Підпала Т.В. Скотарство і технологія виробницва молока та яловичини

Подождите немного. Документ загружается.

Підпала Т.В.

140

Нині порода широко використовується при промисло-

вому і відтворному схрещуванні для створення м’ясних

порід та типів худоби. В Україні з використанням лімузин-

ської породи створена волинська м’ясна порода.

Кіанська порода – одна із найдавніших порід не

лише в Італії, й в усьому світі. Нащадків цієї породи роз-

водили ще до нашої ери (8-2 ст.).

Тип кіанської худоби створювався віками, а змінював-

ся під впливом вимог тієї чи іншої епохи. Вперше в нашу

країну кіанську породу завезли ще в ХІХ столітті для схре-

щування з сірою українською худобою. Але в умовах екс-

тенсивного господарства бажаних результатів не досягли.

Особливістю породи є: винятково висока енергія росту,

зокрема в молодому віці, скоро-спілість, велика жива маса

(худоба найбільша у світі), відмінні смакові якості пісного

м’яса і добре використання тваринами грубих кормів.

Найбільш характерною ознакою породи є зріст тварин.

Висота у холці дорослих бугаїв становить – 170 см, корів

– 158 см, а максимальна у волів – 198 см. Дуже довгий

тулуб, коса довжина тулуба у бугаїв – 193 см, у корів –

173 см. Жива маса корів – 720 кг, а інколи сягає до 1000

кг, бугаїв – 1300 кг, максимально 1820 кг. Забійний вихід

– 61-65%. Середньодобовий приріст – 2000 г. Молочність

худоби не висока, тому телят на підсисі підгодовують кон-

цкормами. Недоліком породи є велика рухливість тварин,

що створює певну небезпеку при їх обслуговуванні.

Використовується для схрещування із швіцькою, чор-

но-рябою та іншими породами. Вже одержані позитивні

результати. У господарствах України складним відтворним

схрещуванням, у тому числі з кіанами, виведені українсь-

ку м’ясну і поліську м’ясну породу худоби.

Американські м’ясні породи

До цієї групи відноситься порода санта-гертруда. В Укра-

їні вона є в невеликій кількості в ”Асканії-Нова” Херсонсь-

Розділ 5

141

кої області. Крім санта-гертруди виведені ще й такі породи:

біфмайстер, брангус, брафорд, чарбрей, барзона. При їх

створенні використовували британські м’ясні породи і зебу,

а чарбрей – ще й французьку породу шароле.

Санта-гертруда. Її назва пов’язана з графством Сан-

та-Гертруда, що на півдні США. Породу створювали про-

тягом 30 років: місцеву лонхорнську худобу схрещували із

м’ясними шортгорнами, а потім із індійським зебу. В 1940

році її визнано як самостійну породу, яка дістала назву

санта-гертруда.

Тварини пристосовані до розведення в умовах жарко-

го, посушливого і тропічного клімату, мають міцну консти-

туцію, витривалі, малочутливі до укусів і стійкі до ряду

захворювань, особливо тих, збудниками яких є кліщі.

Масть – вишнево-червона. Повновікові корови мають

живу масу 550-600 кг, бугаї – 900-1240 кг. Новонароджені

телята – 26 кг, а при відлученні – 230-250 кг. Забійний

вихід – 63-65%. Недоліком породи є низький вихід телят.

При правильній системі відтворення плідність корів підви-

щується.

Породу санта-гертруду розводять в Асканії-Нова, де її

використовували при створюванні асканійської м’ясної

породи. Для цього застосовували складну схему схрещу-

вань: червона степова порода, герефорди, шортгорни, сан-

та-гертруда і кубинський зебу. Одержуваних гібридів по-

тім розводили ”в собі”.

Вітчизняні м’ясні породи

Для організації галузі м’ясного скотарства в Україні, по-

чинаючи з 1955 р. було завезено бугаїв-плідників, маточне

поголів’я та глибоко-охолоджену сперму понад 10 спеціалі-

зованих м’ясних порід. Суттєвий вплив на породоутворюва-

льний процес мали такі імпортні породи, як абердин-ангу-

ська, герефордська, шортгорнська, кіанська, шаролезька,

лімузинська, санта-гертруда та вітчизняна сіра українська.

Підпала Т.В.

142

У результаті інтенсивного використання світового гено-

фонду в Україні створені такі м’ясні породи великої рога-

тої худоби:

Українська м’ясна, яка була апробована і затвердже-

на у 1993 році. Виведена складним відтворним схрещуван-

ням шаролезької (Ш), кіанської (К), симентальської (С) та

сірої української (У) порід. Селекційний процес був спря-

мований на поєднання у породі кращих ознак названої

худоби. Нині налічується 10 тис. голів цієї породи, в т. ч.

5000 корів, 130 бугаїв.

Екстер’єрними особливостями нової породи є укрупне-

ність, пропорційна будова тіла, міцний щільний тип кон-

ституції, досить розвинена глибока (81 см) і широка (61

см) грудна клітина. Тварини високорослі (висота плідни-

ків у холці 150 см, у корів – 130 см), рівна лінія тулуба

при достатній його довжині (коса довжина – 176 см), доб-

ре розвинена задня третина тулуба, міцний кістяк. Твари-

ни масивні. Масть – світлополова. Добре використовують

пасовища. Жива маса повновікових бугаїв 1000-1270 кг,

корів – 600-710 кг, телят у 6 місяців – 200-220 кг, серед-

ньодобові прирости 1150-1200 г, забійний вихід 65-68%. У

породі затверджено 7 заводських ліній, 42 родини і 2 за-

водських типи.

Волинська м’ясна порода. Затверджена в 1994 році.

Виведена складним відтворним схрещуванням місцевої (М)

чорно-рябої та червоної польської худоби з плідниками

абердин-ангуської (А), герефордської (Г) і лімузинської (Л)

порід. Кінцевий (бажаний) генотип розводять ”у собі” (3/8

Л, 3/16 А, 3/16 Г, 1/4 М).

Тварини мають міцний тип конституції, широкий і окру-

глий, дещо видовжений тулуб, добре розвинену мускула-

туру, середньої товщини шкіру, кістяк міцний, але не гру-

бий, голова в основному безрога, шия коротка, кругла,

добре розвинене підгруддя, широка м’ясиста холка, груд-

нина широка і глибока, рівна широка спина, поперек пря-

мий, широкий і рівний, мускулистий, крижі довгі, округлі,

Розділ 5

143

добре виповнені, стегна досить виповнені мускулатурою.

Масть в основному червона від світло до темно червоної.

Жива маса повновікових плідників – 950-1050 кг, корів

– 500-550 кг, телят при народжені – 28-32 кг, у 6 місяців

– 180-220 кг. Середньодобові прирости 1010-1200 г, забій-

ний вихід – 60-68%. Загальне поголів’я породи 5022 голо-

ви, в т. ч. 1935 корів. Затверджено 6 ліній і 24 родини.

Характерна особливість тварин волинської м’ясної поро-

ди – висока відтворна здатність, легкість отелень, пристосо-

ваність до природно-кліматичних умов західного регіону. Вони

добре переносять холод і спеку, ефективно використовують

пасовища, грубі та соковиті корми.

Поліська м’ясна порода. Апробована і затверджена

в 1998 р. Виведена методом прискореного генетичного по-

ліпшення масиву тварин поліського зонального типу для

досягнення високої плодючості, інтенсивності приросту

живої маси, хороших м’ясних форм та якості м’яса.

Ю.Д. Рубан повідомляє, що породу створено методом

складного відтворного схрещування з використанням симен-

тальської, сірої української, шаролецької, кіанської, абердин-

ангуської порід. У складі породи 6 ліній і понад 30 родин.

Тварини світлої масті, довгі, широкотілі, з невеликою

головою і короткою шиєю, глибокою грудною клітиною з

округлими ребрами, без перехвату за лопатками, соколок

розвинений. Спина і поперек широкі, довгі, прямі з розви-

неною мускулатурою; крижі рівні, широкі, довгі, виповнені

мускулатурою, стегна пишні з розвиненою мускулатурою,

кінцівки широко поставлені.

Жива маса дорослих бугаїв – 900-1100 кг, корів –

550-600 кг, телят при народжені – 28-34 кг, бугайців у 18

місяців – 410-430 кг, теличок у 18 місяців – 400-410 кг,

середньодобовий приріст 1000-1200 г, забійний вихід – 63-

65%. Витрати кормів на 1 кг приросту – 6-8 к.од. Вихід

телят на 100 корів – 85-90 голів.

Асканійська м’ясна порода. Створена шляхом скла-

дного відтворного схрещування і гібридизації червоної сте-

Підпала Т.В.

144

пової худоби з герефордською, шаролезькою, шортгорн-

ською, санта-гертруда і кубинським зебу. Поєднані влас-

тивості: молочність і пристосованість червоної степової,

вгодованість, високу інтенсивність росту м’ясних порід –

герефорд, шароле, шортгорн, підвищені адаптаційні влас-

тивості, стійкість до захворювань, ефективне використан-

ня кормів, а особливо об’ємистих.

У породі виділено три типи: причорноморський, крим-

ський і таврійський.

Тварини характеризуються міцною конституцією, ви-

сокою енергією росту, плодючістю і легкими отеленнями,

підвищеною резистентністю, вираженими м’ясними якос-

тями та міцною шкіряною сировиною.

Жива маса бугайців при відлученні – 251 кг, у 18 мі-

сяців – 553 кг, телиць відповідно 233 і 432 кг; корів у віці

3-х років – 543 кг, у 4 роки – 581 кг, у повновікових –

631 кг. Оцінка екстер’єру і конституції 88-90 балів.

Тварини мають важкі повном’ясні туші, якісні показ-

ники м’яса, високий забійний вихід – 61-63%, хороший

морфологічний склад туші.

Результати розведення тварин такого генотипу підтве-

рдили вірність введення зебу в схему схрещування.

5.6. Породоутворювальний процес у скотарстві

Порода – категорія динамічна, вона змінюється зале-

жно від економічних вимог суспільства. Породи не тільки

змінюються, а багато з тих, ті, що не відповідають вимо-

гам людини, зникають, замінюються новими. Породотвор-

ний процес і еволюція порід відбуваються постійно, але з

різною швидкістю. Головним фактором породоутворення є

соціально-економічні вимоги, хоча і природно-історичні

фактори мають певний вплив.

Ю.Д. Рубан у книзі ”Еволюція великої рогатої худоби в

сучасній і майбутній селекції” (2000 рік) підкреслює, що в

усі часи створення порід головною ознакою є тип.

Розділ 5

145

Еволюція типу порід худоби відбувалася в напрямку ви-

мог економічних і соціальних відповідно до продуктивності.

Ось як це відбувалося протягом багатьох століть, тоб-

то за всю історію існування великої рогатої худоби, після

одомашнення. Спочатку примітивна худоба, яка потім пе-

ретворювалася в робочу худобу (з 500-1500 рр.). Далі ро-

бочо-м’ясна худоба (1500-1700 рр.). У XVIII сторіччі поси-

лилася робота з селекції тварин у молочному, м’ясному,

молочно-робочо-м’ясному, робочо-м’ясному, робочо-м’ясо-

молочному напрямках. Приблизно століття (1800-1900 рр.)

відбувалася консолідація типів створених порід. У деяких

випадках у цей період тип худоби змінився із робочо-м’я-

со-молочного в м’ясо-робочо-молочний, із робочо-м’ясного

в м’ясний.

У XX сторіччі робочі якості худоби, особливо в другій

його половині, не мали попиту. Тому основними напрямка-

ми продуктивності стали молочна, м’ясна і комбінована

(молочно-м’ясна і м’ясо-молочна). Тільки окремі породи

худоби, питома вага яких різко зменшилася, використову-

вались як робочо – м’ясо – молочна худоба.

З цієї невеликої історичної довідки видно, що провід-

ними в селекції порід худоби протягом усього періоду їх

розвитку були тип і продуктивність. Названі показники і

в минулому і нині є головними, тому їх слід враховувати в

селекційній роботі.

Порода – це історична категорія, що змінюється під

впливом багатьох факторів. Особливо бурхливого розвитку

породоутворювальний процес набув наприкінці 70-х по-

чатку 80-х років. Використовуючи як основну методику

М.Ф. Іванова, її доповнили новими методичними принципа-

ми виведення спеціалізованих, високопродуктивних, конку-

рентоспроможних порід з використанням кращого світово-

го генофонду. Породоутворювальні процеси і схрещування

проводилися в популяціях чорно-рябої, симентальської та

червоної степової порід. Основними вимогами при створю-

ванні нових порід великої рогатої худоби є:

Підпала Т.В.

146

•визначення мети і завдань, розробка стандартів май-

бутньої породи;

•вибір базових господарств для створення нових по-

рід;

•вибір вихідних порід;

•використання відтворного (заводського) схрещування;

•виділення кращих, найбільш продуктивних генотипів;

•розведення помісей ”у собі”;

•закладення і розведення в новій породній групі не-

споріднених між собою ліній та родин;

•створення відповідних умов середовища.

Відтворне схрещування дає змогу за порівняно корот-

кий час створити породу саме з бажаним поєднанням гос-

подарськи корисних ознак. Відтворне схрещування в Укра-

їні набуло значного поширення і торкнулося практично всіх

порід, що розводяться. На основі традиційних вітчизняних

симентальської, чорно-рябої та червоної степової порід з ви-

користанням кращого світового генофонду молочної худоби

цим методом створені відповідно українські червоно-ряба,

чорно-ряба молочні та червона молочна породи. Методом

складного відтворного схрещування тварин симентальської,

шароле, сірої української та кіанської порід створено нову

українську м’ясну породу. Цим же методом створені й такі

нові м’ясні породи, як біфбілд, конвертер.

5.7. Проблема збереження малочисельних і

зникаючих порід

У сучасних умовах при руйнівній силі біологічних, тех-

нологічних і багатьох інших факторів на тварину без при-

йомів захисту цінних генотипів худоби можливе їх швидке

й безповоротне знищення. Загострення конкуренції між

породами прискорює процес заміни одних порід іншими,

які більш продуктивні й відповідають вимогам технологій.

Це спричиняє до втрати цінних властивостей місцевих по-

рід, і в першу чергу адаптаційних. Тому різке зменшення

Розділ 5

147

кількості порід за рахунок місцевих пов’язано з втратою

цінних адаптаційних генотипів.

Більшість порід, що зникли, мали велику генетичну цін-

ність. Оскільки породи є важливими частками всієї біосфе-

ри, то проблема сучасної й майбутньої селекції – це одна

з важливих складових проблем захисту навколишнього се-

редовища. Проте, завдання зводиться не тільки до того, щоб

зберегти в цілому генотип порід, а й проводити роботу щодо

подальшого вдосконалення цінних генотипів з урахуванням

запасів вітчизняного і світового генофонду порід тварин.

Уже тепер ряд порід і груп худоби перебувають на

межі повного зникнення. Це – сіра українська, білоголо-

ва українська, червона польська, пінцгау та ін. Різко ско-

рочується поголів’я таких чистопородних тварин, як симе-

нтальська та червона степова – основних порід в Україні,

що може призвести до їх повного зникнення.

Нині розроблено методичні рекомендації щодо збере-

ження генофонду цінних порід і зникаючих в тому числі.

Для цих порід характерні міцна конституція, пристосова-

ність до місцевих умов, стійкість проти захворювань. Але

за продуктивними якостями вони поступаються спеціалі-

зованим породам інтенсивного молочного і м’ясного типів.

Для збереження генофонду локальних порід рекомен-

дують такі методи:

•заказник для породи, створення якого передбачає

збереження селекційного ядра породи і його поліп-

шення методами чистопородної селекції;

•генофондне сховище сперми бугаїв-плідників, розра-

ховане на її довгострокове збереження, для селекцій-

них цілей;

•реліктова ферма або ферма-заказник, призначені для

створення генетичного резерву породи;

•генофондне господарство або ферма, що забезпечу-

ють генетичний резерв породи;

•генофондне племінне господарство, призначенням якого

є вирощування цінних бугаїв-плідників для племзаводів.

Підпала Т.В.

148

Стан генетичних ресурсів значною мірою зумовлюєть-

ся збереженням місцевих аборигенних порід, що мають

тенденцію до зменшення поголів’я. Тому використання

однієї із форм збереження малочисельних і локальних по-

рід згідно з загальною системою використання породних

ресурсів попередить їх повне зникнення.

Контрольні питання.

1. Що таке порода і з яких структурних формувань вона складається?

2. Назвати класифікації порід великої рогатої худоби.

3. Дайте характеристику порід молочного напрямку продуктивності.

4. Які породи худоби мають комбіновану продуктивність?

5. Дайте характеристику м'ясним породам великої рогатої худоби.

6. Вітчизняні молочні та м'ясні породи худоби.

7. Назвати основні методичні підходи породотворного процесу в ско-

тарстві.

8. Чому є проблема збереження локальних порід?

9. Які розроблено методи збереження генофонду зникаючих порід вели-

кої рогатої худоби?

Розділ 6

149

Розділ

Основи етології великої рогатої

худоби

6.1. Поведінка і фізіологічні особливості життєвих

проявів у худоби

”Етос” має грецьке походження і означає звичка, зви-

чай. Етологія – це зоологічна дисципліна, що вивчає і ана-

лізує добовий режим, поведінку та фізіологічні особливості

життєвих проявів у великої рогатої худоби.

Стан тварин у різних ситуаціях залежить від спадко-

вості, його вивчає генетика поведінки. Важливим є те, що

тварини зі спокійною поведінкою та врівноваженим типом

вищої нервової діяльності характеризуються й більш висо-

ким рівнем продуктивності. Тому вивчення цього питання

має значення для ефективного ведення галузі скотарства.

Поведінка худоби залежить від циклічності її життя.

Встановлено, що у великої рогатої худоби життєві прояви

систематично диференціюються залежно від часу доби.

Загальний час цілодобового споживання корму ділиться на

чотири фази: головні періоди споживання корму – перед

сходом сонця, середина ранку, далі в полудень і перед за-

ходом сонця.

Періодичність у поведінці великої рогатої худоби зале-

жить від технології утримання. Це добре видно у доїльно-

му приміщенні. Як і під час годівлі, тут першими йдуть

особини високого рангу. При цьому більшості корів влас-

тива тенденція дотримання певного порядку. Природно, що

високорангових корів доять у першу чергу. Враховуючи це,

групи в умовах безприв’язного утримання слід формувати

не дуже лякливими коровами.

У таких умовах вони щоденно проявляють тенденцію

жити згідно з регулярним ритмом, виконуючи одну і ту ж