Осокін В.В., Селезньова Ю.А. Охорона праці у торгівлі

Подождите немного. Документ загружается.

напруженням. Важкі фізичні роботи (категорія ІІІ) з енерговитратами 291…

349 Вт пов’язані з постійними пересуваннями, переміщеннями та

перенесенням значних (понад 10кг) вантажів та вимагають великих

фізичних зусиль.

Важливе значення у формуванні виробничого середовища відіграє

технічна естетика, яка дозволяє запобігати нервово-психічним

перевантаженням працівників. Це досягається використанням раціональних

архітектурно-планувальних рішень, високохудожніх інтер'єрів, а також

науково обгрунтованих кольорів для фарбування стін, стель та

устаткування. Кольори для фарбування приміщень та устаткування

обирають залежно від їх функціонального призначення, умов зорової

роботи, особливостей клімату та орієнтації вікон відносно сторін світу. Так,

у приміщеннях з великим тепловиділенням конструкції та поверхні

устаткування фарбують у кольори холодних тонів, у приміщеннях без

природного освітлення – у кольори теплих тонів.

Для забезпечення нормальних умов праці санітарні норми

установлюють на одного працюючого об’єм виробничого приміщення не

менше 15м

, площу приміщення, відгородженого стінами або глухими

перегородками, - не менше 4,5м

. На підприємствах передбачаються

кабінети психофізіологічного розвантаження (емоційно-вольового

тренування), приміщення для виконання фізичних вправ, санітарно-

побутові приміщення.

2.2 Нормативи параметрів виробничого середовища

Вимоги до параметрів мікроклімату

Тривале перебування людини в умовах з підвищеною температурою

навколишнього повітря може призвести до теплового удару, зі зниженою -

до переохолодження. Дія на організм людини як високої, так і низької

температури створює небезпеку гострих та хронічних захворювань. При

відносній вологості повітря менше 20% пересихають слизові оболонки

дихальних шляхів, при відносній вологості вище 85% ускладнюється

теплообмін шляхом випаровування. Вельми несприятливе для людини

навколишнє середовище з високими значеннями температури та відносної

вологості повітря. Збільшення швидкості руху повітря інтенсифікує

процеси теплообміну.

Мікрокліматичні умови у виробничих приміщеннях характеризують

наступні показники: температура, відносна вологість і швидкість руху

повітря, інтенсивність теплового (інфрачервоного) випромінення,

температура поверхні обладнання і огороджуючих конструкцій. Для

робочої зони виробничих приміщень встановлені оптимальні і допустимі

мікрокліматичні умови з урахуванням важкості виконуваної роботи і

періоду року. Величини показників мікроклімату в робочій зоні наведено в

таблицях 1 і 2 згідно з ДСН 3.3.6.042-99.

Таблиця 1

Оптимальні величини температури, відносної вологості і

швидкості руху повітря в робочій зоні виробничих приміщень

Період року Категорія робіт

Температура

повітря,

Відносна

вологість

повітря, %

Швидкість

руху повітря,

м/с

Холодний

Легка Iа 22…24 60…40 0,1

Легка Iб 21…23 60…40 0,1

Середньої важкості IIа 19…21 60…40 0,2

Середньої важкості IIб 17…19 60…40 0,2

Важка III 16…18 60…40 0,3

Теплий

Легка Iа 23…25 60…40 0,1

Легка Iб 22…24 60…40 0,2

Середньої важкості IIа 21…23 60…40 0,3

Середньої важкості IIб 20…22 60…40 0,3

Важка III 18…20 60…40 0,4

Таблиця 2

Допустимі величини температури, відносної вологості і

швидкості руху повітря в робочій зоні виробничих приміщень

Період

року

Категорія

робіт

Температура,

Відносна

вологість

повітря (%)

на робочих

місцях –

постійних і

непостійних

Швидкість

руху повітря

(м/с) на

робочих

місцях –

постійних і

непостійних

Верхня межа Нижня межа

На

постій-

них

робочих

місцях

На

непостій

них

робочих

місцяхх

На

постій-

них

робочих

місцях

На

непостій

них

робочих

місцях

Холод-

ний

Легка Iа 25 26 21 18 75 Не більше 0,1

Легка Iб 24 25 20 17 75 Не більше 0,2

Середньої

важкості

IIа

23 24 17 15 75 Не більше 0,3

Середньої

важкості

IIб

21 23 15 13 75 Не більше 0,4

Важка III 19 20 13 12 75 Не більше 0,5

Теплий

Легка Iа

28 30 22 20

55 – при

0,2…0,1

Легка Iб

28 30 21 19

60 – при

0,3…0,1

Середньої

важкості

IIа

27 29 18 17

65 – при

0,4…0,2

Середньої

важкості

IIб

27 29 15 15

70 – при

0,5…0,2

Важка III

26 28 15 13

75 – при

С і

нижче

0,6…0,5

Нормовані величини параметрів мікроклімату для приміщень з

відеодисплейними терміналами і ПЕОМ наведено в таблиці 3 відповідно до

Правил охорони праці при експлуатації електронно-обчислювальних

машин.

Таблиця 3

Нормовані величини параметрів мікроклімату

для приміщень з відеодисплейними терміналами і ПЕОМ

Період року Категорія робіт

Температура

повітря,

Відносна

вологість

повітря, %

Швидкість

руху повітря,

м/с

оптимальна оптимальна оптимальна

Холодний Легка Iа

Легка Iб

22…24

21…23

40…60

0,1

Теплий Легка Iа

Легка Iб

23…25

22…24

40…60

0,1

0,2

У сфері торгівлі існують виробничі приміщення, наприклад

охолоджувані камери, у яких неможливо встановити нормативні величини

показників мікроклімату через технологічні вимоги до виробничих

процесів. Працівники, що беруть участь у таких виробничих процесах,

забезпечуються приміщеннями для відпочинку та обігрівання, а також

спецодягом і іншими засобами індивідуального захисту. Для них

регламентується час роботи та відпочинку.

Вимоги щодо рівнів неіонізуючих електромагнітних випромінювань,

електростатичних і магнітних полів

Нагріті поверхні апаратів у гарячих цехах є джерелами теплового

випромінювання. Червоні промені видимого спектру та короткі

інфрачервоні промені з довжиною хвилі до 1,4 мкм здатні глибоко

проникати в тканині тіла людини. Промені з довжиною хвилі близько 3мкм

викликають нагрівання поверхні шкіри. Тривалий вплив такого

випромінювання на організм людини призводить до теплового удару,

викликає захворювання. Теплові випромінювання безпосередньо не

впливають на температуру повітря. Проте теплоту йому віддає нагріта під

дією цих випромінювань поверхня устаткування та огороджуючих

приміщення конструкцій. Внаслідок цього погіршуються мікрокліматичні

умови в гарячому цеху.

Тепловий ефект впливу інфрачервоного випромінювання на людину

залежить від багатьох факторів, серед яких: температура джерела

випромінювання, площа його, відстань від нього, кут падіння променів,

площа поверхні, яка опромінюється, тривалість опромінення, вид одягу.

Згідно з ДСН 3.3.6.042-99 інтенсивність теплового опромінення працюючих

від нагрітих поверхонь технологічного устаткування, освітлювальних

приладів, інсоляції на постійних і непостійних робочих місцях не повинна

перевищувати 35Вт/м

при опроміненні 50% поверхні тіла та більше, 70Вт/

- при величині поверхні, що опромінюється, від 25 до 50% і 100Вт/м

при опроміненні не більше 25% його поверхні.

При наявності теплового опромінення температура повітря на

постійних робочих місцях не повинна перевищувати вказані у

ДСН 3.3.6.042-99 верхні межі оптимальних значень для теплого періоду

року (20...25

С - залежно від важкості роботи), на непостійних робочих

місцях - верхні межі допустимих значень для постійних робочих місць

(19...28

С - залежно від періоду року та важкості роботи).

Для запобігання тепловим травмам температура зовнішніх поверхонь

технологічного устаткування або огороджуючих його пристроїв повинна

бути не більше 45

С.

У гарячих цехах підприємств харчування використовуються плити,

відкрита жарова поверхня яких нагрівається при роботі до температури в

межах 350...450°С. Очевидно, при експлуатації цих плит необхідно

здійснювати заходи щодо захисту працівників від опромінень.

Рівні ультрафіолетового випромінювання (УФВ) не повинні

перевищувати допустимих значень, що встановлені санітарними нормами

СН 4557-88 (ДНАОП 0.03-3.17-88), ДСанПіН 3.3.2-007-98. Державні

санітарні правила і норми роботи з візуальними дисплейними терміналами

електронно-обчислювальних машин.

При довжині хвиль 220…320 нм допустиме значення густини УФВ

становить 0,01 Вт/м

, при довжині їх 320…400 нм – 10 Вт/м

Рівні електромагнітного випромінювання і магнітних полів повинні

відповідати вимогам ГОСТ 12.1.006-84, ДСанПіН 3.3.2-007-98 (при роботі з

використанням відеодисплейних терміналів і ПЕОМ). У всіх випадках

максимальне граничне значення потоку енергії не повинне перевищувати

10 Вт/м

Несприятливий вплив на організм людини чинять електромагнітні

випромінювання радіочастотного діапазону, джерелами яких є установки

телевізійних та радіомовних станцій, пристрої сотового та інших видів

радіозв'язку, апарати надвисокочастотного підігріву та навіть побутова

апаратура. Електромагнітні поля чинять термічний та морфологічний вплив

на організм людини, викликають у ньому функціональні зміни. Найбільш

різко всі симптоми опромінення проявляються у діапазоні частот

...10

Гц, тобто в діапазоні від середніх до вкрай високих частот. При

роботі електровакуумних приладів виникають також побічні шкідливі

ефекти: створюються легкі іони обох полярностей; озон і оксиди азоту;

підвищується температура повітря.

У сфері торгівлі використовується енергія випромінювання

надвисоких частот (НВЧ) для теплової обробки харчової продукції,

здійснюються передпродажна перевірка і настроювання телевізійних

апаратів, застосовуються персональні ЕОМ. Необхідно передбачати захист

працівників від виникаючих при цьому шкідливих факторів.

Гранично допустима напруженість електростатичного поля на

робочих місцях не повинна перевищувати рівнів, приведених у

ГОСТ12.1.045-84, ДСанПіН 3.3.2-007-98 (при роботі з використанням

відеодисплейних терміналів і ПЕОМ). На апаратах поверхневий

електростатичний потенціал не повинний перевищувати 500В.

Потужність експозиційної дози рентгенівського випромінювання на

відстані 0,05м від екрана і корпуса відеотермінала при будь-яких

положеннях регулюючих пристроїв відповідно до Норм радіаційної безпеки

України (НРБУ), затверджених постановою державного санітарного лікаря

Міністерства охорони здоров'я України від 18.08.97 №58, не повинна

перевищувати величину 7,7410

-12

А/кг, що відповідає еквівалентній дозі

0,1 мбер/год (100мкР/год).

Вимоги до вмісту у повітрі шкідливих речовин

За фізіологічним впливом на організм людини всі шкідливі речовини

можна поділити на такі групи: подразнюючі (аміак, сірчастий газ, хлор та

ін.); задушливі (оксид вуглецю, сірководень та ін.); наркотичні (ацетилен,

ацетон, бензин, дихлоретан, хладони та ін.); соматичні (метиловий спирт,

миш’як та його сполуки, ртуть, свинець та ін.); пил декількох видів:

органічний - рослинного або тваринного походження (мука, цукор, тютюн

та ін.), хімічних сполук (нафталін та ін.); неорганічний (металевий),

мінеральний (гіпс, тальк, цемент та ін.).

У сфері торгівлі обертаються, використовуються або можуть

утворитись у технологічних процесах різні шкідливі речовини.

При тепловій обробці харчової продукції у повітря робочої зони

виділяються продукти її термічної деструкції (акролеїн, оксид вуглецю,

диоксид вуглецю та ін.), пари олій та жирів. При несправностях у

холодильних установках у навколишнє середовище можуть виділятись

холодоагенти (аміак або хладон). Процеси просіювання та розфасовки

сипучих харчових продуктів (крохмалю, муки, цукру та ін.)

супроводжуються пилоутворенням. У повітрі деяких приміщень

торгівельних підприємств може міститись пил луб'яний, бавовняний,

лляний, шовковий. Небезпеку для працюючих представляють шкідливі

речовини усередині дошників при процесах обкурювання та вивантаження

капусти.

Внаслідок порушення вимог безпеки при зберіганні та

транспортуванні ацетону, розчинників, бензину, гасу та деяких інших

легкозаймистих та горючих рідин пари їх можуть міститись у

атмосферному повітрі, яке вдихається людьми.

Шкідливі речовини можуть проникати до організму людини через

органи дихання, шлунково-кишковий тракт, шкіряні покрови та слизові

оболонки. Проникнення цих речовин у організм людини у великих

концентраціях призводить нерідко до гострих отруєнь. Тривале

надходження до нього деяких речовин навіть у невеликих дозах може

викликати хронічне професійне отруєння (захворювання). Під дією пилу

виникають гострі або хронічні захворювання органів дихання.

Для уникнення гострих та хронічних професійних отруєнь та

захворювань встановлені гранично допустимі концентрації (ГДК)

шкідливих речовин у повітрі робочої зони.

За ступенем небезпеки для організму людини всі шкідливі речовини

підрозділяються на чотири класи:

I - надзвичайно небезпечні (ГДК<0,1мг/м

);

II- високонебезпечні (ГДК=0,1...1,0 мг/м

);

III - помірно небезпечні (ГДК=1,1...10,0 мг/м

);

IV - малонебезпечні (ГДК >10,0 мг/м

Так, наприклад, аміак, нафталін та оксид вуглецю, що мають ГДК=20 мг/м

віднесені до IV класу небезпеки.

У табл. 4 наведено ГДК деяких шкідливих речовин у повітрі робочої

зони.

Таблиця 4

Гранично допустимі концентрації шкідливих речовин у

повітрі робочої зони (ГОСТ 12.1.005-88)

Найменування речовин Величина ГДК, мг/

Клас

небезпеки

Агрегатний

стан

Акролеїн

Аміак

Ацетон

Бензин(розчинник, паливний)

Водню цианід

Кераміка

Гас (у перерахунку на С)

Кислота азотна

Кислота сірчана

Кислота оцтова

Нафталін

Поліетилен

Пил рослинного та тваринного

походження:

а)зерновий;

б)мучний, деревний та ін.;

в)луб‘яний, бавовняний, лляний,

шовковий, пуховий та ін.

Срібло металеве

Скипидар (у перерахунку на С)

Сода кальційована

0,2

200

100

0,3

300

III

Тютюн

Вуглецю оксид

Чай

Луги їдкі (розчини у перерахунку

на NаОН)

0,5+

III

Примітка: п-пари або гази; а-аерозоль; знак "+" - вимагається

спеціальний захист шкіри та очей.

Фактичний вміст шкідливої речовини у повітрі робочої зони не

повинен перевищувати його ГДК. При одночасній наявності у повітрі

декількох шкідливих речовин односпрямованої дії сума відношень

фактичних концентрацій кожного з них до їх ГДК не повинна

перевищувати одиниці:

ГДК

1   ....

У повітрі робочої зони на робочих місцях з обслуговування, ремонта і

налагодження ЕОМ вміст озону не повинний перевищувати 0,1мг/м

оксидів азоту (у перерахуванні на NO

) – 5 мг/м

, пилу – 4мг/м

Рівні іонізації повітря в приміщеннях при роботі з використанням

відеодисплейних терміналів і ПЕОМ наведено в таблиці 5 відповідно до

Правил охорони праці при експлуатації електронно-обчислювальних

машин.

Таблиця 5

Рівні іонізації повітря в приміщеннях

з відеодисплейними терміналами і ПЕОМ

Рівні

Кількість іонів у 1 см

повітря

–

Мінімально необхідне 400 600

Оптимальне 1500…3000 3000…5000

Максимально допустиме 5000 5000

Вимоги до методик вимірювання концентрації шкідливих речовин у

повітрі робочої зони викладено у ГОСТ 12.1.016-79. ССБТ. Воздух рабочей

зоны. Требования к методикам измерения концентрации вредных веществ.

Концентрацію різних газів у повітрі робочої зони можна визначити

дуже швидко та досить точно експресним методом із використанням

хімічного газовизначника ГХ-М.

Вимоги до рівнів шуму і вібрації

Рівні звукового тиску, рівні звуку та еквівалентні рівні звуку на

робочих місцях повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.1.003-83, ГОСТ

12.1.036-81, ДСН 3.3.6.037-99. Державні санітарні норми виробничого

шуму, ультразвуку та інфразвуку, при роботі з відеотерміналами та ЕОМ –

вимогам ДСанПіН 3.3.2-007-98.

На постійних робочих місцях та у робочих зонах виробничих

приміщень, на території підприємств рівень звуку та еквівалентний рівень

звуку не повинні перевищувати 80 дБА. Як приклад, норми шуму наведено

у табл. 6.

Таблиця 6

Допустимі рівні звукового тиску, рівні звуку та

еквівалентні рівні звуку на постійних робочих місцях

(ДСН 3.3.6.037-99) та у громадських будівлях (ГОСТ 12.1.036-81)

Приміщення,

робочі місця та робочі зони

Рівні звукового тиску (дБ) в октавних смугах із

середньогеометричними частотами (Гц)

Рівні звуку

та

еквівалент

ні рівні

звуку, дБА

31,5 63 125 250 500 1000 2000 4000 8000

Приміщення управління,

програмування на ЕОМ

Постійні робочі місця у

виробничих приміщеннях

та на території

підприємств

Зали кафе, ресторанів,

їдалень (вдень)

Торгівельні зали

підприємств торгівлі

107

Рівні вібрації при виконанні робіт у виробничих умовах не повинні

перевищувати допустимих значень, встановлених ГОСТ 12.1.012-90,

ДСН 3.3.6.039-99. Державні санітарні норми виробничої загальної та

локальної вібрації, при роботі з відеотерміналами та ЕОМ – допустимих

значень, встановлених ДСанПіН 3.3.2-007-98.

Вимоги до рівнів природного і штучного освітлення робочих місць і

приміщень

Ці вимоги викладено в СНиП II-4-79. Часть II. Нормы

проектирования. Глава 4. Естественное и искусственное освещение, в інших

нормах і правилах, у тому числі у Правилах охорони праці при експлуатації

електронно-обчислювальних машин.

2.3 Нормалізація санітарно-гігієнічних умов праці

2.3.1 Вентиляція та кондиціювання повітря

На підприємствах торгівлі вентиляція призначена для видалення з

торгівельних залів, виробничих, складських та інших приміщень тепло-

надлишків, шкідливих газів, парів та пилу, а також подачі до них чистого

повітря та створення потрібних мікрокліматичних умов.

Вентиляція підрозділяється: за способом повітрообміну - на

природну, примусову та змішану; за характером дії - на припливну,

витяжну та припливно-витяжну; за місцем дії - на загальнообмінну та

місцеву; за призначенням - на робочу та аварійну.

Природна вентиляція здійснюється за рахунок різниці питомої ваги

повітря зовні та усередині приміщень, а також швидкісного напору

зовнішніх повітряних потоків. Природну вентиляцію називають аерацією,

якщо є можливість регулювати обмін повітря у приміщеннях з

використанням вікон, фрамуг. Площа прорізів, що відкриваються у вікнах,

повинна бути не менше 20% загальної площі світлових отворів у боковому

заскленні. Якщо повітрообмін здійснюється через випадкові та

нерегульовані отвори (нещільності в огороджуючих конструкціях), то таке

природне провітрювання приміщень називається інфільтрацією. Природну

вентиляцію можна посилити, якщо на дахові будинку, над витяжними

трубами або каналами встановити дефлектори, у яких під дією вітру

створюється розрідження, яке сприяє витяжці повітря з приміщення.

Допускається передбачати природну вентиляцію у магазинах із

торгівельною площею до 250м

Природна вентиляція може застосовуватись у приміщеннях з об’ємом

на кожного працюючого більше 40м

при наявності вікон та відсутності

виділення шкідливих речовин і речовин з неприємним запахом. У

приміщеннях комор передбачають природну витяжну вентиляцію з

роздільними каналами.

У виробничих, складських та інших приміщеннях, де природна

вентиляція не забезпечує потрібні санітарно-гігієнічні умови, влаштовують

примусову вентиляцію з використанням вентиляторних установок.

Примусова вентиляція підрозділяється на припливну, витяжну та приплив-

но-витяжну. Припливна вентиляція забезпечується шляхом нагнітання у

приміщення зовнішнього чистого повітря, витяжна - шляхом створення в

них невеликого розрідження, припливно-витяжна - шляхом спільної роботи

припливних та витяжних вентиляторних установок.

Провітрювання приміщень за рахунок роботи вентиляторів та

природного повітрообміну називають змішаною вентиляцією.

На підприємствах використовується в основному загальнообмінна

припливно-витяжна вентиляція, що забезпечує провітрювання всього

об’єму приміщень. Місця викиду в атмосферу повітря із систем вентиляції і

надходження в них зовнішнього повітря повинні бути рознесені по

горизонталі на відстань не менше 10м, а при неможливості виконання цієї

вимоги рознесені по вертикалі на відстань не менше 6м.

У приміщеннях магазинів з торгівельною площею 400м

та більше

об’єм витяжки повинен бути повністю компенсований припливом повітря.

У магазинах з окремими залами по продажу продовольчих та

непродовольчих товарів передбачають роздільні для кожного залу системи

припливно-витяжної вентиляції. Роздільні системи вентиляції

передбачаються для підприємства торгівлі та його структурних секцій -

кафетерію, кондитерського цеху. Припливно-витяжна вентиляція повинна

забезпечувати безперебійний повітрообмін у місцях зберігання

легкозаймистих рідин, лаків, фарб та товарів побутової хімії.

На підприємствах харчування припливно-витяжна вентиляція

застосовується у холодний період року у всіх виробничих приміщеннях. У

теплий період року приплив повітря до них може здійснюватись природним

шляхом. У обідніх залах передбачено перевищення припливу повітря над

витяжкою, а у гарячих цехах, приміщеннях для випікання кондитерських

виробів та мийних - перевищення витяжки над припливом. Завдяки такій

забудові припливно-витяжної вентиляції виключається надходження з

виробничих приміщень у обідній зал шкідливих речовин, теплого та

вологого повітря. У гарячому цеху, приміщеннях для випікання

кондитерських виробів припливне повітря повинно надходити у робочу

зону (з метою обдування тіла працюючих), у інших приміщеннях - вище

робочої зони, тобто вище 2м над рівнем підлоги.

Кількість повітря, яке необхідно подавати у приміщення для

забезпечення потрібних параметрів повітряного середовища, визначається

розрахунком. Якщо у виробничих приміщеннях немає шкідливих виділень,

то кількість повітря, що подається на кожного з працюючих, повинна бути

не менше: 30 м

/год - при об'ємі приміщення на одного працюючого до

20м

; 20 м

/год - при об'ємі приміщення на одного працюючого від 20 до

40м

. При відсутності у приміщеннях природної вентиляції витрата повітря

на одного працюючого повинна бути не менше 60 м

/год. Повітрообмін у

торгівельних залах магазинів продовольчих, універсальних та

непродовольчих площею більше 250м

визначають розрахунком. У

торгівельні зали магазинів подається зовнішнє повітря з розрахунку не

менше 20м

/год на одну особу.

При виділенні у приміщеннях шкідливих речовин повітрообмін

розраховують, виходячи з необхідності розведення їх до гранично

допустимих концентрацій. При цьому повітря, що надходить у приміщення,

вважається чистим, якщо концентрація в ньому шкідливої речовини, за

якою здійснюється розрахунок, не перевищує 0,3 ГДК. У цьому випадку

кількість повітря (м

/год), необхідну для провітрювання приміщення,

визначають за формулою:

nу

КK





(2.1)

де

- маса шкідливої речовини (мг/год), що виділяється у

приміщення протягом години;