Мочаліна З.М., Склярук Н.І., Федоренко І.А. Фінанси

Подождите немного. Документ загружается.

розрахунковими, бо постійне зростання цін унеможливлює їх пряме

застосування, а тому вони є лише узагальненими показниками у складанні

кошторису витрат.

Нормативне планування бюджетних коштів є необхідною умовою

життєдіяльності бюджетної установи, бо регулює розподіл коштів і ставить всі

бюджетні установи в рівні умови. Наприклад, забезпечення коштами за рахунок

бюджету на харчування (обслуговування та ін.) 1 ліжко-місця у лікарні чи 1

дитячого місця в дитсадку (школі) однакове як у лікарнях (дитсадках, школах і

ін.) Харківської, так і Сумської, Львівської чи Миколаївської областей, а наявна

різниця у фактичному фінансуванні можлива лише за рахунок благодійності,

шефства тощо (ці кошти відносять до спеціального фонду бюджетних закладів).

Бюджетна класифікація – єдине систематизоване, функціональне

згрупування доходів і видатків бюджету за однорідними ознаками, що

забезпечує загальнодержавну й міжнародну порівнянність бюджетних даних.

Структура бюджетної класифікації розробляється Кабінетом Міністрів України

і затверджується Верховною Радою України. Бюджетна класифікація

створюється для контролю за фінансовою діяльністю органів влади (державної

і місцевого самоуправління та ін. розпорядників державних коштів), а також

для аналізу в розрізі доходів і витрат та забезпечення загальнодержавної

порівнянності результатів бюджетних показників.

Доходи групують за принципами предметної класифікації:

розділ – вид платежу;

частина – відомства і міністерства;

параграф – указана галузь народного господарства.

Витрати групують за галузевими ознаками:

розділ – народно – господарські, соціально-культурні заходи;

частини – міністерства та відомства;

параграфи – галузь, заходи;

стаття – заробітна плата, нарахування та ін.

Приклад кошторису бюджетної організації наведено в додатках.

Некомерційними організаціям є політичні партії, головна мета яких –

вироблення державної політики, формування органів державної влади і

місцевого самоуправління та представництва у їх складі, громадські організації,

які створюються для задоволення і захисту інтересів громадян (економічних,

культурних, національних, спортивних та ін.). Однією з найчисельніших форм

громадських організацій є професійні спілки.

В останні роки в Україні розвиваються доброчинні фонди, фінанси яких

складаються з добровільних і спонсорських внесків та пожертвувань і

направляються на вирішення проблем державного або регіонального значення

за відсутності втручання держави.

Питання до теми

1. Розкрийте загальні й специфічні ознаки фінансів підприємств.

2. Назвіть умови, за яких грошові відносини можуть перетворюватися

на фінансові.

3. Сформулюйте визначення і дайте характеристику функцій фінансів

підприємств. Назвіть джерела формування фінансових ресурсів підприємства та

їх склад.

4. Охарактеризуйте поняття грошових коштів, грошових фондів і

фінансових ресурсів.

5. Що включається в поняття "організація фінансів підприємства" та

"фінансова діяльність"?

6. Як галузева специфіка й форми власності впливають на особливості

організації фінансів підприємств?

7. Розкрийте зміст фінансової роботи на підприємстві, завдання

управління фінансами підприємства, зміст фінансового механізму та його

структуру на підприємстві.

8. Кошторисне фінансування, його зміст і принципи.

Література: 16,19,22,28,29.

СТРУКТУРНО-ЛОГІЧНІ СХЕМИ ДО ТЕМИ 4. ФІНАНСИ

ГОСПОДАРСЬКИХ СУБ’ЄКТІВ

Схема 4.1 – Структура фінансового механізму підприємства

Схема 4.2 – Вплив факторів на формування фінансових ресурсів

підприємства

ФІНАНСОВИЙ МЕХАНІЗМ ПІДПРИЄМСТВА

Фінансові

методи

Фінансові

інструменти і

фінансові важелі

Правове

забезпечення

Нормативне

забезпечення

Формування фінансових ресурсів підприємства відбувається за

впливу факторів:

Внутрішні Зовнішні

Прибуток від реалізації продукції

(

робіт, послуг)

Доходи від реалізації

продукції

(

робіт, послуг)

Обсяг і структура

випуску продукції

(робіт, послуг)

Ціна на продукцію

(

роботи, послуги)

Перехідні

залишки

Товарність

Відвантажена,

але не оплачена

продукція , або

виконані і не

оплачені

роботи

(послуги)

Якість продукції

(

робіт, послуг)

Організація ринків

збуту

Обсяг, вартість,

якість і ефективність

використання

споживаних ресурсів

Прибуток від іншої реалізації

Продаж ТМЦ Продаж основних засобів

Амортизація

Прибуток від іншої діяльності

Інфляція

Ринкові ціни на

споживані ресурси

Рівень відсотку на

позикові кошти

Доходи від оренди (лізингу)

основних засобів, землі та ін.

Доходи за рахунок фінансової

діяльності

Дійовість ринку цінних

паперів

Інвестиційне середовище

в країні

Тверда національна

валюта

Інформаційне

забезпечення

ТЕМА 5. ДЕРЖАВНІ ФІНАНСИ

План заняття:

1. Сутність та призначення фінансів держави.

2. Державні доходи й державні витрати – основоположні категорії

державних фінансів.

3. Функціонування фінансових органів та інститутів.

4. Особливості сучасного стану державних фінансів України.

Державні фінанси – важлива сфера фінансової системи країни, що

повинна забезпечити державу грошовим коштами, необхідними для виконання

економічних, соціальних та політичних функцій.

За економічною сутністю

державні фінанси – грошові відносини

відносно розподілу й перерозподілу вартості ВВП і НД, зв’язані формуванням

фінансових ресурсів у розпорядженні держави і її інститутів та використанні

державних коштів на витрати розширення виробництва, задоволення соціально-

культурних потреб суспільства, на потреби оборони й управління, тобто на

виконання функцій держави.

Суб’єктами грошових відносин у даній сфері є держава в особі

відповідних владних структур, підприємств, організацій, населення.

На відміну від фінансових ресурсів держави державні доходи є власністю

держави без будь-яких умов і зобов’язань щодо її суб’єктів.

Державні фінанси включають:

− бюджети різних рівнів. Консолідований бюджет країни включає

всі ланки фінансової системи, а зведений бюджет України включає і місцеві

бюджети;

Ключові слова: державні фінанси, державні доходи, державні

видатки, кошторисне фінансування, фінансові ресурси держави,

державні дотації, державні субсидії

− централізовані й децентралізовані фонди будь-якого цільового

призначення. До їх складу входить Пенсійний фонд, фонд соціального

страхування, Фонд з втрати працездатності, Фонд соціального захисту з

безробіття. У певній мірі вони доповнюють державний бюджет. Їх специфіка в

тому, що вони мають виключно цільове призначення і на інші цілі не

використовуються;

− державний кредит – показує залежність держави перед

громадянами й господарюючими сторонами. Він використовується для

фінансування дефіциту бюджету. Його величина свідчить про раціональність і

ефективність фінансової політики держави, регулюється законодавством і є

тягарем для витратної частини бюджету, бо на його обслуговування потрібні

певні витрати,

− фінанси підприємств і підприємств комунальної форми власності,

− державне страхування.

Державні фінанси мають власну сферу і ланки (схема 5.1), що тісно

пов’язані між собою. Рівень взаємозв’язку визначається рівнем демократичних

основ країни.

Головне призначення державних фінансів: за допомогою різних закладів

і інституцій сприяти економічному і соціальному розвиткові держави,

забезпеченню прав і свобод людини. Це досягається завдяки формам і методам

(фінансовому механізму) мобілізації фінансових ресурсів в управління

державою та використання їх на різні потреби. Важливе значення має кількісна

величина фінансових ресурсів, що надходить від суспільства і акумулюється

державою та цілі, на які ці ресурси використовуються.

Через загальнодержавні фінанси здійснюються перерозподіл ВВП з

метою збалансованого розвитку окремих регіонів, а також структурна політика

держави, покликана забезпечити оптимальний галузевий розвиток держави.

Функціонування державних фінансів створює виникнення двох

взаємозалежних процесів: мобілізацію державних фінансів і використання

коштів на державні потреби. Перший пов’язаний з поняттям доходів, другий – з

поняттям витрат.

Державні доходи – це кошти, мобілізовані державою для забезпечення

своєї діяльності. Політична, економічна і соціальна діяльність держави

передбачає державні доходи як об'єктивну необхідність і закономірну

реальність.

Державні доходи зазнають значних змін під впливом розвитку товарно-

грошових відносин і форм власності. Від залучення економічних ресурсів

суспільства в натуральній і частково грошовій формі, як це було характерно для

нерозвиненого ринкового господарства, з розвитком останнього держава

перейшла до залучення ресурсів лише в грошовій формі. Сучасна система

державних доходів утворюється з доходів у грошовій формі і тільки в деяких

виняткових випадках вони доповнюються натуральними. Створення системи

державних доходів у грошовій формі значно вплинуло на розвиток товарно-

грошових відносин, зокрема ринкової економіки.

Існують різні методи мобілізації державою внутрішніх джерел. Податки,

державний кредит і емісійні доходи - це головні фінансові форми одержавлення

частини вартості ВВП у грошовій формі. Серед них найважливішим методом

акумуляції державою ВВП є податки, оскільки вони забезпечують основну

частину державних доходів.

Податки – це економічні відносини, що виникають між державою і

юридичними й фізичними особами з приводу примусового відчуження нею

частини знову створеної вартості в грошовій формі, її мобілізацію і

перерозподіл для фінансування державних витрат. Вони є вихідною категорією

фінансів, економічною базою функціонування держави і найважливішою

фінансовою формою регулювання ринкових відносин. Податки є основним

доходом державної скарбниці, вони складають від 80 до 97 % доходної частини

державного бюджету. Усе, що пов'язано зі споживанням держави, закладено в

податках.

Державні ресурси залучаються державою також кредитним методом.

Державний кредит – це сукупність економічних відносин, що виникають між

державою як позичальником і кредиторами - фізичними чи юридичними

особами (приватними особами, фінансово-кредитними установами,

корпораціями, урядами іноземних держав, міжнародними фінансовими

організаціями) у процесі формування загальнодержавного фонду грошових

ресурсів. На відміну від податкового методу, держава переважно в добровільній

формі залучає частину вартості - позиковий капітал, тобто частину суспільного

капіталу, що відокремилася. Кредитний метод також дозволяє залучати ресурси

іноземних держав і організацій.

Емісійний доход є грошовими відносинами між державою і фізичними і

юридичними особами, у процесі функціонування яких держава одержує доход

від емісії в оборот надлишок грошей, що приводить до їх наступного

знецінювання і скорочення реальних доходів населення.

Класифікація державних доходів подана на рис. 5.1.

Рис. 5.1 – Класифікація державних доходів

Державні витрати (видатки) – кошти, що використовуються у процесі

проведення фінансової діяльності держави, зумовлені використанням

централізованих і децентралізованих доходів держави.

Класифікація державних доходів

За соціально-економічним

значенням:

від державних і недержавних

підприємств;

від спільних підприємств;

від приватних осіб та підсобних

господарств

За територіальною ознакою:

державні;

місцеві.

За юридичною формою грошових

надходжень:

податкові;

неподаткові.

За методами мобілізації:

податкові надходження;

позики;

емісія.

За порядком використання:

централізовані;

децентралізовані.

За характером джерела

надходження:

внутрішні;

зовнішні.

Специфіка державних витрат полягає у забезпеченні потреб державної

сфери діяльності, безпосередньо пов’язаної з функціями держави: економічною,

соціальною, управлінською, оборонною.

Державні витрати

складаються з прямих витрат держави, здійснюваних

через систему бюджетних, позабюджетних фондів, а також витрат державних

підприємств.

Цілі державних витрат:

− розширення виробництва шляхом фінансування капітальних

вкладень і оборотних засобів;

− створення і розширення фондів соціального призначення;

− задоволення потреб державної оборони та управління.

Державні витрати в області економіки мають велике значення, оскільки

сприяють:

− перебудові структури виробництва;

− модернізації та технічному переоснащенню галузей народного

господарства, впровадженню нових технологій;

− проведенню природоохоронних заходів.

При фінансуванні основна маса бюджетних коштів направляється до

державного сектора економіки, а також на видачу різноманітних дотацій (на

компенсації у цінах, перекриття планових збитків, надання фінансової

допомоги низькорентабельним господарствам).

Державні витрати на соціальні потреби в основному покриваються за

рахунок бюджетних і позабюджетних коштів.

Зростає роль місцевих бюджетів у покритті витрат на розширення

соціально-побутової інфраструктури, освіти, охорону здоров’я, муніципальне

будівництво. Основне призначення місцевих фінансів – забезпечення відносної

фінансової незалежності регіональних адміністративних формувань (областей,

районів, міст, селищ і сіл).

Виконуючи державні функції, держава несе витрати на управління, тобто

утримання державного апарату.

Виконуючи оборонну функцію, держава несе витрати на оборону, які

включають:

− закупку озброєння і техніки;

− утримання армії і флоту;

− фінансування наукових досліджень;

− воєнне будівництво;

− пенсії військовослужбовців та ін.

Об’єктом державних витрат виступають мобілізовані державою і її

інститутами доходи, що свідчить про тісну взаємодію державних доходів і

витрат.

Організація побудови державних витрат базується на певних принципах,

установлених державою. Найважливіші з них:

− цільове направлення коштів (відповідно до планів);

− безповоротні витрати державних ресурсів;

− дотримання принципу режиму економії: поступова мінімізація витрат

відносно одержуваного результату.

Фінансування державних витрат здійснюється у наступних формах:

− самофінансування (витрат держпідприємств);

− бюджетне фінансування (витрат загальнодержавного характеру);

− кредитне забезпечення (для держпідприємств – банківські позики, для

держструктур різних рівнів управління – позики фінансового ринку).

За формою фінансування розрізняють такі витрати, як кошторисне

фінансування, державне фінансування інвесторів, бюджетні кредити, державні

дотації, субсидії і виплати.

Сучасний стан економіки України характеризується процесом переходу

до ринкових відносин та інтенсивного їх розвитку. Відповідно фінансові

відносини, являючи собою одну з основних рушійних сил цього переходу.

повинні відповідати характеру трансформаційних відносин.

Сучасний стан фiнансiв України можна охарактеризувати здійсненням

наступних заходів:

− лібералізацією цін на товари й послуги;

− лібералізацією ринку робочої сили, офіційним визнанням існування

реальних обсягів безробіття;

− лібералізацією експортної діяльності;

− реформуванням системи оподаткування;

− здійсненням процесу приватизації;

− формуванням ринку капіталів;

− здійсненням обмежувальної грошово-кредитно політики;

− проведенням заходів щодо скорочення дефіциту бюджету.

Таким чином, фінанси забезпечують збалансованість економіки держави

на основі досягнення вiдповiдностi між матеріальними i грошовими ресурсами,

а також надають можливість державі формувати цільові фонди грошових

ресурсів суспільного призначення, необхідних для виконання всіх її функцій.

Управління державними фінансами – це сукупність форм і методів

цілеспрямованого впливу на формування і використання централізованих і

децентралізованих фінансових ресурсів, що перебувають у розпорядженні

органів управління держави. Об’єктом управління є процес створення і

використання державних фондів, фондів підприємницьких структур державної

форми власності, а суб’єктом управління – фінансові органи держави.

Організаційну й методичну роботу з управління фінансами проводить

Міністерство фінансів України, повноваження якого визначені положенням

«Про Міністерство фінансів України», яке затверджує Кабінет Міністрів [29].

Питання до теми:

1. Охарактеризуйте сутність i призначення державних фiнансiв.

2. Охарактеризуйте склад i структуру державних фiнансiв, дайте

характеристику їх грошових потоків.

3. Характеристика державних доходів i джерел їх формування.

4. Державні витрати, їх класифікація.