поверхнею ясний легеневий перкуторний звук, аускультативно -
чисте везикулярне дихання. Травний канал: язик вологий,
обкладений білим нальотом у кореня. При поверхневій орієнтовній
пальпації болю, напруги м’язів, пухлиноподібних утворень,
розходження м’яз передньої черевної стінки немає. При глибокій
пальпаціїіснує невеликий біль в зоні проєкціїї 12-палої кишки та
жовчного міхура, а також клубової
кишки. Печінка те селезінка не
пальпуються. Симптом Пастернацького негативний з обох сторін.
Сечовиведення в нормі. Випорожнення щодня, інколи 2-3 рази на
тиждень. Завжди на початку акту дефекації -випорожнення «з
пробкою», а потім рідкі. Інколи відмічає невелику кількість слизу в
калових масах.
А тепер питання до Вас. Про яке захворювання можна подумати
у
даному випадку! Хронічний гастрит, гастродуоденіт, ерозивний
гастрит, виразкова хвороба, езофагіт, Хронічний гепатит, хронічний
холецистит, хронічний панкреатит, хронічний сигмоїдит. Який
попередній діагноз? В якому напрямку починати додаткові
обстеження для його уточнення. Можливо, не задумуючись, якщо є
на руках дані вже попередніх ФЕГДС-обстеження поставити діагноз
хронічного гастродуоденіту та продовжити лікування антацидами
та
спазмолітиками, антисекреторними препаратами, як це вже робилося
раніше.
На жаль повинні Вам сказати, що більшість практичних
лікарів, особливо маючи на руках “свіжий” висновок
ендоскопістів, так і роблять. Але це, як правило, не тільки не дає
стійкого терапевтичного ефекту, а автоматично переводить
хворого в розряд хронічних, чим, треба відзначити, дуже
“славиться” наша гастроентерологічна школа.
Проблема загострюється ще і тим, що за свою 20-25-літню
історію роботи з гастроентерологічними хворими, направляючи
на ФЕГДС сотні і тисячі хворих, ми практично жодного разу не
бачили ендоскопічного висновку, що свідчить про нормальний
стан стравоходу, шлунка і дванадцятипалої кишки. Практично в
усіх ендоскопічних центрах у стандартних
бланках-висновках
ФЕГДС стоїть типографським способом набраний висновок:
хронічний гастрит /або хронічний гастродуоденіт/.
Таким чином, в усіх практичних лікарів, що направляють хворих
на ФЕГДС, давно і міцно у свідомості закріпилося переконання, що
хронічний гастрит або гастродуоденіт є практично в усіх пацієнтів і
що цей діагноз ставитися на підставі звичного рутинного
ендоскопічного дослідження шлунка і дванадцятипалої кишки.