
розв’язування. Алгоритм розв’язування розпочинається зi знаходження
базисного допустимого розв’язку. На даному етапi цей розв’язок такий:
z
1
=1,z
2
=1,z
3
=1,η
1
=0,η
2
=0,η
3
=0,η
4
=0. Наша мета полягає в
тому, щоб шляхом замiни базисного вектор-стовпця отримати базисний
допустимий розв’язок, який збiльшить значення функцiї цiлi. Цiєї мети
досягають, якщо ввести в базис вектор
C
k
та вивести з базису вектор
C
r
при умовах:
1)a
rk
> 0, 2)
i
a
ik
q
i
− q
k
< 0, 3)p
r
/a
rk
=min
i:a
ik
>0
p
i
/a
ik
.
Оскiльки кожного разу матимемо новий базис, який збiльшує значен-
ня функцiї цiлi, то за скiнченну кiлькiсть крокiв ми знайдемо оптималь-
ний розв’язок (у нижньому рядку всi елементи стануть невiд’ємними).
Для даної матрицi можна ввести в базис
C
5
(в нижньому рядку цьому
стовпчику вiдповiдає вiд’ємне число). Оскiльки
min{1/6,1/5} =1/6, то
з базису виводиться
C
1
. Щоб отримати нову таблицю, що вiдповiдає ба-
зису, зробимо перетворення старої так, щоб у стовпцi залишилась одна
одиниця, а всi iншi елементи стали нульовими. Для цього роздiлимо ря-
док, що вiдповiдає тому, який ми виводимо з базису (у даному випадку
це перший рядок), на елемент (вiн додатний), а iз iнших рядкiв вiднiме-
мо рядок, помножений на вiдповiдним чином пiдiбране число. Така сама
операцiя проводиться i з останнiм рядком. Отримаємо
i
a
is
q
i
− q
s
,де
i пробiгає iндекси базисних векторiв (у даному випадку це C
5
,C
2
,C
3
).
Отримаємо таку таблицю
C
1
C
2
C
3
C
4
C
5
C
6
C
7
P
C
1
1/6 0 0 5/6 1 1/2 0 1/6
C
2
−5/6 1 0 35/6 0 19/2 10 1/6
C
3
0 0 1 10 0 5 20 1
1/6 0 0 −1/6 0 − 1/2 −1 1/6
Тепер можемо ввести в базис C
7
, оскiльки вiдповiдний елемент у
нижньому рядку – вiд’ємне число. Матимемо
min{1/20,1/60} =1/60,
що вiдповiдає вектору C
2
. Отже, з базису виводиться C
2
.Новатаблиця
матиме такий вигляд.
C
1
C
2
C
3
C
4
C
5
C
6
C
7
P
C
1
1/6 0 0 5/6 1 1/2 0 1/6
C
2
−1/12 1/10 0 7/12 0 19/20 1 1/60
C
3
5/3 −2 1 −5/3 0 −14 0 2/3
1/12 1/10 0 5/12 0 9/20 0 11/60
128