Мочаліна З.М., Склярук Н.І., Федоренко І.А. Фінанси

Подождите немного. Документ загружается.

131

володіють усього 1-2% для покриття своїх витрат за рахунок місцевих податків,

формуючи бюджети відрахуваннями від загальнодержавних податків.

Удосконалення податкової системи, на думку багатьох економістів, має

здійснюватися шляхом зменшення кількості загальнодержавних і збільшення

місцевих податків як бази для формування місцевих бюджетів. Недосконалим є

чинне законодавство з формування місцевих податків. Як результат — місцеві

органи влади вводять різні внески, збори і т.п., намагаючись таким чином

підмінити відсутні податкові надходження.

Одна з цілей державної регіональної фінансової політики – зближення

рівня соціально - економічного розвитку регіонів, подолання вертикального і

горизонтального дисбалансів і фінансового вирівнювання.

Дисбаланс – нестача фінансових ресурсів у відповідної гілки влади.

Вертикальний дисбаланс – невідповідність між обсягами фінансових

ресурсів того чи іншого рівня влади та завдань і обов’язків, на нього

покладених у процесі розподілу компетенцій між центральними, регіональними

й місцевими вертикалями. Його можна усунути наступним шляхом:

− центральна влада чи влада вищого територіального рівня може взяти

на себе частину обов’язків з надання послуг;

− владою, де виник дисбаланс, вводяться додаткові податки;

− передача центральною владою частини своїх податків

територіальному рівню влади, що має дисбаланс;

− надання вищою владою грантів, субсидій та ін. трансфертів.

Горизонтальний дисбаланс – невідповідність між обсягами фінансових

ресурсів однієї чи декількох територіальних одиниць одного рівня та завдань і

обов’язків, на них покладених, і забезпечення їх територіальними одиницями

цього ж рівня. Такий дисбаланс виникає між "бідними" й "багатими"

територіями чи через більші потреби тих чи інших територій.

Фінансове вирівнювання – процес усунення вертикального й

горизонтального дисбалансу. У процесі вирівнювання проходить перерозподіл

132

фінансових ресурсів як між ланками бюджетної системи по вертикалі, так і

між територіями по горизонталі.

Необхідність вирівнювання в Україні зумовлена рядом причин, перш за

все нерівномірністю розміщення продуктивних сил на території країни і рівнем

життя населення в регіонах, значною диференціацією витрат і цін у регіонах,

станом оподаткування у країні, потребою передачі центральною владою

значних повноважень на місцевий рівень, соціальними виплатами, які

фінансуються з бюджету і використовуються одиницями, які при цьому витрат

не несуть.

Протягом останніх років в Україні розширені повноваження міського

самоврядування, проте організація фінансування і перерозподіл фінансів між

гілками влади бажають кращого.

В умовах розширення прав місцевих органів самоврядування

підвищується роль і значення місцевих фінансів, а це потребує проведення

адекватної економічної і фінансової політики. Вона збільшила б податкову базу

місцевих бюджетів з метою формування достатніх для функціонування

суб'єктів економічної діяльності місцевого підпорядкування обсягів фінансових

ресурсів.

Питання до теми:

1. Розкрийте суть місцевих фінансів, їх склад і роль у здійсненні політики

зміцнення економічної самостійності адміністративно-територіальних

формувань в умовах ринкових відносин.

2. Якими фінансовими ресурсами розпоряджаються органи місцевого

самоврядування?

3. Розкрийте склад і структуру доходів і видатків місцевих бюджетів.

4. Дайте характеристику механізму планування і фінансування видатків по

місцевих бюджетах.

5. Розкрийте зміст фінансів суб'єктів господарювання комунальної форми

власності (комунальних підприємств).

133

6. Сутність фінансового вирівнювання. Специфіка фінансового

вирівнювання в умовах України.

7. Відмінності формування місцевих фінансів у зарубіжних країнах.

Література: 4,12,18,21,25.

СТРУКТУРНО-ЛОГІЧНІ СХЕМИ ДО ТЕМИ 8.

МІСЦЕВІ ФІНАНСИ

Схема 8.1 - Напрямки витрат місцевих бюджетів

Витрати місцевих бюджетів, визначені Законом

України «Про місцеве самоврядування в Україні»

на утримання житлово-комунального

господарства

Витрати на соціальний,

економічний і культурний

розвиток

на утримання об'єктів побутового

обслуговування

на утримання об'єктів торговельного

обслуговування

на утримання об'єктів громадського

харчування

на утримання транспорту

на утримання закладів зв'язку

на утримання закладів освіти

на утримання закладів охорони здоров'я

на утримання закладів культури,

фізичної культури і спорту

фінансування соціального захисту

населення (у тому числі виплата

субсидій громадянам на оплату

комунальних послуг).

Витрати на проведення

місцевими органами влади

зовнішньоекономічної діяльності

134

Податки

і збори

Податок з

реклами

Комунальний

податок

Збір за

припаркування

автотранспорту

Ринковий збір Збір за видачу

ордера на

квартиру

Курортний

збір

Збір за

участь у

бігах на

іподромі

Збір за право

використання

місцевої

символіки

Збір з

власників

собак

Платники

юридичні особи

та громадяни -

замовники

реклами

юридичні

особи, крім

бюджетних

організацій,

планово-

дотаційних та

сільськогоспо

дарських

підприємств.

юридичні особи та

громадяни, які

паркують

автомобілі у

спеціально

обладнаних або

відведених для

цього місцях.

юридичні особи

усіх форм

власності, їх

філіали, відділення,

представництва та

інші відокремлені

підрозділи, а також

фізичні особи.

особи, які одержують

документи, що дають право

на заселення квартири

громадяни, які прибувають

у курортну місцевість, крім

осіб, виключення яких

передбачено законодавчо

юридичні

особи та

громадяни

які

виставляю

ть своїх

коней на

змагання

комерційн

ого

характеру.

юридичні

особи та

громадяни,

які

використову

ють місцеву

символіку з

комерційною

метою

Власники

собак (крім

службових)

Об’єкт

оподатку-

вання

вартість послуг

за встановлення

та розміщення

реклами

середньоспис

кова

чисельність

працівників.

час паркування

автотранспорту

місця для торгівлі

на ринках усіх

форм власності

До держання

житла

громадяни,

які

розміщують

ся на

тимчасове

житло

Участь у

бігах

Факт

використання

Наявність

собак

Граничні

розміри

Граничні ставки

податку

встановлені в

наступному

розмірі:

- 0,1% вартості

послуг за

розміщення

одноразової

реклами;

- 0,5% вартості

послуг за

розміщення

реклами на

тривалий час

10% не

оподатковува

ного

податком

мінімуму

доходів

громадян у

місяць за

кожного

середньоспис

кового

працівника

- 3%

неоподатковуваного

мінімуму доходів

громадян - у

спеціально

обладнаних місцях;

- 1%

неоподатковуваного

мінімуму доходів

громадян - у

відведених для

цього місцях

Ставка ринкового

збору

встановлюється у

розмірі від 0,05 до

0,15

неоподатковуваного

мінімуму доходів

громадян для

фізичних осіб і від

0,2 до 2

неоподатковуваних

мінімумів доходів

громадян для

юридичних осіб за

кожне місце

не повинен

перевищувати

30%

неоподатковуван

ого мінімуму

доходів

громадян на

момент

оформлення

ордера на

квартиру

не повинен

перевищуват

и 10%

неоподатков

уваного

мінімуму

доходів

громадян

неоподатк

овуваних

мінімумів

доходів

громадян

- для

юридичних

осіб - 0,1%

вартості

виробленої

продукції,

- для СПД - 5

неоподатко-

вуваних

мінімумів

доходів

громадян.

за кожного

собаку не

повинен

перевищува

ти 10%

неоподатко

вуваного

мінімуму

доходів

громадян

Схема 8.2 – Характеристика деяких місцевих податків і зборів

135

Доходи, що враховуються при визначенні трансфертів Доходи, що не враховуються при визначенні

трансфертів

1. Доходи, які закріпляються за місцевим органами самоуправління

(25%

прибуткового податку з громадян, державне мито, плата за

ліцензії і сертифікати, за торговий патент, за реєстрацію,

надходження адміністративних штрафів, надходження від єдиного

податку, в частині, що відноситься до місцевих бюджетів)

−

податок на власників транспортних засобів у тій частині, яка

вноситься у бюджет;

− % за використання тимчасово вільних бюджетних коштів,

− податок на промисел, що включається до місцевого бюджету,

− надходження дивідендів від об’єктів державної власності, що

знаходяться на території на території регіону,

− плата за забруднення навколишнього середовища,

− засоби від відчуження об’єктів, що знаходяться у комунальній

власності,

− фіксований сільгоспподаток,

− плата за оренду майнових комплексів комунальної власності,

− надходження від грошово-речових лотерей,

− гранти і податки,

− власні надходження закладів, що утримуються за рахунок

бюджетних коштів,

− податок на прибуток комунальних підприємств,

− місцевий збір за проїзд по територіях прикордонних

областей,

− місцеві податки й збори, які надходять у бюджети місцевого

самоуправління,

− плата за землю (міст республіканського і обласного рівня –

75%,сіл, селищ і міст районного значення – 100%).

2. Доходи бюджетів і бюджету АР Крим (25% прибуткового податку

з громадян,25% плати за землю, плата за ліцензії і сертифікати, які

видаються Кабміном АРК і облдержадміністраціями)

1. Доходи районних бюджетів (50% прибуткового податку,15%

плати за землю, плата за ліцензії і сертифікати, адмінштрафи)

Схема 8.3 – Склад доходів місцевих бюджетів при визначенні трансфертів

136

Схема 8.4 – Структура місцевих фінансів

СТРУКТУРА МІСЦЕВИХ ФІНАНСІВ

ВИДАТКИ

поточні,

розвитку,

на фінансування

власних

повноважень,

обов’язкові,

факультативні,

на фінансування

делегованих

повноважень

ВЗАЄМОВІДНОСИНИ

між об’єктами системи,

між місцевими фінансами і

іншими ланками фінансової

системи країни

ДОХОДИ

власні,

закріплені,

передані,

податкові,

неподаткові

ОБ’ЄКТИ

фінансові

ресурси у

фондовій формі,

фінансові

ресурси у

нефондовій

формі

СПОСОБИ

ФОРМУВАННЯ

ДОХОДІВ

місцеві податки і

збори,

доля

загальнодержавних

податків,

комунальні

платежі,

доходи від землі і

майна, що

належать громаді,

доходи

комунальних

підприємств,

кредити,

комунальні

позики,

трансферти

МІСЦЕВІ

ФІНАНСОВІ

ІНСТИТУТИ

громадські

послуги,

самостійні місцеві

бюджети,

комунальна форма

власності,-

позабюджетні

валютні, цільові

фонди,

місцеві податки і

збори,

комунальний

кредит,

фінанси

комунальних

підприємств,

комунальні

платежі

СУБ’ЄКТИ

територіальні громади,

міські, селищні, сільські

ради, бюджети,

голови міст, сіл, селищ,

адміністрації,

Рада Міністрів АРК,

Верховна Рада АРК,

Мінфін України,

Верховна Рада України

137

ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ ІІ

ТЕМА 9. ПОДАТКИ І ПОДАТКОВА СИСТЕМА

1. Економічна сутність податків, їх призначення та функції.

2. Формування податкової системи, принципи її організації, якості й функції.

3. Класифікація і види податків.

4. Граничний рівень податкових нарахувань.

5. Становлення і розвиток податкової системи України. Податковий кодекс

України.

Податки – це обов'язкові внески до бюджету відповідного рівня, що

виконуються платниками (юридичними й фізичними особами) за порядком і

умовами, передбаченими законодавчо.

Економічну категорію «податок» слід розглядати у таких аспектах:

- за економічною сутністю;

- за формами прояву;

- з організаційно – правової сторони.

За економічною сутністю податки – це обов’язкові платежі, що

примусово вилучаються державою з доходів юридичних і фізичних осіб до

відповідного бюджету для формування фінансових ресурсів держави і

фінансування її витрат згідно з діючим законодавством країни.

Реальною формою прояву податків є їх види, які встановлені й

регулюються законодавчими органами влади.

Ключові слова: податок, види податків, функції податків, суб’єкт

оподаткування, об’єкт оподаткування, джерело сплати податку,

ставка оподаткування, система оподаткування, податкова

політика, податкова система, податк

овий кодекс

138

Щодо організаційно-правової форми, то податок є обов’язковим

платежом, який надходить до бюджету в терміни і в обсягах, установлених

відповідними законодавчими актами.

Функції податків як фінансової категорії ґрунтуються на функціях

фінансів (розподільча і контрольна).

Платниками податків і зборів (обов'язкових платежів) є юридичні й

фізичні особи, на яких, згідно із законами України покладено обов'язок

сплачувати податки й збори (обов'язкові платежі). Конкретними формами

податків є види податкових платежів, що встановлюються законодавчими

органами влади.

За наявних умов недостатньо розглядати податки загалом. У кожній

державі є багато податків і зборів, що забезпечують мобілізацію коштів в її

розпорядження. Вся сукупність платежів, відрахувань і внесків, зборів і

податків, тобто обов’язкових платежів і податків, становить

податкову систему

держави.

Платежі за економічним змістом не є податками, бо не відображають

перерозподілу доходів, а показують відносини платника з державою, зумовлені

власністю держави на певні ресурси (плата за воду, за газ та ін.).

Відрахування і внески характеризують часткове чи повне цільове

призначення платежів. Відрахування мають часткове цільове призначення,

коли вносяться до бюджету в загальній сумі доходів, що приводить до втрати їх

цільового призначення (наприклад, внески за геологорозвідувальні роботи), а

фінансування позицій, за якими проводяться відрахування, може бути більше

чи менше загальної суми відрахувань. Внески і відрахування повного цільового

призначення – відрахування до державних цільових фондів: Пенсійний фонд,

фонд сприяння зайнятості населення, соціального страхування та ін. Такі

внески вносяться на регулярній основі й законодавчо їх не дозволяється

використовувати не за призначенням.

Збори – це платежі разового характеру, що збираються за місцем події

(ринковий збір, збір за виграш на бігах на іподромі, курортний збір).

139

Сутність податків була сформульована вище. Проте слід дещо доповнити

це поняття, вказавши, що податки не мають ні ознак еквівалентності обміну, ні

цільового призначення і здійснюються як неповоротний обов’язковий платіж

державі. У проекті Податкового кодексу України зазначено, що: «

Податок –

це індивідуально безвідплатний, безповоротний, нецільовий платіж, що

вноситься платником податку до бюджету відповідного рівня в порядку,

розмірах і в строки, встановлені законодавством».

Податки виконують наступні функції:

− розподільчу – полягає у формуванні доходної частини бюджету й

подальшому розподілі створеного доходу на фінансування різноманітних

заходів для виконання функцій держави;

− фіскальну – полягає у формуванні доходної частини державного i

місцевих бюджетів, державних i місцевих прибутків. Податкові надходження

мають бути постійними й стабільними, з рівномірним розподілом у

територіальному (регіональному) розрізі;

− контрольну – яка дає змогу оцінити ефективність кожного

установленого податку і податкової системи в цілому;

− стимулюючу – полягає у впливі держави через систему пільг і

преференцій (податкових пільг для фінансування інвестиційних і інноваційних

витрат), диференціації ставки податків на процес відтворення, стимулюючи

його розвиток, сприяє зростанню ділової активності, надходженню інвестицій

задля розвитку економіки регіонів і країни в цілому та ін. Законодавством

України передбачені такі пільги, як: неоподатковуваний мінімум об’єкта,

вилучення із оподаткування певних елементів об’єкта, звільнення від сплати

податків окремих осіб чи категорій платників, зниження податкових ставок,

цільові податкові пільги (в тому числі і податкові кредити) і т. ін.

− регулюючу – полягає у впливі податків на різні сторони діяльності

платників податків. Рівень впливу податків залежить від державної податкової

політики.

140

Слід врахувати, що вказані функції податків здійснюються не окремо, а

комплексно, що спричиняє одночасну дію розподільчо-фіскальних і

стимулюючих ознак податків.

У фінансовій науці України найчастіше використовуються терміни

«податкова система» і «система оподаткування». Слід зазначити, що останній

термін використовується частіше, оскільки він декларований Законом України

«Про систему оподаткування».

Система оподаткування – це сукупність взаємозв’язаних і

взаємообумовлених податків, зборів, внесків і платежів до бюджету й

державних фондів, механізм їх нарахування і вилучення, права та обов’язки

податкових служб і платників податків, яка дає змогу досягти поставленої мети

стосовно конкретного відрізку часу.

На основі цього визначення можна виділити два елементи системи

оподаткування:

сукупність податків і зборів і встановлений законами порядок

їх стягнення. Названі елементи податкової системи, як правило, деталізуються,

в її структурі виділяють об’єкти оподаткування, суб’єкти оподаткування,

визначення податкової ставки, пільги, квоти і т. ін.

Повніше термін «

податкова система – це сукупність податків,

встановлених законодавчою владою, що стягуються виконавчими органами, а

також методи й принципи побудови податків». Але обидва визначення можуть

застосовуватися для характеристики податкової системи тільки у вузькому

значенні - як «системи податків».

Кожний податок виконує передусім фіскальну функцію, тобто забезпечує

надходження коштів до бюджету. Однак таке спрощене усвідомлення ролі

податків не має достатніх підстав, бо запровадження будь-якого податку

потребує чіткого визначення елементів системи оподаткування: об’єкта чи

суб’єкта й джерела оподаткування, строків і ставок сплати, переліку пільг, що

надаються при оподаткуванні, видів податків тощо.

Об'єктами оподаткування є доходи (прибуток), додана вартість продукції

(робіт, послуг), вартість продукції (робіт, послуг), у тому числі митна, або її