Пепа Т.В., Федорова В.О., Кондрашихін А.Б. Управління фінансовою санацією підприємств

Подождите немного. Документ загружается.

а саме: подружжя та їх діти, батьки, брати, сестри, онуки. Для цілей цього

Закону заінтересованими особами стосовно керуючого санацією чи кре-

диторів визнаються особи в такому ж переліку, як і заінтересовані особи

стосовно боржника.

Значні угоди – угоди щодо розпорядження майном боржника, балан-

сова вартість якого перевищує один відсоток балансової вартості активів

боржника на день укладення угоди.

Керуючий санацією – фізична особа, яка відповідно до рішення госпо-

дарського суду організовує здійснення санації боржника.

Кредитор – юридична або фізична особа, яка має у встановленому

порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань

до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати праців-

никам боржника, а також органи державної податкової служби та інші

державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчас-

ністю справляння страхових внесків на загальнообов'язкове державне

пенсійне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Кон-

курсні кредитори – кредитори за вимогами до боржника, які виникли до

порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не

забезпечені заставою майна боржника. До конкурсних кредиторів відно-

сяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок

правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення

провадження у справі про банкрутство. Поточні кредитори – кредитори

за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у

справі про банкрутство.

Мораторій на задоволення вимог кредиторів – зупинення виконання

боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і

зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня

введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпе-

чення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо плати податків і

зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про

введення мораторію.

Незаконними діями у разі банкрутства вважаються умисне прихо-

вування майна або майнових обов'язків, відомостей про майно, передача

майна в інше володіння або його відчуження чи знищення, а також фаль-

сифікація, приховування або знищення документів, які відображають

господарську чи фінансову діяльність, якщо ці дії вчинені громадянином

– засновником або власником суб’єкта господарської діяльності, а також

службовою особою суб’єкта господарської діяльності у разі банкрутства.

Неплатоспроможність – неспроможність суб'єкта підприємниць-

кої діяльності виконати після настання встановленого строку їх спла-

ти грошові зобов'язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній

платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати страхових внесків на

загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, податків і зборів

(обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспромож-

ності.

Погашені вимоги кредиторів – задоволені вимоги кредитора, ви-

моги, щодо яких досягнуто згоди про припинення, у тому числі заміну,

зобов'язання або припинення зобов'язання іншим чином, а також інші

вимоги, які відповідно до цього Закону вважаються погашеними.

Представник працівників боржника – особа, уповноважена загальни-

ми зборами, на яких присутні не менш як три чверті від штатної чисель-

ності працівників боржника або відповідним рішенням первинної проф-

спілкової організації боржника, представляти їх інтереси при проведенні

процедур банкрутства з правом дорадчого голосу.

Розпорядження майном боржника – система заходів щодо нагляду та

контролю за управлінням та розпорядженням майном боржника з метою

забезпечення збереження та ефективного використання майнових акти-

вів боржника та проведення аналізу його фінансового становища.

Сторони у справі про банкрутство – кредитори (представник коміте-

ту кредиторів), боржник (банкрут).

Суб'єкт банкрутства (далі – банкрут) – боржник, неспроможність

якого виконати свої грошові зобов'язання, встановлена господарським

судом. Суб'єктами банкрутства не можуть бути відокремлені структурні

підрозділи юридичної особи (філії, представництва, відділення тощо).

Угоди, щодо яких є заінтересованість, – угоди, сторонами яких є за-

інтересовані особи зі сторони боржника, керуючого санацією чи креди-

торів.

Учасники провадження у справі про банкрутство – сторони, арбітраж-

ний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор),

власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника,

а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть

участь у провадженні у справі про банкрутство, Фонд державного майна

України, державний орган з питань банкрутства, представник органу міс-

цевого самоврядування, представник працівників боржника.

Чинники господарського життя – конкретні умови функціонування

господарства, які об’єктивно існують та впливають на рух фінансової

санації підприємства. Зокрема, короткий період існування цієї сфери

господарських відносин; присутність стихійних механізмів ринкового

середовища; вплив економічних трансформацій на структуру власників

статутного капіталу господарського суб’єкту; слабкі технології управлін-

ня національним господарством; конкурентні дії та інші фактори госпо-

дарського ризику.

ТЕМА 3. САНАЦІЙНИЙ КОНТРОЛІНГ

3.1 Контролінг у системі управління фінансовою санацією

3.2 Особливості виконання окремих функціональних форм контролінгу

У ході економічних трансформацій виробнича структура господар-

ського суб’єкта суттєво змінюється. Це стосується практично усіх аспектів

управління – від працевлаштування персоналу до налагодження зовніш-

ніх потоків сировини, енергії, інформації тощо. Функціонування підпри-

ємства у мінливому середовищі потребує від менеджменту спеціальних

навичок з управління системою виробництва та збереження ринків збуту

продукції. Важливим елементом у системі управління стає контролінг –

сукупність методичних та інструментальних засобів підтримки сталого

функціонування господарського суб’єкту, зокрема, інформаційного, ко-

ординаційного, контрольного та консалтингового змісту.

Контролінг (від англійського дієслова “to control”) – означає контр-

оль, спостереження. Це – частина системи управління сучасним вироб-

ництвом, яка спрямована на збереження властивостей виробничої систе-

ми в ринкових умовах шляхом її регулювання, адаптації до зовнішнього

середовища, узгодження внутрішніх умов з ринковими. Функції контр-

олінгу присутні в звичайному стані управління господарством. Вони до-

помагають кваліфіковано уникати кризового стану виробництва. Тому

впровадження контролінгових схем у фінансової санації підприємства є

також доцільним.

3.1 Контролінг у системі відносин фінансової санації

Теоретичні підходи надають багато трактувань місцю та ролі контр-

олінгових ланок у виробничій системі. Але призначенням контролінгу у

фінансової санації підприємства є:

- визначити цілі управління чи окремої управлінської дії;

- планувати та прогнозувати соціально-економічних результатів від

санаційної процедури;

- обирати методи контролю, призначати осіб з виконання контролінго-

вих функцій;

- вибірати методик оцінки результатів;

- запровадити регулюючі функції при здійсненні заходів з фінансової

санації.

Індивідуальні властивості кожного суб’єкта господарювання, які

виявляються на ринку товарів та послуг, передбачають також індиві-

дуальні підхід до створення системи управління виробництвом. Тому

роль контролінгових операцій в санаційної процедурі також обирається

за індивідуальними ознаками підприємства. Запропонувати єдині схемі

контролінгу – навряд чи можливе, але існують типові прийоми, схеми

щодо організації цієї системи в управлінні.

В багатьох випадках контролінг складає частину фінансового ме-

неджменту підприємства. В організаційний структурі він підпорядкову-

ється керівникові господарського суб’єкта чи його заступнику. В залеж-

ності від розміру виробництва, обсягу ринку функції контролінгу можуть

надаватися окремому підрозділу у складі менеджменту, окремої особі з

числа керівників чи безпосередньо виконуватися посадовою особою од-

ночасно із іншими організаційно-розпорядчими функціями.

Тепер необхідно розглянути основні функції контролінгу у звичайно-

му стані роботи підприємства, якщо фінансова криза ще не наблизилася,

але її імовірність існує. „Функція – (від латинського functio – соверше-

ние, исполнение) отношение двух (группы) объектов, в котором измене-

нию одного из них сопутствует изменение другого; функция в социоло-

гии – роль, которую выполняет определенный социальный институт или

процесс по отношению к целому (например, функции государства, семьи

в обществе)» [35].

Система фінансового менеджменту підприємства, до якої входить

контролінг, розділяється на декілька блоків роботи з фінансовими акти-

вами.

По-перше – це пошук джерел фінансування виробничої діяльності,

зрівноваження фінансових потоків, залучення інвестицій у виробництво.

Виконання цього блоку питань залежить від групи чинників внутрішньо-

го та зовнішнього походження, але результатом виступає стале забезпе-

чення суб’єкта господарювання фінансовими ресурсами, що потребують-

ся для його статутної діяльності, оновлення виробництва, освоєння нової

продукції тощо.

Виробництво у ринкових умовах супроводжується багатьма фак-

торами ризику. Наприклад, існує імовірність блокування фінансових

операцій на банківських рахунках підприємства (арешт рахунків, дії

правоохоронних органів), не постачання фінансового активу згідно із

розпорядчим документом та інші. Усе це вимагає від керівників підпри-

ємства ретельної уваги до укладання та виконання господарських угод,

постійного супроводу фінансових питань. Практика господарювання

надає багато прикладів неналежного виконання своїх зобов’язань з боку

окремих суб’єктів. Досить часто це має об’єктивний характер, а подолан-

ня фактору господарського ризику коштує додаткових витрат фінансів і

часу.

Контролінг як складова фінансового менеджменту сприяє найбільш

чіткому виконанню господарських обов’язків, тобто зніжує фінансові ри-

зики. З цієї мети посадові особи підприємства, яким надано повноважен-

ня з контролінгу, виконують наступні дії:

- планування і прогнозування фінансових надходжень;

- внесення пропозицій стосовно доходної частини бюджету підприєм-

ства, стратегії на ринку товарів та послуг;

- організація внутрішнього консалтингу, розробка відповідної норма-

тивної документації з фінансових питань;

- забезпечення контролю за надходженням фінансових ресурсів, вну-

трішнього аудиту, попереднього реагування;

- регулювання кредиторської заборгованості, координаційні заходи.

Означені дії виконуються у комплексі та спрямовані на підтримку

платоспроможності підприємства.

Другий блок питань фінансового менеджменту містить операційні на-

прямки, що пов’язані з забезпеченням статутної діяльності підприємства,

збереженням його сектору на ринках товарів та послуг. Переваги ринко-

вого механізму господарювання виявляються в диверсифікації напрям-

ків діяльності, яки б забезпечували реалізацію виготовленої продукції.

Але різноманіття продукції вимагає посиленої роботи із постачальника-

ми товарно - матеріальних цінностей, маркетинговими, посередницьки-

ми організаціями. З цього приводу в системі контролінгу на підприємстві

будуть виконуватися наступні управлінські дії:

- планування ринків збуту продукції, розробка стратегій перерозподі-

лу товарного ринку;

- контроль за формуванням прибуткової частини бюджету;

- регулювання дебіторської заборгованості;

- внесення пропозицій щодо видатковій частини бюджету фірми;

- аудит, контроль та консалтинг стосовно операційних витрат на ви-

робництво.

Внаслідок виконання цього блоку фінансового контролінгу усеред-

ині підприємства підтримується баланс надходжень та видатків на ви-

робництво основної продукції.

Поряд з головними видами виробництва сучасні підприємницькі

структури можуть заробляти кошти у нових формах. Насамперед – це

операції фінансових ринках, розвиток яких спостерігається у ринковому

середовищі. Найбільш поширеними є інвестиційні, орендні, лізингові,

валютні операції, укладення угод з цінними паперами. До цього блоку

контролінгових функцій на підприємстві належать дії із:

- спостереження за структурою активів, яка передбачена вимогами за-

конодавства та внутрішніми правилами суб’єкта господарювання;

- підтримки інвестиційної привабливості суб’єкта, його структурних

підрозділів;

- методологічного супроводження інвестиційних операцій;

- забезпечення рівня підприємницьких ризиків;

- балансування бюджету та попередження банкрутства.

Контролінгові функції у даному блоку питань виконують фахів-

ці, що мають досвід поводження із фінансовими ринками, виконанням

контрольно-ревізійних дій у фінансовому обігу.

Особі, що виконують контролінгові функції, тісно співпрацюють з

керівництвом підприємства, його службами, підрозділами. Реалізація

контролінгових функцій має комплексний характер та невід’ємна від ро-

боти інших елементів в системі управління виробництвом. Але належ-

не забезпечення контролінгу сприяє ефективної роботі всієї виробничої

системи. Звідси утворюється база санаційної спроможності підприєм-

ства, його життєздатності, збалансованості.

У звичайному режимі функціонування виробничої системи до осно-

вних завдань контролінгу можна віднести:

1) обґрунтування фінансової стратегії підприємства;

2) фінансовий аналіз, контроль, аудит;

3) координація управлінських дій між усіма ланками системи управлін-

ня виробництвом;

4) методичне та методологічне забезпечення управління;

5) забезпечення раннього попередження кризових явищ;

6) підтримка належного рівня інвестиційної привабливості та підпри-

ємницького ризику.

У разі, якщо підприємство опинилося на порозі банкрутства, функції

управління виробництвом суттєво змінюються убік антикризових захо-

дів. Скорочується також час на виконання управлінських дій, надається

перевага терміновим діям із захисту виробничої структури, працівників

боржника. Відповідно, іншими будуть функції контролінгу у здійсненні

фінансової санації.

Згідно із законодавством при банкрутство підприємств санація борж-

ника проводиться за рішенням господарського суду. Підставою для вине-

сення такого рішення виступає клопотання комітету кредиторів. Також

ухвалою суду призначається керуючий санацією боржника. Його канди-

датура узгоджується із комітетом кредиторів боржника. Але запропону-

вати таку кандидатуру можуть будь-який із кредиторів чи представник

органу, уповноваженого управляти майном боржника.

Керуючим санацією може призначатися:

- арбітражний керуючий, якщо він відповідає вимогам щодо фахових

знань, наявності ліцензії, незацікавленості, досвіду управління сана-

цією;

- колишній керівник підприємства-боржника, якщо на його призна-

чення досягнуто згоди з боку комітету кредиторів, інвесторів борж-

ника.

У випадку призначення зовнішнього керуючого санацією колиш-

ній керівник підприємства відсторонюється від виконання посадових

обов’язків з дотриманням порядку, визначеному законодавством про

працю. Управління боржником переходить до керуючого санацією. Від-

повідно, функції контролінгу також покладаються на його особу.

На відміну від звичайного режиму функціонування виробничої систе-

ми, перехід до фінансової санації означає принципово новий стан вироб-

ничих, економічних та інших відносин навколо підприємства-банкрута.

Іншими стають також цілі, основні завдання, функції контролінгу. За-

мість підтримки сталого функціонування виробництва на перший план

висувається заміна елементів виробничої системи на більш ефективні.

Для цього необхідні пошук нових форм господарювання, налагодження

відносин між суб’єктами, вміння узгоджувати різнопланові питання.

Тому роль контролінгу полягає в забезпеченні сталого функціону-

вання системи управління в перехідному режимі фінансової санації до

моменту винесення ухвали суду про припинення санаційної процедури.

Оскільки контролінгові функції супроводжують будь-які дії з фінансо-

вого оздоровлення підприємства, роль контролінгу можна визначити як

безперервний супровід та своєчасне виявлення негативних подій в онов-

ленні виробничої системи, а також розробку пропозицій щодо оптималь-

ного подолання негативних явищ. Тобто функції контролінгу в режимі

санації утворюють своєрідну „надбудову” всієї системи оновлення ви-

робництва, складають ядро менеджменту – рис.3.1.

У режимі фінансової санації виробничих систем основними завдання-

ми контролінгу виступають:

- аналіз та систематизація інформації щодо стану справ на підприєм-

стві;

- виділення шляхів активізації виробництва, ліквідація „вузьких

місць”;

- удосконалення системи бухгалтерського обліку, операційного, адмі-

ністративного, кадрового контролю;

- розробка варіантів фінансової стратегії підприємства;

- корекція управлінських дій, реалізація функцій регулювання;

- методологічне та інформаційне забезпечення внутрішнього консал-

тингу;

- розробка заходів з нейтралізації підприємницьких ризиків навколо

виробничої системи;

- оптимізація внутрішнього та зовнішнього аудиту на підприємстві.

Неповторність кожного суб’єкта банкрутства в структурі регіональ-

ного господарського комплексу вимагає оригінального підходу до його

фінансової санації з боку усіх суб’єктів відносин. Законодавство країни

надає лише загальні вимоги щодо організації санаційних процедур. Тому

успішність оновлення виробничої системи банкрута залежить також

від майстерності управлінських дій головних та другорядних суб’єктів

управління.

Наприклад, керуючий санацією забезпечує розробку плана фінансо-

вої санації для подальшого внесення комітету кредиторів підприємства-

боржника. Але контролінгові функції власників цього боржника надають

можливість отримати інформацію про план дій чи прогноз.

Рис.3.1. Наочне зображення місця

контролінгу у фінансовій санації виробничих систем

Завдяки функціям управління будь-який із співвласників статутного

капіталу боржника здійснює вплив на систему відносин, зокрема, відно-

сини власності. У такій спосіб відбувається корекція управлінських дій

керуючого санацією. Можна навести багато прикладів із практики фінан-

сового оздоровлення, коли функції контролінгу допомагають отримати

найбільш успішний результат від санації підприємств.

Управлінські рішення з фінансової санації підприємства, яки втілю-

ються у практичну площину, мають певний циклічний характер. Управ-

лінські цикли тривають один за одним, перехрещуються, зустрічаються

та входять до конфлікту. Свідома теза про управлінську працю як май-

стерність набуває особливого сенсу у багатогранних відносинах з при-

воду забезпечення контролінгових функцій. Індивідуальні властивості

господарського суб’єкта-банкрута та суб’єктів управління навколо нього

обумовлюють індивідуальні форми прояву контролінгових функцій в

системі відносин фінансової санації.

Функції контролінгу – це уречевлені в конкретних діях управлінські

повноваження суб'єктів фінансової санації підприємства, спрямовані на

досягнення власних завдань та згруповані в послідовності їх виконання

протягом заданого часу.

Схема виконання управлінського циклу в ринкових умовах зображе-

на на рис.3.2.

Рис.3.2. Послідовність виконання управлінських функцій суб'єктами

відносин фінансової санації

Досить розповсюдженими в ринкових умовах господарювання є на-

ступні функції суб'єктів відносин фінансової санації:

1) інформаційна (І) – передує всьому циклу управлінських дій, може

зупиняти цикл та попереджати виконання усіх наступних функцій.

Реалізація інформаційної функції відбувається як між суб'єктом від-

носин і банкрутом, так і безпосередньо між суб'єктами фінансової са-

нації;

2) правовстановлююча (П) – аналогічна функції організації виробни-

цтва в управлінні суб'єктом господарювання і відображає волеви-

явлення (інтереси, здібності до виконання дії), які спрямовані на

встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Ця

функція відповідає першому етапу реалізації управлінського рішен-

ня і може приймати різноманітні форми;

3) регулююча (Р) – пов'язана з етапом конкретної реалізації управлін-

ського рішення і покликана забезпечити оптимальне досягнення

властивостей, які окреслені правовстановлюючою функцією. Вона

також може виявлятися в різних формах дій суб'єктів відносин сана-

ції і банкрутства;

4) контрольна (К) – є завершальною в управлінському циклі і підбиває

результати управлінського впливу на об'єкт. Форми її прояву в рин-

кових умовах визначаються властивостями суб'єктів відносин та їх

взаємних зв'язків в господарському комплексі.

Приклади функціонального прояву з боку різних суб'єктів у відноси-

нах фінансової санації наведено нижче.

1. З боку банкрута: І – збір відомостей про дії з фінансової санації, склад

комітету кредиторів, особу керуючого санацією, можливе укладення

мирової угоди; П - подача пропозицій, зауважень з приводу плану

фінансової санації, проведення загальних зборів працівників, прове-

дення загальних зборів власників статутного капіталу; Р - підготов-

ка клопотань, пропозицій в господарський суд, керуючому санацією,

іншим заінтересованим особам; К – дуже обмежена, лише у випадках

призначення керівника божника керуючим санацією.

2. З боку кредитора: І – збір даних про поточний стан справ на виробни-

цтві, стеження за ходом санаційної процедури, аналіз управлінських

дій керуючого санацією; П - подача заяв, пропозицій щодо здійснен-

ня фінансової санації, оскарження управлінських дій інших суб’єктів;

Р – підготовка додаткових пропозицій, вимог стосовно плану санації,

умов мирової угоди; К – облік результатів виконання плану фінан-

сової санації і стану погашення боргів, контроль за діями керуючого

санацією, банкрута, господарського суду або інших заінтересованих

осіб, попередження неправомірних дій.

3. З боку господарського суду: І – вивчення пропозицій та вимог, стану

подій на об'єкті фінансової санації, дій банкрута, керуючого санаці-

єю та кредиторів; П - ухвалення (видання) рішень щодо процедури

фінансової санації; Р - реагування на поточні пропозиції сторін у

ході санації і підготовка відповідних рішень, ухвал тощо; К – підби-

вання підсумків у формі ухвали про припинення фінансової санації

підприємства-боржника.

4. З боку керуючого санацією: І – оновлення знань з нормативно-

правових вимог щодо фінансової санації, стану подій на об'єкті бан-

крутства, дій інших суб’єктів санації; П - ухвалення рішень з приводу

розпорядження майном боржника, визнання угод недійсними, подан-

ня заяв до суду у справі про банкрутство, розробка плану фінансової