Рудик С.К., Павловський Ю.О., Криштофорова Б.В. та ін. Анатомія свійських тварин

Подождите немного. Документ загружается.

350

Роз

іл

рія — стегнова — і далі — підколін-

на артерія з анастомозу між

гомілковою та сідничною

артеріями. В ділянці гомілки

виникає нова судина — краніальна

великогомілкова артерія, що

з’єднується з пальцевими артеріями

і таким чином замінює мало-

гомілкову артерію, яка поступово

редукується. Від гомілкової артерії

на каудальну поверхню лапи

відходить прихована артерія — a.

saphéna, яка супроводжує відповід-

ний нерв. В онтогенезі в тазову кінцівку йде

кілька метамерних артерій, з них

розвивається тільки одна, спочатку

примітивна магістраль — сіднична

артерія, а пізніше утворюється по-

стійна магістраль, що починається із

зовнішньої клубової артерії.

У ділянці таза змінюється роз-

міщення судин. Спочатку утворюється середня крижова артерія, що є продо-

вженням черевної аорти в ділянці таза, а далі, в ділянці хвоста, проходить

як хвостова артерія. В бічні стінки таза і до внутрішніх органів тазової по-

рожнини відходить ряд гілок від внутрішньої клубової артерії. Порядок

розгалуження гілок у ділянці таза в різних тварин неоднаковий. Напри-

клад, у

собаки

для всіх внутрішніх органів утворюється самостійна магіст-

раль, яка після розгалуження всіх гілок переходить у соромітну внутрі-

шню артерію; всі ж парієтальні гілки відходять від внутрішньої клубової

артерії, яка в собаки є другою магістраллю в ділянці таза. У

коня

спільним

стовбуром для всіх вісцеральних артерій є внутрішня соромітна артерія;

внутрішня клубова артерія заміщує відсутню середню крижову артерію.



ОНТОГЕНЕЗ КРОВОНОСНОЇ СИСТЕМИ

Кровоносна система розвивається в два етапи. Спочатку в стінці жовтко-

вого мішка утворюється скупчення клітин мезенхіми (кров’яні острівці), які

перетворюються на судини (рис. 9.7)

Потім у ембріона у вигляді парного зачатка за рахунок мезенхімних клі-

тин внутрішнього листка спланхнотома під головною кишкою закладається

серце. Парні зачатки серця зближуються і утворюють одне непарне серце,

яке має вигляд скрученої трубки із заднім розширеним венозним і переднім

артеріальним відділами (рис. 9.8). Це відбувається на стадії 9 сомітів. Вже

на цій стадії серце починає скорочуватись.

Рис. 9.6. Схема розвитку артерій тазової

кінцівки:

— стадії розвитку;

— a. femorális;

′ — a.

iliáca extérna;

— a. íshii;

′ — a. iliáca intérna;

′′ — a. glútaea caudális;

— a. peronéus;

— a.

digitális commúnis;

— anastomósis;

′ — a.

poplítea;

— a. tibiális craniális;

— a. tibіális

caudális

351

СЕРЦЕВО-СУДИННА СИСТЕМА

Рис. 9.8. Онтогенез серця:

— поступові стадії розвитку парної за-

кладки серця;

— наступні стадії розвитку

серця;

— стадії утворення клапанів серця;

— нервовий жолобок;

— хорда;

— первинний

сегмент;

— закладка серця;

— порожнина

тіла;

— нервова трубка;

— дорсальна аорта

(парна);

— головна кишка;

— міокард і епі-

кард;

— порожнина серцевої трубки;

— артеріальний стовбур;

— шлуночок;

— передсердя;

—венозний синус;

— вушки передсердя;

— вінцева борозна;

— стулковий клапан;

— порожни-

на шлуночка;

— м’язові перекладки;

— сухожилкові струни;

— міокард

Рис. 9.7. Розвиток серцево-судинної системи:

— кровообіг ембріона птаха,

— ембріона свині;

— шлуночок серця;

— дуга аорти;

— яремна вена;

— аорта;

— загальна кардинальна вена;

— кардинальна вена;

— жовтково-брижова артерія;

—

жовтково-брижова вена;

— венозний синус;

— капіляри жовткового мішка;

— пупкова артерія;

— пупкова вена;

— капіляри плаценти (артерії чорні, вени світлі)

352

Роз

іл

Спочатку стінка серця утворена тільки ендотелієм, навколо якого розви-

вається міокард, а з серозної оболонки утворюється осердя.

На серцевій трубці розрізняють венозний синус, передсердя, шлуночок

і артеріальний конус, з яких надалі, як і у філогенезі, спочатку утворюється

трикамерне серце, а потім — чотирикамерне. В ембріональний період

у перегородці передсердь є овальний отвір — for. oválae, який закривається

клапаном — válvula foráminis ovális. У шлуночках плодів розростається

густа сітка м’язових перекладок, які у дорослої тварини перетворюються на

сухожилкові струни, соскові м’язи, м’язові перекладки та поперечні м’язи

серця.

Плацентарний кровообіг з’являється в зародку з утворенням пупкових

судин (артерій і вен). Пупкові артерії виникають як продовження задньої

ділянки аорти, а пупкові вени перетворюються на непарну вену. Непарна

вена несе кров у капілярну сітку печінки, а з печінки по печінкових венах

кров надходить у каудальну порожнисту вену. Частина крові не проходить

через печінку, а через венозну протоку (аранцієву) вливається в каудальну

порожнисту вену. Серце вже розділене перегородками на чотири камери,

але в перегородці передсердь є ще значний овальний отвір. Легенева арте-

рія сполучається широкою артеріальною (боталовою) протокою з аортою. Ле-

геневе коло кровообігу виключене з кровообігу.

Отже, у плода артеріальна кров неодноразово змішується з венозною:

1) коли артеріальна кров пупкової вени, не проходячи капіляри печінки, по

печінкових венах або ж через венозну протоку вливається в каудальну по-

рожнисту вену; 2) коли крізь овальний отвір передсердь або через артері-

альну (боталову) протоку надходить в аорту.

Після народження тварини в пупкових судинах течія крові припиняєть-

ся. Пупкова вена заростає і перетворюється на круглу зв’язку печінки, а

пупкові артерії — на парні круглі зв’язки сечового міхура. Овальний отвір

заростає і замість нього зали-

шається тільки овальна ямка (у

20 % великої рогатої худоби

овальний отвір залишається).

Артеріальна протока також за-

ростає і перетворюється на

зв’язку.

Рис. 9.9. Схема будови осердя:

— аорта,

′ — легеневий стовбур;

— міо-

кард передсердя;

— epicárdium;

—

pericárdium (lamína parietális);

— фіброз-

ний листок осердя;

— pléura pericárdiaca;

— міокард шлуночків;

— реберна плев-

ра;

— внутрішньогрудна фасція;

—

грудна стінка;

— порожниста вена;

—

перехід парієтального листка перикарда в

епікард;

— cávum pericárdii;

— ligg.

sternopericárdiaceae

353

СЕРЦЕВО-СУДИННА СИСТЕМА



СЕРЦЕ

Осердя. Серце міститься в осерді. Воно прикріплюється до хребта суди-

нами серця, а до грудної кістки й діафрагми — зв’язками.

Осердя складається із зовнішнього і внутрішнього серозних листків, між

якими знаходиться ще фіброзний листок (рис. 9.9).

Зовнішній серозний лис-

ток

утворений правим і лівим середостінними листками плеври, яка нази-

вається перикардіальною плеврою — pléura pericardíaca

. Перикардіальна

плевра в ділянці груднини переходить у реберну плевру і таким чином

утворює зв’язки осердя — ligg. sternopericardíacae

Фіброзний листок

осердя походить від внутрішньогрудної фасції — fáscia

endothorácica

, яка переходить з груднини в осердя і також бере участь в

утворенні зв’язки осердя.

Внутрішній листок

осердя є пристінним листком особливої серозної обо-

лонки — перикарда — pericárdium. Пристінний листок перикарда в основі

серця переходить у вісцеральний і утворює серозну оболонку серця —

epicárdium

. Між цими листками міститься перикардіальна порожнина —

cávum pericárdii

, заповнена невеликою кількістю прозорої серозної ріди-

ни — líquor pericárdii, що має жовтувате забарвлення.

Рис. 9.10. Серце корови (

— вигляд зліва,

— справа):

— aórta;

— плечоголовний стовбур;

— trúncus pulmonális;

— lig. árteriosum;

— vv. pulmonáles;

—

átrium sinístrum;

6′ —

átrium déxtrum;

— v. ázygos sinístra;

— aurícula déxtra;

— aurícula sinístra;

—

ventrículus déxter;

— ventrículus siníster;

— субепікардіальний жир;

— біляконусна міжшлуночко-

ва борозна;

′ — підпазушна міжшлуночкова борозна;

— середня міжшлуночкова борозна;

— лінія

прикріплення осердя;

—

v. cáva caudális;

—

v. cáva craniális;

—

ápex córdis

354

Роз

іл

Будова серця. Серце — cor — центральний і головний орган, який забез-

печує течію крові й лімфи судинами. Воно побудоване з посмугованої серце-

вої м’язової тканини.

Серце має вигляд порожнистого конусоподібного м’яза (рис. 9.10). На сер-

ці розрізняють

основу серця

— básis córdis, спрямовану дорсально, і

верхівку

—

ápex córdis

, спрямовану вентрально. Серце поділене перегородкою на

праву й ліву половини. Кожна половина поділена на

передсердя

— átrium

— і

шлуночок

— ventrículus

. Кожний шлуночок сполучається зі своїм

передсердям

передсердно-шлуночковим (атріовентрикулярним) отвором

—

óstium atrioventriculáre.

Передсердя розміщені на основі серця: зовні вони відділені від шлуночків

поперечною вінцевою борозною — súlcus coronárius. Кожне передсердя утво-

рює мішкоподібний випин — серцеве вушко — aurícula córdis déxtra et

sinístra

. Серцеві вушка спрямовані краніально і розміщені праворуч і лі-

воруч від стовбура легеневих артерій та аорти. Вони збільшують об’єм пе-

редсердь.

Шлуночки становлять більшу частину серця. На обох поверхнях серця

зовні вони відділені один від одного міжшлуночковими підпазушною і біля-

конусною борознами — súlcus interventriculáris subsinuósus et paraconális

13,

′. Ці борозни з’єднуються на краніальній поверхні серця, не доходячи до

його верхівки, і відділяють правий шлуночок від лівого. Верхівка серця в

усіх тварин належить лівому шлуночку, який розміщений зліва і позаду, а

Рис. 9.11. Клапани серця:

— правий,

— лівий шлуночки (розріз):

— aórta;

— válvulae semilunáres aórtae;

— trúncus

pulmonális;

— válva tricuspidális;

— chórdae tendinéae;

— átrium sinístrum;

′ — séptum atriórum;

—

положення серцевих хрящів;

— mm. papilláres ventrículus déxter;

— mm. papilláres ventrículus sinístrum;

— séptum ventrículorum;

— trabéculae cárneae;

— устя вінцевих артерій;

— válva bicuspidális;

— v. cáva caudális;

— v. cáva craniális

355

СЕРЦЕВО-СУДИННА СИСТЕМА

правий шлуночок лежить спереду і справа. Відповідно розміщені й між-

шлуночкові борозни: підпазушна більше ззаду, а біляконусна більше спере-

ду. У міжшлуночкових борознах серця проходять кровоносні судини.

З правого шлуночка виходить стовбур легеневих артерій — trúnсus

pulmonális (див. рис. 9.10,

). Він проходить по основі серця спереду, між ву-

шками передсердь. Позаду від нього розміщена аорта — aórta, що виходить

з лівого шлуночка і спрямовується, як і стовбур легеневих артерій, кау-

дально.

У праве передсердя входять порожнисті вени — краніальна й каудаль-

на — véna cáva craniális et caudális (див. рис. 9.10,

). Устя краніальної

порожнистої вени називається венозним синусом — sínus venósus. Зовні во-

но відділяється від вушка й передсердя пограничною борозною.

У ліве передсердя входять легеневі вени — vv. pulmonáles, кількість яких

у різних тварин неоднакова (5–7).

Клапанний апарат серця

забезпечує течію крові в одному напрямку: з

передсердь у шлуночки, а з шлуночків в аорту або стовбур легеневих ар-

терій (рис. 9.11). Він складається з передсердно-шлуночкових, або стулко-

вих, і півмісяцевих клапанів.

Передсердно-шлуночкові клапани

— válvae

аtrioventriculáres — представлені стулками — cúspis, що являють собою

дублікатуру ендокарда і мають трикутну форму. Своїми розширеними ос-

новами стулки закріплюються по краю фіброзного передсердно-

шлуночкового кільця, що обмежує відповідний отвір, а їх верхівки спря-

мовані в порожнину камери шлуночка. До вільних країв стулок прикріп-

люються сухожилки. Сухожилкові струни — chórdae tendíneae

— фіксу-

ються до сосочкових м’язів — mm. papilláres

, які розміщені на стінках

шлуночків та їх перегородці.

У правому (передсердно-шлуночковому) отворі знаходиться тристулковий

клапан — válva tricuspidális

. З трьох стулок клапана одна розміщена на

перегородці, а дві інші (краніальна і каудальна) — на бічній стінці. Сухо-

жилкові струни (6–10) йдуть від кожної стулки до сосочкових м’язів. М’язів,

як і стулок, три. Два з них, краніальний і каудальний, знаходяться на пере-

городці, а один — на бічній стінці. У лівому (передсердно-шлуночковому)

отворі розміщений двостулковий клапан — válva bicuspidális

. З двох сту-

лок клапана краніальна міститься на перегородці, а каудальна — на бічній

стінці; обидва сосочкових м’язи знаходяться на бічній стінці шлуночка.

В отворах аорти і стовбура легеневих артерій розміщені відповідні кла-

пани — válva aórtae et válva trúnci pulmonális

, які раніше називали

півмі-

сяцевими.

Кожний з них утворений трьома стулками, що мають вигляд пів-

місяцевих кишеньок. В клапані легеневого стовбура права і ліва стулки

розміщені краніально, а проміжна — каудально, в клапані аорти — права

стулка знаходиться краніально, а ліва і перегородкова — каудально. У

центрі вільного краю стулок клапанів розміщені аранцієві вузлики — nóduli

valvulárum semilunárium (у собаки в 30 % випадків, у свині — 20 %, у великої

рогатої худоби — 50 %, у коня — 40 %, у вівці — у 70 % випадків).

На внутрішній поверхні передсердь помітні гребінчасті м’язи — mm.

pectináti, які у вушках мають більші розміри, а в шлуночках знаходяться по-

дібні їм м’язові перекладки — trabéculae cárneae, які забезпечують повне

357

СЕРЦЕВО-СУДИННА СИСТЕМА

м’язових шари — зовнішній і глибокий. Зовнішній шар є загальним для

обох передсердь. М’язові волокна йдуть у поперечному напрямі від одного

вушка до іншого. Глибокий шар у кожному передсерді має поздовжній на-

прямок. У ділянці венозних отворів формуються колові пучки волокон. Сті-

нки передсердь значно тонші за стінки шлуночків, що відповідає їх функції.

У стінках шлуночків пучки волокон розміщені в п’ять шарів: зовнішній і

внутрішній з косопоздовжнім напрямом; з ними межують зовнішній і внут-

рішній глибші шари з напрямом волокон, що нагадує вісімку, і, нарешті, —

найглибший шар з напрямом волокон, також подібним до вісімки. Наяв-

ність спільних м’язових шарів у передсердях і шлуночках забезпечує їх од-

ночасне скорочення — систолу обох передсердь або шлуночків і розслаблен-

ня — діастолу обох передсердь або шлуночків (рис. 9.13). Всередині порож-

нини серця вистелені тоненькою оболонкою — ендокардом — endocárdium.

Фіброзний скелет серця.

М’язи передсердь і шлуночків розділяє фіброз-

ний скелет серця, утворений передсердно-шлуночковими і артеріальними

кільцями — ánulus fibrósus atrioventriculáris déxter et siníster; ánulus fibrósus

Рис. 9.14. Фіброзний скелет і клапани серця корови (розріз на межі передсердь і шлуночків):

— розріз серця;

— серцеві кістки;

— ánulus aórtae;

— válvulae semilunáres aórtae;

— ánulus fibrósus

trúnci pulmonális;

— válva tricuspidális;

— os córdis sinístrum;

— os córdis déxtrum;

— válvulae

semilunáres trúnci pulmonális;

— a. coronária sinísra;

— a. coronáris déxtra;

— ánulus fibrósus

atrioventriculáris déxter;

— ánulus fibrósus atrioventriculáris siníster;

— rámus cirumfléxus;

— v.

córdis mágna;

— válva bicuspidális

358

Роз

іл

arteriósus, які формують відповідні отвори (рис. 9.14). У фіброзному кільці

аорти закладені два або три серцевих хрящі (у великої рогатої худоби права

й ліва серцеві кістки — óssa córdis). Лівий хрящ лежить в основі лівої стулки

аортального клапана, правий — в основі каудальної. У

великої рогатої худо-

би

права серцева кістка 5–6 см завдовжки, а ліва — до 3 см.

Серцева провідна система.

Незважаючи на відокремлення м’язів перед-

сердь і шлуночків фіброзними кільцями, серце скорочується ритмічно: спо-

чатку скорочуються обидва передсердя, а потім обидва шлуночки і після де-

якої перерви — знову передсердя, а потім шлуночки. Ритмічність роботи за-

безпечується серцевою провідною системою — systéma condúcens cardíacum

(рис. 9.15). В ній генерується нервовий імпульс, який передається до м’язо-

вих волокон. Ця система побудована з так званих провідних кардіоміоцитів,

що утворюють синусно-передсердний вузол, передсердно-шлуночковий ву-

зол, передсердно-шлуночковий пучок, його ніжки та волокна Пуркіньє.

Синусно-передсердний вузол (Кіса—Флека)

— nódus sinuatriális — роз-

міщений у ділянці пограничної борозни між краніальною порожнистою ве-

ною і правим серцевим вушком.

Передсердно-шлуночковий вузол (Ашоф-

фа—Тавари)

— nódulus atrioventriculáris — міститься в перегородці перед-

сердь з правого боку, біля вінцевого синуса. Від нього відділяється

передсерд-

но-шлуночковий пучок (Гіса)

— fascículus atrioventriculáris (His). Його стов-

бур — trúncus — над перегородкою

шлуночків розділяється на праву й

ліву ніжки — crus déxtrum et siní-

strum. Ніжки пучка з перегородки

шлуночків проникають у поперечні

м’язи серця — trabéculae septomar-

gіnáles, через них у міокард, де роз-

галужуються на

волокна Пуркіньє.

У правому шлуночку проходить

один товстий поперечний м’яз сер-

ця, а в лівому їх два, і вони тонші.

Атріовентрикулярний пучок і волок-

на Пуркіньє на стінках шлуночків

вкриті сполучнотканинною піхвою.

Судини серця.

Серце отримує до

10 % крові, що виштовхується за ко-

жну систолу лівим шлуночком. Су-

дини серця — vása córdis — це пра-

ва й ліва вінцеві артерії, велика,

середня й малі серцеві вени. Обидві

вінцеві,

або

коронарні, артерії

вихо-

дять з основи аорти в ділянці роз-

міщення клапана аорти — краніа-

льної й лівої стулок. Права вінцева

артерія — a. coronáris córdis déxtra

— по вінцевій борозні переходить у

підпазушну міжшлуночкову бороз-

Рис. 9.15. Провідна система серця:

— v. cáva craniális;

— nódus et gánglion

sinuatriális;

— gánglion atrioventravuláre;

—

nódus et trúncus atrioventriculáris;

— crus déxter;

— crus siníster;

— v. cáva caudális;

— n.

sympáthicus et vágus déxter et

— siníster;

— mm.

transvérsi

359

СЕРЦЕВО-СУДИННА СИСТЕМА

ну як підпазушна міжшлуночкова гілка — rámus іnterventriculáris

subsinuósus. Ліва вінцева артерія — a. coronária córdis sinístra — віддає в

біляконусну міжшлуночкову борозну біляконусну міжшлуночкову гілку —

rámus interventriculáris paraconális — і огинаючу гілку — rámus circumfléxus,

яка сполучається з правою вінцевою артерією.

Велика серцева вена

— v. córdis mágna — відповідає лівій вінцевій арте-

рії; з підпазушної міжшлуночкової борозни в неї впадає

середня серцева ве-

на

— v. córdis média.

Малі серцеві вени

— vv. córdis párvae (4–5) — виносять

кров із стінок правого шлуночка.

великої рогатої

худоби більш розвинута ліва вінцева артерія, яка від-

дає на каудальну поверхню серця низхідні гілки — праву, ліву й додаткову.

коня

свині

обидві артерії розвинуті однаково. У

собаки

розвинутіша пра-

ва вінцева артерія.

Нерви серця. Серце має подвійну аферентну іннервацію: симпатичну і

парасимпатичну.

Центри симпатичної іннервації серця розміщені в спинному мозку (на

протязі від IV–VII сегментів). Від них відходять прегангліонарні нервові во-

локна, які вступають у зірчастий симпатичний ганглій. Від останнього від-

ходять серцеві гілки — nn. cardíaci, які галузяться в серцевих судинах.

Центри парасимпатичної іннервації знаходяться в довгастому мозку. Від

них відходить блукаючий нерв — n. vágus, гілки якого — nn. depréssor —

вступають в інтрамуральні вузли міокарда. Аферентні нервові волокна про-

ходять у цих самих нервах.

Топографія серця. Серце розміщене в грудній порожнині між легенями,

спереду від діафрагми і зміщене трохи вліво. Основа його лежить на рівні

середини 1-го ребра, верхівка — в ділянці 5–6-го міжреберного проміжку,

біля груднини.

Передній край серця знаходиться на рівні 3-го, а задній — 6-го ребра.

великої рогатої худоби

серце дуже зміщене вліво, а в ділянці 3–4-го ребра

прилягає до лівої грудної стінки. Верхівка серця знаходиться в ділянці 6-го

ребра, у

свині

— в місці з’єднання 7-го ребра з його хрящем, у

собаки

— в

ділянці 6–7-го ребра.

Маса серця залежить від віку тварини, її виду й породи, а також від ви-

конуваної твариною роботи. У новонародженої тварини маса серця стано-

вить 0,76 % маси тіла. На масу серця впливає також розмір тварин, що ха-

рактерно для собак — від 0,59 % у великих до 1,30 % у малих порід. Маса

серця більша у самців, ніж у самок (у бугая — 0,50 %, у корови — 0,42 %).

При посиленому фізичному навантаженні маса серця зростає.



КРОВОНОСНІ СУДИНИ

Кровоносні судини за функцією й будовою поділяють на провідні суди-

ни — артерії і вени — та живильні судини — капіляри. Судини запобігають

безпосередньому контакту крові з тканинами тіла, допомагають серцю при-

водити в рух кров і регулюють насичення органів кров’ю відповідно до їх

функції. Стінка судин складається з трьох оболонок: внутрішньої, середньої і

зовнішньої (рис. 9.16).