Мочаліна З.М., Склярук Н.І., Федоренко І.А. Фінанси

Подождите немного. Документ загружается.

181

− облігації державної безпроцентної і державної внутрішньої

виграшної позики;

− державні казначейські зобов’язання ;

− сертифікати Ощадного банку СРСР;

− внески до Зовнішнього економбанку колишнього СРСР.

Види зовнішнього державного боргу (боргу перед нерезидентами):

− зa видами кредитів: банківські; фірмові;

− за формами представлення: валютні; товарні;

− зa цільовим використанням: інвестиційні; неінвестиційні;

− за умовами надання: пільгові; зі сплатою високих відсотків; на

компенсаційній основі;

− за термінами повернення заборгованості: короткострокові (з терміном

погашення до 1 року); середньострокові (з терміном погашення від 5 років до 10

років); довгострокові (з терміном погашення від 10 років і більше);

− зa умовами повернення боргу: одноразові; рівними частинами;

нерівними частинами.

До збільшення обсягу зовнішнього державного боргу призводить

перевищення надходження в країну товарів і послуг з імпорту над їх експортом із

країни.

Зовнішні позики й накопичення державного боргу через дефіцит державного

бюджету вважаються обґрунтованими, якщо майбутні прибутки покривають суми,

необхідні для його обслуговування.

За сумою державного зовнішнього боргу визначається коефіцієнт його

обслуговування

(Коб.)

Коб. = Сума платежів із заборгованості/Обсяг валютних надходжень ×100%

(11.2)

Прийнято вважати, що коефіцієнт обслуговування зовнішнього боргу не

повинен перевищувати 25 %.

182

Управління розміщенням запозичених коштів є основним елементом усієї

системи управління боргом держави. Тому залучені кошти повинні

використовуватися для фінансування зростання виробничих потужностей. При

цьому має збільшуватися виробництво товарів не тільки для внутрішніх потреб,

а й експорт продукції, конче необхідний для одержання іноземної валюти на

обслуговування та погашення зовнішнього боргу. Якщо цього не буде, то

платежі з обслуговування боргу досягнуть неприпустимо високої частки

експорту й вітчизняного виробництва. У результаті комерційні кредитори,

побоюючись імовірних неплатежів, скорочуватимуть кредитування країни.

Обсяг залучених зовнішніх позик для будь-якої країни визначається

двома факторами: по-перше, скільки капіталу країна може поглинути, по-друге,

який обсяг боргу вона може обслуговувати без ризику виникнення кризи

платежів. При обчисленні цих факторів повинні враховуватись як

короткотермінові, так і довготермінові характеристики державного боргу. Тому

важливою умовою збереження платоспроможності, довіри кредиторів і

пом'якшення умов кредитування є економічне зростання.

Що стосується зовнішніх запозичень, то вони повинен використовуватися

виключно для інвестицій, проте висока норма інвестицій є необхідною, але

недостатньою умовою для підтримки довіри кредиторів. Інвестиції повинні

бути також ефективними в тому розумінні, що прибуток за інвестиціями

повинен перевищувати вартість залучення капіталу. Позичкові ресурси, що

інвестуються нерозумно, є більшою небезпекою, ніж повна відсутність

зовнішніх позик. Зовнішній борг може зростати швидше, ніж експорт лише

протягом визначеного часу і тільки в тому разі, якщо борг щодо експорту

невеликий.

Існує один негативний елемент економічної політики, який є спільним

для всіх країн, що схильні мати проблеми з погашенням та обслуговуванням

державного боргу. Це неспроможність контролювати дефіцит державного

бюджету.

183

Управління як зовнішнім, так і внутрішнім боргом включає комплекс

заходів щодо його обслуговування — це погашення позик, виплати процентів

за ними, уточнення і зміни умов погашення випущених позик. Погашення

позик здійснюється за рахунок бюджетних коштів. У деяких випадках держава

вдається до рефінансування державного боргу, тобто погашення заборгованості

шляхом випуску нових позик. Виплата процентів, виграшів, коштів із

погашення позик становить основну частку витрат на обслуговування

державного боргу. До інших належать витрати з виготовлення, пересилання і

реалізації цінних паперів держави, проведення тиражів виграшів, тиражів

погашення та деякі інші витрати.

Методами управління державним боргом є:

− конверсія,

− консолідація,

− уніфікація,

− обмін облігацій за регресивним співвідношенням,

− відстрочення погашення і анулювання позики.

Конверсія — це зміна доходності позики. Держава, як правило, зменшує

розмір процентів, які мають виплачуватися за позиками. Збільшення строків дії

випущеної позики називають

консолідацією. Консолідація і конверсія можуть

провадитися одночасно.

Уніфікація позик — це об'єднання кількох позик в

одну, коли облігації раніше випущених кількох позик обмінюються на облігації

нової позики. У деяких випадках може здійснюватися обмін облігацій за

регресивним співвідношенням, тобто коли декілька раніше випущених

облігацій прирівнюють до однієї нової. Цей метод економічних обґрунтувань

не має.

Відстрочення погашення позики, як правило, провадиться тоді, коли

випуск нових позик є фінансово недоцільним, оскільки всі доходи від позик

використовують на обслуговування раніше випущених позик. Усі зазначені

методи застосовують і щодо внутрішнього боргу. Відстрочення погашення

боргових зобов'язань, а також анулювання боргу може застосовуватися як до

184

внутрішніх, так і зовнішніх позик. Анулювання боргів може бути зумовлено

фінансовою неспроможністю держави, тобто банкрутством, або політичними

мотивами.

Методи покриття державного боргу наступні:

- використання валютних резервів держави;

- використання золотих резервів держави;

- збільшення обсягів експорту товарів і послуг;

- одержання іноземних позик і кредитів (у якості надзвичайного заходу).

Управління державним внутрішнім боргом України здійснюється

Міністерством фінансів України у порядку, погодженому з Національним

банком України. Розміщення боргових зобов'язань Уряду України і надання

гарантій від імені Уряду України провадиться за його дорученням

Міністерством фінансів України. Граничні розміри державного внутрішнього

боргу України, його структура, джерела й строки погашення встановлюються

Верховною Радою України одночасно із затвердженням Державного бюджету

України на наступний рік. Рахункова палата здійснює контроль за утворенням і

погашенням державного внутрішнього боргу України. Обслуговування

державного внутрішнього боргу України здійснюється Міністерством фінансів

України через банківську систему України шляхом проведення операцій по

розміщенню облігацій внутрішніх державних позик, інших цінних паперів, їх

погашенню і виплаті доходу по них у вигляді процентів та в іншій формі.

Суми і склад державного боргу України за 2002-2007 рр. наведені у

додатках 20-21.

Необхідною умовою успішної виплати зовнішньої заборгованості є

вирішення так званої «проблеми трансферту», яка має три аспекти:

1. Бюджетний: забезпечення перевищення прибутків над витратами, що

вимагає реалізації системи заходів для збільшення бюджетних надходжень

(шляхом створення Податкового кодексу, що стимулює приватні інвестиції) і

зменшення бюджетних витрат (за рахунок обмежень державних інвестицій із

широким залученням до інвестування комерційних банків, пенсійних фондів,

185

страхових компаній; з проведенням реформ у соціальній та житлово-

комунальній сферах, щоб пільги одержували тільки ті. кому вони реально

потрібні; з погашенням боргів перед бюджетом підприємствами-монополістами.

скороченням бюрократичного апарату та ін.).

2. Ресурсний: виплата зовнішньої заборгованості за рахунок експортних

надходжень або активного сальдо торговельного балансу.

З. Системний: нарощування фізичного обсягу експорту при адекватному

збільшенні його вартісного обсягу.

Універсальні правила кредитно-валютної політики в умовах наявності

великої зовнішньої заборгованості такі:

1) збільшення привабливості внесків у національній валюті;

2) стимулювання резидентів щодо кредитних операцій в національній

валюті;

3) залучення середньо - й довгострокових фінансових коштів;

4) здійснення ефективного валютного контролю.

Питання до теми:

1. Охарактеризуйте соціально-економічну сутність державного кредиту, його

роль у формуванні додаткових фінансових ресурсів держави та в покритті

бюджетного дефіциту.

2. Наведіть класифікацію видів державного кредиту.

3. Перелічіть форми державного внутрішнього і зовнішнього кредиту дайте їм

характеристику.

4. Розкрийте поняття державного боргу і джерел його погашення.

5. Якими факторами спричиняється зовнішній борг країни? Внутрішній борг?

6. Які є форми управління державним боргом?

7. Охарактеризуйте основні джерела погашення державних позик.

8. Охарактеризуйте способи коригування позикової політики.

9. У чому полягають переваги внутрішнього державного боргу над зовнішнім?

186

10. Особливості формування державного кредиту і державного боргу в Україні

на сучасному етапі економічних відносин .

Література: 11,18,22,23,27.

СТРУКТУРНО - ЛОГІЧНІ СХЕМИ ДО ТЕМИ 11.

ДЕРЖАВНИЙ КРЕДИТ І ДЕРЖАВНИЙ БОРГ

Схема 11.1 – Форми державного кредиту

Схема 11.2 – Структура державного боргу

ДЕРЖАВНИЙ КРЕДИТ

ВНУТРІШНІЙ ЗОВНІШНІЙ

-державні позики;

ощадна справа;

запозичення коштів

загальнодержавного

позичкового фонду;

казначейські позики;

гарантовані позики

-державні зовнішні позики;

позики міжнародних

фінансових органів;

міжнародні позики, банківські

кредити держави

ДЕРЖАВНИЙ БОРГ

ВНУТРІШНІЙ БОРГ -

заборгованість держави

позичальникам своєї країни

ЗОВНІШНІЙ БОРГ –

заборгованість держави

кредиторам інших країн

ПОТОЧНИЙ БОРГ – сума

заборгованості, яка повинна

погашатися у поточному році з

урахуванням процентів

КАПІТАЛЬНИЙ БОРГ –

Загальна сума заборгованості і

відсотків, які треба сплачувати за

позиками

187

Схема 11.3 – Класифікаційні ознаки державних позик

Класифікаційні ознаки державних позик

За суб’єктами позикових

відносин

За місцем розміщення

Залежно від обігу на ринку

За термінами залучення коштів

За існування застави щодо

боргових зобов’язань

За характером виплачуваного

прибутку

За методом визначення прибутку

Залежно від обов’язку позичальника

дотримувати термін погашення

позики

- Позики центральних органів влади (ОВДП;

КОВДП, ОЗДП);

Позики місцевих органів влади

Внутрішні (ОВДП, КОВДП);

Зовнішні (ОЗДП, євробонди.

Ринкові (євробонди);

Неринкові (ОВДП).

- Довгострокові ( від 5 років і вище);:

- Середньострокові (від 1 до 5 років) ;

Короткострокові (із терміном погашення до 1 року).

•

Заставні

•

еззаставні;

 Виграшні зобов'язання;

 Процентні зобов'язання;

 Процентно - виграшні зобов'язання:



Безпрограшні зобов'язання (за умови, що протягом

терміну дії держпозики всі облігації виграшні)

• Зобов'язання з твердим прибутком

• Зобов’язання з плаваючим

прибутком

- Зобов'язання з правом дострокового погашення;

- Зобов'язання без права дострокового погашення.

ОВДП; ОЗДП – облігації внутрішніх (зовнішніх) державних позик.

188

Схема 11.4 – Класифікація державного кредиту

ДЕРЖАВНИЙ КРЕДИТ

ДЕРЖАВНІ ПОЗИКИ

ОЩАДНА СПРАВА

За правовим оформленням

на підставі угод

цінні папери

За місцем розміщення

внутрішні

зовнішні

За правом емісії

державні

місцеві

За забезпеч

еністю

заставні

беззаставні

За терміном погашення

короткострокові

середньострокові

довгострокові

За характером погашення

одноразові

частинами

За характером зобов’язань

з правом довго термі -

нового погашення

без права довготермі-

нового погашення

За видами

За характером

використання

За виплатою

доходу

казначейські

зобов’язання

ринкові

неринкові

процентні

виграшні

дисконтні

рівними частками

наростаючими сумами

зменшуючими сумами

облігації

189

Схема 11.5 – Структура внутрішнього боргу України

Схема 11.6 – Склад методів управління державним боргом

ВНУТРІШНІЙ ДЕРЖАВНИЙ БОРГ

ДЕРЖАВНІ ЦІННІ

ПАПЕРИ

ЗАБОРГОВАНІСТЬ ДЕРЖАВИ

ЗА ПЛАТЕЖАМИ

ЗАБОРГОВАНІСТЬ

ПЕРЕД НБУ

ОВДП

КОВДП

Конверсійні

дисконтні

облігації

ОВДОП

Депозитні

сертифікати

НБУ

Заборгованість із

зарплати, пенсій,

соціальних виплат

Заборгованість з оплати

послуг підприємств

енергопостачання

Заборгованість

за внесками

Ощадного банку

СРСР

Заборгованість

держстраху

СРСР

МЕТОДИ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНИМ

БОРГОМ

конверсія

консолідація

уніфікація

обмін за регресивним

співвідношенням

відстрочення погашення

анулювання позики

примусова

добровільна

факультативна

реструктуризація

190

ТЕМА 12. СТРАХУВАННЯ І СТРАХОВИЙ РИНОК

1. Страхування: його сутність, значення і функції.

2. Форми і види страхування.

3. Прибутки і витрати страховика, фінансові результати страхових

компаній.

4. Страхування в Україні.

Страхування є самостійною сферою фінансової системи і являє собою

специфічний вид діяльності: займається фінансовою стороною таких явищ і

процесів, що за своєю природою є ймовірними (можуть наступити або не

наступити) і проявляються у масі випадків.

Економічна сутність страхування полягає в утворенні спеціалізованими

організаціями – страховими компаніями (страховиками) з внесків

страхувальників страхового фонду, з якого відшкодовуються збитки, понесені

страхувальниками в результаті страхових випадків.

Страховик – юридична особа (страхова компанія), яка бере на себе

зобов’язання щодо створення колективного страхового фонду і виплати з нього

страхового відшкодування, діє на основі комерційного розрахунку на підставі

статуту та відповідної ліцензії. Страхові фонди у межах чинного законодавства

можуть використовуватися страховими компаніями в їх фінансовій діяльності

(в основному для розміщення на фінансовому ринку з метою отримання

доходів від інвестиційної і кредитної діяльності).

Страхувальник – юридична чи фізична особа, яка згідно з відповідним

договором із страховиком сплачує до страхового фонду страхові внески.

Застрахований – юридична чи фізична особа, якій належить страхове

відшкодування при настанні страхового випадку.

Ключові слова: страхування, страховик, застрахований, страхові

платежі, види страхування, обов’язкове страхування, добровільне

страхування, страховий ринок, страхове відшкодування.