Рудик С.К., Павловський Ю.О., Криштофорова Б.В. та ін. Анатомія свійських тварин

Подождите немного. Документ загружается.

360

озд

іл

Внутрішня оболонка

(інтима) — túnica íntima — складається з ендотелію —

endothélium

— і волокнистої сполучної тканини, якої немає в капілярах.

Середня оболонка

(медія) — túnica média

— побудована по-різному — в од-

них судинах переважно з еластичних елементів, в інших — з непосмугова-

них м’язових клітин або має змішану будову.

Зовнішня оболонка

(адвенти-

ція) — túnica adventítia

— побудована з волокнистої сполучної тканини, в

якій знаходяться нерви і судини судин (кровоносні й лімфатичні). Останні

проникають і в середню оболонку.

Рис. 9.16. Схема будови кровоносних судин:

— артерія;

— вена;

— капіляр;

— венозні клапани;

— чутлива та рухова іннервація артерій;

— ендотелій;

— інтима;

— внутрішня еластична оболонка;

— медія;

— адвентиція;

— клапани

вен;

— спинномозковий вузол;

— рецептори;

— післявузловий еферентний нейрон;

— бічний стовп

спинного мозку;

— передвузловий нейрон;

— спинний мозок;

— вузол симпатичного стовбура

361

СЕРЦЕВО-СУДИННА СИСТЕМА

Нерви судин — nérvi vasórum — належать симпатичній нервовій системі.

Їх аферентні волокна закінчуються на міоцитах судин. Вони забезпечують

звуження судин та їхній тонус.

Артерії — artéria (див. рис. 9.16,

) — судини, по яких кров виноситься із

серця. Вони не лише транспортують кров, а й допомагають серцю її перемі-

щувати. Серце працює ритмічно, поштовхами. Під час систоли в початковій

ділянці аорти кров’яний тиск досягає 200 мм рт. ст., а чим далі від серця,

тим більше він знижується. У зв’язку з цим і будова артерій змінюється за-

лежно від їх віддалення від серця та від загального функціонального наван-

таження на серце, а також на судини окремих органів. Діаметр артерій і то-

вщина їхньої стінки тим більші, чим ближче вони до серця (аорта, стовбур

легеневих артерій). Чим віддаленіша судина від серця, тим більше гілок

відходить від неї, тим ширшим стає кровоносне русло і більше знижується

кров’яний тиск. Внаслідок цього сповільнюється рух крові і відповідно змі-

нюється будова стінки артерій. Діаметр артерій і товщина їхніх стінок зале-

жать також від функції органа.

За будовою стінки розрізняють артерії еластичного, перехідного і

м’язового типу.

Артерії еластичного типу

в основному побудовані з еластич-

ної сполучної тканини. Такі артерії можуть розтягуватися на 30 % і більше

свого просвіту (наприклад, аорта), витримувати навантаження в 20 разів

більші, ніж звичайна артерія. Розтягнуті стінки судин, звужуючись, впли-

вають на тиск крові і цим пасивно проштовхують її на периферію.

У стінці

артерій перехідного типу

в міру віддалення їх від серця змен-

шується кількість еластичних волокон і збільшується кількість м’язових.

Тому розрізняють артерії еластично-м’язові і м’язово-еластичні.

Артерії м’язового типу

найбільш віддалені від серця, мають порівняно

невеликий діаметр. Кількість пучків міоцитів у їхній стінці збільшується,

що впливає на тиск крові і допомагає серцю її проштовхувати.

Допомога серцю проштовхувати кров по судинному руслу називається

«периферичним серцем». У цьому беруть участь не лише артерії; значну ро-

боту виконують скелетні м’язи, кістки, зв’язки і суглоби, які при локомоції

тварини також допомагають кровообігу.

З переходом артерій у мікроциркуляторне русло їх оболонки потоншують-

ся, і в артеріолах залишається крім ендотелію ще один шар з поодиноких

непосмугованих м’язових клітин.

Мікроциркуляторне русло складається з п’яти ланок: артеріоли, прекапі-

ляра, капіляра, посткапіляра й венули. Діаметр цих мікроскопічних судин

незначний — 4–50 мкм. Проте значення їх в обміні речовин дуже велике.

Вони забезпечують безпосередній обмін речовин між кров’ю і тканинами, а

також регулюють кровонаповнення органів і тканин, виконують бар’єрну

функцію. Підраховано, що діаметр функціонуючих капілярів у 500–800 ра-

зів більший, ніж діаметр аорти, що зумовлює зниження тиску крові в них до

10–30 мм рт. ст.

Повільна течія крові в розширеному кровоносному руслі краще забезпе-

чує обмін речовин між кров’ю і тканинами тіла. Сумарна довжина капілярів

у скелетних м’язах людини становить 100 тис. км, загальна поверхня —

6000 м

. Кількість капілярів у кожному органі різна і залежить від інтенсив-

ності обміну речовин як в організмі, так і в самому органі. Наприклад, у жа-

362

озд

іл

би на 1 м

припадає до 400 судин мікроциркуляторного русла, в коня —

1350, у собаки 2650, тоді як у серці людини — 5500. Особливо велика кіль-

кість цих судин міститься в залозах, сірій мозковій речовині головного моз-

ку, легенях; найменша кількість — у сухожилках, зв’язках. Якщо організм

тварини перебуває в стані спокою, то функціонують не всі капіляри, а лише

близько 10 % загальної їх кількості. При посиленому навантаженні збільшу-

ється кількість функціонуючих капілярів. Мікроциркуляторні судини міс-

тяться скрізь, де є сполучна тканина, немає їх тільки в епітеліальній ткани-

ні та її рогових похідних, у дентині й емалі зубів, хрящах.

Вени — vénae (s. phlébos) (див. рис. 9.16,

) — судини, по яких кров тече з

периферії до серця. Стінки вен тонкі, особливо їхня середня оболонка медія,

тому просвіт вен більший, ніж у артерій. Стінки ненаповнених кров’ю вен

спадаються. Інтима вен утворює кишенькові клапани, які найчастіше міс-

тяться в місцях впадання маленьких вен у великі. Кількість клапанів біль-

ша в тих венах, у яких кров тече проти дії сил гравітації (вени кінцівок).

Клапани сприяють ступінчастій течії крові у венах. Течія крові по венах за-

безпечується також скороченням скелетних м’язів.

Кількість клапанів у дорослих тварин зменшується. Число клапанів, роз-

міщених на певній ділянці вени, поділене на її довжину, називають

кла-

панним індексом.

Клапанів немає в обох порожнистих венах, системі воріт-

ної вени, легеневих, ниркових венах і у венах діаметром до 1–5 мм. У венах,

в яких немає клапанів, можуть бути стискачі, що регулюють течію крові в

них. Такі вени називають

дросельними.

Вени синусів і трабекул селезінки,

довгих трубчастих кісток мають тільки одну ендотеліальну оболонку.

Рис. 9.17. Схема артерій тулуба:

— основна магістраль тулуба (аорта);

— сегментні артерії м’язів;

— гілки до внутрішніх органів

(шлунка, печінки, селезінки, кишок, нирок і статевих залоз);

— магістраль для вільної частини тазової

кінцівки;

— магістраль для шиї, голови та грудних кінцівок;

— гілки до м’язів, розміщених попереду

чи позаду магістралі

363

СЕРЦЕВО-СУДИННА СИСТЕМА

Хід і галуження основних судин підпорядковані певним закономірностям

(рис. 9.17):

1. Судини проходять разом з нервами в

судинно-нервових пучках.

Пучки

розміщені у фасціальних піхвах, від яких у них відходять перегородки, що

розділяють одну від одної артерії й вени, а також нерви. Тільки в окремих

випадках венозні й артеріальні судини або нерви проходять окремо у зв’язку

з особливостями їхнього розвитку (наприклад, у головному мозку).

2. Основні судини в ділянці голови, кінцівок проходять

магістралями,

тобто найкоротшим шляхом. У зв’язку з цим основні магістралі на тулубі

проходять вентрально від хребетного стовпа (аорта, сонні артерії, порожнис-

ті та яремні вени), у кінцівках — на медіальних поверхнях і згинальних по-

верхнях суглобів. Різні частини магістралі називають відповідно до ділянки

тіла, де вони проходять. Венозні магістралі, крім деяких, називають так, як

і артерії, разом з якими вони проходять.

3. По шляху від магістралі відходять

бічні гілки

до всіх органів, розміще-

них поблизу. Діаметр бічних гілок залежить як від величини органа, в який

вони спрямовуються, так і інтенсивності кровопостачання органа, зумовле-

ного його функцією. Бічні гілки магістралей називають за назвами органів,

до яких вони підходять (ниркова, шлункова), або за своїм положенням, на-

приклад, гомілкова артерія краніальна, каудальна, глибока. Бічні гілки від

магістралей відходять під тупим кутом до близько розміщених органів і під

гострим — до віддалених.

Ділянки галуження бічних гілок

магістралей

постійні

у різних видів

тварин, тоді як порядок їх відгалуження може дуже змінюватися не лише в

різних видів тварин, а й у тварин того самого виду.

Хід і галуження магістралей

та їхніх гілок підпорядковані загальним

закономірностям будови тіла:

одновісності, метамерії, двобічній симетрії.

Поздовжніми судинами тіла є аорта та її продовження — середня крижова й

хвостова артерії, а також вени — каудальна порожниста та ін. Метамерні

судини добре розвинуті там, де є метамерія в інших системах органів, пере-

важно в скелеті і м’язах тулуба. До метамерних судин належать міжреберні,

поперекові, крижові артерії й вени, сегментні гілки хребтової, внутрішньої

грудної та інших артерій. Двобічна симетрія виявляється в наявності пра-

вих і лівих артерій у ділянці тулубових стінок, тоді як до непарних органів

нутрощів ідуть непарні артерії.

Бічні гілки

магістралей

утворюють

одна з одною

анастомози

(з’єд-

нання), які здебільшого бувають у шлунку, кишках та інших трубчастих ор-

ганах, а також у ділянках суглобів кінцівок, тулубових стінках та всередині

органів. Завдяки анастомозам утворюються колатералі, або обхідні шляхи,

які забезпечують кровопостачання органа в разі різних ускладнень течії

крові по основних провідних судинах.

7. Розрізняють

чотири типи галуження

артерій: розсипний, магістраль-

ний, дихотомічний і кінцевий.

Розсипний тип

галуження судин характери-

зується поділом судини на ряд дрібних гілок різного калібру. При

магістра-

льному типі

галуження гілки відходять від основного стовбура в певному

порядку. При

дихотомічному

галуженні один артеріальний стовбур поділя-

ється на дві рівнозначні артерії (вилкоподібно), що забезпечує рівномірне й

364

озд

іл

однакове кровопостачання відповідних частин тіла чи органа.

Кінцевий тип

галуження характеризується відсутністю анастомозів між гілками основних

артерій. Анастомози мають тільки судини мікроциркуляції. Перевага кінце-

вих галужень артерій полягає в тому, що з них кров надходить у тканини

під однаковим тиском, недолік — у разі закривання такої судини тромбом

відповідна частина органа не одержує кров, внаслідок чого настає його зме-

ртвіння.

Рис. 9.18. Типи галуження та анастомозів судин:

— дихотомічний тип галуження артерій;

— типи анастомозів:

— артеріоловенулярний

анастомоз;

— капілярна сітка;

— артеріола;

— передкапілярні сфінктери;

— венула;

— артеріаль-

на дуга;

— артеріальна сітка;

— чудесна сітка

365

СЕРЦЕВО-СУДИННА СИСТЕМА

Тип галуження артерій

всередині окремих органів

залежить від особ-

ливостей їх розвитку, будови та функції

(рис. 9,18, 9.19).

Кровопостачання кісток

зумовлене типом їх будови й розвитку. У кістках

судини розгалужуються відповідно до їх типу. В трубчастих кістках судини

поділяють на діафізарні (живильні) — a. v. nutrítia, епіфізарні та артерії

окістя. Живильні судини проходять крізь живильний отвір — for. nutrítium,

що знаходиться в діафізі кістки і розгалужується на дві гілки діафізарної

кістково-мозкової артерії (вени), які найбільше постачають кров кістковому

мозку діафіза. Епіфізарні артерії приносять кров у губчасту речовину епіфі-

зів. Їх дуже багато, і вони проникають крізь живильні отвори різних розмі-

рів. Судини окістя постачають кров також для компактної кісткової речови-

ни. Це дуже маленькі гілки судин, що проходять через систему кісткових

каналів.

Усі судини анастомозують між собою, що забезпечує інтенсивне кровопос-

тачання кістки в різних випадках. Характерно, що венозні судини кожної

кістки скелета анастомозують між собою так, що утворюють єдину сітку ве-

нозних судин, по яких забезпечується рух крові і від розміщених поряд ор-

ганів чи тканин. Прикладом цього є можливість при внутрішньокістковому

введенні рідини через одну якусь кістку заповнити нею всю сітку венозних

судин усього організму тварини. В плоских, коротких і змішаних кістках та-

кож є живильні судини й судини окістя, які постачають кров до всіх струк-

турних елементів.

Кровопостачання м’язів

залежить від їх форми, типу будови, розміщення,

особливостей розвитку й функції, які дуже різноманітні, що позначається на

ході, галуженні та кількості їхніх судин. Постачати м’яз кров’ю може одна

або кілька судин, які галузяться в ньому за магістральним чи розсипним

типом. Дрібні судини всередині м’яза йдуть паралельно ходу м’язових пуч-

ків. М’язи, що виконують більшу роботу, мають і більшу кількість судин.

Сухожилки і зв’язки

живлять кілька судин. Дрібні судини проходять па-

ралельно пучкам сухожилкових волокон. Кількість судин у них значно ме-

нша, ніж у м’язах.

Кровопостачання порожнистих трубчастих органів

дуже різноманітне.

Судини підходять до органа з боку брижі і можуть утворювати вздовж орга-

на анастомози, від яких метамерно відходять гілки в його стінку. На самому

органі судини галузяться так, що охоплюють його кільцеподібно і віддають

гілки до окремих шарів органа. В кожному шарі кінцеві судини галузяться

залежно від його структури.

У кишковій стінці судини галузяться ще й залежно від типу живлення: у

хижих тварин судини лептоареальні (вузькопільні), тобто від основних стов-

бурів гілки відходять під гострим кутом, у жуйних, навпаки, евріареальні

(широкопільні) — гілки відходять під більш тупим кутом.

Кровопостачання паренхіматозних органів

характеризується більшою рі-

зноманітністю відповідно до відмінностей у їх функціях, будові, розвитку й

формі. На одиницю об’єму органа за одну секунду протікає крові, одиниць

об’єму: в щитоподібній залозі — 5,5, у надниркових залозах — 4,9, у нир-

ках — 1,0, у слинних залозах у стані спокою — 0,76 (під час роботи в 25 разів

більше), у м’язах — 0,12 (під час роботи в 20 разів більше).

366

озд

іл

367

СЕРЦЕВО-СУДИННА СИСТЕМА

Біла

сіра речовини спинного мозку

постачаються кров’ю неоднаково.

Джерелом живлення їх є сегментні артерії; сполучаючись, вони утворюють

довгу судину — a. spinális ventrális, від якої відходять парні поперечні кіль-

цеві гілки, що живлять білу мозкову речовину, а непарні артерії — сіру моз-

кову речовину.

На базальній поверхні головного мозку також утворюється система арте-

рій, від якої відходять гілки в товщу мозку.

Периферичні судини, як і нерви, на всьому їх протязі живляться з різних

джерел через vása vasórum.

Шкіра

має поверхневу й глибоку сітки судин. Перша розміщена між сосо-

чковим і сітчастим шарами, друга — між сітчастим шаром основи шкіри та

підшкірним шаром.

Анастомози,

або сполучні гілки, — rámus commúnicans — поділяються

на

кілька типів:

артеріальні дуги і сітки, чудесні сітки, судинні сплетення,

артеріовенозні анастомози.

Артеріальні дуги

— árcus arteriósus — з’єднують

артерії, спрямовані до одного й того самого органа.

Артеріальні сітки

— réte

arteriósum — сіткоподібне сплетення кінцевих артерій.

Чудесна артеріальна

сітка

— réte mirábile — утворюється тоді, коли артерія розгалужується на

ряд дрібних гілок, що переходять у мікроциркуляторні судини, а потім знову

утворюють артерію, яка також галузиться на судини мікроциркуляції, що

переходять у венозні судини (в нирках).

Чудесна венозна сітка

міститься в

печінці і утворюється із судин ворітної вени. В чудесній сітці течія крові ду-

же повільна.

Сплетення судин

— pléxus vasculósus — відрізняється від су-

динної сітки тим, що його утворюють судини, які лежать не в одній площині

певного органа, а в різних.

Артеріовенозні анастомози

безпосередньо сполу-

чають артерію з веною, що дає змогу дуже швидко зменшити кровопоста-

чання в певній частині тіла, спрямовуючи кровотік назад до серця. Найбі-

льша кількість артеріовенозних анастомозів трапляється між невеликими

гілками судин.

Рис. 9.19. Деякі типи галуження внутрішньоорганних судин:

— кровопостачання кісток;

— кровопостачання м’язів;

— кровопостачання кишок;

— кровопо-

стачання печінки;

— судини кишок;

— в нирці корови;

— схема артерій спинного мозку;

— епіфі-

зарні артерії;

— судини окістя;

— діафізарна артерія;

—м’язові судини;

— м’язові волокна;

— капіля-

рна сітка в малофункціонуючому м’язі (глибокий грудний м’яз курки);

— в інтенсивно функціонуючому

(глибокий грудний м’яз голуба);

— підсерозні,

— підслизові гілки;

— головна магістраль;

— коло-

ві гілки;

— артерія білої мозкової речовини;

— артерія сірої мозкової речовини;

′ — дорсальна

спинномозкова артерія;

— спинномозкова сегментальна гілка;

′ — її дорсальна та вентральна гілки;

— лептоареальний (вузькопільний),

— евріареальний (широкопільний) типи галуження

368

озд

іл



АРТЕРІЇ МАЛОГО КОЛА КРОВООБІГУ

Стовбур легеневих артерій

— trúncus pulmonális — несе венозну кров у

легені. Він виходить з правого шлуночка, прямує каудодорсально і біля ко-

реня легень поділяється на дві

легеневі артерії

— a. pulmonális déxter et

siníster — для кожної легені. В легені артерія йде вентролатерально від ос-

новного бронха і відповідно йому віддає гілки, які розміщені краніально від

бронхів. Ці гілки доходять до судин мікроциркуляторного русла, що обплі-

тають легеневі альвеоли, а потім переходять у вени. Легеневі вени

об’єднуються і входять у праве передсердя трьома або чотирма стовбурами.

Стовбур легеневих артерій біля кореня легень з’єднується з аортою арте-

ріальною зв’язкою — lig. arteriósum, яка є залишком артеріальної протоки в

плода.

великої рогатої худоби

свині

від правої легеневої артерії відходить гілка

для правої краніальної частки легені.



АРТЕРІЇ ВЕЛИКОГО КОЛА КРОВООБІГУ

Основною артеріальною магістраллю великого кола кровообігу є

аорта

—

aórta, яка виходить з лівого шлуночка, спрямовується дорсокаудально, дося-

гає 6-го грудного хребця і далі прямує каудально до кінчика хвоста. Вона

лежить вентрально від хребетного стовпа і дещо зліва від серединної лінії.

Аорту поділяють на висхідну і низхідну.

Висхідна аорта

— aórta ascéndens,

або

дуга аорти

— árcus aórtae, — це ділянка аорти від її початку до рівня 6-го

грудного хребця.

Низхідна аорта

— aórta descéndens — поділяється на грудну

аорту — aórta thorácica — та черевну аорту — aórta abdominális. Грудна аорта

є продовженням дуги аорти і розміщена в грудній порожнині. Проходячи

між ніжками діафрагми в черевну порожнину, вона називається черевною

аортою. Остання в ділянці крижової кістки продовжується в серединну кри-

жову артерію — a. sacrális mediána, яка переходить у ділянці хвоста в сере-

динну хвостову артерію — a. caudális mediána.



ДУГА АОРТИ

Від дуги аорти — árcus aórtae — в ділянці розміщення півмісяцевих кла-

панів відходять

вінцеві артерії серця

— права й ліва. В порожнині осердя

дуга аорти з’єднується з легеневою артерією артеріальною зв’язкою — lig.

arteriósum, тобто рудиментом сильного анастомозу, який існує в період емб-

ріонального розвитку. За порожниною осердя від дуги аорти в краніальному

напрямі відокремлюються парні магістралі для шиї та грудних кінцівок —

підключичні права

ліва артерії

— a. subclávia déxter et siníster, парні магі-

стралі для голови —

загальні сонні артерії

права й ліва — a. carótis

commúnis (див. кольорову вклейку, рис. ХІІ, рис. ХІІІ,

Порядок відгалуження вищенаведених судин у різних тварин неоднако-

вий, що зумовлено довжиною шиї та формою краніального отвору (апертури)

грудної клітки. У

великої рогатої худоби

коня

всі артерії починаються пле-

чоголовним стовбуром. У

свині

собаки

від дуги аорти спочатку відходить

369

СЕРЦЕВО-СУДИННА СИСТЕМА

плечоголовний стовбур — trúncus bráchiocephálicus — для голови, правої ча-

стини шиї та грудної кінцівки, а потім — ліва підключична артерія (рис.

9.20,

Підключична артерія — a. subclávia (див. рис. 9.20,

, рис. 9.21, 7) — пар-

на і є початком основної магістралі для живлення відповідної частини шиї,

грудної кінцівки, а також частини грудної клітки.

Рис. 9.20. Схема розгалуження підключичних артерій:

— собаки;

— свині;

— корови;

— коня;

— aórta;

— a. subclávia;

— a. vertebrális;

— a. axilláris;

— a. cervicális profúnda;

— trúncus costocervicális;

— a. cervicális superficiális;

— rámus ascéndens;

—

rámus descéndens;

— a. thorácica intérna;

— a. thorácica extérna;

— a. carótis commúnis;

′ — a.

trúncus bicaróticus;

′ — trúncus brachiocephálicus