Ортинський В.Л. Педагогіка вищої школи

Подождите немного. Документ загружается.

361

практики, виникають із досвіду педагогічної діяльності, ма-

ють об’єктивний характер, безпосередньо випливають із зако-

номірностей виховання.

На сьогодні немає загальновизнаного визначення

принципів виховання. Дотепер не визначено засади для об-

ґрунтування принципів виховання, не опрацьовано наукові

підвалини системи принципів виховання, їх підпорядкованос-

ті, ієрархії.

Саме тому в різних підручниках з педагогіки

та відпові-

дних фундаментальних працях з теорії виховання кількість

принципів виховання, їхня ієрархія та формулювання значно

відрізняються. Це пов’язано з тим, що, по-перше, автори до-

тримуються різних концепцій і джерел, а по-друге, інакше

розуміють педагогічне поняття «принципи виховання».

Поняття «принципи виховання» є важливим розді-

лом теорії виховання

. Разом вони визначають мету, спрямо-

ваність, зміст, організацію і методику виховного процесу. Це

знання про сутність, зміст, структуру виховання, його закони,

закономірності, що виявляється у вигляді норм виховної дія-

льності у ВНЗ, оптимальних науково обґрунтованих регулято-

рів виховної практики.

У теоретичному аспекті це остаточний результат вихов-

ної діяльності, тому принципи

є орієнтиром для практики

виховання. Вони мають об’єктивний характер за змістом, але

суб’єктивні за формою, тому що мають свій вияв у діяльності

конкретних осіб.

«Принципи виховання – вихідні положення, що випли-

вають із закономірностей виховання й визначають загальне

спрямування виховного процесу, основні вимоги до його зміс-

ту, методики та

організації».

І. П. Підласий до принципів виховання висунув такі ви-

моги: обов’язковість, комплексність, рівнозначність. На нашу

думку, до них обов’язково треба додати системність, гуман-

ність та особистісну спрямованість.

Сукупність цих вимог забезпечує також системний під-

хід науково-педагогічного працівника до виховання, комплек-

сний вплив на кожного студента та

студентський колектив

загалом. Дотримання психолого-педагогічних вимог одного з

362

принципів виховання передбачає необхідність безумовного

виконання вимог інших принципів, оскільки серед них немає

головних і другорядних, вони всі рівнозначні та обов’язкові.

Тому не можна в одному випадку дотримуватися одних

правил, а в другому – інших. Це знижує ефективність вихов-

ної роботи, зводить нанівець зусилля багатьох вихователів.

Основні характеристики принципів виховання – систе

мність, комплексність, обов’язковість, рівнозначність – перед-

бачають не сліпе механічне їх використання у виховному про-

цесі, обов’язковою умовою їх ефективності є творче застосу-

вання з урахуванням педагогічної майстерності вихователя,

індивідуально-психічних особливостей вихованця і конкрет-

ної виховної ситуації.

Отже, принципи виховання студентів – найбільш зага-

льні провідні положення, які визначають

мету, ідеали, зміст,

методику та організацію процесу виховання у ВНЗ.

Незнання принципів не скасовує їхнього існування та

дії, а робить процес виховання ненауковим, суперечливим,

непослідовним, несистемним, а тому малоефективним.

Принципи виховання становлять струнку систему, їхня

ефективність виявляється тільки в разі комплексного та по-

слідовного використання. Вони тісно взаємопов’язані між

собою

, їхні вимоги дуже часто випливають одна з одної.

Обов’язковою передумовою ефективності принципів вихо-

вання студентів є системний, комплексний підхід до вихован-

ня особистості. Відповідно, системність принципів виховання

зумовлює також системність методів виховання студентів.

Знання методологічних, методичних і психолого-

педагогічних вимог системи сучасних принципів виховання

особистості студента є ознакою високої

педагогічної культури

суб’єкта виховання у ВНЗ та важливою передумовою ефекти-

вності всього навчально-виховного процесу в них.

У сучасній педагогіці існує різна кількість принципів ви-

ховання та їх класифікацій. Наприклад, С. У. Гончарен-

ко виокремлює такі загальні принципи виховання: суспільна

спрямованість виховання; виховання особистості в діяльності

та спілкуванні; стимулювання внутрішньої

активності особис-

тості; принцип гуманізму в поєднанні з високою вимогливіс-

363

тю; оптимістичне прогнозування; опора на позитивні якості

студентів; урахування вікових та індивідуальних особливостей

студентів; виховання в колективі; єдність і погодженість ви-

мог, зусиль і дій навчального закладу, родини і громадськості.

Принципи національного виховання: виховання у гро-

мадянському, національному дусі; гуманізм, демократизм,

природовідповідність, діяльнісно-особистісний; єдності ро-

динного і шкільного виховання, наступність

, спадкоємність

поколінь.

В. М. Галузинський і М. Б. Євтух визначили такі прин-

ципи сучасного виховання:

 гуманістичний характер змісту і методів виховання,

який означає пріоритетність особистості над загаль-

ним процесом масового (фронтального) колектив-

ного виховання;

 поєднання виховання і навчання в єдиний навчаль-

но-виховний процес, у якому провідну роль

відіграє

виховання на навчальних заняттях, у процесі засво-

єння не тільки знань, умінь і навичок, а й найкра-

щих моральних рис людини;

 урахування вікових та індивідуальних особливостей

кожного студента у процесі виховання;

 формування морально-психологічного клімату в ко-

лективі, у якому відчутний стиль педагогічної людя-

ності та доброзичливості;



поступове перетворення студента з об’єкта пасивно-

го сприймання на суб’єкт активного самовиховання;

 плюралізм у діяльності громадських юнацьких і ди-

тячих організацій, відмова від масового, тотального

залучення до них.

І. П. Підласий виокремлює такі принципи виховання:

суспільна спрямованість виховання; зв’язок виховання з жит-

тям, працею; опора на

позитивне у вихованні; гуманізація

виховання; особистісний підхід; єдність виховних впливів.

Принципи виховання, які перебувають у тісному взає-

мозв’язку, створюють цілісну єдність і становлять систему.

Реалізація одного принципу пов’язана з реалізацією інших.

364

Усі вони відображають сутність і основні особливості навчаль-

но-виховного процесу і, відповідно, дають педагогу сукупність

конкретних методологічних, теоретичних і методичних реко-

мендацій щодо його організації та проведення – від визна-

чення мети та ідеалу виховання студентів до аналізу отрима-

них результатів.

Узагальнюючи методологічні та теоретичні підходи до

обґрунтування системи принципів виховання

, які існують

сьогодні в педагогіці, і враховуючи особливості навчально-

виховного процесу у ВНЗ України, можна окреслити систему

принципів виховання студентів: цілеспрямованість; сус-

пільна спрямованість; виховання студентів у процесі навчання

та повсякденного життя; виховання в колективі та через коле-

ктив; суб’єкт-суб’єктний характер виховних взаємин; гуманізм

і демократизм у

поєднанні з високою вимогливістю та поша-

ною до особистості студента; опора на позитивні якості в осо-

бистості студента і студентського колективу; наступальність,

активність, системність і конкретність виховних заходів; сві-

домість, самодіяльність та активність вихованців; сполучення

комплексного, диференційованого та індивідуального підходу

у виховній діяльності; єдність, погодженість і спадковість ви-

ховних впливів, зусиль

і дій; оптимізація виховного процесу

тощо.

Узагальнюючи викладене вище, можна зробити такі ви-

сновки:

 закони, закономірності та принципи виховання сту-

дентів перебувають у різноманітному діалектичному

і змістовому взаємозв’язку;

 закони виховного процесу, які відображають

об’єктивні, внутрішні, суттєві та відносно стійкі

зв’язки виховних явищ, виявляються в його

законо-

мірностях;

 конкретні рекомендації до закономірностей вихо-

вання відображені у принципах виховання студен-

тів, які визначають стратегію і тактику практичних

дій науково-педагогічних працівників і студентів.

Отже, принципи виховання:

365

 визначають діяльність педагогів і діяльність студен-

тів;

 відображають внутрішню суть їхньої діяльності;

 базуються на закономірностях виховного процесу;

 становлять систему вимог до визначення, опрацю-

вання й обґрунтування цілей, ідеалів, змісту, мето-

дів, форм виховання студентів і методичних основ їх

упровадження у практику виховання студентів;

 визначають загальну і

прикладну спрямованість ви-

ховання студентів;

 є основними положеннями, на які спираються під

час здійснення виховних заходів;

 є положеннями, які визначають характер діяльності

вихованців щодо самовдосконалення;

 визначають перспективні напрями розвитку теорії

та практики виховання у ВНЗ тощо.

Принципи виховання — основні педагогічні положення,

що слугують керівними нормами для науково-

педагогічного

працівника як вихователя.

У принципах виховання сконцентровано й узагальнено

багаторічний досвід виховання людей і результати його нау-

кових досліджень. Так само, як і принципи навчання, прин-

ципи виховання об’єктивні за змістом, але суб’єктивні за фор-

мою.

Тому знання вимог принципів виховання, закономірно-

стей виховного процесу, які вони відображають

, дає змогу

педагогові-керівнику свідомо і творчо розв’язувати завдання

виховання студентів, систематизувати й упорядкувати свою

діяльність, здійснювати її педагогічно обґрунтовано і впевне-

но досягати поставленої мети виховання. Дотримання прин-

ципів виховання дає змогу прогнозувати розвиток виховного

процесу у вищому навчальному закладі.

Водночас, принципи виховання — не догма, а їхні вимо-

ги — не перелік інструктивних указівок. Це своєрідний ком-

пас, керівництво до дії для педагога-вихователя. Вони перед-

бачають творчість у роботі з різними категоріями молоді (сту-

366

денти, слухачі), дають змогу враховувати особливості цієї ро-

боти в кожній конкретній ситуації.

Для поділу принципів на групи важливо правильно їх

розуміти. Групи принципів змістового характеру дозволяють

відповісти на запитання, що робити у виховній роботі. Органі-

заційні принципи засвідчують, як здійснюють виховання.

Принципи керівництва вихованням указують на роль і місце

суб

’єктів виховного процесу.

Зміст виховання детермінують такі принципи: конкрет-

на соціально ціннісна спрямованість і цілеспрямованість ви-

ховання; відповідність змісту характеру завдань і потреб сту-

дентів; гармонійність складових змістового виховання — дер-

жавного, патріотичного, професійного, морального, право-

вого, фізичного, екологічного, естетичного; взаємодія і

взаємини в колективі тощо.

Організовують виховання відповідно до вимог

таких

принципів: виховання в процесі праці і повсякденного життя;

виховання в колективі й за допомогою колективу; суб’єкт-

суб’єктний характер виховних взаємин, реалізованих на пра-

вовій основі; опора на позитивне в особистості та колективі;

повнота охоплення вихованням усіх суб’єктів навчально-

виховного процесу праці і сфер їхнього функціонування; ак-

тивність

, системність і конкретність виховних заходів; поєд-

нання комплексного, диференційованого та індивідуального

підходів у виховній діяльності; єдність, узгодженість і спадко-

вість виховних впливів; оптимізація виховного процесу тощо.

У керівництві вихованням враховують вимоги принци-

пів: правову домінантність керівника у виховній діяльності;

активність і адекватність управлінсько-виховних рішень за-

вданням та обставинам; обґрунтоване

поєднання групових та

індивідуальних форм управлінсько-виховного впливу; пози-

тивно-мотиваційну спрямованість управлінсько-виховного

впливу; стимулювання професійно-діяльнісної та іншої соціа-

льно ціннісної активності студентів і колективів; урахування у

виховній роботі індивідуальних особливостей усіх категорій

студентської молоді; обґрунтоване поєднання заходів вихов-

ного впливу з переконанням і примусом, особистим прикла-

367

дом і самовпливом, заохоченням і вправами, повагою та ви-

могливістю до них тощо.

Принципи виховання, як уже було зазначено, визнача-

ють провідні педагогічні положення, які передбачають вико-

ристання сучасних методів, форм і визначення змісту вихов-

ного процесу, їх основою є педагогічні закономірності.

Розглянемо сутність і вимоги основних принципів вихо-

вання.

Принцип

народності передбачає єдність загально-

людських і національних цінностей; забезпечення національ-

ної спрямованості виховання; оволодіння духовними багатст-

вами свого народу: мовою, традиціями, звичаями, національ-

но-етнічною культурою; шанобливе ставлення до національ-

них надбань тих народів, які мешкають в Україні.

Принцип цілеспрямованості, сутність якого – у

підпорядкованості всієї виховної роботи загальній меті та

іде-

алам виховання у ВНЗ України, їх усвідомленні та сприйнятті

вихователями і вихованцями, неприйняття стихійності у ви-

хованні, наявності перспективи у виховній роботі. Мета вихо-

вання безпосередньо торкається всіх компонентів виховного

процесу, визначає зміст усіх його складових і підсистем. Вона

також зумовлює принципи, зміст, організацію, методи, форми

та методику виховання.

Принцип демократичності потребує подолання

авторитарного стилю виховання; забезпечення співпраці нау-

ково-педагогічного працівника і студентів; врахування думки

колективу й кожної особистості; виховання особистості як

вищої природної та соціальної цінності; формування колекти-

ву на засадах доброї волі й прагнень його членів; загалом фо-

рмування вільної особистості.

Принцип природовідповідності спрямований на

врахування багатогранної

природи студента, особливостей

його анатомо-фізіологічного і психічного розвитку.

Принцип гуманізації передбачає створення оптима-

льних умов для інтелектуального і соціального розвитку кож-

ного студента; виявлення глибокої поваги до людини; ви-

знання природного права кожної особистості на свободу, соці-

альний захист і розвиток здібностей та вияв індивідуальності,

368

на самореалізацію фізичних, психічних і соціальних потенцій,

на створення соціально-психічного фільтра проти руйнівних

впливів негативних чинників навколишнього природного і

соціального середовища; виховання в молоді почуттів гумані-

зму, милосердя, доброчинності.

Принцип неперервності випливає з того, що вихо-

вання є багатогранним і багатофакторним процесом, який не

обмежується ні часовими, ні віковими рамками

, виховання

починається з народження і триває впродовж усього життя.

Соціальне і природне середовище, діяльність особистості так

чи інакше впливають на формування певних якостей у проце-

сі навчання – важливий чинник виховання і через зміст на-

вчального матеріалу, і через організацію діяльності.

Принцип індивідуалізації та диференціації ви-

магає враховувати у навчально-виховному

процесі індивідуа-

льні особливості фізичного, психічного і соціального розвитку

особистості студента; застосування засобів впливу на студента,

беручи до уваги його індивідуальні фізичні й соціально-

психічні властивості; моделювання на основі індивідуальних

потенцій групових та індивідуальних програм розвитку, сти-

мулювання фізично-оздоровчої, предметно-практичної, на-

вчально-пізнавальної, соціально-комунікативної та орієнта-

ційно-оцінної

діяльності студентів.

Принцип єдності виховання і життєдіяльно-

сті виявляється в тому, що процес виховання – не відокрем-

лена сфера діяльності інших людей, він є цілісною системою

організації життєдіяльності дітей і дорослих у сім’ї, школі, на

виробництві, у соціально-природному середовищі; кожен

компонент такої діяльності відповідним чином впливає на

формування певних

якостей особистості; організовуючи будь-

який вид діяльності, необхідно дбати, щоб вона містила вихо-

вний потенціал.

Принцип етнізації передбачає наповнення вихован-

ня національним змістом, спрямованим на формування наці-

ональної свідомості, гідності, характеру, почуттів тощо; ви-

вчення традицій, звичаїв, обрядів свого народу. Цей принцип

забезпечує умови для відчуття етнічної причетності до свого

народу

, його культури, формування рис національної мента-

369

льності; для виховання в молоді почуття соціальної відповіда-

льності за збереження, примноження і розвиток етнічної

культури.

Принцип послідовності й систематичності

вимагає забезпечувати певний вплив на особистість студента з

урахуванням його вікових можливостей і розвитку, поступово

розширювати систему вимог до діяльності.

Принцип культуровідповідності передбачає не-

від’ємний зв’язок виховання з культурними

надбаннями люд-

ства і, зокрема, свого народу: насамперед, знання загально-

людських багатств у царині культури, особливостей розвитку

та становлення національної культури і її взаємозв’язку із

загальнолюдською, знання історії свого народу, його культу-

ри, а також забезпечення духовної єдності та спадкоємності

поколінь.

Принцип суспільної спрямованості, сутність яко-

го – використовувати у

виховній роботі найкращі традиції

виховання українського народу, систематично ознайомлюва-

ти студентів із суспільно-політичними подіями у країні та

світі, залучати їх до активної участі в суспільному житті факу-

льтету, навчального закладу, держави загалом. Виховання

студентів повинно мати суспільний характер і відповідати

узагальненому взірцю суспільного ідеалу.

Система принципів перебуває в постійному

розвитку й

удосконалюється і щодо докладнішого й глибшого розкриття

вимог кожного з них, і в напрямі пошуку нових принципів

виховання, зумовлених потребами педагогічної практики,

передовим досвідом виховної роботи.

У зв’язку з цим необхідно зазначити, що вчені-педагоги

сьогодні ставлять на порядок денний розроблення змісту та-

ких принципів виховання: прогнозування процесу

виховання

у ВНЗ; перспективи розвитку молоді в процесі виховної дія-

льності; поєднання довіри до особистості студента з підви-

щенням його відповідальності за наслідки своєї діяльності,

поведінки, вчинків; єдність самовиховання і виховання, зраз-

ковість та авторитетність педагога тощо.

Незнання принципів виховання, відхід від їхніх вимог

або часткове, неповне, вибіркове втілення в

життя неминуче

370

призводять до браку у виховній роботі, руйнування її логіки,

зниження дієвості та ефективності.

Загалом закони, закономірності та принципи виховання

визначають логіку, зміст та організацію виховної роботи зі

студентською молоддю. Знання цих організаційно-

педагогічних засад виховання дає змогу створити його опти-

мальну архітектоніку, яка охоплює модель, алгоритм і техно-

логію виховної діяльності

педагога у ВНЗ.

Контрольні запитання та завдання:

Розкрийте сутність поняття «закон виховання».

Які закони виховання ви знаєте?

Охарактеризуйте закон цілісності та єдності процесу ви-

ховання.

Розкрийте сутність поняття «закономірності виховання».

Які закономірності виховання ви знаєте?

Поясніть сутність закономірності про єдність навчання,

виховання, розвитку і самовдосконалення особистості.

Охарактеризуйте поняття « принцип виховання» студен-

тів.

Розкрийте систему основних принципів виховання у

ВНЗ.

Назвіть принципи виховання, які детермінують організацію

виховання.

Назвіть принципи виховання, які детермінують зміст вихо-

вання.

4.5. Методи, форми і засоби виховного

впливу на особистість студента

Реалізація мети й завдань виховання у ВНЗ значною мі-

рою залежить від доцільності, виваженості методів виховання

як педагогічного інструмента взаємодії зі студентами.

Метод – шлях досягнення мети.

Стосовно студентської практики методи виховання –

конкретні шляхи впливу на свідомість, почуття, волю, поведі-

нку школярів з метою розв’язання педагогічних завдань у

процесі спільної діяльності

науково-педагогічних працівників

і студентів.