Москаленко В.В. Соціальна психологія

Подождите немного. Документ загружается.

Глава 4. Біхевіоризм

оцінка іншими, когнітивні процеси, тобто все те, що відкидалось кла?

сичним, радикальним біхевіоризмом. Саме тому соціальні біхевіори?

сти виявились найбільш підготовленими до того, щоб виконати роль

“прикладного гуманізму”. На сьогодні вони лідирують в бурхливо про?

гресуючій галузі методів самоконтролю, саморегуляції і самопрогра?

мування. Соціальні біхевіористи, за словами А. Бандури, ставлять

задачі зробити людину вільною, інженером своєї долі, вченим для себе,

вміти протистояти тиску зовнішніх обставин.

Підводячи підсумки розвитку біхевіористських теорій за останні

два десятиріччя, П. Шихирев зауважує, що об’єкт дослідження, на?

в’язуючи соціальній психології свою логіку, позбавляє біхевіоризм

підґрунтя, ставлячи перед вибором: або внести в модель поведінки

корективу (пізнавальні процеси), або поступитись місцем для іншої

концепції, яка б у поясненні поведінки спиралась на когнітивні про?

цеси. Варіант такої концепції було запропоновано так званою когні?

тивною орієнтацією, яка виникла саме як антитеза необіхевіоризму.

Висновки

Біхевіоризм – це напрямок в соціальній психології, в якому

стверджується, що єдиним предметом дослідження в науковій пси?

хології повинно бути спостереження.

Засновником біхевіоризму вважається Дж. Б. Уотсон, який став

лідером цього напрямку в 10?х роках ХХ ст. Одиницею аналізу по?

ведінки було заявлено конкретний зв’язок стимулу (S) і реакції (R).

Психічні процеси розглядаються Дж. Уотсоном виключно в рамках

цієї схеми. Ця його точка зору вважається особливою рисою ради?

кального біхевіоризму, що відрізняє його від необіхевіоризму, який

представлено різними школами, зокрема Скіннерівською (з 30?х

років). В той час як у класичному біхевіоризмі основну увагу зосе?

реджено безпосередньо на діях, що пов’язує роботи Дж. Уотсона з

роботами І.П. Павлова, підхід Скіннера значною мірою зорієнтова?

но на ті ефекти, які виникають у навколишнім середовищі в резуль?

таті дій, що спостерігаються. Біхевіористська орієнтація в соціальній

психології розвивалась на шляху все більшого вторгнення в схему

“стимул – реакція” різних проміжних змінних. Серед декількох на?

РОЗДІЛ ІІ. СУЧАСНІ НАПРЯМКИ РОЗВИТКУ ЗАРУБІЖНОЇ СОЦІАЛЬНОЇ ПСИХОЛОГІЇ

прямків необіхевіоризму на сьогодні перше місце за своїм впливом

займає соціальний біхевіоризм, який представлено зокрема

А. Бандурою. Соціальний біхевіоризм розглядає людину не тільки

як продукт зовнішніх обставин, але й як активний їх творець. До

такого висновку соціальних біхевіористів підвели факти, які свідчи?

ли про провідну роль в поведінці людини таких опосередковуючих

змінних як оцінка можливих наслідків своїх дій, зокрема і віддале?

них. Соціальний біхевіоризм займає провідне місце в галузі методів

самоконтролю, саморегуляції і самопрограмування.

Біхевіоризм був значною мірою американським напрямком. До

60?х років ХХ ст. біхевіоризм і необіхевіоризм займали провідне

місце серед концепцій американської психології, суттєво вплинув?

ши на форми і методи терапії (біхевіоральна терапія), соціально?

психологічні концепції (Дж. Келлі), методи навчання (програмова?

не навчання), психологію реклами і т.ін.

Основні терміни та поняття

Біхевіоризм, соціальний біхевіоризм, класичне зумовлювання,

оперантне зумовлювання, соціально?когнітивні теорії, десенсібілі?

зація, радикальний біхевіоризм, необіхевіоризм, респондентна по?

ведінка, оперантна поведінка, жетонна система, “ящик Скіннера”,

підкріплення, позитивне підкріплення, негативне підкріплення,

вікарне научіння, модифікація поведінки, зовнішнє підкріплення,

научіння через моделювання, стратегії самоконтролю.

Питання для обговорення

та закріплення матеріалу

1. Чому біхевіористську модель людини називають механістичною?

2. Що таке зумовлювання? Які типи зумовлювання Вам відомі?

3. Дайте оцінку експериментові “маленький Алберт”.

4. Які Вам відомі методики лікування фобій на основі класич?

ного зумовлювання?

5. Що таке десенсібілізація?

6. Чим відрізняється радикальний біхевіоризм від необіхевіо?

ризму? Назвіть напрямки необіхевіоризму та їх представників.

Глава 4. Біхевіоризм

7. Що таке респондентна поведінка і чим вона відрізняється

від оперантної?

8. В чому полягає сутність концепції Скіннера?

9. Що таке “ящик Скіннера”?

10. Визначте основні складові “жетонної системи”. Де можна її

застосовувати?

11. Що таке вікарне научіння?

12. В якому напрямку розвинула біхевіоризм соціально?когні?

тивна теорія А. Бандури?

13. Чим відрізняється соціальний біхевіоризм від радикального?

14. Назвіть основні принципи соціально?когнітивної теорії.

15. Як Ви розумієте принцип А. Бандури “научіння через спо?

стереження”? Назвіть основні види научіння через спостереження.

16. Чому соціальний біхевіоризм називають “прикладним гу?

манізмом”?

17. Розкрийте поняття “самоконтролю” в соціально?когні?

тивній теорії.

18. Співставте соціально?когнітивну точку зору А. Бандури з

поглядами Скіннера на людину.

19. Що таке “модифікація поведінки”?

20. Порівняйте класичне і оперантне зумовлювання. Як Ви

розумієте научіння через моделювання.

Тест на самоконтроль у засвоєнні матеріалу

Перевірте себе, чи зрозуміли Ви, що таке научіння. Виберіть

правильний варіант на такі запитання.

1. Що, на думку психологів, є свідченням научіння:

а) швидкість виявлення основних рефлексів;

б) стійкі моделі поведінки;

в) кількість і якість тренувань;

г) зацікавленість;

2. Які з перерахованих нижче ситуацій можуть служити при?

кладом научіння?

а) хлопчика штовхнули і він падає;

РОЗДІЛ ІІ. СУЧАСНІ НАПРЯМКИ РОЗВИТКУ ЗАРУБІЖНОЇ СОЦІАЛЬНОЇ ПСИХОЛОГІЇ

б) жінка, що прищемила палець у дверцях автомобіля, відчу?

ває біль;

в) дівчина кидає фантик в урну;

г) чоловік чихає кожен раз, як нюхає тютюн.

3. Як нучіння пов’язано з поведінкою?

а) научіння і поведінка – одне й те ж саме;

б) научіння – повна протилежність поведінці;

в) научіння – один із багатьох факторів, що впливає на по?

ведінку;

г) научіння можна оцінити, а про поведінку можна лише

здогадуватись.

4. Деякі форми поведінки виникають автоматично, без будь?

якого научіння. Як називають такі форми:

а) рефлекси; б) асоціації; в) переживання; г) реакції.

5. Який з наступних прикладів найкраще описує емоційну

реакцію?

а) Ви моргаєте, коли лимонний сік попадає вам в очі?

б) коли Ви не знаєте, що робити, завжди просите поради;

в) кожен вечір в один і той самий час Ви виконуєте домашні

завдання;

г) Ви боїтеся болю.

6. В чому полягає схожість між рефлексами й емоційними ре?

акціями?

а) ті та другі потребують научіння і тренування та залежать

від мотивації;

б) ті та другі викликають страхи, які можуть бути усунені;

в) ті і другі виявляються автоматично і можуть бути вико?

ристаними у класичному зумовлюванні;

г) ті й інші несуть приємні відчуття, які слід підсилювати

за допомогою класичного зумовлювання.

7. Лікар, який робить дітям уколи, завжди носить білий халат. Діти

звикають, що білий халат пов’язано з голкою, яка завдає болю. Яка

найбільш імовірна реакція цих дітей на перукаря в білому халаті?

а) вони злякаються;

б) вони відчують полегшення;

в) вони розгубляться.

Глава 4. Біхевіоризм

8. Яким є перший етап класичного зумовлювання?

а) усунення подразника;

б) точне визначення причини рефлексу або емоційної реакції;

в) введення другого подразника;

г) знаходження того, що є загальним у рефлексі і

емоційній реакції.

Правильні відповіді:

1 – б; 2 – в; 3 – в; 4 – а; 5 – г; 6 – в; 7 – а; 8 – б.

Література

1. Андреева Г.М., Богомолова Н.Н, Петровская О.А. Совре?

менная социальная психология на Западе. ? М, 1978.

2. Бандура А., Уолтерс Р. Подростковая агрессия (изучение

влияния воспитания и семейных отношений). ? М., 2000.

3. История психологии: Тексты / Под ред. П.Я. Гальперина. ?

Екатеринбург, 1999.

4. Павлов П.П. Лекции о работе больших полушарий голов?

ного мозга. ? М?Л.: Биомедгиз, 1927.

5. Холл К.С., Липдсей Г. Теории личности. ? М., 1997.

6. Хьел Л., Зиглер Д. Теории личности. ? СПб, 1997.

7. Шихирев П.Н. Современная социальная психология США.

? М., 1979.

8. Шихирев Н.П. Современная социальная психология:

Учебн. пособие для ВУЗов. – М.: ИП РАМ – Екатеринбург: Дело?

вая книга, 2000. – 448 с.

Глава 5. Когнітивний напрямок

в соціальній психології

Загальні питання

Когнітивний напрямок в соціальній психології виник як анти?

теза необіхевіоризму. Тому навіть існує думка, що будь?яке пояс?

нення когнітивної теорії повинно розпочинатись з її співставлення

з принципами біхевіоризму.

На відміну від перших теорій научіння, в яких індивіди вважа?

лись пасивними об’єктами, що діють під впливом зовнішнього се?

редовища, когнітивні теорії представляють людей раціональними,

активними, освіченими.

Когнітивні психологи критикують теорії научіння. Вони вва?

жають, що акцент на багаторазовому повторенні і позитивному

підкріпленні є занадто спрощеним підходом для пояснення багатьох

аспектів людського мислення і розуміння.

Теоретики научіння, включаючи Уотсона, давали поради пси?

хологам ігнорувати менталістські поняття, оскільки вони не є до?

пустимими для наукової перевірки. Психологи?когнітивісти, не

відкидаючи необхідності досліджувати поведінку, підкреслили

значення когнітивної сфери особистості.

Згідно когнітивістам, люди не просто отримують, але й оброб?

ляють отриману інформацію. Кожна людина є творцем своєї ре?

альності. Люди не просто реагують на стимули, вони структурно

організують їх і надають їм певного смислу. Згідно когнітивних

теорій, у вирішенні найрізноманітніших задач людьми керує впев?

неність у своїх силах і здатностях, а не тільки підкріплення реакції,

яка слідує за стимулом. Вони вважають людей цілісними істота?

ми, які здатні планувати і обмірковувати задачі у всіх відношен?

нях. Крім того, вони вважають, що розуміння, переконання, уста?

новки і цінності відіграють важливу роль в соціалізації особистості.

Для більшості психологів?когнітивістів розвиток особистості по?

лягає в еволюціонуванні способів обробки інформації, яка частко?

Глава 5. Когнітивний напрямок в соціальній психології

во є генетично запрограмованою і залежить від ступеня зрілості

індивідуума. Саме тому значна більшість психологів?когнітивістів

вивчають стадійні, або якісні зміни в поведінці, які відбуваються в

процесі соціалізації. Найчастіше вони досліджують якісні зміни

через спостереження за процесом рішення задач (в широкому ро?

зумінні) в перехідних точках розвитку.

Отже, когнітивісти створили модель „людини когнітивної” –

істоти, яка володіє здатністю до сприйняття і переробки інфор?

мації, керується у своїй поведінці суб’єктивним образом дійсності

та прагне до досягнення внутрішньої гармонії, логічності, несу?

перечливої картини світу.

Когнітивні елементи (когніції, знання) не завжди вписуються

в цю картину, вони знаходяться в безперервній взаємодії. Деякі типи

цієї взаємодії (конфлікт, суперечність, логічна непослідовність, не?

визначеність взаємозв’язку та ін.) мають мотиваційну силу, спону?

кають до певних дій, які спрямовані на повернення всієї когнітив?

ної структури до стану рівноваги. А тому, щоб зрозуміти причини

поведінки людини, важливо з’ясувати не те, як пізнаються соціальні

явища, а як вони взаємодіють в когнітивній структурі.

Центральним поняттям в когнітивних теоріях є „когніція”. Не

існує єдиного його визначення. Воно визначається то як те, що лю?

дина знає про себе, свою поведінку, своє оточення (Л.Фестінгер),

то як процеси, завдяки яким будь?яка сенсорна інформація пере?

робляється і використовується (Майсер). В соціально?психологіч?

них теоріях мова йде, як правило, про соціальне середовище. Ще

більш неузгодженим є поняття „когнітивна структура”, хоча

більшість когнітивістів єдині в тому, що в цілому вона організована

ієрархічно, тобто, що більш складна конструкція визначає значен?

ня складових її конкретних елементів.

В американській психологічній науці прибічники когнітивної

психології з’явились в 50?70?х роках, проте європейські коріння

цього підходу є досить старими.

Когнітивні теорії включають декілька різних напрямків:

1) структуралізм Жана Піаже; 2) інформаційний підхід; 3) соціальні

когнітивні теорії.

РОЗДІЛ ІІ. СУЧАСНІ НАПРЯМКИ РОЗВИТКУ ЗАРУБІЖНОЇ СОЦІАЛЬНОЇ ПСИХОЛОГІЇ

Структуралізм Ж. Піаже

Жан Піаже (1896?1980). Когнітивні теорії починаються з робіт

швейцарського психолога Жана Піаже, який виходить з того, що

інтелект, як і інша жива структура, не просто реагує на подразники:

скоріше він росте, змінюється і адаптується до світу. Теорію Піаже

називають структуралістською, оскільки його цікавить структура

мислення і те, яким чином інтелект обробляє інформацію. Родона?

чальником структуралістського підходу є В.Вундт, який вважав цен?

тральною задачею психології виявлення і описування структур еле?

ментів свідомості. До структуралістів належать також такі відомі

когнітивісти, як Джером Брунер і Хейнц Вернер.

Дослідження Піаже розпочались з його сумісної роботи з Симо?

ном і Біне в їхній паризькій лабораторії, де вони займались удоскона?

ленням стандартизованих версій шкали інтелекту, яку вони створи?

ли. Аналізуючи результати тестування школярів, Піаже зацікавився

закономірностями, які він виявив у неправильних відповідях. Він

передбачав, що ці закономірності дають відповідь на запитання про

те, яким чином розвиваються процеси мислення у дітей. Він також

припускав, що відмінності між дітьми і дорослими не обмежуються

обсягом знань, але включають також відмінності в способі пізнання.

Мислення дітей відрізняється від мислення дорослих як кількісно,

так і якісно. З цього моменту Піаже відійшов від кількісного (тесто?

логічного) підходу до вивчення інтелекту. Піаже і його колеги відчу?

ли, що стандартизовані запитання часто призводять до стереотипних

відповідей. Тому Піаже запропонував використати методику

клінічного або зондуючого інтерв’ю, за яким дитина повинна відпов?

ідати або маніпулювати стимульним матеріалом.

Такий підхід було спрямовано не на виявлення накопичених знань,

а на виявлення процесів мислення. Результати цих інтерв’ю дали мож?

ливість для висновків про те, що для описання розвитку інтегрованих

процесів мислення у дітей можна використати логічні задачі.

Для ілюстрації своєї теорії Піаже придумав відомий експеримент

для перевірки розуміння дітьми феноменів збереження. Термін “збере?

ження” було введено Піаже для позначення усвідомлення дитиною того,

що фізичні властивості речовини (об’єм, маса, кількість) залишаються

Глава 5. Когнітивний напрямок в соціальній психології

постійними, не дивлячись на зміну його форми або зовнішнього вигля?

ду. Піаже показував дитині два однакових стакани з рідиною. Після того,

як дитина усвідомлювала, що кількість рідини в кожному стакані одна?

кова, Піаже переливав рідину з одного стакана в інший, який був більш

високим і вузьким. Далі він запитував дитину, чи залишилось в обох

стаканах однакова кількість рідини. Більшість дітей у 6?7 віці відповіда?

ли, що кількість рідини залишилась однаковою. Проте діти до 6 років

відповідали, що у високому стакані рідини стало більше. Цей експери?

мент повторювався також з дітьми, які належали до різних культур, і

завжди показував однакові результати. Піаже зробив висновок, що до

досягнення певної стадії розвитку діти формують свої судження, спира?

ючись здебільше на перцептивні, ніж на логічні процеси. Старшим дітям

властиве поняття “збереження”, яке відсутнє у молодших дітей.

Піаже підкреслює, що інтелект не пасивно сприймає інформа?

цію, він є активним інтелектом. Його активність обумовлена пев?

ною структурою. Якщо відомості, які отримує людина, відповіда?

ють структурі її інтелекту, то ці відомості, образи і переживання “ро?

зуміються” або, мовою Піаже, асимілюються.

Якщо ж інформація не відповідає структурі інтелекту, він відки?

дає її (а у випадку, коли його структура готова до змін, вона пристосо?

вується до нової інформації). В термінології Піаже асиміляція – це інтер?

претація нового досвіду, виходячи з існуючих ментальних структур без

будь?яких змін. З іншого боку, аккомодація – це зміни існуючих мен?

тальних структур з метою об’єднання старого і нового досвіду.

Для позначення ментальних структур Піаже використав термін

схема. Схеми – це способи обробки інформації, які змінюються із

зростанням людини і отриманням нею інформації. Існує два типи

схем: сенсорні схеми (дії) і когнітивні схеми (нагадують поняття).

Людина перебудовує схеми для пристосування (аккомодації) до

нової інформації і одночасно інтегрує (ассимілює) нові знання в старі

схеми. Побачивши об’єкт, людина прагне підігнати його під якусь

вже відому їй категорію. Якщо цей об’єкт не вдається підвести під

існуюче у людини поняття (не можна ассимілювати), то їй доводить?

ся змінювати свої поняття або створювати нові (застосовувати ак?

комодацію). Інтелект завжди прагне до встановлення рівноваги між

асиміляцією і аккомодацією. Цей процес врівноваження лежить в

100

РОЗДІЛ ІІ. СУЧАСНІ НАПРЯМКИ РОЗВИТКУ ЗАРУБІЖНОЇ СОЦІАЛЬНОЇ ПСИХОЛОГІЇ

основі людської адаптації. Ассиміляція і аккомодація утворюють

основу людської інтелектуальної адаптації до зовнішнього середо?

вища і дозволяють вижити людині як виду.

Піаже розробив стадії когнітивного розвитку. На його думку

процес розвитку інтелекту відбувається наступним чином: схеми

організуються в операції, різні сполучення яких відповідають якісно

відмінним стадіям росту. З розвитком люди використовують все більш

складні схеми для організації інформації і розуміння зовнішнього

світу. За Піаже, в цьому розвиткові можна виділити чотири дискретні,

якісно різні стадії, або періоди. Він назвав ці періоди так: сенсомо?

торна стадія (від народження до 1,5?2 років), доопераціональна ста?

дія (від 2 до 7 років), стадія конкретних операцій (від 7 до 11?12 років)

і стадія формальних операцій (починається в 12 років або старше).

Виникало питання: чи можна прискорити зміну стадій розвитку

і, наприклад, навчити здібну п’ятирічну дитину конкретним операці?

ям? На це питання Піаже відповідав, що якби навіть це було можли?

во, то не мало б цінності. Він підкреслював, що важливим є не при?

скорення зміни стадій, а надання кожній дитині достатньої кількості

учбових матеріалів, що відповідатимуть кожній стадії її розвитку, щоб

жодна частина інтелекту не залишилась недорозвинутою.

Отже, ключові моменти теорії когнітивного розвитку Піаже

полягають в наступному.

В основі теорії Піаже лежить думка про те, що в процесі роз?

витку дитина діє активно, а не просто реагує на вплив зовнішньо?

го середовища.

Основною одиницею дослідження для Піаже є схема, тобто

гнучка структура, яка в процесі зростання дитини може змінюва?

тись як кількісно, так і якісно. Спочатку схеми мають сенсорний

характер, але пізніше стають когнітивними.

Піаже вважав, що інтелект є конкретним прикладом біологіч?

ної адаптації. Він передбачав, що всі люди володіють двома функ?

ційними інваріантами ? організацією і адаптацією.

Адаптація втілює в собі два взаємодоповнюючих процеси: ассим?

іляцію, завдяки якій індивід включає інформацію у вже існуючі струк?

тури, і аккомодацію, завдяки якій існуючі структури змінюються, щоб

відповідати впливам зовнішнього середовища, яке змінюється.