Пальчевський С.С. Соціальна педагогіка

Подождите немного. Документ загружается.

71Розділ 1. Теорія соціальної педагогіки

лива інтонація виходить за рамки буденності й створює атмосферу очіку$

вання. Афективна повнота інтонації полегшує емоційну активізацію осо$

бистості, але приносить очікуваний результат лише тоді, коли є знаком ав$

торитету і вищої мотивації. Безбарвна ж інтонація здатна знівечити всю

суґестивну атмосферу, налаштовану на формування певної доцільної суґес$

тивної установки.

... Коли про щось він мову вів,

Здавалось, світ навкруг сірів,

І у фантазії людини

Поволі гасли всі картини.

Немов вода під дряхлий міст,

Текли слова, згубивши зміст.

І не хотілось щось питати.

Хотілось слухати і спати.

(С.Пальчевський).

Аби цього не трапилося, соціальний педагог повинен у процесі мов$

лення в міру необхідності виявляти свої емоції (щиро дивуватися, зацікав$

лено слухати співрозмовника, не приховувати почуття невдоволення, відпо$

відним чином реагувати на гумор, самому використовувати його). Тобто, як

прийнято у психотерапії, виявляти себе не «фасадом» чи «роллю», а бути

«живою людиною».

Інтонування певного повідомлення чи якоїсь щирої інформації не$

рідко відбувається у відповідному ритмі.

Ритм – один із елементарних засобів суґестії, оскільки суґестивні впли$

ви в медицині, мистецтві, педагогіці, торговій рекламі та інших сферах людсь$

кої діяльності завжди подаються ритмічно. Психотерапевти з досвіду зна$

ють, що часто ритмічні повторення лікувальних суґестивних впливів швид$

ше призводять до очікуваних результатів, ніж одноразові «торпедні», або,

навпаки, м’які. Значно більше впливає ритм тоді, коли він поєднується з

авторитетом в атмосфері інфантилізації.

Ритм здатний посилювати енергетику певної суґестивної формули,

що особливо яскраво спостерігається на мітингах, демонстраціях, різно$

манітних стихійних акціях протесту. В цьому випадку він часто поєднуєть$

ся з відповідними жестами, темпом руху натовпу. Інколи для посилення

суґестивного впливу на великі маси людей організатори акцій протесту

використовують швидку його зміну. Наприклад, натовп біжить до стін в’яз$

ниці. Створюється враження, що його вже ніщо не зупинить і стіни самі

72 С. С. Пальчевський. Соціальна педагогіка

впадуть перед ним. Але раптом перед стінами маси людей зупиняються.

Зрозуміло, що подібні випадки можуть призвести до численних травмувань

та інших нещасть, тому організаторам подібних акцій не варто вдаватися до

них.

Соціальному ж педагогу доцільно використовувати зміну ритму мов$

лення як в індивідуальному спілкування з клієнтом, так і у виступах пе$

ред численною аудиторією. Однак це повинно відбуватися у нерозривному

зв’язку із змістом висловлюваних думок на основі принципу єдності змісту

і форми.

Особливо, що важливо для соціального педагога, боготворить ритм

молодь. І це не дивно. У переважній своїй більшості вона яскравіше відчу$

ває життя, ніж люди старших вікових груп, бо ближче до його природи у

всіх її вимірах.

В ритмі серце наше б’ється.

В ритмі білий світ сміється.

Навіть по його закону

Сонце одяга корону.

(С.Пальчевський)

Наступним елементарним засобом сугестивації, на думку Г.К.Лоза$

нова, є концертна псевдопасивність, яка забезпечує умови виникнення

концентративної психорелаксації (концентрація уваги співбесідника або

групи людей у стані розслаблення, психологічного комфорту). Викорис$

тання її в навчанні зумовлює парадоксальний ефект надзапам’ятовуван$

ня (суґестивної гіпермнезії), яке супроводжується не втомою, а вражен$

ням відпочинку. Для створення зовнішніх умов концентративної психо$

релаксації Г.К.Лозанов у своїх експериментах використовував класичну

музику.

Давно вже в психотерапії усталилося твердження, згідно з яким на$

віювання відбувається тоді, коли той, хто піддається йому, знаходиться в

розслабленому стані. Чим глибшою є ця розслабленість, тим легше сприй$

мається навіювання. Опираючись на це, часто роблять помилкові вис$

новки стосовно того, що найсприятливішим для навіювання є стан гіпно$

тичного сну. Однак цьому суперечать факти, відповідно до яких навію$

вання у звичайному стані свідомості часто дають результати не гірші, ніж

навіювання у стані глибокого гіпнозу. Особливо чітко це спостерігається

у психотерапевтичній практиці, де внаслідок навіювання у звичайному

стані свідомості відбуваються різні вегетативні, біохімічні та інші зміни.

73Розділ 1. Теорія соціальної педагогіки

Стан концертної псевдопасивності подібний до дитячого ненапруже$

ного сприйняття навколишнього світу, або до настрою, який виникає на

концерті, упродовж якого глядачі не напружуються, не намагаються щось

запам’ятати або зрозуміти, а віддаються під владу спокійного, емоційного

сприйняття концертної програми.

Цей стан Г.К. Лозанов використовував у своїх експериментах для

розширення резервів пам’яті школярів та курсантів. «Фізична та інте$

лектуальна поведінкова пасивність, – писав він, – як ми вже вказали, не

є насправді цілковитою пасивністю людини, тому що одночасно із сприй$

няттям музичних звуків тривають складні внутрішні процеси, народжу$

ються настрої, виникають асоціації, ідеї. І все це, за умови фізичної та

інтелектуальної пасивності, не стомлює. На фоні такої концертної псев$

допасивності за наявності суґестивної установки на надзапам’ятовуван$

ня легше переборюються антисуґестивні бар’єри і вивільняються резервні

можливості психіки» (Лозанов Г.К. Сугестология. – София: Наука и из$

куство, 1971. – С. 247).

Соціальному педагогу доцільно використовувати концертну псевдо$

пасивність у ході проведення індивідуальних бесід з клієнтами у кімнаті так

званого психологічного розвантаження, де в затишній естетичній атмос$

фері можна використати фонову релаксуючу музику. Така обстановка може

допомогти перевести розмову в русло щирості.

На жаль, у науці немає однозначності у визначенні сутності поняття

навіювання. Ми схильні вважати, що найповніше і найточніше визна$

чення його сутності дав професор Г.К.Лозанов: «Навіювання – це форма

психічного відображення, в якому переважно на шляху неусвідомленої

психічної активності створюється спеціальна установка на розкриття

функціональних резервів людської психіки. Воно одночасно вміщує в

собі інформативний та алгоритмічно$перепрограмуючий аспекти. На$

віювання – результат переборення антисуґестивних бар’єрів у ході склад$

ного єдиного суґестивно$десуґестивного процесу, визначальну роль в

якому грає відношення засобів суґестивного зв’язку до неспецифічної

психічної реактивності» (Лозанов Г.К. Сугестология. – София: Наука и

изкуство, 1971. – С.247).

У цьому визначенні ми знаходимо поняття «спеціальної установки»,

яка «розкриває функціональні резерви людської психіки». Стосовно цьо$

го, як це очевидно, у Г.К.Лозанова дещо інше розуміння установки, ніж у

Д.М.Узнадзе і його школи. На думку болгарського вченого, звичайний тип

установки, як би він не нагадував деякі особливості навіювання, до кінця не

розкриває найсуттєвіше в суґестивних явищах, зокрема, спрямованість до

74 С. С. Пальчевський. Соціальна педагогіка

резервних можливостей людської психіки. Звичайний тип установки не

призводить до суґестивних явищ анестезії (обезболювання), гіпермнезії (над-

запам’ятовування) та ін. Відповідно, навіювання, як стверджує Г.К.Лоза$

нов: «використовує механізм установки, але установки особливого типу –

суґестивної установки (виділено авт.), за якої активізуються резервні мож-

ливості людської психіки. Навіювання через суґестивну установку взаємодіє

з усвідомленою психічною активністю, яка одночасно включає інформа$

ційний і алгоритмічний аспекти дій, інформація має значення до тих пір,

доки має алгоритмічні цінності. Вона має відношення і до програмуван$

ня. У цьому випадку навіювання як форма відображення, є суттєвим меха$

нізмом зрівноваження особистості середовищем. За такої умови воно пе$

редбачає прямий шлях активізації частини значних резервних можливос$

тей особистості в процесі її розвитку» (Лозанов Г.К. Сугестология. – Со$

фия: Наука и изкуство, 1971. – С.247).

Соціальному педагогу важливо чітко усвідомити вирішальне значення

суґестивної установки на активізацію та розкриття резервних можливос-

тей людської психіки в період формування рефлексу цілі клієнта, згідно з його

інтенційною спрямованістю. Без урахування останнього суґестивна установ$

ка рано чи пізно прийде в суперечність із внутрішньоінтенційними потре$

бами людини і виявиться штучно нав’язаною зовні. Тому їй має передувати

глибоке вивчення соціальним педагогом сфери глибинних інтересів підо$

пічного.

Навіювання в звичайному стані свідомості має різноманітні форми

вияву. В одному випадку, воно цілеспрямоване, в іншому, являє собою за$

гальний суґестивний фон. Часто має словесне оформлення, але може відбу$

ватися й без нього. Як би воно не було пов’язане з неусвідомленою психіч$

ною активністю, але часто має й усвідомлювані складові. Зважаючи на це,

Г.К.Лозанов визначає види навіювання феноменологічно з огляду відповіді

на такі запитання:

1.Яка цілеспрямованість навіювання ?

2.Яка участь соліста в оформленні навіювання ?

3.Яка роль свідомої участі під час сприйняття навіювання ?

Відтак, види навіювання за феноменологічним критерієм схематично

групуються таким чином:

$ за цілеспрямованістю:

1)загальний суґестивний фон;

2)спеціальні суґестії;

$ за словесним оформленням:

1)словесні навіювання;

75Розділ 1. Теорія соціальної педагогіки

2)несловесні навіювання;

$ за ступенем усвідомлюваності:

1)навіювання із усвідомлюваними складниками;

2)навіювання без усвідомлюваних складників.

Для формування цілеспрямованості навіювання важливим є розумін$

ня кількох обставин. Як наголошувалося, шляхом неспецифічної психіч$

ної реактивності до нас надходить величезна кількість сигналів з навко$

лишнього світу. Переважна частина їх залишається неусвідомленою, або

ж недостатньо усвідомленою. Але, незважаючи на це, вони мають навію$

вальний вплив. Однак не всі вони призводять до певних помітних змін у

психічних чи фізіологічних виявах особистості. Чимало цих сигналів

пізніше спливають у свідомості як певні суґестії, а ще більша частина

формує так званий суґестивний фон, який відіграє важливу роль під час

наступних суґестивних впливів. Він має не тільки загальне психічне, а й

оздоровче та педагогічне значення. Із специфічними особливостями

цього фону необхідно узгоджувати чинники і методи, що використову$

ються для цілеспрямованого навіювання. Однак загальний суґестивний

фон інколи допомагає реалізації такого навіювання, а інколи, навпаки,

заважає. Це буває в тих випадках, коли він суперечить змістовій скла$

довій навіювання.

Спеціальні навіювання, як і загальний суґестивний фон, використову$

ють можливості неспецифічної психічної реактивності, але цілеспрямова$

но застосовувати їх слід відповідно до з конкретних завдань в конкретних

обставинах. Для цього соціальному педагогу необхідна спеціальна підго$

товка, насамперед, у формі консультацій із психотерапевтом. Чогось особ$

ливого, надзвичайного тут немає. Адже відомо, що кожна людина має певні

суґестивні здібності, але щоб цілеспрямовано використовувати їх на прак$

тиці, потрібно набути первинних практичних навичок, які згодом можна

розвинути у ході виконання різної складності практичних завдань соціаль$

ної роботи.

Певні особливості має словесне оформлення навіювання. Найчасті$

ше таке оформлення розуміють у вигляді представлення необхідних ко$

ротких думок з відповідною імперативною інтонацією. Однак це не зав$

жди так. Існує ціла низка технік і методів вимови суґестуючих слів і

виразів з метою найповнішого використання засобів неспецифічної пси$

хічної реактивності. Насамперед, йдеться про такі психологічні інтонації

навіювального слова: 1) самовпевнений тон, який не терпить ніяких за$

перечень; 2) раптовий неачікуваний наказ; 3) тихі, ритмічні, «м’які» на$

віювання.

76 С. С. Пальчевський. Соціальна педагогіка

Для навіювання необов’язковим є словесне оформлення. Адже міміка

обличчя, вираз очей, ідеомоторні рухи, природний і соціальний декор у

поєднанні з іншими чинниками самі по собі здатні виявляти певний на$

віювальний вплив.

Г.К.Лозанову доводилося спостерігати велике розчарування недо$

свідчених суґестологів, які вперше зустрічалися з явищами навіювання і

впевнювалися в тому, що в них немає нічого таємничого і містичного.

Більше того, засоби і методи навіювання надзвичайно часто включають у

себе усвідомлювану складову, яка фіксує увагу і поза якою губляться не$

помітні на перший погляд подразники.

У випадках, коли навіювання розраховується переважно на автори$

тет, суґестологу$початківцю буває важко відрізнити усвідомлювану складо$

ву від інших чинників і побачити у чому виявляється сила авторитету – в

авторитеті особистості, ідеї, віри, догми, чи здорового глузду і т.д. Це поло$

ження болгарський учений вдало ілюструє прикладом із роману Ф.Достоє$

вського «Брати Карамазови». Йдеться про оповіяного ореолом святості стар$

ця Зосиму, до якого з округи приходими тисячі страдників, багато яких

насправді отримували полегшення і зцілення. Ось як виглядає сцена такого

зцілення в описі письменника: «Натовп згромадився біля сходів. Старець

усівся на верхній сходині з єпатрихіллю і почав благословляти жінок, які

з’юрмилися біля нього. Одна з них у нападі схопила його за обидві руки і в

тремтінні почала корчитися. Старець поклав їй на голову єпатрихіль, про$

читав коротку молитву, і вона тут же стихла і заспокоїлась. ...Багато із тих

жінок, що з’юрмилися біля неї , плакали від розчулення і захоплення вик$

ликаних таким ефектом, дехто проштовхувався , щоб поцілувати хоч би край

його одягу...».

Тут видно, що усвідомлювана складова у ході суґестивного впливу засо$

бами авторитету настільки виділяється на передньому плані, що за нею

надзвичайно важко відкрити вирішальні механізми неусвідомленої психіч$

ної активності.

Особливо чітко виділяється усвідомлювана складова в неочікуваних так

званих шокових навіюваннях, які нерідко використовували в медицині у

дні війни. У цих випадках раптові навіювання шокували хворого своєю нео$

чікуваною силою і грубістю.

Можливість використання подібних навіювань соціальним педаго$

гом можна виправдати лише вкрай критичною ситуацією, яка вимагає

свого беззаперечного негайного розв’язання в позитивному напрямі й обу$

мовлюється, насамперед, інтересами самого ж клієнта. За такої умови

шокове навіювання асоціюється з відомим методом «вибуху» А.С.Макарен$

77Розділ 1. Теорія соціальної педагогіки

ка. Однак навіюваний цим способом афект може привести до доволі сумних

наслідків. Такий психошок здатний викликати значні ускладнення у лю$

дей, хворих на мозковий атеросклероз, серцево$судинну недостатність тощо.

Р.Тарханов (1886) ілюструє цю небезпеку прикладом хворої Ш.Ріше, яка під

впливом навіяного афекту втратила свідомість, а серцева діяльність і дихан$

ня в неї зупинилися на півхвилини.

Противагою раптовим шоковим методам навіювання є тривалі одно$

манітні ритмічні суґестивні впливи, які також можуть задіювати неспеци$

фічну психічну реактивність і сприяти переборенню антисуґестивних

бар’єрів. Тут теж є усвідомлювана складова, яка не заважає навіюванню.

У медицині інколи використовують суґестивний метод логічного пере$

плутування і дезінформації. У цьому випадку використовують змістові сис$

теми, які складаються з переплутаних розмов, неясних асоціацій, непра$

вильних розмірковувань. Логічне мислення замінюється штучними супе$

речностями і переривчастим мовленням. У цих умовах навіювання подається

впевнено, швидко і настійливо. У хворого немає часу його оцінити і він

реагує на нього з полегшенням, якщо воно побудоване так, що сприймаєть$

ся несуперечливо. Елементи усвідомленості тут також спостерігаються. Вони

ж знаходять своє місце і в умовах ларвіруваного або побічного навіювання,

яке, зокрема, широко застосовується в так званій плацеботерапії. Під час

лікування її засобами хворому пропонують індиферентний засіб, навіюю$

чи, що він має великий лікувальний ефект. Вирішальним тут є те, з якою

інтонацією і з яким жестом подаються хворому ліки.

Ще одним методом навіювання, який включає в себе усвідомлювану

складову, є метод мотивованого навіювання. Мотивація і логіка створю$

ють упевненість у дотриманні вимог здорового глузду, що сприяє підви$

щенню авторитету джерела інформації та його суґестивної сили.

Насамперед, для лікувальних цілей у лабораторіях НДІ суґестології

(м.Софія) під керівництвом Г.К.Лозанова розроблені суґестивні метод ше$

поту і метод сноподібного дихання (1963). У першому випадку суґестивні

лікувальні впливи подаються під порогом розрізнення, а інколи – під по$

рогом слуху. У другому – надпорогові сигнали поступають у загальний суґе$

стивний фон із дихальних рухів лікаря.

Упродовж тривалої суґестивної практики Г.К. Лозанов дійшов до вис$

новку, що з втратою усвідомлюваної складової навіювання втрачається його

значна частина, яка створює загальний суґестивний фон.

Однак деякі невеликі суґестії можуть бути без елементів усвідомле$

ності. Але ця група методів суґестування не розроблена ще настільки, аби

широко використовуватися в будь$якій практиці.

78 С. С. Пальчевський. Соціальна педагогіка

Талановитий соціальний педагог у власній соціально$педагогічній

діяльності за умови необхідності завжди зможе, керуючись принципом «не

нашкодь», знайти ті конкретні обставини, які допоможуть йому використа$

ти певний метод навіювання для вирішення конкретних завдань соціалі$

зації особистості.

Головне, потрібно пам’ятати, щоб суґестивні установки не входили в

суперечність з внутрішньоінтенційною спрямованістю клієнта, не ство$

рювали ситуацію штучного зовнішнього нав’язування і таким чином із

часом не призводили до внутрішньоособистісного конфлікту.

79Розділ 1. Теорія соціальної педагогіки

Питання і завдання

1. Суґестологія як наука.

2.Роль та місце навіювання в соціалізації людини.

3.У чому виявляється діалектичний зв’язок між навіюванням і пере$

конанням?

4.Модель механізму навіювання у процесі соціалізації особистості.

5.Поняття про антисуґестивні бар’єри.

6.Розкриття засобами навіювання інтелектуальних, фізичних та во$

льових резервів клієнта.

7.Складні та елементарні засоби суґестивації. Їхнє місце та роль у на$

віюванні в процесі соціалізації особистості.

8.Зняття негативних суґестивних комплексів у клієнта засобами де$

суґестивно$суґестивного впливу.

9.Використання соціальним педагогом суґестивних установок у ході

виконання завдань соціалізації особистості.

10. Навіювання у звичайному стані свідомості. Форми його вияву.

11. Методи навіювання з усвідомлюваною складовою у звичайному

стані свідомості. Можливості використання їх у роботі соціального педа$

гога.

Рекомендована література

1.Лозанов Г.К. Сугестология. – София: Наука и изкуство, 1971.

2.Пальчевський С.С. Суґестопедагогіка. – Рівне: видавничий центр

РДГУ, 2002.

3.Шварц И.Е. Внушение в педагогическом процессе. – Пермь:

ПГПИ,1971.

4.Бассин Ф.В., Рожнов В.Е. О современном подходе к проблеме нео$

сознаваемой психической деятельности (бессознательном) // Вопросы фи$

лософии. – 1975. $ № 10. – С. 94$109.

5. Татенко В.О. Методологічний аналіз соціально$психологічної сут$

ності навіювання (суґестії) // Психологія: Республіканський науково$мето$

дичний збірник. – К.: Рад. шк., 1976. – Вип. 15. – С. 3$10.

80 С. С. Пальчевський. Соціальна педагогіка

1.5. Екопсихологічна система особистості.

Вплив мікрочинників соціалізації на її

формування

По силі потоку в ріці дізнаються

про дощ, який пройшов у її джерел.

Харібхадра

Поняття про психотехніку та екопсихологічну систему.

Мікрочинники соціалізації: сім’я, сусідство,

мікросоціум, групи ровесників, виховні організації.

Соціалізація дітей та підлітків ненормативного

психічного розвитку. Соціальний педагог як психолог та

психотерапевт.

До мікрочинників соціалізації прийнято відносити сім’ю, сусідство і

мікросоціум, групи ровесників, різноманітні виховні організації.

Розглядаючи їхній вплив на формування людської свідомості, на$

самперед, звернемо увагу на роль у процесі соціалізації різноманітних пси$

хотехнічних систем, під впливом яких з найранішого віку знаходиться

людина.

Саме поняття «психотехніка» (від гр. tehne – мистецтво, майстерність)

означає галузь психології, яка вивчає проблеми практичної діяльності

людей у конкретно$прикладному аспекті (Психология. Словарь / Под

общ. ред. А.В.Петровского, М.Г.Ярошевского. – М.: Политиздат, 1990. –

С. 326). На думку дослідниці проблем взаємозв’язків соціальної педагог$

іки з психологією і психотехнікою Г.А.Глотової, психотехніка – це «зав$

жди визначений набір прийомів і засобів, стихійно або цілеспрямовано

використовуваних для досягнення виховних цілей, різних у різний істо$

ричний час і в різних соціальних спільностях» (Глотова Г.А. Социальная

педагогика, психология и психотехника // Социальная педагогика: тео$

рия, методика, опыт исследования. – Свердловск: Изд$во Уральского ун$

та, 1989. – С. 43).

Складною історично розвинутою психотехнічною системою є релі$

гія. Християнство, зокрема, упродовж двох тисячоліть удосконалювало свої

прийоми і засоби, які поступово ввійшли в плоть і кров віруючих.