Осокін В.В., Селезньова Ю.А. Охорона праці у торгівлі

Подождите немного. Документ загружается.

спеціального розслідування за формою Н-5; акт за формою Н-1 або НПВ

на кожного потерпілого; інші матеріали відповідно до Порядку

розслідування, у тому числі Карта обліку професійного захворювання

(отруєння) на кожного потерпілого за формою П-5, якщо подія пов'язана з

гострим професійним захворюванням (отруєнням).

Кількість екземплярів акту за формою Н-5, акту форми Н-1 (або за

формою НПВ), Карти за формою П-5 визначається залежно від кількості

потерпілих і органів, яким зазначені документи направляються.

Копії матеріалів спеціального розслідування направляються

роботодавцем органам прокуратури, іншим органам, представники яких

брали участь у спеціальному розслідуванні.

Екземпляр матеріалів розслідування залишається на підприємстві і

зберігається протягом 45 років.

Контроль за своєчасним і об'єктивним розслідуванням,

документальним оформленням і обліком нещасних випадків, виконанням

заходів щодо усунення причин, що їх викликали, здійснюють органи

державного управління і нагляду в області охорони праці, Фонд

соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і

професійних захворювань, а також профспілки.

Розбіжності і конфлікти, пов'язані з розслідуванням нещасних

випадків і складанням актів за формами Н-5, Н-1 (або НПВ), вирішуються

приписами Держгірпромнагляду або, при оскарженні їх, у судовому

порядку.

Підприємства та органи, до сфери управління яких вони належать, а

також робочі органи виконавчої дирекції Фонду ведуть облік всіх

нещасних випадків.

На підставі актів за формою Н-1 (або НПВ) на підприємствах

складається державна статистична звітність про потерпілих за формою,

затвердженою Держкомстатом. Роботодавці зобов'язані аналізувати

причини нещасних випадків за підсумками кварталу, півріччя і року,

розробляти і виконувати заходи щодо запобігання подібним випадкам.

Держгірпромнагляд, інші центральні органи виконавчої влади,

місцеві держадміністрації ведуть оперативний облік нещасних випадків,

що підлягають спеціальному розслідуванню.

Органи державної пожежної охорони ведуть облік осіб, що

постраждали під час пожеж, а установи державної санітарно-

епідеміологічної служби і робочі органи виконавчої дирекції Фонду - облік

осіб, що постраждали від гострих професійних захворювань (отруєнь).

1.3.3 Розслідування і облік нещасних випадків невиробничого характеру

Розслідування і облік нещасних випадків, не пов'язаних з

виконанням трудових обов'язків, регламентує затверджений постановою

Кабінету Міністрів України від 22 березня 2001р. №270 Порядок

розслідування і обліку нещасних випадків невиробничого характеру.

Відповідно до нього, розслідуванню підлягають нещасні випадки, що

відбулися при наступних обставинах: прямування на роботу або з роботи

не на транспортному засобі, який міг би належати підприємству або

використовуватися в його інтересах; переміщення на різних транспортних

засобах (на повітряному, залізничному, морському, внутрішньому

водному, автомобільному транспорті, у метрополітені та ін.); виконання

громадських обов'язків (порятунок людей, захист власності і правопорядку

- якщо це не входить у службові обов'язки) і донорських функцій; участь у

громадських акціях (мітингах, демонстраціях та ін.), культурно-масових

заходах і спортивних змаганнях; проведення культурних, спортивних і

оздоровчих заходів, пов'язаних з навчально-виховним процесом у

навчальних закладах; використання газу в побуті; здійснення

протиправних дій проти людини, її майна; використання зброї,

боєприпасів, вибухових речовин або контакт із ними; виконання робіт у

побутовому господарстві, використання побутової техніки; стихійне лихо;

перебування на об'єктах торгівлі і побутового обслуговування, у

громадських місцях, установах лікувально-оздоровчого, культурно-

просвітнього і спортивно-розважального призначення, у різних

організаціях.

Факти ушкодження здоров'я потерпілим внаслідок такого нещасного

випадку встановлює і підтверджує (видаються листок непрацездатності

або довідка) лікувально-профілактична установа. Протягом доби

лікувально-профілактичні установи, у які звернулися або були доставлені

потерпілі, надсилають письмові повідомлення за встановленою формою: у

відповідну місцеву держадміністрацію про нещасний випадок зі

смертельним наслідком, а також про груповий нещасний випадок; в органи

внутрішніх справ про нещасний випадок зі смертельним наслідком, якщо

відбулося нанесення тілесних ушкоджень іншою особою, а також про

нещасний випадок, що відбувся при використанні потерпілим зброї,

боєприпасів, вибухових речовин чи контакті його з ними або при

дорожньо-транспортній події. Повідомлення про нещасні випадки зі

смертельним наслідком надсилають також в органи прокуратури.

Розслідування нещасних випадків зі смертельним наслідком,

групових нещасних випадків (якщо наступила смерть хоча б одного з

потерпілих), нещасних випадків, пов'язаних з нанесенням потерпілому

тілесних ушкоджень іншою особою, а також з використанням потерпілим

зброї, боєприпасів, вибухових речовин або контактуванням його з ними,

проводиться органами внутрішніх справ або прокуратури.

Рішення про створення комісії з розслідування інших нещасних

випадків невиробничого характеру приймає протягом доби після

одержання повідомлення відповідна місцева держадміністрація. При цьому

визначаються підприємство, установа, організація, які повинні створити

комісію з розслідування нещасного випадку. Взагалі для роботи в комісії

можуть залучатися представники: підприємства, установи, організації, де

працюють або вчаться потерпілі або на території (об'єкті) яких стався

нещасний випадок; органів охорони здоров'я, освіти, соціального

страхування, захисту прав споживачів. Нещасні випадки із працюючими

особами при зазначених вище обставинах розслідуються комісією в складі

не менш трьох чоловік, яку призначає работадавець. Підстава для

проведення розслідування – звертання постраждалого, листок

непрацездатності або довідка лікувально-профілактичної установи.

Порядок розслідування нещасних випадків невиробничого характеру при

прямуванні на роботу або з роботи був розглянутий раніше.

Розслідування нещасного випадку невиробничого характеру

проводиться протягом 10 календарних днів після створення комісії. За

результатами розслідування складається акт за формою НПВ

(затверджується особою, що призначила комісію), який направляється:

потерпілому або особі, що представляє його інтереси; місцевій

держадміністрації; підприємству, установі, організації, де працює

(навчається) потерпілий; підприємству, установі, організації,

відповідальним за безпечний стан території або об'єкта, де стався

нещасний випадок. Необхідна кількість екземплярів акту визначається в

кожному конкретному випадку. При запиті копія акту направляється

органам внутрішніх справ, прокуратурі, іншим організаціям.

Акти за формою НПВ (разом з іншими матеріалами розслідування)

про нещасні випадки із працюючими особами зберігаються протягом 45

років на підприємствах, в установах, організаціях, працівниками яких є

потерпілі, а з непрацюючими особами - протягом трьох років в архіві

місцевої держадміністрації.

Реєстрація зазначених нещасних випадків здійснюється в місцевій

держадміністрації, а також на підприємстві, в установі, організації, що

проводили розслідування їх, у журналі встановленої форми. Первинна

реєстрація нещасних випадків ведеться в лікувально-профілактичній

установі (у спеціальному журналі).

Облік нещасних випадків невиробничого характеру та аналіз причин

їх ведеться місцевими держадміністраціями на основі звітів, які

направляються лікувально-профілактичними установами.

Підприємство, установа, організація, відповідальні за безпечну

життєдіяльність населення на території або об'єкті, де стався нещасний

випадок, зобов'язані виконати рекомендовані комісією з його

розслідування міри, що виключають подібні події. Повідомлення про

виконання цих рекомендацій направляється в письмовій формі в місцеву

держадміністрацію.

Нещасні випадки, які відбулися з вихованцями, учнями, студентами,

курсантами, слухачами, аспірантами і викликали погіршення стану їхнього

здоров'я (втрату працездатності) не менш чим на один день відповідно до

медичного висновку, підлягають розслідуванню та обліку відповідно до

Положення про порядок розслідування нещасних випадків, що відбулися

протягом навчально-виховного процесу в навчальних закладах,

затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 31 серпня

2001р. № 616. За результатами розслідування нещасного випадку під час

навчально-виховного процесу складається акт за формою Н-Н у п'яти

екземплярах. Екземпляри цього акту після затвердження керівником

навчального закладу направляються: потерпілому (особі, що представляє

його інтереси); у підрозділ, де стався нещасний випадок; керівникові

(фахівцеві) служби охорони праці; в архів навчального закладу; в орган

управління освіти за місцем навчання потерпілого.

1.3.4 Розслідування та облік випадків виявлення хронічних професійних

захворювань і отруєнь

Всі виявлені випадки хронічних професійних захворювань і отруєнь

підлягають розслідуванню. Професійний характер захворювання

(отруєння) визначається експертною комісією в складі фахівців

лікувально-профілактичної установи, якій надане таке право

Міністерством охорони здоров'я України. До роботи у цій комісії можуть

бути залучені (якщо буде потреба) фахівці (представники) підприємства,

робочого органа виконавчої дирекції Фонду соціального страхування,

первинної організації профспілки, членом якої є потерпілий, або

уповноважена найманими робітниками особа з питань охорони праці, якщо

потерпілий не є членом профспілки.

Розслідування кожного випадку виявлення професійного

захворювання (отруєння) організує роботодавець протягом десяти робочих

днів з моменту одержання повідомлення за формою П-3 (додаток 14 до

Порядку розслідування). Для цього створюється комісія в складі

представників: відповідної установи державної санітарно-епідеміологічної

служби (голова комісії); лікувально-профілактичної установи;

підприємства; первинної організації профспілки, членом якої є потерпілий,

або уповноважена найманими робітниками особа з питань охорони праці,

якщо потерпілий не є членом профспілки; робочого органа виконавчої

дирекції Фонду соціального страхування. Комісія зобов'язана провести

розслідування обставин і причин професійного захворювання (отруєння), а

також скласти акт розслідування за формою П- 4 (додаток 15 до Порядку

розслідування), у якому вказуються заходи щодо локалізації професійного

захворювання (отруєння), забезпечення нормалізації умов праці та, крім

того, називаються особи, що не виконали відповідні вимоги (правила,

гігієнічні регламенти).

Акт за формою П-4 складається в шести екземплярах протягом трьох

діб після закінчення розслідування і направляється роботодавцем:

потерпілому; лікувально-профілактичній установі, що обслуговує

підприємство (установу, організацію); робочому органу виконавчої

дирекції Фонду соціального страхування; первинній організації

профспілки, членом якої є потерпілий, або уповноваженій найманими

робітниками особі з питань охорони праці, якщо потерпілий не є членом

профспілки; відповідній установі державної санітарно-епідеміологічної

служби. Екземпляр акту розслідування залишається на підприємстві і

зберігається протягом 45 років.

У п'ятиденний строк після закінчення розслідування професійного

захворювання (отруєння) роботодавець зобов'язаний розглянути

підсумкові матеріали і видати наказ про заходи щодо запобігання таким

захворюванням (отруєнням), а також про притягання до відповідальності

осіб, з вини яких були допущені порушення санітарних норм і правил. Про

виконання запропонованих комісією профілактичних заходів роботодавець

письмово інформує відповідну установу державної санітарно-

епідеміологічної служби.

Контроль за своєчасністю та об'єктивністю розслідування

професійних захворювань (отруєнь), документальним оформленням їх,

виконанням профілактичних заходів здійснюють установи державної

санітарно-епідеміологічної служби, Фонд соціального страхування,

профспілки і уповноважені найманими робітниками особи з питань

охорони праці. Реєстрація та облік професійних захворювань ведеться в

журналі (додаток 16 до Порядку розслідування).

Установи державної санітарно-епідеміологічної служби складають

на основі актів розслідування за формою П-4 Карти обліку професійних

захворювань (отруєнь) за формою П-5, які зберігаються в них і в

Міністерстві охорони здоров'я України протягом 45 років.

1.3.5 Розслідування та облік аварій

Про аварію свідок повинен негайно повідомити безпосереднього

керівника робіт або будь-яку посадову особу підприємства, які зобов'язані

повідомити про подію роботодавця. У цій ситуації роботодавець або особа,

що керує виробництвом під час зміни, діють відповідно до плану ліквідації

аварії, вживають першочергових заходів з порятунку потерпілих і надання

їм медичної допомоги, локалізації аварії, установлення границь

небезпечної зони та обмеження доступу в неї людей. Роботодавець або

уповноважена ним особа негайно повідомляють про аварію

територіальний орган Держгірпромнагляду, орган, до сфери управління

якого відноситься підприємство, місцеву держадміністрацію, штаб

громадянської оборони і з надзвичайних ситуацій, прокуратуру за місцем

виникнення аварії і відповідний профспілковий орган, а у випадку

травмування або загибелі працівників також відповідний робочий орган

виконавчої дирекції Фонду соціального страхування.

Розслідування аварій з нещасними випадками проводиться

відповідно до викладених вище вимог. Розслідування аварій без нещасних

випадків проводять комісії, які створюються: наказом центрального органу

виконавчої влади або розпорядженням місцевої держадміністрації

(Автономної Республіки Крим, області, мм. Києва і Севастополя) - у

випадку аварій І категорії; наказом керівника органу, до сфери управління

якого відноситься підприємство, або розпорядженням місцевої

держадміністрації - у випадку аварій ІІ категорії. Ці комісії призначаються

за узгодженням з відповідними органами державного нагляду за охороною

праці і Міністерства з питань надзвичайних ситуацій і в справах захисту

населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.

Комісія зобов'язана протягом десяти робочих днів розслідувати

аварію і скласти акт за формою Н-5. За результатами розслідування аварії

роботодавець видає наказ, яким відповідно до висновків комісії затверджує

заходи щодо запобігання подібним подіям і притягає до відповідальності

працівників за порушення законодавства про охорону праці. Матеріали

розслідування аварії направляються в п'ятиденний строк прокуратурі й

органам, представники яких брали участь у розслідуванні. Екземпляр акту

розслідування аварії, у результаті якої не відбулося нещасного випадку,

зберігається на підприємстві до закінчення строків виконання зазначених

комісією заходів, але не менш двох років.

Облік аварій ведуть підприємства, а також відповідні органи

державного управління і нагляду в області охорони праці з реєстрацією в

журналі (додаток 18 до Порядку розслідування).

1.3.6 Дослідження та оцінка виробничого травматизму і професійної

захворюваності

При дослідженні виробничого травматизму використовують в

основному наступні методи: монографічний, топографічний, економічний і

статистичний.

Монографічний метод полягає в детальному обстеженні виробничої

обстановки на конкретному об'єкті з урахуванням особливостей

технологічного процесу, стану робочих місць, кваліфікації працюючих,

режиму праці і відпочинку. Всебічний аналіз дозволяє не тільки

встановити причини нещасних випадків, але і виявити існуючі потенційні

небезпеки.

Топографічний метод полягає у вивченні нещасних випадків за

місцем їхньої події. Місця нещасних випадків позначають умовними

знаками на планах цехів, ділянок або підприємства в цілому. Завдяки

цьому створюється наочне уявлення про потенційно небезпечні зони на

виробництві.

Економічний метод полягає в порівнянні витрат на профілактику

травматизму з їхньою ефективністю у зв'язку з усуненням можливих втрат.

Статистичний метод дає можливість оцінювати кількісно рівень

травматизму з використанням загальноприйнятих показників: коефіцієнта

частоти К

, коефіцієнта важкості К

і коефіцієнта виробничих втрат Кв.в

Вихідним матеріалом для розрахунку служать дані звітів

підприємств про нещасні випадки.

Коефіцієнт частоти травматизму - кількість нещасних випадків, що

припадає на 1000 працюючих за звітний період. Визначають його за

формулою:

= 1000n/N,

де n - кількість нещасних випадків за звітний період;

N – средньоспискова чисельність працюючих.

Коефіцієнт важкості травматизму – загальна кількість днів

непрацездатності, що припадає на один нещасний випадок:

= Д/n,

де Д - кількість днів непрацездатності за закритими лікарняними

листками (врахованим нещасним випадкам за звітний період).

Коефіцієнт виробничих втрат являє собою добуток коефіцієнтів

частоти і важкості нещасних випадків:

Кв.в

= К



Кв

= 1000 Д/N.

Порівнюючи значення коефіцієнтів за різні періоди часу, роблять

висновки про ефективність мір щодо поліпшення умов праці і зниження

виробничого травматизму.

Для врахування стійкої втрати працездатності та гибелі людей

необхідно використання принаймні ще одного показника, яким є

коефіцієнт нещасних випадків із смертельним наслідком та каліцтвом:

ск

=( n

ск

/ n)100%,

де n

ск

- кількість нещасних випадків, що призвели до смерті і

каліцтва.

Міжнародна організація праці (МОП) використовує коефіцієнт

частоти, який показує кількість нещасних випадків, що припадає на 10

відпрацьованих годин. Визначають його за формулою:

ч (МОП)

= 10

n/Т,

де Т – загальний час роботи (людино-годин).

Для аналізу професійної захворюваності необхідно знати

контингенти осіб, які піддаються впливу тих або інших шкідливих

виробничих факторів, і мати відомості про випадки хронічних

професійних захворювань і отруєнь. Професійна захворюваність -

показник кількості виявлених уперше протягом року хворих із

професійними захворюваннями та отруєннями, розрахований на 100, 1000,

10000, 100000 працюючих, які піддаються впливу шкідливих виробничих

факторів. Зіставлення цього показника по роках дає можливість правильно

планувати та оцінювати оздоровчі заходи на виробництві.

РОЗДІЛ 2 Забезпечення необхідних

санітарно-гігієнічних умов праці

2.1 Аналіз шкідливих факторів на підприємствах галузі

Міністерство охорони здоров'я України затвердило своїм наказом від

27.12.2001р. № 528 Гігієнічну класифікацію праці за показниками

шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості

та напруженості трудового процесу. Відповідно до цього нормативного

документу, розрізнюють шкідливі виробничі фактори: фізичні

(несприятливий мікроклімат, неіонізуючі електромагнітні поля і

випромінювання, іонізуючі випромінювання, виробничі шум, ультразвук і

інфразвук, вібрація локальна і загальна, невідповідність освітленості

нормальному зоровому сприйняттю виробничого середовища); хімічні

(речовини хімічного походження, деякі речовини біологічної природи, що

отримані хімічним синтезом і/або для контролю яких використовуються

методи хімічного аналізу); біологічні (мікроорганізми – продуценти, живі

клітки і спори, що містяться в препаратах, патогенні мікроорганізми);

фактори трудового процесу (важкість роботи – динамічне і статичне

навантаження, маса вантажу, що піднімається і переміщується,

стереотипність робочих рухів, особливості положення і переміщення тіла

працівника; напруженість праці – навантаження на центральну нервову

систему, органи почуттів, емоційну сферу працівника). За показниками

шкідливості та небезпеки факторів виробничого середовища, важкості і

напруженості трудового процесу умови праці підрозділяються на чотири

класи: оптимальні, допустимі, шкідливі (підрозділяються на чотири ступені

за рівнем перевищення гігієнічних нормативів і виразності можливих змін в

організмі людини), небезпечні (екстремальні) – відповідно, 1-4 класи.

Перераховані вище шкідливі виробничі фактори характерні для сфери

торгівлі. При цьому доцільно відзначити наступне. При виконанні

технологічних процесів у торгівлі мають місце пилоутворення, тепло- і

вологовиділення, змінюється склад повітря, створюються випромінювання.

Процеси подрібнювання, просіювання, транспортування, фасовки сипких

харчових продуктів супроводжуються виділенням пилу (зернового,

борошняного, цукрового, какао-порошку та ін.), що має шкідливі для

організму людини та пожежо-, вибухонебезпечні властивості. При тепловій

обробці сировини виділяються продукти його термічної деструкції (в

основному, акролеїн, оксид і диоксид вуглецю). У процесах сульфітації

харчової сировини, стерилізації трубопроводів використовується диоксид

сірки (сірчистий ангідрид), влучення якого можливо в атмосферу робочого

простору. При експлуатації і ремонті холодильних установок можливі

витоки холодоагентів, серед яких найбільшу небезпеку для людей

представляє аміак. На підприємствах галузі в значних обсягах

використовуються миючі засоби і дезинфекційні розчини, що можуть

спричинити шкідливий вплив на організм людини. При роботі ЕОМ і

відеотерміналів також можливий прояв шкідливих виробничих факторів:

створюються випромінювання електромагнітне, інфрачервоне,

ультрафіолетове, м'яке рентгенівське, утворюються електростатичне поле

між екраном і тілом оператора, озон, оксиди азоту, відбуваються

аероіонізация і накопичення пилу.

Найважливішими показниками трудового процесу у торгівлі є

важкість та напруженість роботи. Характер праці визначається робочою

позою (нахили тулуба, переміщення у просторі), напругою (увага, напруга

аналізаторних функцій зору і слуху, емоційна та інтелектуальна напруга,

монотонність), змінністю і важкістю (динамічність роботи, статична

напруга). При плануванні робочого місця виходять з того, щоб працівник

протягом зміни забезпечував потрібну продуктивність праці, витрачав

мінімум фізичних сил, не піддався впливу небезпечних та шкідливих

виробничих факторів. Важливе значення мають робоча поза, темп та ритм

виконання роботи. Виключаються статичні м’язові напруги та, отже,

профзахворювання (викривлення хребта, розширення вен, плоскостопність)

у робочій позі, що забезпечує розташування центру ваги тіла у межах площі

опори. Загальні ергономічні вимоги до робочого місця викладені у

міждержавних стандартах ГОСТ 12.2.032-78 (при виконанні робіт сидячи)

та ГОСТ 12.2.033-78 (при виконанні робіт стоячи). При вільному ритмі

роботи темп її визначається самим працівником згідно з його

індивідуальними можливостями. У процесі одноманітних, короткочасних

робочих операцій (наприклад, розфасовки та пакування товарів) можливе

відчуття монотонності праці. Чітко виражена монотонність роботи

призводить не тільки до передчасної втоми, але й до швидкого нервового

виснаження. Утомлюваність можна знизити періодичними зміненнями

робочої пози та ритму операції, зміною робочих місць, естетизацією праці,

використанням раціональної організації режиму праці та відпочинку. У

роботі, пов’язаній з великим м’язовим навантаженням, перерви повинні

бути довгостроковими (до 10 хв.), але не частими, причому їх тривалість та

частота повинні змінюватись протягом робочої зміни. На основі загальних

енерговитрат організму людини розрізнюють (згідно з ГОСТ 12.1.005-88)

фізичні роботи: легкі (категорія І), середньої важкості (категорія ІІ), важкі

(категорія ІІІ).

Легкі фізичні роботи категорії Іа з енерговитратами 105…140 Вт –

роботи, що виконуються сидячи та супроводжуються незначною фізичною

напругою, категорії Іб з енерговитратами 141...175 Вт - роботи, що

виконується сидячи, стоячи або пов’язані з ходінням та супроводжуються

деяким фізичним напруженням. Фізичні роботи середньої важкості

охоплюють види діяльності з витратою енергії 176...232 Вт – категорія ІІа та

233...290Вт – категорія ІІб. До категорії ІІа належать роботи, пов’язані з

постійним ходінням, переміщенням дрібних (до 1кг) виробів або предметів

у положенні стоячи або сидячи та вимагають певного фізичного

напруження, до категорії ІІб – роботи, пов’язані з ходінням, переміщенням

та перенесенням вантажу до 10кг та супроводжується помірним фізичним