Михалевська Т.В., Ісаєнко В.М., Гроза В.А. Основи статистичного обліку і банки інформації в екології. НАУ-друк, 2009

Подождите немного. Документ загружается.

та множної техніки, транспортних засобів, засобів друкування ста-

тистичного інструментарію та рекламних носіїв. Останнє важливо

при підготовці макроспостережень, які потребують роз’яснювань і

повідомлень для широкого загалу. Наприклад, підготовка до пере-

пису населення включає пропаганду і роз’яснення серед населення

через засоби масової інформації заходів, які будуть проводитися в

процесі перепису

Для отримання вірогідних даних в плані спостереження передба-

чаються заходи з перевірки повноти охоплення всіх одиниць спосте-

реження, організації перевірки роботи осіб, які задіяні в проведенні

обстеження, та порядок приймання від них зібраних матеріалів.

Форми статистичного спостереження

З погляду організації статистичного спостереження розрізняють

три основні організаційні форми спостереження: звітність, спеціаль-

но організоване статистичне спостереження та реєстри.

Звітність — це форма спостереження, за якої кожний суб’єкт

діяльності регулярно подає дані в державні органи статистики та

відомства у вигляді документів (звітів) спеціально затвердженої

форми. Звітність підприємств, установ та організацій є основним

джерелом статистичної інформації у нашій країні. У ній передба-

чається система чітко регламентованих показників, які характери-

зують діяльність

підприємств, установ та організацій. Зміст звіту,

форма і термін подання встановлюються спеціально уповноваженим

центральним органом виконавчої влади у галузі статистики — Дер-

жавним комітетом статистики України.

Звітність як форма спостереження має свої переваги. Її склада-

ють на основі даних первинного обліку, що забезпечує можливість

зіставлення і контролю даних. Достовірність звітності гарантується

також

юридичною відповідальністю керівників підзвітних підпри-

ємств та організацій. За різними ознаками статистичну звітність

поділяють на окремі види. Насамперед розрізняють типову і

спеціалізовану звітність.

Типова звітність має визначену форму і зміст для всіх підпри-

ємств і організацій незалежно від форми власності та відомчого під-

порядкування.

Спеціалізована звітність властива тим підприємствам чи окре-

мим виробництвам, що мають свої специфічні властивості.

Залежно від рівня затвердження та призначення звітність поді-

ляють на зовнішню і внутрішню.

Зовнішня затверджується та збирається органами державної стати-

стики, міністерствами та відомствами, внутрішня — розробляється са-

мим суб’єктом діяльності для власних оперативних, управлінських та

аналітичних потреб.

За періодичністю подання звітність буває поточна (тижнева, де-

кадна, місячна, квартальна), яка охоплює показники поточної діяль-

ності суб’єктів, і річна, що підбиває головні підсумки підзвітної

діяльності суб’єктів за рік.

Залежно від терміновості звіти можуть подаватися такими спо-

собами: поштою, телетайпом, електронною поштою.

За порядком проходження звітність поділяють на централізовану

і децентралізовану. Централізована звітність проходить через сис-

тему державної статистики, де обробляється і передається відповід-

ним органам управління. Тобто міністерства і відомства цю звіт-

ність підвідомчих підприємств не розробляють, а отримують у гото-

вому вигляді від органів державної статистики.

Децентралізована звітність опрацьовується у відповідних міні-

стерствах чи відомствах, а зведену

інформацію подають статистич-

ним органам.

Звітність характеризується такими властивостями, як обов’язко-

вість, систематичність, вірогідність.

Обов’язковість — подання звітів обов’язкове для всіх

зареєстрованих суб’єктів діяльності з дотриманням уніфікованої

форми, затвердженого переліку показників, із зазначенням рекві-

зитів підзвітного об’єкта (назви, адреси, прізвища та підпису

відповідальної особи, дати складання звіту).

Систематичність передбачає регулярне, своєчасне складання

та подання звітності в затверджені терміни.

Вірогідність — дані, наведені у звітності, мають відповідати

дійсності й виключати будь-які викривлення (приховування та при-

писки). За вірогідність поданих даних суб’єкти діяльності несуть

юридичну відповідальність.

Останнім часом звітність значно спростилася за формою, скоро-

тилася за обсягом, ступенем охоплення, переліком показників. Вод-

ночас удосконалюється методика обчислення наявних показників

згідно з

міжнародними стандартами, розробляється система нових

показників, адаптованих до ринкової економіки.

Спеціально організовані статистичні спостереження охоплюють

ті сторони суспільного життя, які не відобразились у звітності. До

них належать переписи, одноразові обліки, спеціальні обстеження,

опитування.

Переписи проводяться періодично або одноразово і дають повну

характеристику масового явища станом на якусь дату або певний

момент

часу. Класичним прикладом є перепис населення, який в

більшості країн світу проводиться з інтервалом у 10 років і дає

інформацію про віковий і національний склад населення, сімейний

стан, джерела засобів існування, житлові умови тощо. У переписах,

окрім статистиків, беруть участь спеціально підготовлені реєстратори

чи обліковці, які записують дані опитування в статистичні формуляри.

Обліки — суцільні спостереження масових даних, які ґрунту-

ються на даних огляду, опитування та документальних записів.

Прикладом можуть бути облік поголів’я худоби за видами, групами

і категоріями господарств, а також облік земельного фонду за вида-

ми угідь, якістю ґрунту, категоріями господарств тощо.

Спеціальні обстеження — переважно несуцільне обстеження

масових явищ згідно з певною тематикою, що виходить за межі

звітності. Вони можуть бути періодичними або одноразовими. На-

приклад, спеціальні статистичні обстеження застосовуються для об-

стеження стану навколишнього середовища за окремою державною

програмою, пов’язаною зі зміною клімату, тощо.

Опитування — це, як правило, несуцільне спостереження задля

вивчення думок, мотивів, оцінок, що реєструються зі слів рес-

пондентів. Винятком є суцільне опитування всього населення —

референдум — масове волевиявлення щодо принципових соціально-

економічних та політичних питань. Опитування можуть здійснюва-

тись у різних формах: усній (інтерв’ю), письмовій (анкетування),

заочній (поштові, телефонні опитування).

Третьою формою

статистичного спостереження є статистичний

реєстр

— це список або перелік одиниць певного об’єкта спостере-

ження із зазначенням необхідних ознак, який складається та

оновлюється під час постійного відстежування. У теперішніх планах

держстатистики передбачається складання єдиних державних

реєстрів: населення, суб’єктів діяльності, домашніх господарств,

земельного фонду, технологій. Так, наприклад, органи державної

статистики ведуть єдиний державний реєстр підприємств

і органі-

зацій України, що являє собою автоматизовану систему збирання,

накопичення та опрацювання даних про всіх юридичних осіб, їх

філії, відділи, представництва та інші відособлені структурні підроз-

діли, що знаходяться на території України, а також про юридичних

осіб, їх філії, відділи, представництва та інші відособлені структурні

підрозділи, що знаходяться за межами

України і створені за участі

юридичних осіб України. Цей реєстр забезпечує облік та ідентифі-

кацію всіх зазначених вище суб’єктів, дає змогу налагодити єдиний

інформаційний простір, в який входять всі суб’єкти ринку, а також

він є основою для проведення державних статистичних спостережень.

Реєстр населення надає можливість накопичувати, зберігати й

оновлювати паспортні та податкові відомості про кожного мешкан-

ця України. Такі реєстри використовуються як база даних для скла-

дання списків військовозобов’язаних, виборців, платників податків.

У перспективі роль спеціально організованих статистичних спо-

стережень буде зростати і вони посядуть належне місце в системі

збирання інформації про складні і різноманітні явища та процеси

суспільного життя.

Види та способи спостереження

Різноманітність природних і техногенних явищ у довкіллі

потребує застосування різних видів спостереження. Різновид спо-

стереження визначається ознакою групування. Класифікація стати-

стичних спостережень здійснюється за кількома критеріями.

За часом реєстрації даних статистичне спостереження поділяють

на поточне, періодичне й одноразове.

Поточне спостереження полягає у систематичній реєстрації

фактів у міру їх виникнення або збирання фактів щодо безперервно-

го процесу.

Періодичне спостереження проводиться регулярно, здебільшого

через певні (як правило, рівні) проміжки часу. Прикладом можуть

бути різного роду переписи, що проводяться в нашій країні з певною

періодичністю: перепис населення, перепис обладнання, перепис

виробничих площ, а також тематичне обстеження суб’єктів вироб-

ничої діяльності.

Одноразове спостереження проводять епізодично у міру виник-

нення потреби в дослідженні явища чи процесу задля вирішення

певних екологічних завдань. Наприклад, дослідження щодо адап-

тації засобу захисту рослин до місцевих умов або вивчення думки

населення щодо впровадження екологічного збору (податку).

За способом одержання статистичних даних спостереження

поділяють на безпосереднє, документальне й опитування.

Безпосередній облік фактів передбачає безпосередній огляд,

перелік, вимірювання, зважування та ін. Таким чином проводять

облік поголів’я рідкісних тварин у заповідниках на кінець року.

Проте більшість явищ і процесів навколишнього середовища не

підлягають прямому вимірюванню. У таких випадках застосовують-

ся інші два способи.

Документальний облік ґрунтується на даних різноманітних

документів первинного обліку. Найбільш широкого вжитку він на-

був при складанні статистичної звітності. У такий спосіб визнача-

ються всі джерела забруднення довкілля на макро- та мікрорівнях.

Опитування респондентів — це таке спостереження, при якому

відповіді на питання формуляра записують зі слів респондента.

Опитування буває експедиційне, самореєстрація, кореспондентське

й анкетне.

При експедиційному опитуванні спеціально підготовлені

реєстратори заповнюють формуляри спостереження й одночасно

перевіряють правдивість відповідей на запитання.

Самореєстрація — це опитування, при якому респонденти самі

заповнюють статистичні формуляри. Працівники статистичних

органів лише інструктують їх і перевіряють правильність одержаних

відповідей.

Кореспондентське опитування здійснюють спеціальні допису-

вачі, які заповнюють формуляри згідно з інструкцією і передають

відомості статистичним органам.

При

анкетному опитуванні анкети респондентам вручають осо-

бисто або висилають поштою.

Опитування може проводитися також у формі інтерв’ю. Цей

спосіб допускає довільність відповідей респондентів на поставлені

запитання, з’ясування їхніх думок.

За повнотою охоплення одиниць сукупності спостереження

поділяють на суцільне і несуцільне. При

суцільному спостереженні

обстеженню і реєстрації підлягають усі без винятку елементи

сукупності, а при несуцільному спостереженні обліку підлягають не

всі елементи, а тільки певна їх частина.

Несуцільні спостереження поділяють на такі види: спостережен-

ня основного масиву вибіркове, монографічне, анкетне, моніторинг.

Спостереження

основного масиву охоплює переважну частину

елементів сукупності, обсяг значень істотної ознаки у яких визначає

розмір явища, тобто при обстеженні відкидають певну кількість

одиниць, які не можуть істотно вплинути на характеристику

сукупності в цілому. Наприклад, цей метод використовують при

вивченні рівня забруднення продуктів важкими металами та пести-

цидами на ринках. Працівники статистичних органів

реєструють

такі дані на основні сільськогосподарські продукти, що реалізу-

ються на великих ринках міста, частка торгівлі яких у загальному

обсязі становить близко 70 %. Цей різновид статистичного спосте-

реження дає значну економію праці і коштів.

При

вибірковому спостереженні також обстежуються не всі

елементи сукупності, а тільки певна, випадково відібрана їх частина.

Прикладом можуть бути вибіркові обстеження підприємств галузі

щодо забруднення повітря, рівня знань студентів державних і не-

державних закладів освіти та ін.

Монографічне спостереження передбачає докладне обстеження

лише окремих типових елементів сукупності. До цього вдаються

задля поглибленого вивчення тих сторін суспільного життя, які не

були висвітлені масовим обстеженням. Прикладом може бути вив-

чення позитивного досвіду будь-якого суб’єкта діяльності або, на-

впаки, дослідження певних негативних сторін його діяльності (на-

приклад, підприємства із замкнутим циклом виробництва).

Анкетні спостереження поширені в соціальних і демографічних

дослідженнях, при вивченні громадської думки щодо різноманітних

соціальних питань, таких як умови праці і відпочинку, житлові умо-

ви, побудова нових об’єктів тощо.

Моніторинг — це спеціально організоване систематичне спо-

стереження за станом певного середовища. Наприклад, моніторинг

рівня радіаційного забруднення на територіях, що постраждали

внаслідок аварії на ЧАЕС.

Найпоширенішим видом несуцільного спостереження є вибір-

кове спостереження, яке має певні переваги порівняно з суцільним

спостереженням, оскільки обстеження за однією і тією самою про-

грамою будь-якої

частини сукупності потребує менше коштів і часу,

ніж обстеження сукупності в цілому. Організація та методоло-

гія проведення вибіркового спостереження розглядається в розділі 5.

Окремі види та способи спостереження можуть використову-

ватись у комплексі, не виключаючи один одного, залежно від

підготовленості до певного методу спостереження, сучасних досяг-

нень щодо методології та організації статистичних

спостережень.

У кожному конкретному дослідженні вибір форми, виду і спосо-

бу спостереження визначається характером досліджуваного явища,

відповідно до вимог щодо ступеня точності показників, кадровими і

фінансовими можливостями та іншими факторами.

Помилки спостереження та способи їх виправлення

Проблема надання органам державного управління, окремим

підприємствам та організаціям, науковцям і фахівцям надійної,

достовірної та репрезентативної статистичної інформації завжди була і

залишається центральною у теорії та практиці статистичної науки.

Точністю вважається міра відповідності даних спостереження

дійсній їх величині,

достовірністю — міра об’єктивного відобра-

ження суті явищ і процесів. Чим ближче значення показників, отри-

маних у результаті спостереження, їхнім фактичним значенням, тим

вище точність статистичного спостереження.

Розбіжності між даними спостереження і дійсним значенням

показників, що вивчаються, називають помилками спостереження,

які можна класифікувати за кількома групами.

Розрізняють помилки реєстрації, помилки репрезентативності.

Помилки репрезентативності мають місце тільки при

вибірковому спостереженні. Вони виникають внаслідок того, що

відібрана для обстеження частина сукупності не досить точно

відображає всю досліджувану сукупність.

Помилки реєстрації — це помилки, які виникли внаслідок не-

правильного встановлення фактів або неправильного їх запису, або

того й іншого разом. Вони допускаються як при суцільному, так і

несуцільному спостереженні. Помилки реєстрації можуть бути ви-

падковими або систематичними.

Випадкові помилки виникають внаслідок дії випадкових не-

передбачуваних причин і спричиняють відхилення даних у сторону

збільшення чи зменшення. Такі помилки частіше бувають ненав-

мисними, вони не є небезпечними, оскільки вплив їх на узагальню-

вальні показники урівноважується.

Систематичні помилки виникають з якоїсь певної причини і

діють, як правило, в одному напрямі: або заниження, або завищення.

Причиною може бути несправність вимірювальних приладів, непра-

вильне розуміння реєстратором окремих вказівок щодо заповнення

бланків та ін. Систематичні помилки можуть бути навмисними і не-

навмисними. Систематичні навмисні помилки реєстрації виникають

внаслідок свідомого, навмисного викривлення

фактів з певною ме-

тою. Це приписки в звітах, зроблені навмисно.

Службові особи, які винні у несвоєчасному поданні або перекру-

ченні даних державних статистичних спостережень, притягаються

до дисциплінарної, матеріальної або кримінальної відповідальності.

Для отримання правильної характеристики питань, що

поставлені перед статистичним спостереженням, необхідний кон-

троль його матеріалів. Вихідним моментом тут є

перевірка повноти

зібраних даних із різних джерел, а також контроль заповнення всіх

реквізитів статистичних формулярів.

При контролі достовірності статистичних даних, повноти і якості

зібраної інформації застосовують різні способи арифметичної і

логічної перевірки.

Арифметичний контроль передбачає перевірку даних протягом

усього процесу одержання й опрацювання інформації. Це перевірка

підсумкових даних, перевірка правильності розрахунку середніх і

відносних показників, балансового методу, погодження тих

показників, які виводяться один з одного. Завданням лічильного

контролю є виправлення підсумків і окремих кількісних показників.

Логічний контроль застосовують у взаємодії з арифметичним

контролем у процесі опрацювання статистичної інформації. Він

полягає у зіставленні відповідей на питання і з’ясуванні їх логічної

сумісності. У процесі логічного контролю можуть бути виявлені

нереальні або неправдоподібні відповіді.

Основними прийомами контролю статистичних даних є:

• зіставлення відповідей на різні взаємопов’язані запитання в

документах;

• порівняння записів у документі, що перевіряється, з ана-

логічними даними в інших документах;

• зіставлення звітних показників за суміжні періоди;

• застосування методу балансової ув’язки показників.

Наведені прийоми перевірки статистичних даних арифметичним

і логічним контролем можуть бути використані при перевірці як

матеріалів спеціальних обстежень, так і звітності. Якість контролю

статистичних даних значною мірою залежить від стану первинного

обліку і статистичної звітності, рівня підготовки перевірника, знан-

ня тих фактів, які висвітлені в

документах.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про державну статистику»

органи державної статистики мають право вивчати стан первинного

обліку і статистичної звітності, перевіряти достовірність первинних

та статистичних даних, поданих респондентами; застосовувати при

цьому у порядку, встановленому спеціально уповноваженим цен-

тральним органом виконавчої влади у галузі статистики, метод без-

посереднього відвідування всіх

ділянок юридичних і фізичних осіб

(суб’єктів підприємницької діяльності); вимагати від респондентів

виправлень до статистичної звітності, інших статистичних форму-

лярів у разі виявлення приписок та інших перекручень первинних і

статистичних даних. У разі невиконання цієї вимоги у визначені

терміни органи держстатистики можуть самостійно вносити зазна-

чені виправлення з наступним повідомленням

респондентів; подава-

ти правоохоронним органам пропозиції щодо притягнення винних у

порушенні передбачених законом вимог осіб та громадян — суб’єк-

тів підприємницької діяльності до відповідальності.

Статистична теорія, узагальнюючи практичний досвід, встанови-

ла ряд загальних принципів і правил проведення спостереження.

Найважливіші з них зводяться до того, що необхідно забезпечити

принцип одночасності й однакової

періодичності спостереження, прин-

цип раціонального поєднання форм, видів і способів спостереження,

принцип централізованого керівництва спостереженням, запобігання

можливим помилкам і всебічну перевірку зібраних матеріалів.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

1. У чому полягає суть статистичного спостереження?

2. Що являє собою план статистичного спостереження і які питання

він включає?

3. Дайте визначення об’єкта спостереження, одиниці спостереження,

звітної одиниці.

4. Які питання включає організаційна частина плану спостереження?

5. Назвіть види статистичного спостереження.

6. Схарактеризуйте основні способи проведення спостереження.

7. Якими методами перевіряють достовірність статистичних

даних?

3.6. Зміст і завдання статистичного зведення

У масових екологічних явищах i процесах вивчаються як

iндивiдуальнi, так i загальні властивості ознак. Первинні статистичні

дані, зiбранi в результаті статистичного спостереження, як правило,

пiдлягають вториннiй обробцi. З безлічі рiзновидностей явищ роз-

різняють кiнцевi групи i типи. На основi групування вивчаються:

характернi риси ознак, істотнi вiдмi

нностi тих чи iнших явищ на основi

їх порівняння, взаємозв’язок між ознаками. Значення групування даних

полягає у забезпеченнi систематизації даних, подання їх у компактному

вигляді для подальшого аналізу екологічних явищ.

Статистичне зведення — це процес упорядкування, система-

тизацiї, агрегування і наукової обробки первинного статистичного

матеріалу для вивчення типових рис i закономірностей екологічних

явищ i процесів. Зведення може бути простим i складним.

Просте зведення — це ранжований за певною ознакою первин-

ний статистичний матеріал сукупності.

Просте групове зведення — це розподіл сукупності на групи за

однiєю ознакою таким чином, щоб значення елементiв кожної групи

належали проміжку, обраному на основі наукового обґрунтування,

причому кожний елемент сукупності за ознакою може належати

лише одному проміжку.

Складне групове зведення — це розподіл сукупності на групи за

кількома ознаками. Як правило, таке групове зведення проводиться

комбiнацiями. Групи розділяються за однією ознакою, потім підгру-

пи розподіляються за другою ознакою. Залежно від групування можна

дістати рiзнi висновки щодо екологічних явищ і процесів. При гру-

пуваннi статистичних даних слiд видi

ляти лише істотнi ознаки й

об’єднувати у групи, подібні одиниці сукупності, а самі групи ма-

ють суттєво відрізнятися.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

1. У чому полягає суть статистичного зведення?

2. Поясніть суть простого і складного групування.

3.7. Види статистичних групувань

Статистичне групування

— це розподіл сукупності досліджу-

ваних екологічних явищ на групи із характерними для них ознаками

задля дослідження: стохастичного взаємозв’язку між ознаками, за-

кономірностей всієї сукупності, структури та структурних зрушень.

Залежно від мети дослідження групування поділяють на структу-

рні, типологічні та аналітичні.

Зміст структурного групування полягає у розподіленнi на групи

однорiдної сукупності за величиною певної варіюючої ознаки.

Структурні групування дають змогу вивчити частку кожного інгре-

дієнта ознаки у генеральній сукупності, а також їх зміни у рiзні пе-

ріоди спостереження.

Аналітичне групування полягає в дiленнi кількох ознак на одна-

кову кількість груп задля з’ясування стохастичної залежності між

однiєю ознакою (результативним показником) i рештою ознак (фак-

торами), які перебувають у причинно-наслідкових відношеннях.

Слід вiдрiзняти

стохастичну залежність від функцiональної. При

стохастичнiй залежностi одному значенню фактора може вiдповiдати

кілька значень показника. При функцiональнiй залежності одному зна-

ченню аргументу вiдповiдає лише одне значення функцiї, тобто між

функцiєю i аргументом iснує взаємооднозначна вiдповiднiсть.

Методологія статистичних групувань

Групування варіаційного ряду полягає в знаходженні проміжку

зміни значень ознаки, розбивки всього проміжку на послідовність

проміжків i знаходження числа значень ознаки статистичної сукуп-

ності, які належать даному проміжку.

Проміжок зміни (область існування) ознаки статистичної сукуп-

ності R = Х

maх

– Х

mіn

прийнято називати розмахом варiацiї. Сукуп-

ність значень ознаки статистичної сукупностi, які належать окремо-

му проміжку, прийнято називати

групою.

Варіацією значень будь-якої ознаки статистичної сукупності на-

зивають рiзні його значення у різних одиницях статистичної сукуп-

ності в один i той самий період або момент часу.

Дискретний варіаційний ряд — це таблиця, в якій задано всі

можливі значення статистичної сукупності i вiдповiднi їм частоти.

Iнтервальний варіаційний ряд — це таблиця, в якій задані всі

проміжки зміни ознаки статистичної сукупності і число значень

ознаки, які належать відповідним проміжкам i називаються частота-

ми або частками статистичної сукупності.

При групуванні статистичної сукупності за варіаційною ознакою

постає питання щодо кількості груп i проміжків групування. У тих ви-

падках, коли порівнюються частоти кожного проміжку ознаки,

промі-

жки необхідно вибирати однаковими. Число груп, на які розбивається

статистична сукупність, залежить від обсягу статистичної сукупності.

Для визначення числа груп прийнято використовувати формулу,

яка рекомендована американським статистиком Стержессом (Sturgess):

K = 1+3,321 · lg n = 1,44ln n + 1,

де, K — число груп (інтервалів); n — обсяг статистичної сукупності.