Підпала Т.В. Скотарство і технологія виробницва молока та яловичини

Подождите немного. Документ загружается.

Підпала Т.В.

130

біля черева зі світлим кільцем навколо носового дзеркала,

а воно темне. Вим’я біле, роги теж білі з темними кінчика-

ми. Голова видовжена, із широкою мордою. Холка і спина

не широкі, гострі. Крижі довгі, широкі, слабко спадаючі.

Груднина середньої глибини і ширини. Кінцівки міцні. По-

ліпшення здійснювалося методом чистопородного розведен-

ня. Характеристика продуктивних особливостей така:

жива маса повновікових корів 600 кг, бугаїв – 950 кг, на-

дій – 4500-5000 кг, жирність молока – 3,8-4,0%. Комбіно-

ваний тип тварин за напрямком продуктивності.

У різних країнах світу поряд з комбінованим типом

створено буру породу молочного напряму продуктивності.

Зокрема це стосується розведення швіцької породи в США

і Канаді. Тому швіцька порода американської селекції і ха-

рактеризується як молочний тип. Швіців американської се-

лекції використовували для поліпшення червоної датської

породи.

В Україні розводять дві планові бурі породи: лебедин-

ську і буру карпатську.

Лебединська порода виведена в господарствах Сум-

ської та Харківської областей схрещуванням сірої україн-

ської та швіцької порід з наступним розведенням помісей

”у собі” методом простого відтворного схрещування. Робо-

та була розпочата 1902 року, а затвердження породи від-

булося в 1950 році.

Селекційна робота з породою ведеться в напрямку мо-

лочно-м’ясної продуктивності. Тварини великі, міцний кіс-

тяк. Корови мають живу масу 550-650 кг, бугаї – 850-950

кг, телята при народжені 37-45 кг. Для корів характерна

така молочна продуктивність: надій 3300-4000 кг молока з

вмістом жиру в ньому 3,8-3,9%. У племінних господарствах,

таких як: ”Півненківський”, ”Чупаківський”, ”Українка”

надій на одну корову становить 5000-6000 кг молока.

Порода характеризується м’ясними високими якостя-

ми: середньодобовий приріст на відгодівлі 850-1000 г, за-

бійний вихід 55-63%.

Розділ 5

131

Науковцями здійснюється робота по створенню нової

бурої породи на основі лебединської. Для цього викорис-

товують плідників швіцької породи західноєвропейської та

американської селекції.

У 1998 р. був затверджений північно-східний тип бурої

худоби, який має свою генеалогічну структуру і характе-

ризується певними особливостями. Тварини відрізняють-

ся великими розмірами, міцною конституцією, молочним

типом, високою пристосованістю до умов промислової тех-

нології виробництва молока. І найважливішим є те, що

молоко має високі якості, придатні для виготовлення сиру.

Молочна продуктивність корів нового типу – 3985 кг мо-

лока з вмістом жиру в ньому 3,94%, білка – 3,4-3,6%.

Поряд з цим розробили заходи щодо збереження лебе-

динської породи у чистоті.

Бура карпатська – це локальне порода. Її чисельність

невелика – декілька сотень голів. Вона створена в Закар-

патті шляхом схрещування місцевої худоби з швіцькою та

іншими бурими породами. Формування породи відбувалося

в гористих і низинних зонах Карпат. Конституція та ексте-

р’єр – характерні для всіх бурих порід. Але за ростом,

живою масою і молочною продуктивністю вони менші, ніж

тварини лебединської та інших бурих порід. Висота в холці

– 124 см., обхват п’ястка – 18,5-18,8 см., обхват грудей –

179-180 см. Конституція міцна. Жива маса первісток – 440

кг, а повновікових корів – 500 кг, бугаїв – 700-800 кг. Те-

лята народжуються з живою масою 30-36 кг. Молочна про-

дуктивність корів – 3000-3500 кг, а в племзаводах – 5500-

7300 кг. Вміст жиру в молоці 3,6-3,7%.

У бурій карпатській породі є два типи: низинний і гір-

ський. Вони мають різну продуктивність і будову тіла. Тва-

рини низинної зони більш крупні й продуктивніші, а гір-

ської місцевості – менших розмірів і продуктивності. Для

поліпшення бурої карпатської худоби можна використову-

вати лебединську та швіцьку породи.

Підпала Т.В.

132

Інші комбіновані породи

В Україні серед інших комбінованих порід розводять

пінцгау та сіру українську.

Порода пінцгау одержала свою назву від місцевості,

де вона створювалася (гірська місцевість Пінцгау в Авст-

рійських Альпах).Одна з стародавніх порід, що сформува-

лась у ХVІІІ столітті. Вихідними для сучасної породи були

дукс – ціллертальське відріддя тирольської породи та мі-

сцева червоно-ряба худоба. Методом відтворного схрещу-

вання цих порід і було створено цю худобу.

Тварин породи пінцгау у ХІХ столітті вивозили у Чехос-

ловаччину, Баварію, Румунію, Італію та інші країни світу.

Вони добре пристосовані до гірських умов. Молочна проду-

ктивність корів – 3000-3700 кг молока з вмістом жиру 3,9%

і більше. Рекордна продуктивність – понад 10 000 кг моло-

ка. Жива маса повновікових корів – 485 кг, бугаїв – 875

кг. Масть худоби червона різних відтінків: від холки тягнеть-

ся біла смуга по хребту, що розширюється в ділянці кри-

жів і тягнеться по череву й грудині. Носове дзеркало тем-

но-сірого кольору. Голова довга і коротка. Шия середньої

довжини, широка, помірно обмускулена. Підгруддя добре

розвинене. Холка низька, широка. Грудина глибока, але

здебільшого не широка. Спина і поперек широкі. Крижі

короткі. Черево об’ємисте, вим’я середньої величини, окру-

гле, буває козине. Кінцівки середнього розміру, міцні.

Худобу породи пінцгау стали завозити на Буковину ще

в 1860 р., а в 1895 р. було повторне завезення. ЇЇ схрещу-

вали з місцевою гуцульською худобою. Породу розводять

в Івано-Франківській та Чернівецькій областях.

Порода удосконалюється в молочному і м’ясному на-

прямках. Частково схрещується з м’ясною худобою.

Сіра українська порода – одна з найстаріших у світі.

Особливістю її є виняткова придатність до виконання ро-

боти, тобто відзначається великою працездатністю. Це ро-

боча худоба, вона є прямим нащадком європейського тура.

Розділ 5

133

На її основі були створені сучасні породи: червону степову,

симентальську, лебединську. Невелика кількість тварин цієї

породи (300 голів) є в господарствах ”Поліванівка” Дніпро-

петровської та ”Асканія-Нова” Херсонської областей.

Таке становище було зумовлене історичними соціаль-

но-економічними вимогами або змінами. Тяглову силу тва-

рин замінили машини, а необхідність великої кількості

продуктів харчування змінила вимоги до продуктивності

худоби. Порода не могла швидко змінитися щодо підвищен-

ня молочності, а в м’ясному напрямку достатньої роботи

не проводилося. Хоча в 40-50-і рр. ХХ століття намагалися

вдосконалювати породу в молочному напрямку, але пози-

тивних результатів не досягли. Звісно, нові економічні умо-

ви витіснили сіру українську породу. Це сталося ще й

тому, що не був урахований досвід інших країн з цієї ро-

боти. Італійські селекціонери свою кіанську породу, у ми-

нулому також робочу, що споріднена з сірою українською,

перетворили в м’ясну. І тепер вона має широкий попит на

світовому ринку.

Сучасна кіанська порода найкраща серед м’ясної ху-

доби, їй належать усі рекорди по живій масі та середньо-

добових приростах.

Сіра українська худоба була дуже константною. Робочі

якості в неї дуже розвинені, м’ясна і молочна продуктив-

ність були другорядними. Порода почала втрачати своє

значення відтоді, коли кінь замінив вола як робочу силу.

Актуальним завданням сучасності є збереження цієї

породи для потреб майбутньої селекції.

5.5. М’ясні породи великої рогатої худоби

Спеціалізована м’ясна худоба характеризується висо-

кою інтенсивністю росту, має велику живу масу в ранньо-

му віці, витрачається мало кормів на одиницю приросту,

відзначається високим забійним виходом, м’ясо – високої

якості.

Підпала Т.В.

134

У світі нараховується до 30 спеціалізованих м’ясних

порід худоби, що найбільш поширені. Дев’ять з них вико-

ристовуються в Україні.

За господарськими і біологічними особливостями та міс-

цем виведення ці породи поділяються на британські м’ясні

скороспілі (шортгорська, герефордська, абердин-ангуська,

галловейська), великорослі франко-італійські (шаролезька,

лімузинська, кіанська), американські м’ясні (санта-гертру-

да, біфмайстер, брангус, брафорд, чарбрей, барзона) і віт-

чизняні (українська м’ясна, волинська м’ясна, подільська

м’ясна і асканійська м’ясна).

Британські скороспілі породи

Великобританія є однією з провідних країн з розвитку

племінного тваринництва. Методи ”скотарського мистецт-

ва” по створенню порід худоби, як й інших видів сільсь-

когосподарських тварин, а також поліпшенню існуючих

зародилися саме тут. Інтенсифікації тваринництва сприя-

ли морська торгівля, розвиток промисловості та кормови-

робництва.

Великобританія – батьківщина скороспілих м’ясних

порід худоби: шортгорської, герефордської, абердин-ангу-

ської, галловейської. Вони стали основою для виведення у

різних країнах світу інших м’ясних порід.

Шортгорнська порода створена в Англії в ХVІІІ сто-

літті. Вона виділяється переважно м’яснимо типом і моло-

чно-м’ясним. У поліпшенні продуктивних ознак шортгорн-

ської породи першими почали роботу брати Чарльз і

Роберт Коллінги (їх вважають основоположниками завод-

ського мистецтва по створенню порід).

М’ясні шортгорни мають червону, червоно-рябу, чалу і

білу масть. Успадкування масті проміжне. За будовою тіла

шортгорни мають низькі кінцівки, компактні, скороспілі.

Молодняк відрізняється високою інтенсивністю росту.

Однак через велике відкладення жиру англійські шортго-

Розділ 5

135

рни не мали широкого розповсюдження як на батьківщині,

так і в інших країнах. Значно більшого попиту набули

м’ясні шортгорни шотландського типу. Імпортована шорт-

горнська худоба в північно-східну Шотландію набула де-

яких нових властивостей, тобто були створені м’ясні шорт-

горни нового типу.

М’ясні шортгорни мають високі м’ясні якості, скоро-

спілі. Маса корів – 500-600 кг, бугаїв – 800-1000 кг, но-

вонароджені телята мають живу масу 25-30 кг. При відго-

дівлі досягають 450 кг і більше, забійний вихід 65-70%.

М’ясо високої якості, ніжноволокнисте, мармурове. Про-

те, порівняно з іншими високоспеціалізованими м’ясними

породами, гірше оплачує корм приростами.

Молочна продуктивність худоби м’ясного типу – 1500-

2000 кг. Рихла конституція у тварин пояснюється зниже-

ною плодючістю. Надмірна рихлість і скороспілість шорт-

горнів зумовили різке скорочення поголів’я худоби. Але,

незважаючи на це, крупний тип і м’ясні якості худоби

можуть бути використані в сучасній селекції та створенні

нових порід і типів.

Герефордська порода. Із британських м’ясних порід

герефорди мали найбільший вплив на розвиток м’ясного

скотарства в багатьох країнах. За кількістю поголів’я по-

сідає перше місце. Сучасний тип в Англії представлений

крупними тваринами – жива маса дорослих корів – 600

кг і більше, бугаїв – 850 кг. Забійний вихід – 63-65%. Ге-

рефорди мають міцну конституцією, невибагливі до кор-

мів і добре використовують пасовища. Порода сформува-

лася при пасовищному утриманні тварин, тому вони мають

міцну конституцію, невибагливі до кормів і дуже однотипні.

Експорт тварин здійснювався в США і Канаду, де про-

водили роботу зі створення комолих герефордів. В нашу

країну також завозили тварин цієї породи як бугаїв-плід-

ників, так і маточне поголів’я. Їх головним чином викорис-

товували для промислового схрещування з червоною сте-

повою та іншими молочними і молочно-м’ясними породами.

Підпала Т.В.

136

Герефорди – це компактні тварини, що мають низькі

кінцівки. Масть – червона різних відтінків, голова – біла,

нижня частина тулуба, підгруддя, нижня частина кінцівок

та кисть хвоста білі. Порода скороспіла, при інтенсивному

вирощуванні кращі тварини вже в річному віці досягають

живої маси 450-500 кг. Телят вирощують на підсисі. Моло-

чність корів невисока – 1400-2000 кг. Корови добре виго-

довують телят, зберігаючи свою вгодованість.

Герефордська порода представлена тваринами крупного

і компактного типів (висота в холці 124 і 117 см). Крупний

тип перед забоєм має живу масу понад 600 кг, а компактний

– 500 кг. Забійний вихід відповідно – 62 і 63%. Жива маса

корів після 3-го отелення – 540 кг, а бугаїв – 950 кг.

Сучасна селекція спрямована на укрупнення тварин,

зниження зайвого осалення туш, а також на підвищення

молочності й плідності корів, та на використання породи

для відтвореного і промислового схрещування.

Абердин-ангуська порода виведена у північно-схід-

ній частині Шотландії, а саме у графствах Абердин і Ан-

гус, звідси й походить її назва.

Основою для виведення породи стала місцева пізньо-

спіла чорна комола, худоба грубої конституції, робочого

напрямку продуктивності. Був застосований тісний інбри-

динг, ретельно оцінювали екстер’єр тварин, відбирали їх

за м’ясністю, використовували підсисний метод вирощу-

вання молодняка і пасовищне утримання худоби.

Порода молодша порівняно з вищеназваними, але має

велику популярність завдяки скороспілості та якості м’я-

са, яке тонковолокнисте, соковите і відрізняється марму-

ровістю. У тварин дуже добре виражені м’ясні якості та

тип м’ясної худоби. Вони – комолі, чорної масті, добре

пристосовані до відгодівлі на грубих кормах.

Тварини компактні, мають невисокі кінцівки. Висота в

холці дорослих корів – 116 см, бугаїв – 127 см. Маса доро-

слих корів – 500-550, бугаїв – 750-950 кг. При інтенсивній

відгодівлі бички-кастрати до 15-16-ти місячного віку досяга-

Розділ 5

137

ють живої маси 450-460 кг, забійний вихід – 63-65%. Молоч-

ність корів низька і коливається в межах 1500-1700 кг.

Абердин-ангуси характеризуються високими аклімати-

заційними властивостями в помірній і холодній кліматич-

ній зонах. Їх завозили в Україну для промислового схре-

щування із червоною степовою породою.

Працюючи з породою, звертають особливу увагу на збі-

льшення розміру (зросту) тварин, зниження осалювання

худоби, підвищення молочності корів. Використовуються

абердин-ангуси у відтворному і промисловому схрещуванні.

Галловейська порода. Є найдавнішою серед м’ясних

порід Великобританії. Створена в суворих умовах півден-

но-західної частини Шотландії, графстві Галловей.

Тварини міцної конституції, мають вроджену здатність

протистояти найсуворішим кліматичним випробуванням –

вітру, зливам, холоду і снігу. Разом з тим худоба легко при-

стосовується до умов країн з більш тропічним кліматом.

Поширена в гірських районах Англії. Здатна випасатися

на високогірних пасовищах.

Тулуб у тварин компактний, ноги – короткі, кістяк

тонкий, але міцний. Масть – чорна, темно бура і сірувато

жовта з широким білим поясом від задніх кутів лопаток до

попереку; худоба комола. Споріднена абердин-ангусам, але

менш скороспіла. Кінцівки міцні, що зумовлено доланням

великих відстаней у пошуках корму. Взимку худоба обро-

стає довгою шерстю, що оберігає організм від холодів та

дощу. Жива маса дорослих корів 400-450 кг, бугаїв – 600-

700 кг. Забійний вихід – 65%. М’ясо мармурове і хорошої

якості. Молочність корів – 1500 кг.

Використовують тварин для поліпшення м’ясних якос-

тей при відтворному і промисловому схрещуванні.

Великорослі франко-італійські м’ясні породи

Найпопулярніші з них – французькі шаролезька, ліму-

зинська та італійська кіанська породи. Вони широко відомі

Підпала Т.В.

138

у світі через крупність, дуже високу енергію росту при не-

значних відкладеннях жиру і великій кількості м’язової тка-

нини. Ці породи відрізняються загальною відносною фізіо-

логічною пізньоспілістю. Потреба в нежирному, пісному

м’ясі приваблює скотарів з усіх країн до використання ви-

сокорослих порід романського походження.

Шаролезька порода виведена у Франції, в районі міста

Шароле, у ХІХ столітті з місцевої худоби білої масті. Вико-

ристовувалося схрещування із сименталами, тому їх об’єд-

нують подібність в екстер’єрі, зокрема лобастий тип бу-

дови черепа. Порода утворювалась під впливом попиту на

пісне м’ясо.

Особливістю породи є здатність тривалий час нарощу-

вати м’язову тканину, завдяки чому одержують багато піс-

ного м’яса. Ця здатність вироблена тривалою селекцією.

При інтенсивному вирощуванні вводять у раціон велику

кількість концентратів, коренеплодів.

Тип худоби змінювався від робочо-мясного до м’ясно-

го. Шаролезька худоба великоросла, м’ясного типу, відріз-

няється високими забійними якостями і здатністю до аклі-

матизації. Голова в неї широка, у лобовій частині коротка,

тулуб глибокий, довгий; спина і поперек довгі та широкі,

крижі широкі, добре обмускулені, кінцівки невисокі, кіс-

тяк міцний, мускулатура не рихла, рельєфно виділяється.

Недоліки екстер’єру: м’якість спини, роздвоєність холки і

піднесені крижі у корені хвоста. Масть тварин – кремо-

во-біла без плям.

Корови можуть мати живу масу до 1000 кг, бугаї –

1325 кг і навіть 1520 кг. У 12 місяців бугаї – 525 кг, тели-

чки – 360 кг; у 18 місяців – 650 і 448 кг. Забійний вихід

– 65-66%.

При створенні спеціалізованих батьківських ліній у м’яс-

них породах багато вчених мають велику надію на одну озна-

ку великої рогатої худоби, що за своєю сутністю є аномалі-

єю – це кулардність. Найбільше за цією ознакою досліджена

в Франції худоба породи шароле. Кулардну ознаку ще нази-

Розділ 5

139

вають деппелендерною, проявляється вона в гіпертрофії м’я-

зів стегон, плечей, тулуба і особливо біля крижів. Ця анома-

лія помітна рано і супроводжується вкороченням трубчастих

кісток, а потім зменшенням внутрішніх органів і кількості

жиру. Кулардна ознака буває у тварин більшості порід, але

частіше у тих, що мають більш розвинену м’язову тканину.

Разом з тим у таких тварин погіршується відтворювальна

здатність і пригнічується молочна продуктивність.

Молочність корів коливається від 1700 до 1900 кг, а

іноді досягає і 2500 кг. Телята до відлучення можуть мати

живу масу до 300 кг. При вирощуванні добовий приріст

становить 1036 г. Негативним є те, що маса новонародже-

них телят досить висока (40-45 кг), і це викликає усклад-

нення при отеленнях.

Порода розповсюджена в США, Канаді, Іспанії та

Англії. В Україну також було завезено тварин цієї породи

і створено племінний репродуктор у дослідному госпо-

дарстві НДІТ Лісостепу і Полісся УСРС. Використовують

для відтворного і промислового схрещування. За участю

шароле створено вітчизняні українську м’ясну і поліську

м’ясну породи.

Лімузинська порода виведена шляхом поліпшення мі-

сцевої аквітанської худоби південно-західної провінції Ліму-

зен. Тварини не вибагливі до умов годівлі та утримання,

конституційно міцні. За розмірами поступаються шароле,

тому отелення у них проходить легше. Масть – яскраво

червона, більш світла знизу черева. М’ясні якості добре

виражені, тулуб обмускулений. Висота у холці повновіко-

вих корів становить 128 см, бугаїв – 137-148 см. Жива маса

корів – 550-600 кг, бугаїв – 1000-1100 кг. Худоба легко

акліматизується і переносить суворі умови утримання, доб-

ре використовує пасовища, в тому числі на схилах гір. При

інтенсивній відгодівлі маса бугайців становить 459 кг, а туші

– 302 кг. У середньому забійний вихід – 60-65%.

Молочність корів – 1500-1800 кг, жива маса підсис-

них телят до відлучення – 240-300 кг.