Рубель В.А. Історія середньовічного Сходу. Тематична хрестоматія: Навч. посібник

Подождите немного. Документ загружается.

лося, безлюддя — жодного димку не видно, лише куль-

бабки всюди розрослися, та землю всю чортополох вкрив.

Вони пройшли вперед і серед чортополоху побачили ха-

лупу, у ній сидів старик.

...вони з Хуан Чао попросилися до старика на но-

чівлю. «Ван Сяньчжи підняв бунт, і вчора були розгром-

лені загони Шан Цзюньчжана, — сказав старик. — Са-

мого його спіймали та стратили біля хребта Гоуцзилін

разом з усісю родиною. Зараз шукають його молодшого

брата Шан Жана, його ще не схопили». Шан Жан гак

перелякався, що його душа у п'яти сховалася, і сім потів

зійшло з нього. Не гаючи часу, вони з Хуан Чао кинулися

в Женьілі — містечко, розташоване в десяти лі північ-

ніше від повітового міста, щоб заночувати в домі дядька

Шан Жана. Коли настав час першої варти й зійшов мі-

сяць, вони прийшли в Женьілі. Там не було ні душі,

лише свіжі могильні пагорби заповнювали двір дядьково-

го дому...

Обос розридалися. Рантом почулися людські голоси та

іржання коней. Налякані Шан Жан і Хуан Чао сховалися

в чагарнику. За мить солдати почали обшукувати все дов-

кола і схопили обох. Це були солдати загону Ван Фаия з

Цичжоу. «Так тут пай Жан! — радісно вигукнув Ван

Фапь, побачивши Шан Жана. — А хто ця поважна лю-

дина?» — спитав він про Хуан Чао. Шан Жан йому все

розповів. «Мабуть, Хуан Чао син Хуан Цзупданя з повіту

Юаньсюй області Цаочжоу? — промовив Ван Фань. —

Нещодавно бачив я Фей Богу

, і він сказав мені: "Не-

вдовзі Шан Залізне 06ли*гчя прийде разом з полководцем

Хуаиом, якого можна призначити командувачем".

Зараз я бачу, що в полководця Хуана очі трикутні

усе відповідає пророцтвам. У мене тут під началом загін з

п'ятисот осіб, і я хотів би просити вас прийняти на себе

командування ним».

Хуан Чао дуже зрадів і наказав Шан Жану привести

сюди ж 500 людей, котрі прийшли з ними від хребта

Сюаньдаофен. Тепер його загін налічував 1000 людей.

Того ж дня вони покинули Женьілі та вирушили до Пу-

чжоу, аби приєднатися до Ван Сяньчжи.

Коли Ван Сяньчжи почув, що підійшов Хуан Чао, він

відчинив табірну браму, верхи виїхав назустріч прибуль-

цям і разом з ними повернувся назад. Хазяї та гості зай-

няли місця, і за вином почалися розпитування. «Колись

я, як і полководець Хуан, не пройшов на іспитах на

ступінь цзіньиіи

, — заговорив Ван Сяньчжи, — і ми

разом з ним стали займатися контрабандною торгівлею

січлю — жили, заробляючи копійку на гривенику. Хто

думав, що лютуватиме голод, і ми станемо розбійниками!

1пер ми знову разом, мабуть, саме Небо дарувало мені

юроя!»

Ван Сяньчжи не міг стримати радість. Того ж дня він

/ми Хуан Чао звання «великого полководця справедли-

иості» та «наставника, який проривас Небо». Надзвичай-

но задоволений призначенням, Хуан Чао взяв у руки Меч

тримана й поклявся: «Тепер, згуртувавши свої серця й

сили, доведемо нашу справу до кінця!» Забили бика, і

мочалася учта...

7-й місяць 3-го року Цянь-фу (876). Танський імпера-

юр Сі-цзун направив у Нічжоу Сун Вея, щоб покінчити з

Пий Сяньчжи. Більше п'ятдесяти разів сходилися в бою

міПська, проте Ван Сяньчжи не зумів подолати супро-

іипника, зазнав поразки й відступив. Сун Вей доповів

дморові, що Ван Сяньчжи вбито. Сановники прибули в

Н.ПІ.ІЦ і принесли імператору вітання з нагоди знешкод-

ження жахливого розбійника. Але минули лише два дні, і

НІМІ СЯНЬЧЖИ знову почав захоплювати й грабувати під-

порядковані Нічжоу міста. Тим часом, отримавши від

< ун Вея брехливу доповідь про смерть Ван Сяньчжи,

імператорський двір відкликав з Нічжоу війська. Та тіль-

имю стало відомо, що Ван Сяньчжи знову з'являється

і о

іуг, то там, імператор ще раз вислав проти нього Сун

И»'и й наказав схопити розбійника. Солдати Сун Вся

монтувалися й усі до одного перейшли до Ван Сяньчжи.

оді імператорський двір направив у похід проти Ван

< чиьчжи військо під проводом Цуй Аньцяня, командува-

чі» м Чжуи'у. Після приєднання Хуан Чао Ван Сяньчжи

мчопив один за одним округи: Жучжоу, Ян'у, Чженчжоу,

.ні, Ден; усі округи району Хуайнань теж йому здалися,

і шжа військ Ван Сяньчжи гриміла.

Коли настав 10-й місяць, Імператор наказав цивіль-

ному правителю Пей Во схилити Ван Сяньчжи до по-

Кіриості. У відповідь Ваи Сяньчжи надіслав Пей Во лис-

іи. м якому було сказано: «Ваш покірний слуга Ван

< чіииіжи письмово доповідає Пей-шаишу

: як я, облас-

• пііий милостями великої держави Тан, наважився під-

пити заколот? Справа в тому, що, коли імператор І-цзун

іІМшов на престол і взявся за справи управління, він

почав використовувати на службі негідних людей, мар-

нотратство його не мало меж і податки ставали дедалі

о^іяжчивішими. Країну кілька років поспіль знекровлю-

мн'іи повені та посухи, але окружна й повітова влади не

вникали в стан справ, а імператорський двір правив не

досить гуманно. Народ вимирає з голоду й розбігається,

нікому скаржитися, люди йдуть у розбійники, чи може

так тривати й надалі? Зараз я удостоївся указу, і, якщо

імператорський двір поставить біля керма влади розум-

них сановників, скоротить податки й зменшить повин-

ності, я призупиню воєнні дії, аби позбавити народ бід і

страждань. І все це результат одного вашого слова —

слова милосердої людини, пане Пей-іианшу* Я залишаюся

з військом під стінами міста й чекаю вашого рішення,

яке шанобливо прийму до виконання». Отримавши лис-

та, Пей Во дуже зрадів, одразу відчинив міські ворота й

виїхав назустріч Ван Сяньчжи та Хуан Чао. Разом з ними

він повернувся до міста й влаштував учту...

Бенкет скінчився. Пей Во наказав своєму секретареві

Дуань Чжану скласти доповідь для двору. Імператор ви-

дав указ про призначення Ван Сяньчжи яя

лівого крила

двірцевої варти.

Отримавши указ, Ван Сяньчжи дуже зрадів і хотів з

поклоном прийняти найвище повеління, але туг у силь-

ному гніві заговорив Хуан Чао: «Нещодавно ми покля-

лися разом пройти Піднебесну, а зараз, шановний, ви з

легкістю довірилися балачкам Пей Во, отримали собі

одному гарну посаду й заспокоїлися. А куди подітися

більше ніж п'яти тисячам ваших людей?» Він з кулаками

кинувся на Ван Сяньчжи й розбив йому голову. Зако-

лотники обурено шуміли. Ван Сяньчжи не наважився

прийняти указ і того ж дня вбив Пей Во. Він розділив

військо на два загони: перший, з трьох тисяч осіб, під

проводом самого Ван Сяньчжи, зайнявся грабіжниіггвом

у Цичжоу; другий, двотисячний загін на чолі з Шан Жа-

ном і Хуан Чао, розбійничав на шляхах навколо Цичжоу.

2-й місяць 4-го року Цянь-фу (877). Хуан Чао оволодів

Юньчжоу, Нічжоу, Пучжоу, захопив ще округи Цянь, Цзі,

Жао, Сінь, потім вдерся до Чжедуну й почав турбувати

округи Фуцзяня.

1-й місяць 6-го року Цянь-фу (879). Імператорський

двір доручив Гао Пяіпо з різних напрямків ударити по

Хуан Чао й захопити його живим.

9-й місяць. Хуан Чао навально атакував Гуанчжоу. Він

бачив, що слава імператорських військ почала знову гри-

міти, і подумуючи про припинення боротьби, подав до-

повідь, в якій просив для себе посаду командувача

військовим округом у Гуанчжоу. Сі-цзун скликав мініст-

рів на раду. Юй Цзян, лівий пуше*\ сказав: «Хіба можна

допустити, щоб усі товари й багатства палати морської

митниці Гуанчжоу дісталися розбійникові Хуану? Проио-

пую призначити Хуан Чао на службу в шуайфу»

. Коли

Хуан Чао про це повідомили, він розгнівався, полонив Лі

чо, командувача Гуанчжоу, та наказав йому писати

доповідь. Але Лі Тяо сказав: «Я отримав милості від своєї

країни, усі мої родичі перебувають ігри дворі. Можеш

підрубати мені руки, але доповідь я писати не буду». Хуан

Чао розлютився, убив Лі Тяо та вдерся в Таньчжоу.

...Розповімо тепер, що після того як Чжу Вень роз-

лучився з Хуан Чао, помер його батько Чжу Чен. Чжу

Нень і його старші брати Чжу Цюаньюй та Чжу Цунь

імли на себе турботу про свою матір, пані Ван. Якось

монах з гори Фаншань Пан Дев'ятикнижник, шукаючи в

,иу місце для поховання старого Чжу Чена, наказав Чжу

Пічно викопати для могили землю на глибину в три ні та

ж* утгустити золотих духів.

Чжу Вень викопав могилу, як навчив його монах...

Поховавши батька, Чжу Вень разом з матір'ю, котра

ні

лишилася на його утриманні, та двома старшими бра-

мми вирушив до будинку Лю Чуна, секретаря окружної

управи в Сюйчжоу. Злидні примусили їх заробляти на

КирчІ. Старший з братів, Чжу Цюаньюй, нас у Лю Чуна

чудобу, середній, Чжу Цунь, — орав землю, третього,

Ч жу

Веня, — приставили до свиней, а їхня шановна

миіуся, пані Ван, взялася ткати Лю Чуігу.

.Лю Чун послав Чжу Третюю вчитися до школи

і»,і юм зі своїм сином Лю Веньчженом. Хто ж знав, що

'І су Третій та Лю Веньчжен навчаться грати в кості і не

лишиться такого місця, де б вони не грали; ще уміли

мини... битися на кулаках, а володіти списом і палицею їм

Ми

треба було й учитися. Люди в селі прозвали Чжу Веня

'їжу Пробийголова»...

Якось Чжу Вень і Лю Веньчжен програли гроші та

ни кли, не наважуючись повернутися додому.

«Хуан Чао був колись у нашому домі й уклав зі

мною союз побратимства — він мій названий старший

Ор'їт, —сказав Чжу Вень. —Зараз, коли відомо, що він

Іде на Сунчжоу, я хотів би... приєднатися до нього».

Коли Хуан Чао побачив Чжу Веня, він згадав теплі

шішш про братерство, сказані колись, і радісно вигукнув:

"Л.ішю чую я твоє гучне ім'я, тепер ми разом візьмемося

ш діло!» Він тут же призначив Шап Жана на посаду

шйвеяР, а Чжу Веня зробив командувачем особистої

•ш|гги й віддав йому такий наказ: «У Сунчжоу перебуває

ЧЖЛІІ Жуй, командувач військового округу Гуйде. Чжан

Жуй старий, війська в нього мало, але здатися він не

і хсіче. Даю три дні —ти повинен взяти Сунчжоу». Та не

встиг ще Чжу Вень вирушити, як надійшло термінове

повідомлення: сюйчжоуський дацзян

Хуан Юе йде на

допомогу Сунчжоу. Хуан Чао порадився з Ге Цунчжоу й

нака зав Чжу Веню йти навперейми загону Хуан Юе. «Але

ж я вже отримав наказ за три дні взяти Сунчжоу, —

промовив Чжу Вень, — прошу послати когось іншого». —

«Покінчити з махінацією Хуан Юе повинен ти», — ска-

зав Хуан Чао. Чжу Вень підкорився й віддав розпоряд-

ження Лі Яньвею: «Атакуй та захопи Сунчжоу, мені здо-

будь дружину командувача Чжана — Гуйнян. Тільки-но

вона буде у твоїх руках, надішли мені папір». Того ж дня

Сунчжоу був взятий. Чжан Жуй покінчив із собою —

удавився. Лі Яньвей надіслав донесення: «Сьогодні захоп-

лена Чжан Гуйнян, про що і доповідаю командувачеві».

Зрадівши повідомленню, Чжу Вень забув про обереж-

ність, і сюйчжоуські війська напали на його табір, убив-

ши й поранивши багато вояків.

Хуан Чао страшенно розсердився, негайно викликав

Чжу Веня до себе і з гнівом накиїгувся на нього: «Ти мій

молодший брат, тому я дав тобі загін для захвату Сун-

чжоу, а ти такий ласий до жінок, що покинув військо й

загубив три тисячі моїх вояків. Якщо не виконуватимуть-

ся воєнні накази, як гримати військо в покорі?» — і

наказав Лі Ханьчжи стратити Чжу Веня на майдані. Той

тільки-но хотів почати страту, як почув чиїсь крики: «Не

можна через дрібницю губити героя!» Лі Ханьчжи підвів

голову й подивився — це були четверо: Лю Веньчжен,

Ню Цуньцзе, Хо Цунь і Бай Шоусінь. «Ми разом з ко-

мандувачем перейшли на бік Хуан-давана*

, а тепер ко-

мандувача не нагороджують, а збираються стратити.

Якщо Чжу Веня відпустять, нам нічого не треба, але,

якщо його не звільнять, нехай і нас карають разом з

ним». Лі Ханьчжи довелося вести всіх до Хуан-давана й

просити звільнити Чжу Веня. «На перший раз можна

простити, — сказав Ге Цунчжоу, — але потім вже по-

щади не буде».

12-й місяць 1-го року Гуан-мін (880). Хуан Чао з вій-

ськом увійшов у Тунгуань і невдовзі вирушив на Чан'ань.

Сановники запропонували імператорові Сі-цзуну переїха-

ти в Сіньюань. Хуан Чао взяв Чан'ань, винищив всіх, хто

залишився в місті, родичів 'ганського імператорського ро-

ду, увійшов у палац і проголосив себе Імператором Ве-

ликої Ци. Гасло правління було змінено на Цзіпь-іун,

Шан Жан отримав посаду тайвея, Чжу Вень став голов-

нокомандувачем імператорської гвардії і за наказом імпе-

ратора розташував свої частини в Дунвейцяо.

Назвавшись імператором, Хуан Чао безмежно загор-

дися й наказав Чжу Веню з 200-тисячним військом за-

плат удару по Хечжуну. Командувач Хечжуна Ван Чун-

жун бачив, що розбійник набирає силу, і, щоб якось

міри мати те, що насувається, вирішив тимчасово посту-

питися своїми переконаннями. Але ж Хуан Чао перего-

вори не влаштовували! І тоді, перервавши якось послан-

• і

і «і Хуан Чао, Ван Чунжуп повів своє військо на битву з

Чжу Венєм.

Війська зайняли позиції, наперед виїхав командувач

іи рхи на коні, оце ж воістину: виглядом грізний, немов

сам Мо-ван з небес спустився: обличчя суворе — це

шкіиас-полководець

, який похитнув небесну заставу.

Кілька разів зійшлися вони у двобої, як раптом Чжу

Ііоііь повернув коїш й почав відходити. Тут з усіх боків

ум.ірили із засідки солдати Ван Чунжуна —більше поло-

нини піших і кінних вояків було вбито й поранено, напа-

/ииочі захопили понад сорок суден з продовольством і

иоридженням. Чжу Вень відступив. Ван Чунжун напра-

ним до Ван Чунуня посла з пропозицією укласти союз.

< .їм він повів військо на північ від ріки Вей і розбив там

ІВОІр.

2-і\

рік Чжун-хс (881). Чжу Вень напав на Денчжоу й

їм

володів містом. У 2-му місяці Чжен Тянь об'єднався з

ІоОи Сигуном з роду дансянських цянів і поєднав свої

или з Фу та Ятгь

, уклавши союз із командувачем вій-

і і.коиим округом Лі Сяочаном про спільний похід проти

ІМИОІЙНИКІВ. Він звернувся до Піднебесної з відозвою, в

м*

їй говорилося: «У давнину, коли в часи правління Хань

иі/іоувся переворот Ван Мана, 28 полководців змогли

об'єднати свої сили й почати справу відродження династії

Хлпь. Коли в період правління Цзінь вибухнув заколот

н ній варварських племен, Цзу Ті, ударивши веслом (по

йоді) на середині ріки, поклявся, що відновить колишнє

І4ИІОВШЦС ... Хто ж такий цей Хуан Чао, який нава-

жимся вчинити смуту? Він угискує Сина Неба, винищує

мЬ 1.1, бере в полон наших .іподсй, забирає наші багатства —

їй

країна знає про це, і всі скрегочуть у гніві зубами.

І «

мор я стаю на чолі об'єднаного війська для боротьби із

їм колотниками. Скрізь вірні й віддані мужі готові підня-

тої на борогьбу, знищити жахливого розбійника та

очистити від нього країну, щоб знову панував спокій па

імператорських могилах і дзвони, як раніше, висіли б па

• моїх місцях. І хіба не було б це справедливим?

День оголошення цієї відозви об'єднає славетні імена,

їм, хіх) бажає послужити справі государя, зможуть тепер

проявити себе. А тому оголосиш для загального відома

цю відозву скрізь».

Відозва була обнародувана 4-го місяця, і слава Імпера-

торських нііїськ гриміла знову. Таи Хунфу із своїм вій-

ськом став табором північніше від ріки Вей, Ван Чунжун

розтангувався в Шаюані, Ван Чуцунь — у Вейцяо, Тоба

Ступ — в Уіуні, а Чжен Тянь розкинув табір у Чжоу-

чжи. І ось на них вирушив з військом Хуан Чао. Там

Хунфу закріпився в Лунвеї, розгорнув стрій спиною до

ріки та прийняв бій. Хуан Чао кілька разів поспіль зазнав

поразки й відвів свої війська на схід. І ось уже загони Чен

Цзупчу першими увійшли в Чан'ань. Тан Хунфу разом з

Ван Чуцунсм на чолі відбірного 15-тисячного війська

ввійшли в місто ввечері. Вітання городян коливали зем-

лю, і кожен кидав цеглину чи черепицю вслід утікаючим

частинам Хуан Чао. Тан Хунфу іа інші воєначальники

відпустили солдатів на відпочинок. Для винагороди за

службу їм дозволили грабувати склади з продовольством.

Хуан Чао розташувався на ночівлю в Башані. Коли

йому доповіли, що авангард противника не вжив ніяких

заходів для оборони, він знову атакував Чан'ань. Чен

Цзуїпгу й Тан Хупфу верхи на конях кинулися в бій. Хуан

Чао пустив стрілу і вцілив Чен Цзунчу в скроню — той

впав з коня мертвим. Тан Хунфу намагався сховатися,

але Чжу Вень верхи наздогнав його і, простромивши спи-

сом, скинув з коня. Убитих налічували вісім-десять осіб з

десяти. Частини Хуан Чао знову ввійшли в Чан'ань. Сол-

датам дозволили розправитися із жителями міста. Людей

убивали тут же, не жаліючи ані старого, ані малого, —

кров текла рікою. Сили, зібрані для боротьби з зако-

лотником, були повністю розгромлені.

1-й місяць 2-го року Цянь-нін (882). Ван До подав

дворові доповідь. Віл просив призначити його на пост

сінЧн дутупа, а Цуй Аньцяня зробити його помічником;

(призначити) Чжоу Цзі та Ван Чунжуна на посади сима,

Чжугс Шуана й Кап Ши поставити на чолі авангарду, а

Ван Чуцуня, Лі Сяочана й Тоба Сиіуна призначити

сіп

7н

дуцзянши

армій, що захищають столицю з трьох боків.

Чжу Вень знав, що імператорські війська знову скрізь

піднімаються на боротьбу, і, коли Хуан Чао спитав його:

«Чому після того, як я став імператором і вдруге вступив

у Чан'ань, простолюд і вояки озлобилися проти мене?»,

він відповів: «Після того, як ти став імператором, брате,

ти став занадто безжалісним. Коли ти віддав наказ про

винищення жителів Чан'аня, трупи завалили місто, і лю-

ди втратили віру в тебе. Ти захопив скарбницю, чоловіків

і жінок, але не поділився нічим з військом — не наго-

родив вояків за службу, тому солдати незадоволені. Чув я,

що навколо вже більше половшій округів і повітів пов-

стали й перейшли на бік Тан. Тунчжоу — стратегічно

важливий пункт, і, щоб утримати його, туди потрібно

послати вірну людину». — «Нічого не вдісш, — відповів

Ху.пі Чао, —доведеться, мабугь, направити туди коман-

дувача Чжу. По обличчю брата бачу, що він бажає під-

рима ги Тунчжоу в біді».

Чжу Вень повернувся в табір, аби підготуватися до

походу, розпорадився в родині та вибрав сприятливий

/іим виступу день. Раптом він побачив, як дружина його,

жан Гуйнян, заливається сльозами: «Я вирушаю з вій-

І.ком у похід, чого ж ти плачеш?» — звернувся до неї

4>ку Вень. Чжан Гуйнян сором'язливо мовчала, а сльози

•

шилися з очей градом по її напудрених щоках...

Чжу Вень цілісінькими днями тільки те й робив, що

пкив на коні, ганяв м'яч, метав спис, стріляв із лука,

імідки ж було йому знати, як його дружини домагався

Чули Чао, приїжджаючи в табір? А Хуан Чао, побачивши

Настільки струнку й красиву Чжан Гуйнян, що іншої

іикої не знайдеш, завів з нею зухвалу розмову, намага-

ючись її спокусити. Проте Чжан Гуйнян була жінкою

мн-рдих правил і не поступилася домаганням Хуан Чао.

ІІоиа шанобливо подякувала йому і сказала: «Мій чоловік

Ч+;у Третій — ваш молодший брат, государе Великої

Ми. І ВИ, государе, — мій дівер. Ви тільки-но заволоділи

1111 небесною, то чи можна, коли ще не закінчена війна,

пійматися такою бридкою й розпутною справою?» В цей

Чмс ирибув посланець із повідомленням, що повертається

Ч »:у Вень, і Хуан Чао нишком сховався. Чжан Гуйнян не

ІІііиажувалася свого часу розповісти Чжу Веню, однак те-

Іімр, коли вона дізналася про те, що чоловік вирушає в

Ііпхід на Тунчжоу, вирішила все йому розповісти. Не знав

мишо Чжу Вень — усе його тішило, та, коли дізнався,

іі«І»ііо наповнилося гнівом, і ненависть захлеснула розум:

•

Чігм

я терпітиму, аби якийсь Хуан Чао так мене зне-

ммжмн?» Туг же разом з родиною та підпорядкованим

Йому військом, не иоирощавигись із Хуан Чао, Чжу Вень

дружним шляхом вирушив до Тунчжоу. Хуан Чао до-

мі пі пси про зраду Чжу Веня й послав за ним Юе Сі. В

міиіечку Лічоуцунь Юе Сі наздогнав Чжу Веня, але той

уьии ІОе Сі й наказав його слузі відвезти голову вбитого

Ж» Хуан Чао та повелів передати: «Чжу Вень оголошує

Хуин Чао: зараз та по-розбійницькому володієш Чан'анєм,

їм меіаконно привласнив собі титул імператора Великої

Ци й зовсім забув договір про побратимство, укладений зі

мною та моїми братами, коли ми біля хребта Сюаньдао-

фен разом опинилися в Шан Жана. Тоді, звівши очі до

Неба, ти поклявся, що в знатності й багатстві не забудемо

один одного, а тепер, тільки-но захопивши Чан'ань, ти

намагався спокусити мою дружину! Хуан Чао, ти паскуд-

на тварина! Я сам зможу угримати Туїпіжоу, якщо ж ми

колись зустрінемося, битимемося на смерть!» Чжу Вень

дав слузі Юе Сі трохи срібла, аби той якомога краще

передав його слова. Слуга був страшенно наляканий: ду-

ша його металася, немов пух тополі в бурю, а серце

тріпотіло, як підстрелений птах.

2-й місяць. Чжу Вень підступив до Тунчжоу й за-

кріпився там; ще він захопив Хуачжоу. 4-й місяць. Ван

До на чолі об'єднаних сил наблизився до Чан'аня й почав

загрожувати місту. Більша частина війська Хуан Чао —

сім-вісім частин з десяти — зрадила його. Тунчжоу та

Хуачжоу були в руках Чжу Веня.

11-й день 9-го місяця. Чжу Вень прибув до Ван До та

здав йому Тунчжоу й Хуачжоу. Побачивши Чжу Веня,

Ван До вийшов до нього, взяв за руку та й привів до себе,

щоб домовишся про захоплення Хуан Чао. «Шан Жан і

Ген Цуігчжоу — це двос людей, на яких спирається Хуан

Чао, — сказав Чжу Вень. — 3 Шан Жаном ми по-

братими, і я таємно домовлюся з ним, нехай першим

перейде на наш бік, а там придумаємо, як здобути й Ге

Цунчжоу. Якщо ми не знешкодимо цих двох, приборкати

розбійника буде неможливо».

Ван До дуже зрадів но

гутому від Чжу Веня, призна-

чивши його командувачем Хуачжоу й Тунчжоу та надіс-

лавши дворові доповідь з викладом того, що трапилося. У

доповіді повідомлялося:

«Ваш покірний слуга Ван До нещодавно шанобливо

прийняв імператорський указ і очолив об'єднане військо,

щоб атакувати Чан'ань та відновити законну владу. 11-го

дня поточного місяця Чжу Вень, молодший брат лже-

імператора Ци Хуан Чао, з печатками округів Тунчжоу та

Хуачжоу, на чолі 20-тисяшюго війська, пішого й кінного,

здався перед строєм моїх військ, запропонувавши при

цьому план знищення злодія. Я глибоко переконаний,

що, куди б не вирушили імператорські війська, вояки й

люд підтримають їх, вірні й хоробрі мужі повернуться на

шлях правди та покірності, але, якщо до цих пір їх нія-

ким чином не заохочували, як вони нагороджуватимуться

в майбутньому?

Окрім того, що я визнав можливим призначити Чжу

Веня командувати округами Тунчжоу та Хуачжоу, тепер

поштиво до юджу про все до Вашого відома і, павши

ниць, очікую найвищого указу».

Імператор Чжао-цзун отримав у Сін'юані доповідь

Нип До та оголосив її сановникам. Тянь Ліпцзи привітав

юсударя: «Небо змилувалося над нашою бідою! До нас

момортакугься вірні мужі, такі стратегічно важливі нункти,

мк 'Іунчжоу і Хуачжоу, зараз знову в руках головнокоман-

дуїшча Вана, і розбійник Хуан безсилий щось вдіяти. Це

ІІїСю допомагає нам відновити владу Імператорського

/юму! Чжу Веня, якщо вже він перейшов на наш бік, слід

під

іначити за вірність». Тут же від двору був посланий

ІОІІСЦЬ з указом, за яким Чжу Веня призначили сінЧн

чжаотаофуши" в Хечжуні і йому дарувалося ім'я Цюань-

щуп

— Цілковито відданий.

(Угримавши посаду, Чжу Веігь наказав Хо Цуню таєм-

но проникнути в Чан'ань і перемани™ на свій бік Шан

Жііііа. Шан Жанові він написав листа, в якому пові-

/іомлялося:

Молодший брат Чжу Вень з повагою надсилає лист

нос му старшому братові Шану Другому, його зверхності

церковному головнокомандувачеві. Коли ми з тобою зу-

ірідися, мій старший брате, біля хребта Сюаньдаолін, я

II мої брати були з Хуан Чао вже побратимами. Він дав

миту в знатності й багатстві не забувати нас. Потім

Хуан Чао приєднався до Ван Сяньчжи, і вони разом

ппнися за велику справу. Тепер він став узурпатором в

11 м

іахопив Чан'ань і переповнився зневажливими

іширами. Через історію з перехопленням сюйчжоуського

мішіу я опинився в жахливих кіггях цього тигра і тільки

М№іики заступництву пана Ге залишився живим. Я від-

моиинся від зради й пішов правильним шляхом. Тепер

імператор великої держави Тан дарував мені нове ім'я —

ІІиммьчжун — і призначив сін'ін чжаотаофуши в Хе-

ч-миї. Це так само, як небо від землі, далеко від мого

тниііінього становища дрібного злодія при кошрабан-

мні юііі-солеторговцеві та розбійникові Хуап Чао. Зараз я

0 котії», щоб ти, мій старший брате, теж перейшов на бік

ІІоОїч мої династії і віддано служив би їй —тоді багатство

II ні,і шість тобі гарантовані. Що скажеш на цс? Доки ми

ИИ

бичимося, переконливо прошу себе берегти.

Чжу Цтоаньчжун лист написав».

Хо Цунь одразу попрямував з листом у Чан'ань та

МоОпчився з Шан Жаном. «Радий отримати звістку від

ПИЙМ Чжу Третього! — сказав Шан Жаті і наказав Хо

І(уіііо -триматися на пару днів. —Зачекай, я пораджуся

» іміїом Ге, і, якщо він погодяться піти, Хуан Чао