Осокін В.В., Селезньова Ю.А. Охорона праці у торгівлі

Подождите немного. Документ загружается.

Кy та Кn - концентрація шкідливої речовини (мг/м

) у повітрі, що

видаляється, та припливному;

Ку



1 ГДК, Кn



0,3 ГДК.

Розрахунок вентиляції у гарячих цехах здійснюється за

тепловиділеннями, у мийних відділеннях - за виділенням вологи.

Розрахунок вентиляції деяких приміщень здійснюється за кратністю

повітрообміну. Кратність повітрообміну (год

-1

) - відношення кількості

повітря, що подається у приміщення протягом однієї години (

в,м

/год), до

внутрішнього об'єму цього приміщення (V,м



(2.2)

Для певних приміщень кратність повітрообміну - нормована величина

(табл.7).

Таблиця 7

Кратність повітрообміну у деяких приміщеннях торгівельних підприємств

Розрахункова для систем Кратність повітрообміну

Вид приміщення опалювання та вентиляції

температура повітря, °С приплив витяжка

Торгівельні зали магазинів

площею 250м

та менше

продовольчих,

універсальних та

непродовольчих

Цехи доготувальний,

холодний, м‘ясний,

рибний, обробки зелені,

овочевий та птахо-

гольєвий

Приміщення для

хладонових холодильних

установок

Мийні столового та

кухонного посуду, судків,

тари

Комори сухих продуктів

Приміщення для персоналу

Машинні, апаратні,

конденсаторні відділення

аміачних холодильних

установок

+12

+15

+16

+20

+12

+18

+16

За рахунком,

але не менше

За відомими об'ємом приміщення та кратності повітрообміну можна

визначити кількість повітря, необхідну для його провітрювання.

Окрім загальнообмінної вентиляції на підприємствах

використовується місцева вентиляція для видалення шкідливих речовин,

нагрітого або зволоженого повітря безпосередньо з місць їх виділення.

Місцева вентиляція може бути витяжною - у вигляді місцевих відсосів

(зонтів, кільцевих повітроводів, укрить, боротових відсосів, витяжних шаф)

та припливної - у вигляді повітряних душів та завіс.

Лінійний розмір А зонта, підвішеного на висоті h над джерелом

виділення шкідливостей з відповідним лінійним розміром в, можна

визначити за формулою:

А=в+0,8 h. (2.3)

Кільцеві повітроводи повинні перекривати у плані устаткування, над

яким підвішені, на 0,5м у кожен бік, мати витяжні отвори, що регулюються,

та примикати упритул до стелі.

Роботи, пов’язані з застосуванням та виділенням надзвичайно

небезпечних та високонебезпечних шкідливих речовин, виконують у

витяжних шафах під тягою.

Для захисту працівників від перегрівання поблизу джерел значного

тепловиділення влаштовують повітряні душі: подають у робочу зону через

розподільчі пристрої чисте повітря з певними значеннями температури та

відносної вологості.

Згідно з діючими правилами, системи місцевої та загальнообмінної

вентиляції повинні бути роздільними.

Приміщення, у які можливе раптове надходження у великих

кількостях шкідливих речовин (окрім пилу), обладнують системами

витяжної аварійної вентиляції. У машинних, апаратних та конденсаторних

відділеннях аміачних холодильних установок аварійна вентиляція повинна

забезпечувати не менше ніж восьмикратний обмін повітря протягом кожної

години (без урахування продуктивності постійно діючої робочої витяжної

вентиляції).

Повітря, що надходить до приміщення, очищується від пилу за

допомогою фільтрів та, у холодний період року, підігрівається. Повітря, що

видаляється з виробничих приміщень, повинне бути очищене фільтрами від

пилу та шкідливих речовин. Очищення повітря, що містить горючий пил та

інші горючі відходи, здійснюється до надходження його у витяжний

вентилятор за допомогою гідрофільтрів, сухих фільтрів, циклонів та інших

пристроїв.

Температура повітря, що подається у робочу зону, повинна бути у

холодний період року не вище +25

С та не нижче +16

С.

На підприємствах може здійснюватись кондиціювання повітря -

створення та автоматичне підтримання у приміщеннях постійних або

змінюваних за визначеною програмою температури, вологості та швидкості

руху повітря, найбільш сприятливих для перебування людей. У

приміщеннях будь-якого призначення з постійним або тривалим (більше

2год.) перебуванням людей передбачається система опалювання, яка

повинна забезпечувати достатнє, постійне та рівномірне нагрівання повітря

у приміщеннях у холодний період року та бути при експлуатації пожежо- та

вибухобезпечною. Для уникнення пригорання пилу температура поверхні

нагрівальних приладів не повинна перевищувати 95

С.

Системи вентиляції, кондиціювання повітря та опалення приміщень

повинні відповідати вимогам СНиП 2.04.05-91. Отопление, вентиляция и

кондинционирование.

Наказом по підприємству призначається особа, відповідальна за

експлуатацію, контроль технічного стану і обслуговування вентиляційного

устаткування. Проводяться випробування і налагодження вентиляційних

установок зі складенням актів та паспортів перед запуском їх у

експлуатацію та після реконструкції. Вентиляційні камери, циклони,

фільтри, повітроводи повинні очищатись від горючого пилу, відходів

виробництва і жирових відкладень згідно з графіком, затвердженим

адміністрацією підприємства. Результати перевірки стану вентиляційного

устаткування реєструються у спеціальному журналі. Вентиляційні

установки повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.4.021-75. ССБТ. Системы

вентиляционные. Общие требования.

2.3.2 Захист від виробничих випромінювань

Вимоги до засобів колективного захисту від інфрачервоних

випромінювань викладено у ГОСТ 12.4.123-83. ССБТ. Средства

коллективной защиты от инфракрасных излучений. Общие технические

требования. Захист від цих випромінювань забезпечують пристрої:

огороджувальні, герметизуючі, теплоізолюючі, для вентиляції повітря,

автоматичного контролю та сигналізації, дистанційного управління, знаки

безпеки. Засоби захисту повинні забезпечувати теплову опроміненість на

робочих місцях не більше вказаних у ДСН 3.3.6.042-99, ГОСТ 12.1.055-88

значень: 35, 70 та 100 Вт/м

- залежно від частки (у %) опроміненої поверхні

тіла.

На практиці зниження інтенсивності теплового випромінювання на

робочих місцях досягається застосуванням: різних екранів (водяні завіси,

скло із спеціальним покриттям, сітки, ланцюжки та ін.), теплоізоляційних

матеріалів (азбест, скловата, комбіновані екрани та ін.), водоповітряного

душіювання при інтенсивності випромінювання понад 0,36 кВт/м

індивідуальних засобів захисту (окуляри, костюми з відбіленої тканини

тощо). При постійній температурі нагрітого тіла послабити дію теплового

випромінювання на працюючих можна шляхом зменшення площі

випромінюючої поверхні та збільшення відстані між джерелом

випромінювання та робочим місцем.

У гарячих цехах підприємств харчування проблема захисту

працівників від інфрачервоних випромінювань вельми актуальна в зв'язку з

використанням у технологічних процесах плит з відкритою жаровою

поверхнею. З метою зниження тепловтрат та обмеження інтенсивності

інфрачервоного випромінювання у робочій зоні жарова поверхня плит

повинна бути максимально завантажена наплитним посудом. Для

забезпечення приємного теплового самопочуття працівників слід

передбачити повітряне душіювання їх у межах робочої зони. Добрим

засобом індивідуального захисту працівників від теплових випромінювань є

халат з відбіленої тканини. Проте кисті рук та обличчя працівника

знаходяться іноді у зоні інтенсивного тепловипромінювання.

Згідно з Кодексом законів про працю України, працівники гарячих

цехових та виробничих дільниць повинні бути забезпечені безкоштовно

газованою солоною водою.

Захист від електромагнітних полів радіочастот забезпечується

екрануванням джерела випромінювання, екрануванням робочих місць,

безпечною відстанню, обмеженням часу перебування людини у

електромагнітному полі, застосуванням засобів індивідуального захисту. У

машинах та апаратах для захисту обслуговуючого персоналу від

електромагнітних полів застосовуються екрани (суцільні металеві, сітчасті,

еластичні та ін.), екрановані камери та блокування (для заборони роботи

установок при знятій огорожі, для автоматичного розряду конденсаторів

при відкриванні дверей блоку та автоматичного включення

водоохолодження при подачі напруги).

У НВЧ- печах, що використовуються у торгівлі для теплової обробки

харчової продукції, передбачено камерне огородження генератора

електромагнітної енергії. Завдяки наявності блокування виключається

можливість включення його у роботу при відчинених дверцятах робочої

камери, знятої задньої панелі та знятому зовнішньому кожусі.

При передпродажній перевірці та настроюванні телевізійних апаратів

захист від електромагнітних випромінювань та побічних шкідливих ефектів

досягається дотримуванням безпечної відстані, обмеженням часу

перебування біля джерела опромінення, а також обмеженням кількості

одночасно працюючих апаратів.

2.3.3 Захист від шуму та вібрації

Зниження шуму, що створюється на робочих місцях та проникає

ззовні, досягається використанням таких методів: зменшення шуму у

джерелі, зменшення шуму на шляху його поширення, акустична обробка

приміщень, раціональне планування підприємств, раціональна організація

робіт.

Зменшення шуму у джерелі забезпечується, наприклад,

застосуванням у машинах та механізмах неметалевих деталей,

малошумного металу, звукоізолюючих кожухів. Зменшити шум на шляху

його поширення можна за допомогою акустичних екранів та різноманітних

огорож. Для зниження загального шуму у приміщеннях здійснюється їх

акустична обробка, що полягає у облицюванні стін та стель

звукопоглинаючими матеріалами (деревинно-волокнистими плитами,

мінеральною ватою, капроновим волокном та ін.). Зниження шуму у

приміщеннях досягається використанням підвішуваних до стелі об'ємних

поглиначів звуку. У торгівельних залах підприємств торгівлі та харчування

з метою зниження шуму влаштовують підвісні стелі. На підприємствах

передбачаються архітектурно-планувальні методи захисту від шуму, які

включають, наприклад, раціональне розміщення технологічного

устаткування та робочих місць. У зв'язку з цим вентиляційні камери,

машинні відділення холодильних установок, місця проведення вантажо-

розвантажувальних робіт максимально віддаляють від приміщень з

постійним перебуванням людей. При організації робіт необхідно

орієнтуватись на застосування малошумних машин та технологічних

процесів. Під настільні шумні апарати, машини та механізми необхідно

підкладати м'які килимки з синтетичних матеріалів, під ніжки столів -

прокладки з м'якої гуми або повсті товщиною 6...8 мм. Необхідне своєчасне

регулювання, змащування або заміна механічних вузлів різних апаратів,

машин та механізмів.

Захист від шуму регламентується ГОСТ 12.1.029-80. ССБТ. Средства

и методы защиты от шума. Классификация.

Вібробезпечні умови праці забезпечуються: зниженням вібрації у

джерелі виникнення, запобіганням режиму резонансу, вібродемп-

фіруванням, динамічним гасінням коливань, віброізоляцією. Найбільш

розповсюдженими інженерними методами захисту від вібрації є

віброгасіння та вібродемпфірування. Вібруючі машини (вентилятори,

насоси, агрегати) встановлюються на окремі фундаменти. Між

фундаментами під обладнанням та стінами будівлі повинні бути розриви.

Джерела коливань ізолюють від опорних поверхонь гумовими, пружинними

або комбінованими віброізоляторами. Вентилятори приєднують до

повітроводу за допомогою гнучких вставок.

Обмеження часу впливу вібрації на працівників забезпечується

регламентованими перервами протягом робочої зміни для активного

відпочинку та лікувально-профілактичних заходів.

2.3.4 Освітлення приміщень, робочих місць

Можливість людини орієнтуватись у просторі, здійснювати

фізіологічні функції, виконувати різні види робіт залежить від виду та

якості освітлення навколишнього середовища. До освітлення ставляться

певні гігієнічні вимоги. Освітлення повинне бути рівномірним та достатнім

для швидкого та легкого розрізнення об’єктів, забезпечувати деяку

контрастність між об’єктом та фоном. Джерело світла не повинне

осліплювати людину та створювати відблиски на об’єкті розгляду.

Раціональне освітлення робочих місць та приміщень створює у

працівників певний психологічний тонус, попереджує зорову та загальну

втому, сприяє високопродуктивній праці. Оптимальним вважається таке

освітлення, при якому втома органів зору найменша. Недостатнє освітлення

робочих місць може бути непрямою причиною нещасних випадків на

виробництві.

Освітлення буває природним, штучним та сумісним (одночасно

використовується природне та штучне світло). Найбільш сприятливим для

людини є природне освітлення.

Природне освітлення характеризується коефіцієнтом природної

освітленості. Залежно від характеру зорової роботи коефіцієнт природної

освітленості для будівель у III поясі світлового клімату приймається в

межах від 0,1 до 10%. Наприклад, у приміщеннях з ЕОМ природне світло

повинно проникати через бічні світопрорізи, зорієнтовані, як правило, на

північ або північний схід і забезпечувати коефіцієнт природної освітленості

не нижче 1,5%. Для непрямої оцінки якості освітлення приміщень

природним світлом може бути використаний також коефіцієнт, що враховує

співвідношення площі вікон і площі підлоги (приймається в межах

1:6...1:10).

Штучне освітлення підрозділяється: за конструктивним виконанням –

на загальне, місцеве та комбіноване, за призначенням – на робоче, аварійне,

евакуаційне та спеціальне. Загальне освітлення забезпечує розподілення

світла по всьому об'єму приміщення. Воно підрозділяється на загальне

рівномірне та загальне локалізоване освітлення. На підприємствах торгівлі

передбачається, як правило, загальне рівномірне освітлення приміщень.

Комбіноване штучне освітлення - це поєднання загального та місцевого

освітлення. При цьому досягається концентрація світлового потоку на

окремих робочих місцях. Комбіноване освітлення передбачається,

наприклад, на робочих місцях контролерів-касирів. Застосування тільки

місцевого освітлення не допускається. При використанні штучного світла

нормують величину освітленості, яка вимірюється в люксах (лк). Норми

освітленості знаходяться в межах від 10 до 5000лк. Так, рівень освітленості

на робочому столі користувача ЕОМ, у зоні розміщення документів

повинний бути в межах 300...500лк.

При комбінованому освітленні освітленість робочої поверхні

світильниками загального освітлення повинна складати 10% від нормованої

для комбінового освітлення. При цьому найбільша та найменша

освітленість повинні складати, відповідно, 500 і 150 лк при газорозрядних

лампах та 100 і 50 лк при лампах розжарювання.

Норми освітленості природним та штучним світлом наведено у табл. 8.

Штучне освітлення, що забезпечує виконання робіт у звичайному

режимі, називають робочим освітленням. На підприємствах у сфері торгівлі

робоче освітлення передбачається для всіх приміщень будівель, а також

дільниць відкритих просторів, призначених для роботи, проходу людей та

руху транспорту.

Аварійне освітлення передбачається для продовження роботи на

випадок відключення робочого освітлення.

Таблиця 8

Норми освітленості при природному та штучному освітленні

(СНиП II-4-79)

Вид

Поверхня

нормування

Освітле-

ність робо

Коефіцієнт природної освітленості

III

н, %

приміщення освіт-

леності

чих по-

верхонь, лк

при боковому

освітленні, е

min

при верхньому або

комбінованому

освітленні, е

ср

Обідні зали, буфети.

Роздавальні

Г-0,8

_„_

200

300

0,5

1,0

Цехи гарячі, холодні,

доготівельні та заготівельні

_„_ 200 1,0 3

Мийні кухонного та

столового посуду,

приміщення для нарізання

хліба

_„_

200 0,5 2

Кондитерські цехи та

приміщення для мучних

виробів

_„_ 300 1,0 3

Торгівельні зали магазинів:

книжкових, готового одягу,

білизни, взуття, тканин,

хутряних виробів, головних

уборів, парфумерних,

галантерейних, ювелірних,

електро- та радіотоварів,

продовольчих без

самообслуговування

_„_ 300 0,5 2

Торгівельні зали

продовольчих магазинів із

самообслуговуванням

_„_ 400 0,5 2

Торгівельні зали магазинів:

посудних, меблевих,

спортивних товарів,

будматеріалів,

електропобутових машин,

іграшок та канцелярських

товарів

_„_ 200 0,5 2

Комори продовольчих товарів Підлога 50 __ __

Комори непродовольчих

товарів

_„_ 75 __ __

Машинні відділення ліфтів та

приміщення для хладонових

установок Г- 0,8 30

Вестибюлі Підлога 75 __ __

Коридори та проходи:

головні

інші

_„_

0,1

Примітка: Г- 0,8 - горизонтальна площина на висоті 0,8м над підлогою.

При цьому освітленість робочих поверхонь виробничих приміщень та

територій підприємств повинна складати 5% від освітленісті, нормованої

для загального робочого освітлення, але не менше 2лк усередині будівлі та

не менше 1лк на території підприємства. Світильники аварійного

освітлення повинні мати відзначні ознаки: особливі розміри, тип або знаки.

Евакуаційне освітлення призначене для забезпечення безпечної

евакуації людей з приміщень та будівель на випадок аварійного

відключення робочого освітлення. Воно передбачається у приміщеннях, де

можуть одночасно знаходитись більше 100 осіб, у проходах та на сходах

при кількості тих, що евакуюються, більше 50 осіб. Евакуаційне освітлення

повинне забезпечувати освітленість у приміщеннях, на підлозі основних

проходів та на сходах не менше 0,5лк і на відкритій території не менше

0,2 лк. При евакуації людей використовують світильники аварійного

освітлення. У приміщеннях, де можуть одночасно знаходитися більше 100

чоловік (торгівельні зали), у виробничих приміщеннях без природного

освітлення з кількістю працюючих більше 50 чоловік або площею більше

150м

(холодильні камери) евакуаційний вихід позначають світловим

покажчиком "Вихід" білого кольору на зеленому фоні, підключеним до

мережі евакуаційного (аварійного) освітлення.

Охоронне освітлення призначене для освітлення у темний час доби

об’єктів, що спеціально охороняються.

Як джерела штучного світла використовуються лампи розжарювання

та газорозрядні лампи, що живляться від мережі напругою не вище 220В.

Для освітлення приміщень та робочих місць не допускається

використовувати відкриті лампи, застосовуються для цього світильники.

Конструкція світильників з лампами розжарювання або

люмінесцентними лампами приймається при проектуванні штучного

освітлення відповідно до умов їхньої експлуатації. Залежно від

конструктивного виконання світильники бувають: відкриті, захищені,

закриті, пило- та вологонепроникні, вибухозахищені. Світильники в

приміщеннях, у яких зберігаються відкрито (без пакування) харчові

продукти або тара для їх пакування, повинні мати захисні пристрої (ґрати,

сітки, розсіювачі, спеціальні патрони та ін.), які виключають можливість

випадання ламп або їх осколків при руйнуванні.

В усіх виробничих і складських приміщеннях, що безпосередньо

пов'язані з веденням технологічного процесу, світильники повинні мати

закрите виконання.

У виробничих приміщеннях висота підвісу світильників з лампами

розжарювання потужністю до 200Вт складає від 2,5 до 4м, при потужності

більше 200 Вт – від 3 до 6м. В цих приміщеннях висота підвісу світильників

з люмінесцентними лампами при їх кількості у світильнику до 4

знаходиться в межах від 2,6 до 4м, а при кількості ламп більше 4 – від 3,2 до

4,5м. Світильники з лампами типу ДРЛ та ДРН підвішують на висоті не

менше 4м при потужності до 400Вт та не менше 6м при більшій

потужності.

Штучне освітлення приміщення з робочими місцями, обладнаними

відеотерміналами ЕОМ загального і персонального користування, повинне

бути забезпечено системою загального рівномірного освітлення. У

виробничих і адміністративно-громадських приміщеннях, де переважно

виконуються роботи з документами, допускається застосовувати систему

комбінованого освітлення. Загальне освітлення влаштовується у вигляді

суцільних або переривчастих ліній світильників, що розташовуються

осторонь від робочих місць (переважно ліворуч) паралельно лінії зору

працівників. При розташуванні відеотерміналів ЕОМ за периметром

приміщення лінії світильників штучного освітлення розміщають локально

над робочими місцями. Як джерела штучного світла використовують, як

правило, люмінесцентні лампи типу ЛБ. Допускається застосовувати у

світильниках місцевого освітлення також і лампи розжарювання.

Світильники місцевого освітлення повинні мати напівпрозорий відбивач

світла з захисним кутом не менше 40

Для забезпечення рівномірного і якісного освітлення робочих

поверхонь необхідне виконання визначених співвідношень відстані (L) між

світильниками до висоти (Нр) їх підвісу над ними: L/Нр. Залежно від виду

світильників це співвідношення приймається за довідником: 1,4; 1,5; 2,0.

Знаючи вид світильника і, отже, величину зазначеного співвідношення, а

також висоту Нр підвісу його над робочою поверхнею, знаходять відстань L

між світильниками. Відстань від світильника до стіни приймається:

в = (0,3...0,5)L.

Відстань від світильників до товару, виробу та тари, що знаходяться у

складських приміщеннях, повинна бути не менше 0,5м.

Залежно від умов виробничого середовища, чистку ламп та

освітлювальної арматури здійснюють з періодичністю від одного разу у 6

місяців до двох разів на місяць.

На підприємствах не менше одного разу на рік перевіряють рівень

освітленості у контрольних точках та рівень освітленості приміщень

штучним світлом.

При гігієнічній оцінці освітленості приміщень природним та штучним

світлом використовують об’єктивні люксметри типу Ю-16.

2.3.5 Використання кольору з метою охорони праці

Колір характеризується довжиною хвилі, коефіцієнтом відбиття та

насиченістю. За довжиною хвилі кольори підрозділяються на

короткохвильові та довгохвильові. Короткохвильові кольори

(блакитнувато-зелений, блакитний, синій, фіолетовий) називаються

холодними, оскільки створюють почуття свіжості та холоду. Довгохвильові

кольори (червоний, оранжевий, жовтий, жовто-зелений) називають

теплими, оскільки асоціюються з уявленнями про теплоту.

У виробничих приміщеннях з великим тепловиділенням та у

приміщеннях з орієнтацією вікон на південний бік рекомендується

фарбувати стіни у світлі холодні кольори, які психологічно компенсують

теплонадлишки. Для фарбування стін у приміщеннях із зниженою

температурою доцільно використовувати теплі кольори слабкої

насиченості.

Оптичні властивості кольору враховуються при оформленні інтер’єру.

Теплі кольори зорово зменшують приміщення, світлі холодні, навпаки, -

збільшують. Ці особливості кольору використовують при фарбуванні стін

приміщень з непропорційними розмірами. Шляхом добору кольорів можна

створювати для працівників сприятливий психофізіологічний стан та

регулювати освітленість приміщень природним та штучним світлом.

Темне пофарбування поглинає багато світлових променів, погіршує

освітленість приміщень, сприяє швидкій утомлюваності працівників. Кращі

кольори для оформлення інтер'єрів та фарбування устаткування: блакитний,

зеленувато-блакитний, зелений, жовтий. Ці кольори, що мають великий

коефіцієнт відбиття, забезпечують гарну освітленість на робочих місцях,

попереджують зорову та нервову втому працівників. Сприятливе зорове

сприйняття виробничого середовища створюється при різноманітності

кольорового оформлення інтер’єру.

Різні кольори (червоний, жовтий, зелений, синій) використовуються у

сигнально-запобіжній системі охорони праці згідно з ГОСТ 12.4.026-76.

ССБТ. Цвета сигнальные и знаки безопасности.

Червоний колір інформує про наявність в устаткуванні та на робочих

місцях небезпечних виробничих факторів. Цим кольором фарбують ободи

шкивів, внутрішні поверхні огорож, кнопки та важелі негайної зупинки

машин та механізмів, протипожежне устаткування.

Жовтий колір попереджує про можливість проявлення у конкретних

умовах небезпечних та шкідливих факторів. Його використовують для

фарбування рухомого устаткування: тельферів, підйомників,

навантажувачів та ін. Для концентрації уваги чергують жовті та чорні

вертикальні або діагональні смуги.

Зелений колір інформує про відсутність небезпеки, а також позначає

місця знаходження засобів першої медичної допомоги, шляхи евакуації та

евакуаційні виходи.

Синій колір є інформативним: він використовується для різного роду

розпоряджень, рекомендацій.

Для фарбування балонів з різними газами та технологічних

трубопроводів використовується більш широка гама кольорів.

2.4 Засоби індивідуального захисту від шкідливих виробничих факторів

Наказом Державного комітета України з промислової безпеки,

охорони праці і гірничого надгляду від 24 березня 2008р. № 53 затверджено

Положення про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом,

спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту, яке

враховує основні вимоги Директиви Ради Европейської Економічної Спілки

від 30 листопада 1989р. 89/656/ЕЕС Про мінімальні вимоги безпеки і

охорони здоров’я та не використання робітниками засобів індивідуального

захисту на робочому місці.

Використання засобів індивідуального захисту (ЗІЗ) передбачається у

тих випадках, коли здійснення загальнотехнічних заходів не виключає дії на

працюючих небезпечних та шкідливих виробничих факторів.