Мочаліна З.М., Склярук Н.І., Федоренко І.А. Фінанси

Подождите немного. Документ загружается.

171

Схема 10.2 – Доходи й видатки Фонду соціального страхування з

тимчасової непрацездатності

Схема 10.3 – Доходи й видатки Фонду соціального страхування на

випадок безробіття

Схема 10.4 – Доходи й видатки Фонду соціального страхування від

нещасних випадків

ФОНД СОЦІАЛЬНОГО СТРАХУВАННЯ ВІД НЕЩАСНИХ ВИПАДКІВ

ВИДАТКИ ФОНДУ:

виплата пенсій по інвалідності та у

зв’язку з втратою годувальника;

виплати втраченого заробітку;

виплати одноразової допомоги

потерпілому і членам сім’ї

потерпілого;

витрати на медичну й соціальну

допомогу потерпілим.

ФОНД СОЦІАЛЬНОГО СТРАХУВАННЯ НА ВИПАДОК БЕЗРОБІТТЯ

ВИДАТКИ ФОНДУ:

виплата допомоги у зв’язку з

безробіттям;

витрати на перекваліфікацію

робітників і службовців;

витрати на працевлаштування.

ФОНД СОЦІАЛЬНОГО СТРАХУВАННЯ З

ТИМЧАСОВОЇ ВТРАТИ ПРАЦЕЗДАТНОСТІ

ДЖЕРЕЛА ДОХОДІВ:

внески роботодавців за

ставками, установленими

законодавством (у % до

заробітної плати);

страхові платежі найманих

робітників (у % до заробітної

плати і ін.. доходів);

асигнування з бюджету;

благодійні та ін. внески.

НАПРЯМИ ВИДАТКІВ:

виплати допомог (за тимчасовою

непрацездатністю, по вагітності і пологам, по

догляду за дитиною до досягнення нею 3 –

річного віку, на поховання);

витрати на санаторно-курортне лікування і

відпочинок, надання дитячого харчування;

витрати на забезпечення поточної діяльності

фонду, розвиток матеріально-технічної бази та

утримання органів управління

ДЖЕРЕЛА ДОХОДІВ:

внески роботодавців (% до фонду

заробітної плати);

страхові платежі найманих робітників

від заробітної плати та інших доходів);

асигнування з бюджету;

благодійні і ін. внески.

ДЖЕРЕЛА ДОХОДІВ:

внески роботодавців (0,2 – 13,8%від обсягу

продажу чи оплати праці відповідно до рівня

професійного ризику);

штрафні санкції за порушення безпеки

праці;

доходи від розміщення тимчасово вільних

коштів Фонду;

благодійні внески.

172

Вид внеску

Нарахування

Утримання

У Пенсійний фонд

33,2% («

загальна ставка»)

42% (

за найманих робітників)

4% (

із заробітної плати робітників –

інвалідів, які працюють на підприємстві)

19,92% (

за найманих робітників –

платників фіксованого

сільськогосподарського податку)

4% (

із заробітної плати усіх робітників для

підприємств всеукраїнських суспільних

організацій інвалідів, де інвалідів > 50%)

2%;

1 – 5% (

залежно від розміру

доходів)

У Фонд

тимчасової втрати

працездатності у

зв’язку з хворобою,

вагітністю та

пологами

1,5% («загальна ставка»)

0,7% (

із заробітної плати робітників –

інвалідів, за умови, що фонд оплати праці

інвалідів > 25%)

0,5% (

для підприємств та організацій

УТОГ та УТОС)

0,5% (якщо заробітна плата

ПМ на працездатну

особу)

1% (

якщо заробітна плата

більше ПМ на працездатну

особу)

0,25% (

із заробітної плати

робітників – інвалідів

організацій УТОГ та

УТОС)

У Фонд

загальнообов'язков

ого

державного

соціального

страхування на

випадок безробіття

1,3%

0% (

із заробітної плати робітників –

інвалідів у суспільних організаціях

інвалідів, де інвалідів > 50%, за умови, що

фонд оплати праці інвалідів > 25%)

0% (

для організацій УТОГ та УТОС)

0,5% («загальна ставка»)

0% (

із заробітної плати

робітників, які отримують

або мають право на

призначення пенсії за

віком, у тому числі на

пільгових умовах)

У Фонд

соціального

страхування від

нещасних випадків

Тариф (встановлюється в залежності від

класу професійного ризику)

0,2% (

для бюджетних установ та

об’єднань громадян)

50%

від тарифу (для підприємств

суспільних організацій інвалідів, де

чисельність інвалідів > 50%, за умови, що

фонд оплати праці інвалідів > 25%, для

фізичних осіб, які використовують працю

інвалідів, якщо фонд оплати праці

інвалідів > 25%)

* ПМ — прожитковий мінімум для працездатної особи.

- з 01.2005р. по 12.2005р. – 453 грн;

- з 01.2006р. по 03.2006р. – 483 грн;

- з 04.2006р. по 09.2006р. – 496грн.;

- з 10.2006р. по 12.2006р. – 505 грн;

- з 01.2007р. по 03.2007р. – 525грн.;

- з 04.2007р. по 09.2007р. - 561 грн,;

- з 10.2007р. по 12.2007р. - 568 грн.;

- з 01.2008р. по 03.2008р. – 592 грн.;

- з 04.2008р. по 06.2008р. - 605 грн.;

- з 07.2008р. по 09.2008р. - 607 грн.;

- з 10.2008р. по 12.2008р. - 626 грн.

Схема 10.5 – Ставки соціальних внесків для працедавців і найманих

робітників (2008 рік)

173

ТЕМА 11. ДЕРЖАВНИЙ КРЕДИТ І ДЕРЖАВНИЙ БОРГ

1. Сутність державного кредиту.

2. Види державного кредиту.

3. Державний борг: сутність і види.

4. Методи погашення державного боргу і управління ним.

В умовах розвинутих товарно-грошових відносин держава може залучати

до покриття своїх витрат вільні фінансові ресурси господарських структур чи

кошти населення. Головним способом залучення є

державний кредит, який

виражає відносини між державою і численними фізичними і юридичними

особами з приводу формування наряду з бюджетом додаткового грошового

фонду держави. Державний кредит пов'язаний з бюджетним дефіцитом і є

джерелом його покриття. До системи державного кредиту належать позики, які

надаються під державні гарантії та поповнення резервів центрального банку

від Міжнародного валютного фонду. При здійсненні внутрішніх кредитних

операцій держава є позичальником коштів, а населення, підприємства й

організації - кредиторами. Держава може бути також кредитором,

використовуючи казначейські кредити. Таким чином:

"Державний кредит" - сукупність економічних відносин, що

виникають між державою як позичальником (або позикодавцем) коштів і

фізичними/юридичними особами, іноземними урядами в процесі формування і

використання загальнодержавного фонду грошових ресурсів.

Особливість державного кредиту полягає у зворотності, терміновості й

платності наданих у борг коштів. Узяті в борг кошти надходять у

розпорядження органів державної влади, перетворюючи їх в додаткові

Ключові слова: державний кредит, державні позики, державний

борг, казначейські зобов’язання, внутрішній і зовнішній

державний борг, анулювання державного боргу, рефінансування

державного боргу, управління державним боргом

174

фінансові ресурси. Джерелом погашення державних позик і виплати відсотків

за ними є ресурси бюджету.

Позиковий фонд, що виступає матеріальною основою банківського

кредитування, використовується для надання кредитів підприємствам і

установам з метою забезпечення безперебійності і підвищення ефективності

процесу розширеного відтворення. Кредити можуть одержувати і приватні

особи.

Відмінні ознаки державного кредиту порівняно з банківським наступні:

1) потреба суб'єктів економічної діяльності в банківському кредиті

виникає у зв'язку з нерівномірністю руху вартості в процесі виробництва й

обміну; потреба в державному кредиті виникає через фінансові ускладнення

країни, а також для пом'якшення диспропорцій між готівково-грошовою масою

в обігу й товарних ресурсах для її покриття;

2) у разі банківського кредиту економічні інтереси позичальника і

кредитора збігаються, форма власності на кошти, надані в якості позики не

змінюється, державний кредит передбачає відносно відособлені економічні

інтереси учасників угоди;

3) банківський відсоток при банківському кредиті слугує засобом

економічного впливу на діяльність позичальника, а при державному кредиті

відсоток за позику є економічним стимулом реалізації економічних інтересів

кредитора з приводу передачі власних коштів у розпорядження держави;

4) банківський кредит є пов'язаним з тієї частиною грошового обігу, в

якій гроші виконують функцію засобу платежу, а при державному кредиті

гроші виконують не тільки функції платіжного засобу, але і функції засобу

обігу (за наявні кошти населення може купувати й продавати державні цінні

папери);

5) банківський кредит має строго цільове призначення, тоді як державний

кредит використовується, як правило, глобально, застосовується для

фінансування капітальних вкладень і витрат, пов'язаних з вирішенням

соціальних проблем;

175

6) терміни повернення коштів при банківському кредиті строго

регламентуються. У разі їх порушення банківські заклади застосовують до

позичальника штрафні санкції. При державному кредиті відносини між

позичальником і кредитором складаються на добровільній основі, у відносинах

позичальника не застосовуються санкції, взяті в борг наявні кошти мають бути

повернуті позичальником кредитору в міру закінчення терміну дії позики;

7) банківський кредит пов'язаний переважно з безготівковим грошовим

обігом: притягнення і надання коштів здійснюється за допомогою їх

перерахувань з одного рахунку на інший; державний кредит поширений

здебільшого у сфері готівково-грошового обігу;

8) при зарахуванні кредиту на розрахунковий рахунок одержувача при

банківському кредитуванні створюється можливість одержання готівки для

виплати заробітної плати, премій, виплат на відрядження та інших виплат

(наприклад, цільові кредити на заробітну плату), що впливає на зростання маси

готівки в обігу. Державний кредит сприяє скороченню обсягу готівки в обігу. У

державному кредиті держава може виступати як позичальник кредиту, так і

кредитор, гарант кредиту.

Призначення державного кредиту виявляється в першу чергу в тому, що

він є засобом мобілізації в руках держави додаткових фінансових ресурсів. У

разі дефіциту державного бюджету додатково одержані фінансові ресурси

направляються на покриття різниці між бюджетними витратами і доходами.

При позитивному бюджетному сальдо одержані за допомогою державного

кредиту кошти, прямо використовуються для фінансування економічних і

соціальних програм. Це означає, що державний кредит, будучи засобом

збільшення фінансових можливостей держави, може виступати важливим

фактором прискорення соціально-економічного розвитку країни.

Як фінансова категорія, державний кредит виконує три функції:

розподільну, регулюючу й контрольну.

За допомогою розподільної (фіскальної) функції державного кредиту

здійснюється формування централізованих фондів фінансових ресурсів

176

держави або їх використання на принципах строковості, платності й

повернення. Виступаючи в якості позичальника, держава забезпечує додаткові

кошти для фінансування своїх витрат. В економічно розвинутих країнах

державні позики є основним джерелом фінансування бюджетного дефіциту. В

сучасних умовах прибутки, отримані завдяки державним позикам, стали другим

після податків методом фінансування витрат бюджету. Це пояснюється більш

швидким темпом зростання витрат порівнянні зі збільшенням податкових

надходжень.

Позитивний вплив розподільної функції державного кредиту полягає в

тому, що з її допомогою податковий тягар більш рівномірно розподіляється в

часі. Податки, які стягуються в період фінансування витрат за рахунок

державної позики, не збільшуються (що довелося б зробити в протилежному

разі). Однак під час погашення державного кредиту податки стягуються в

розмірі, вище за попередньо установлений на величину, необхідну для

погашення відсотків по заборгованості.

Регулююча функція державного кредиту полягає в тому, що вступаючи в

кредитні відносини, держава впливає на стан грошового обігу, рівень ставок на

ринку кредитів і капіталів, на виробництво і зайнятість. Держава регулює

грошовий обіг, розміщуючи позики серед різних груп інвесторів. Шляхом

мобілізації фінансових коштів фізичних осіб держава зменшує їх

платоспроможний попит. У випадку, якщо за рахунок коштів державного

кредиту будуть профінансовані виробничі витрати, відбудеться абсолютне

скорочення наявної грошової маси в обігу. У випадку, якщо за рахунок коштів

державного кредиту будуть профінансовані витрати на оплату праці, обсяг

грошової маси в обігу залишиться без змін.

Якщо державний борг фінансується за рахунок залучення накопичень

юридичних осіб, а отримані кошти спрямовуються на виплати фізичним

особам, кількість грошей в обігу зростає.

Виступаючи на фінансовому ринку як позичальник, держава збільшує

попит на позикові засоби і тим самим сприяє зростанню ціни кредиту. Чим

177

вище попит держави, тим вище, за інших рівних умов, рівень облікового

відсотка, тим дорожчим кредит буде для суб'єктів економічної діяльності.

Контрольна функція кредиту має такі особливості:

– вона тісно пов’язана з діяльністю держави і станом централізованого

фонду грошових коштів;

– охоплює рух вартості в двох сторонньому порядку, оскільки

передбачає повернення і відшкодування отриманих коштів;

– здійснюється не тільки фінансовими структурами, а і кредитними

установами.

Державний кредит у системі кредитних відносин виступає у формі

ощадної справи і у формі державної позики.

Ощадна справа – це державний кредит за умови спрямування залучених

коштів у доходи бюджету. Ощадні банки в основному діють на комерційній

основі, мобілізовані ними кошти формують їх кредитні ресурси. За умови

спрямування їх на придбання державних цінних паперів вони відносяться до

державного кредиту.

Державні позики – це основна форма державного кредиту. Згідно з

правового оформленням розрізняють державні позики, забезпечені випуском

цінних паперів і наданих на підставі угод (безоблігаційні).

Угодами в основному оформляються кредити від урядів інших країн,

міжнародних організацій та фінансових інституцій.

Цінні папери, за допомогою яких здійснюється оформлення державного

кредиту, – облігації і казначейські зобов’язання (векселі).

Облігації – це боргові зобов’язання держави з установленими термінами

повернення боргу й виплати додаткового доходу у формі процентів чи

виграшу. Номінальна вартість облігацій – це сума, надана власником облігації

державі в тимчасове користування (встановлюється державою і вказується на

облігації). Це сума, яка сплачується за погашення облігації і на яку

нараховуються відсотки. Реальна вартість облігацій може бути вище чи нижче

номінальної вартості, залежно від курсової різниці, зумовленої номінальною

178

величиною проценту облігацій, стану кон’юнктури ринку та насиченістю його

цінними паперами, довірою населення до уряду держави та ін.

Облігації державної позики, по суті, є особливою формою фіктивного

капіталу. Інвестуючи в державні цінні папери певні кошти, їх власники в

майбутньому є розпорядниками відповідних сум податкових і неподаткових

державних бюджетних надходжень, що в підсумку спричиняє зростання

податкового тягаря. Таким чином, сутність державної позики визначається як

податок, взятий наперед (антиципований податок).

Казначейські зобов’язання (векселі) – це боргове зобов’язання,

спрямоване лише на покриття бюджетного дефіциту. Ними оформляються в

основному коротко- чи середньотермінові позики, виплата доходу за якими

здійснюється у формі відсотків.

Державний кредит за місцем розміщення може бути зовнішнім і

внутрішнім.

Внутрішній кредит виступає у таких формах: державні позики,

перетворення частини вкладів населення у державні позики, запозичення

коштів загальнодержавного позикового фонду, казначейські й гарантовані

позики.

Державні казначейські позики як форма державного кредиту являють

собою відносини надання фінансової допомоги (не мають комерційних цілей)

підприємствам і організаціям за рахунок бюджетних коштів на засадах

терміновості, платності й повернення. В Україні така форма кредиту

використовується не дуже активно.

Гарантовані позики – це позики, гарантовані урядом до безумовного

погашення позик (і відсотків за ними), наданих місцевим органам влади і

управління чи господарськими організаціями. За ними уряд держави несе

реальну фінансову відповідальність тільки за неплатоспроможності

позичальника.

Зовнішній – міжнародний кредит – це сукупність відносин, за яких

держава на світовому фінансовому ринку виступає або у ролі позичальника,

179

або кредитора. Аналогічно внутрішнім позикам вони надаються на умовах

поворотності, терміновості й платності. Сума зовнішніх позик і нарахованих

відсотків включається у державний борг країни. Зовнішні позики сприяють

подоланню фінансових труднощів країни-одержувача і зміцнення її

економічного потенціалу.

Існує декілька різновидів класифікації державних позик. Основні з них

наведені на схемах 11.3 і 11.4.

Ефективність державних кредитних операцій (Е) визначається за

формулою

Е = (Н д кред – В д кред )/ В д кред × 100% , (11.1)

де Нд кред – надходження за системою державного кредиту;

В д кред

– витрати за системою державного кредиту.

Слід зазначити, що в умовах перехідного періоду держкредит повинен

використовуватися не тільки як джерело залучення фінансових ресурсів, але й

ефективного інструмента централізованого кредитного регулювання економіки.

Кредит відіграє специфічну роль в економіці, бо він не тільки забезпечує

безперервність виробництва, але й прискорює його. Кредит сприяє економії

витрат обігу. Це досягається за рахунок:

а) скорочення витрат з виготовлення, випуску, обліку і збереження

грошових знаків, підготовлена до випуску частина готівки виявляється

непотрібною;

б) прискорення обігу коштів, багаторазове використання вільних коштів;

в) скорочення резервних фондів.

В умовах економічного підйому, достатньої економічної стабільності

кредит виступає фактором зростання. Перерозподіляючи величезні грошові й

товарні маси, кредит підтримує підприємства додатковими ресурсами. Його

негативний вплив може виявитися лише в умовах надвиробництва товарів.

Особливо помітний такий вплив в умовах інфляції. Нові платіжні кошти, що

180

входять за допомогою кредиту в оборот, збільшують і без того надлишкову

масу грошей, необхідних для обігу.

Використання державного кредиту спричиняє наявність

державного

боргу, який включає суми випущених і непогашених боргових зобов’язань

держави (внутрішніх і зовнішніх) і відсотків за ними й надані іноземним

кредиторам гарантії за кредитами місцевих органів влади та державним

підприємствам, неоплачені державні замовлення, заборгованість по заробітній

платі бюджетним організаціям, невідшкодований ПДВ та ін.

Управління державним боргом — одне з пріоритетних завдань фінансової

політики держави, важлива умова її фінансової стабільності. Процес управління

боргом має декілька етапів: залучення коштів; використання коштів;

повернення боргу і виплата відсотків.

Державне управління залученням коштів, як правило, здійснюється в

контексті бюджетного процесу, де законом «Про державний бюджет» на

відповідний рік встановлюються граничні розміри боргу й державні гарантії

щодо його повернення. Мета політики управління боргом – одержати

найвищий ефект від фінансування за рахунок запозичених коштів й уникнути

макроекономічних труднощів і проблем платіжного балансу в майбутньому.

Державний борг є:

1) внутрішній (капітальний; поточний);

2) зовнішній.

Внутрішній державний борг виникає перед населенням країни

(резидентами) у випадку добровільного або примусового вилучення в нього

коштів. Добровільне вилучення виражається у придбанні населенням на

добровільні основі облігацій державної позики. Примусове вилучення

відбивається в наявності прихованого дефіциту бюджету.

Внутрішній державний борг України включає:

− капітальний борг по заощадженнях населення в закладах Ощадного

банку; грошові заощадження;

− страхові внески ;