Мочаліна З.М., Склярук Н.І., Федоренко І.А. Фінанси

Подождите немного. Документ загружается.

121

пропозиції щодо включення в перелік права людини на споживання екологічно

чистої води.

Відповідно до Європейської хартії держава повинна законодавчо

гарантувати органам місцевої влади одержання фінансових ресурсів, необхідних

для здійснення прав, визначених Європейською декларацією прав міст.

Відповідно до європейських стандартів частка цих фінансових ресурсів у

консолідованому бюджеті держави складає від 40 до 60%, а половина коштів

місцевих бюджетів спрямовується на обслуговування населення відповідно до

прав, перерахованих в Декларації прав міст (частина, що залишилася - на

обслуговування потреб і ініціатив державної влади).

Звідси робимо висновок: місцеві фінанси є важливою ланкою фінансової

системи країни.

Місцеве самоврядування України визначається і гарантується

Конституцією як право територіальної громади самостійно вирішувати питання

місцевого значення в межах Конституції і законів України, має відповідну

фінансову базу. Стаття 142 Конституції закріплює, що матеріальною і

фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме й нерухоме майно,

доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у

власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також

об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і

обласних рад. Зазначені положення дістали розвиток у Законі України «Про

місцеве самоврядування в Україні».

Органи місцевого самоврядування у межах їх компетенції наділені

правом самостійного вирішення всіх питань місцевого значення для

забезпечення соціально-економічного розвитку своєї території. Гарантією

реалізації прав органів місцевого самоврядування з боку держави є

забезпечення виділення фінансових коштів. Суттєве місце серед фінансових

ресурсів, які акумулюються на відповідній території, відводиться

централізованому фонду коштів – місцевому бюджету, величина якого

122

зумовлює реальний обсяг повноважень місцевих органів, для виконання у

поточному бюджетному періоді.

Конституція закріплює за відповідними органами місцевого

самоврядування право затверджувати бюджети відповідних рівнів,

встановлювати місцеві податки й збори згідно із законом тощо. Районні й

обласні ради також наділені повноваженнями щодо затвердження власних

бюджетів, що формуються за рахунок фінансування з державного бюджету

після їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для

виконання спільних проектів і з коштів, залучених на договірних засадах з

місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних і культурних

програм та контролю їх виконання.

Безпосереднього розвитку всієї економічної системи України та її

стабілізації можна досягти через фінансове забезпечення її складових -

адміністративно-територіальних одиниць. Згідно зі ст. 115 Бюджетного кодексу

України контроль за відповідністю бюджетному законодавству України

показників затверджених бюджетів, бюджетного розпису та кошторисів

бюджетних установ здійснюється відповідними органами міського

самоуправління стосовно бюджетів закріплених за ними територій.

Місцеве самоврядування визнається як одна з фундаментальних засад

демократичного устрою держави і суспільства. Система місцевого

самоврядування визначена адміністративно-територіальним устроєм України.

Адміністративно-територіальною одиницею вважається компактна частина

єдиної території України, що є просторовою основою для організації і

діяльності органів державної влади і органів місцевого самоврядування.

Органам місцевого самоврядування законом можуть надаватися окремі

повноваження органів виконавчої влади. При цьому держава фінансує

здійснення таких повноважень у повному обсязі за рахунок коштів Державного

бюджету України або шляхом віднесення до місцевого бюджету у

встановленому законом порядку окремих загальнодержавних податків, передає

органам місцевого самоврядування відповідні об'єкти державної власності.

123

Органи місцевого самоврядування у межах повноважень, визначених законом,

приймають рішення, які є обов'язковими для виконання на відповідній

території.

Виконавчу владу, в тому числі у сфері фінансової діяльності, в областях і

районах, містах Києві й Севастополі здійснюють місцеві державні

адміністрації, повноваження яких визначені Конституцією і Законом України

«Про місцеві державні адміністрації». Відповідно до ст. 119 Конституції

місцеві державні адміністрації на певній території забезпечують підготовку й

виконання відповідних обласних і районних бюджетів, звіт про виконання

відповідних бюджетів та програм, взаємодію з органами місцевого

самоврядування тощо.

За законом України «Про місцеве самоврядування» до відання

виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать:

а) власні (самоврядні) повноваження:

1) складання проекту місцевого бюджету, подання його на затвердження

відповідної Ради, забезпечення виконання бюджету; щоквартальне подання раді

письмових звітів про хід і результати виконання бюджету; підготовка і подання

відповідно до районних, обласних Рад необхідних фінансових показників і

пропозицій щодо складання проектів районних і обласних бюджетів;

2) встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів

щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які

надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної

територіальної громади; погодження в установленому порядку цих питань з

підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної

власності;

3) встановлення за узгодженим рішенням відповідних Рад порядку

використання коштів та іншого майна, що перебувають у спільній власності

територіальних громад;

4) здійснення в установленому порядку фінансування видатків з

місцевого бюджету;

124

5) залучення на договірних засадах коштів підприємств, установ та

організацій незалежно від форм власності, розташованих на відповідній

території, і коштів населення, а також бюджетних коштів на будівництво,

розширення, ремонт і утримання на пайових засадах об'єктів соціальної і

виробничої інфраструктури й на заходи щодо охорони навколишнього

природного середовища;

6) об'єднання на договірних засадах коштів відповідного місцевого

бюджету та інших місцевих бюджетів для виконання спільних проектів або для

спільного фінансування комунальних підприємств, установ та організацій,

вирішення інших питань, що стосуються спільних інтересів територіальних

громад;

б) делеговані повноваження:

1) здійснення відповідно до закону контролю за дотриманням зобов'язань

щодо платежів до місцевого бюджету на підприємствах і в організаціях

незалежно від форм власності;

2) здійснення відповідно до закону контролю за дотриманням цін і

тарифів;

3) сприяння здійсненню інвестиційної діяльності на відповідній території.

До компетенції міської влади належать початкова і середня освіта,

охорона здоров’я житлово-комунальне господарство, збір і утилізація сміття і

відходів, водозабезпечення, водовідведення та теплозабезпечення, міські

електромережі, житлове будівництво, шляхи місцевого значення, екологічні

проблеми, забезпечення зайнятості й перепідготовки з метою

працевлаштування, міський транспорт, ритуальні послуги, землекористування і

землеустрій тощо.

За обсягами повноважень органів міського самоврядування будується

система місцевих фінансів, визначається їх величина у загальнодержавних

показниках, у ВВП держави.

Узагальнюючи вищевикладене, можна констатувати, що

місцеві фінанси

–

це сукупність відносин, врегульованих нормами фінансового права, що

125

виникають між органами місцевого самоврядування і територіальними

громадами, органами державної влади, підприємствами, установами,

організаціями з приводу формування, розподілу та використання фондів

коштів органів місцевого самоврядування з метою задоволення громадянського

інтересу територіальної громади і виконання органами місцевого

самоврядування державних функцій у процесі реалізації власних та делегованих

державою повноважень.

Фінанси місцевого самоврядування складаються з наступних

взаємозв’язаних елементів: видатки, доходи, способи формування доходів,

інститути системи, суб’єкти і об’єкти системи та відносини між суб’єктами

системи, системою і ланками фінансової системи держави.

Головним

суб’єктом фінансових відносин в Україні є територіальна

спільнота й органи місцевого самоуправління, правовий статус яких

визначається Конституцією України (територіальна громада села чи громада

жителів; територіальна громада міста (селища), сільські, міські Ради їх голови й

виконавчі органи, обласні й районні Ради; держава в особі її органів, АР Крим) .

Об’єктом місцевих фінансів є фінансові ресурси, що мобілізуються,

поділяються і використовуються місцевими органами самоврядування для

виконання їх завдань і функцій.

Місцеві бюджети – самостійні, вони не включаються до Державного

бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та інших місцевих

бюджетів. За ст. 61 Закону «Про місцеве самоврядування» самостійність

місцевих бюджетів гарантується власними й закріпленими за ними на

стабільній основі законом загальнодержавними доходами, а також правом

самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бюджетів.

Економічна сутність місцевих бюджетів проявляється в їх призначенні,

а саме:

- формування грошових фондів, які є фінансовим забезпеченням діяльності

місцевих органів влади;

- розподіл і використання цих фондів між галузями народного господарства;

126

- контроль за фінансово-господарською діяльністю підприємств та

організацій, підвідомчих цим органам влади.

Мінімальні розміри місцевих бюджетів формують згідно з нормативами

бюджетної забезпеченості на одного жителя з урахуванням економічного,

соціального, природного й екологічного стану відповідних територій, на основі

законодавчо установленого рівня мінімальних соціальних потреб.

Втручання державних органів у процес складання, затвердження і

виконання місцевих бюджетів не допускається, за винятком випадків,

передбачених законом.

Доходи, додатково одержані у процесі виконання місцевих бюджетів,

суми перевищення доходів над видатками, що утворилися в результаті

збільшення надходжень до бюджету чи економії у видатках, вилученню не

підлягають, крім випадків, передбачених законом. Рішення про використання

таких коштів приймається відповідною Радою.

Головним елементом місцевих фінансів є видатки, що відображають

функції та завдання місцевого самоуправління.

Видатки місцевих бюджетів поділяються на дві частини: видатки,

пов'язані з виконанням власних повноважень місцевого самоврядування, і

видатки, пов'язані з виконанням делегованих законом повноважень органів

виконавчої влади.

Видатки, які здійснюються органами місцевого самоврядування на

потреби територіальних громад, їх розмір і цільове спрямування (напрямки

використання) визначаються місцевими бюджетами цих громад; видатки,

пов'язані із здійсненням районними, обласними Радами заходів щодо

забезпечення спільних інтересів територіальних громад, - відповідними

районними й обласними бюджетами.

Законодавством виділяються так звані

обов’язкові видатки, призначення

яких – вирішення обов’язкових завдань, покладених на місцеві органи влади

для забезпечення стандартів послуг у масштабах країни, а також видатки,

127

пов’язані із забезпеченням боргових зобов’язань місцевої влади (кредити,

позики).

Витрати органів місцевого самоврядування, що виникають внаслідок

рішень органів державної влади, компенсуються державою.

У видатковій частині місцевих бюджетів окремо передбачаються видатки

поточного бюджету і видатки бюджету розвитку.

Кошти поточного бюджету

спрямовуються на фінансування установ і закладів, що утримуються за рахунок

бюджетних асигнувань і не належать до бюджету розвитку.

Кошти бюджету

розвитку спрямовуються на реалізацію програм соціально-економічного

розвитку відповідної території, пов'язаних із виконанням інвестиційної та

інноваційної діяльності, а також на фінансування субвенцій та інших видатків,

пов'язаних з розширеним відтворенням.

Держава бере участь у формуванні доходів бюджетів місцевого

самоврядування, фінансово його підтримує

здійснює контроль за законним,

доцільним, економним, ефективним витрачанням коштів і належним їх обліком,

гарантуючи органам місцевого самоврядування доходну базу, достатню для

забезпечення населення певними послугами на рівні мінімальних потреб.

За джерелами доходи міської влади поділяються на:

− податкові доходи;

− неподаткові доходи;

− доходи за рахунок кредитів і позик;

− трансферти від центральної влади і розпорядників коштів вищого

територіального рівня.

За економічною природою доходи місцевої влади поділяються на :

–

власні доходи (мобілізуються органами місцевої влади самостійно, за

рахунок визначених нею джерел). Це місцеві податки і збори, доходи від

належного місцевій владі майна, господарської діяльності комунальних

підприємств, комунальні платежі, доходи від комунальних кредитів і позик;

–

передані доходи, які передаються центральною владою чи

розпорядниками коштів вищого територіального рівня.

128

Фінансові ресурси місцевих органів влади формуються як у фондовій, так

і у

нефондовій формі.

Фінансовими фондами місцевих органів влади є: місцевий бюджет,

резервні, позабюджетні, валютні та цільові фонди, грошові кошти комунальних

підприємств та ін.

У нефондовій формі знаходяться ресурси, залучені органами місцевого

самоврядування у вигляді банківських кредитів, розміщення місцевих позик та

ін.

У доходній частині місцевого бюджету окремо виділяються доходи,

необхідні для виконання власних повноважень, і доходи, необхідні для

забезпечення виконання делегованих законом повноважень органів виконавчої

влади.

Кошти державного бюджету, що передаються місцевим органам

самоуправління у вигляді дотацій, субвенцій, розподіляються розпорядниками

бюджетних коштів вищого рівня між відповідними районними, міськими й

сільськими бюджетами у розмірах, необхідних для формування доходних

частин (але не нижче мінімальних розмірів місцевих бюджетів, визначених

законом) і використовуються для фінансування спільних проектів

територіальних громад.

Передані державою кошти у вигляді дотацій, субвенцій зараховуються

розпорядниками вищого рівня до відповідних бюджетів розпорядників коштів

нижчого рівня і розподіляються між місцевими бюджетами у розмірах,

необхідних для формування доходних частин, але не нижче мінімальних

розмірів місцевих бюджетів, визначених законом, а також використовуються

для фінансування з районного бюджету спільних проектів територіальних

громад.

За ст. 69 Закону «Про місцеве самоврядування» органи місцевого

самоврядування можуть встановлювати місцеві податки і збори, що

зараховуються до відповідних місцевих бюджетів.

129

Згідно із статтею 15 Закону України «Про систему оподаткування» до

місцевих податків належать:

1) податок з реклами;

2) комунальний податок.

До місцевих зборів (обов'язкових платежів) відносяться:

1) готельний збір;

2) збір за припаркування автотранспорту;

3) ринковий збір;

4) збір за видачу ордера на квартиру;

5) курортний збір;

6) збір за участь у бігах на іподромі;

7) збір за виграш на бігах на іподромі;

8) збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі та іподромі;

9) збір за право використання місцевої символіки;

10) збір за право проведення кіно - і телезйомок;

11) збір за проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу і

лотерей;

12) збір за проїзд по території прикордонних областей автотранспорту,

що прямує за кордон;

13) збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери

послуг;

14) збір з власників собак.

Перелік нормативно-правових актів України щодо місцевих податків і

зборів (обов’язкові платежі ) наведено в додатку А

Призначення місцевих податків, їх рівень, установи, які затверджують їх

величину та платники податків наведені на схемі 8.1. Платниками місцевих

зборів можуть виступати як фізичні, так і юридичні особи залежно від об'єкта

оподаткування.

Механізм справляння і порядок сплати місцевих податків і зборів

(обов'язкові платежі) встановлюються сільськими, селищними, міськими

130

Радами відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок,

установлених законами України, крім збору за проїзд по території

прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон, який

встановлюється обласними Радами.

При цьому податки і збори (обов'язкові платежі), зазначені у пункті 2

частини першої і пунктах 2 - 4, 13 і 14 частини другої цієї статті, є

обов'язковими для встановлення сільськими, селищними й міськими радами за

наявності об'єктів оподаткування або умов, з якими пов'язане запровадження

цих податків і зборів. Суми податків і зборів (обов'язкових платежів), вказаних

у цій статті, зараховуються до місцевих бюджетів у порядку, визначеному

сільськими, селищними, міськими радами, якщо інше не встановлено законами

України.

У межах своєї компетенції органи місцевого самоврядування мають право

запроваджувати пільгові податкові ставки, повністю скасовувати деякі місцеві

податки і збори або звільняти від їх сплати певні категорії платників й надавати

відстрочення у сплаті місцевих податків та зборів.

Більш привабливими для місцевих бюджетів є місцеві податки і збори, що

більш стабільні в порівнянні з загальнодержавними, які постійно змінюються.

Однак питома вага місцевих податків і зборів у доходній базі місцевих

бюджетів України в кращому разі не перевищує 5% (на практиці — 3%). У той

же час у США за рахунок місцевих податків і зборів забезпечується 58%

прибутків місцевих бюджетів, у Великобританії — 38, Франції — 48, Японії —

55%. Місцеві податки, як уже зазначалося, більш стабільні в порівнянні з

загальнодержавними, що постійно змінюються. Тому для місцевих бюджетів

кращими є місцеві податки (закріплені). Регулюючі прибутки місцевих

бюджетів змінюються

залежно від загальнодержавної економічної ситуації, а

податки, які їх формують, можуть відрізнятися за складом і кількістю з року в

рік.

У більшості країн за рахунок місцевих податків покривається майже

половина усіх витрат місцевого самоврядування. В Україні ж місцеві влади