Мочаліна З.М., Склярук Н.І., Федоренко І.А. Фінанси

Подождите немного. Документ загружается.

151

− зрівняльне мито встановлюється за згодою торгуючих сторін. Воно

повинно зрівноважити ціни на іноземні й вітчизняні товари з метою

виключення цінової конкуренції між ними.

У сучасних умовах економічно доцільним, з погляду поповнення

бюджету може бути введення специфічного мита. Доцiльнiстъ його існування

підтверджується практичним досвідом розвинених держав світу, де

використовується ця система. Наприклад, у Великобританії ставки акцизного

збору базуються на кількості тютюнової продукції, яка ввозиться або

виробляється.

Введення специфічного мита дозволяє:

− уникнути можливості в маніпуляціях з митною вартістю товару i,

відповідно, забезпечити надходження усієї суми податків у бюджет;

− наблизитися до вже існуючих принципів i параметрів

оподаткування у сусідніх державах (Росії, Білорусії, Словаччині тощо), що

робить невигідним перепродаж i контрабанду тютюнових i алкогольних

виробів з території цих держав, а також розширює базу оподаткування;

− стимулювати ввезення в Україну високоякісних товарів, на якi є

попит, на противагу дешевим товарам низької і сумнівної якості.

Перевагою непрямих податків є те, що вони формують прибутки

державного бюджету.

Недоліком непрямих податків є те, що їх сплата не залежить від розміру

прибутків платників, що негативно впливає на рівень та якість умов життя

вразливих верств населення.

За економічним змістом об’єкта оподаткування податки діляться на

податки на доходи, споживання і майно.

Податки на доходи застосовують до доходів юридичних і фізичних осіб.

Об’єкти оподаткування – прибуток або валовий дохід підприємств, заробітна

плата та інші доходи громадян.

Податки на споживання – сплачуються при використанні доходів і

справляються як непрямі податки.

152

Майновий податок встановлюється стосовно майна, що знаходиться у

власності того або іншого платника. Податки на майно стягуються постійно,

доки майно перебуває у власності.

Принципами функціонування майнових податків є:

1. Необхідність оподатковувати податком власне майно, а не його

власника.

2. Оподаткування майна, що належить фізичним i юридичним особам,

повинно бути однаковим. Це стосується як розміру податкової ставки, так i

механізму вилучення податку.

За способами стягнення податки поділяються на розкладні й окладні.

Розкладні податки формуються поетапно: спочатку встановлюються

відповідно з потребами держави у доходах, потім ця сума розкладається на

окремі частини за територіальними одиницями, а на низовому рівні – за

платниками.

Окладні податки передбачають установлення спочатку ставок (розміру)

податку для кожного платника окремо. Загальна величина податку визначається

сумою платежів окремих платників.

Щодо диференціації прямих податків, то їх види зумовлені ознакою

об’єкта оподаткування. Прямі податки поділяються на особисті й реальні.

Вiдмiннiсть між ними полягає у спiввiдношеннi платника й об’єкта

оподаткування:

– в особистих податках первинним виступає платник, а вторинним –

об’єкт оподаткування. Особисті податки встановлюються персонально для

конкретного платника. У сучасних умовах найбільш поширені особисті

податки: прибутковий (має два напрями: податок на доходи фізичних осіб і

податок на прибуток підприємств) і майновий (установлений для фізичних і

юридичних осіб);

– при реальних податках первинним виступає об’єкт оподаткування, а

вторинним – платник. Реальні податки припускають оподатковування майна за

153

зовнішніми ознаками. До них належать земельний, будинковий, промисловий

податки, податок на грошовий капітал.

На сьогоднішній час (2008 рік) в Україні ставка податку на доходи

фізичних осіб визначена в розмірі 15,0%, а ставка податку на прибуток

підприємств – 25,0%.

Подушний податок встановлюється персонально для фізичної особи,

безвідносно до рівня її прибутків i розміру майна. Сума податку фіксована, при

збільшенні прибутків частка податків у них зменшується. В Україні даний вид

податку не стягується.

Податок на спадщину i дарування є різновидом майнового

оподаткування. Має разовий характер, стягується при переході власності вiд

однієї особи до іншої. Джерелом сплати цього виду податку можуть виступати

власні кошти платника, або кошти, отримані від реалiзацii частки майна.

Податок на спадщину i дарування в Україні стягується через систему

державного збору. Ставки мита диференційовані для прямих i побічних

спадкоємців. Ставка податку для прямих спадкоємців складає 0,5 % від вартості

спадщини або подарунку.

Податок на нерухоме майно: проектом Податкового кодексу

передбачається введення податку на майно підприємств у розмiрi 2% від

балансової вартості основних фондів i нематеріальних активів. Відповідно до

проекту Закону про податок на нерухоме майно громадяни – власники

житлових будинків i квартир вартістю від 3500 до 35160 євро будуть щорічно

сплачувати 0,25% від вартості майна, понад 35160 євро — 0,5%. для всіх інших

видів майна ставку передбачається установити в розмiрi 0,25%.

Об’єктом оподаткування нерухомості є житлові будинки або їх частини

(квартири), садові будинки, дачі, гаражі та iншi будівлі, споруди. Не підлягають

оподаткуванню будівлі громадян у розрахунку 21 квадратний метр загальної

площі такої будівлі на кожного члена сім’ї плюс 10 квадратних метрів на сім’ю.

Серед реальних податків поширені земельний i промисловий.

154

Земельний податок – оподаткувався с площа земельної ділянки.

Диференціація ставок залежить від родючості ґрунту i місця знаходження

ділянки.

Промисловий податок стягують з різних видів промислів, що приносять

прибуток. Він не передбачає точного обліку прибутків, а оподатковування

здійснюється за зовнішніми ознаками майна, що пов’язано з одержанням

прибутку. В Україні сплата податку на промисел здійснюється у вигляді плати

за патент на право разової торгівлі фізичними особами. Проектом Податкового

кодексу передбачається скасування цього податку як не відповідного потребам

формування бюджету.

Податок на грошовий капітал поширюється на кошти, вкладені в цінні

папери, з обліком прибутку, який вони приносять. Більш поширеним є

оподаткування не грошового капіталу, а фактичного прибутку що отримується

від функціонування капіталу. В Україні не застосовується.

Граничний рівень податкових нарахувань

Податкове законодавство України на сьогодні складається з близько 7

тисяч підзаконних актів. У результаті існування податкового законодавства в

його нинішньому вигляді близько 60% валового внутрішнього продукту

України створюється в економіці. Учасники суспільного виробництва в

тіньовому секторі, як правило, не сплачують ніяких податків ні державному, ні

місцевому бюджету (або надходження складають мізерні суми).

З підприємств стягується більше 50% прибутку, внаслідок чого на

розвиток самого підприємства практично нічого не залишається. У той же час

досвід країн iз розвинутою економікою свідчить, що граничний сумарний

розмір оподаткування не може перевищувати 1/3 обсягу прибутку, отриманого

підприємством. Перевищення цієї цифри підриває основи суспільно-

економічного відтворення, веде до розбалансування економіки i загрози

соціального вибуху.

155

Існує визначення граничного рівня оподаткування прибутку підприємств,

відповідно до якого сумарна ставка прямих i непрямих податків у середньому

не повинна перевищувати 37,7% (так звана

крива Лаффера, див. рис. 9.3). У

цьому разі бюджет одержує всі необхідні й заплановані надходження.

Ставка податку, %

Сума податкових надходжень

Рис. 9.3 – Визначення максимального рівня податкових надходжень за

кривою Лаффера

Концепція Лаффера (США) ґрунтується на встановленні прямої

залежності між податковими надходженнями до Держбюджету, податковими

ставками і рівнем виробництва. Графік показує, що зростання ставок

оподаткування до певного рівня сприяє надходженню податків до бюджету, бо

не підриває стимулів економічної діяльності та інвестиційної активності

приватного сектора. За межею перевищення починається заборонна зона

шкали оподаткування. Податки, що стягуються за високими ставками

оподаткування, гальмують підприємницьку ініціативу, приводять до

скорочення інвестицій і виробництва. За А.Лаффером – зменшення податкових

ставок може сприяти ліквідації бюджетного дефіциту і зменшенню

державного боргу.

У європейських країнах населення в основному сплачує п’ять основних

податків:

− прибуткові податки з приватних осіб i підприємств (податок на

прибуток),

− податок на додану вартість (застосовується у 28 країнах iз 156);

− податки на заробітну плату (платять i роботодавці, i працюючі);

Максимальний рівень

податкових надходжень

156

− податок на майно в будь-якій формі;

− акцизи.

Економічна ситуація, що склалася в Україні, потребує проведення

податкової реформи, головна мета якої полягає у:

1) реструктуризації податкового навантаження, приведення його у

вiдповiднiсть із структурою економіки,

2) зниженні податкового тиску та скорочення кількості податків i

спрощенні правил їх збору;

3) перенесенні центру ваги з «умовно-змінних» податків, що зростають

пропорційно посиленню ділової активності підприємства (податок на прибуток,

податок на додану вартість) на «умовно-постійні» податки (на майно,

користування природними ресурсами), що заохочують більш активні й

ефективно працюючі підприємства;

4) широкому використанню податкових стимулів: податкових канікул,

податкових пільг на інвестиції, податкових вільних економічних зон.

На сьогодні в Україні порядок обчислення та сплати різних видів

податків і відрахувань регулюється більш ніж 30 законодавчими актами. На

схемі 9.2 показано перелік загальнодержавних податків, зборів і відрахувань та

місцевих податків і зборів відповідно до діючого законодавства.

Основні причини, що зумовлюють високий рівень оподаткування в

Україні, лежать у площині суб’єктивного фактора:

1. Зволікання з ринковими перетвореннями в Україні, відсутність чітких

стратегічних програм розвитку країни, корупція, що стає на заваді скороченню

витрат державного бюджету, а отже і зменшенню рівня оподаткування.

2. Помилки в проведенні податкової політики, які породили значні

масштаби ухилення від оподаткування. Неможливість акумулювати за цих умов

достатні доходи в державний бюджет призводила до найпростішого виходу з

важкої ситуації – підсилення податкового пресу (в основному на тих, хто не

працював «у тіні» й сплачував податки).

157

3. Зростання дефіциту державного бюджету через помилки в політиці

державних витрат. Єдиним способом такого збільшення вважалося підвищення

загального рівня оподаткування.

Таким чином, рівень податкового тягаря в Україні можна оцінити як

надмірний у тому значенні, що він вищий, ніж зумовлений об’єктивними

причинами й обставинами.

Питання до теми:

1. Економічний зміст податків та їх призначення.

2. Розвиток податкових теорій у фінансовій науці.

3. Обґрунтуйте основи побудови податкової системи. Податкова концепція

А.Лаффера та i значення для побудови науково обґрунтованої податкової

системи держави.

4. Характеристика податкової системи України та основних етапів і

становлення.

5. Функції податків.

6. Класифікація податків за різними ознаками.

7. Елементи системи оподаткування.

8. Податкова система: поняття, основи побудови.

9. Порівняльний аналіз податкової системи України і зарубіжних країн

10. Поняття, сутність, завдання i принципи податкової політики.

Література: 1,2,3,4,18,21,22.

158

СТРУКТУРНО-ЛОГІЧНІ СХЕМИ ДО ТЕМИ 9.

ПОДАТКИ І ПОДАТКОВА СИСТЕМА.

Схема 9.1 – Класифікація податків

За формою

оподаткування

Залежно від рівня

державних структур,

які їх установлюють

За економічним

змістом об’єкта

оподаткування

За способом

стягнення

Прямі

Непрямі

Особисті

Реальні

Розкладні

Окладні

Податок на

доходи

Податок на

споживання

Податок на

майно

ПОДАТКИ

- подушний

-прибутковий

-майновий

- на

спадщину і

дарування

- земельний

- будинковий

- промисловий

- на грошовий

капітал

загальнодержавні

місцеві

Фіскальні

монополії

Акцизи

-універсальні

-з продажу (купівлі)

-з обороту

- податок на додану

вартість

-специфічні

Мито

- статистичне - фіскальне - протекціоністське - преференційне - зрівнювальне

158

159

Схема 9.2 – Класифікація податків залежно від рівня державних структур

Згідно із законом “Про систему оподаткування” в Україні справляються:

Загальнодержавн і податки і збори

(

обов'язкові платежі) – ст. 14

Місцеві податки і збори

(

обов'язкові платежі) – ст. 15

1) податок на додану вартість;

2) акцизний збір;

3) податок на прибуток підприємств, у т.ч.

дивіденди, що сплачуються до бюджету

державними некорпоратизованими, казенними

або комунальними підприємствами;

4) податок на доходи фізичних осіб;

5) мито;

6) державне мито;

7) податок на нерухоме майно;

8) плата (податок) за землю;

9) рентні платежі;

10) податок з власників транспортних засобів та

інших самохідних машин і механізмів;

11) податок на промисел;

12) збір за геологорозвідувальні роботи, виконані

за рахунок державного бюджету;

13) збір за спеціальне використання природних

ресурсів;

14) збір за забруднення навколишнього

природного середовища;

15) збір до Фонду для здійснення заходів щодо

ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи

та соціального захисту населення;

16) збір на обов'язкове державне пенсійне

страхування;

17) збір до Державного інноваційного фонду;

18) плата за торговий патент,

19) фіксований сільськогоспподаток;

20) збір на розвиток виноградарства, садівництва

і хмелярства;

21) єдиний збір, що справляється у пунктах

пропуску через державний кордон України;

22) збір за використання радіочастотного ресурсу

України;

23) збори до Фонду гарантування вкладів

фізичних осіб (початковий, регулярний,

спеціальний);

24) збір у вигляді цільової надбавки до діючого

тарифу на електричну та теплову енергію.

До місцевих податків належать:

1) податок з реклами;

2) комунальний податок.

2. До місцевих зборів (обов'язкових

платежів) належать:

1) готельний збір;

2) збір за припаркування

автотранспорту;

3) ринковий збір;

4) збір за видачу ордера на квартиру;

5) курортний збір;

6) збір за участь у бігах на іподромі;

7) збір за виграш на бігах на іподромі;

8) збір з осіб, які беруть участь у грі на

тоталізаторі та іподромі;

9) збір за право використання місцевої

символіки;

10) збір за право проведення кіно- і

телезйомок;

11) збір за проведення місцевого

аукціону, конкурсного розпродажу і

лотерей;

12) збір за проїзд по території

прикордонних областей автотранспорту,

що прямує за кордон;

13) збір за видачу дозволу на

розміщення об'єктів торгівлі та сфери

послуг;

14) збір з власників собак.

160

Схема 9.3 – Механізм справляння податків

Законодавча база

Інструктивно - методичне забезпечення

Податкова робота

Суб’єкти

Податкова служба Платники

Методика і форми

обчислення

функції

обчислення

функції

сплата

Способи

утримання

Облік платників

Нарахування

податків

Облік надходжень

Контроль

біля

джерела

за

декларацією

марками

за платіжним

повідомленням

Розрахунки

Форми Способи

авансові платежі

перерозрахунки

за фактичними

даними

платежі за

фактичними

даними

безготівкові

платежі

готівкові

платежі

платіжне

доручення

квитанція -

повідомлення