Онуфрієнко Г.С. Науковий стиль української мови

Подождите немного. Документ загружается.

РОЗДІЛ 2. АЛҐОРИТМІЧНІ ПРИПИСИ ЯК РЕГЛАМЕНТОВАНІ СХЕМИ НАВЧАЛЬНИХ

ДІЙ ПРИ КОМПОЗИЦІЙНО-ЗМІСТОВОМУ АНАЛІЗІ НАУКОВОГО ДЖЕРЕЛА

— 51 —

закладах України й визначен ня ролі термінології в цьому процесі ста-

новить одну з важливих проблем сучасної професійної освіти.

Це зумовлене кількома чинниками: по-перше, значно підвище-

ними вимогами до якісної підготовки спеціалістів різного профілю у

наш час; по-друге, ринковими умовами в Україні, які поставили перед

вищою школою конкретне завдання дати усім сферам діяльності укра-

їнського суспільства, зокрема виробничо-професійній сфері, фахівців

нової генерації: висококваліфікованих, мовно компетентних у своїй

професійній діяльності, конкурентноздатних, грамотних, з належним

інтелектуаль ним потенціалом, з глибокими знаннями української

мови, необхідної для задово лення професійних потреб, і, по-третє, не-

обхідністю забезпечити майбутнім фахів цям із різних галузей знань

та виробничих сфер належну культуру загальновживаної та профе-

сійної мов і досконале володіння своєю професійною термінологією.

Проблема професійного спрямування навчального процесу при

вивченні мови у неспеціальних вищих навчальних закладах не є но-

вою. Лінгводидакти давно звернули увагу на необхідність наблизити

викладання мови у цих закладах до професійних потреб тих, хто її

вивчає [1]. У сучасних умовах розвитку суспільства ця проблема з

вказаних вище причин значно актуалізувалася.

Питання фахової мови, яке безпосередньо пов’язане з викладан-

ням мовознавчих дисциплін у неспеціальних вищих навчальних за-

кладах, останнім часом виклика ють значний інтерес у мовознавців різ-

них країн світу, зокрема Росії, Польщі, Есто нії, України, Німеччини та

ін. Вони були предметом обговорення на міжнародних мовознавчих

конференціях у Варшаві, Щецині, Познані, Зеленій Гурі, Києві та ін-

ших містах. Їм присвячувалися (й присвячуються) теоретичні праці,

навчальні посібники, методичні розробки, програми окремих курсів,

що наочно свідчить про акту альність висвітлюваної теми й про творчі

пошуки лінгводидактів, спрямовані на піднесення рівня ефективнос-

ті навчального процесу при викладанні мов для сту дентів нефілоло-

гічних спеціальностей у вищих навчальних закладах і забезпечення

їхнього професійного спрямування.

Необхідність підготовки висококваліфікованих фахівців в Украї-

ні, як і в інших державах світу, є фактом безсумнівним: цього вима-

гає саме життя. Звідси такий великий інтерес до питань, пов’язаних

з удосконаленням сучасної професійної освіти. Незважаючи на те,

що ця тема є актуальною, проте в лінгвометодичному плані вона

НАУКОВИЙ СТИЛЬ Галина

УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ОНУФРІЄНКО

— 52 —

розробле на недостатньо. Саме тому вона й стала предметом нашого

дослідження.

Проблему професійної мови й формування мовно-професійної

компетентності майбутніх фахівців з економіки можна розглядати у

двох аспектах: 1) у плані фор мування мовно-професійної компетент-

ності у студентів-іноземців; 2) у плані навчання професійної мови й

формування мовно-професійної компетентності в українських сту-

дентів. Кожен з аспектів має свою специфіку.

Формування мовно-професійної компетентності студентів-іно-

зем ців починаєть ся з опрацювання економічної термінології на підго-

товчому факультеті. Слухачам пропонується той мінімум економіч-

них термінів (так званий “Професійний слов ник”), який необхідний

їм для розуміння опрацьовуваного матеріалу з фахових ди сциплін.

Робота з економічною термінологією з кожним курсом ускладнюєть-

ся, а кількість економічних термінів, які студенти в процесі навчання

повинні засвоїти, збільшується.

На кафедрі української мови та літератури Київського націо-

нального економіч ного університету питання роботи з економічною

термінологією (за профілем навчального закладу, оскільки це може

бути термінологія й інших галузей знань, зокрема медична, технічна,

фізична, геологічна та ін.) розроблені досить ґрунтовно.

Оскільки термінологія становить основу професійної мови, для

студентів-іноземців усіх курсів, починаючи з підготовчого відділен-

ня, укладено професійні словники, які включають необхідну для за-

своєння фахових дисциплін економічну термінологію; проводиться

робота з економічними текстами, в яких виділяють економічні термі-

ни, пояснюють їхнє значення, з’ясовують сферу використання; готу-

ються навчальні словники професійного спрямування тощо.

Опрацювання економічної термінології систематично проводить-

ся і на занят тях з української мови як іноземної, і на заняттях з науково-

го стилю мови. Сло вники незрозумілих економічних термінів, почутих

на лекціях із фахових дисцип лін, укладають самі студенти. З’ясування

значень таких термінів на заняттях з української мови як іноземної до-

помагає студентам-іноземцям краще засвоювати фахові навчальні дис-

ципліни, краще розуміти почуте на лекціях, семінарах тощо.

Не зупиняючись докладно на методах і прийомах опрацювання

студентами-іноземцями економічної термінології, зазначимо, що саме

термінологія, як основа професійної мови, відіграє важливу роль у

РОЗДІЛ 2. АЛҐОРИТМІЧНІ ПРИПИСИ ЯК РЕГЛАМЕНТОВАНІ СХЕМИ НАВЧАЛЬНИХ

ДІЙ ПРИ КОМПОЗИЦІЙНО-ЗМІСТОВОМУ АНАЛІЗІ НАУКОВОГО ДЖЕРЕЛА

— 53 —

формуванні мовно-професійної компе тентності іноземних студентів,

допомагаючи їм здобути кваліфікацію економіста належного рівня.

Приступаючи до питання про формування мовно-професійної

компетентності в українських студентів, зазначимо, що в останні

десятиріччя XX ст. в центрі уваги багатьох учених нашої планети

перебуває проблема гуманізації освіти вищої шко ли, одним із важ-

ливих завдань якої є підвищення фахової компетентності випускни-

ків різнопрофільних вищих навчальних закладів України, а отже, й

Київського національного економічного університету.

Ця проблема може бути вирішена лише за умови чіткого про-

фесійного спряму вання всього комплексу навчальних дисциплін, які

викладаються у цих навчальних закладах, особливо в університетах.

Важливу роль у цьому процесі покликана відігравати мова, зокрема

така важлива її галузь, як термінологія. Відомо, що термінологічна

лексика посідає важливе місце у словниковому скла ді української

літературної мови. Саме вона є показником рівня розвитку наукової

мови в суспільстві і, отже, науки загалом. Термінологічна лексика є

тим своєрідним барометром, який визначає й рівень професійної

освіти, оскільки багата й розгалу жена термінологія, безсумнівно, є

одним із важливих показників рівня професійної освіти в державі.

Визначення ролі термінології у формуванні мовно-професійної

компетентності фахівців будь-якої галузі знань є центральною про-

блемою у сучасній професійній освіті. Вона безпосередньо пов’язана

з іншою актуальною у наш час проблемою — становленням, нормалі-

зацією і кодифікацією української національної термінології, яка піс-

ля проголошення незалежності України та змін у статусі української

мови, роз ширення її функцій у державі вступила в новий етап сво-

го розвитку. Це знайшло якнайширше відображення в професійній

освіті, коли виникла потреба активного використання української

термінологічної лексики в навчальній сфері, в якій рані ше функці-

онувала термінологія російська, оскільки навчання у всіх державних

ви щих навчальних закладах України (крім приватних) здійснюється

українською мо вою. Це поставило перед науковцями й викладачами

різних навчальних, у тому числі й фахових, дисциплін вищої школи

цілий ряд проблем, що стосуються нор малізації й кодифікації укра-

їнської національної термінології, визначення джерел, з яких вона

поповнюється, функціонування термінів, вибору найбільш відповід-

ного з-поміж тих, що вживаються в мові, тощо.

НАУКОВИЙ СТИЛЬ Галина

УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ОНУФРІЄНКО

— 54 —

Усе вищезазначене має безпосереднє відношення до формуван-

ня мовно-професійної компетентності у майбутніх фахівців з еконо-

міки, оскільки викладач у процесі роботи з економічною терміноло-

гією на заняттях з української чи україн ської ділової мови повинен

ознайомити студентів з тими процесами й змінами, які відбуваються

в національній термінології під впливом лінгвістичних й екстралінг-

вальних чинників.

Так, викладач має з’ясувати у студентській аудиторії, якому з двох

відомих в українській мові термінів слід надати перевагу: відсоток чи

процент, промисловість чи індустрія, всесвіт чи космос, ухвала чи ре-

золюція, фотогра фія чи світлина, кореспондент чи дописувач, концеп-

ція чи світогляд, корпора ція чи об’єднання, чинник чи фактор та ін. Він

має пояснити студентам, як їм ставитися до запозичених термінів в

українській мові, адже проблема нормалізації української національної

термінології насамперед ставить на порядок денний пи тання про спів-

відношення в ній національного та інтернаціонального. При сучас ному

активному припливі іншомовних термінів в український словник (до

речі, не завжди виправданому!) це питання є винятково актуальним:

підхід до його вирі шення має бути розумним і зваженим.

На заняттях з української мови слід підкреслити, що не варто

зловживати іншомовними термінами, але й недоцільно замінювати

їх не зовсім вдалими укра їнськими, наприклад, неділка замість атом,

звучик замість фонетика, летовище замість аеродром, руханка замість

гімнастика, вагадло замість маятник та ін., або вилучати з активного

мовного обігу інтернаціоналізми, вживані у більшості розвинених мов

світу. Маємо на увазі термін процент, який, на наш погляд, непра-

вомірно в усіх мовних ситуаціях замінюється терміном відсоток, до

речі, теж запо зиченим, оскільки слово відсоток утворене з латині-

зованого вислову від ста. Оби два слова мають право на паралельне

вживання (термінові процент доцільно надавати перевагу в наукових

текстах). Це підтверджує й найбільший та найавто ритетніший з укра-

їнських словників — “Словник української мови” [5, І, 640], в яко му

обидва слова подаються паралельно.

Щодо іншомовних слів, і зокрема інтернаціоналізмів, які в наш

час активно по повнюють український термінологічний словник, осо-

бливо в галузі економіки, по літики й техніки, то досить сильний стру-

мінь інтернаціональної лексики в сучасній українській літературній

мові є характерною ознакою нашої епохи, даниною часові.

РОЗДІЛ 2. АЛҐОРИТМІЧНІ ПРИПИСИ ЯК РЕГЛАМЕНТОВАНІ СХЕМИ НАВЧАЛЬНИХ

ДІЙ ПРИ КОМПОЗИЦІЙНО-ЗМІСТОВОМУ АНАЛІЗІ НАУКОВОГО ДЖЕРЕЛА

— 55 —

Інтернаціоналізми не порушують внутрішньої структури україн-

ської мови, а за безпечують контакти з іншими мовами світу й указу-

ють на досить високий рівень української літературної мови загалом

і української національної термінології зо крема, хоча й на сьогодні в

ній чимало проблем.

Водночас на заняттях з української мови в КНЕУ при опрацю-

ванні економічної термінології значна увага приділяється власне

українським термінам, які й визначають національну специфіку укра-

їнської мови (напр.: споживач, виробник, під приємець, виробництво,

підприємство, кошти, кошторис, вартість, купівля, продаж та ін.), їх

утворенню й правильному вживанню в професійній мові.

Як приклад недоречного використання власне українського тер-

міна наведемо слово випробування, яке в документах стосовно вступ-

них іспитів, що надсилалися Міністерством освіти і науки України

у вищі навчальні заклади, подавалося як синонім до слів іспит та

екзамен. З таким значенням воно й по трапило в документацію ви-

щих навчальних закладів щодо вступних іспитів і в мо вний обіг.

Незрозуміло, чим керувався автор такого “неологізму”, оскільки су-

часні українські словники такого значення у цього слова не фіксують

[5, І, 461]. Випро бовувати можна машину (випробування трактора),

якість предмета (випробуван ня сталі на твердість та ін.), проте лю-

дину випробовувати (в плані виявлення рівня її знань з певної на-

вчальної дисципліни) не можна. Отже, до використання термінів, ін-

шомовних і власне українських, слід стави тись з особливою увагою.

Формуванню мовно-професійної компетентності студентів,

майбутніх економіс тів, сприяє також ознайомлення їх з новими еко-

номічними термінами, що насампе ред з’являються в пресі й на теле-

баченні, і з тими змінами, які відбуваються з ча сом у значенні окремих

термінів, що зумовлене екстралінгвістичними чинниками. Це добре

можна проілюструвати, розглянувши термін спекуляція, який після

зміни політичного устрою в Україні переосмислився. Цю думку під-

тверджують словники різних років видання, в яких слово спекуляція

по-різному (неоднаково) тлумачить ся. Так, “Словник іншомовних

слів” (1974) фіксує два значення цього слова: 1) торгівля, біржова

угода, розрахована на легку і швидку наживу; 2) в СРСР — злочин,

що полягає в скуповуванні та перепродажу товарів або інших предме-

тів з метою наживи [4]. У “Словнику іншомовних слів” (2000) слово

спекуляція трактує ться: “купівля-продаж біржових цінностей (акцій,

НАУКОВИЙ СТИЛЬ Галина

УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ОНУФРІЄНКО

— 56 —

облігацій, валюти тощо) з метою одержання прибутку від різниці між

купівельною ціною і ціною продажу під час перепродавання цих цін-

ностей...” [2]. Отже, у новому словнику слово спекуляція втрачає не-

гативне забарвлення й переходить до розряду економічних термінів,

тобто набуває нової якості. Так само втрачає негативне забарвлення

й слово спеку лянт, яке в сучасних словниках подається як “юридич-

на або фізична особа, що укладає угоди з метою одержання прибутку

тільки від зміни цін” [3].

Вивчення української економіч ної термінології — неодмінний

складовий елемент кожного заняття. Це передбаче но програмою з

української ділової мови. Робота з економічною термінологією по-

чинається з укладання професійного словника (за спеціальностями),

яку студен ти виконують з великим інтересом. Вони вчаться працю-

вати зі словниками, знахо дити в них потрібні терміни, з’ясовувати їх

походження й різні значення, які роз криваються в контексті тощо.

Професійні словники за спеціальностями включають перелік найужи-

ваніших і вузькофахових економічних термінів, значення яких вони

повинні засвоїти. Студенти знайомляться з буквальним значенням

слова і значен ням терміна, спостерігають, як слово набуває статусу

терміна в мові, в якій сфері переважно функціонує тощо. Так, сту-

денти дізнаються, що італійське за походженням слово банк, первісне

значення якого “лава, конторка, стіл міняйла”, з часом набуло статусу

еко номічного терміна і почало означати “особливий економічний ін-

ститут, що акуму лює тимчасово вільні кошти, надає кредит, здійснює

грошові розрахунки, випускає в обіг гроші, цінні папери” [4]. З цим

значенням слово банк закріпилося в українсь кій фінансовій терміно-

логії. Проте зв’язок первісного значення цього слова з новим терміно-

логічним простежується досить виразно.

Мовно-професійна компетентність студентів економічних спе-

ціальностей формується й при роботі з економічними текстами, при

складанні анотацій праць економічного змісту, при написанні рефе-

ратів з термінології, при виконанні лабораторних робіт, так чи інакше

пов’язаних з термінологією. Ефективне навчання української мови в

сучасних умовах передбачає наявність навчальних матеріалів і посіб-

ників, зорієнтованих на формування у студентів умінь і навичок про-

фесійного спілкування, які б сприяли оволодінню фаховою мовою. З

огляду на це всі навчальні посібники й матеріали, підготовлені кафед-

рою для студентів першого курсу всіх спеціальностей КНЕУ, мають

РОЗДІЛ 2. АЛҐОРИТМІЧНІ ПРИПИСИ ЯК РЕГЛАМЕНТОВАНІ СХЕМИ НАВЧАЛЬНИХ

ДІЙ ПРИ КОМПОЗИЦІЙНО-ЗМІСТОВОМУ АНАЛІЗІ НАУКОВОГО ДЖЕРЕЛА

— 57 —

виразне професійне спряму вання. Вони вчать професійної мови й

сприяють формуванню у студентів, майбут ніх фахівців економічного

профілю, мовно-професійної компетентності, необхідної їм у подаль-

шій професійній діяльності.

Роль термінології у цьому процесі, безсумнівно, надзвичайно

важлива, оскільки саме з опанування економічної термінології й по-

чинається професійна освіта май бутнього економіста. (Я. Януш)

Література

1. Губаева Т. В. Практический курс русского языка для юристов. —

Казань, 1986.

2. Пустоеж Л. О., Скопненко О. І. та ін. Словник іншомовних слів. — К.,

2000.

3. Словарь делового человека. — М., 1992.

4. Словник іншомовних слів / За ред. О. С. Мельничука. — К., 1977.

5. Словник української мови: В 11-ти т. — К., 1970–1980.

Історія українського термінотворення

Детальне дослідження історії формування української терміно-

логії — справа майбутнього. У нашому викладі подано лише основні

ознаки цього багатовимірного процесу.

Першим періодом є формування зародків термінології з дав нини

до кінця XVII ст. Витоки термінології на базі власномовного матеріа-

лу сягають тих часів, коли в межах побутово-повсякденного мислен-

ня формуються стихійні зародки наукового спостереження та експе-

рименту.

Першим шаром примітивних термінів були назви об’єктів рослин-

ного і тваринного походження (період збирання у первісному суспіль-

стві). Сюди входять назви рослин, тварин. З виникненням ремесел роз-

ширюється набір назв засобів і продуктів матеріального виробництва.

Другим шаром первісної термінології була суспільно-політична

і правнича. Така термінологія засвідчена у “Руській Правді” (ХІ–

ХІІ ст.). Тут знаходимо терміни: закуп — “хто попав у грошову ка-

балу”, віра — “подать”, дика віра — “продаж”, “вилучення майна”,

потоп — “знищення майна”, послухъ — “свідок”, судъ — “суд, розгляд

справи”, правда — “закон, збірник правил судового процесу”, голо-

ва — “вбивство”, головъникъ — “убивця”, кметь — “дружинник”.

НАУКОВИЙ СТИЛЬ Галина

УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ОНУФРІЄНКО

— 58 —

Третій шар становила дипломатична термінологія. Приклади її

знаходимо у договорах київських князів з греками 907, 911, 947, 972 ро-

ків. Тут ужито такі назви: толковин — “перекладач, товмач”, плен-

никь — “полонені”, гость — “посол”, також “купець”, советъ — “дого-

вір, угода”, рота — “присягання, клятва”, дань — “данина”, сотворити

миръ — “укласти мирну угоду”, солъ — “посол”.

Значний шар військової термінології знаходимо в козацьких

літописах. В осередках Київської писемної школи ХІ–ХІІ ст. —

Софійському соборі, Печерському та Видубицькому монастирях,

братських школах при них і Києво-Могилянській академії — закла-

дались підвалини термінотворення.

Основи богословських термінів створювалися під упливом по-

ширення перекладної літератури, наприклад, “Шестоднева” Іоанна,

екзарха болгарського, оригінальних творів — “Слово про закон і бла-

годать” Іларіона, “Повчання” Володимира Мономаха та ін.

Значне місце у фіксації терміноназв посідає “Лексикон слове-

нороский і імен толкованіє”, виданий 1627 р. друкарем Київської

Печерської лаври Памвою Бериндою. Тут вміщені, зокрема, назви

знарядь праці — орудіє, сіть та ін.

Цей перший період можна кваліфікувати як донауковий, у ньому

лише започатковується українська термінологія.

У другому періоді, що триває впродовж XVIII ст., виникають

початки нового опрацювання термінології, наприклад, у творчос-

ті архієпископа Г. Кониського. Саме він створив основу філософ-

ської концепції українського термінознавства, його ознаки. Погляди

Г. Кониського будувались на ґрунті європейської, Віденської шко-

ли. Чимало в галузі філософської термінології зробив Гри горій

Сковорода: лъжа — “неправда”, крамола — “бунтарство”, нелюбіе —

“невдоволення”, натура тварна — “земна, реальна дійсність”, натура

невидима — “уявна, духовна дійсність”, сродна праця — “діяльність,

що відповідає індивідуальним нахилам людини”. Формуються осно-

ви і виробничої термінології.

Третім є період з початку XIX ст. до 1919 р. Цей період харак-

теризується двома обставинами, що визначали умови, у яких пере-

бувала українська культура. Як відомо, українська нація була розді-

лена. Одна частина, західна (Галичина та Буковина), перебувала під

владою Австрії. Друга частина, східна, входила до складу Російської

імперії як Малоросійський край, або Малоросія.

РОЗДІЛ 2. АЛҐОРИТМІЧНІ ПРИПИСИ ЯК РЕГЛАМЕНТОВАНІ СХЕМИ НАВЧАЛЬНИХ

ДІЙ ПРИ КОМПОЗИЦІЙНО-ЗМІСТОВОМУ АНАЛІЗІ НАУКОВОГО ДЖЕРЕЛА

— 59 —

У підросійській Україні самодержавство, остерігаючись сепара-

тистських настроїв, що загрожували розколом імперії, вдавалося до

репресивних заходів, які були спрямовані на при душення визволь-

ного руху українського народу. Серед цих акцій — розгром у 1847 р.

Кирило-Мефодіївського братства, заслання Т. Шевченка, покаран-

ня М. Куліша, М. Костомарова, таємний циркуляр міністра вну-

трішніх справ Росії Валуєва про заборону україномовних книжок

для народу (1863 р.). Але вступають у дію молоді українські сили.

У 1872 р. виникає об’єднання українських науковців, працювала ет-

нографічна експедиція П. Чубинського, були видані В. Антоновичем

і М. Драгомановим “Исторические песни малорусского народа”.

Формується об’єднання “Київська громада”, що видає, всупереч

Валуєвському циркуляру, популярні книжки для народу.

У роки послаблення цензури (1874–1875 рр.) вийшло 23% укра-

їнських книжок від загальної кількості видань. Самодержавство

завдало українській культурі нового удару, коли 1876 р. вийшов

Емський указ царя, у якому заборонялись видання українською

мовою, не дозволялось доставляти з-за кордону україномовну дру-

ковану продукцію, були заборонені вистави українською мовою,

українські тексти під нотами, заперечувався український право-

пис. Було закрито центр української наукової роботи — “Південно-

Західний відділ Географічного товариства” в Києві. Його діячі —

П. Чубинський, П. Житецький та інші — вислані за межі України, а

деякі, наприклад М. Драгоманов, Ф. Вовк, емігрували за кордон, бо

не бачили перспектив для легальної роботи в Україні. Українська

граматика зустріла присуд цензора: “Наивно было бы надеяться на

дозволение печатать грамматику того языка, который не должен су-

ществовать”.

Формально Емський указ було скасовано лише у 1905 р. Сім

академіків Імператорської Академії наук на чолі із О. Шахматовим

дійшли висновку, що “малоруська людність повинна мати також пра-

во, як і великоруська, говорити публічно і друкувати своєю рідною

мовою”. Таке рішення Академії було обумовлено, крім іншого, і тим,

що в Галичині відбувся “неприродний зріст малоруської літератури,

яка значною мірою була ворожою Росії”.

Певну діяльність у галузі термінознавства вели культурно-

просвітницькі організації — Громади, що існували у 60–90-х рр.

XIX ст. у Києві, Харкові, Одесі, Полтаві та в інших містах. Вони

НАУКОВИЙ СТИЛЬ Галина

УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ОНУФРІЄНКО

— 60 —

видавали літературу українською мовою, вели недільні школи, гурт-

ки з вивчення історії й літератури, збирали український фольклор,

етнографічні матеріали. Після 1876 р. Громади були розігнані, а їх

учасники заслані.

Організатор Київської “Старої громади” приват-доцент уні-

верситету М. Драгоманов змушений був виїхати до Жене ви, де

впродовж 1889–1893 рр. видавав українські збірники під назвою

“Громада”. У цих збірниках, де публікувались статті на історичну, лі-

тературознавчу, публіцистичну, наукову тематику за участі членів за-

бороненої Київської “Громади” С. Подолинського, М. Павлика, при-

ділялась увага термінологічним розвідкам.

У 1861–1862 рр. видавався у Петербурзі щомісячний журнал

“Основа”, єдине періодичне видання в Росії, що обстоювало право на

розвиток української національної культури. У цьому журналі, крім

публікацій творів Т. Шевченка, Л. Глібова, С. Руданського та ін., дру-

кувались і праці термінологічної тематики. Такою була, наприклад,

стаття М. Левченка “Заметки о русинской терминологии”. Автор її,

обстоюючи створення україномовної термінології, проаналізував

переклад 128-ми іншомовних термі нів і запропонував до них від-

повідники із живої народної мови. Наприклад: алкоголь — винець,

полюс — бігун, фабрика — виробня, граматика — мовниця, матема-

тика — численниця, квад рат — двукрат, куб — трикрат, астроно-

мія — зірниця, орбі та — обіжниця.

За основу перекладу автор брав первинне значення терміна у

мові-донаторі, наприклад: орфографія (від грец. правопис) — писов-

ня, тобто автор дбав про те, щоб наблизити термінологію до розумін-

ня широкими колами споживачів, у тому числі й неосвічених. Це,

звичайно, позитивна сторона намагань автора. Але при цьому укра-

їнська наукова мова втрачала зв’язок із науковими мовами інших

розвинених культур — німецькою, французькою, англійською, тобто

прирікалась на автаркію — замкненість, окремішність розвитку. А це

може зашкодити входженню україномовних дослідників у культур-

ний простір інших країн.

Другий недолік пропонованих автором відповідників-термінів

полягає у недостатньому врахуванні їхніх мовних властивостей.

Наприклад, зірниця, що, на думку М. Левченка, є відповідником до

терміна астрономія, є невдалим через його омонімічність до загаль-

новживаного слова, що має три значення: 1. Ранішня чи вечірня зір-