітньо-

кваліфікаційними рівнями

Таблиця 2. Розподіл дипломного проектування за напрямами та

освітньо-кваліфікаційними рівнями (ОКР)

ОКР №

з/п

Напрям

Бакалавр Спеціаліст Магістр

1. “Механізація та електрифіка-

ція сільського господарства”

ДП ДР ДР

2. “Агрономія” ДР ДР ДР

3. “Економіка і підприємництво,

менеджмент”

ДР ДР ДР

4. “Екологія” ДР ДР ДР

5. “Геодезія, картографія, земле-

впорядкування”

- ДР(ДП) ДР

6. “Водні ресурси”

ДП ДП ДР

7. “Водні біоресурси” ДР( ДП) ДР(ДП) ДР(ДП)

8. “Зооінженерія”

ДР ДП ДП

9. “Ветеринарна медицина” – ДР ДР

10. “Будівництво”

ДП ДР ДР

11. “Архітектура”

ДП ДП ДР

12. “Лісове та садово-паркове го-

сподарство”

ДР ДР(ДП) ДР(ДП)

(ДП – дипломний проект, ДР – дипломна робота)

1.6. Організація і керівництво кваліфікаційними роботами

Перелік тем кваліфікаційних робіт із напряму і спеціальності визна-

чають у вищому навчальному закладі до початку навчального року. Темати-

ка кваліфікаційних робіт повинна бути безпосередньо пов’язана з узагаль-

неним об’єктом діяльності фахівця відповідного освітньо-кваліфікаційного

рівня. Редакція назв тем кваліфікаційних робіт повинна бути конкретною і

містити процедуру діяльності та продукт, що отримуємо.

Студентові надається право обрати тему кваліфікаційної роботи з

орієнтовної тематики кафедри або з проблем, які розробляються відповід-

но до комплексного плану наукових досліджень викладачів кафедри, а та-

кож запропонувати власну тему, що відповідає його

схильностям та інте-

ресам.

Офіційно теми закріплюють: за студентами ОКР “Бакалавр” у кінці

6 семестру (за рік до захисту); за студентами ОКР “Спеціаліст”, “Магістр”

– у першому семестрі навчання і затверджують за поданням кафедри нака-

зом ректора. За необхідності тема і план кваліфікаційної роботи можуть

уточнюватися або змінювалися за поданням кафедри.

Для завершення кваліфікаційної роботи студент звільняється від ау-

диторних занять у кінці 8-го семестру на ОКР “Бакалавр”. У магістратурі,

залежно від характеру і обсягу навчального плану, йому може бути надано

для цього два або три останніх місяці навчання.

За поданням кафедр керівниками дипломних робіт спеціалістів при-

значають наказом ректора вищого навчального закладу професорів, доцен-

тів, викладачів, наукових працівників, а

також висококваліфікованих фахі-

вців, що працюють в агропромисловому комплексі України (додаток А).

Обов’язками керівника кваліфікаційної роботи є:

- видати дипломнику, враховуючи замовлення виробництва, затвер-

джене завідувачем кафедри завдання на виконання дипломної роботи, в

якому вказати структуру роботи та перелік аркушів графічної частини (ілю-

страцій);

- допомогти дипломнику у розробленні календарного

плану вико-

нання роботи із зазначенням його термінів;

- порадити дипломнику необхідну навчальну, наукову, довідкову лі-

тературу та інші матеріали, що можуть бути використані під час написання

кваліфікаційної роботи;

- надати дипломнику методичні рекомендації кафедри щодо вико-

нання роботи;

- надавати дипломнику згідно із затвердженим на кафедрі графіком

консультативну допомогу у виконанні

роботи;

- періодично перевіряти виконання календарного плану та правиль-

ність розрахунків виконання дипломником окремих етанів роботи;

- підготувати відзив про роботу дипломника, який має засвідчувати

його професійність та знімати відповідальність за суттєві недоліки, що

мають місце в роботі;

а також, керівник:

- читає перший варіант дипломної роботи, роблячи за необхідності

принципові зауваження

щодо змісту, які належить обов’язково врахувати

студентові;

- читає і редагує висновки;

- читає роботу в останньому, але не переплетеному варіанті, звер-

таючи увагу автора на недоліки в її змісті та оформленні, які ще доцільно і

можливо усунути до попереднього захисту на кафедрі;

- консультує студента щодо підготовки табличного та ілюстратив-

ного матеріалу, який має демонструватися під час доповіді на засіданнях

кафедри та ДЕК;

- консультує студента щодо змісту його доповіді під час захисту

роботи;

- висловлює поради з процедури виступу на засіданні ДЕК (зовніш-

ній вигляд, манера поведінки, жести, відповіді на запитання, заключне

слово тощо);

- бере участь у засіданні кафедри під

час попереднього захисту ро-

боти, керівником якої він є;