Москаленко В.В. Соціальна психологія
Подождите немного. Документ загружается.
101
Глава 5. Когнітивний напрямок в соціальній психології
Піаже передбачав, що когнітивний розвиток – це послідовне
просування через чотири якісно відмінні стадії: сенсорну, доопера?
ціональну, конкретних операцій і формальних операцій.
В сучасній психології набула поширення ідея Ж.Піаже про
існування стадій (рівнів) морального розвитку особистості в
процесі соціалізації. Згідно з нею, у індивіда логічна і моральна
стадії розвиваються паралельно. Причому, логічний розвиток є не?
обхідною умовою морального розвитку, але недостатньою. У бага?
тьох людей розвиток логічної стадії може бути вищим, ніж мораль?
ної. В той же час ніхто не може знаходитись на високій моральній
стадії, якщо його логічна стадія розвинута недостатньо. Після стадії
логічного розвитку починається стадія соціального розвитку (або
стадія соціальної перспективи чи рольова), на якій індивід розуміє
інтереси інших людей, інтерпретує їх думки і почуття, усвідомлює
свою роль і місце в суспільстві.
На думку Піаже, який розробляв проблему формування пізна?
вальних здібностей дитини і вплив знань на поведінку, існують дві
головні стадії в розвитку морального мислення (міркування) дити?
ни. Це – первинна стадія (коли дуже маленькі діти демонструють
лише стереотипи конкретних дій), яка характеризується моральною
гетерономією абсолютних, застиглих суджень, зорієнтованих на
зовнішній авторитет. Друга стадія – більш автономна, на ній відбу?
вається підтримка принципів, набутих в ході соціального спілку?
вання. Піаже виділяє три стадії морального мислення дітей шкільно?
го віку: моральний реалізм (10?11 років), мораль кооперації
(підлітка) та мораль рівності (юнацтво і доросліша [16]).
Ідея стадіального розвитку моральності індивіда розвивається
багатьма дослідниками. Л.Колберг, послідовник Ж.Піаже, виділяє
три головних рівні морального розвитку:
1) доморальний, на якому знаходяться більшість дітей у віці до
9 років, деякі підлітки і дорослі зі злочинною орієнтацією;
2) конвенційний рівень, на якому перебуває більшість підлітків
і молоді. Тут, на відміну від доморального, де діти орієнтуються не на
моральні принципи, а на можливість заохочення чи покарання, індивід
розділяє, визнає, засвоює моральні правила, вимоги, конвенції сус?
пільства чи авторитета, оскільки вони є загально визнаними;
102
РОЗДІЛ ІІ. СУЧАСНІ НАПРЯМКИ РОЗВИТКУ ЗАРУБІЖНОЇ СОЦІАЛЬНОЇ ПСИХОЛОГІЇ
3) постконвенційний рівень – на якому знаходяться найбільш
розвинуті в моральному відношенні молоді люди (у віці не раніше,
ніж 20 років) та морально настроєні дорослі.
Моральний розвиток особистості, за Колбергом, розглядаєть?
ся як різні типи зв’язку між мораллю і поведінкою індивіда, а більш
точно – між прийнятою в суспільстві мораллю і особистісною пове?
дінкою, між “Я” і правилами, вимогами суспільства. На першому
рівні знаходяться індивіди, для яких правила і вимоги суспільства є
чимось зовнішнім. На другому рівні індивід ідентифікує себе із зов?
нішніми правилами та принципами. Він бере на себе роль “хорошо?
го”, яка схвалюється іншими чи приймає мораль, яка дозволяє
підтримувати свій авторитет серед дорослих. Провідним у вчинках
є мотив схвалення чи несхвалення. Цей рівень зростає з 10 до 13
років і згодом стабілізується. На третьому рівні індивід відділяє своє
“Я” від правил і вимог, які пред’являються іншими, і визначає свої
моральні цінності на основі самостійного, особистісного вибору
моральних принципів (рівень автономної моралі). Кожна стадія має
свою соціальну перспективу поведінки.
Отже, Л. Колберг вважає, що соціальний розвиток індивіда є про?
цесом осягнення ним сукупності соціальних норм і правил та підпо?
рядкування своєї поведінки соціальним вимогам. Динаміка процесу
соціального розвитку – це рух від пасивного і конформного прийнят?
тя соціальних норм до розуміння соціальних вимог як узгодження між
вільними людьми, до навичок соціальної взаємодії, поза рамками ро?
льових вимог з опорою на систему універсальних моральних принципів.
Інформаційний підхід в когнітивному напрямку
Інформаційний підхід в когнітивному напрямку в поясненні
процесу соціалізації особистості використовує аналогію з комп’ю?
тером у дослідженні мислення та інтелекту в цілому.
На відміну від точки зору про стадійність розвитку інтелекту,
вони вважають, що розвиток людини, зокрема когнітивний, відбу?
вається не стрибкоподібним, а безперервним, інкрементальним ру?
хом вперед. Як і теоретики научіння, прибічники інформаційного
підходу намагаються розробити науку про людську поведінку. Вони
103
Глава 5. Когнітивний напрямок в соціальній психології
намагаються точно описати, як функціонують сприйняття, увага або
пам’ять. Теоретики інформаційного підходу використовують
комп’ютер в якості моделі людського мозку. Деякі теоретики інфор?
маційної психології досліджують когнітивні процеси у дітей, зокре?
ма когнітивну діяльність, яку вони називають кодуванням. Цим тер?
міном вони означили процес ідентифікації ключових ознак об’єкта
з метою формування його внутрішньої репрезентації. Їх цікавлять
такі питання: чи вибирають діти різного віку різні ознаки об’єкта чи
події для того, щоб зберегти цю подію або об’єкт у вигляді мисленє?
вого образу? Друге питання полягає в тім, чи вибирають діти різно?
го віку різні стратегії кодування або пошуку інформації в пам’яті?
Було проведено численні дослідження здатності обробляти різну
інформацію у малюків, дітей та підлітків.
Когнітивний розвиток в соціальному контексті
Цей напрямок акцентує увагу на тому, що когнітивний розвиток
дітей є свого роду “учнівство”, в ході якого батьки, учителі та інші
направляють цей розвиток. Отже, дитина – це соціальна істота.
Основи цього напрямку когнітивної психології було закладено
в роботах видатного російського вченого Льва Семеновича Ви
готського (1896?1934). Його цікавив не тільки розвиток інтелекту
і психіки в соціальному контексті, але й історичний розвиток знань
і розуміння на рівні суспільства. Центральним питанням його досл?
іджень було питання про те, як ми колективно осмислюємо наш світ.
Виготський намагався об’єднати аспекти соціології, антропології і
історії, щоб поглибити розуміння індивідуального розвитку. Він
дійшов висновку, що світ набуває для нас смислу завдяки засвоєн?
ню значень, які поділяються оточуючими.
Виготського особливо цікавило питання про те, як дитина стає
тим, чим вона є. Для розглядання цієї проблеми Виготський визначив
два рівні когнітивного розвитку. Перший рівень – це рівень актуаль?
ного розвитку дитини, який визначається її здатністю самостійно вир?
ішувати задачі. Другий рівень – це рівень її потенційного розвитку,
який визначається характером задач, які дитина могла б вирішувати
під керівництвом дорослих у співдружності з більш здібним ровесни?
104
РОЗДІЛ ІІ. СУЧАСНІ НАПРЯМКИ РОЗВИТКУ ЗАРУБІЖНОЇ СОЦІАЛЬНОЇ ПСИХОЛОГІЇ
ком. Відстань між цими двома рівнями Виготський назвав зоною найб
лижчого розвитку. Виготський підкреслював, що для повного розумін?
ня когнітивного розвитку дітей і відповідної організації навчання не?
обхідно знати як актуальний, так і потенційний рівень їх розвитку.
Для Виготського та його послідовників когнітивний розвиток
вплетено в соціальний і культурний контексти життя. Найкращі
досягнення дитини говорять про те, що її знання з’являються в ре?
зультаті співпраці з більш компетентними ровесниками або дорос?
лими. Вихователі, друзі організують участь дитини в цінній, з точ?
ки зору даної культури, діяльності, забезпечуючи їй підтримку і став?
лячи перед нею задачі. Вони прокладають маршрут від сьогодніш?
нього рівня розуміння до нового рівня розуміння і умінь, таким чи?
ном поступово збільшуючи ступінь участі дитини в діяльності та її
відповідальність. Узагальнюючи, можна сказати, що для розуміння
процесу соціалізації дитини необхідно досліджувати процеси, які
відбуваються у соціальній побудові знання.
Особливе значення серед сучасних когнітивних теорій займа?
ють ідеї Джерома Брунера.
В 40?х роках він зробив серію досліджень в галузі сприйняття і
сформулював так званий “новий погляд”, в рамках якого було за?
пропоновано декілька принципових доповнень до тієї традиції, яка
існувала до цього. Вихідне судження Брунера полягає в тім, що будь?
яке сприйняття припускає акт категоризації: все, що сприймається,
набуває значень від того, з яким класом перцептів воно групується,
тобто, до якої категорії відноситься. Категорії – це правила, за яки?
ми ми відносимо предмет до певного класу. Крім того, у сприйнятті
репрезентована реальність, тобто воно більш?менш відповідає
дійсності. Тому категоризація повинна бути основою дій. Сприй?
няття – це не просто репрезентація, а також побудова “моделі світу”.
Звідси центральне поняття в концепції Брунера – гіпотеза.
Індивід підходить до ситуації сприйняття з певними очікуван
нями, відносно того, як взаємодіяти з об’єктом, що сприймається.
Тому гіпотеза виступає як регулятор перцептивної діяльності. Саме
вона “підказує”, яким чином потрібно здійснити категоризацію –
до якого класу віднести об’єкт.
105
Глава 5. Когнітивний напрямок в соціальній психології
Брунер зробив висновок про те, що в разі прийняття пер?
цептивного рішення підвищується внесок суб’єкта сприйняття:
він постійно дає оцінку тому, що сприймається, а це завжди по?
в’язано з різними соціальними факторами, з конкретними жит?
тєвими обставинами.
В роботах У. Найссера ми знаходимо ідею такого реформуван?
ня когнітивної психології, яка допомогла відійти від простого тира?
жування ідей, пов’язаних з використанням електронно?обчислю?
вальних машин. Найссер підкреслює, що у вивченні процесів пізнан?
ня необхідно більше уваги приділяти деталям того реального світу,
в якому існують сприймаючі і мислячі індивіди, а також структурі
інформації, яка надається світом.
Той факт, що на повноту сприйняття людини здійснює вплив
його досвід, навички і знання, означає передбачення інформації в
кожному пізнавальному акті. Таке передбачення здійснюється зав?
дяки схемі, яка є посередником між минулим досвідом і сприйнят?
тям. Основна функція схеми – передбачення подій або змін у зовн?
ішньому світі, вона спрямовує когнітивну активність суб’єкта.
Найссер включає в процес сприйняття не тільки активність
суб’єкта, але й цілий ряд зовнішніх соціальних обставин: схема
створюється не просто особистісним минулим досвідом індиві?
да, а всією системою культури. Соціальне середовище надає
індивідові можливості, які створені як фізичним світом, так і
історією культури. Ці можливості людина реалізує через досвід
соціальної групи, до якої вона належить. Цей досвід людина
краще засвоює через діяльність, яка інформує людину не тільки
про соціальний світ, але й про неї саму. Ця інформація робить
людину більш вільною і менш контрольованою ззовні (менш ма?
ніпульованою). Освічена людина має більше альтернативних
можливостей для діяльності.
Когнітивні теорії широко застосовуються в освіті. Вони особ?
ливо корисні для педагогів, допомагаючи їм планувати учбові про?
грами у відповідності зі стадіями розвитку дітей. Ці теорії пропону?
ють способи, які дозволяють визначити, коли дитина готова для
вивчення певного предмету і які підходи до цього предмета більше
відповідають даному віку.
106
РОЗДІЛ ІІ. СУЧАСНІ НАПРЯМКИ РОЗВИТКУ ЗАРУБІЖНОЇ СОЦІАЛЬНОЇ ПСИХОЛОГІЇ
Когнітивна соціальна психологія С. Московічі.
Концепція соціальних уявлень
До теорій, які поставили своєю задачею створити антитезу аме?
риканському біхевіоризмові, належить теорія “соціальних уявлень
(репрезентацій)”. Ця теорія виникла у Франції в 60?х роках ХХ сто?
ліття як альтернативна програма перебудови соціальної психології
з американського варіанту, що була під впливом біхевіоризму та
сцієнтизму, на інші теоретичні основи, характерні для соціальної
психології в Західній Європі.
Концепція соціальних уявлень є сьогодні однією з найвпливові?
ших теоретичних моделей західноєвропейської соціальної психології.
Цю концепцію пов’язують з ім’ям французького психолога С. Мос?
ковічі, а ширше, – із “французькою дослідницькою школою”,
(Ж.?П. Кодол, Д. Жоделе та ін.). Біхевіористському розумінню “пове?
дінки” а також вузькій когнітивістській інтерпретації “образу” вони про?
тиставили поняття “соціальні уявлення (репрезентації)”, яке стало ос?
новною категорією запропонованого ними напрямку соціальної пси?
хології. Вживання поняття “уявлення” в теорії С. Московічі потребує
спеціальних пояснень. Воно не еквівалентно тому значенню, яке є тра?
диційним для психології або логіки, де “уявлення” – це кільце в пере?
ході або від сприйняття до мислення, або від образу до поняття. Для
С. Московічі соціальні уявлення – це осмислені знання, які в сучасно?
му суспільстві є еквівалентом того, що в традиційних суспільствах роз?
глядається як міфи і вірування. А тому вони можуть бути названі “су?
часною версією здорового глузду”.
Соціальні уявлення, згідно з автором даної концепції, – це сус?
пільна свідомість, в якій дуже складно взаємодіють на рівні здоро?
вого глузду різні переконання (частково ірраціональні), ідеологічні
погляди, знання, власне наука, що розкривають і в дечому склада?
ють соціальну реальність. Наука не витісняє ці буденні переконан?
ня, навпаки, наукові уявлення і здоровий глузд тією чи іншою мірою
трансформуються одне в одне.
Вивчення соціальних уявлень є дуже важливим, бо вони є та ре?
альність, яка впливає на поведінку індивідів, суспільне життя. Особли?
во важливо знати, як виникають такі уявлення. Важливо бути переко?
наним в їх справедливості і знати їх примусовий для індивіда характер.
107
Глава 5. Когнітивний напрямок в соціальній психології
Центральним питанням в концепції соціальних уявлень є з’я?
сування того, як люди розуміють оточуючий світ, чому вони так чи
інакше осмислюють своє повсякденне життя. Саме для вирішення
цих питань і була створена ця концепція.
Французькі соціальні психологи на чолі з С. Московічі поста?
вили завдання зробити соціально?психологічну науку дійсно со?
ціальною дисципліною. Для цього вона повинна вивчати реальні со?
ціальні відносини з психологічних позицій. Тому предметом соц?
іальної психології повинен бути зміст, що має очевидну соціальну
цінність, а також відображає свою область реальності, яка б не пере?
сікалась з областями інших наук. Такою реальністю і предметом
С. Московічі вважає соціальні уявлення.
Соціальні уявлення – це, з одного боку, реальне соціальне жит?
тя, з другого – категорія соціальної психології як науки.
Як категорія, соціальні уявлення – це спосіб пізнання, що при?
пускає когнітивну активність індивіда і груп, яка дозволяє їм зафік?
сувати свою позицію по відношенню до ситуації, подій, об’єктів і
повідомлень. Тлумачення соціальних уявлень як форми пізнання
вводить її в ранг когнітивного універсуму індивіда і групи і дозво?
ляє прибічникам концепції розглядати це поняття як універсаль?
ний інструмент соціального пізнання.
З іншого боку, соціальні уявлення – це соціальна реальність,
яка являє собою ту сторону психічного, яке безпосередньо детермі?
нується соціальними умовами людей. Це є уявлення людей про різні
сторони життя, що існують не як окремі думки окремих індивідів, а
як уявлення члена соціальної групи, класу.
Виходячи з того, яку роль відіграють соціальні уявлення в
житті суспільства і окремого індивіда, С. Московічі вважає, що
соціальні уявлення складають предмет соціальної психології.
Можемо погоджуватись з цим, чи не погоджуватися, вважати
соціальні уявлення лише розділами цієї науки, проте не викли?
кає сумніву, що включення в предмет науки такого потужного,
об’ємного, багатомірного пласту соціальної реальності і систе?
матичне його дослідження є величезним кроком вперед у роз?
витку психології. І в цьому безперечна заслуга С. Московічі та
його співробітників.
108
РОЗДІЛ ІІ. СУЧАСНІ НАПРЯМКИ РОЗВИТКУ ЗАРУБІЖНОЇ СОЦІАЛЬНОЇ ПСИХОЛОГІЇ
Концепція соціальних уявлень не тільки висунула актуальніші
проблеми, але й інспірувала багато цікавих, оригінальних за своєю
думкою, виконанням емпіричних досліджень.
Першою і тепер класичною роботою нового напрямку у фран?
цузькій соціальній психології по праву вважається дисертаційне
дослідження С. Московічі “Вивчення соціальних уявлень про пси?
хоаналіз”, яке було захищено в Сорбоні в 1960 році. Це досліджен?
ня стало поштовхом для створення великої кількості робіт, викона?
них у тому ж самому напрямку. Вирішальну роль в цьому справили
дві обставини:
1) падіння привабливості американського шляху розвитку со?
ціальної психології;
2) виникнення альтернативних програм перебудови соціаль?
ної психології на теоретичних засадах, характерних для соціальної
психології Західної Європи (зокрема, на теоретичних засадах со?
ціології Е. Дюркгейма).
Початок дослідженням в галузі соціальних уявлень поклала мо?
нографія С. Московічі “Психоаналіз: його образ і його публіка”, що
була опублікована в 1961 р. Це була розповідь про те, як наукова кон?
цепція (теорія З. Фрейда) набувала якісно іншого буття, входячи в
плоть і кров повсякденності і буденної свідомості, як, перетворившись
у соціальне уявлення, психоаналіз став фактором французької куль?
тури 50?х років. С. Московічі прослідкував процес трансформації
мови науки в “культурний діалект”, або “соціальний сленг”, “підкрес?
ливши, що ідея соціальних уявлень з успіхом змінює загальноприй?
няті статично?описувальні поняття образу і думки.
Своєю роботою С. Московічі звернув увагу західного читача на
той рівень суспільної свідомості, яка визначається як буденність.
Автор зупиняється на феномені буденної трансформації наукової
теорії – психоаналізу. Психоаналітична концепція займає провідне
місце серед інтелектуальних явищ Заходу і тому може виконувати
функцію доброго матеріалу для психологічного аналізу того, як на?
укова теорія вбирається суспільством і стає елементом повсякден?
ної культури. Роблячись “новим здоровим глуздом”, психоаналіз в
уявленнях громадськості виступає в таких аспектах: репрезентується
смисл теорії, зміст психоаналітичної практики, образ психоаналі?
109
Глава 5. Когнітивний напрямок в соціальній психології
тика, типові пацієнти і значення, роль психоаналізу у французько?
му суспільстві. Ці аспекти – провідні в роботі С. Московічі.
Соціальні уявлення як категорія соціальної психології є спе?
цифічною формою знання, яка об’єднує в собі понятійний і образ?
ний компоненти. Понятійний компонент обумовлюється науковим
знанням, а образний – буденним знанням.
Як підкреслює С. Московічі та представники його школи, со?
ціальні уявлення – це перш за все знання здорового глузду, а в більш
широкому плані – це якості буденного практичного мислення, які
направлені на освоєння і осмислення соціального матеріалу і ідеаль?
ного оточення. Звертаємо увагу на те, що ключовою ознакою у виз?
начені уявлень є його віднесення до буденного пізнання дійсності,
яке прийнято називати “знанням здорового глузду” або “спонтан?
ним”, “наївним” практичним і т.ін. пізнанням.
В чому ж специфіка законів і логіки буденного пізнання у по?
рівнянні із законами і логікою наукового пізнання?
Наукове мислення осягає істину, розробляючи строгі правила
і критерії логічного висновку. Буденне мислення, яке притаманне
“людині з вулиці”, яка не отримала спеціальної професійної підго?
товки, направлено не на вирішення абстрактних проблем, а на об?
слуговування потреб повсякдення. Правила і закономірності тако?
го мислення вважаються людьми само собою зрозумілими, вони
вільно ними користуються в залежності від вимог моменту.
Бурхливий розвиток засобів масової комунікації в умовах нау?
ково?технічного прогресу суттєво модифікував повсякденне життя
людини. Основою і джерелом суджень здорового глузду все більш
стають наукові за своїм походженням знання, які засвоюються і
трансформуються як орієнтири буденного досвіду.
Наука вторгається в духовне життя кожної людини і стає од?
ним із безпосередніх факторів формування свідомості індивіда.
С. Московічі стверджує, що наука не вульгаризується в масовій
свідомості, а навпаки, вона отримує нове життя. Отже, наука про
реальність, як каже Московічі, стає науковою в реальності, її квазі?
фізичним виміром.
Знання, яке трансформується у здоровий глузд, змінює сам
спосіб існування людей. Це відбувається завдяки тому, що повсяк?
110
РОЗДІЛ ІІ. СУЧАСНІ НАПРЯМКИ РОЗВИТКУ ЗАРУБІЖНОЇ СОЦІАЛЬНОЇ ПСИХОЛОГІЇ
денний досвід людини, звертаючись до нових тем, надає її діям і сло?
вам нового смислу. Отже, генеза нашого здорового глузду – це не?
псування ідей, не розсіювання атомів науки, які попадають до нас, а
це рух ідей, підчас якого вони соціалізуються.
С. Московічі вважає, що перетворення науки із академічної
дисципліни в реальну суспільну силу, є якісним стрибком, новим
“епістемологічним статусом” знання.
Отже соціальне уявлення – це не те буденне знання, як його
розуміють в традиційному смислі. Соціальне уявлення – це вищий
щабель розвитку здорового глузду, на якому він збагачується нау?
ковою теорією.
Соціальні уявлення існують переважно в образній формі. Образ?
ний характер соціального уявлення – це одна із його характерних рис.
Образність, яка властива буденній свідомості взагалі, візуалі?
зує характеристики того, що уявляється. Його зміст немов би при?
в’язується до певного малюнка, до зримої схеми. Роблячи образни?
ми абстрактні поняття, уявлення надає матеріальну тілесність ідеям,
слова ставить у співвідношення до речей.
Соціальне уявлення – це є, перш за все, репрезентування об’єк?
та, актуалізація його у свідомості у всій сукупності і доступності
сприйняття суб’єктом.
Як реконструкція реальності уявлення зовнішньо схожі на сприй?
няття, однак, як підкреслює Московічі, його перцептивна данність ілю?
зорна, оскільки у “знятому” вигляді вона містить концептуальну пере?
робку репрезентуємого. Нова інформація про об’єкт підлягає катего?
ризації в когнітивному світі суб’єкта, що утворює уявлення.
В результаті становлення уявлення відбувається смислова транс?
формація образу, співвідношення його з низкою понять, яка була сфор?
мована раніше. Відбувається схематизація чуттєвого образу в уявленні,
і навпаки – поняття набуває в уявленні рельєфності і конкретності.
Поняття образу в концепції соціальних уявлень характеризуєть?
ся активним началом. Образ – це не є дзеркальне відображення
об’єкта, його копія. Соціальні уявлення необхідно розрізняти в їх
активній формі. Образ і смисл нерозривно зв’язані в уявленні: будь?
якому значенню відповідає образ, будь?якому образу – значення.
Саме ця осмисленість образу в уявленні надає йому активності, яка