Огородник М.М., Падюка М.В. Економіка праці і соціально-трудові відносини

Подождите немного. Документ загружается.

Розділ ІІ. Інформація про укладання колективних договорів

станом на ___________________ 200__року

(1 липня, 31 грудня)

Назва показників Код

рядка

Всього з них

виконано

А Б 1 2

Кількість укладених колективних договорів, одиниць 6010

з них зареєстрованих 6020

Кількість працівників, які охоплені колективними

договорами, осіб 6030

Сума витрачених за звітний період коштів на запровадження

непередбачених законодавством пільг та виплат працівникам і

членам їх сімей, тис. грн. (з одним десятковим знаком) 6040

Розмір мінімальної місячної тарифної ставки (окладу),

грн. (з двома десятковими знаками)

встановлений :

у галузевій угоді 6050

у колективному договорі 6060

Кількість зобов’язань у колективному договорі, що підлягали

виконанню на момент складання звіту, з питань:

зайнятості 6070

оплати праці 6080

охорони праці 6090

6100

11.3. Аудит у сфері оплати праці

Метою аудиту розрахунків з оплати праці є встановлення об’єктивної

істини про інформацію, відображену у фінансовій звітності, в бухгалтерському

обліку на первинних документах щодо повноти, об’єктивності, достовірності та

законності з питань дотримання трудового законодавства і з оплати праці та

довести встановлену істину через аудиторський висновок до широкого кола

користувачів.

Під час аудиту необхідно перевірити:

— наявність колективної угоди, положення про оплату праці, затвердженого

штатного розкладу, затверджених тарифів та розцінок;

— наявність первинних документів з обліку робочого часу та оплати праці;

— правильність нарахування заробітної плати за фактично відпрацьований

час;

— правильність застосування тарифів та розцінок;

— правильність класифікації операцій з оплати праці, тобто віднесення на

рахунки відповідних витрат;

— правильність утримання із заробітної плати податку з доходів фізичних

осіб та внесків на обов’язкове пенсійне і соціальне страхування;

— правильність відрахувань обов’язкових платежів за рахунок підприємства

та віднесення на відповідні рахунки витрат;

— повноту та своєчасність перерахування утриманих і нарахованих податків

та зборів;

129

— своєчасність виплати заробітної плати;

— правильність нарахування допомоги за період непрацездатності;

— правильність нарахування заробітної плати за період відпустки;

— правильність виплати заробітної плати;

— відповідність даних, відображених у фінансовій звітності, реальному

стану розрахунків з оплати праці.

Основні питання програми аудиту зобов’язань з оплати праці та їх

інформаційне забезпечення

Досліджуване питання Джерело інформації

1 2

Перевірка наявності первинних

документів з обліку відпрацьованого

часу та його оплати

Накази про прийом, звільнення, табелі

обліку робочого часу, штатний

розклад, наряди та розцінки

Перевірка правильності нарахування

заробітної плати за посадовими

окладами

Табелі обліку робочого часу; штатний

розклад

Перевірка відповідності обсягів

виконаних робіт і бази нарахування

відрядної оплати праці

Довідки про обсяги виконаних робіт,

наряди та розцінки

Перевірка правильності нарахування

заробітної плати за відпустку,

компенсацій за невикористану

відпустку

Накази про надання відпустки,

бухгалтерські розрахунки

Перевірка правильності нарахування

виплат за листами непрацездатності

Листи непрацездатності, відомості про

заробітну плату попередніх періодів

Перевірка правильності утримань

(податок з доходів фізичних осіб,

внески на соціальне та пенсійне

страхування, за виконавчими листами

тощо)

Відомості, журнали, машинограми,

виконавчі листи, бухгалтерські

довідки тощо

Перевірка даних регістрів обліку

розрахунків з оплати праці

Відомості, журнали, машинограми

тощо

Перевірка даних регістрів обліку

обов’язкових зборів на соціальні

заходи

Відомості, журнали, машинограми,

звіти про відрахування до відповідних

фондів тощо

Перевірка використання фонду оплати праці. Фактичне використання

фонду оплати праці аналізується за даними розрахункових і розрахунково-

платіжних відомостей. При цьому слід порівнювати фактично нараховані суми

оплати праці з сумами, передбаченими фондом оплати праці за період

перевірки, що дає можливість виявити перевитрату або економію фонду.

Перевірка організації табельного обліку. Належну увагу слід приділити

перевірці організації контролю за виходом на роботу адміністративно-

130

управлінського і обслуговуючого персоналу, працівників основних і

допоміжних виробництв, організації обліку відпрацьованого часу, так як

допущені тут перекручення призводять до переплат, необґрунтованого

витрачання фонду оплати праці. Водночас, дані табелю необхідно порівнювати

з розрахунково-платіжними відомостями, щоб переконатись у включенні до

них лише тих осіб, які зазначені в табелях.

Перевірка правильності застосування діючих норм і розцінок.

Важливе значення така перевірка має при проведенні аудиту на підприємствах,

де використовуються надмірно деталізовані норми виробітку і розцінки,

виписується велика кількість нарядів, застосовуються складні системи оплати

праці.

При перевірці слід з’ясувати, чи застосовуються на підприємстві типові

норми виробітку і розцінки; чи є випадки переплати у зв’язку з приписками

обсягу виконаних робіт і завищення розцінок; чи оплачується праця робітників

за погодинними тарифними ставками, коли на такі роботи встановлено

нормативи, чи відповідають вони типовим.

При виявленні відхилень діючих норм від типових необхідно встановити

їх обґрунтованість і порядок затвердження. Крім того, потрібно ретельно

перевірити правильність норм і розцінок у відповідності з описом

характеристики роботи в первинній документації, а також пересвідчитись, як

виконуються діючі норми виробітку робітниками різних спеціальностей.

Перевірка оформлення первинної документації і правильності

нарахування заробітної плати. В процесі такої перевірки необхідно

встановити, якими первинними документами на підприємстві оформляються

операції, пов’язані з оплатою праці.

Перевірка правильності виплати коштів за трудовими угодами. Така

перевірка здійснюється за трудовими угодами, актами приймання виконаних

робіт, відомостями на оплату праці найманих осіб, видатковими касовими

ордерами тощо.

Якщо в процесі дослідження виявиться, що є порушення за трудовими

угодами, аудитору слід перевірити законність їх укладання; чи виконувалась

фактично робота за трудовою угодою, ким і коли; якщо обсяг роботи

завищений, то в якому розмірі і яка вартість завищеного обсягу робіт; хто з

посадових осіб відповідає за порушення.

Контрольні запитання

1. Охарактеризуйте модель комплексного економічного аналізу кадрового

потенціалу підприємства.

2. Що включають джерела інформації для аналізу трудових ресурсів?

3. Яка існує звітність у сфері праці?

4. У чому полягає мета аудиту у сфері оплати праці?

5. Назвіть задачі аудиту оплати праці.

6. Розкрийте зміст основних питань програми аудиту оплати праці.

7. Як здійснюється перевірка первинної документації з оплати праці?

131

ТЕМА 12. МОНІТОРИНГ СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВОЇ СФЕРИ ЯК

ІНСТРУМЕНТ РЕГУЛЮВАННЯ ТА ВДОСКОНАЛЕННЯ СОЦІАЛЬНО-

ТРУДОВИХ ВІДНОСИН

12.1. Сутність моніторингу соціально-трудових відносин, його основні

завдання, методична та інформаційна база.

12.2. Соціологічні дослідження у трудовій сфері.

12.3. Методи збирання інформації в дослідженні соціально-трудової сфери.

Основні категорії та поняття

Моніторинг, соціологічне дослідження, когортне дослідження, панельне

дослідження, генеральна сукупність, гіпотеза, проста випадкова вибірка,

систематичний відбір, серійна вибірка, багатоступенева вибірка, комбінована

вибірка, багатофазова вибірка, стратифікована вибірка, репрезентативність

вибірки, квотна вибірка, організаційно-технологічний план соціологічного

дослідження, анкетне опитування, інтерв'ю, спостереження, аналіз документів,

соціометричне опитування, тестування, експеримент.

12.1. Сутність моніторингу соціально-трудових відносин, його основні

завдання, методична та інформаційна база

Сучасний етап розвитку України характеризується зміною суспільно-

політичної формації, що тягне за собою докорінні зміни в усіх галузях життя

суспільства. Особливо багато проблем виникає у сфері соціально-трудових

відносин. Передовсім це проблеми, пов’язані з забезпеченням ефективної

зайнятості населення, запобіганням і подоланням безробіття, врегулюванням

міграційних процесів, забезпеченням гідного рівня життя населення.

Розв’язання окреслених проблем неможливе без достовірної інформації про

вказані явища, їхні взаємодію, взаємозалежність, розвиток. Висвітлити всі

закономірності розвитку соціально-трудових процесів, виявити проблеми, що

виникають у соціально-трудовій сфері, спрогнозувати подальший розвиток тих

чи тих соціальних процесів допомагає моніторинг.

Моніторинг — це система послідовного збору даних про явище, процес,

які описуються за допомогою певних показників із метою оперативної

діагностики стану об’єкта, його дослідження й оцінювання в динаміці.

МОП пропонує визначати моніторинг як постійний або періодичний

перегляд виконання адміністрацією певної програми з метою оцінювання

поточних результатів, виявлення труднощів, негативних тенденцій і видачу

рекомендацій для їх усунення.

Моніторинг соціально-трудової сфери — комплексна державна система

неперервного спостереження за фактичним станом справу соціально-трудовій

сфері.

Основні завдання моніторингу



неперервне спостереження за станом соціально-трудової сфери та отримання

оперативної інформації про неї;

132

 об’єднання інформаційних потоків, що формуються різними органами, які

здійснюють моніторинг;

 своєчасне виявлення змін у соціально-трудовій сфері;

 попередження негативних тенденцій, які ведуть до формування і розвитку

соціальних конфліктів;

 здійснення короткострокового прогнозування розвитку соціально-трудових

відносин;

 оцінювання ефективності й повноти реалізації законів та інших нормативних

актів із соціально-трудових питань.

Моніторинг в Україні проводиться Міністерством праці та соціальної

політики України, Державним комітетом статистики України спільно з

Міністерством економіки, Державним комітетом у справах національностей та

міграції та іншими державними органами виконавчої влади.

Об’єкти моніторингу

Об’єктами моніторингу виступають спеціально відібрані (базові)

підприємства, організації, установи різних форм власності й галузей економіки,

окремі соціально-демографічні та професійні групи населення, а також

макроекономічні показники, що характеризують розвиток галузей економіки

України.

Основні напрями моніторингу

 соціально-демографічні і міграційні процеси;

 ринок робочої сили, зайнятість та безробіття населення;

 соціально-трудові процеси на підприємствах, в установах та організаціях;

 умови та охорона праці; -доходи і рівень життя населення.

Інформаційна база моніторингу

— матеріали державної централізованої та галузевої статистичної звітності;

— дані базових підприємств, не охоплені державною статистикою;

— дані вибіркових одноразових обстежень підприємств, груп населення,

домогосподарств;

— дані спеціальних соціологічних опитувань населення, трудових колективів

та експертів;

— результати досліджень науково-дослідних організацій, задіяних у систему

моніторингу.

На державному та регіональному рівнях система показників моніторингу

повинна характеризувати:

 міграційні та соціально-демографічні процеси;

 структуру зайнятості, тенденції руху робочої сили, стан системи підготовки і

перепідготовки кадрів;

 проблеми і тенденції безробіття;

 зміни обсягів виробництва продукції;

 доходи й рівень життя населення.

На рівні підприємства аналізуються такі показники:

— загальноекономічний стан підприємства (обсяги виробництва, реалізації,

витрат тощо);

— рух кадрів, їх підготовка і перепідготовка, втрати робочого часу;

133

— умови та охорона праці;

— оплата праці та форми участі підприємств у соціальній підтримці своїх

працівників;

— стан трудових відносин на підприємстві.

Збір і первинна обробка інформації у процесі ведення моніторингу

здійснюється територіальними органами державної статистики, міністерствами

і відомствами, які беруть участь у моніторингу, відповідними службами

зацікавлених органів виконавчої влади регіонів України. Інформація надходить

до банку даних автоматизованої інформаційної системи Державного комітету

статистики і Міністерства праці та соціальної політики. Узагальнення даних

моніторингу, їх аналіз і підготовка пропозицій з вирішення соціально-трудових

проблем здійснюється Міністерством праці та Державним комітетом

статистики України із залученням наукових організацій, підвідомчих органам

виконавчої влади, які беруть участь у моніторингу, відповідних науково-

дослідних інститутів Національної академії наук України, галузевих

міністерств і відомств.

За результатами моніторингу готуються щоквартальні та щорічні доповіді,

які подаються Президентові та Уряду України. Загальні доповіді містять

аналітичну інформацію, дані про заходи для запобігання конфліктних і

кризових явищ у соціально-трудовій сфері, пропозиції з питань, вирішення

яких перебуває в компетенції державних органів управління.

12.2. Соціологічні дослідження у трудовій сфері

В умовах загострення багатьох проблем у соціально-трудовій сфері

виникає необхідність проведення соціологічних досліджень для визначення цих

проблем. Під соціологічним дослідженням розуміють аналіз явищ і процесів

соціально-трудової сфери з метою вивчення закономірностей їхнього розвитку,

залежностей і взаємозв’язків між ними для розроблення та обґрунтування

пропозицій із вдосконалення соціально-трудових відносин.

Соціологічні дослідження залежно від різних класифікаційних ознак

поділяються на декілька видів (табл.12.1).

Таблиця 12.1. Класифікація соціологічних досліджень

Класифікаційна

ознака

Види соціологічних досліджень

Мета дослідження

Конкретні — спрямовані на розв’язання конкретних

проблем у соціально-трудовій сфері.

Теоретичні — спрямовані на виявлення загальних

соціальних закономірностей, розробку методології

досліджень тощо.

Періодичність

проведення

Разові — аналізують стан об’єкта на певний момент.

Періодичне — передбачає вивчення об’єкта в розвитку.

Об’єкт дослідження Кагортне — різновид періодичного дослідження, коли

134

вивчається один і той же об’єкт через певні періоди часу.

Панельне — різновид періодичного дослідження, коли

повторне дослідження проводиться за тією ж вибіркою,

але конкретні особи, які потрапляють до вибірок, можуть

бути іншими.

Повнота

дослідження

генеральної

сукупності

Суцільне — коли вивчається вся генеральна сукупність,

усі одиниці, що входять до її складу.

Вибіркове — коли вивчається лише частин генеральної

сукупності — вибірка.

Етапи соціологічного дослідження

Проведення соціологічного дослідження передбачає декілька його етапів:

1) розробка програми дослідження;

2) збирання первинної соціологічної інформації;

3) оброблення зібраної соціологічної інформації;

4) аналіз соціологічної інформації, підготовка висновків і пропозицій;

5) підготовка звіту про результати дослідження.

Перший етап соціологічного дослідження — розробка програми

соціологічного дослідження є найважливішим. Програма соціологічного

дослідження має містити такі важливі елементи:

 методологію і методи дослідження;

 постановку проблеми — обґрунтування необхідності вирішення проблемної

ситуації за допомогою соціологічного дослідження;

 мету соціологічного дослідження й завдання, за допомогою яких

передбачається досягнення вказаної мети;

 об’єкт дослідження — соціальну групу, сукупність людей, носіїв проблемної

ситуації;

 предмет дослідження — ті сторони об’єкта, які потребують вивчення під час

соціологічного обстеження;

 проведення системного аналізу об’єкта дослідження та висування на цій

основі гіпотез. Під гіпотезою розуміють наукове припущення. Гіпотези

залежно від класифікаційної ознаки поділяються на декілька видів

(табл.12.2);

 інтерпретація та операціоналізація понять. Інтерпретація понять — це їх

уточнення, тлумачення їхнього сенсу, виділення головних, опорних понять,

установлення взаємозв’язків між ними, встановлення показників, що можуть

бути визначені кількісно. Операціоналізація понять — установлення

порядку кількісного вимірювання показників: визначення одиниць виміру,

коефіцієнтів, індексів;

 визначення типу та обсягу репрезентативної вибірки. Репрезентативність

вибірки — достовірність даних і висновків, гарантія того, що висновки

зроблені за частиною сукупності, властивою сукупності в цілому. Величина

репрезентативної вибірки залежить від дисперсії ознак. Дисперсія —

коливання від мінімального до максимального значення ознаки, що

135

вивчається. Що більша дисперсія, то більшою повинна бути вибірка.

Зазвичай репрезентативна вибірка повинна бути не меншою 10%

генеральної сукупності.

 визначення методів збирання інформації та інструментарію. Розробляються

таблиці, бланки, анкети, спостережні листи, інструкції тощо;

 розробка організаційно-технічного плану дослідження. В цьому плані

визначаються етапи й терміни проведення робіт, виконавці, форми подання

результатів на кожному етапі, форми контролю за веденням робіт,

калькуляція затрат і джерела фінансування.

Таблиця 12.2. Класифікація гіпотез

Класифікація

гіпотез

Види гіпотез

Відношення до

мети

Основні — вказують на найбільш суттєві слідження

зв’язки та взаємозв’язки.

Додаткові — вказують на побічні явища та зв’язки.

Спосіб доведення

(перевірки)

Гіпотези-підстави — можуть не мати ознак, що

доводяться за допомогою досвіду, обґрунтовуються

гіпотезами, що з них виводяться.

Гіпотези-наслідки — гіпотези, які використовуються для

доведення основних гіпотез.

Зміст передбачення

Описові — гіпотези, які вказують на зв’язки, залежності в

досліджуваних процесах, але не пояснюють, чому це

відбувається.

Пояснювальні — формулюють припущення про причини

тих чи інших явищ.

Прогнозні — передбачають перспективу розвитку

певного процесу чи явища.

Ступінь

обґрунтованості

Первинні (робочі) — висуваються на початковому етапі

дослідження з виявленням проблеми.

Вторинні — висуваються на основі перевірки та

уточнення первинних гіпотез.

Рівень аналізу

Теоретичні — сукупність теоретичних понять.

Статистичні — формулюються як система

статистичних показників.

Емпіричні - формулюються як система ознак, які можуть

бути доведені емпірично, дослідним шляхом.

Слід зазначити, що виділяють декілька видів вибірки (табл.12.3):

Таблиця 12.3. Класифікація видів вибірки

Класифікаційна Вид вибірки

136

ознака

Простий метод

випадкового

відбору

Проста випадкова вибірка — вибірка робиться за

допомоги таблиць випадкових чисел.

Систематичний відбір — вибірка робиться через певний

інтервал у переліку об’єктів генеральної сукупності.

Серійна вибірка — одиницями випадкового відбору є певні

групи.

Складний метод

випадкового

відбору

Багатоступенева вибірка — випадковий відбір

проводиться в декілька етапів, причому на кожному етапі

змінюється одиниця відбору (цех, бригада, робітник).

Комбінована вибірка — на кожному етапі змінюється не

тільки одиниця, а й техніка відбору.

Багатофазова вибірка — на кожному етапі з більшої

вибірки вибирають меншу — до досягнення необхідної

величини.

Стратифікована вибірка — у генеральній сукупності

вибирають страти (однорідні групи), а в них здійснюється

випадкова вибірка.

Метод нестрогого

випадкового

відбору

Цілеспрямована вибірка — в неї вводяться відібрані за

певними критеріями типові представники генеральної

сукупності.

Квотна вибірка — передбачає побудову моделі, яка

відображає генеральну сукупність у певних пропорціях, що

вивчаються.

12.3. Методи збирання інформації в дослідженні соціально-трудової сфери

У дослідженні соціально-трудової сфери прийнято використовувати такі

основні методи збирання інформації (рис. 12.1)

Анкетне опитування — найбільш поширений метод збирання інформації.

Анкетування — систематизоване збирання інформації в респондентів за

допомогою анкет. Структура анкети складається зі вступної, основної та

демографічної частин.

У вступній частині зазвичай відображається звернення до респондента,

вказуються організація, яка проводить опитування, мета цього опитування,

викладаються правила опитування.

В основній частині містяться декілька блоків запитань, які висвітлюють

проблему. У демографічній частині відображаються запитання з соціального

статусу респондента, його соціально-демографічні характеристики, такі як

стать, вік, посада, професія, родинний стан, дохід тощо.

137

Метод інтерв’ю — метод одержання інформації через бесіду інтерв’юера

з респондентом на певну тему. Інтерв’ю поділяються за технікою проведення

на формалізовані, коли формулювання запитань, їхні перелік і зміст

передбачаються заздалегідь, і неформалізовані — бесіда на певну тему, коли

запитання і передбачувані відповіді не передбачаються заздалегідь. За

процедурою проведення інтерв’ю поділяються на особисті, групові та глибинні.

Особисте інтерв’ю передбачає проведення бесіди спеціального інтерв’юера з

респондентами безпосередньо на вулиці, на роботі, в багатолюдних місцях

тощо. Групове опитування передбачає опитування певної групи респондентів

(до 10 осіб) - групи, сім’ї, бригади, з якими відбувається обговорення певної

теми, причому характер такого обговорення інтерв’юер.

Глибинне інтерв’ю передбачає отримання найбільш повної інформації про

соціально-трудові відносини. Завдання інтерв’юера полягає в заохоченні

висловлювань респондента. За формою проведення інтерв’ю ще може бути

телефонним або поштовим.

Метод спостереження полягає в цілеспрямованій і систематичній

фіксації процесів і явищ соціально-трудової сфери. Цей метод доцільно

застосовувати на початковому етапі проведення дослідження для збирання

попередніх даних про об'єкт дослідження. Розрізняють декілька видів

спостереження:

— безпосереднє — фіксацію різних процесів і явищ у момент їх виникнення;

— опосередковане (непряме) — фіксацію соціально-трудових процесів, що вже

відбулися;

— залучене, яке передбачає присутність спостерігача в ситуації, що

досліджується;

— незалучене, коли спостерігач знаходиться осторонь і не бере особистої

участі в досліджуваній ситуації;

— структуроване, що передбачає розроблення спеціальної стандартної карти

спостережень із попереднім визначенням елементів і ситуацій, які будуть

спостерігатися;

Анкетне

опитування

Інтерв’ю

Спостереження

Аналіз

документів

Соціометричне

опитування

Тестування

Експеримент

Рис. 12.1. Методи збирання інформації

Методи збирання

інформації

138