Мочаліна З.М., Склярук Н.І., Федоренко І.А. Фінанси

Подождите немного. Документ загружается.

Схема 3.4 – Класифікація фінансових планів

Схема 3.5 – Методи, використовувані у фінансовому плануванні

Фінансові плани

Індивідуальні Зведені

Загальнодержавні

Плани окремих

суб’єктів

господарювання

За чинною практикою За терміном дії

Перспективні фінансові

плани (понад рік)

Поточні фінансові плани

(

на один рік)

Оперативні фінансові

плани (на квартал, місяць)

Методи фінансового планування

Нормативний

Розрахунково-

аналітичний

Балансовий

Економіко-

математичного

моделювання

Під час фінансових

розрахунків за

основу

приймаються

науково

обґрунтовані

прогресивні й

стабільні фінансові

нормативи

тривалої дії

- норми

амортизації;

- тарифні ставки;

- нормативи

обігових коштів;

- норми

відрахувань до

фондів соціального

призначення;

- норми витрат

коштів у

бюджетних

установах

Ґрунтується на

фактичних

показниках

попередніх

періодів, за якими

встановлюється

база планування.

На другому етапі

визначають

коефіцієнти впливу

на них.

На третьому етапі

на основі базових

показників і

коефіцієнтів

(індексів впливу

розраховують

фінансові

показники

планового періоду

Передбачає

відповідність

видатків джерелам

їхнього покриття,

ув’язку всіх

показників і

розділів

фінансового плану,

чим досягається

його

збалансованість.

Ґрунтується на

розробці

математичної

моделі фінансової

діяльності суб’єкта

господарювання

або держави у

плановому періоді.

Дає можливість

розрахувати

декілька варіантів

плану за

допомогою зміни

показників і

одержати

оптимальний

варіант

фінансового плану

Схема 3.6 – Види фінансових планів

Схема 3.7 – Види фінансового контролю за методами проведення

Види фінансових планів

Баланс доходів і

витрат підприємства

поточний річний

план з

поквартальною

розбивкою

Оперативний

фінансовий план

–

платіжний

календар

Бізнес-план -

план реалізації

певного проекту

чи угоди

Кошториси доходів і

видатків. Складаються

установами

невиробничого характеру,

передусім бюджетними

установами

ФІНАНСОВИЙ

КОНТРОЛЬ

Обстеження

Перевірки

Аналіз

Ревізії

Опитування Анкетування

Фактичні Документальні

Планові

Повні

Часткові

Тематичні

Комплексні

Позапланові

Суспільні

Вибіркові

ТЕМА 4. ФІНАНСИ ГОСПОДАРСЬКИХ СУБ’ЄКТІВ

прибуток

План заняття:

1. Фінанси підприємства як ланка фінансової системи країни.

2. Грошові фонди й фінансові ресурси підприємств.

3. Формування фінансів підприємств.

4. Прибуток як результат фінансово-господарської діяльності підприємства.

5. Фінансова діяльність на підприємствах.

6. Управління фінансами підприємств

7. Фінанси бюджетних установ.

Фінанси підприємств як складова частина фінансової системи займають

визначальне місце у структурі фінансових відносин суспільства. Вони

функціонують у сфері суспільного виробництва, де створюється валовий

внутрішній продукт, матеріальні й нематеріальні блага, національний дохід -

основні джерела фінансових ресурсів. Саме тому від стану фінансів

підприємств залежить можливість задоволення суспільних потреб, фінансова

стійкість країни.

Фінансам підприємств, як і фінансам у цілому, властиві певні загальні й

специфічні ознаки. Загальною ознакою фінансів підприємств є те, що вони

виражають сукупність економічних (грошових) відносин, пов'язаних із

розподілом вартості валового внутрішнього продукту. Специфічні ознаки

фінансів підприємств виражають грошові відносини, що залежать від

первинного розподілу вартості валового внутрішнього продукту, формування

та використання грошових доходів і децентралізованих фондів.

Фінанси підприємств безпосередньо пов'язані з рухом грошових коштів.

Саме тому досить часто поняття "фінанси підприємств" ототожнюється з

Ключові слова: госпрозрахункові підприємства, неприбуткові

(бюджетні) суб’єкти, ринкові відносини, форма власності, грошова

маса, грошовий оборот, власні кошти, зобов’язання, прибуток,

фінансовий стан, кошториси

грошовими коштами, наявними фінансовими ресурсами. Однак самі кошти чи

фінансові ресурси не розкривають поняття "фінанси", якщо не з'ясувати суті

економічної природи останніх. Такими суттєвими/загальними властивостями,

що лежать в основі фінансів, є закономірності відтворювального процесу й

грошові відносини, що виникають між учасниками суспільного виробництва на

всіх стадіях процесу відтворення, на всіх рівнях господарювання, у всіх сферах

суспільної діяльності. Однак не всі грошові відносини належать до фінансових.

Грошові відносини перетворюються на фінансові, коли рух грошових коштів

стає відносно самостійним. Таке відбувається у процесі формування, розподілу,

використання грошових доходів та фондів згідно з цільовим призначенням у

формі фінансових ресурсів. До фінансів належать такі групи фінансових

відносин:

− пов'язані з формуванням статутного фонду суб'єктів господарювання;

− пов'язані з утворенням і розподілом грошових доходів: виручки,

валового й чистого доходу, прибутку, грошових фондів підприємств;

− що виникають у підприємств з державою з приводу податкових та

інших платежів у бюджет та цільові фонди, бюджетного фінансування,

одержання субсидій;

− які виникають між суб'єктами господарювання у зв'язку з

інвестуванням у цінні папери та одержанням на них доходів, здійсненням

пайових внесків та участю в розподілі прибутку від спільної діяльності,

одержанням і сплатою штрафних санкцій;

− які формуються в підприємств з банками, страховими компаніями у

зв'язку з одержанням та погашенням кредитів, сплатою відсотків за кредит та

інші види послуг, одержанням відсотків за розміщення та зберігання коштів, а

також у зв'язку зі страховими платежами та відшкодуваннями за різними

видами страхування;

− що формуються в підприємств у зв'язку з внутрішньовиробничим

розподілом доходів.

Об'єктом фінансів підприємств є економічні відносини, пов'язані з рухом

коштів, формуванням та використанням грошових фондів.

Суб'єктами таких

відносин можуть бути підприємства та організації, банківські установи та

страхові компанії, позабюджетні фонди, інвестиційні фонди, аудиторські

організації, інші суб'єкти господарювання, які є юридичними особами.

Фінанси підприємств - це економічні відносини, пов'язані з рухом

грошових потоків, формуванням, розподілом і використанням доходів і

грошових фондів суб'єктів господарювання у процесі відтворення.

У процесі відтворення фінанси підприємств як економічна категорія

проявляються і виражають свою суть, внутрішню властивість через такі

функції:

−

формування фінансових ресурсів у процесі виробничо-

господарської діяльності;

−

розподіл і використання фінансових ресурсів для забезпечення

операційної виробничої та інвестиційної діяльності, для виконання своїх

фінансових зобов'язань перед бюджетом, банками, господарюючими

суб'єктами;

−

контроль за формуванням та використанням фінансових ресурсів у

процесі відтворення.

За умов ринкової економіки, коли підприємства мусять самостійно

вирішувати проблеми фінансового забезпечення власної виробничо-

господарської та інвестиційної діяльності, значно зростає роль фінансів

підприємств. До найважливіших завдань останніх належить забезпечення

стабільності економіки й суспільного життя у країні. Це досягається у процесі

оптимізації розподілу й перерозподілу валового внутрішнього продукту як на

рівні підприємств, так і на загальнодержавному рівні. На макроекономічному

рівні фінанси підприємств забезпечують формування фінансових ресурсів

країни через бюджет та позабюджетні фонди.

Обов'язковими передумовами ефективного функціонування фінансів

підприємств є:

– різноманітність форм власності;

– свобода підприємництва і самостійність у прийнятті рішень;

– вільне ринкове ціноутворення та конкуренція;

– самофінансування підприємництва;

– правове забезпечення правил економічної поведінки всіх суб'єктів

підприємницької діяльності;

– обмеження і регламентація державного втручання в діяльність

підприємств.

У процесі купівлі-продажу товарів, надання послуг, виконання різного

роду зобов'язань у грошовій формі відбуваються різноманітні розрахунки й

платежі. Платежі також здійснюються при розподілі й перерозподілі грошових

коштів. Сукупність усіх платежів створює грошовий оборот.

Грошовий оборот - це виявлення сутності грошей у процесі розподілу й

обміну. На обсяг і структуру грошового обороту на підприємстві мають вплив

стадії виробництва та споживання. Тривалий виробничий процес, який

потребує збільшення виробничих запасів, призводить до збільшення платежів,

пов'язаних з їх придбанням. Зростання трудомісткості продукції збільшує

платежі, пов'язані з оплатою праці. Прямі й зворотні зв'язки між виробництвом

і споживанням здійснюються через стадії розподілу й обміну за допомогою

грошового обороту.

Особливе місце займає грошовий оборот у процесі реалізації продукції.

При товарному виробництві продукт окремого виробника, призначений для

споживання іншим суб'єктом господарювання, може дійти до споживача і дати

право виробнику на отримання іншого продукту тільки після його оплати. Під

час реалізації перевіряється відповідність між обсягом і структурою

виробництва і суспільною потребою в них.

Ринковим відносинам властивий вільний рух товарів, послуг, капіталу і

ресурсів. Саме цей момент треба враховувати, розглядаючи рух товарів і

пов'язаний з ним оборот грошей.

Оборот грошей супроводжує обмін товарів і послуг, коли здійснюється

оплата за товар і гроші переходять від покупця до продавця. У загальній

грошовій масі розрізняють активні гроші, що в кожний даний момент беруть

участь в обороті, і пасивні (кошти на рахунках суб'єктів господарювання,

громадських організацій, кошти населення, інші фонди накопичення і

зберігання), що є тільки потенційним платіжним засобом. Отже маса грошей,

яка перебуває в обороті, завжди буде меншою за загальну кількість грошей на

суму грошових фондів накопичення і зберігання. Останні постійно залучаються

в активний грошовий оборот.

Маса грошей, яка перебуває в обороті, має дві форми: готівкову й

безготівкову. Розмежування грошового обороту на безготівковий і готівковий

стає інструментом регулювання об'єкта грошового обороту -

грошової маси.

Більша частина грошового обороту припадає на безготівковий оборот,

який охоплює всі сфери господарських відносин підприємств і організацій,

банківських і фінансових установ, населення.

Грошовий оборот на кожному підприємстві можна згрупувати за

такими напрямками:

– забезпечення процесу виробництва (закупівля сировини, матеріалів,

комплектуючих, виплата заробітної плати);

– реалізація продукції (робіт, послуг), тобто відшкодування витрат і

формування доходів;

– сплата податків, обов'язкових відрахувань і зборів;

– забезпечення спільної діяльності підприємств;

– отримання і погашення кредитів і сплата відсотків за кредит кредитним

установам.

Таке групування пов'язане з різною економічною сутністю названих

розрахунків, документообігом, видами й методами фінансового та банківського

контролю.

Безготівковий грошовий оборот повністю здійснюється через банківські

установи, де відкриті рахунки суб'єктів підприємницької діяльності.

Від правильної організації грошових розрахунків у цілому залежить

оперативність їх здійснення, а також і фінансовий стан суб'єктів

господарювання.

Одним з головних факторів нормалізації розрахунків у народному

господарстві є запровадження єдиних розрахункових правил, що визначаються

відповідними нормативними актами.

Грошові кошти на підприємстві спочатку формуються у процесі

утворення його статутного фонду. У подальшому вони інвестуються для

забезпечення виробничо-господарської діяльності, розширення й розвитку

виробництва. Саме так підприємства дістають можливість виробляти та збувати

продукцію, одержувати доходи. Кошти підприємств зберігаються в касах, а

також на поточному, валютному та інших рахунках у банківських установах.

У процесі реалізації продукції, робіт, послуг на рахунки підприємств

постійно надходять грошові кошти у вигляді виручки від реалізації. Кошти

надходять також від фінансово-інвестиційної діяльності підприємств: від

придбаних акцій, облігацій та інших видів цінних паперів; від вкладання коштів

на депозитні рахунки; від здавання майна в оренду. Однак підприємство

розпоряджається не всіма грошовими коштами, які воно одержує. Так, у складі

виручки від реалізації продукції на підприємство надходять суми акцизного

збору, податок на додану вартість, що підлягають внесенню в бюджет.

Реальним платником цих податків є споживач, а перераховує їх у бюджет

підприємство, яке реалізує продукцію. Частина грошових надходжень, що

залишилася після відрахувань у бюджет акцизного збору, податку на додану

вартість, спрямовується на заміщення коштів, авансованих в оборотні й основні

фонди, на виконання фінансових зобов'язань перед бюджетом,

позабюджетними фондами, банками, страховими організаціями та іншими

суб'єктами господарювання. Частина грошових надходжень, що залишилась,

формує валовий та чистий дохід, прибуток.

Грошові фонди – це частина грошових коштів, які мають цільове

спрямування. До грошових фондів належать: статутний фонд, фонд оплати

праці, амортизаційний фонд (на державних підприємствах), резервний фонд та

інші (рис. 4.1).

Рис. 4.1 – Склад грошових фондів

Кошти підприємства використовують не тільки у фондовій формі. Так,

використання підприємством коштів для виконання фінансових зобов'язань

перед бюджетом і позабюджетними фондами, банками, страховими

організаціями здійснюється в нефондовій формі. У нефондовій формі

підприємства також одержують

дотації та субсидії, спонсорські внески

Таким чином, під фінансовими ресурсами слід розуміти грошові кошти,

що є в розпорядженні підприємств. До фінансових ресурсів належать грошові

фонди й та частина грошових коштів, що використовується в нефондовій

формі.

Основними

джерелами формування фінансових ресурсів підприємств є

власні й залучені кошти. До власних належать: статутний фонд, амортизаційні

відрахування, валовий дохід і прибуток, до залучених - отримані кредити,

пайові та інші внески, кошти, мобілізовані на фінансовому ринку.

Залучені фінансові ресурси за характером використання подібні до

власних, оскільки після їх надходження вони переходять у розпорядження

підприємства.

Перехід на ринкові умови господарювання, запровадження комерційних

засад у діяльності підприємств, приватизація державних підприємств

потребують нових підходів до формування фінансових ресурсів. Так, нині

Грошові фонди підприємства

Статутний

фонд -

використовується

підприємством

для інвестування

коштів в оборотні

й основні фонди

Фонд оплати

праці –

використовується

для виплати

основної і

додаткової

заробітної плати

працівникам

Амортизаційний

фонд -

використовується

для фінансування

відтворення

необоротних

активів

Резервний фонд -

використовується

для покриття

збитків, подолання

тимчасових

фінансових

ускладнень

важливе місце в джерелах фінансових ресурсів належить пайовим та іншим

внескам фізичних і юридичних осіб, членам трудового колективу. Водночас

значно скорочуються обсяги фінансових ресурсів, що надходять від галузевих

структур, обсяги бюджетних субсидій від органів державної влади.

Збільшується значення прибутку, амортизаційних відрахувань та позикових

коштів (кредити банків чи товарні кредити та ін. зобов’язання) у формуванні

фінансових ресурсів підприємств. Усе це змушує підприємства виявляти

ініціативу й винахідливість, нести повну матеріальну відповідальність за

результати роботи.

Обсяг виробництва, його ефективність зумовлюють розмір, склад та

структуру фінансових ресурсів підприємства. У свою чергу, від величини

фінансових ресурсів залежить зростання виробництва й соціально-економічний

розвиток підприємства. Наявність фінансових ресурсів, їх ефективне

використання визначають фінансове благополуччя підприємства:

платоспроможність, ліквідність, фінансову стійкість і прибутковість

(рентабельність).

Однією з основних категорій, що характеризує відносини, які

складаються у процесі суспільного виробництва, є прибуток. Поява прибутку

безпосередньо пов'язана з появою категорії "витрати виробництва".

Відособлення частини вартості продукції у вигляді витрат виступає у

грошовому вираженні як собівартість продукції.

Додатковий продукт - це вартість, створювана виробниками понад

вартість необхідного продукту. Додатковий продукт властивий усім суспільно-

економічним формаціям і є однією з важливих умов їхнього успішного

розвитку.

Прибуток - це частина додаткової вартості, виробленої і реалізованої,

готової до розподілу. Підприємство одержує прибуток після того, як втілена у

створеному продукті вартість буде реалізована і набере грошової форми.

Отже об'єктивна основа існування прибутку пов'язана з необхідністю

первинного розподілу додаткового продукту. Прибуток - це форма прояву