Пепа Т.В., Федорова В.О., Кондрашихін А.Б. Управління фінансовою санацією підприємств

Подождите немного. Документ загружается.

а) t1 – момент порушення судом справи про банкрутство

б) t2 – момент зупинення провадження у справі про банкрутство.

Рис.1.6. Трансформація господарських

відносин у відносини фінансової санації:

2 етап був пов'язаний з ухваленням Закону України «Про банкрутство»

№ 2343-ХІІ від 14 травня 1992 р., в якому були проголошені основні прави-

ла нового механізму господарських дій. Проте застосовувати цей закон до

пострадянських підприємств було непросто, зважаючи на невідповідність

їх управлінської і виробничої структури вимогам ринкової економіки. Ра-

зом з тим, досвід використовування окремих норм дозволив удосконалити

національні підходи до банкрутства і санації підприємств.

3 етап (1994 ÷ 1997 рр.) характеризується масовою приватизацією

підприємств господарського комплексу, яка забезпечила широку базу

для застосування механізму банкрутства в господарській практиці. Був

створений спеціалізований державний орган з питань банкрутства. Нако-

пичений досвід дозволив підготувати та ухвалити закон у новій редакції,

здійснити перехід до наступного етапу формування відносин фінансової

санації і банкрутства.

4 етап розпочався в 1999 р. у зв'язку зі вступом у силу норм Закону

України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання

його банкрутом» № 784-XIV від 30 червня 1999 р. Етап характеризується

сплеском нового інтересу до механізму банкрутства і широким освітлен-

ням в засобах масової інформації актуальності цього питання для госпо-

дарського комплексу країни. У цей період була проведена підготовка фа-

хівців з банкрутства підприємств, здійснене ліцензування арбітражних

керуючих. До багатьох підприємств фінансової, агропромислової галузі

почали застосовувати механізм банкрутства. Активно був залучений в

цю роботу господарський суд України.

Це дозволяє стверджувати про поступове формування нових відносин в

суспільній свідомості, серед фахівців-практиків, менеджерів господарських

суб'єктів, державних службовців, працівників підприємств-банкротів, регі-

ональних лідерів. Сьогодні усвідомлена необхідність оздоровлення госпо-

дарської діяльності зміцнилася в суспільстві, а думка про можливу санацію

або банкрутство вже мало кого здивує. Сучасне сприйняття банкрутства,

насамперед, формувалося унаслідок четвертого етапу розвитку відносин

санації і банкрутства, тому діюча редакція Закону «Про відновлення пла-

тоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в подальших по-

силаннях на неї стисло наголошується словом «Закон».

Питання для самоконтролю до теми 1

1. Як розуміється санація у сучасних умовах господарювання?

2. Які існують типові сценарії банкрутства?

3. Що розуміється під вхідними змінними і вихідними параметрами ви-

робничої системи в ринкових умовах?

4. Дайте характеристику трьом режимам роботи динамічної системи.

5. Що розуміється під об'єктом управління виробничої системи?

6. Охарактеризуйте основні властивості виробничих систем в ринково-

му середовищі.

7. Які вимоги додаються до суб'єкта управління виробництвом у стадії

санації?

8. Чим досягається стале функціонування виробничої системи в ре-

зультаті запровадження заходів фінансової санації?

9. Що означає термін “управління”?

10. Які складові продуктивних сил залучаються до процесу фінансової

санації підприємства?

11. Згадайте функціональні призначення фінансової санації.

12. Що розуміють під методом управління фінансовою санацією підприємства?

13. Що означає поняття «виробнича система»?

14. Що таке суб'єкт господарювання?

15. Згадайте системну організацію відносин, що виникають навколо

суб'єкта господарювання.

16. Сформулюйте предмет вивчення курсу «Управління фінансовою са-

нацією підприємств».

17. Що слід розуміти під відносинами фінансової санації?

18. Вкажіть основні заходи щодо санації фінансової установи.

19. Які головні етапи формування відносин санації і банкрутства в еко-

номіці України?

Словник до теми 1

Відносини фінансової санації – будь-які взаємостосунки, які існують

між суб'єктами відносин регіонального господарського комплексу навко-

ло виробничої системи, що опинилася у стадії фінансової санації.

Властивості виробничої системи ринку – певні об’єктивні характе-

ристики, які відображають її головні риси, зокрема: органічний і імовір-

нісний характер, їх відкритість по входу і виходу в умовах ринку, їх ціле-

спрямованість, особливості системи управління.

Економічні трансформації – процес постійного оновлення системи

виробничих відносин шляхом створення відповідних умов щодо господа-

рювання, у тому числі змін у структурі власності на засоби виробництва.

Метод управління фінансовою санацією – сукупність прийомів впли-

ву, окремих операцій і управлінських дій, що запроваджені стосовно під-

приємства в стані фінансової санації.

Механізм управління фінансовою санацією – сукупність чинників,

що забезпечують цілеспрямований вплив на систему господарських від-

носин підприємства-боржника, зокрема: суб'єкти і об'єкт фінансової са-

нації та банкрутства в їх взаємозв'язку і взаємозалежності, цілі і функції

управління, принципи управління, методи управління.

Об'єкт управління фінансової санації – частина виробничої системи,

що знаходиться у стані фінансової санації, на яку спрямовані управляючі

впливи з боку суб'єктів управління.

Періодичний режим функціонування виробничої системи на ринку,

в якому система приблизно через однакові проміжки часу приходить в

один і той же стан завдяки впливу об'єктивних і суб’єктивних чинників,

поєднанню стихійних і свідомих механізмів управління, випадковому ха-

рактеру параметрів управління.

Перехідний режим функціонування виробничої системи – це її рух з

початкового стану до будь-якого сталого режиму – рівноважного або пе-

ріодичного.

Поточний стан виробничої системи ринку – сукупність властивостей

та характеристик виробничої системи, які безперервно змінюються під

впливом різноманітних чинників у координаті часу.

Предмет дисципліни – вивчення фінансово-економічних відносин,

що виникають у процесі санації, реорганізації, банкрутства та ліквідації

суб’єктів господарювання.

Призначення тимчасової адміністрації має на меті суттєву зміну в

системі управління господарським суб'єктом. Такій захід викликає по-

яву принципово нових цілей управління та усунення застарілих, які вже

дискредитували себе.

Реорганізація передбачає комплекс заходів організаційного харак-

теру, які не потребують значних фінансових вкладень, наприклад, зміну

організаційно-правової форми кредитної організації, реструктуризацію

шляхом розділення на декілька господарських суб'єктів меншого розміру.

Рівноважний режим функціонування виробничої системи – такий її

стан, коли узгодженими є параметри «входу», «виробництва» і «виходу»

системи, тобто оптимальний режим управління в умовах ринку.

«Санація” походить від латинського (sanatio – лікування) та означає

систему заходів, що провадяться з метою відновлення нормальної діяль-

ності суб’єкта господарювання – підприємства, організації, фірми, вклю-

чаючи банки та інші кредитні організації.

Санація означає систему заходів, що здійснюються під час прова-

дження у справі про банкрутство з метою запобігання визнанню боржни-

ка банкрутом та його ліквідації, спрямовану на оздоровлення фінансово-

господарського становища боржника, а також задоволення в повному

обсязі або частково вимог кредиторів шляхом кредитування, реструк-

туризації підприємства, боргів і капіталу та (або) зміну організаційно-

правової та виробничої структури боржника.

Суб'єкт управління фінансовою санацією – особа, яка здійснює управ-

лінські впливи на виробничу систему, що знаходиться у стані фінансової

санації, та здатна до виконання функцій управління. Суб'єкт управлін-

ня повинен мати особливу структуру, яка повною мірою віддзеркалює

структуру об'єкта управління та узгоджується з ним.

Управління – елемент, функція організованих систем різної природи,

що забезпечує збереження їх певної структури, підтримку режиму діяль-

ності, реалізацію програми, мети діяльності.

Фінансове оздоровлення полягає в наданні фінансової допомоги з боку

засновників, учасників чи інших осіб, які впливають на фінансову діяль-

ність установи, результати господарювання, укладення правочинів.

Функціональні призначення фінансової санації – головні важелі ціле-

спрямованих заходів фінансової санації і банкрутства в умовах економіч-

них трансформацій, зокрема: як інструмент накопичення капіталу на ко-

ристь окремих суб'єктів відносин; як механізм перерозподілу власності

на засоби виробництва у регіональному господарстві; як засіб залучення

додаткових активів в господарську діяльність; як важіль активізації гос-

подарства; як механізм відокремлення економічного простору.

ТЕМА 2. СУБ'ЄКТИ У ВІДНОСИНАХ ФІНАНСОВОЇ

САНАЦІЇ, БАНКРУТСТВА І ЛІКВІДАЦІЇ

ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Сторони і учасники у справі про банкрутство

1.2 Виявлення головних суб’єктів управління фінансовою санацією під-

приємства

Чітке розуміння процесів управління ґрунтується на усвідомленні

стосунків між усіма складовими продуктивних сил, взаємовідносин, які

складаються між об’єктом та суб’єктами управління. Досвід упроваджен-

ня фінансової санації підприємств в господарстві країни надає змогу ви-

значати головні та другорядні (допоміжні) зв’язки цього механізму. Це

відбувається шляхом аналізу даних щодо банкрутства, наслідків від впро-

вадження дій з боку різних груп суб’єктів відносин фінансової санації.

Зміст процедури фінансової санації описується певними словесни-

ми термінами, словосполученнями тощо. У словесному формулюванні

сконцентроване сучасне бачення явища або його окремих сторін, а також

суб'єктивне ставлення до нього автора формулювання. Фахівці, керівники,

управлінці можуть по-різному формулювати і оцінювати одні і ті ж об'єкти

управління. Безумовний інтерес представляє зіставлення різних трактувань,

порівняння їхнього змісту з вимогами законодавчих актів. Мета цього спів-

ставлення – формування власного сприйняття та розробка управлінського

рішення. Звичайно, кількість основних термінів, які використовуються у

характеристиці економічного явища, можна обмежити 10-20 словосполу-

ченнями (ключовими словами). Типовими аспектами, в яких відбувається

зіставлення, називають економічний, юридичний, соціальний.

Економічні трансформації господарства постійно оновлюють систе-

му виробничих відносин, тому безперервно змінюється зміст і сутнісне

наповнення механізму управління. Для фахівця важливим стає вміння

порівнювати наукове тлумачення з будь-яким іншим, наприклад, юри-

дичним формулюванням із спеціального закону. Розроблене у такий спо-

сіб рішення буде більш пристосованим до практики.

Дії суб'єктів у фінансовій санації підприємства регламентовані відповід-

ними розділами законодавства, правилами здійснення процедур банкрут-

ства, традиціями господарювання тощо. Важливим також є враховувати

суспільні вимоги щодо функціонування банкрута у подальшому, задоволен-

ня потреб у робочих місцях, товарах, послугах, інформаційних продуктах.

Узгодження різноманітних аспектів відносин фінансової санації від-

бувається шляхом управління процесом санації, який має власну мету та

засоби для її досягнення.

2.1 Сторони і учасники у справі про банкрутство

Слід розуміти, що фінансова санація чи банкрутство підприємств

– об'єктивно існуюча система соціально-економічних, організаційно-

правових та інших відносин навколо суб'єкта банкрутства. Але банкрут-

ство не виступає самоціллю, а розглядається лише як тимчасова форма

функціонування господарського суб’єкта, удосконалення його ролі в сис-

темі суспільного виробництва, відтворювальному циклі. Особливостями

механізмів санації і банкрутства в сучасних економічних перетвореннях

виступають їх всеохоплюючий характер, вплив практично на всі галузі

виробництва товарів і послуг, включаючи державні і казенні підприєм-

ства, опосередковану дію на інші господарські комплекси і економічні

системи, які безпосередньо не задіяні в процесі банкрутства на цей час.

Відсутність теорії переходу суспільства від соціалістичної формації

до ринкового господарства обумовлює специфічні підходи щодо аналі-

зу ситуації, розробки управлінських дій, оцінки досягнутих результа-

тів. Першим кроком в управлінні банкрутом стає вивчення нормативно-

правових актів в сфері економічних відносин. В даному випадку йдеться

про спеціальне законодавство щодо фінансовоі санації і банкрутства під-

приємств (рис.2.1). Внаслідок теоретичного пізнання вдається визначити

коло суб’єктів фінансової санації, а також властивості суб’єктів стосовно

банкрута.

Пізнання → вивчення нормативно-правової бази, строку чинності

правових норм, переліку підприємств, щодо яких запроваджено

процедуру фінансової санації

Рис.2.1. Покрокова структура процесу пізнання економічного явища в

період економічних трансформацій

Для кваліфікованого поводження у відносинах фінансової санації

фахівцю важливо з'ясувати декілька питань, зокрема: хто може брати

участь в цих відносинах, які повноваження є у суб'єктів відносин, як мо-

жуть будуватися і розвиватися сценарії подій навколо підприємства на

етапі санації? Найважливішими з приводу санації є формулювання із за-

кону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його

банкрутом». Документ надає юридичне тлумачення основним термінам,

які необхідно враховувати при аналізі, розробці заходів фінансового

оздоровлення, оцінці результатів.

Банкрутство – визнана господарським судом неспроможність борж-

ника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом

вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної проце-

дури.

Безспірні вимоги кредиторів – вимоги кредиторів, визнані боржни-

ком, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами

чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства

здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Грошове зобов'язання – зобов'язання боржника заплатити кредитору

певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на

інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. До

складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються недоїмка (пеня

та штраф), визначена на дату подання заяви до господарського суду, а

також зобов'язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю

і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди,

зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної

особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов'язань,

в тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і

надані послуги, сума кредитів з урахуванням процентів, які зобов'язаний

сплатити боржник, визначаються на день подачі в господарський суд за-

яви про порушення провадження у справі про банкрутство, якщо інше не

встановлено цим Законом.

Неплатоспроможність – неспроможність суб'єкта підприємниць-

кої діяльності виконати після настання встановленого строку їх спла-

ти грошові зобов'язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній

платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати страхових внесків на

загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, податків і зборів

(обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспромож-

ності.

Закон «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання

його банкрутом» дає чітке визначення суб'єктів, які залучаються до подій

навколо фінансової санації підприємства.

Боржник – суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний

виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, у тому числі

зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове

державне пенсійне страхування, податків і зборів (обов'язкових пла-

тежів), протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх

сплати.

Кредитор – юридична або фізична особа, яка має у встановленому

порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань

до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати праців-

никам боржника, а також органи державної податкової служби та інші

державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчас-

ністю справляння страхових внесків на загальнообов'язкове державне

пенсійне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Кон-

курсні кредитори – кредитори за вимогами до боржника, які виникли до

порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не

забезпечені заставою майна боржника. До конкурсних кредиторів відно-

сяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок

правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення

провадження у справі про банкрутство. Поточні кредитори – кредитори

за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у

справі про банкрутство.

Сторони у справі про банкрутство – кредитори (представник коміте-

ту кредиторів), боржник (банкрут).

Суб'єкт банкрутства (банкрут) – боржник, неспроможність якого

виконати свої грошові зобов'язання встановлена господарським судом.

Суб'єктами банкрутства не можуть бути відокремлені структурні підроз-

діли юридичної особи (філії, представництва, відділення тощо).

Юридичний зміст тлумачення грає вирішальну роль для оцінки в суді

правильності конкретних дій посадовців, визначення міри відповідаль-

ності, ступеня досягнення результату. Саме юридичними тлумаченнями

керуються зовнішні суб'єкти відносин з метою провадження контрольно-

ревізійній діяльності, вирішенні спірної або конфліктної ситуації.

Тобто законодавство виділяє дві сторони у справах про банкрутство

– саме підприємство-банкрут та його кредиторів. При цьому досить важ-

ливим стає встановити моменту часу, починаючи з якого у підприємства-

боржника виникає статус банкрута. Трансформацію суб'єкта госпо-

дарської діяльності з категорії боржника в категорію банкрута згідно з

вимогами закону надано на рис. 2.2.

Рис.2.2. Схемне зображення трансформації боржника в категорію бан-

крута на підстави ухвали господарського суду

Проміжок часу [t

; t

], протягом якого боржник трансформується в

банкрота, складає 3 місяці. Регламентація часу на виконання окремих дій

– невід'ємна складова сценарію і прогнозу подій навколо санації і бан-

крутства. При графічній інтерпретації інтервали часу зручно відобража-

ти в правому полі алгоритму.

Крім сторін у справі про банкрутство може брати участь досить ши-

роке коло суб'єктів, інтереси яких присутні в системах відносин санації

і банкрутства. Але не всі вони є учасниками господарських відносин та

наділені повноваження з управління стосовно боржника. Банкрутство –

не часта і досить хвороблива процедура зміни внутрішнього і зовнішньо-

го середовища функціонування господарського суб'єкта, яка торкається

практично усіх без виключення підсистем його відносин. Для фахівця

важливим є навчитися розрізняти тих суб’єктів, хто має право втручати-

ся в фінансову санацію, від осіб, які позбавлені такого права. Для цього

закон виділяє ще декілька груп учасників відносин.

Арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією,

ліквідатор) – фізична особа – суб’єкт підприємницької діяльності, яка

має вищу юридичну або економічну освіту, володіє спеціальними зна-

ннями, не є зацікавленою особою щодо боржника і кредиторів, отримала

відповідну ліцензію, видану в установленому законодавством порядку,

та діє на підставі ухвали господарського суду.

Заінтересовані особи стосовно боржника – юридична особа, створена

за участю боржника, керівник боржника, особи, що входять до складу ор-

ганів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у

тому числі і звільнені з роботи за рік до порушення провадження у справі

про банкрутство, а також особи, які знаходяться у родинних стосунках із

зазначеними особами та підприємцем (фізичною особою) - боржником, а

саме: подружжя та їх діти, батьки, брати, сестри, онуки. Для цілей цього

Закону заінтересованими особами стосовно керуючого санацією чи кре-

диторів визнаються особи в такому ж переліку, як і заінтересовані особи

стосовно боржника.

Керуючий санацією – фізична особа, яка відповідно до рішення госпо-

дарського суду організовує здійснення санації боржника.

Представник працівників боржника – особа, уповноважена загальни-

ми зборами, на яких присутні не менш як три чверті від штатної чисель-

ності працівників боржника або відповідним рішенням первинної проф-

спілкової організації боржника, представляти їх інтереси при проведенні

процедур банкрутства з правом дорадчого голосу.

Учасники провадження у справі про банкрутство – сторони, арбітраж-

ний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор),

власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника,

а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть

участь у провадженні у справі про банкрутство, Фонд державного майна

України, державний орган з питань банкрутства, представник органу міс-

цевого самоврядування, представник працівників боржника.

Учасниками провадження в справі про банкрутство визнаються де-

кілька категорій суб’єктів, але з приводу управління фінансовою санаці-

єю вирішальними є державні суб’єкти, тобто ті, що забезпечують державні

інтереси у процедурі банкрутства: арбітражний керуючий (розпорядник

майна, керуючий санацією, ліквідатор), Фонд державного майна Украї-

ни, державний орган з питань банкрутства, представники органів місце-

вого самоврядування і працівників боржника.

Рішенням Кабінету Міністрів України в 2006 р. створено Держав-

ний департамент з питань банкрутства – центральний орган виконавчої

влади, повноваження якого визначені законом (стаття 2). У різні періо-

ди створювалися органи, які відповідали за правильність і своєчасність

здійснення процедур банкрутства, наприклад, Агентство з питань запобі-

гання банкрутству підприємств. Відповідно до закону вони представля-

ли інтереси держави, регулювали та контролювали цей сектор державної

економічної політики. У додатку 1 наведено стислу довідку щодо функ-

ціонування державного органу з питань банкрутства.

Важливим суб'єктом відносин санації і банкрутства виступає арбі-

тражний керуючий – фізична особа, яка має ліцензію, видану в установ-

леному законодавством порядку, та діє на підставі ухвали господарсько-

го суду. Виступаючи учасником провадження у справі про банкрутство,

арбітражний керуючий може виконувати декілька функцій, тобто висту-

пати в декількох ролях:

- розпорядник майна – фізична особа, на яку у встановленому Законом

порядку покладаються повноваження щодо нагляду та контролю за

управлінням і розпорядженням майном боржника на період прова-

дження у справі про банкрутство;

- керуючий санацією – фізична особа, яка згідно з рішенням господар-

ського суду організовує здійснення санації боржника;

- ліквідатор – фізична особа, яка згідно з рішенням господарського

суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, ви-

знаного банкрутом, та забезпечує задоволення визнаних судом вимог

кредиторів у встановленому Законом порядку.

Вказані ролі арбітражного керуючого відповідають судовим проце-

дурам банкрутства, які можуть застосовуватися відносно боржника, його

майна, зобов'язань і відносин з іншими суб'єктами. Відмітною ознакою

повноважень керуючого виступає наявність у нього ліцензії на здійснен-

ня заходів щодо фінансової санації. Особливості господарської діяль-

ності суб'єкта-банкрута можуть вимагати залучення до процесу санації

також інших ліцензованих суб'єктів. Наприклад, операції з відчуження

майна у вигляді цінних паперів можуть здійснюватися лише за участю

професійних учасників ринку цінних паперів – торговців, реєстраторів,

депозитаріїв, які мають ліцензію встановленого зразка. Для суб'єктів фі-

нансового ринку необхідними є відповідні ліцензії на здійснення страхо-

вих, довірчих, валютних операцій з активами боржника.