Підпала Т.В. Скотарство і технологія виробницва молока та яловичини

Подождите немного. Документ загружается.

Підпала Т.В.

160

стрес, то це негативно позначається на продуктивності

тварин.

Негативний вплив на молочну продуктивність корів

спостерігається при низьких та високих температурах.

Так, зміна температури від -5

С до +27

С зумовлює по-

ступове зменшення добових надоїв, а вище +27

С знижен-

ня надоїв особливо помітне. Утворення молока практично

припиняється при температурі +40

С. Виявлено породні

особливості щодо впливу температури на продуктивність:

голштини при підвищенні температури до 37,5

С (проти

+20

С) зменшують надої на 20%, а джерсеї – тільки на

8%. При мінусових температурах взимку надої можуть зме-

ншуватись, а при повноцінній годівлі зниження надоїв на-

віть при температурі -21

С не помітне. Що стосується скла-

дових компонентів молока, то відбувається їх зміна. Так,

низькі температури сприяють підвищенню вмісту жиру і

сухих речовин у молоці корів, особливо жирномолочних

порід. Крім того, виявлено також породні особливості у

джерсеїв – знижені температури зумовлюють підвищєн-

ня вмісту жиру в молоці на 10-35%, а у голштинів – зміни

були незначні. Перебування корів на гірських пасовищах

сприяє підвищенню жиру в молоці на 0,5-0,8, а після по-

вернення в долину – вміст жиру в молоці знижується. Це

явище пояснюється тим, що корови, перебуваючи в умо-

вах сухого гірського повітря, мають активний маціон і мо-

білізують резерви жиру з тіла. Крім цього, рослини в гір-

ських районах при температурі нижче +6

С накопичують

для захисту від замерзання замість крохмалю цукор. Тому

корови при випасанні на гірських пасовищах одержують

більше цукру, він легше всмоктуються в кров і сприяє під-

вищенню вмісту жиру в молоці.

Вплив стресу на ріст молодняка. На ріст худоби

значний вплив має температура середовища. У корів євро-

пейських порід, які не пристосовані до умов тропіків, на-

роджуються карликові телята, якщо тільність почалася

влітку. У тварин європейських порід ріст пригнічується

Розділ 6

161

вже при температурі +24

С, а в межах 29-32

С спостері-

гається повна його зупинка. В умовах низьких температур

тварини зменшують масу тіла при утриманні поза примі-

щенням. При повноцінній годівлі худоба не втрачає швид-

кості росту при температурах нижче точки замерзання

води.

Вплив стресу на м’ясну продуктивність худоби.

В умовах промислового виробництва яловичини, коли від-

годівельне поголів’я комплектується із різних господарств,

виникає проблема зменшення дії стрес-факторів: відлучен-

ня, процедура відбору, підготовки, транспортування, зміна

режиму і типу годівлі, контакти з тваринами з інших гос-

подарств тощо. Вони мають на телят психологічний, фізи-

чний та бактеріологічний вплив, що призводить організм

тварин до стресу. Відлучення є тимчасовим стресом, теля

швидко приходить в нормальний стан, якщо залишається

в знайомій обстановці.

Визначено три групи факторів, що можуть викликати

стресову ситуацію: режим годівлі до транспортування; ре-

жим транспортування; психологічний стан телят.

При їх невідповідності виникають розлади травлення,

простудні й вірусні захворювання, втрати живої маси, осла-

блення резистентності й адаптаційної здатності тварин. При

перевезені телят автотранспортом протягом 2-11 год. втра-

ти живої маси становлять 2-6%.

Зміна звичної обстановки і ритму життя є сильними

стресорами, що тривалий час впливають на функціональні

системи адаптації та продуктивність тварин. Рангова бо-

ротьба супроводжується значним підсиленням стресового

стану організму. Все це спричиняє різке зниження інтен-

сивності росту, збільшення кількості травм, внаслідок чого

тварини передчасно вибувають із стада, що призводить до

значних втрат м’ясної продуктивності.

Вплив стресу на якість яловичини. Дослідження-

ми доведено, що у худоби, яка перед забоєм мала фізичне

і психологічне навантаження, порушується перебіг біохі-

Підпала Т.В.

162

мічних процесів у м’язах. Стрес зумовлює підвищену сек-

рецію адреналіну, який сприяє розщепленню глікогену у

печінці. При недостатній кількості кисню цей процес від-

бувається в анаеробних умовах, тому ще за життя тварин

починає утворюватись підвищена кількість молочної кис-

лоти, що позначається на якості яловичини.

Під час транспортування і передзабійного утримання

тварини піддаються різним фізичним і психологічним на-

вантаженням, що призводить до значних втрат живої та

забійної маси і знижує якість яловичини.

Спеціальні дослідження свідчать, що протягом 24-40 год.

передзабійної витримки у бугайців відбувається зниження

кількості протеїну і жиру в м’язовій тканині, а у бичків-

кастратів в основному – тільки жиру.

6.4. Профілактика стресів у скотарстві

Експлуатація тварин здійснюється в умовах, які в тому

чи іншому разі можуть викликати у них стрес і тим самим

вплинути на рівень продуктивності та якість продукції.

Тому слід здійснювати профілактику стресів у скотарстві

й спрямовувати її на забезпечення повноцінної годівлі ху-

доби; створення оптимальних зоогігієнічних умов існуван-

ня тварин; ретельного дотримання на фермах режиму дня;

застосування спеціальних медикаментів для запобігання

можливого стресу; попередження теплового стресу.

Чутливість тварин до стресу можна знижувати транк-

вілізаторами (аміназин, трифтазин), для поліпшення якості

м’яса застосовують різні препарати типу кортизонів.

Видалення рогових зачатків і каудоектамія у телят при

надходженні їх на комплекси дає можливість запобігти при

подальшому вирощуванні та відгодівлі травмування тварин

рогами і появи некрозу хвоста.

Застосування електротрейлера і транквілізаторів збіль-

шує у бугайців масу туші з меншою часткою в ній кісток.

Це дає змогу в умовах промислової відгодівлі некастрова-

Розділ 6

163

них тварин застосовувати такий метод для поліпшення

якості яловичини.

Застосування аміназину значно знижує транспортні

втрати живої маси молодняка, особливо у бугайців. Забій-

ний вихід підвищується на 1,8%.

Таким чином, профілактичні заходи щодо зменшення

дії факторів, що викликають стрес у тварин, сприяють

поліпшенню продуктивності худоби та якості продукції.

Контрольні питання.

1. Назвати життєві прояви худоби протягом доби.

2. Характеризувати поведінку худоби в період відпочинку та споживання

корму.

3. Особливості поведінки корів на пасовищі.

4. Як проявляється статева і материнська поведінка у корів?

5. Пояснити, що таке стрес і стресостійкість.

6. Методи оцінки стресостійкості.

7. Які фактори викликають стрес?

8. Як стреси впливають на продуктивність великої рогатої худоби?

9. Чи можна запобігти стресам при експлуатації тварин?

Підпала Т.В.

164

Розділ

Селекційно-племінна робота в

скотарстві

7.1. Теоретичні основи відбору великої рогатої

худоби

Забезпечити населення продуктами тваринництва, зо-

крема скотарства, в необхідній кількості та високої якості

можна лише при інтенсивному розвитку галузі. У цьому

процесі генотип тварин, умови годівлі та утримання мають

вирішальне значення.

Генотип тварин визначають породні особливості, що

створювалися, накопичувалися і розвивалися протягом три-

валої еволюції, завдяки чому були сформовані породи ху-

доби світового глобального значення і поширення: чорно-

ряба, симентальська, герефордська та багато інших.

Створення культурних порід було досягнуто тривалою

і систематичною працею людини. При цьому використо-

вувалися як методи ”скотозаводського мистецтва”, елеме-

нтарні зоотехнічні прийоми, так і складні сучасні зооінже-

нерні досягнення. Породи худоби мають відносну стійкість

і мінливість, що забезпечує передачу породних ознак у

спадщину, а також можливість їх поліпшення.

У практичній роботі з великою рогатою худобою від-

бір завжди спрямований на поліпшення загальної племін-

ної цінності тварини, але не тільки однієї ознаки. Склад-

ність комплексної селекції полягає не лише в тому, що

основні господарськи корисні ознаки є полігенними і ма-

ють невисокий ступінь успадкування, а й у тому що між

деякими з них існує негативна кореляція. Розрізняють три

основні методи відбору за комплексом ознак.

Метод тандемної селекції. Тандемна селекція (від

анлійського tandem – послідовне розміщення) – це по-

Розділ 7

165

слідовний відбір за кожною ознакою по черзі. Відбір пле-

мінних тварин проводять у декілька етапів. Досягнувши

бажаних результатів за однією ознакою, починають відбір

за іншою і так до тих пір, поки не будуть поліпшені всі

ознаки, включені у програму.

Тандемний відбір вимагає багато часу і, крім того, пе-

редбачає, що між окремими ознаками, що поступово по-

ліпшуються, немає суттєвої залежності.

Теоретично очікуванний селекційний ефект при тан-

демному відборі важко реалізувати на практиці, оскільки

між ознаками існує суттєва як негативна, так і позитивна

залежність, внаслідок чого поліпшення однієї ознаки час-

то спричиняє погіршення іншої.

Метод селекції за належними рівнями. При селекції

за незалежними рівнями (порогова селекція) встановлюють

мінімальні фенотипові вимоги для кожної селекційної озна-

ки, внаслідок чого всіх тварин, які мають показники нижче

зазначених вимог, вилучають із подальшого розведення. Для

подальшого відтворення не допускають тварин, які не від-

повідають установленим лімітам хоча б за однією навіть не

селекційною ознакою.

Метод відбору за селекційними індексами. Відбір

тварин ведуть на підставі селекційного індексу. Селекцій-

ний індекс – це показник племінної цінності тварин, що

побудований на врахуванні кількох показників господар-

ських і біологічних ознак.

Теоретичну основу побудови селекційних індексів для

племінної оцінки розробив Р.Р. Тейнберг (1974).

Оцінка за селекційними індексами має можливість

більш диференційовано підходити до племінного викорис-

тання тварин, вести ретельний їх відбір за селекційними

ознаками. За індексом можна визначити племіну цінність

корів, плодючість у стаді, а за середнім значенням селек-

ційного індексу дочок оцінити племінні якості бугая.

Однією з переваг індексної селекції є те, що вона дає

можливість одержати кількісне (математичне) вираження

Підпала Т.В.

166

загальної племінної цінності тварин за великою кількістю

ознак як її самої, так і її предків, побічних родичів або

потомків.

7.2. Головні та другорядні ознаки селекції худоби

різних напрямків продуктивності

Оцінку і відбір корів та бугаїв проводять за фенотипом

(розвиток, продуктивність, відтворна здатність) та геноти-

пом (родовід, якість потомства). Відбором називають виді-

лення в стаді окремих груп тварин на основі оцінки їх про-

дуктивних та племінних якостей для різного використання

в подальшій племінній роботі.

Племінна корова повинна мати високу продуктивність,

здоров’я, міцну конституцію, бути придатною для машинно-

го доїння, пристосованою до умов існуючої технології вироб-

ництва молока і стійко передавати свої якості потомству.

Корів за розвитком оцінюють на підставі живої маси,

яка є узагальнюючим показником росту тварини і певною

мірою характеризує особливості її формування. Величина

корів, яка досягається за рахунок розвитку лінійних роз-

мірів скелета (осьового і периферичного), середньої час-

тини тулуба і груднини є бажаною ознакою.

Оцінюючи корів молочних і молочно-м’ясних порід за

продуктивністю враховують надій, вміст жиру і білка в

молоці за кілька лактацій. Найбільшу точність має оцінка

за середніми даними перших трьох лактацій. Проводять

також оцінку за прижиттєвим надоєм.

При оцінці корів за молочністю беруть до уваги також

максимальну продуктивність, яка відіграє позитивну роль

у селекції при відборі корів, як майбутніх матерів бугаїв.

Відбираючи корів за молочною продуктивністю, врахову-

ють вік тварин, умови годівлі та утримання.

Корів оцінюють за екстер’єром і конституцією. Ексте-

р’єр має відповідати бажаному типу. Знання екстер’єру

допомагає відібрати найбільш типових тварин конкретної

Розділ 7

167

породи, стада, лінії, родини і певною мірою поліпшити по-

пуляцію за міцністю здоров’я та продуктивністю. Недооці-

нка відбору за конституцією може призвести до знижен-

ня плодючості й резистентності тварин. Оцінюючи корів

необхідно враховувати їх відтворну здатність, тобто кіль-

кість одержаного приплоду за час їх використання. Ця

властивість визначається за коефіцієнтом відтворної здат-

ності. Чим вищий цей показник, тим краща відтворна зда-

тність у тварин.

Оцінюючи та відбираючи м’ясні породи особливу ува-

гу звертають на вираженість типу та гармонійність будо-

ви тіла. Біологічні особливості худоби м’ясного напрямку

продуктивності зумовлюють формування широкотілих тва-

рин. У м’ясних корів особливо добре розвинена передня і

задня третини тулуба. Суттєве значення при оцінці та від-

бору м’ясних корів має жива маса, вимоги до якої зміню-

ються з віком і породою. У м’ясному скотарстві важливи-

ми показниками є добовий приріст, оплата корму, жива

маса телят при відлученні, забійні якості, м’ясна продук-

тивність, тип конституції, скороспілість.

Молочну продуктивність корів м’ясних порід при ви-

рощуванні молодняка на підсисі оцінюють за живою ма-

сою телят у 7-8-місячному віці при відлученні від матері, а

відтворну здатність – за кількістю одержаних телят, між-

отельним періодом і коефіцієнтом відтворної здатності.

Оцінку тварин за походженням вважають попере-

дньою, її можна проводити навіть до народження тварини

на основі заводських книг, племінних карток, свідоцтв та

інших зоотехнічних записів про родовід тварини. Дані ро-

доводу дозволяють:

•прогнозувати рівень продуктивності;

•вивчити особливості стада;

•виявити ефективність підбору минулих років;

•визначити наслідки застосування спорідненого пару-

вання;

•провести аналіз результатів схрещування.

Підпала Т.В.

168

Оцінка тварин за походженням грунтується на законо-

мірностях успадкування ознак і передачі потомству спад-

ковості від батьків і більш далеких предків. У практичній

роботі, оцінюючи тварин за походженням, багато уваги

приділяють показникам продуктивності матері. Ефектив-

ність відбору за цим показником підвищується, якщо вра-

ховують продуктивність не за одну окремо визначену лак-

тацію, а за декілька.

Крім оцінки за родоводом, слід враховувати ще й пока-

зники продуктивності побічних родичів, тобто повних сес-

тер і напівсестер (загальний тільки батько або мати). Це

доповнює дані про походження. Оцінка й відбір за родо-

водом, сибсами і напівсибсами грунтується на даних облі-

ку походження тварин.

Оцінка і відбір бугаїв проводяться поетапно. Спо-

чатку їх оцінюють за походженням. При оцінці за родово-

дом враховують племінні та продуктивні якості жіночих

предків, продуктивність дочок, батьків і дідів, а також на-

півсибсів батьків. На другому етапі відібраних бугайців

оцінюють за енергією росту, розвитком, екстер’єром, кон-

ституцією і відтворною здатністю. Третій етеп передбачає

визначення племінних якостей за продуктивністю їх потом-

ства. У молочному скотарстві в першу чергу враховують

молочну продуктивність їх дочок. Поряд з оцінкою за мо-

лочною продуктивністю дочок тепер у деяких країнах бу-

гаїв молочних і молочно-м’ясних порід оцінюють за м’яс-

ною продуктивністю одержаних від них бичків.

7.3. Бонітування великої рогатої худоби

Ефективне розведення великої рогатої худоби вимагає

глибокого і всебічного вивчення індивідуальних особливо-

стей тварин і правильної їх оцінки при відборі на плем’я.

Цілковите уявлення про цінність тварин можна мати

лише за результатами їх комплексної оцінки. Для цього,

оцінюючи молочну худобу, враховують такі показники:

Розділ 7

169

екстер’єр і конституцію, молочну продуктивність (надій,

вміст жиру і білка в молоці), живу масу, придатність до

машинного доїння, походження, якість потомства. Оціню-

ючи м’ясну худобу звертають увагу на розвиток тварин,

живу масу, зовнішній вигляд, молочність, оплату корму

приростом, інтенсивність росту, забійні якості, якість м’я-

са, походження і якість потомства. Кожна із названих

ознак, доповнюючи одна одну, дає можливість виявити і

всебічно оцінити продуктивність і племінні якості. Цей за-

хід зоотехнічної роботи, коли здійснюється оцінка великої

рогатої худоби за комплексом ознак, називається боніту-

ванням.

Бонітування – це система оцінки племінних якостей

тварини за комплексом господарськи корисних ознак. За

його результатами визначають подальше призначення твари-

ни: введення у відтворну групу (плем’ядро), виранжування

або вибракування. Бонітують тварин за породністю, похо-

женням, розвитком, конституцією та екстер’єром, продук-

тивністю, відтворними якостями і потомством відповідно до

діючої інструкції з бонітування великої рогатої худоби мо-

лочних і молочно-м’ясних порід, затвердженої Міністерст-

вом аграрної політики (Київ, 2004).

Методика бонітування постійно вдосконалюється в на-

прямку підвищення точності визначення племінної цінності

тварин. Розробляються диференційовані для кожної поро-

ди стандарти бажаного типу з визначенням економічного

значення окремих селекційних ознак, а це підвищує рівень

об’єктивності оцінки.

Основним завданням бонітування є розподіл тварин

стада на категорії: племінні, товарні та брак. Тобто на під-

ставі оцінки за комплексом ознак встановлюють призна-

чення кожної тварини, якість стада в цілому, організову-

ють відбір і підбір худоби, її відтворення і виконання

виробничих завдань з удосконалення стада.

У молочному і молочно-м’ясному скотарстві тварин оці-

нюють протягом року: бугаїв-плідників – поетапно за вла-