Мочаліна З.М., Склярук Н.І., Федоренко І.А. Фінанси

Подождите немного. Документ загружается.

111

також відрахувань, дотацій і субвенцій, отриманих з бюджету вищого рівня;

іншого надходження.

Суспільне призначення

державних витрат – забезпечення фінансування

державної діяльності, здійснення функцій держави. Об’єктом державних витрат

виступають грошові фонди, сформовані у процесі розподілу й перерозподілу

валового внутрішнього продукту. У табл. 7.1 наведена функціональна

класифікація витрат.

Таблиця 7.1 – Функціональна класифікація витрат

Функції держави Видатки бюджету

Управлінська На державне управління, судову владу й прокуратуру,

правоохоронні органи, службу безпеки й митні органи

України, фінансові органи, міжнародні відносини

Оборонна На фінансування національної оборони

Соціальна На соціальний захист і соціальне забезпечення населення,

на розвиток соціальної сфери (освіта, культура, охорона

здоров’я, молодіжні програми, фізкультура і спорт та ін.)

Економічна На державні капітальні вкладення, фінансування

реконструкції підприємств, нарощування виробництва

ТНС та виробничого призначення тощо, на

фундаментальні наукові дослідження

Державні прибутки не закріплені за державними витратами, що дозволяє

маневрувати коштами.

Державні витрати мають здійснюватися згідно з наступними принципами:

− плановість;

− цільове спрямування і використання коштів;

− ефективність використання коштів;

− безповоротність втрати виділених коштів;

− дотримання режиму економії;

− постійний контроль.

Поточні видатки – це витрати бюджетів на фінансування мережі

підприємств, установ, організацій і органів влади на початок бюджетного року,

112

а також на фінансування заходів щодо соціального захисту населення та інших

заходів, не передбачених у видатках розвитку.

Видатки розвитку (капітальні видатки)– це витрати бюджетів на

фінансування інвестиційної та інноваційної діяльності, зокрема фінансування

капітальних вкладень виробничого і невиробничого призначення; фінансування

структурної перебудови народного господарства; субвенції та інші видатки,

пов'язані з розширеним відтворенням.

Законодавчими і нормативними актами щодо видаткової частини

державного бюджету України затверджуються бюджетні призначення головним

розпорядникам коштів Державного бюджету України на поточний рік.

Установлюється, що розпорядники коштів державного бюджету мають право

брати зобов'язання на здійснення видатків або платежів Державного бюджету

України тільки в межах відповідних бюджетних асигнувань, встановлених їм на

рік у порядку, визначеному Міністерством фінансів України. Облік бюджетних

асигнувань та контроль за їх дотриманням здійснюється Державним

казначейством України. Якщо після прийняття закону про державний бюджет

повноваження щодо виконання функцій або надання послуг, на які затверджене

бюджетне призначення, передаються відповідно до законодавства України від

одного головного розпорядника коштів державного бюджету іншому, то дія

бюджетного призначення не припиняється і може застосовуватися в межах,

визначених цим Законом для виконання тих же функцій чи надання тих же

послуг головним розпорядником коштів державного бюджету, якому це

повноваження передане.

Методи фінансування державних витрат:

Кошторисний – фінансування бюджетних підприємств i організацій;

Цей метод фінансування державних витрат має такі особливості:

− кошти на покриття витрат виділяються тільки з одного бюджету

залежно вiд підпорядкованості підприємства. У даному випадку виняток

складає фінансування загальнодержавних заходів – боротьба з епідеміями,

ліквідація наслідків катастроф i стихійних лих;

113

− фінансування бюджетних організацій здійснюється на основі

встановлених економічних нормативів залежно вiд сфери дiяльностi

підприємства;

Фінансування госпрозрахункових (державно-комерційних) підприємств

i організацій — тільки у випадку i участі в реалiзацiї великих державних

проектів i програм.

До видатків Державного бюджету належать:

− фінансування загальнодержавних централізованих програм

підтримання і підвищення життєвого рівня народу, заходів щодо соціального

захисту населення;

− фінансування здійснюваних державними установами та

організаціями заходів у галузі освіти, культури, науки, охорони здоров’я,

фізичної культури, молодіжної політики, соціального забезпечення, що мають

загальнодержавне значення;

− фінансування виробничого і невиробничого будівництва,

геологорозвідувальних, проектно-пошукових та інших робіт, що

здійснюються відповідно до загальнодержавних програм;

− фінансування оборони;

− фінансування охорони навколишнього природного середовища;

− утримання правоохоронних і митних органів, податкової служби,

захисту прав споживачів та контрольно-ревізійної служб;

− утримання органів законодавчої, виконавчої, судової влади й

прокуратури;

− здійснення зовнішньоекономічної і зовнішньополітичної діяльності;

− дотації, субвенції, що передаються з Державного бюджету України

до бюджету Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і

Севастополя;

− виплати всіх видів пенсій, видатків, спрямованих на захист

громадян, постраждалих від Чорнобильської катастрофи, виплати допомоги з

114

безробіття, витрати на професійне навчання вивільнюваних працівників і

незайнятого населення та заходи для створення додаткових робочих місць;

− утворення державних матеріальних і фінансових резервів;

− обслуговування внутрішнього й зовнішнього державних боргів та їх

повернення;

− інші заходи, що фінансуються з Державного бюджету України

відповідно до законів України.

Видатки бюджетів усіх рівнів повинні формуватися, виходячи з наявних

коштів у доходній частині бюджетів, тобто повинна чітко дотримуватись

збалансованість бюджетів усіх ланок, що є необхідною умовою бюджетної

політики. Незбалансованість веде до дефіциту бюджету.

Надлишок бюджету (

профіцит) — це перевищення доходів над

видатками.

Дефіцит бюджету — це перевищення видатків над доходами.

Види бюджетного дефіциту:

За формою прояву:

− відкритий –офіційно визнаний у законі про бюджет,

− прихований - офіційно невизначений дефіцит (або в результаті

завищеного плану обсягу доходів, або включення до складу доходів бюджету

джерела фінансування з дефіцитом),

З причин виникнення:

− вимушений – результат низького рівня виробництва ВВП і як

результат – нестача фінансових ресурсів,

− усвідомлений – визначається характером фінансової політики,

тобто зменшення рівня оподаткування для стимулювання економіки.

Розрізняють поняття «стійкий дефіцит», який існує в довготерміновому

періоді, й «тимчасовий дефіцит», який створюється за рахунок касових

розривів у виконанні бюджету.

Від рівня дефіциту бюджету залежить економічна безпека держави.

Гранична величина цього показника за даними міжнародної статистики для

115

індустріально-розвинених країн складає 3–4% розміру ВВП, при

середньосвітової його величині 4,5%.

Вже тривалий час державний і місцевий бюджети України

затверджуються з дефіцитом. Граничний розмір дефіциту всіх регіонів і

джерела його покриття затверджуються відповідно Верховною Радою України,

Верховною Радою Автономної Республіки Крим, місцевими Радами народних

депутатів під час затвердження відповідних бюджетів.

У разі наявності дефіциту бюджету фінансуються передусім поточні

видатки. Держава, керуючись принципом першочергового фінансування

поточних витрат, припиняє фінансування витрат на відтворення для збереження

витрат на охорону здоров’я, освіту та інші заходи, спрямовані на створення

необхідних умов для життєдіяльності населення.

Основними причинами дефіциту бюджету є:

1. Деформована структура економіки, що не забезпечує надходження

необхідного обсягу фінансових ресурсів у державний i місцеві бюджети.

2. Надмірні витрати на утримання державного управління, управлінського

персоналу, армії, органів правопорядку.

3. Неефективне здійснення соціальних витрат на підтримку

малозабезпечених прошарків населення, охорону здоров’я, культуру, освіту i

т.д.

Заходи для лiквiдацiї дефіциту бюджету:

1. Стимулювання процесу виробництва з метою збільшення обсягу

податкових надходжень до бюджету.

2. Лiквiдацiя практики безпроцентного кредиту суб’єктам економічної

діяльності з державного i місцевих бюджетів.

3. Припинення бюджетного фінансування збиткових суб’єктів

економічної діяльності.

4. Лiквiдацiя практики списання сум заборгованості суб’єктів

економічної діяльності державному й місцевим бюджетам.

116

5. Скорочення необґрунтованих i неефективних витрат державного i

місцевих бюджетів, у тому числі на соціальні потреби.

6. Введення режиму строгої економії бюджетних ресурсів.

7. Як тимчасовий захід – використання внутрішньої позики для покриття

дефіциту бюджету.

8. Як надзвичайний захід – використання зовнішньої позиції для

покриття дефіциту бюджету.

Найголовнішими проблемами бюджетної системи України є економічно

необґрунтований розмах соціальних програм i велика кількість усіляких

пільговиків. Вагому проблему також складає масове приховування доходів і

ухилення вiд сплати податків («тінізація» економіки).

Проте необхідно вказати, що на сьогоднішній день у свiтi є 240 держав, а

бездефіцитні бюджети мають тільки 8-10 країн.

Для фінансування дефіциту бюджету можуть використовуватись як

інфляційні, так і неінфляційні джерела.

Неінфляційні джерела фінансування дефіциту включають:

– запозичення зовнішнього й внутрішнього фінансових ринків та

використання залишків бюджету;

– трансферти – фінансування у вигляді безоплатної допомоги.

Інфляційні джерела пов’язані з монетизацією дефіциту за рахунок позик

центробанку (НБУ) уряду й купівлі центробанком державних цінних паперів.

Покриття дефіциту бюджету за рахунок емісії приводить до неконтрольованої

інфляції, яка негативно впливає на соціальний стан населення, знецінення його

заощаджень та зниження інвестиційної привабливості.

При монетаризації дефіциту бюджету держава отримує сеньйораж -

дохід від друкування грошей. Зростання грошової маси відбувається більшими

темпами, ніж зростання ВВП, що приводить до підвищення середнього рівня

цін і, як наслідок, всі економічні агенти сплачують «інфляційний податок»,

який через вищі ціни перерозподіляє частину їхніх доходів на користь держави.

Між дефіцитом бюджету та його фінансуванням існує залежність

117

Дефіцит = Видатки – Доходи = Фінансування дефіциту. (7.1)

Фінансування дефіциту бюджету розраховують, виходячи з різниці

запозичених коштів і платежів з погашення основної суми боргу:

Фінансування

дефіциту

= Запозичення – Погашення

боргу

+ Зміна

залишків.

(7.2)

За умови наявності у процесі виконання бюджету перевищення

граничного рівня дефіциту чи скорочення надходжень із доходних джерел

бюджету вводиться механізм

секвестру видатків. Секвестр бюджету полягає у

пропорційному скорочення видатків за всіма статтями (щомісячно) у періоді,

що залишився до кінця року. За цих умов скороченню не підлягають захищені

статті, визначені Верховною Радою.

Питання до теми

1. Економічна сутність доходів бюджету i джерела їх формування.

2. Видатки державного бюджету, їх класифікація.

3. Склад і структура доходів i видатків державного бюджету України.

4. Бюджетний дефіцит і профіцит: поняття i причини виникнення.

5. Розгляд питання впливу бюджетного дефіциту на рівень економіки в

науковій літературі.

6. Джерела покриття бюджетного дефіциту i шляхи його скорочення.

7. Сутність поняття «сеньйораж».

8. Особливості секвестру бюджету.

Лiтература: 11,18,20,23,22,25.

118

СТРУКТУРНО-ЛОГІЧНІ СХЕМИ ДО ТЕМИ 7. ДОХОДИ Й

ВИДАТКИ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ

Схема 7.1 – Структура доходів бюджету

Схема 7.2 – Система державних доходів

ДОХОДИ БЮДЖЕТУ

Доходи від

операцій з

капіталом

Трансферти

Від податків і зборів:

- податки,

збори,

інші обов’язкові платежі

Неподаткові надходження

- доходи від власності та

підприємницької діяльності,

адміністративні збори й

платежі, доходи

некомерційного й побічного

продажу,

надходження від фінансових

санкцій (штрафи, пені та ін.),

інші неподаткові надходження

Державні доходи

Централізовані доходи Децентралізовані доходи

Бюджет Цільові фонди

Пряме вилучення

доходів

Податки й обов’язкові

платежі

Надходження від

державного майна та

угідь

Державні позики

119

Схема 7.3 – Система державних видатків

Схема 7.4 – Бюджетний баланс

Державні видатки

Централізовані видатки Децентралізовані видатки

Бюджет

Капітальні видатки (розвитку)

Цільові фонди

Поточні видатки

Бюджетні

кредити

Державні

дотації

Субсидії і

виплати

Кошторисне

фінансування

Інвестиції

БЮДЖЕТНІ ВИТРАТИ

БЮДЖЕТНІ НАДХОДЖЕННЯ

Бюджетні

доходи:

податкові;

неподаткові;

від операцій з

капіталом;

трансферти

- запозичення

(

внутрішні

й зовнішні);

емісійний

доход;

зміна

залишків

готівкових

коштів

Витрати

на погашення

основної суми

боргу

Бюджетний дефіцит / Профіцит = Фінансування

Бюджетні

видатки

120

ТЕМА 8. МІСЦЕВІ ФІНАНСИ

План заняття:

1. Сутність місцевих фінансів, основи їх формування і значення в економіці

регіонів.

2. Склад і структура місцевих фінансів.

3. Місцеві бюджети. Доходи і видатки місцевих бюджетів.

4. Проблеми формування місцевих бюджетів і шляхи їх вирішення.

У багатьох країнах компонентом демократичного державного устрою є

місцеве самоуправління, сутність якого полягає в тому, що його здійснює

населення через вільно обрані ним представницькі органи. Функція місцевих

фінансів пов’язана із забезпеченням необхідними фінансовими ресурсами

місцевих рад і органів місцевого самоуправління.

Економічна база місцевого самоврядування визначена Європейською

декларацією прав міст (підписана 18 березня 1992 р.). Нею закріплено 20

принципів, що сприяють всебічному розвитку населення Європи і міської

інфраструктури європейських міст.

Законодавча база формування місцевих фінансів включає Європейську

хартію місцевого самоврядування (Страсбург, жовтень 1985 p.), Європейську

хартію регіональних мов та мов меншин (Страсбург, листопад 1992 p.), Хартію

Конгресу місцевих і регіональних влад Європи (січень 1994 p.). Європейську

хартію регіонального самоврядування (червень 1997 p.).

До основних принципів, визначених Європейською декларацією прав

міст, відносяться: правова і екологічна безпека; право на роботу і житло; право

на відпочинок , на охорону і профілактику здоров'я; право на заняття спортом;

право на якісну архітектуру і т.д.; до міжнародного визнання готуються

Ключові слова: місцеві фінанси, місцеві фінансові ресурси, місцеві

бюджети, місцеві податки й збори, доходи й видатки місцевих

бюджетів, бюджетні трансферти