Мочаліна З.М., Склярук Н.І., Федоренко І.А. Фінанси

Подождите немного. Документ загружается.

211

Схема 13.4 – Класифікація акцій

ОЗНАКИ КЛАСИФІКАЦІЇ

За емітентом

За моментом емісії

За обсягом реалізації прав

акціонерів

Біржові

ВИДИ АКЦІЙ

Банківські

Корпоративні

Інвестиційних компаній і фондів

Старої емісії

Нової емісії

Звичайні

Конвертовані

Привілейовані

Безоплатні

За кількістю

голосів

За способом відображення

руху

Безголосні

Одноголосні

Плюральні

Іменні

На пред’явника

212

Схема 13.4 – Класифікація облігацій

ОЗНАКИ КЛАСИФІКАЦІЇ

За емітентом

За метою випуску

За терміном випуску

позик акціонерів

Центральний банк

ВИДИ ОБЛІГАЦІЙ

Місц

еві органи влади

Підприємство

Фінансування нових інвестиційних проектів

Фінансування невиробничої діяльності

Від 1 до 5 років

середньострокові

До 1 року

–

короткострокові

З правом дострокового

погашення

Що вільно обертаються

Безстрокові

За наявністю

обмежень руху

голосів

За надійністю

Власник вказаний

Забезпечені

Нульова ставка

(нульовий купон)

Незмінна ставка

За способом

реєстрації руху

За формою виплати

доходу

Державні

Корпоративні

Муніципальні

Рефінансува

ння заборгованості емітентів

Від 5 до 30 років

довгострокові

Що вільно обертаються

Нез

абезпечені

Іменні

Власник не вказаний

На проявника

Змінна ставка

З фіксованим відсотком

З плаваючим відсотком

З дисконтом

Виграшні займи

213

ТЕМА 14. МІЖНАРОДНІ ФІНАНСИ

1. Міжнародні фінанси як сфера фінансової системи.

2. Міжнародні фінансові організації та інститути як ланки міжнародних

фінансів.

3. Міжнародні фінансові операції. Форми міжнародних розрахунків.

4. Сутність і принципи валютного регулювання. Валютне регулювання в

Україні.

5. Сутність фінансового механізму зовнішньоекономічної діяльності

України. Форми розрахунків та регулювання зовнішньоекономічної

діяльності .

Економічні міжнародні відносини здійснюються у формі міжнародних

фінансових відносин. Ринкова економіка кожної країни є відокремленою

системою, що має певну національну специфіку, але завдяки виробничим і

торговельним зв’язкам вона інтегрована до світової господарської системи,

тобто економіка будь-якої країни не може бути ізольованою, економіки

окремих країн об’єднуються у світову економічну систему на основі

міжнародних фінансових відносин.

Фінансова система ринкової економіки сьогодні набула надзвичайно

високого рівня розвитку як у національному, так і в міжнародному масштабі.

Про це свідчить зростання концентрації фінансових ресурсів на

макроекономічному рівні; підвищення рівня мобільності та взаємозв'язку

фінансових ринків на базі новітніх інформаційних технологій; застосування

Ключові слова: фінанси міжнародних організацій, міжнародні

розрахунки, платіжний баланс, валютний курс, міжнародна

грошова одиниця, міжнародні фінансові операції, валютне

регулювання, валютні інтервенції, міжнародні фінансові

організації, ООН, Міжнародний валютний фонд, Світовий банк,

Європейський банк реконструкції і розвитку, Європейський

інвестиційний банк, зовнішньоекономічна діяльність

214

різноманітних фінансових інструментів макро- та мікроекономічної політики;

глобалізація фінансових відносин.

Міжнародні фінанси являють собою сукупність відносин зі створення та

використання грошових коштів, необхідних для здійснення

зовнішньоекономічної діяльності державами, фірмами, іншими юридичними та

фізичними особами.

Міжнародні фінансові відносини реалізуються у вигляді міжнародних

грошових потоків.

Суб'єктами міжнародних фінансових відносин виступають

уряди, підприємства, фірми, банки, установи, фізичні особи.

Рух грошових потоків у світовому господарстві здійснюється в рамках

взаємовідносин:

− між господарюючими суб'єктами різних країн;

− між державою і урядами інших країн і міжнародними

організаціями;

− між державою і юридичними і фізичними особами інших країн;

− між державою і суб'єктами міжнародних зв'язків, міжнародними

фінансовими інституціями.

Рис. 14.1 – Грошові потоки в міжнародних фінансових зв’язках

Країна А Країна В

Уряд

Юридичні

особи

Юридичні

особи

Фізичні особи

215

Світові фінансові потоки обслуговують міжнародну торгівлю товарами,

послугами, а також перерозподіл капіталів і робочої сили між країнами.

У концентрованому вигляді світові фінансові потоки можна представити

як сукупність фінансових ринків і фінансових інститутів.

Фінансові потоки, забезпечуючи міждержавний перерозподіл грошових

коштів, виконують такі функції:

- сприяють іноземному інвестуванню;

- активізують операції з цінними паперами та іншими фінансовими

інструментами;

- розширюють діапазон валютних операцій.

У цілому перерозподіл фінансових коштів у світовому масштабі

забезпечує зростання конкуренції і підвищення ефективності використання

виробничих потужностей та інших ресурсів економічного розвитку.

У сфері міжнародних фінансів, крім національних суб’єктів (держава,

юридичні і фізичні особи), можна виділити фінанси міжнародних фінансових

інституцій та міжнародного фінансового ринку, що є ланками (складовими)

міжнародних фінансів.

Фінансова діяльність міжнародних організацій здійснюється за їх

статутами і пов'язана з формуванням і використанням їх бюджету та цільових

фондів. Формування доходів здійснюється насамперед за рахунок внесків країн,

що входять до складу даних організацій. Використання коштів проводиться на

основі затвердженого бюджету. Провідні міжнародні організації – Організація

Об’єднаних Націй (ООН) та Європейський союз (ЄС)

Головним завданням ООН є підтримання миру. До сфер її діяльності

також входять економічні, соціальні й гуманітарні проблеми, права людини,

охорона навколишнього природного середовища. Діяльність ООН здійснюється

через керівні органи та спеціалізовані організації. Бюджет ООН формується за

рахунок внесків країн-учасниць. Їх розмір визначається залежно від рівня

економічного розвитку країни. В основі розрахунків лежить норматив платежів,

який залежить від обсягів ВНП даної країни.

216

Сьогодні ООН переживає фінансову кризу, пов'язану з тим, що багато

країн мають заборгованість щодо внесків до її бюджету. Це істотно звужує

фінансові можливості ООН, ускладнює фінансування передбачених заходів.

Бюджет ЄС формується за рахунок надходжень від країн - членів Союзу.

Всі доходи поділяються на дві групи: внески країн-членів та доходи бюджету

ЄС. Внески кожної країни до бюджету визначаються залежно від рівня її

економічного розвитку, який відображається у виробленому ВНП. Специфікою

бюджету ЄС як ланки міжнародних фінансів є наявність власних доходів. До

них належать мито і сільськогосподарські податки, якими обкладаються

продукти, що імпортуються з країн, які не є членами Союзу, а також податок на

додану вартість, який встановлюється за єдиною для всіх країн ставкою по

відношенню до уніфікованої в усіх країнах бази оподаткування.

Міжнародні фінансові інституції поділяються на дві групи: світові й

регіональні. До світових відносяться Міжнародний валютний фонд (МВФ),

група Світового банку та Банк міжнародних розрахунків. Регіональні інституції

створюються за континентальною ознакою: Європейський банк реконструкції

та розвитку (ЄБРР); Азіатський банк розвитку; Африканський банк розвитку;

Міжамериканський банк розвитку, Лондонський та Паризький клуби

кредиторів та ін.

МВФ є провідним світовим фінансовим інститутом. Основними цілями

його діяльності є сприяння розвитку міжнародної торгівлі й співробітництва у

сфері валютного регулювання та надання кредитів у іноземній валюті для

вирівнювання платіжних балансів країн - членів Фонду, за рахунок внесків

яких (квот) утворюється капітал МВФ. Діяльність МВФ охоплює три основні

напрями: кредитування, регулювання міжнародних валютних відносин,

постійний нагляд за світовою економікою. Обсяги кредитування насамперед

залежать від резервної і кредитної часток та кредитної політики. Резервна

частка становить 25% квоти даної країни, тобто ту частину, що внесена в

іноземній валюті. У сучасних умовах, коли курси валют є плаваючими, а не

фіксованими, роль МВФ полягає в узгодженні валютної політики країн-членів

217

Фонду. Безпосереднє фінансування пов’язане безпосередньо з квотами країн-

учасниць і проводиться в межах їх резервної і кредитної часток. Система

поетапного фінансування використовується МВФ за умови суттєвих і тривалих

проблем платіжного балансу країн-позичальників та зумовлює подальші

відносини Фонду з ними після безпосереднього фінансування (надання

пільгових умов кредитування – під 0,5% на 10 років, спеціальне кредитування,

яке використовується у виняткових умовах і включає компенсаційне

фінансування та фінансування в разі непередбачуваних обставин, фінансування

резервних запасів, зовнішнього боргу і фінансування системних трансформацій,

зумовлених різким падінням надходжень від експорту та кардинальним ростом

вартості імпорту в зв’язку з переходом до світових цін (зокрема на газ, нафту,

електроенергію та ін.).

Важливою складовою діяльності МВФ є регулювання валютних

взаємовідносин: без згоди МВФ країни-учасниці не можуть вводити обмеження

за платежами і переказами за поточними міжнародними операціями,

використовуючи дискримінаційні валютні засоби із застосуванням системи

кількох видів валютних курсів.

МВФ здійснює детальний макроекономічний аналіз податкової, грошово-

кредитної і валютної політики та стану платіжних балансів, формуючи масив

інформації світової економіки в цілому і в розрізі окремих країн, на підставі

якого складаються економічні прогнози, що дають можливість проводити

координацію макроекономічних процесів країн-учасниць.

Другою за значенням у системі міжнародних фінансів є група Світового

банку, яка включає до свого складу чотири міжнародні фінансові інститути:

Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР); Міжнародну асоціацію

розвитку (МАР); Міжнародну фінансову корпорацію (МФК), Агентство з

гарантування багатосторонніх інвестицій (БАГІ) та міжнародний центр

урегулювання інвестиційних конфліктів (МЦУІК).

Основною метою діяльності МБРР є сприяння розвитку економіки країн-

членів МБРР шляхом надання довгострокових кредитів та гарантування

218

приватних інвестицій, шляхом перерозподілу ресурсів банку (статутний

капітал, створений за рахунок внесків країн-учасниць, які здійснюються через

підписку на акції в межах установлених квот, залучення коштів через випуск

облігаційних позик, резервний фонд). Основне завдання банку полягає у

налагодженні співробітництва між центральними банками провідних країн

світу та здійснення розрахунків між ними. Банк забезпечує також здійснення

розрахунків між країнами, що входять до Європейської валютної системи. Він

виконує депозитно-кредитні функції, здійснює валютні операції та операції на

фондовому ринку. Кредитування здійснюється шляхом надання системних

позик (надання урядами коштів під програми макроекономічної стабілізації та

інституційні зміни, які можуть використовуватись позичальниками на власний

розсуд, у тому числі на фінансування дефіциту бюджету за певних умов

кредитних договорів) та інвестиційні кредити під конкретні інвестиційні

проекти, які надаються терміном до 20 років під гарантії урядів.

МАР спеціалізується на наданні кредитів найбіднішим країнам світу на

термін до 50 років на пільгових умовах (0,75% річних).

БАГІ проводить страхування іноземних інвестицій у країнах, що

розвиваються, на випадок політичних ризиків (націоналізація, війни,

заворушення, зрив контрактів та ін.).

МФК надає кредити (без гарантії урядів) високорентабельним

підприємствам країн, що розвиваються.

МЦУІК виконує функції з урегулювання спорів між урядами окремих

країн і їх інвесторами.

В Європі в рамках ЄС функціонують Європейський центральний банк,

Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР) і Європейський

інвестиційний банк.

Європейський центральний банк організований у 1999 р. у зв’язку з

створенням єдиної європейської валюти – євро. Завдання і функції цього банку

аналогічні функціям центральних банків.

219

ЄБРР проводить діяльність у країнах Східної і Центральної Європи, які

здійснюють ринкові реформи.

Україна є членом ЄБРР з 1992 р. Не менше 60% кредитів ЄБРР має спрямовуватись у

приватний сектор економіки і не більше 40 % у державну інфраструктуру.

Завданням Європейського інвестиційного банку є фінансування проектів,

що мають регіональне, галузеве й загальноєвропейське значення (енергетика,

транспорт, телекомунікації, а також проекти, пов'язані з охороною

навколишнього природного середовища). Кредити надаються терміном від 20

до 25 років на ринкових умовах. Пільги встановлюються лише в тих випадках,

коли передбачається боніфікація за рахунок бюджету ЄС.

У цілому всесвітні міжнародні фінансові інститути відіграють важливу

роль у світовій економіці, забезпечуючи надійний рух міжнародних грошових

потоків.

Головними каналами руху фінансових потоків є:

- валютно-кредитне й розрахункове обслуговування купівлі-продажу

товарів і послуг;

- зарубіжні інвестиції в основний і оборотний капітал;

- операції з цінними паперами та іншими фінансовими інструментами;

- валютні операції;

- фінансове сприяння іншим країнам та державні внески в міжнародні

організації.

Рух фінансових коштів міжнародного фінансового ринку здійснюється

через банки, спеціалізовані фінансово-кредитні установи, фондові біржі, які всі

разом формують міжнародний фінансовий ринок, що містить валютну,

кредитну й фондову складові. Механізми міжнародного фінансового ринку

забезпечують концентрацію, розподіл і перерозподіл тимчасово вільних

грошових коштів між кінцевими споживачами. Спеціалізовані фінансові

інститути обслуговують потреби урядів, фірм, юридичних і фізичних осіб,

здійснюючи щорічно трансакції на суму близько 150 трлн. доларів.

220

Фінансові операції міжнародного фінансового ринку здійснюються на

грошовому(валютному) ринку, міжнародному ринку кредитів та міжнародному

фондовому ринках (цінні папери). Їх економічна природа змінюється під

впливом науково-технологічної революції, транснаціоналізації та глобалізації

економічних процесів.

Міжнародний грошовий ринок – це продажа і купівля іноземної валюти

або цінних паперів в іноземній валюті на основі попиту і пропозиції,

характеризується паритетом відсоткових ставок (interest rates parity). Це

означає, що в умовах досконалої конкуренції очікувана доходність фінансових

активів у різних країнах і на різних ринках повинна наближатися до однакової

середньої величини (за умов елімінування ризиків). Це найбільш характерно

для ринку євровалют.

Найбільшим світовим валютним ринком є Лондонський, на якому

проводиться майже половина всіх валютних операцій. Головною особливістю

та економічною привабливістю євроринку є відсутність урядового валютного

контролю. Крім інших, суто адміністративних переваг, це дає змогу

мінімізувати розрив між кредитною і депозитною відсотковими ставками до

розміру, звичайно меншого, ніж на вітчизняних ринках.

Кредитні проценти на євроринку прив'язується до ставки продавця

лондонського міжбанківського ринку депозитів (London Interbank Offered Rate –

LIBOR). Позики євроринку найчастіше використовують для фінансування

потреб в оборотних засобах. Особливість довгострокових операцій на

євроринку полягає в тому, що вони здійснюються без посередників.

Міжнародний ринок кредитних ресурсів – це специфічна форма руху

коштів між країнами, яка виконує функції забезпечення перерозподілу

фінансових ресурсів, посилення акумуляції в рамках світового господарства,

прискорення реалізації товарів (робіт, послуг) у всесвітньому масштабі.

Коротко-, середньо- і довгострокові кредити надаються установами і

організаціями (приватні банки, фірми, страхові організації) сфери міжнародних

фінансових організацій, за допомогою яких здійснюється рух капіталів, під