Ортинський В.Л. Педагогіка вищої школи

Подождите немного. Документ загружается.

341

У цьому віці важливе значення має формування полі-

тичної культури. За його рівнем студентів (майбутніх пе-

дагогів) поділяють на кілька груп (за І. П. Козубовською):

 студенти, які володіють певними політичними знан-

нями, але недостатніми для формування стійких пе-

реконань і успішної практичної суспільно корисної

діяльності;

 студенти, які мають політичні

знання, що не стали

ще стійкими переконаннями;

 студенти, що мають певні політичні знання, переко-

нання, але пасивні в суспільно корисній діяльності;

 активні у суспільно-політичній діяльності студенти з

недостатніми політичними знаннями, помилковими

поглядами і переконаннями, унаслідок чого їхня ді-

яльність часто набуває антисоціальної спрямованос-

ті;

 студенти, які

володіють глибокими суспільно-по-

літичними знаннями, переконаннями й активні в

політично-громадській діяльності (ця група най-

менш чисельна).

Організатори виховного процесу, знаючи, до якої з

означених груп належать конкретні студенти, можуть ди-

ференціювати виховний вплив залежно від рівня політичної

культури майбутніх педагогів, спонукаючи їх до формування

певних політичних якостей.

Унаслідок набуття

нового соціального статусу (студент

вищого навчального закладу) формується почуття відпові-

дальності за свою поведінку, навчання і громадську роботу.

Вступивши до вищого навчального закладу, обравши шлях

самостійного життя, молоді люди переймаються питаннями

майбутнього. Надії переважно оптимістичні, але багато зале-

жить від того, чи вдало обрано професію. Це значною мірою

впливає на

ставлення майбутніх фахівців до здобуття нових

знань.

З огляду на ставлення до навчання виокремлюють три

групи студентів:

342

 серйозні студенти, які прагнуть до всього нового,

незалежно від галузі знань. Вони успішно вивчають

усі передбачені навчальним планом предмети, відві-

дують різноманітні гуртки, виховні заходи, читають

художню і науково-популярну літературу, перегля-

дають телепередачі, відвідують музеї, театри, виста-

вки тощо, а також беруть активну участь у громадсь-

кому житті закладу

і за його межами;

 студенти, які захоплюються однією галуззю

знань, мають глибокі знання в цій галузі, багато чи-

тають, стежать за новинками, усвідомлюючи водно-

час, що необхідно знати й інші предмети, оволодіва-

ти професією, намагаються старанно вивчати всі ди-

сципліни, передбачені навчальним планом;

 студенти, які, надавши перевагу певній

навчальній

дисципліні й маючи з неї глибокі і ґрунтовні знання,

нехтують решту. Нерідко вони належать до посе-

редніх або навіть невстигаючих студентів. Саме

вони потребують спеціального виховного впливу

щодо самоосвіти та самовиховання.

Залежно від ставлення до навчальних дисциплін

студентів умовно поділяють на три групи (за О. Г. Со-

лодуховою).Інтереси

студентів першої групи мають пасивний

споглядальний характер. Перехід на вищу стадію розвитку

інтересів цих студентів гальмує рівень розвитку морально-

вольових якостей особистості: почуття обов’язку і відповіда-

льності, працелюбства, дисциплінованості.

Друга група студентів не є однорідною за своїм скла-

дом. Студенти першої підгрупи захоплюються не тільки тео-

ретичною основою дисципліни,

а й її практичною спрямова-

ністю. Вони особливо уважні на лекціях, коли йдеться про

застосування теорії та законів на практиці. Друга підгрупа

студентів виявляє глибоку зацікавленість теорією навчальної

дисципліни, проблемами цієї науки. Важливим елементом

структури пізнавального інтересу студентів цієї групи є творче

ставлення до предмета. У студентів першої підгрупи необхідно

формувати

інтерес до теорії предмета, а другої — до практики.

343

Третя група студентів виявляє однаковий інтерес до

теорії і практики.

У процесі професійної підготовки майбутніх фахівців

важливо враховувати їхні професійні плани, які засвідчують

здатність до самовдосконалення. Показниками характеру і

дієвості життєвої програми особистості є система зацікавлень,

бажань і прагнень; комплекс ділових якостей: єдність слова і

діла, самостійність, ініціативність, відповідальність, працезда-

тність

, уміння завершити почату справу тощо.

Для майбутнього фахівця важливим є рівень самооцін-

ки, яка стосується фізичних можливостей, розумових здібно-

стей, вчинків, мотивів поведінки, моральних якостей тощо. За

рівнем самооцінка може бути високою, середньою і низькою.

З погляду адекватності (відповідності фактичним властивос-

тям особистості), вона буває неадекватно високою (завище-

ною), неадекватно

низькою (заниженою). Така невідповід-

ність часто призводить до психологічних зривів, внутрішніх і

зовнішніх конфліктів особистості. Особистість із завищеною

самооцінкою часто недооцінює інших людей, а із заниженою

— переоцінює їх.

З огляду на ставлення студентів до обраної професії ви-

окремлюють такі типи студентів (за В. Т. Лисовським).

 «Гармонійний». Обирає свою

спеціальність усвідом-

лено. Сумлінно навчається, бере активну участь у

науковій і суспільній роботі. Розкутий, вихований,

товариський. Сфера інтересів охоплює літературу,

живопис, спорт. Чесний, порядний. Має авторитет у

колективі як надійний товариш, завжди готовий до-

помогти іншим і робить це з неприхованим задово-

ленням.

 «Професіонал». Обирає спеціальність за покли-

канням

, наполегливий у навчанні. Однак не ціка-

виться науково-дослідницькою роботою. Бере акти-

вну участь у всіх студентських заходах, сумлінно ви-

конує доручення. У колективі його поважають, але

знають, що головним для нього є успішне навчання

(навряд чи погодиться втекти з лекції «за компа-

нію»).

344

 «Академік». Обрав спеціальність усвідомлено.

Вчиться тільки на «відмінно». Орієнтований на на-

вчання в аспірантурі, тому багато часу віддає науко-

во-дослідницькій роботі, часом на шкоду іншим за-

няттям. До прохань про допомогу чи пропозицій «а

чи не втекти нам усім разом з наступної пари», най-

імовірніше, залишиться байдужим.



«Громадський діяч». Йому властива яскраво вира-

жена схильність до громадської діяльності, що, як

правило, негативно позначається на навчальній і

науковій діяльності. Упевнений, що спеціальність

обрав правильно. Цікавиться літературою і мистецт-

вом, організатор у сфері дозвілля. Схильний підко-

рятися інстинктам натовпу, однак істотної допомоги

надати не спроможний.

 «Аматор мистецтв

». Вчиться, як правило, добре,

однак науковою роботою не цікавиться. Його інтере-

си спрямовані переважно у сферу літератури і мис-

тецтва. Має естетичний смак, широкий кругозір,

ерудований. За кілька нових романів модних інозе-

мних авторів готовий піти не з однієї, а з усіх пар од-

разу.

 «Старанний». Обрав спеціальність

не цілком усві-

домлено. Вчиться сумлінно, докладаючи максимум

зусиль, хоча не має особливих здібностей. Нетовари-

ський, не цікавиться мистецтвом, але любить бувати

в кіно, на естрадних концертах і дискотеках. Може

пропустити пару.

 «Середняк». Вчиться «як вийде», не докладаючи

жодних зусиль, пишається цим. Його принцип:

«Одержу диплом і буду

працювати не гірше за ін-

ших». Обрав професію, не замислюючись. Однак

переконаний, що раз вступив, то потрібно закінчити

навчання. Намагається вчитися добре, але не отри-

мує від цього задоволення. Завжди радий утекти із

занять. Щодо взаємодопомоги, то сподівається на

неї сам.

345

 «Розчарований». Студент, як правило, здібний, але

не має зацікавлення обраною спеціальністю. Однак

знає, що мусить закінчити навчальний заклад. Про-

пускає заняття. Прагне утвердитися в хобі, мистецт-

ві, спорті.

 «Ледар». Вчиться слабко, не докладаючи жодних

зусиль. Цілком задоволений собою. Про своє профе-

сійне покликання всерйоз не замислюється, у

науко-

во-дослідницькій і громадській роботі участі не бере.

Однокурсники ставляться до нього, як до «баласту».

Іноді прагне схитрувати, пристосуватися. Коло інте-

ресів зосереджене переважно у сфері дозвілля. Часто

є ініціатором «масових втеч» із навчальних занять.

 «Творчий». Такому студентові притаманний твор-

чий підхід до будь-якої справи: навчання,

суспільна

робота, дозвілля. Однак заняття, які потребують по-

сидючості, акуратності, виконавської дисципліни,

його не захоплюють. Тому, як правило, вчиться «не-

рівно», поділяючи предмети на «цікаві» й «нудні».

Легко втікає із занять, навряд чи здатний допомогти

іншим.

 «Богемний». Зазвичай, успішно вчиться на т. зв.

престижних факультетах. Прагне до лідерства в

то-

варистві таких, як він. До інших студентів ставиться

зневажливо. «Про все» чув, хоча знання його вибір-

кові. У сфері мистецтва цікавиться тільки «модни-

ми» течіями. Його думка завжди відрізняється від

думки «сірої маси». Тому на підбурення піти із за-

нять, як правило, не піддається. Оскільки є членом

невеликої соціальної

групи, то поводиться, як нале-

жить у цій групі, а не так, як решта.

Типологію сучасного студентства за ставленням до на-

вчання, за науковою і громадської активністю, загальною

культурою і відчуттям колективізму розробив російський пе-

дагог Б. Г. Ананьєв. Він виокремлює шість типів студентів:

 Відмінно навчається з профілюючих, загальнотео-

ретичних, суспільних дисциплін. Займається науко-

346

во-дослідницькою роботою. Має високу культуру.

Бере активну участь у громадській роботі. З колек-

тивом пов’язаний різнобічними інтересами.

 Добре навчається. Здобуття спеціальності вважає

єдиною метою навчання у вищому навчальному за-

кладі. Суспільними дисциплінами цікавиться в ме-

жах програми. Пов’язаний із колективом навчаль-

ними і професійними інтересами. Бере

активну

участь у громадській роботі. Викладачі та товариші

вважають його хорошим студентом.

 Відмінно встигає у навчанні, розглядає науку як

основну сферу інтересів і діяльності. Виявляє інте-

рес до суспільних наук як засобу пояснення дійсності

і власної поведінки. Має високу загальну культуру.

Активний у громадській діяльності, з колективом

пов’язаний

широкими науковими інтересами. Сту-

дент цього типу — майбутній учений. Деякі студенти

цього типу займаються лише наукою, решту занять

вважають марною тратою часу. Саме про них кажуть

«раціональність XXI століття».

 Добре навчається, цікавиться суспільними наука-

ми; науково-дослідницькою роботою, як правило, не

займається. Загальна культура обмежена професій-

ними інтересами. Активний у

громадській роботі і в

житті колективу, інтереси якого розглядає як власні.

Активний громадський діяч. Його поважають за че-

сність, принциповість, єдність слова і справи.

 Встигає у навчанні з усіх дисциплін. Науково-до-

слідницькою роботою не займається. Розглядає спе-

ціальність і культуру як основну сферу своїх інтере-

сів і діяльності

. У суспільному, громадському житті

не бере активної участі. З колективом його поєдну-

ють культурні та розважальні інтереси. Серед студе-

нтів він — визнаний ерудит, знавець сучасного мис-

тецтва.

 Має низьку успішність. Науково-дослідницькою

роботою не займається. Пасивний у громадському

347

житті. Відпочинок і розваги розглядає як головну

сферу своєї діяльності. З колективом пов’язаний го-

ловним чином інтересами відпочинку. Вважає себе

«оригіналом», іноді морально нестійкий. До вищого

навчального закладу вступив тому, що це «модно».

До своєї професії байдужий і вважає її лише джере-

лом існування. Навчається з мінімальним зусиллям;

де

є можливість, використовує шпаргалку.

До якої б класифікаційної групи не належав студент, за

час навчання у вищому навчальному закладі він має навчити-

ся поведінки, яка відповідає загальноприйнятим нормам і

правилам моралі і права, а також виховати в собі за час на-

вчання здатність учитися. Освоїти процес навчання важливі-

ше, ніж

засвоїти конкретну сукупність знань, які швидко за-

старівають. Ще важливішим є вміння самостійно здобувати

знання, основані на творчому мисленні.

Навчально-виховний процес у вищому навчальному за-

кладі, а отже, розвиток особистості студента на різних курсах,

має певні особливості.

На першому курсі відбувається адаптація колишнього

абітурієнта до студентських форм колективного життя. Пове

дінці студентів притаманний високий ступінь конформізму

(пасивне, пристосовницьке прийняття наявних порядків, пра-

вил, норм у поведінці). У першокурсників відсутній диферен-

ційований підхід до власних ролей.

Другий курс є періодом найнапруженішої навчальної

діяльності студентів. У життя другокурсників інтенсивно вхо-

дять усі форми навчання і виховання. Студенти отримують

загальну підготовку, формуються їхні

широкі запити і потре-

би. Процес адаптації до середовища здебільшого завершено.

На третьому курсі починається спеціалізація, поглиб-

люється інтерес до наукової роботи. У цей період звужується

сфера інтересів особистості, становлення особистості визнача-

ється фактором спеціалізації.

На четвертому курсі студенти ознайомлюються зі спе-

ціальністю в період навчальної практики. Їхній поведінці вла-

стивий інтенсивний пошук раціональних шляхів і форм спе-

ціальної підготовки; відбувається переоцінка цінностей.

348

П’ятий курс — перспектива швидкого закінчення нав-

чального закладу — формує чіткі практичні установки на

майбутній вид діяльності. З’являються нові цінності, пов’язані

з матеріальним і сімейним становищем, місцем роботи тощо.

Студенти поступово відходять від колективних форм життя.

Постійне вивчення рівня розвитку і вихованості кож-

ного студента та колективу академічної

групи дає змогу ефек-

тивно вибудовувати навчально-виховний процес у вищому

навчальному закладі, враховуючи ті зміни, яких зазнає студе-

нтський колектив загалом і кожен його член зокрема, корегу-

вати зміст і методику цього процесу.

Новий студентський колектив, новий характер навчан-

ня, зростаюча самостійність та активність мають вирішальний

вплив на формування та

розвиток особистості порівняно зі

шкільним віком, змінюються і мотиви діяльності студентства.

Навчання набуває професійної спрямованості, конкретного

змісту, тому що здобуття знань, умінь, розвиток здібностей

стає важливою умовою професійної кваліфікації майбутнього

фахівця. Пізнавальні інтереси стають вибірковими, набувають

професійної спрямованості.

Перехід зі школи у вищий навчальний заклад – склад-

ний етап. Набуття нових

знань, умінь, інший режим, стиль і

методи роботи, нове середовище, нові незвичні умови – усе це

сприяє становленню нових умовних рефлексів, нового дина-

мічного стереотипу. Такий перехід відбувається надто індиві-

дуально, іноді навіть з надзвичайним напруженням нервової

системи.

Студентові, який прийшов у вищий навчальний заклад

одразу після школи, набагато легше перебудуватися, ніж

до-

рослій людині, яка звикла на виробництві, в армії до іншого

режиму, інших умов. Пояснити це можна більшою схожістю

умов життя школи та ВНЗ, ніж ВНЗ та виробництва, меншою

зміною динамічного стереотипу.

Зміна стереотипу необхідна, зумовлена новими для сту-

дента умовами. Проте за відповідної підготовки сім’єю, шко-

лою до

нових методів навчання у ВНЗ, нового режиму, нових

умов, наукової організації праці студентів у ВНЗ цей перехід

від шкільного життя до студентського може відбуватися

349

м’якше, без зайвого напруження, значно швидше та ефектив-

ніше.

Керувати процесом формування майбутніх спеціалістів

без знання та врахування їхніх особливостей неможливо. Слід

зважати, що і до виховання студентів прийнятне золоте пра-

вило К. Д. Ушинського: якщо хочете виховати людину у всіх

аспектах, маєте вивчити її у всіх аспектах.

На молодших

курсах навчаються і студенти, які вже до-

сягли повної фізичної зрілості, і ті, які ще не досягли її. Зага-

льним для тих та інших є трудове самовизначення, зроблений

вибір професії, спільна трудова діяльність – навчання, а також

нове становище їх у суспільстві, спільні професійні інтереси.

Розвиток студентів молодших курсів відбувається під

впливом

цих змін, нових умов. Характер навчання має важливий

вплив на формування особистості.

Новий зміст навчання, методи роботи у ВНЗ потребу-

ють великого рівня самостійності, активності особистості, зда-

тності до узагальнення, абстракції, творчості. Пізнавальні

інтереси студентів набувають професійної спрямованості,

більш стійкого характеру. Інтенсивно розвивається увага, осо-

бливо довільна спостережливість, зростає

значення абстраго-

ваного, словесно-логічного, навмисного запам’ятовування.

Розумова діяльність набуває більшого рівня узагальнення та

абстрагування, що є необхідною передумовою формування

теоретичного мислення. Для студентів характерні схильність

філософського ставлення до явищ життя, критичність мис-

лення.

Прагнення заперечувати авторитети, встановлені пра-

вила, «усе реформувати» пов’язана з прагненням молоді до

ідеального у

своїх переконаннях.

Вплив навчання та виховання й у вищій школі опосере-

дкований внутрішніми факторами, наприклад, особливостя-

ми нервової систем. Було б неправильно вважати, що з віком

внутрішні умови розвитку особистості стають у всіх аспектах

більш сприятливими. У студентському віці розумова актив-

ність має вибірковий характер і тісніше пов’язана зі

змістови-

ми професійними спрямуваннями особистості.

350

Юнацький вік – період кипучої енергії, прагнень, енту-

зіазму, романтики. Саме в цьому віці розвиваються моральні

та інтелектуальні сили людини, триває формування духовного

обличчя, рис характеру, якостей особистості. Студентству вла-

стиві узагальнення, вибіркові ідеали, у яких синтезовано най-

кращі, на думку студентів, риси особистості. Юнацький вік

вирізняється багатством різноманітних почуттів, серед яких

переважають моральні. Є підвищений інтерес до етичних і

моральних проблем (щастя, обов’язку, любові, дружби, това-

риства, шлюбу, сім’ї та ін.)

Виховання і процес соціалізації. Період навчання у

вищих навчальних закладах – важливий період соціалізації

людини.

Соціалізація – процес формування особистості в певних

соціальних умовах, процес засвоєння соціального досвіду, у

процесі

якого людина перетворює його у власні цінності, ви-

бірково вводить у свою систему поведінки норми та шаблони,

узвичаєні в певній групі та суспільстві.

У студентському віці діють усі механізми соціалізації: за-

своєння соціальної ролі студента, підготовка до оволодіння

соціальною роллю (фахівця-професіонала), механізми наслі-

дування та механізми соціального впливу з

боку викладачів та

студентської групи. Явища конформізму також можливі в

студентському середовищі.

Для студентського віку характерне також прагнення са-

мостійно й активно обирати життєвий стиль та ідеал, що від-

повідає умовам соціалізації, згідно з якими, індивід має віді-

гравати активну роль.

Процеси й результати соціалізації мають внутрішньо су-

перечливий характер, тому

що в ідеалі соціалізована людина

має відповідати соціальним вимогам і водночас протистояти

негативним тенденціям у розвитку суспільства, життєвим

обставинам, які гальмують розвиток її індивідуальності. Зок-

рема, нерідко трапляються люди настільки соціалізовані, фа-

ктично розчинені в соціумі, що виявляються не готовими і не

спроможними до особистісної участі в утвердженні життєвих

принципів.

Значною мірою це залежить від типу виховання.