Іщенко Т.Д., Бендера І.М. Дипломне проектування у ВНЗ Мінагрополітики України

Подождите немного. Документ загружается.

170

Розрахунки обґрунтування прийнятих рішень можна проводити

за такою схемою:

Загальний еколого-економічний ефект визначається як сума окре-

мих ефектів за сезон роботи:

Е=ΔА+ΔБ+ΔВ+ΔГ+ΔД

Економічні показ-

ники існуючої тех-

нології, машини,

окремого вузла

Економічні показ-

ники нової техно-

логії, машини,

окремого вузла

ΔА

Основний

економічний

ефект

–

Вартість валової

продукції, отри-

маної за існуючої

технології

ΔБ

Ефект від

приросту

продукції

–

Вартість валової

продукції, отрима-

ної за нової техно-

логії

Вартість обігових

фондів (зерно, кор-

ми, добрива, ядохі-

мікати, комплектую-

чі матеріали, запчас-

тини тощо), залуче-

них за існуючої тех-

нології

ΔВ

Ефект від

основних

обігових фондів

–

Вартість обігових

фондів (зерно, кор-

ми, добрива, ядохі-

мікати, комплекту-

ючі матеріали, зап-

частини тощо), за-

лучених за нової

технології

Енергетичні показ-

ники існуючої тех-

нології

ΔГ

Ефект від економії

енергетичних

витрат

–

Енергетичні показ-

ники нової техно-

логії

Вартість збитків від

шкідливих наслідків

за існуючої техно-

логії

ΔД

Ефект від змен-

шення затрат на

усунення шкідли-

вих наслідків

–

Вартість збитків від

шкідливих наслідків

за нової технології

показники техніко-економічного обґрунтування

показники екологічного обґрунтування

енергетичні показники

171

Термін окупності (сезонів):

= ,

де З

– додаткові затрати на технологію.

5.12.2. Напрям “Агрономія”

Визначальним економічним показником будь-якого виробництва

(технології, технологічної операції, заходу, сорту, пестициду та ін.) в рин-

кових умовах є його прибутковість, тому важливо показати економічну

доцільність (чи навпаки) впровадження результатів досліджень.

Економічна ефективність може характеризуватися системою показни-

ків: вартістю валової продукції, виробничими

витратами, чистим прибут-

ком, собівартістю, рівнем рентабельності.

У кожному конкретному випадку, залежно від мети економічного

аналізу, вихідного матеріалу, може використовуватись лише частина пока-

зників.

Результати економічного аналізу подано у таблиці 29:

Таблиця 29. Економічний аналіз впровадження результатів

Варіанти

досліду

Урожай-

ність,

ц/га

Вартість

валової

продук-

ції,

грн/га

Матеріа-

льно-

грошові

витрати,

грн/га

Чистий

прибу-

ток,

грн/га

Собівар-

тість,

грн/ц

Рівень

рентабе-

льності, %

Окрім того, в агрономії може застосовуватися енергетичне оцінюван-

ня (технології, окремих технологічних операцій, сортів та ін.) у МДж або

ккал.

Під час проведення енергетичного аналізу варто керуватися методи-

кою, викладеною О.К. Медведовським, П.І. Іванченко [18], нормативними

документами та ДСТУ.

5.12.3. Напрям “Економіка і підприємництво, менеджмент”

Оцінювання організаційних рішень

У результаті розробки організаційних проектних рішень може бути

вдосконалена діюча або спроектована нова організаційна структура і стру-

ктура управління підприємством з точки зору таких її параметрів: струк-

тури цілей, пріоритетів та задач, структури функцій; інформаційних

зв’язків між ланками управління; сукупністю структурних елементів; алго-

ритму щодо реалізації проектного заходу; розподіл завдань за вертикаллю

та горизонталлю між виконавцями та структурними підрозділами, що ви-

172

магають додаткових поточних або капітальних витрат на їх реалізацію.

Отриманий позитивний результат не завжди піддається прямому кількіс-

ному оцінюванню.

Для оцінювання ефекту у вигляді зміни суми коштів на придбання і

використання необхідних для забезпечення нормального функціонування

організації ресурсів пропонується визначити суму потрібних інвестицій в

основні та оборотні фонди і порівняти їх із кінцевими результатами функ-

ціонування організації, які забезпечуються завдяки впровадженню цього

проектного рішення.

Не виключається ситуація, що розробка проектного рішення та його

реалізація не вимагатимуть додаткових витрат, а навпаки, приведуть до

економії коштів.

Оцінювання структурних рішень

Усі заходи, що передбачають зміну форми власності чи форми виро-

бничих відносин, зміну структури підприємств (об’єднань), мають на меті

підвищити ефективність виробництва відносно певного рівня, досягнутого

даним підприємством (об’єднанням). Для новостворених підприємств, ор-

ганізацій, структурних одиниць ефективність їх функціонування має бути

не меншою від якоїсь заданої величини, яку бажано обґрунтувати, причо-

му із врахуванням динаміки розвитку на перспективу.

Для оцінювання ефективності структурних змін можуть бути вико-

ристані відносні показники фінансово-майнового стану підприємства, роз-

раховані на підставі проектного балансу через заданий період часу існу-

вання проекту порівняно із фактичним балансом даного підприємства або

аналогічних підприємств у галузі, а також, якщо це можливо, зіставленні з

наявними нормативними даними відповідного спрямування.

Визначають і величини чистої теперішньої вартості майбутніх гро-

шових надходжень від впровадження проектних рішень і строк окупності

інвестицій, а також показник їх прибутковості.

Можна розраховувати показники, які характеризують виробничо-

господарську діяльність (обсяг реалізації продукції, повну собівартість

продукції, рентабельність продукції), які бажано пов’язати із маркетинго-

вою стратегією щодо ціни та якості продукції і послуг.

Показники слід розраховувати для декількох ситуацій зовнішнього

середовища, які характеризуються рівнем інфляції, станом попиту і пропо-

зиції на ринку конкретної продукції, а саме: для умов зовнішнього середо-

вища на момент дослідження, якщо б вони залишалися незмінними протя-

гом усього періоду, для якого ведуться обчислення; для умов (в динаміці),

які складатимуться протягом необхідного для розрахунків періоду, вихо-

дячи з наявної перспективної інформації.

Оцінювання інформаційних рішень

Головним завданням розробки інформаційних проектних рішень є

досягнення економії часових параметрів процесів підготовки, передачі, об-

робки та аналізу певних масивів інформації, а також забезпечення дотри-

173

мання принципів повноти, охоплюваності, якості, комплексності, достові-

рності та інших якісних характеристик інформації.

Якщо перша частина завдання піддається кількісному оцінюванню і

становить ефект першого порядку, то друга частина вимагає застосування

якісних підходів до оцінювання доцільності проектних рішень. Пропону-

ється використання описового оцінювання, експертних методів, а також

застосування алгоритму визначення ефектів другого порядку.

Оцінювання методичних рішень

Під час розробки методики прийняття управлінського, інженерного

та іншого рішення неможливо вирахувати прямий економічний ефект. В

більшості випадків його можна визначити тільки після впровадження да-

ного рішення, використовуючи фактичні статистичні дані. Тому на стадії

проектування доцільно провести оцінювання імовірності прийняття прави-

льного рішення чи зміни ймовірності прийняття неправильного рішення в

рамках дій об’єкта дипломного (магістерського) проектування.

Імовірність прийняття правильного рішення залежить від інформації,

на базі якої його приймають, та методики прийняття рішення.

Дані про об’єкт управління можна поділити на три групи: 1) зайві

дані, які не визначають (дублюють) стан об’єкта, але враховуються під час

прийняття рішення; 2) дані, які визначають стан об’єкта і враховуються; 3)

дані, які визначають стан об’єкта, але не враховуються під час прийняття

рішення.

Для кожного типу рішень у рамках методики існує своя імовірність

прийняття правильного рішення.

Тому в цьому розділі дипломної (магістерської) роботи потрібно:

навести перелік рішень, які можуть прийматися в рамках даної методики;

виділити одне-два рішення, для яких буде оцінена імовірність прийняття

правильного (неправильного) рішення; поділити дані, які приймаються для

оцінювання за цією методикою, на дві групи: зайві, з погляду вибраного

для розгляду рішення, та необхідні; визначити ступінь впливу зайвих чи

необхідних даних на прийняття рішення (визначити функціональну чи ко-

реляційну залежності правильності прийняття рішення від наявності зай-

вих даних); навести дані, які можуть характеризувати об’єкт з точки зору

прийняття рішення, але не враховуються цією методикою; визначити сту-

пінь впливу даних, які не враховуються, на прийняття рішення аналогічно;

визначити імовірність прийняття правильного (неправильного) рішення.

Оцінювання науково-дослідницьких рішень

Для дипломних (магістерських) робіт, в яких розглядають та обґрун-

товують рішення науково-дослідницького характеру у формі звіту, класи-

фікації, методики, інструкції, іншого нормативного документа, доцільно

скласти кошторис витрат на розробку рішення з використанням сіткових

методів та визначити коефіцієнти науково-технічної ефективності цього

виду проектних рішень згідно з методичними вказівками.

174

У загальному випадку результатом науково-дослідної роботи (НДР)

є досягнення наукового, науково-технічного, економічного або соціально-

го ефекту.

Науковий ефект характеризує отримання нових наукових знань і ві-

дображає приріст інформації, яка призначена для потреб науки.

Науково-технічний ефект характеризує можливість використання ре-

зультатів виконаних досліджень в інших НДР та забезпечує одержання ін-

формації, яка необхідна для створення нової техніки, нових методів тощо.

Очікуваний економічний ефект має прогнозний характер і відобра-

жає так званий економічний потенціал НДР, якого досягають за умов реа-

лізації у виробництві результатів досліджень.

Соціальний ефект проявляється в покращанні умов праці, підвищен-

ні екологічних характеристик, розвитку охорони здоров’я людей, культу-

ри, науки, освіти тощо.

Залежно від виду виконуваних досліджень та поставлених цілей для

підсумкового оцінювання результатів НДР вибирають один із згаданих

ефектів, а інші використовують як додаткові характеристики.

Оцінювання інвестиційних проектних рішень

Оцінюючи ефективність інвестиційного рішення, проводять інтегральне

так зване “комерційне” оцінювання, яке складається з двох підходів до обґрун-

тування доцільності проектного рішення: за критерієм фінансової привабливо-

сті (фінансове оцінювання) та за критерієм економічної привабливості (еконо-

мічна ефективність). Ці два підходи взаємно доповнюють один одного.

У першому випадку обґрунтовують ліквідність (платоспроможність)

проектного рішення під час його реалізації та вплив на кінцеві результати

функціонування організації з позицій фінансової стійкості.

У другому випадку акцентують на потенційній спроможності проек-

тного заходу зберегти купівельну (споживчу) цінність вкладених коштів та

забезпечити достатній темп їх приросту.

Оцінювання фінансової привабливості інвестиційного проектного

рішення проводять за групами показників фінансово-майнового стану під-

приємства (організації) на базі складання проектного балансу на дату про-

ведення оцінювання.

Інвестиційне проектне рішення може вважатися фінансово приваб-

ливим, якщо його реалізація дає можливість організації краще забезпечити

досягнення двох цілей: одержання прийнятного прибутку на вкладений

капітал і підтримку стабільного її фінансового стану. Водночас не виклю-

чають інші пріоритети.

У загальному випадку фінансове оцінювання передбачає визначення

таких груп показників: ліквідності, фінансової стійкості та незалежності,

ділової активності, прибутковості.

Оцінювання економічної привабливості інвестиційного проектного

рішення у сфері реальних інвестицій здійснюють за показниками економі-

чного ефекту та ефективності. Економічний ефект від інвестицій означає

175

кінцевий результат, який очікують або фактично досягають за рахунок

здійснення інвестицій. Ефективність характеризує кількісне співвідношен-

ня величини результатів і витрат на їх досягнення.

Для оцінювання економічної привабливості інвестиційних проектних

рішень використовують статичні (середньорічний (або сумарний) прибу-

ток, проста норма прибутку, простий термін окупності інвестицій) і дина-

мічні методи (чиста теперішня вартість; внутрішня норма дохідності; ін-

декс прибутковості; складний термін окупності). Істотним недоліком ста-

тичних методів є їх відносно неточний, приблизний характер. Динамічні

методи дають можливість визначити показники шляхом дисконтування

(знаходження еквівалента грошових коштів, які одержують або виплачу-

ють у різні моменти часу в майбутньому).

5.12.4. Напрям “Екологія”

Оскільки біосфера і її складові мають певні межі саморегуляції та

самовідновлення, подальший розвиток суспільства практично неможливий

без врахування цих меж, зокрема, без врахування впливу аграрного і тех-

ногенного комплексу на довкілля.

Залежно від напряму і конкретної спеціальності під час виконання

кваліфікаційних робіт необхідно проводити аналіз і оцінювання

вартісних

показників економічної ефективності техніко-технологічних рішень з

обов’язковим врахуванням можливого негативного впливу на довкілля

(або на здоров’я населення чи тварин).

До системного комплексу антропогенних дій включають всі процеси

господарської діяльності, які прямо чи опосередковано впливають на при-

родні об’єкти або людину

– використання природних ресурсів (водних і земельних);

– забруднення компонентів довкілля (розміщення відходів; забруд-

нення атмосфери, води та ґрунтів, включаючи шумове і електромагнітне

забруднення);

– порушення ландшафтів;

– вплив на біоту;

– вплив на людину.

Використання природних ресурсів, як правило, зводиться до двох

процесів – вилучення і виснаження (вичерпання).

Вилучення природних ресурсів – це такий

вид використання природ-

них ресурсів, за якого виключається можливість альтернативного і одноча-

сного використання цих ресурсів у теперішній час і/або в майбутньому,

наприклад, тільки один раз можуть бути використані ресурси простору

(територія забудови, с.-г. поле), корисні копалини (вугілля, нафта, пісок,

глина, граніт тощо).

Матеріал подано за монографією: Методи оцінки екологічних втрат: Монографія / За ред.. д.е.н. Л.Г.

Мельника та к.е.н. О.І. Корінцевої. – Суми: ВТД „Університетська книга”, 2004. – 288 с.

176

Виснаження (вичерпання) природних ресурсів – це показник погір-

шення якісних характеристик цих ресурсів внаслідок їх експлуатації (зни-

ження родючості ґрунтів, вичерпання покладів корисних копалин).

Забруднення довкілля характеризується внесенням у навколишнє

середовище нових, не характерних для нього фізичних, хімічних, біологіч-

них чи інформаційних агентів, або перевищення допустимого рівня конце-

нтрацій таких агентів

у середовищі (забруднення ґрунтів хімікатами, засо-

лення і перезволоження земель, ерозія і порушення земель).

Механічне забруднення – внесення агентів, що справляють лише ме-

ханічний вплив на середовище (будівельні та побутові відходи).

Хімічне забруднення – внесення агентів, що спричиняють зміну хімі-

чних властивостей середовища (мінеральні добрива і грунт у воді; масти-

льно-паливні матеріали

, пестициди і важкі метали – у ґрунті; озон, СО,

СО

– у повітрі тощо).

Фізичне забруднення – внесення агентів, що спричиняють зміну фі-

зичних параметрів середовища (температурно-енергетичних, хвильових,

радіаційних тощо).

Біологічне забруднення – внесення в екосистеми і техніко-

технологічні пристрої різних видів мікроорганізмів, рослин чи тварин, що

призводить до соціально-економічних збитків (масове розмноження мікро-

організмів на антропогенних субстратах, патогенні мікроорганізми, екс-

кременти та відмерлі рештки рослин і тварин тощо).

Інформаційне забруднення – внесення агентів, що спричиняють змі-

ну властивостей середовища як носія інформації.

Якщо будь-який компонент середовища має альтернативні функції,

то зміни в середовищі слід вважати забрудненням, якщо погіршилася хоча

б одна з цих функцій (мінеральні добрива – підвищуючи родючість ґрунту,

одночасно забруднюють

водойми; високопродуктивна техніка, підвищую-

чи продуктивність праці одночасно може деструктивно впливати на ґрунт).

Практично будь-яка антропогенна зміна навколишнього середовища

може вважатись забрудненням чи призводити до забруднення довкілля. Мо-

жуть вважатись виправданими тільки такі забруднення, за яких сума позити-

вних ефектів перевищує негативний результат. У разі невиконання цих умов

зміни

стану довкілля ведуть до його деградації і загальної екологічної кризи.

Порушення ландшафтів – комплекс антропогенних дій, що призво-

дять до зміни природного стану ландшафту шляхом:

– порушення і руйнування ґрунтів (переущільнення, ерозія, висушення,

перезволоження, засолення тощо);

– порушення водного режиму екосистем (зарегулювання стоку, зміна ру-

сел, вилучення великих об’ємів води тощо);

– зміни рельєфу місцевості (формування котлованів відвалів, руйнування

пагорбів чи ярів тощо).

Одним з найбільш важливих показників порушення ґрунтів є показ-

ник розораності території, який для України становить понад 56% (для

177

Франції цей показник становить 33%, Італії – 31%, а США – 19%). Тому

всі заходи, що сприяють зменшенню розораності території, можна відно-

сити до екологічно сприятливих.

Порушення водного режиму екосистем – це зміна гідрологічних і гі-

дротехнічних процесів у відкритих водоймах і ґрунтах, що призводить до

порушення стану рівноваги у природних екосистемах. До того ж важливо

враховувати

, що порушення екосистем, які підтримують водні об’єкти, ве-

де до деградації цих водних об’єктів.

Трансформація рельєфу – це порушення форм земної поверхні, що

призводить до зміни як процесів переміщення водних потоків і повітряних

мас, так і міграції диких тварин (процеси прямого впливу – вирівнювання

поверхні, вироблення поглиблень і насипних форм;

процеси непрямого

впливу – зсуви, осідання ґрунтів, абразія берегів тощо).

Негативний вплив на людину – відбувається шляхом:

– безпосереднього контакту людини з техногенними об’єктами

(машинами і механізмами, токсичними речовинами, біологічними

організмами, електромагнітними полями та іншими формами

енергетичного впливу), що може завдавати шкоди здоров’ю людини і

навіть призводити до її загибелі.

–

непрямого впливу на організм людини пов’язані з погіршенням

умов життя і діяльності (забруднення повітря і води, погіршення якості

продуктів харчування тощо), які зумовлюють процеси метаболізму в орга-

нізмі людини.

Економічні складові екологічних втрат. Всі негативні зміни в на-

вколишньому середовищі призводять до економічних збитків у вигляді

комплексу втрат і збитків

– збитки, пов’язані з втратою с.-г. і лісової продукції;

– втрати основних фондів через передчасне спрацювання;

– збитки, пов’язані з підвищеною захворюваністю і смертністю на-

селення;

– недоотримання доходу (прибутку підприємств, надходжень у

бюджет держави та регіонів) тощо;

– додаткові витрати на захист людей від шкідливих факторів (уста-

новка фільтрів

) і профілактику хвороб;

– додаткові витрати на захист виробничих систем від впливу шкід-

ливих факторів (фарбування);

– додаткові витрати на використання стійких сортів рослин, будів-

ництво іригаційних споруджень тощо;

– додаткові витрати на компенсацію зниження продуктивності

виробництва (витрати на заміщення нестачі кваліфікованих працівників,

що хворіють, застосування додаткових мінеральних добрив, проведення

меліоративних робіт

тощо);

– додаткові витрати на переозброєння виробництва (відмова від

чутливих до змін середовища видів виробництва, відмова від шкідливих

для довкілля виробництв тощо);

178

довкілля виробництв тощо);

– втрачена вигода від неможливості вести діяльність, чутливу до

змін або шкідливу для довкілля, особливо в галузі сільського і лісового

господарства, рекреаційної діяльності туризму тощо.

До основних складових екологічних втрат відносять економічне оці-

нювання наслідків, пов’язаних з такими видами екодеструктивної діяльно-

сті: вилученням природних ресурсів (водних і

земельних); забрудненням

довкілля (атмосфери, води, ґрунтів, включаючи шумове і електромагнітне

забруднення); розміщення відходів; порушенням ландшафтів (ерозія і

забруднення ґрунтів, перезволоження земель, порушення земель); впливом

на біоту; надзвичайними ситуаціями; додатковими екологічними витрата-

ми: зовнішньовиробничими екологічними факторами; інтоксикацією насе-

лення (зокрема через забруднення продуктів харчування).

5.12.5. Напрям “Геодезія, картографія, землевпорядкування”

Спецiальнiсть – Землевпорядкування та кадастр

Проектні рішення обґрунтовують і порівнюють залежно від видів

землевпорядних і земельно-кадастрових робіт із агроекономічних, техніч-

них, економічних, екологічних показників.

До агроекономічних показників відносять наступні: спеціалізація;

концентрація галузей виробництва; структура сільськогосподарських

угідь, посівних площ; урожайність сільськогосподарських культур; пого-

лів’я тварин та їх продуктивність на час складання проекту і перспективу.

До

технічних показників відносять площу землекористування маси-

вів, угідь; кількість і розміри запроектованих виробничих підрозділів, по-

лів, сівозмін, робочих ділянок; компактність масивів та їх конфігурацію;

віддаленість; середні відстані, крутість схилів; ухили місцевості і робочий

ухил; характеристику забудови; функціональне використання земель насе-

лених пунктів тощо.

До економічних показників відносять вартість валової і

товарної

продукції, приріст продукції; собівартість продукції; умовний чистий до-

хід; розмір капіталовкладень; розмір транспортних та інших щорічних ви-

робничих витрат; строк окупності витрат і рівень рентабельності; нормати-

вне та експертне грошове оцінювання земель; розмір податку за землю,

плату за оренду землі та ін.

Екологічні показники проектних рішень включають: залісненість те-

риторії

; забезпечення бездефіцитного балансу гумусу; прибережні та водо-

захисні зони навколо річок, ставків; консервація малопродуктивних і де-

градованих орних земель тощо.

Загальну ефективність проектних рішень визначають як суму показ-

ників економічного ефекту з окремих складових частинах проекту. До того

ж використовують існуючі методики економічного оцінювання проектних

рішень, положення, нормативи, рекомендації.

179

Таблиця 30. Технічне і еколого-економічне обґрунтування проекту

землеустрою щодо організації території сільськогосподарського

підприємства

Показники

Одиниці

виміру

До

землеустрою

За

прое-

ктом

1 2 3 4

І. Організаційно-територіальні умо-

ви

1. Площа господарства, всього га

з них сільгоспугіддя

в т.ч. рілля га

багаторічні насадження га

пасовища га

сіножаті га

2. Спеціалізація господарства

3. Кількість сівозмін шт.

4. Кількість полів сівозмін шт.

5. Середній розмір поля га

6. Середня довжина гона поля м

7. Середньозважений робочий ухил %

ІІ. Показники економічної діяльності

господарства

1. Площі основних с.-г. культур:

- озима пшениця га

- ячмінь га

- цукровий буряк га

- соняшник га

2. Поголів’я с.-г. тварин:

- ВРХ, всього гол.

з них – корови гол.

- нетелі гол.

- молодняк до 1 року гол.

- молодняк понад 1 рік гол.

Свині, всього гол.

- з них свиноматки гол.

- на відгодівлі гол.

3. Вартість валової продукції рос-

линництва і тваринництва

тис. грн

в т.ч. рослинництва тис. грн

тваринництва тис. грн

4. Затрати на виробництво продукції тис. грн

5. Умовний чистий дохід тис. грн