Пепа Т.В., Федорова В.О., Кондрашихін А.Б. Управління фінансовою санацією підприємств

Подождите немного. Документ загружается.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

МІНІСТЕРСТВО ТРАНСПОРТУ ТА ЗВ’ЯЗКУ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ЕКОНОМІКО-ТЕХНОЛОГІЧНИЙ

УНІВЕРСИТЕТ ТРАНСПОРТУ

Т.В. Пепа,

В.О. Федорова,

А.Б. Кондрашихін,

О.В. Андрєєва

УПРАВЛІННЯ

ФІНАНСОВОЮ САНАЦІЄЮ

ПІДПРИЄМСТВ

Рекомендовано

Міністерством освіти і науки України

як навчальний посібник для студентів

вищих навчальних закладів

Київ

«Центр учбової літератури»

2008

ББК 658.016.8 (075.8)

У 67

УДК 65.29-93я73

Гриф надано

Міністерством освіти і науки України

(Лист № 1.4/18–Г–1854 від 30.10.2007 р.)

Рецезенти:

Федорищева А.М. – доктор економічних наук, професор, головний співробітник Ради з

вивчення продуктивних сил України НАН України;

Лайко П.О. – доктор економічних наук, професор кафедри податкової та страхової

справи Національного аграрного університету;

Качала Т.М. – доктор економічних наук, професор, завідувачка кафедри менеджменту

Черкаського державного технологічного університету.

Т.В. Пепа, В.О. Федорова, А.Б. Кондрашихін, О.В. Андрєєва

У 67 Управління фінансовою санацією підприємств: Навч. пос. – К.: Центр учбової літе-

ратури, 2008. – 440 с.

ISBN 978-966-364-709-8

Розглянуто питання та особливості фінансових механізмів управління санацією під-

приємства в сучасному господарському комплексі України. В межах програми вищого на-

вчального закладу та підготовки магістрів зі спеціальностей «Облік і аудит» та «Фінан-

си» надано характеристику основних суб’єктів управління, їх властивостей та поведінки у

відносинах фінансової санації, приклади застосування управлінського впливу, технологій

управління в умовах ринку. Висвітлено деякі функціональні, регіональні, нормативні ас-

пекти фінансової санації станом на січень 2008 року. Запропоновано практичні рекоменда-

ції і схемні вирішення різних сценаріїв щодо розвитку фінансової санації.

Навчальний посібник адресований студентам спеціальностей «Облік і аудит» та «Фінанси»,

аспірантам і здобувачам наукового ступеню, викладачам вищих навчальних закладів, фахівцям-

практикам сучасних господарських комплексів і підприємств, працівникам державних органів.

ББК 658.016.8 (075.8)

ISBN 978-966-364-709-8 © Т.В. Пепа, В.О. Федорова,

А.Б. Кондрашихін, О.В. Андрєєва , 2008

ЗМІСТ

Передмова . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .5

Тема 1. Теоретичні основи управління фінансовою

санацією підприємств . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .8

1.1 Сутність управління виробничою системою в

ринкових умовах . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 9

1.2 Виділення банкрута і складових механізму

управління фінансовою санацією . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .16

Тема 2. Суб’єкти у відносинах фінансової санації,

банкрутства і ліквідації підприємства . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 25

2.1 Сторони і учасники у справі про банкрутство . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .26

2.2 Виявлення головних суб’єктів управління фінансовою

санацією підприємства . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .32

Тема 3. Санаційний контролінг. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .43

3.1 Контролінг у системі управління фінансовою санацією . . . . . . . . . .43

3.2 Особливості виконання окремих функціональних

форм контролінгу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .53

Тема 4. Розробка плану фінансової санації . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 59

4.1. Заходи, що передують фінансовій санації підприємства . . . . . . . . . .60

4.2. Складання плану фінансової санації підприємства

та його виконання . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .65

Тема 5. Окремі цикли управління у справі про банкрутство . . . . . . . .75

5.1. Розпорядження майном боржника і мирова угода . . . . . . . . . . . . . . . .75

5.2. Ліквідація підприємства . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .78

5.3. Інші особливості управління відносинами фінансової санації . . . .82

Тема 6. Санаційний аудит і реструктуризація боржника . . . . . . . . . . .87

6.1 Вимоги щодо проведення санаційного аудиту . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .87

6.2. Санація балансу та заходи з реструктуризації підприємства . . . . . .96

Тема 7. Джерела фінансової санації підприємства . . . . . . . . . . . . . . . 108

7.1. Порядок фінансування заходів з санації

виробництва та активізації господарства. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .108

7.2. Залучення фінансових ресурсів із зовнішніх

та внутрішніх джерел . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .115

Тема 8. Державна фінансова підтримка санації підприємства . . . . . 124

8.1. Державні суб’єкти управління фінансовою

санацією і банкрутством . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .124

8.2. Фінансова підтримка і державний контроль санації підприємств 130

Тема 9. Особливості оцінки вартості майна

господарського суб’єкта . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 139

9.1 Загальні вимоги стосовно оцінки вартості . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .139

9.2 Оцінка вартості в процесі продажу майна

підприємства-банкрута . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .146

Тема 10. Економіко-правові аспекти санації,

банкрутства та ліквідації підприємства . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 157

10.1 Структура законодавчих і нормативних актів

з фінансової санації підприємств . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .157

10.2 Визначення економіко-правових особливостей

управління фінансовою санацією . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .164

Тема 11. Санація суб’єктів господарювання з

урахуванням сфері діяльності . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 168

11.1 Галузеві та регіональні особливості управління

фінансовою санацією . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .168

11.2 Особливості управління фінансовою санацією

по окремих галузях господарства . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .172

Додатки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 180

Додаток А. Довідка про державний орган з питань банкрутства . .180

Додаток Б. Методичні рекомендації щодо виявлення

ознак неплатоспроможності підприємства та ознак

дій з приховування банкрутства, фіктивного

банкрутства чи доведення до банкрутства . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .181

Додаток В. Закон України «Про відновлення

платоспроможності боржника або визнання його банкрутом . . . .229

Додаток Г. Методичні рекомендації з аналізу і оцінки

фінансового стану підприємств . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .306

Додаток Д. Положення про порядок збільшення (зменшення)

розміру статутного капіталу акціонерного товариства . . . . . . . . . . .378

Додаток Е. Порядок здійснення контролю за виконанням

функцій з управління об’єктами державної власності . . . . . . . . . . .399

Додаток Ж. Порядок погодження планів санації

та мирових угод . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .403

Словник до навчального посібника . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .412

Список використаних джерел . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .436

ПЕРЕДМОВА

Стале функціонування виробничих об’єктів в ринковому середови-

щі, де відсутнє жорстке регулювання поставок і збуту готової продукції,

є бажаним, але зовсім не обов’язковим їх станом. Прагнення до стабіль-

ності щодня стикається з хвилями ринкової стихії і приводить до живого

реагування виробничого організму на зовнішні подразники. Це дозволяє

розглядати виробничий об’єкт в ринковому середовищі як виробничу

систему з певними властивостями. Напрями і сила дій зовнішнього се-

редовища не завжди можуть бути прогнозовані, тому виникають кризові

явища усередині окремої виробничої системи.

Іноді до таких криз приводять і внутрішні чинники виробництва, по-

милки в системі внутрішнього управління, цілеспрямовані дії з боку кон-

курентів. За певним збігом обставин тривалої кризи виробнича система

опиняється на порозі якісно нового стану – банкрутства, коли темпи ви-

готовлення та реалізації продукції вже не покривають зовнішніх боргів і

внутрішні витрати. З метою збереження господарського суб’єкта та його

виробничої структури необхідним стає втілення зовсім інших засобів

впливу – механізму санації.

Звичайно санація має неоднозначний характер розвитку завдяки

багатофакторності ринкового середовища, а її оцінка є індивідуальною

стосовно кожного суб’єкта господарювання. При цьому перехід від са-

нації до стану банкрутства підприємства викликає ускладнення госпо-

дарських відносин між суб’єктами, тому такий перехід розглядається як

небажана подія у сценарії фінансового оздоровлення. Водночас навколо

підприємства-банкрута виникають різноспрямовані відносини – еконо-

мічні, правові, соціальні, техніко-технологічні, інформаційні, психологіч-

ні та інші, що викликають багатофакторність виміру результатів господа-

рювання. Також процедура санації зіштовхується з безперервним рухом

вимог, пропозицій, дій з боку суб’єктів відносин. Особи – учасниці про-

цесу санації – змушені досягати її мети шляхом узгодження багатофак-

торності виміру, господарських відносин, а процедуру фінансової санації

слід усвідомлювати як складне, тривале соціально-економічне явище.

Звідси мова йде про узгодження як головний чинник управління вироб-

ничою системою.

Дослідники відзначають грандіозні масштаби перерозподілу капіта-

лів в економічному просторі України, які перевищують показники інших

країн Східної Європи і СНД. Зростає кількість фактів захоплення під-

приємств з використанням апарату державних органів влади, сучасних

технологій отримання розпорядчих документів стосовно прав власності

на суспільні засоби виробництва. Завдяки цьому національні виробничі

системи стають ще більш чутливими до коливань зовнішнього середови-

ща.

Спроби організації фінансової кризи виробничої системи – досить

передбачуваний крок у конкурентних діях на вільному ринку. Сьогод-

ні персонал підприємств, господарські керівники вимушено відчувають

небезпеку кризи на виробництві у будь-який час, повинні попереджати

деструктивні впливи з боку зовнішніх сил. Найважливішим комплексом

управлінських дій в цьому випадку виступає уміння професійно корис-

туватися антикризовими засобами фінансової санації. Ще краще, коли

подолання кризи супроводжується подальшою активізацією господар-

ської діяльності, оновленням і оздоровленням виробничої системи та її

виробничих відносин.

Вивчення системи економічних відносин суб’єкта господарювання,

чинників виробництва, які викликають кризовий стан, джерел та інтер-

есів суб’єктів відносин дозволяє перейти до розробки сценарію виходу з

кризи неплатоспроможності, а на його основі – запропонувати комплекс

заходів щодо оздоровлення і активізації господарської діяльності. На

долю випускників вищих навчальних закладів випадає завдання щодо

подолання кризових явищ, використання сучасних технологій управлін-

ня, стрімкого реагування на зовнішні виклики. Метою вивчення дисци-

пліни „Управління фінансовою санацією підприємства” є формування

системи теоретичних знань та практичних навичок з питань управління

фінансовою санацією, реструктуризації суб’єктів господарювання, а у

разі необхідності – фінансового забезпечення ліквідації підприємства як

суб’єкта господарювання.

Для цього необхідним стає вміння визначати сутність управління

фінансовою санацією підприємства, оволодіння формами і методами

державної фінансової підтримки санації суб’єктів господарювання. Ва-

гомими також вважаються знання економіко-правових аспектів санації,

банкрутства та ліквідації підприємств, навички щодо складання плану

санації, прийомів та методик проведення санаційного аудиту, методів,

правил та умов фінансування санації. Насамкінець корисними для фа-

хівців будуть методики проведення санаційної реструктуризації та реор-

ганізації підприємства. Надбанню цього комплексу економічних знань

присвячено даний навчальний посібник.

Навчальна дисципліна „Управління фінансовою санацією підпри-

ємства” передбачена стандартами вищої освіти для підготовки магістрів

зі спеціальності „Фінанси” напрямку „Економіка та підприємництво”.

Предметом дисципліни є вивчення фінансово-економічних відносин,

що виникають у процесі санації, реорганізації, банкрутства та ліквідації

суб’єктів господарювання. Навчальний посібник містить також цікаві

матеріали стосовно шляхів розвитку санаційних дій, властивостей управ-

ління виробничою системою на цьому етапі господарювання, прогнозу-

вання її характеристик у майбутньому.

Об'єктом вивчення дисципліни є самостійна, навіть відокремлена

соціально-економічна система в структурі регіонального господарського

комплексу (виробниче підприємство, фінансова установа), яка опинила-

ся в процедурі фінансової санації. Водночас дослідженню підлягають інші

суб'єкти відносин, які пов'язані з цією системою економічними зв'язками

з приводу банкрутства.

При підготовці посібника був використаний досвід налагодження гос-

подарської діяльності в регіонах України в складний період економічних

трансформацій. Запропоновані методи враховують нюанси проведення

етапів банкрутства, подолання кризового стану недержавних суб'єктів

господарських товариств, які створені внаслідок корпоратизації і прива-

тизації державного майна. У книзі використані сучасні наукові підходи

і методологія Ради з вивчення продуктивних сил України Національної

академії наук України, практичні результати і методичні розробки Під-

приємства – реєстратор «Світок», досвід викладання навчальних дисци-

плін у Державному економіко-технологічному університеті транспорту

Міністерства транспорту та зв’язку України.

Навчальний посібник представляє інтерес для студентів, аспірантів

і здобувачів наукового ступеню, викладачів вищих навчальних закладів,

фахівців-практиків сучасних господарських комплексів і підприємств,

працівників державних органів, усіх, хто виявляє бажання займатися

управлінням в сфері господарської діяльності.

ТЕМА 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ

ФІНАНСОВОЮ САНАЦІЄЮ ПІДПРИЄМСТВ

1.1. Сутність управління виробничою системою в ринкових умовах

1.2. Виділення банкрута і складових механізму управління фінансовою

санацією

Термін „санація” походить від латинського (sanatio – лікування) та

означає систему заходів, що провадяться з метою відновлення нормальної

діяльності суб’єкта господарювання – підприємства, організації, фірми,

включаючи банки та інші кредитні організації. Ці заходи можуть носити

фінансово-економічний і організаційний характер. Вибір заходів санації

залежить від причин, що призвели до фінансових утруднень, згоди кре-

диторів і контрагентів, а також від особливостей суб'єкта – юридичної

особи. Наприклад, заходи з санації кредитної організації вживаються при

тривалому невиконанні грошових зобов'язань, абсолютному зниженні

власного капіталу, порушенні економічних нормативів. Ступінь цих по-

рушень регламентується в законодавчому порядку.

Базовим законодавчим документом для визначення процедур бан-

крутства та санації в господарському комплексі України виступає Закон

України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання

його банкрутом» №784 – XIV від 30 червня 1999 року. За текстом цього

Закону санація означає систему заходів, що здійснюються під час прова-

дження у справі про банкрутство з метою запобігання визнанню боржни-

ка банкрутом та його ліквідації, спрямовану на оздоровлення фінансово-

господарського становища боржника, а також задоволення в повному

обсязі або частково вимог кредиторів шляхом кредитування, реструк-

туризації підприємства, боргів і капіталу та (або) зміну організаційно-

правової та виробничої структури боржника.

Санація здійснюється за допомогою фінансових коштів та стосуєть-

ся, насамперед, фінансової системи господарського суб'єкта. У такому

розумінні терміни „санація” та „фінансова санація” є синонімами одного

механізму, який потребує постійного узгодження за допомогою системи

управління. Також санаційні заходи розглядаються як складова фінансо-

вого менеджменту та підпадають до функцій фінансового (санаційного)

контролінгу, прогнозування, бюджетування, узгодження тощо.

Найчастіше санацію запроваджують відносно фінансових установ:

банків, кредитних спілок, страховиків тощо, які охоплюються єдиним

поняття „кредитної установи”. Тенденції прискореного зростання наці-

ональної економіки призводять до концентрації негативних явищ, нако-

пичення протиріч саме у її фінансових вузлах. Тому актуальності набу-

ває виховання прошарку фахівців у складі кредитної установи, які здатні

до забезпечення функцій управління.

Санація кредитної установи включає три групи заходів: фінансове

оздоровлення, призначення тимчасової адміністрації, реорганізація кре-

дитної організації. Кожна група має власне відображення у нормативних

актах держави, внутрішніх документах кредитної установи, традиціях та

поведінки людей. Тому управління визначається досить складною спра-

вою, а попит на професійні управлінські кадри зростає.

1.1 Сутність управління виробничою системою в ринкових умовах

Фінансове оздоровлення полягає в наданні фінансової допомоги з

боку засновників, учасників чи інших осіб, які впливають на фінансову

діяльність установи, результати господарювання, укладення правочи-

нів. Заходами ефективної фінансової підтримки виступають, наприклад,

розміщення грошових коштів на строковому депозиті в даній кредитній

установі, встановлення особових пільгових цін, надання поручительств,

гарантій по міжбанківських кредитах, відстрочення і розстрочка платежу

за зобов'язаннями установи, відмова від нарахування дивідендів по цін-

них паперах, додатковий внесок коштів до статутного фонду (капіталу).

Сучасна практика надає багато прикладів з прощення боргів, зміни

структури активів і пасивів балансу, організаційної структури тощо. Іс-

нує велика кількість інших прийомів фінансової підтримки, що призво-

дять до оздоровлення підприємства та новації його господарських від-

носин.

Призначення тимчасової адміністрації має на меті суттєву зміну в

системі управління господарським суб'єктом. Такий захід викликає по-

яву принципово нових цілей управління та усунення застарілих, які вже

дискредитували себе. Оновлення виробничих відносин відбувається вод-

ночас зі змінами особистого складу менеджерів, що породжує нові еконо-

мічні інтереси навколо кредитної установи. Проте підвищується ризик

порушення стійкості кредитної організації на ринку внаслідок недобро-

совісних чи необережних дій. Це може спричинити ще більше погіршен-

ня її фінансово-економічного стану.

Реорганізація передбачає комплекс заходів організаційного характе-

ру, які не потребують значних фінансових вкладень, наприклад, зміну

організаційно-правової форми кредитної організації, реструктуризацію

шляхом розділення на декілька господарських суб'єктів меншого роз-

міру. Законодавство України передбачає окремі варіанти здійснення

реорганізації підприємств. Ретельно вивчення нормативних вимог до-

зволяє відбирати саме такі шляхи, що найповніше узгоджують інтереси

суб'єктів, задовольняють суспільні вимоги. Але внаслідок реорганізації

залишається певне коло інтересів, які не можуть бути задоволеними в по-

вному обсязі, наприклад, внаслідок скорочення робочих місць та звіль-

нення працівників підприємства, фінансової установи тощо.

Термін «банкрутство» – італійського походження. У дослівному

розумінні він означає відмову громадянина або фірми сплачувати за

власними борговими зобов'язаннями через брак коштів. Асоціативно це

пов'язують більшою мірою з фінансовими установами, банками. Однак в

умовах ринку банкрутом може виявитися будь-яка виробнича система.

Фінансова санація попереджає банкрутство, а економічні відносини між

суб'єктами ринку, які відповідають цьому складному періоду життя під-

приємства, є більш лагідними та пристосованими до національних тради-

цій, виробничої культури, ніж відносини банкрутства.

Історично склалося два підходи до усвідомлення банкрутства – ан-

глійський (європейський) та американський. Фінансова санація відпо-

відає саме другому підходу, який припускає дбайливіше поводження з

виробничою структурою банкрута, застосування делікатних заходів фі-

нансової санації, навіть якщо це вимагає значних резервів часу або ко-

штів. Доцільність такого підходу пояснюється бажанням зберегти нала-

годжену структуру господарського комплексу (району, міста, області) і

економічні зв'язки за рахунок деяких витрат на фінансове оздоровлення

окремого її елементу.

Недосконалість ринкових відносин не дозволяє одночасно врахувати

інтереси всіх суб'єктів навколо виробничої системи, віддзеркалити їхню

участь безпосередньо в грошовому виразі. Окремі категорії суб'єктів від-

носин опиняються поза увагою, без задоволення залишаються окремі

соціально-економічні вимоги. Важелями впливу не користуються біль-

шість працівників підприємства, особи, які відповідають за показники

функціонування території (санітарно-гігієнічні, екологічні, соціально-

економічні).

У такому випадку економічні характеристики виробничої системи

слід доповняти комплексом соціально-економічних вимог, які задоволь-

няються за рахунок функціонуванні виробничої системи. Збільшення

числа та якісного складу суб'єктів відносин фінансової санації дозволяє

більш повно оцінити місце і роль виробничої системи в господарському

комплексі регіону, а складання і погодження плану фінансової санації до-

поможе здійснити заходи фінансового оздоровлення якомога м'якше та

ефективніше.

Головною метою заходів фінансової санації висувається відновлення

виробничої та соціально-економічної функції суб’єкта господарювання

у регіональному господарстві. Помилковим є погляд на виробничу сис-

тему лише як на сукупність активів, що пропонуються для задоволення

фінансово-економічних вимог кредиторів. Розподіл суб'єкта банкрут-

ства на активи в грошовому виразі або просто розпродаж – це знищення