Пальчевський С.С. Соціальна педагогіка

Подождите немного. Документ загружается.

41Розділ 1. Теорія соціальної педагогіки

бальних проблем людства в умовах гармонізації внутрішньоособистіс$

них і загальносуспільних інтересів.

У традиційній європейській науці вихідною точкою соціалізації

прийнято вважати народження дитини. Однак сучасні науково$експе$

риментальні дослідження ставлять під сумнів цей погляд, оскільки він

не враховує форму психіки людини в ембріональному стані. Очевидно,

неспроста в багатьох східних країнах народження людини відраховують

не від появи на світ, а від дня зачаття. Така позиція певним чином підтвер$

джується в роботах відомого дослідника психології С.Грофа, якому вда$

лося експериментальним шляхом відтворити складність багатого психі$

чного життя у перинатальному (допологовому) періоді розвитку люди$

ни. Він доводить, що під час пологів людина втрачає у пам’яті зміст сво$

го попереднього життя, яке транслюється на рівні несвідомості у вигляді

своєрідних семантико$психологічних структур, що закладають основи

ментальності людини, впливаючи на її свідомість і діяльність та форму$

ючи ядро особистості.

Стосовно цього слід згадати, що в езотеричних науках, на відміну

від традиційної психології, яка не співвідносить поняття душі з певним

морфофізіологічним субстратом в організмі, серце вважається вмістили$

щем душі, яка започатковує свій розвиток і зачаття як енергетичного і

фізичного першопочатку людини. В основі цього положення лежить за$

гальна філософська концепція єдності всього живого у Всесвіті посеред$

ництвом цілісної системи тонких енергетичних тіл. Близький до цього

зороастризм стверджує, що дитина в лоні матері щомісяця набуває пев$

них психофізіологічних і духовних якостей згідно з тим чи іншим зна$

ком Зодіака.

На основі сучасних психолого$педагогічних тлумачень таких ро$

зумінь вироблено засади гармонійного розвитку плоду з урахуванням

відповідних психологічних настанов і поведінки батьків та суб’єктивної

активності дитини. Стосовно цього для молодих батьків у колективному

збірнику науково$педагогічних матеріалів «Молодь і дозвілля» пропо$

нується ціла низка порад, які супроводжуються відповідними комента$

рями та інформацією. «Першого місяця від зачаття – пише автор, – в

дитини закладається потенційна життєва енергія «Я», його дух, творчість,

фізична природа, формування чоловічих початків (за східною терміно$

логією «янь») свідомості (!) і вироблення свого ставлення до батька. У

порадах батькам цього періоду на перше місце висувається турбота про

своє фізичне і моральне здоров’я. Упродовж другого місяця відбувається

формування Душі, підвалин сфери несвідомого та інших якостей, що

42 С. С. Пальчевський. Соціальна педагогіка

виявляють жіночу природу «інь», емоції та інстинкти. На третьому місяці

закладаються основи творчих задатків, сила волі й духу, прагнення до сво$

боди. У цей період особливо чутливо у психіці дитини закарбовується

ставлення матері до неї. Якщо, наприклад, матір переживає почуття не$

вчасності, недоречності дитини, то в її серці будуть закладатися жорстокість

і ненависть до оточення, душевний надлом і неповноцінність, скривд$

женість. Інтелектуальні здібності формуються, переважно, на четвертому

місяці, а для батьків у цей час бажаним є щиросердне спілкування з ото$

ченням і заняття інтелектуальною працею. П’ятий місяць визначає став$

лення до суспільних питань і соціальних вартостей, батьки мали б особли$

во зосереджуватися на духовних інтересах. На шостому місяці формується

почуття прекрасного, батькам варто уникати почуттів туги й самітності.

На восьмому місяці й дев’ятому в дитини (плоду) формується космічна

свідомість, висока любов до всього живого, почуття свободи й спорідне$

ності зі всім світом» (Безпалько О.В., Капська А.Й., Куєвда В.Т., Щерба$

кові К.В. Молодь і дозвілля: теорія, методика і практика роботи з підлітка$

ми та молоддю за місцем проживання. – К., 1994. – С.9$10).

На основі цього робиться висновок стосовно того, що використання

сучасних методів дослідження у психіатрії та трансперсональній психо$

логії дозволяє розглядати перинатальний період у житті людини як пов$

ноцінний поруч з іншими періодами постнатального життя, бо на клітин$

ному рівні кожний індивід несе в собі самобутній досвід перебування у

лоні матері, і цей період, на думку дослідника, є визначальним, порівня$

но з наступними.

Так чи інакше, але сьогодні вже безперечно доведено, що найменші відхи$

лення від норми в ембріональному періоді та впродовж пологів впливають на

доросле життя людини. Тривалий час наївні уявлення про соціалізацію як

простий процес навчання та виховання нерідко породжували і продовжують

породжувати безвідповідальність молодих батьків перед долею своїх на$

щадків. Цигарка в руці майбутньої матері, випадковий статевий зв’язок у

підворітні, зловживання спиртним майбутнього батька, сварливість чи не$

врівноваженість обох – далеко не дрібниці. Це завершальні штрихи в літо$

писі тієї крихітки – таємниці, яка має народитися до життя. Бо

...То є не «чиста дошка» в сірих буднях,

Яка жде букви першої на сході дня.

То «чорний ящичок», послання у майбутнє,

Яке з батьками пише вся рідня.

(С.Пальчевський)

43Розділ 1. Теорія соціальної педагогіки

Таким чином, дитина, народжуючись, приносить із собою певний «спа$

док», який є вихідною основою для подальшого руху вперед. До, образно

кажучи, уже написаного на дошці її життя починають додаватися нові на$

писи, зроблені кожним прожитим днем, місяцем, роком. Попереду – не$

відомий шлях, про який вона сама не здогадується. Шлях, який нерідко

уявляють лише батьки, спираючись на власні уподобання та можливості,

часто не враховуючи здібностей, задатків і внутрішньоінтенційної спрямо$

ваності дочки чи сина. Попереду – вибір. Один із можливих напрямів – це

напрям, за теорією М.Хайдеггера, в бік «стандартизованої» людини, «не$

справжньої», яка, як уже говорилося, віддана на заклання чужим їй, «усе$

редненим» стереотипам поведінки. Таких «відчужених» від самого себе лю$

дей, на жаль, більшість. Відповідно до теорії марксизму ці «відчужені», «ча$

сткові люди» є жертвами суспільних відносин, які панують у світі «потрійної

фетишизації» товару, грошей, капіталу. Цим самим «плінтусна методоло$

гія», як нерідко називають методологічні підходи марксизму, приписує

людині роль пасивного спостерігача власної долі, який не усвідомлює, що

він, як уже згадувалося, є для себе єдиним, незамінним поводирем із лабі$

ринту відчуження до справжнього, автентичного існування. Другий напрям

– це напрям, згідно із позицією екзистенціалізму, до справжньої автентич&

ної людини. На цьому шляху необхідно, щоб у людині пробудилися дріма$

ючі до певного часу можливості осягання структур та елементів («екзистен$

ціалів») суто людського існування. Для цього потрібно не лише осягнути

власну унікальність, внутрішньоінтенційну неповторність, а й повірити у

можливість їхньої реалізації.

Ситуація вибору або, відповідно до теорії філософії нестабільності, точ$

ка біфуркації в розвитку молодої людини як складно організованої системи

наступить після здобуття обов’язкової середньої освіти. Це буде чи не пер$

ша складна ситуація, коли молода людина вирішуватиме, в якому напрямі

вийти у самостійну життєву дорогу: в напрямі усереднених стереотипів «стан$

дартизованої» людини чи повернути в бік до «самого себе», щоб, ставши

автентичною людиною, розірвати кайдани відчуження. Але до цього слід

хоч би в найзагальніших рисах «побачити себе», розширити коло необхід$

них для життєвого вибору флюктуацій. Дитина ж стихійна у своїх уподобан$

нях, далека від процесів самоспостереження та самоаналізу, тому без допо$

моги батьків, вихователів дитсадка, учителів, усіх, хто причетний до її со$

ціалізації, – обійтися важко.

Першими «божими іскрами», які намагаються просвітити дитині чи

й підлітку шлях до самого себе, є імпресинги. Їхні роль і місце в реалізації

людиною власного таланту відкрив один із перших радянських генетиків

44 С. С. Пальчевський. Соціальна педагогіка

В.П.Ефроїмсон (1908$1989). Дійшовши до висновку, що зародження по$

тенційного генія чи видатного таланту визначається, насамперед, генетич$

ним чинником – тим співвідношенням генів, які наділяють запліднене яйце

винятково сприятливою комбінацією успадкованих задатків, учений вва$

жає, що розвиток цих задатків значним чином визначається соціальними

чинниками – матір’ю, сім’єю, суспільством. Однак не слід забувати, що

кожна дитина унікальна у своїй внутрішньоінтенціній суті та «генетично$

му» спадку. Тому результат такого впливу середовища певним чином зале$

жить від успадкованих задатків, оскільки при одних і тих само вроджених

властивостях один і той само вплив може призвести до абсолютно проти$

лежних результатів.

Вияснити, яким чином середовище впливає на конкретну людину допо$

магає етологія – наука про поведінку тварин. У цій науці є термін «імпринтінг»

(буквально – закарбування). Його приклад давно відомий: якщо гусенята,

які щойно вилупилися із яєць, побачать біля себе будь$яку рухливу істоту, чи

то собаку, чи людину, то вони вервечкою підуть за ними. Цей інстинкт, буду$

чи міцно закріплений, спрацьовує тільки тоді, коли істота рухається у мо$

мент появи гусенят на світ, тобто враження повинно відбуватися в конкрет$

ний, «критичний», закріплений у задатках для цього виду момент. Якщо

трішки пізніше – такого закарбування вже не буде.

В індивідуальному розвитку кожної людини також є «критичні» момен$

ти, під час яких, стверджує вчений, певні впливи зовнішнього середовища

викликають найсильніші та найглибші враження. До того ж у людини таких

критичних моментів кілька, і припадають вони на різні стадії не тільки дитя$

чого й підліткового віку, а й віку немовлят. Подібні закарбування в людини

називають імпресингами. Для різних людей ними слугують різні явища, об’$

єкти, предмети і т.д. Вибірковість об’єктів імпресингу визначається конкрет$

ним співвідношенням вроджених якостей людини.

Наприклад, для Авраама Лінкольна імпресингом став вигляд прекрас$

ної дівчини$креолки, яку продавали на ринку рабів. Для Софії Ковалевсь$

кої – ряди великих цифр на стінах, обклеєних папером (у будинку готу$

валися до ремонту). Майбутній ученій тоді було три роки. Імпресинги –

це і почута музика в «потрібний» момент, і побачена картина, і бабусина

розповідь, що потрясла душу, і запах фіміаму, який дитина вдихнула се$

ред палаючих свічок урочистого пасхального храму.

«Імпресинг – підсумовує В.П.Ефроїмсон, – часто на все життя, але

завжди – на дуже тривалий час визначає багаточисленні мотиви діяльності

людини, її цілі, її оціночну шкалу» (Эфроимсон В.П. Гениальность. «Бо$

жий дар» или естественный феномен? // Народное образование – 1991 –

№3. – С.131 ).

45Розділ 1. Теорія соціальної педагогіки

У всіх людей є вікові періоди, в які імпресинги справляють макси$

мальний вплив, але ці періоди, на жаль, достатньо не визначені. Теорія

імпресингів В.П.Ефроїмсона допомагає зрозуміти кілька суттєвих мо$

ментів, які означує сам учений. По$перше, якщо є можливість точно виз$

начити імпресинг, який справив сильне враження на людину, тоді стає

зрозуміло, чому з конкретного генотипу розвивається певна, конкретна

унікальна особистість. По$друге, стає зрозумілим, чому одні й ті ж самі

впливи, припадаючи на різні вікові періоди, виявляють нерівнозначну

дію. По$третє, з’ясовується, чому навіть із однаковими успадкованими

задатками люди бувають різними і непередбачливими. По$четверте, виз$

начається причинне обумовлення однієї із загадок дитинства – чому сфор$

мовані в ньому уявлення, незважаючи на те – правильні вони чи ні, важко

перебороти нерідко навіть у дорослому віці. Виходячи з цього, вчений

стверджує, що істинна психобіографія визначається переважно імпресин$

гом, а не життям узагалі.

Якщо розглядати людину із синергетичного боку огляду як складно

організовану нестабільну систему, то в стані нестабільності в точці біфур$

кації імпресинг відіграє нерідко роль вирішальної флюктуації, яка спричи$

няє зміну руху системи і виводить її на новий рівень. Таким чином, розгадка

таємниці імпресингу стає розгадкою таємниці вирішальної флюктуації пев$

ної точки біфуркації і дає можливість людині більш чи менш точно перед$

бачити, якою буде конкретна якість того нового явища (чи групи явищ), що

виникне після проходження нею як складно організованою нестабільною

системою нестаціонарного стану.

Перед батьками, вихователями, вчителями у цьому випадку стоїть

потрійне завдання. Насамперед, слід уважно вдивитися в найменші нюан$

си поведінки дитини, її реакцій, щоб уловити момент найвищої сприятли$

вості й ті впливи, які справляють найсильніше враження. По$друге, будь$

якими засобами створювати умови для формування педагогічно доцільного

імпресингу. По$третє, опираючись на батьківський і педагогічний такт, на$

магаатися самим створити оптимальний імпресинг.

Наступне завдання батьків та вихователів полягає в тому, аби на основі

вивчення задатків дитини, імпресуючої дії окремих структур буття визна$

чити найближчу перспективу її внутрішньоінтенційного розвитку, який

сприяв би первинному саморозвитку унікальності.

Другий крок – створення первинних ситуацій успіху вихованця у пер$

винній референтній групі. Не слід чекати, коли вони виникнуть стихійно.

Їх потрібно наближати до дитини цілеспрямовано. Уже перша така ситуа$

ція вимагає синергетичного підходу. По$перше, у цей час наставникам

46 С. С. Пальчевський. Соціальна педагогіка

слід чітко усвідомити, що дитині як складно організованій системі не

потрібно нав’язувати шляхи її розвитку. Навпаки, слід намагатися зро$

зуміти, як сприяти її власним тенденціям, як виводи із складної систе$

ми її шляхи. По$друге, перший результат власних зусиль потрібно підда$

ти негайному аналізу в плані його співставлення з метою цих зусиль.

Коли ж цей результат приходить у суттєву суперечність з метою організа$

ційних дій, то це означає, що такі дії, як сила, що створює, вийшли за

свою межу і перетворилися в силу, що руйнує. У цьому випадку не$

обхідні негайні суттєві корективи процесу організації дій і тієї мети, яка

їх визначає.

Первинні ситуації успіху необхідно неодноразово закріплювати. За такої

умови спрацьовує діалектичний закон переходу кількісних змін у якісні.

Рано чи пізно дитині стає «тісно» в рамках цих ситуацій. Поступово визрі$

вають напрями середньої перспективної лінії. Нерідко ці напрямки бачить

сама дитина, яка в цей час уже навчається в школі. Відчуваючи це набли$

ження певних якісних змін, учень стихійно розпочинає пошуки вторинної

референтної групи. Завдання батьків і соціальних педагогів у цей період

полягає, насамперед, в допомозі організаційного характеру. Використову$

ючи досвід дорослої людини, підопічному слід допомогти чітко накресли$

ти лінію середньої перспективи, визначитися стосовно вторинної референ$

тної групи чи груп, намагатися будь$що забезпечити необхідними інфор$

маційними матеріалами. Найважче в цьому випадку дається соціальним

педагогам виховання в підопічного вміння сприймати та опрацьовувати такі

матеріали на емоційно$образній основі, що надзвичайно важливо для са$

морозвитку молодої людини, виходу її на власну унікальність, талант, а,

можливо, й геніальність.

...Коли розв’язував задачі,

У дивний світ ступав неначе,

Де кожна формула була,

Як черемшина, що цвіла

У хащах цифр, позначень, дій,

В які з$під довгих$довгих вій

Промінчик пошуку сковзав

І сонцем радісним палав.

А поряд Гриць – сусід, «ледащо»

Готовий вмерти у тій «хащі».

(С.Пальчевський)

47Розділ 1. Теорія соціальної педагогіки

Художньо$образне мислення для майбутнього талановитого фахів$

ця не забаганка, а практичний інструментарій, загальновизнаний у світі

великих людей планети. Відомий російський вчений$винахідник К.Е.

Ціолковський вважав, що в будь$якій великій практичній справі обо$

в’язково спочатку іде думка, після неї – «фантазія, казка», за ними –

науковий розрахунок, і, зрештою, «коронує» все це виконання. Академік

В.І.Вернадський був твердо впевнений у тому, що все, що людство знає,

воно знає, дякуючи мрійникам, фантазерам і «вченим поетам». Подібні

думки дали право французькому скульптору Огюсту Родену стверджува$

ти, що світ буде щасливим лишу тоді, коли у кожної людини буде «душа

художника». Російський вчений, доктор медичних наук, автор сучасного

оригінального напряму в медицині, пов’язаного з розробкою проблем

центральної регуляції психофізіологічних станів, Е.М.Каструбін вважає

навіть за необхідне розробку і введення в школах обов’язкової програми

розвитку образного мислення, оскільки воно має не лише велике зна$

чення для інтелектуального зростання особистості, а й відіграє велику

психогігієнічну роль, благотворно впливає на здоров’я людини, стиму$

лює до творчості.

Після вторинних ситуацій успіху у вторинних референтних групах

ідуть чергові. Розвиток клієнта (так будемо називати людину, яка з допо$

могою соціального педагога поступово виходить на шлях автентичного

життя) як складно організованої нестабільної системи підкоряється відо$

мим нам закономірностям, що обґрунтовані у філософії нестабільності.

Для клієнта як згаданої системи, що розвивається, властивий відо$

мий нам дивний аттрактор. За такої умови система рухається від однієї

точки стабільності до наступної детермінованим чином. У чередуванні

стабільних періодів (аттракторів) з нестабільними (точками біфуркації)

важко передбачити кінцеві результати розвитку клієнта як складної не$

стабільної системи. Але в межах певного стабільного періоду можна. У

цей час з’являється можливість на основі короткочасних прогнозів по$

турбуватися про створення найсприятливіших умов для саморозвитку

системи. Межі стабільності у нашому випадку співпадатимуть з межами

чергових ситуацій успіху в чергових референтних групах. Удосконалення

майстерності клієнта, розвиток його здібностей, задатків відбуватиметься

за діалектичним законом переходу кількісних змін у якісні. Такий пе$

рехід матиме місце в періоди нестабільності (точках біфуркації). Ці мо$

менти в житті людини досить часто носять революційний, переламний

характер. В одних випадках вони відіграють позитивну роль, в інших –

негативну. Справа в тому, що в періоди стабільності, в «рівновазі», образ$

48 С. С. Пальчевський. Соціальна педагогіка

но кажучи, світоглядні обрії людини обмежуються звичним колом

«сусідів», які складають своєрідну систему нижчого порядку. Для того

щоб побачити подібну систему вищого порядку і ввійти в неї, необхідно

пройти точку біфуркації. Однак такий перехід відбувається не механіч$

но, і не завжди легко дається людині. На цій «дорозі до самого себе»

нерідко доводиться проходити крізь тумани сумнівів, вагань, остраху, не$

порозумінь із найближчими людьми. Часто тут необхідна міцна віра у

власні потенційні можливості, сила волі, готовність до боротьби. Право

переходу точки біфуркації необхідно заслужити відповідними кількісни$

ми змінами в розвитку себе як системи. Результат накопичення таких

змін – поява почуття тісноти у межах тієї системи, складовою якої є

клієнт. Коли ж кількісних змін недостатньо, перехід через точку біфур$

кації віддаляється і в певному напрямі розвитку людини може взагалі не

відбуватися до кінця життя.

Перехід через цю точку відіграє негативну роль у тому випадку, коли в

силу дії відповідних флюктуацій людина вибирає напрями руху в проти$

лежний бік від руху до «себе самого», тобто коли цей рух не співвідноситься

з внутрішньоінтенційною спрямованістю, успадкованими й розвинутими

здібностями і задатками.

У період нерівноваги, який згідно з закономірностями філософії

нестабільності призводить до «безпорядку», з’являється можливість уні$

кальних подій, випадковостей, які, у свою чергу, створюють нові, непе$

редбачені раніше можливості. Як правило, результатом цього стає ба$

чення клієнтом свого нового, унікального місця в суспільстві і світі, яке

уже не співпадає з тим баченням, що сформувалося в межах системи ниж$

чого порядку. З’являються нові стимули для вдосконалення, росту, роз$

витку.

У зв’язку з переходами через точку біфуркації кількість завдань у

соціального педагога значно зростає. Насамперед, вони випливають з

необхідності підведення підопічного до точки біфуркації, що на прак$

тиці часто пов’язується з плануванням подальших перспективних ліній

розвитку, чергових ситуацій успіху в чергових референтних групах. По$

трібно також потурбуватися про створення необхідних умов для відпо$

відних кількісних змін, які з часом повинні призвести до якісних. Такі

кількісні зміни, зрозуміло, пов’язуються з ростом майстерності людини

як певного виконавця, з подальшим розвитком успадкуваних здібностей

і задатків.

Соціальному педагогу не слід боятися періодів нестабільності в житті

клієнта. Необхідно пам’ятати, що вони почасти несуть нові можливості.

49Розділ 1. Теорія соціальної педагогіки

Головне в цей час – вивчення структури і динаміки внутрішніх тенденцій

підопічного, визначення шляхів і способів їх стимуляції. За такої умови,

опираючись на внутрішні механізми самоорганізації людини, говорячи

мовою синергетики, можна свідомо ввести в середовище необхідну флюк$

туацію, тобто, за образним висловом С.П.Курдюмова, уколоти його в

потрібних місцях і тим самим спрямувати його рух у доцільному напрямі,

але знову ж таки не за певними безпідставними забаганками, а за потен$

ційними можливостями цього середовища, які, зокрема, зумовлюють

його самоорганізацію. Соціальний педагог у цьому випадку повинен не

забувати, що його вибір обмежений можливостями клієнта, який володіє

у цьому розумінні власною свободою.

Ситуації успіху самі собою можуть і не забезпечити відповідної ди$

наміки розвитку особистості відповідно до внутрішньоінтенційної спря$

мованості без одночасного формування необхідних рис характеру: напо$

легливості в досягненні поставленої мети, віри у власні сили та перспек$

тиви життя з огляду на власні потенційні можливості, а не на кон’юнкту$

ру сьогодення.

Важливою ділянкою роботи соціального педагога у цьому напрямі є

десуґестування в клієнта соціально та історично напластованих уявлень як

про межі можливостей людини взагалі, так і самого підопічного зокрема.

Проблеми такого десуґестування розглядає суґестологія – наука про

навіювання. Зрозуміло, що у нашому випадку йдеться про широко вико$

ристовувані суґестивні (навіювальні) впливи у звичайному стані свідо$

мості, які здійснюються усім багатством, згідно з суґестологічною терм$

інологією, неспецифічною психічною реактивністю (поглядом, інтона$

цією, ритмікою, мовленням, виразом обличчя, рухами рук, поставою тіла

і т.д.). Важливу роль у цьому випадку відіграє формування необхідних

психологічних установок відповідно до теорії відомого грузинського вче$

ного Д.М.Узнадзе і його школи.

Проблема соціального та історичного обумовлення напластованих

уявлень про межі можливостей людини безпосередньо пов’язана з про$

блемою формування, за теорією екзистенціалізму, «несправжньої», «стан$

дартизованої» людини, яка, як уже згадувалося, віддана на заклання чу$

жим для неї «усередненим» стереотипам поведінки. Шлях до справж$

ньої автентичної людини неможливо пройти, якщо не вирішити першу

із названих проблем. Життя ж «усередкованої» людини нерідко в потає$

мних глибинах душі викликає гіркоту почуття власної нереалізованості

та неповноцінності.

50 С. С. Пальчевський. Соціальна педагогіка

...Приснилося, що я відстав від себе,

І кінь мій вдаль без вершника помчав.

Я ж на узбіччя впав перед обличчям неба,

В якому вечір золотом палав.

Усе ... Нема ... не дожену ніколи ...

Уже на обрії видніється мій кінь,

І бачу вічність ген за видноколом,

І згорблену свою втікачку$тінь.

(С.Пальчевський)

Проблема збереження у собі «самого себе» нерідко вимагає відмови від

узвичаєних стереотипів не тільки поведінки, а й мислення, яке повинно

розвиватися в руслі індивідуальної творчості, оскільки професійні й суто

житейські ситуації настійливо її потребують.

Кожна людини певним чином перебуває в полоні вироблених сус$

пільних стандартизованих суґестивних комплексів, які нерідко відіграють

негативну роль. Такі комплекси створюють певні межі не тільки у сфері

застосування наших фізичних сил, а й інтелектуальних. Наші можливості

існують начебто в двох вимірах. Перший – стандартизований, другий –

десуґестований, тобто звільнений від негативних суґестивних комплексів,

що сформувалися історично та соціально. Нерідко процес звільнення

людини від цих комплексів, тобто десуґестування, відбувається стихійно

під час критичних ситуацій. Прикладів цього можна навести чимало. Ось

кілька з них. Африка. Втікаючий від расистів негр перестрибує рів, шири$

на якого перевищує норму олімпійського рекорду із стрибків у довжину.

На ніжку дитині наїжджає колесо легкового автомобіля. Мати, худенька,

тендітна жінка, у пориві напруги зсовує його з ніжки. Тікаючий із концта$

бору в’язень із жердиною у руці перестрибує трьохметрову огорожу, яка

знаходиться під струмом. До цього він із жердиною не стрибав і, зрозумі$

ло, трьохметрової висоти не долав. Студент Ростовського університету

Самюель Гарибян після складної операції був вимушений відмовитися від

конспектування лекцій і читання посібників. Залишилося тільки слухати

і запам’ятовувати, що він і робив. Як наслідок – диплом із відзнакою,

надзвичайно розвинута пам’ять. За один раз він здатний запам’ятати по$

над тисячу іноземних слів. Але, окрім цього, відомі численні випадки,

коли звільнені від негативних сугестивних комплексів можливості люди$

ни різко зростали у звичайних умовах життя, далеких від критичних ситу$

ацій. Досягалося це за рахунок самодесуґестування. Останнє особливо ча$