305
Тема 12. Аутсорсинг та офшоринг в управлінні проектами
рі Форда (1863–1947), Альфреда Слоуна-молодшого (1875–1966) і
очолюваних ними гігантів автомобільної промисловості — компаній
Ford і General Motors. Їх боротьба показала, що в умовах жорсткої
конкуренції жодна компанія не може бути самодостатньою, спираю-
чись лише на власні ресурси.
Безпосередньо термін «outsourcing», який часто називають «фе-
номеном XX століття», був введений в 1989 р. для визначення нової
концепції управління в компанії Eastman Kodak, яка найняла сторон-
ні компанії для придбання, запуску і супроводу своїх систем оброб-
ки інформації. Період активного впровадження моделі аутсорсингу
в світі припав на 90-ті, і вже до кінця минулого століття провідні
компанії оцінили її переваги. Дослідження Американської асоціації
менеджменту показали, що вже в 1997 році більше половини промис-
лових компаній передали на аутсорсинг хоч би один компонент свого
виробничого процесу.
Основним принципом аутсорсингу є те, що компанія залишає
собі тільки те, що вона може зробити краще за інших та передає
зовнішньому виконавцю те, що він робить краще за інших.
Як показав досвід, перехід на аутсорсинг займає від 9 до 18 мі-
сяців. Звичайно, при прийнятті рішення про аутсорсинг компанії
зустрічаються не лише з перспективою вигод, а й з реальними пе-
решкодами (рис. 3.20). Одним із найбільш істотних недоліків аут-
сорсингу є реальний ризик витоку інформації при передачі на аут-
сорсинг одразу декількох важливих функцій з одночасною появою
нового конкурента, який використовує досвід і знання компанії, що
замовила аутсорсинг. Знизити цей ризик можна, замовивши аут-
сорсинг різних аспектів бізнесу декільком добросовісним аутсор-
серам, які добре зарекомендували себе на ринку. Окрім того, про-
блеми, що пов’язані з аутсорсингом, — це побоювання менеджменту
втратити контроль над кадровою функцією й різниця в трудовому
законодавстві (наприклад, німецький трудовий кодекс набагато
жорсткіший ніж американський або британський). У Німеччині і
загалом в європейських країнах компанії більш жорстко обмежені в
можливостях передачі управління трудовим ресурсам третьої сто-
рони.