Іщенко Т.Д., Бендера І.М. Дипломне проектування у ВНЗ Мінагрополітики України

Подождите немного. Документ загружается.

180

1 2 3 4

6. Рентабельність %

ІІІ. Показники ефективності органі-

зації території

1. Капітальні витрати на здійснення

проектних заходів:

грн

- трансформацію угідь грн

- поліпшення угідь грн

- інженерне облаштування території грн

2. Виробничі (щорічні) витрати: грн

- амортизаційні відрахування грн

- експлуатаційні витрати грн

- виробничі витрати грн

- витрати на перевезення додаткової

продукції

грн

3. Щорічні прирости продукції за

рахунок:

грн

- трансформації і поліпшення угідь грн

- скорочення транспортних витрат грн

- скорочення витрат на холості заїз-

ди і розвороти агрегатів

грн

- скорочення витрат на переїзди з

поля на поле

грн

- скорочення площ доріг грн

- проведення протиерозійних заходів грн

4. Приріст чистого доходу грн

5. Строк окупності капітальних ви-

трат

років

ІV. Кількість земельних паїв, отри-

маних в оренду

шт

середній розмір земельного паю га

вартість земельного паю тис. грн

розмір земельного податку тис. грн

орендна плата за землю тис. грн

V. Необхідна кількість працездат-

них

людей

VІ. Залісненість території госпо-

дарства

VІІ. Забезпеченість балансу гумусу

Техніко-економічні показники проекту грошової оцінки земель насе-

леного пункту і їх використання, а також земельної ділянки комерційного

призначення подано у додатку К і Л.

181

5.12.6. Напрям “Водні ресурси”

Доцільність використання результатів наукової діяльності

обґрунтовується величиною економічного ефекту.

Виділяється декілька видів економічного ефекту: загальний еконо-

мічний ефект, річний економічний ефект, економічний ефект попередній,

очікуваний і фактичний.

Загальний економічний ефект (ЗЕЕ) – розраховується для оціню-

вання впливу наукових результатів на динаміку ефективності виробництва

протягом всього періоду ефективного

використання наукової розробки (до

настання її морального зносу). Під час визначення ЗЕЕ враховують зміни

витрат та результатів під час виготовлення і використання нововведення

(інновації), створеного на базі наукових результатів.

Річний економічний ефект (РЕЕ) – складова частина ЗЕЕ. Під час

розрахунку РЕЕ враховують зміну витрат на виробництво річного випуску

нової техніки,

удосконаленого технологічного процесу і витрат, з викорис-

танням нововведення (інновації) споживачем.

Ефект, розрахований на весь період дії нововведення, більш повно ві-

дображає значущість проблеми, ніж річний економічний ефект.

З урахуванням етапів розрахунків виділяються три економічні ефек-

ти: попередній, очікуваний та фактичний.

Економічний ефект попередній (ЕП) визначають на етапі форму-

вання

робочої гіпотези і плану наукової розробки, а в процесі її виконання

уточнюють.

Економічного ефект очікуваний (ЕО) розраховують після завер-

шення роботи (напередодні її впровадження).

Економічного ефект фактичний (ЕФ) визначають за результатами

впровадження наукової продукції в сфері її використання.

Повний економічний ефект (ЕП) окремої інновації розраховують

за формулою:

= Е

НТС

+ Е

ВИР

+ Е

ВИК

де Е

НТС

– ефект у розробників або ефект науково-технічного сприяння;

ВИР

– ефект, що одержують у сфері виробництва;

ВИК

– ефект, що одержують у сфері використання нововведення

(інновації) за рахунок його нових якісних і кількісних властивостей (ма-

ється на увазі продукція, в якій реалізований результат наукових дослі-

джень).

Річний ефект у сфері виробництва розраховують за формулою:

ВИР

= [(С

+ Е

х К

) – ( С

+ Е

х К

)] х А

де С

і С

– собівартість одиниці продукції, що випускають на основі

базового і нового варіанту системи, елементу або технології;

, К

– відповідні цим варіантам капітальні вкладення;

– нормативний коефіцієнт ефективності капітальних вкладень;

– об'єм впровадження нововведення в розрахунковому році.

182

ВИК

= ΣЕ

x А

ti,

де i =1;

– питомий економічний ефект від використання впровадження

одного року одиниці нової продукції в першій галузі використання;

– річний тираж або об’єм використання нової продукції в пер-

шій галузі;

N – загальна кількість галузей використання.

Сутність економічного ефекту науково-технічного сприяння (Е

НТС

)

полягає в тому, що одержані наукові результати можуть використовувати-

ся (за умови незначних додаткових витрат) в різних виробничих галузях, за

цього відпадає необхідність проведення аналогічних робіт.

НТС

– проявляється в економії праці, засобів, часу та інших ресур-

сів, що досягаються за рахунок використання на об’єктах-користувачах

теоретичних положень, технологій, методичних розробок, винаходів, раці-

оналізаторських пропозицій, моделей та інших видів отриманої готової на-

укової продукції.

НТС

– залежить від масштабу використання наукових результатів:

чим більший масштаб, тим вищі економічні результати роботи, тому що

витрати на проведення НДР залишаються незмінними, а економічний

ефект сумується за кількістю об’єктів використання.

Величину економічного ефекту Е

НТС

можна визначити як економіч-

ний ефект від інших науково-технічних послуг за формулою:

НТС

= Ц

х А

– С

р,

де Ц

– ціна науково-технічної розробки;

– кількість організацій, що використовують одержаний резуль-

тат;

– собівартість розробки, що визначають згідно з даними обліку

витрат за темою досліджень (на основі калькуляції про дійсні витрати).

Величину Ц

можливо визначити за формулою:

= (1 + Е + П) х С

зр

де Е – нормативний коефіцієнт (0,12 – 0,15);

П – коефіцієнт нарахувань, необхідних для оновлення і розвитку

матеріально-технічної, інформаційної і кадрової, компонент науково-

технічного потенціалу. Цей коефіцієнт рекомендується орієнтовно при-

ймати 2,0 – 3,5, залежно від рівня технічної оснащеності наукового підроз-

ділу (кафедри, проблемної лабораторії, організації тощо);

зр

– фактичні витрати праці (зарплата) на науково-технічну розробку.

У загальному випадку Е

НТС

визначається за формулою:

НТС

= А

[(1+Е+П)С

зр

] - С

р.

Розрахунки Е

НТС

вимагають підтвердження про використання науко-

во-технічної розробки, що оформлюють спеціальним актом.

У випадках, коли проведення досліджень не вимагає використання

матеріально-технічної бази, а їх результати використовують на інших

об’єктах, Е

НТС

можливо визначити за формулою:

183

НТС

= ΣН

x Р х

де Н

– укрупнений норматив загальних витрат праці на одного до-

слідника організації-виконувача на рік (зарплата);

t – період даного дослідження в роках;

Р – кількість дослідників, що працюють з цієї теми;

N – кількість споживачів науково-технічної продукції.

5.12.7. Напрям “Водні біоресурси”

Еколого-економічне обґрунтування пропонованих в кваліфікаційній

роботі пропозицій і рішень, в першу чергу, повинно враховувати екологіч-

ні наслідки, а лише потім економічні досягнення. В сучасних умовах не-

можливо обґрунтувати рибогосподарське рішення без врахування його

екологічних і економічних аспектів.

Оскільки більшість водойм України мають рибогосподарське зна-

чення, екологічне оцінювання впливу у разі

прийняття технологічних рі-

шень має проводитись із урахуванням рибогосподарських вимог, в основі

яких знаходиться природоохоронне законодавство, важливою складовою

якого є спеціальні нормативи з охорони і відтворення рибних ресурсів.

Рибогосподарські екологічні вимоги поділяють на загальні (гідро-

екологічні) і спеціальні (іхтіолого-рибогосподарські). Серед загальних: за-

довільна якість води, що відповідає вимогам рибогосподарських

ГДК та

задовільна екологічна ситуація, що оцінюється за рибогосподарськими то-

ксикологічними критеріями. До спеціальних відносять: відсутність прямо-

го чи опосередкованого впливу технологічних рішень, регулювання гідро-

логічного режиму на користь рибного господарства, забезпечення нересто-

вих, кормових і зимувальних міграцій, дотримання умов природного від-

творення риб, захист риб від загибелі в гідротехнічних спорудах

, недопу-

щення впливу на іхтіофауну дренажних і скидних вод, встановлення і до-

тримання меж природоохоронних зон, виконання компенсаційних заходів

під час нанесення збитків чисельності і біорізноманіття іхтіофауни, охоро-

на рідкісних і зникаючих видів риб тощо. Ці та інші екологічні аспекти по-

винні передувати і мають бути враховані під час підрахунку

економічної

ефективності пропонованих в дипломній роботі (проекті ) технологічних

рішень у вигляді оцінювання їх впливу на навколишнє природне середо-

вище. Складовими такого оцінювання є якість води, еколого-

токсикологічна і радіоекологічна ситуація, стан іхтіофауни і рибопродук-

тивності, охорона цінних гідроекосистем і популяцій гідробіонтів, епізоо-

тична і паразитологічна ситуація, біологічні впливи тощо.

Ці показники

після прийняття технологічних рішень не повинні по-

гіршитись.

Одним із прикладів еколого-економічного обґрунтування може бути

режим сталого рибогосподарського використання природних водойм, який

регламентує ведення рибництва у природних водоймах (Додаток М).

184

Особливості розрахунку економічної ефективності від сталого ве-

дення рибництва у водоймі:

Розрахунок економічної ефективності ведення рибництва на водо-

сховищі необхідно проводити за двома напрямами. З одного боку потрібно

розрахувати економічну ефективність за показниками реального вилову

риби з водойми, а з іншого – за показником розрахункової рибопродуктив-

ності водойми (схема розрахунку однакова).

. Розрахунок за загальним виловом риби

1. Встановлення обсягу вилову риби з водойми за видами загалом.

2. Розрахунок обсягу виручки від реалізованої рибної продукції.

3. Розрахунок фонду оплати праці працівників.

Таблиця 31. Фонд оплати праці працівникам

Посада

К-ть,

чол.

Місячний оклад,

грн

Фонд оплати праці,

грн

Всього

4. Витрати на паливно-мастильні матеріали.

5. Витрати на придбання необхідного інвентарю та плавзасобів.

6. Витрати на зариблення водойми рибопосадковим матеріалом.

7. Витрати на екологічні, меліоративні, природоохоронні та інші за-

ходи.

8. Інші витрати (грн).

9. Розрахунок собівартості продукції (грн).

10. Розрахунок прибутку, грн (за формулою):

П = В – С,

де В – виручка від реалізованої

продукції, грн;

С – собівартість продукції, грн

11. Розрахунок рентабельності, % (за формулою):

Р = (П : С) * 100 %.

Інструкцію про порядок здійснення штучного розведення, вирощу-

вання водних живих ресурсів та їх використання див. у Додатку М.

5.12.8. Напрям “Зооінженерія”

У галузі тваринництва основним джерелом факторів, що забрудню-

ють навколишнє середовище є продукти життєдіяльності тварин

. Тому під

час підготовки фахівців на всіх освітньо-кваліфікаційних рівнях проводять

аналіз впливу різних факторів на стан навколишнього середовища.

Описують вплив різних отруйних газів, сполук на організм тварин і

185

людини, методи боротьби з ними, шляхи зменшення шкідливого впливу

тих чи інших технологій виробництва продукції тваринництва, які є пред-

метом досліджень.

Економічне обґрунтування є важливою складовою введення в дію

будь-якого проекту, адже основна мета підприємства – одержання прибут-

ку. Тому проведення економічного оцінювання одержаних результатів до-

сліджень є обов’язковим на

ОКР “Бакалавр”, “Спеціаліст” і “Магістр”.

Усі дослідження в тваринництві мають супроводжуватися оціненням

ефективності одержаних результатів. Під час будь-якого підвищення чи

зниження продуктивності тварин важливим показником є витрати корму

(сухої речовини, кормових одиниць, обмінної енергії, перетравного проте-

їну тощо) на одержання одиниці продукції, тому обов’язково слід їх врахо-

вувати

, опрацьовуючи одержаний експериментальний матеріал.

Економічне обґрунтування наукових розробок є заключним етапом

дослідження і дає змогу визначити витрати на дослідження фактора та

економічний ефект від впровадження наукової розробки у виробництво. Із

багатьох способів розрахунку економічної ефективності у зоотехнічних

дослідженнях найчастіше застосовують два, які вважають основними. За

першим способом економічний ефект обчислюють

як різницю між прибут-

ками в дослідному і контрольному варіантах. Його використовують тоді,

коли дія досліджуваного фактора сприяє підвищенню продуктивності, змі-

ні якості продукції тварин дослідної групи та зниженню матеріальних ви-

трат.

За другим способом економічний ефект визначають за економією від

зниження витрат у дослідному варіанті порівняно з контрольним. Цей спо

сіб застосовують тоді, коли змінюється лише собівартість виробництва

продукції, а продуктивність тварин в обох групах залишається на одному

рівні. Для кількісного вираження впливу цього фактора необхідно вести

старанний облік витрачання кормів, визначати витрату їх на одиницю при-

росту живої маси тварин як в окремі вікові періоди, так і загалом за

період

дослідження, обчислювати собівартість одиниці продукції, прибуток і еко-

номічну ефективність технологічних варіантів. Останню можна визначити

за формулою:

,)()(

11122

АСВАСВЕ

−

•

−

де Е – економічна ефективність, грн; В

– вартість одиниці продукції

в закупівельних цінах у дослідній групі, грн; С

– собівартість одиниці

продукції у дослідній групі, грн; В

– вартість одиниці продукції в закупі-

вельних цінах у контрольній групі, грн; С

– собівартість одиниці продук-

ції у контрольній групі, грн; А – обсяг валової продукції у відповідних оди-

ницях.

Як правило, економічному обґрунтуванню підлягають як технологі-

чні, так і окремі селекційні, організаційні та технічні експериментальні рі-

шення.

186

У разі визначення економічної ефективності технологічних варіантів

основними показниками вважають такі: рівень продуктивності праці, собі-

вартість 1 ц продукції, рівень рентабельності, ефективність та строк окуп-

ності сукупних капітальних вкладень, економічне оцінювання якості про-

дукції. Поряд з основними використовують ряд показників, які пов’язані з

видом, віком та особливостями продуктивності тварин.

Проведення економічного

оцінювання наукових розробок із питань

розведення, годівлі та утримання тварин різних видів і статево-вікових

груп має свої особливості. Так, економічне оцінювання нової м’ясної по-

роди (породної групи, типу, лінії) великої рогатої худоби порівняно з базо-

вого проводять за виходом кінцевого продукту (залікової живої або забій-

ної маси вирощеного

на м’ясо молодняку) з розрахунку на одну корову.

Розрахунок залікової живої маси здійснюють за формулою:

100

х •

•

де х – залікова жива маса, кг; b – здавальна жива маса, кг; с – вихід

туші від залікової маси, %; k – коефіцієнт переведення туші в залікову жи-

ву масу.

Економічну ефективність різних способів годівлі, догляду та утри-

мання молочної худоби, вирощуваного на м’ясо молодняку великої рогатої

худоби і свиней обчислюють за показниками, які характерні

для цих тва-

рин. Залежно від характеру досліджень можуть бути одержані різні дані,

зокрема, схожі або різні продуктивності худоби, якість продукції та витра-

ти корму за різних систем утримання тварин або в результаті застосування

різних способів виконання певних робіт. Тому для визначення економічної

ефективності порівнюваних варіантів у досліді потрібно детально

врахову-

вати і точно обліковувати усі необхідні дані у порівняльних натуральних

показниках.

Як правило, визначення економічної ефективності наукових розро-

бок зводять до розрахунку окремих показників, таких як рівень продукти-

вності тварин та виробництво продукції тваринництва, собівартість вироб-

ництва одиниці продукції, окупність здійснених витрат (кормів, добавок,

препаратів, пристроїв тощо), чистий прибуток із

розрахунку на 1 ц проду-

кції або рівень рентабельності її виробництва.

Показники, отримані на основі досліджень окремої групи тварин, пе-

реносять на стадо чи іншу популяцію, яка перебуває у подібних умовах

годівлі та утримання. Визначають кількість та вартість додаткової продук-

ції, виробничі затрати, ціну її реалізації, собівартість, прибуток, рентабе-

льність тощо.

Важливо за цього вказати ринки збуту продукції.

5.12.9. Напрям “Ветеринарна медицина”

Еколого-економічний аналіз ефективності ветеринарних заходів за

сучасних умов набуває важливого значення, оскільки характеризує кінце-

187

вий результат праці спеціалістів ветеринарної медицини. Він дозволяє, за-

стосовуючи систему економічних показників, розробити більш ефективні

заходи із зменшення захворюваності та загибелі тварин, підвищення їх

продуктивності, скорочення терміну перебігу хвороби, підвищення якості

продукції та сировини тваринного походження, поліпшення екологічного

стану навколишнього середовища.

Визначення економічних збитків та еколого-економічної ефективно-

сті ветеринарних

заходів із профілактики та ліквідації різних хвороб тва-

рин проводять у разі:

- визначення економічного збитку, спричиненого хворобами тварин;

- економічного збитку, попередженого внаслідок проведення ветери-

нарних заходів;

- розрахунку вартості додаткової продукції та сировини тваринного

походження, одержаної в разі застосування ветеринарних препаратів;

- розрахунку витрат на проведення ветеринарних заходів;

- розрахунку економії

трудових та матеріальних засобів ветеринар-

ного призначення за рахунок застосування більш ефективних профілакти-

чних, діагностичних, лікувальних засобів та методів, а також упроваджен-

ня нових форм організації праці спеціалістів ветеринарної медицини, збе-

реження та покращання екологічних умов навколишнього середовища;

- визначення еколого-економічного ефекту від проведення комплек-

су ветеринарних заходів в разі

захворювань, а також внаслідок застосуван-

ня нових методів, препаратів, нормативів;

- визначення екологічно та економічно обґрунтованих профілактич-

них, оздоровчих та лікувальних заходів.

Під еколого-економічною ефективністю ветеринарних заходів слід

розуміти сумарний показник (у грошовому виразі), який складається із

збитку, попередженого внаслідок проведення ветеринарних заходів, варто-

сті продукції, одержаної додатково за рахунок

збільшення її кількості чи

підвищення якості, економії трудових і матеріальних витрат внаслідок за-

стосування більш ефективних засобів та методів профілактики хвороб і

лікування тварин, поліпшення екологічного стану навколишнього середо-

вища.

Економічний ефект визначають на основі порівняння (співставлення)

показників захворюваності, летальності, продуктивності тварин, якості

продукції, витрат праці та матеріалів у базовому

і новому варіантах вете-

ринарних заходів. Порівняння варіантів проводять у разі рівності (аналогії)

всіх умов, крім тих, що вивчаються (новий комплекс ветеринарних заходів,

використання більш ефективних засобів та методів профілактики, лікуван-

ня, ліквідації хвороб тощо).

Визначення економічного збитку, що спричиняється хворобами

тварин:

1. Збиток від загибелі, вимушеного забою, знищення тварин (

З1) у

кожній віковій групі розраховують як різницю між вартістю тварин у заку-

188

півельних цінах (цінах на племінну худобу) і грошовою виручкою від реа-

лізації продуктів забою за формулою:

=М×Ж×Ц-В,

де М – кількість загиблих, вимушено забитих, знищених тварин,

гол.;

Ж – середня жива маса однієї тварини, кг;

Ц – закупівельна ціна одиниці продукції, грн;

В – виручка від реалізації продуктів забою, трупної сировини, грн

2. Збиток від зниження продуктивності тварин внаслідок їх захворю-

вання (З

) визначають за формулою:

= М×(Вз-Вхв)×Т×Ц,

де М – кількість захворілих тварин (ялових маток), гол.;

Вз і Вхв – середньодобова кількість продукції (молока, м'яса, яєць),

одержаної відповідно від здорових та хворих тварин у розрахунку на одну

голову, кг;

Т – тривалість спостереження за зміною продуктивності тварин (пе-

ріод карантину, неблагополуччя, перехворювання), дні;

Ц –

закупівельна ціна одиниці продукції, грн

3. Збиток від недоодержання приплоду внаслідок перехворювання та

яловості маток (З3) визначають за формулою:

=(Кн×Рв-Нф) ×Вп,

де Кн – коефіцієнт народжуваності, прийнятий за плановим показни-

ком;

Рв – можливий контингент маток для розплоду за видами тварин, гол.;

Нф – фактична кількість народжених телят, поросят, ягнят, гол.;

Вп – умовна вартість однієї голови приплоду, грн.

Вартість приплоду під час народження встановлюють за вартістю

основної продукції, одержаної за рахунок кормів, витрачених на утворення

приплоду, за формулами:

Вт=3,61×Ц; Вя-0,84× Ц:Пя;

Вп=1,97×Ц:Пп; Вл-80×Скд,

де Вт – вартість теляти;

Вп – поросяти;

Вя – ягняти;

Вл – лошати під час народження, грн;

3,61 – кількість молока, яку можна одержати за рахунок кормів, що

витрачають на утворення приплоду однієї корови молочних порід, ц;

1,97 – кількість приросту маси свині, яку можна одержати за рахунок

кормів, що витрачають на утворення приплоду основної свиноматки, ц

;

0,84 – кількість шерсті, яку можна одержати за рахунок кормів, що

витрачаються на утворення приплоду, вівцематки шерстних порід, кг;

Ц – ціна одиниці продукції, грн,

189

Пп – вихід поросят на основну свиноматку, гол.;

Пя – вихід ягнят на вівцематку, гол.;

80– число коне-діб, що дорівнює за витратами кормів утворенню

приплоду кобили;

Скд – собівартість коне-дня, грн.

4. Збиток від втрати племінної цінності тварин (З4) визначають за

формулою:

=Мв×(Цп-Цв)

де Мв – кількість тварин, що втратили племінну цінність, гол.;

Цп і Цв – середня ціна реалізації, відповідно племінних та тих, що

втратили племінну цінність тварин, грн.

5. Збиток від зниження якості продукції (сировини), одержаної від

перехворілих, вимушено забитих, загиблих тварин (З5)визначають за фор-

мулою:

=Вр×(Цз-Цхв),

де Вр – кількість реалізованої продукції зниженої якості кг, шт.;

Цз і Цхв – ціни реалізації одиниці продукції (сировини), одержаної

відповідно від здорових та хворих тварин, грн.

6. Збиток від вимушеного простою робочої худоби (З6) визначають

за формулою:

=Мр×Т×Ск,

де Мр – кількість робочої худоби, що вимушено простояла, гол;

Т – середня тривалість простою тварин, днів;

Ск – собівартість робочого коне-дня., грн.

7. Збиток від бракування уражених туш, органів та сировини (З7) ви-

значають за формулою:

=Пв×Ц-Д,

де Пв – кількість вибракуваної продукції та сировини, кг;

Ц – державна закупівельна ціна продукції та сировини середньої

якості, грн;

Д – вартість продукції чи сировини, отриманої після переробки, грн.

8. Загальна сума економічного збитку, обумовленого тією чи іншою

хворобою (З), визначають як суму всіх видів збитку:

З= З

+ З

Витрати на проведення ветеринарних заходів та методика їх обліку.

Витрати на ветеринарні заходи (Вв) поділяють на прямі та непрямі

(загальновиробничі і загальногосподарські) і складаються з трудових та

матеріальних ресурсів у грошовому виразі, потрібних для здійснення від-