Онуфрієнко Г.С. Науковий стиль української мови

Подождите немного. Документ загружается.

РОЗДІЛ 1. АЛҐОРИТМІЧНІ ПРИПИСИ

В КОНТЕКСТІ ДІЯЛЬНІСНОЇ ТЕОРІЇ НАВЧАННЯ НАУКОВОЇ МОВИ

— 21 —

Навчальним називають такий науковий текст, який узято для

розв’язання певного освітянського завдання. Текст являє собою один

із тих об’єктів дослідження, який допускає можливість роботи з ним у

різних ракурсах. Науковий текст, наочно демонструючи застосуван-

ня морфолого-синтаксичних та лексико-граматичних конструкцій у

їх “природному” оточенні для опису наукових концептів, є взірцем

монологічного наукового мовлення та тією базою, на якій ґрунтуєть-

ся власне наукове висловлювання. У цих функціях на заняттях з мов-

них дисциплін науковий текст виступає і як засіб навчання мови, і як

об’єкт вивчення. В останньому випадку предмет розгляду становлять

такі особливості тексту: структурно-змістова організація, комуніка-

тивна скерованість, композиційна завершеність, різні типи лексично-

го, граматичного, логічного й стилістичного зв’язку між елементами

тексту, інформаційна достатність і насиченість, різні способи подання

наукової думки тощо. Специфіка навчального закладу накладає від-

биток на тематику та зміст навчальних наукових текстів: вони відпо-

відають принципу фаховості, містять нові для користувачів знання,

є інформаційно актуальними й достатніми, пізнавально цінними, до-

ступними за змістом та обсягами інформації, обов’язково зразковими

прикладами наукового стилю сучасної української мови.

Навчальний науковий текст розглядають як єдиний комуніка-

тивний блок, що має чітку, логізовану структурну організацію, яка

формується під впливом двох основних факторів: характеру висвіт-

люваного змісту (тема



підтема



комбінація підтем) та способу

його презентації. Комунікативними блоками є і його складові час-

тини (компоненти), розташовані у певній послідовності. Кожний із

компонентів тексту є функційно значущою одиницею, тобто може

виконувати функції роз’яснення, обґрунтування, уточнення, доповне-

ння, унаочнення тощо. Визначення цих функцій сприяє адекватному

розумінню тексту. Нарешті, навчальний науковий текст обов’язково

характеризується певною внутрішньою організацією, тобто має такі

лексико-граматичні та структурні засоби, які роблять його доступ-

ним для розуміння при читанні, усвідомлення й запам’ятовування

інформації і подальшої її репрезентації та використання.

Систематична робота з науково-навчальною літературою відшлі-

фовує вміння щодо сприйняття, утримання й поновлення інформа-

ції, змістової і мовної компресії тексту джерела та активно розвиває

навички писемного мовлення. Здобуття знань шляхом самостійного

НАУКОВИЙ СТИЛЬ Галина

УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ОНУФРІЄНКО

— 22 —

опрацювання текстів (а це і є основний чинник самоосвіти!) ґрунту-

ється на комплексі взаємопов’язаних умінь: визначати і формулюва-

ти основну проблематику текста-джерела, здійснювати смисловий

і структурний аналіз тексту, стисло подавати інформацію тексту за

деталізованим планом, знаходити додаткову, побіжну інформацію і

відмежовувати її від головної, здійснювати поєднання інформації різ-

них джерел (за допомогою порядку слів, фраз, абзаців і відповідних

засобів зв’язку тексту), “згортати” (“пакувати”) інформацію тексту до

рівня головної у різні способи (синтаксична конденсація, вилучення

зайвої інформації та скорочення слів, речень, фраз, смислових фраг-

ментів тощо); вводити елементи опису тексту-джерела до продуко-

ваного тексту та об’єднувати в ньому всі його компоненти (основний

матеріал джерела, додатковий матеріал, оцінка тощо).

Безперечно, що організація процесу самостійного здобуття знань

залежатиме і від мети та видів читання. Наукою напрацьовано загаль-

ні правила роботи з науковим текстом як правила його читання (ро-

зуміння):

— ознайомтеся спочатку з бібліографічним описом тексту;

— переконайтеся, що розумієте всі слова, терміни, терміноспо-

луки, фрази;

— читайте з олівцем в руках, робіть потрібні позначки (напри-

клад, різнокольорові у відповідності до характеру позначок);

— обміркуйте здобуту інформацію, осмисліть її, спираючись на

свої знання і досвід; систематизуйте знання;

— доберіть самостійно приклади, що також ілюструють головні

ідеї (думки) тексту;

— перечитайте ще раз найважливіші за змістом фрагменти тек-

сту та ті, що ще не зовсім зрозумілі або ж викликають певний

сумнів;

— письмово передайте основну інформацію;

— критично сприймайте прочитане, порівнюйте з інформацією

інших джерел щодо висвітлюваного питання, знайомтеся з ре-

цензіями на опрацьовані наукові джерела.

Отже, специфіка роботи з науковим текстом випливає з об’єк-

тивної потреби — здійснювати у найбільш ефективний спосіб аналі-

тико-синтетичну переробку текстової інформації, що в свою чергу

вимагає сформованості двох взаємопов’язаних умінь:

1) аналізувати текст за композиційно-смисловою структурою;

РОЗДІЛ 1. АЛҐОРИТМІЧНІ ПРИПИСИ

В КОНТЕКСТІ ДІЯЛЬНІСНОЇ ТЕОРІЇ НАВЧАННЯ НАУКОВОЇ МОВИ

— 23 —

2) подавати здобуту інформацію у стислій формі різними жан-

рами писемної продукції.

Ці уміння можна якісно та швидко розвинути завдяки систе-

матичній роботі за алґоритмічними приписами, що врешті-решт

спри ятиме формуванню і подальшому вдосконаленню творчих здіб-

ностей для виконання науково-дослідної роботи, яка повинна стати

“невід’ємним компонентом підготовки спеціалістів з вищою освітою”

в умовах Болонського процесу.

1.3. Алґоритмічні приписи як ефективний засіб керування

процесом здобуття професійних знань

Термін алґоритм, алґорифм (лат. algorithmus) походить від імені

середньовічного узбецького математика Мухамеда-ібн-Суса (арабі-

зований варіант аль-Хорезмі) і позначає сукупність дій (правил) для

розв’язання даної задачі*. Ланцюжок алґоритмів (правил) називають

алґоритмічним процесом, а кожну дію — його “кроком”. Основні ви-

моги до алгоритмів — визначеність, масовість, результативність —

було сформульовано відомим ученим-математиком А. А. Марковим.

Абсолютні алґоритми та алґоритмічні приписи — це різні понят-

тя; останні передбачають дії, які залежать від розуміння їх людиною.

Внаслідок цього операції, з яких складаються такі приписи, можуть

бути досить складними “блоками” розумових дій, аби виконавець міг

без надмірного напруження та адекватно оперувати цими блоками.

Найбільш раціональними є узагальнені, нежорсткі приписи, які яв-

ляють собою послідовні прийоми (методи, “кроки”) розв’язання ши-

рокого класу завдань, — інструкції, пам’ятки, вказівки. Навчання за

допомогою алґоритмів керування є перспективним, оскільки завдяки

приписам процес “технології” оволодіння навчальними дисципліна-

ми та фахом відбувається усвідомлено, раціонально, ефективно.

Левківський К. М. Студентська наука як один із чинників якості під-

готовки фахівців у сучасних умовах / Науково-дослідна робота студентів:

аспект формування особистості майбутнього вченого, фахівця високої квалі-

фікації: Зб. матеріалів Першої міжн. наук.-практ. конф. — Запоріжжя, 2002. —

С. 3.

* Словник іншомовних слів / За ред. чл.-кор. АН УРСР О. С. Мельничука. —

К., 1977. — С. 34.

НАУКОВИЙ СТИЛЬ Галина

УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ОНУФРІЄНКО

— 24 —

Під час опанування, зокрема мовою (і рідною, й іноземною), алґо-

ритмічні приписи як елементи перспективної технології розвиваючого

навчання, що регламентують дії, спрямовані на самостійне виконан-

ня завдань, доповнюють традиційні засоби, допомагаючи реалізува-

ти творчий підхід до кожного студента як до особистості і в такий

спосіб стимулювати навчальну діяльність усіх та кожного на свідо-

мій основі. Процес здобуття якісних знань, скерований відповідни-

ми рекомендаціями, інструкціями, пам’ятками, вказівками у вигляді

алґоритмічних приписів щодо мисленнєвих операцій при розв’язанні

певних пізнавальних завдань, значною мірою інтенсифікується, ско-

рочується, полегшується, стає якіснішим.

Алґоритмічні приписи, визначаючи систему орієнтирів, зокрема

послідовність і зміст розумових дій (“кроки”) для розв’язання на-

вчального чи професійного завдання, реально допомагають корис-

тувачам сформувати та вдосконалити навички з найраціональнішої

організації мисленнєво-мовленнєвої діяльності, дозволяють зменши-

ти ймовірність помилкових дій при досягненні мовних/мовленнє-

вих цілей, дають можливість оперативно і вчасно контролювати свої

“мисленнєві” кроки, самостійно з’ясовувати помилки та, проаналізу-

вавши їх, відповідно коригувати свою мовну/мовленнєву діяльність.

Приписи сприяють піднесенню якості знань, формують і розвивають

навички раціональної організації навчальної праці, дозволяють систе-

матизувати та структурувати набуті знання й навички, розвивають

самостійність та інтелектуальну активність, логізують розумову

діяльність, мовне мислення, що все разом при навчанні мови спеціаль-

ності збагачує мовну/мовленнєву компетентність, яка є невід’ємною

складовою і вагомим гарантом освіченості та професіоналізму.

Узагальнення, яке відбувається при розробці алґоритмічного

припису, є необхідною умовою для застосування знань на практиці.

З іншого боку, алґоритмічні приписи — це передумова самостійного

розв’язання подібних завдань за нових навчальних та фахових ситуа-

цій. При розв’язанні таких завдань виникає нове знання, яке віддзер-

калюється в умінні враховувати ознаки поняття, визначати з-поміж

них істотні, з’ясовувати послідовність операцій, що дозволяє дійти

правильного рішення, зробити об’єктивний висновок, перевірити та,

в разі потреби, скоригувати його.

Алґоритмічні приписи розробляються відразу після ознайом-

лення з поставленим завданням і правилом: останні є зрозумілими,

РОЗДІЛ 1. АЛҐОРИТМІЧНІ ПРИПИСИ

В КОНТЕКСТІ ДІЯЛЬНІСНОЇ ТЕОРІЇ НАВЧАННЯ НАУКОВОЇ МОВИ

— 25 —

але ще не засвоєними. Робота за приписом активно сприяє якісному

засвоєнню правила. Іноді доцільно перед роботою за приписом здій-

снити тренінг однієї (або кількох) операції (“кроку”), насамперед

найскладнішої або найважливішої з усіх, щоб забезпечити надалі

якість навчальної діяльності. Після засвоєння всіх операцій (“кро-

ків”) припису, усвідомлення обов’язковості порядку їх слідування,

самостійного досягнення їх реалізації на новому матеріалі виникає

необхідність у найбільш швидкому, “згорнутому” виконанні дій, інак-

ше гальмуватиметься розвиток та автоматизування навику. У зв’язку

з цим з’являється необхідність у таких тренувальних вправах, вико-

нання яких потребує фіксації не всіх, а лише деяких, насамперед клю-

чових операцій алґоритмічного припису.

Таким чином, відбиваючи визначену послідовність розумових

дій, алґоритмічні приписи являють собою своєрідну програму дій, яка

залучає до активної роботи для самостійної реалізації поставленої

навчальної мети та забезпечує її успішне досягнення. Працюючи за

алґоритмічними приписами, студент сам стає активним учасником

процесу як здобуття знань, так і їх застосування в нових навчальних

та професійних ситуаціях.

Актуальним завданням сучасної технології навчання мови спе-

ціальності є підвищення ефективності самостійної роботи в науково-

навчальній сфері, що і відповідає цілям та пріоритетам Болонського

процесу. Розв’язанню його в оригінальний спосіб сприяють засоби

керування пізнавальною діяльністю, якими і виступають алґорит-

мічні приписи, озброюючи прийомами змістово-мовної переробки

інформації. Багатократне повторення навчальних дій за приписом

сприяє мимовільному засвоєнню та довготривалому утриманню в

пам’яті його змісту, що надає можливості після досягнення певного

ступеня автоматизації перейти до самостійного розв’язання завдань

без опори на нього.

Іншими словами, дії, виконувані спочатку за зовнішньо (зоро-

во) розгорнутим планом (алґоритмізованою схемою мисленнєво-

мовленнєвих дій), на завершальному етапі здійснюються за “згорну-

тою” внутрішньою програмою (тобто у внутрішній мові, без опори на

припис), що, власне кажучи, і є метою навчання. На етапі сформова-

ності навичок і вмінь в організації мисленнєво-мовленнєвої діяль-

ності вступає в дію механізм самоконтролю і самокорекції (вміння

локалізувати помилку, самостійно з’ясувати її та виправити). С

áме

НАУКОВИЙ СТИЛЬ Галина

УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ОНУФРІЄНКО

— 26 —

тоді студенти можуть братися за розробку алґоритму своєї самостій-

ної роботи.

Отже, робота за алґоритмічними приписами має відбуватися

кількома взаємообумовленими етапами:

1) ознайомлення з системою регламентованих приписом орієн-

тирів для виконання поставленого завдання;

2) засвоєння (тренінґ) часткових орієнтирів як проміжних форм

системи мисленнєвих операцій, якою і виступає весь припис;

3) усвідомлення блоків і всіх кроків алґоритмічного припису;

4) засвоєння припису під керівництвом викладача та самостійне

розв’язання завдань при опорі на алґоритмічний припис;

5) організація мисленнєво-мовленнєвої діяльності за внутріш-

ньою програмою без зорової опори на припис.

1.4. Інтегральний алґоритм (золоті правила) швидкого

читання

Навички швидкого читання, як і скоропису, суттєво вплива-

ють на якість і темп навчальної, наукової та професійної діяльності.

Кожен має і може навчитися читати швидко (500 і більше слів за хви-

лину або 3000 і більше знаків за хвилину), якщо з’ясує причини свого

повільного читання (наприклад, артикулювання під час читання “про

себе”, затримування на одній фразі, відсутність уваги, невміння зо-

середжуватися, недостатність поля зору тощо) та усвідомить сім зо-

лотих правил швидкого читання*:

1. Читати “про себе” без артикулювання.

2. Читати “по вертикалі”.

3. Читати за інтегральним алґоритмом, що визначає послідов-

ність пошуку інформації і здобуття нових знань:

а) назва книги (статті);

б) автор;

* Див. докладніше: Андреев О., Хромов Л. Техника быстрого чтения. —

Минск, 1987.

РОЗДІЛ 1. АЛҐОРИТМІЧНІ ПРИПИСИ

В КОНТЕКСТІ ДІЯЛЬНІСНОЇ ТЕОРІЇ НАВЧАННЯ НАУКОВОЇ МОВИ

— 27 —

в) вихідні дані джерела;

г) назви розділів, глав, параграфів, тем, підтем тощо;

д) фактаж;

е) незрозумілі, спірні місця тощо;

є) новизна інформації, можливості її використання у прак-

тичній діяльності.

4. Читати джерело перший раз повністю, без регресій. Повторне

читання джерела здійснювати після осмислення його за пер-

шим разом читання.

5. Читати за диференціальним алґоритмом, що допомагає ви-

значити головну, важливу, потрібну інформацію:

а) ключові слова, терміни;

б) смислові ряди;

в) домінанту-значення.

6. Вдосконалювати щодня увагу, короткочасну і довготривалу

пам’ять, швидкість читання.

7. Читати щодня обов’язковий для себе обсяг наукової літера-

тури.

Завдання для само- та взаємоконтролю

до розділу 1

Завдання 1. Прокоментуйте твердження М. Гайдеґґера, що вся ді-

яльність людини “перебуває під знаком Слова”.

Завдання 2. Переконайте в тому, що мова відноситься до всіх інших

засобів прогресу, як перше й основне.

Завдання 3. Поясніть сутність поняття мовна компетентність

студента (фахівця) та проілюструйте його яскравими при-

кладами.

Завдання 4. З’ясуйте, за яких умов формується та вдосконалюється

мовна/мовленнєва культура студента (фахівця).

НАУКОВИЙ СТИЛЬ Галина

УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ОНУФРІЄНКО

— 28 —

Завдання 5. Обґрунтуйте, що і чому обумовлює специфіку наукової

мови.

Завдання 6. Поясніть, у чому та як виявляються особливості науко-

вого стилю мови. Проілюструйте переконливими прикладами

свою відповідь.

Завдання 7. Доведіть, чому в джерелах наукової інформації спосіб ви-

кладення матеріалу є формально-логічним (колективним).

Завдання 8. Обґрунтуйте, що зумовлює в науковому стилі вибір мов-

них засобів.

Завдання 9. Простежте, яка лексика характеризує науковий стиль

мови/мовлення. Проілюструйте відповідь конкретними при-

кладами.

Завдання 10. Обґрунтуйте, яке місце в науковій літературі посіда-

ють терміни та чим це обумовлено.

Завдання 11. Поясніть, яку роль відіграє порядок слів у писемній на-

уковій мові та як ви розумієте принцип “лінійної” презента-

ції інформації в науковій прозі. Проілюструйте свою відповідь

переконливими прикладами.

Завдання 12. Здійсніть лексичний аналіз науково-навчального тексту

за обраним фахом (обсяг до трьох сторінок), класифікував-

ши лексику наведеними групами: а) загальнонаукова; б) влас-

не термінологічна; в) слова–організатори думки; г) слова–

конкретизатори думки; д) слова-домінанти (ключові слова).

Визначте функції кожної лексичної групи.

Завдання 13. Проаналізуйте науково-навчальний текст за ступенем

уживаності іменників та дієслів. Сформулюйте арґументова-

ний висновок.

Завдання 14. З’ясуйте, який відмінок іменника та чому переважає в

науковому тексті. Проілюструйте переконливими приклада-

ми свою відповідь.

РОЗДІЛ 1. АЛҐОРИТМІЧНІ ПРИПИСИ

В КОНТЕКСТІ ДІЯЛЬНІСНОЇ ТЕОРІЇ НАВЧАННЯ НАУКОВОЇ МОВИ

— 29 —

Завдання 15. Доведіть, якими частинами мови і чому найчастіше

представлений підмет у науковому тексті. Проілюструйте

свою відповідь прикладами.

Завдання 16. Визначте інформаційну роль порядку слів у науковому

тексті, з’ясувавши, де і чому міститься основна інформація.

Завдання 17. З’ясуйте, які види простих і складних речень та чому

домінують у науковій літературі. Наведіть переконливі при-

клади.

Завдання 18. Поясніть у загальному плані сутність і функції алґо-

ритмічних приписів у розв’язанні навчальних та професійних

завдань. Проілюструйте яскравими прикладами свою відпо-

відь.

Завдання 19. З’ясуйте, яка роль належить алґоритмічним приписам

у самоорганізації мисленнєво-мовленнєвої діяльності студен-

та, наприклад, при опрацюванні численних джерел наукової

інформації.

Завдання 20. Назвіть і лаконічно схарактеризуйте етапи самостій-

ної роботи за алґоритмічними приписами.

Завдання 21. Наведіть та обґрунтуйте загальновизнані правила

ефективного опрацювання (читання) наукового тексту.

Завдання 22.Хронометруйте темп читання (опрацювання) науково-

навчальних текстів і порівняйте одержані результати із се-

редньостатистичними нормами.

Завдання 23. Проаналізуйте свій темп читання/опрацювання науко-

во-навчальних текстів з опановуваних дисциплін і знайдіть

власні резерви його підвищення.

Завдання 24. Перекладіть українською мовою та прокоментуйте

думку видатного філолога-славіста Олександра Потебні, ім’я

якого присвоєне Інституту мовознавства НАН України.

НАУКОВИЙ СТИЛЬ Галина

УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ОНУФРІЄНКО

— 30 —

Логические категории … народных различий не имеют.

Завдання 25. Обґрунтуйте актуальність наведеного твердження ан-

глійського філософа, соціолога, культуролога Герберта Спен-

сера.

Основна мета навчання — це не стільки самі знання, скільки

дії на засадах здобутих знань.