Машина Н.І. Міжнародне страхування

Подождите немного. Документ загружается.

Не обов’язково, щоб в основі ф’ючерсного контракту був

якийсь реально існуючий актив, а саме – товари, акції,

облігації. Це може бути будь,який абстрактний актив, напри,

клад число, що задовольняє вимозі тісного зв’язку з

відповідним ринком. Такими числами можуть бути ціна,

індекс цін, процентна ставка (відсоток), валютний курс і т.д.

Оскільки гра на різницю в цінах лише певною мірою

пов’язана з національними кордонами, то ф’ючерсний кон,

тракт швидко перетворився в міжнародний фінансовий

інструмент.

Особлива роль ф’ючерсного контракту пов’язана з тим, що

це сучасний інструмент швидкого вирівнювання цін, погашен,

ня їх коливання на різних ринках, “миттєвого” усереднення

грошового попиту без змін поточного стану. Завдяки наяв,

ності ф’ючерсних контрактів не кожна зміна на ринку грошо,

вих капіталів впливає на обіг і виробництво реальних активів,

і тим самим збільшується загальна стійкість ринкової еко,

номіки.

При укладанні ф’ючерсного контракту – це звичайний до,

говір, форвардний контракт. Якщо ф’ючерсний контракт до,

живе до закінчення терміну його дії і по ньому здійсниться по,

стачання, то він знову існує як форвардний контракт на поста,

чання цього активу через обумовлений час. Власне ф’ючер,

сним він є в проміжку часу між його укладанням і виконан,

ням.

Отже, ф’ючерсний контракт є зобов’язанням купити або

продати певну кількість товару за узгодженою ціною для по,

стачання на певну дату.

Вільнообіговий опціонний контракт (біржовий опціон)

– це стандартний біржовий договір на право купити або про,

дати біржовий актив або ф’ючерсний контракт за ціною вико,

нання до (або на) встановленої (у) дати (у) зі сплатою за це

право певної суми грошей, що називається премією.

У біржовій практиці використовуються два види опціонів:

• опціон на покупку (опціон,кол);

• опціон на продаж (опціон,пут).

411

Ãëàâà 16 ÂÈÊÎÐÈÑÒÀÍÍß Ô²ÍÀÍÑÎÂÈÕ ²ÍÑÒÐÓÌÅÍÒ²Â...

По першому виду опціону його покупець здобуває право,

але не зобов’язання, купити біржовий актив. По другому виду

– право, а не зобов’язання, продати цей актив.

За термінами виконання опціон може бути двох типів:

американський тип, який може бути виконаний у будь,який

момент до закінчення терміну дії опціону, і європейський,

який може бути виконаний тільки на дату закінчення терміну

його дії.

За видом біржового активу, який лежить в основі

опціонів, їх можна класифікувати на валютні, в основі яких є

купівля–продаж валюти; фондові, вихідним активом яких є

акції, облігації, індекси; ф’ючерсні, або опціони на купівлю,

продаж ф’ючерсних контрактів.

На відміну від ф’ючерсного контракту, ціною якого зви,

чайно є ціна біржового активу, функцію ціни опціону виконує

премія, яку покупець опціону виплачує його продавцеві за

своє право вибору: виконати опціон, якщо це йому вигідно, або

відмовитися, якщо це загрожує йому збитками.

Друга відмінність полягає в тому, що ціновий механізм

опціону подвоюється. Існує ціна опціону – його премія. Але

виконання прав по опціону можливе тільки за ціною самого

біржового активу, тобто опціон, крім премії, має і власну ціну

виконання (за західною термінологією – страйкову ціну).

Ціна виконання – це ціна, за якою опціонний контракт дає

право продати або купити відповідний біржовий актив. На,

приклад, заплативши премію в розмірі 10 дол. у розрахунку на

одну акцію, покупець опціону на покупку одержує право про,

тягом трьох місяців купити 100 акцій цього виду за ціною 100

дол. за одну акцію (ціна виконання).

Стандартна конструкція біржового опціону дозволяє ви,

брати не тільки ціну опціону (премію), а й ціну його виконан,

ня. Якщо вартість ф’ючерсного контракту є добуток його ціни

на стандартну кількість акцій, що лежить у його основі. На,

приклад, якщо 100 акцій помножити на 100 дол. і загальний

розмір контракту складе 10 000 дол., то вартість опціону на

один ф’ючерсний контракт визначається множенням його

412

Í.².Ìàøèíà Ì²ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß

премії на стандартну кількість акцій відповідно до ф’ючерсно,

го контракту, на який укладено опціон, наприклад, 0,10 дол. х

100 акцій = 10 дол. Таким чином, покупець опціон,колу на

один ф’ючерсний контракт на 100 акцій компанії А, заплатив,

ши загальну премію в розмірі 10 карбованців, одержав право

до закінчення терміну дії січневого опціон,колу укласти січне,

вий контракт на покупку акцій за ціною 100 карбованців за од,

ну акцію.

Основні переваги опціонів полягають у наступному:

• висока рентабельність операцій з опціонами – запла,

тивши невелику премію за опціон можна дістати прибуток,

який у процентному відношенні до премії складає сотні

відсотків. Наприклад, премія за право купити акцію по 100

дол. склала 0,1 дол. Ціна акції зросла на 1 дол. Реалізувавши

своє право на опціон, а потім продавши акцію на фондовому

ринку по 101 дол., власник опціону матиме рентабельність

операції, рівну 1000% (1 дол.: 0,1 дол. х 100%);

• мінімізація ризику. Слід зазначити, що в розрахунку

витрат покупця опціону необхідно обов’язково враховувати

комісійні фондовому посереднику і податки державі, якщо

такі існують;

• опціон надає його покупцеві багатий вибір стратегій од,

ночасно на опціонних і ф’ючерсних і т.д. ринках;

• можливість проводити операції з біржовими опціонами

так само, як і з ф’ючерсними контрактами.

16.3. Ìåõàí³çìè ä³¿ ô³íàíñîâèõ ³íñòðóìåíò³â

На ф’ючерсних і опціонних ринках існують два основних

типи стратегій:

• спекуляція;

• хеджування.

Спекуляція має на меті одержання прибутку від гри на

різниці в цінах біржових активів у розмірі, прямо про,

порційному рівню ризику.

413

Ãëàâà 16 ÂÈÊÎÐÈÑÒÀÍÍß Ô²ÍÀÍÑÎÂÈÕ ²ÍÑÒÐÓÌÅÍÒ²Â...

Хеджування має на меті зменшення ринкового ризику не,

сприятливої зміни ціни якого,небудь активу.

Хеджування – це біржове страхування цінових втрат на

фізичному (наявному, реальному) ринку стосовно ф’ючерсно,

го або опціонного ринку. При цьому для ринку біржових

опціонів фізичним може бути як реальний ринок (наприклад,

фондовий), так і ф’ючерсний.

Хеджер – особа або компанія, які усувають ризик шляхом

відкриття на період позиції на одному ринку і протилежної по,

зиції – на іншому. Комісія з ф’ючерсної торгівлі CFTC у США

дала офіційне визначення хеджування, у якому зазначено, що

справжній хедж з використанням ф’ючерсних контрактів по,

винен включати позиції по ф’ючерсних контрактах, які еко,

номічно пов’язані з касовою позицією і призначені для зни,

ження ризиків, що виникають у ході звичайних комерційних

операцій даної компанії.

Аналіз масштабів ризику не означає простий підрахунок

ступеня ризику в грошовому вираженні. Він має включати еко,

номічний аналіз перспектив руху процентних ставок з оцінкою

величини їх можливої зміни. Крім того, необхідно кількісне

визначення ризику на випадок, якщо хеджування взагалі не за,

стосовується. Знати, коли хеджирування необхідне, а коли – ні,

так само важливо, як і знання його методів.

Рішення про те, здійснювати хеджування чи ні, має бути

засноване на порівняльному аналізі величини ризику і

розміру капіталу особи, що піддається ризику. Якщо рішення

про хеджування прийнято, то необхідно уточнити, на якому

ринку воно здійснюватиметься. Це може бути зроблено за до,

помогою аналізу кореляції ціни інструмента спот, який

піддається ризику, і відповідного ф’ючерсного контракту чи

інструмента.

Товарні ринки стали тією областю, яка перша стимулюва,

ла потребу в інструментах хеджування (таких як ф’ючерси),

оскільки ціни на товари коливаються в широких межах і непе,

редбачено. Проте з початку 1970,х років, після десятиліть

відносної стабільності процентних ставок, останні знайшли

414

Í.².Ìàøèíà Ì²ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß

тенденцію не тільки до росту, а й до зростаючої нестійкості.

Тільки в одній Великобританії в період між 1979 і 1989 рока,

ми процентні ставки змінювалися більше 80 разів.

Мета хеджування процентного ризику – заздалегідь вста,

новити особливу ставку відсотка, щоб забезпечити захист від

ще більших витрат при зміні цієї ставки і збільшити успіх гос,

подарських операцій, що піддаються впливу змін процентних

ставок.

Існують два фундаментальних критерії, які необхідно бра,

ти до уваги при хеджуванні:

• цінова перспектива;

• економічна доцільність хеджування.

Наприклад, для власника портфеля облігацій хеджування

варто використовувати, якщо економічна перспектива передба,

чає падіння цін. Витрати на хеджування не повинні перевищу,

вати суму, яку власник цінних паперів підготував для оплати

страхування від втрат на облігаціях. Це можна розглядати як

процес керування ризиком, що включає прийняття рішень про

те, коли і як використовувати для хеджування фінансові ринки

(наприклад, ф’ючерсів) і чи використовувати їх взагалі. Перева,

ги залежать від кваліфікації осіб, що приймають ці рішення.

Застосування методів хеджування різноманітне, напри,

клад:

• позичальники коштів можуть використовувати

ф’ючерсні ринки, щоб захистити себе від високих

відсотків за позиками;

• кредитори можуть захистити себе від падіння процент,

них ставок, придбаючи фінансові ф’ючерсні контракти

з високою ставкою;

• керуючі портфелями можуть зафіксувати ціни і при,

бутковість інструментів, які необхідно придбати на

ф’ючерсних ринках, і зберегти поточну номінальну

вартість активів;

• споживачі іноземної валюти можуть використовувати

валютні ф’ючерси як альтернативу форвардному ринку

для захисту від валютного ризику.

415

Ãëàâà 16 ÂÈÊÎÐÈÑÒÀÍÍß Ô²ÍÀÍÑÎÂÈÕ ²ÍÑÒÐÓÌÅÍÒ²Â...

Перехресне хеджування. На практиці при хеджуванні

фінансових інструментів рідко вдається одержати ф’ючерсні

контракти на ті самі інструменти. Хеджування здійснюється

шляхом використання існуючих ф’ючерсних контрактів, що

мають коливання цін, схожі з коливаннями цін хеджованого

інструмента. Ф’ючерсні контракти можуть виявити відхилен,

ня в русі ціни, оскільки інструмент, який лежить в їх основі,

відмінний від хеджованого. Проте витрати, пов’язані з не,

стабільністю базису, властивого перехресному хеджуванню,

звичайно істотно менші витрат, очікуваних за відсутності хед,

жування.

Витрати на хеджирування можна поділити на дві кате,

горії: витрати на виконання угод і трансакціонні витрати. Ви,

трати на виконання угод відображені в різниці між цінами по,

купця і продавця на ринку. Крім того, існуть потенційні втра,

ти внаслідок несприятливих змін базису. Трансакційні витра,

ти включають комісійні брокерам і альтернативні витрати,

пов’язані з неотриманням відсотків по внесених коштах. Ба,

зисний ризик може бути виміряний потенціалом недосконалої

цінової кореляції. Його необхідно додати до витрат на угоди,

виражені у вигляді відсотка від основної суми, що підлягає хе,

джуванню. Якщо хеджування здійснюється з використанням

опціонів, то премія опціону повинна бути включена до витрат

на хеджування.

Портфельний підхід до хеджування полягає в комбінуванні

стратегій зниження ризику і максимізації прибутку. Ця ідея бу,

ла висловлена Л.Теслером (Теslег; 1955) і розвинута Л. Джон,

соном (Johnson; 1960) та Дж. Стайном (Stein; 1961). У порт,

фельному підході до хеджування використовуються методи ви,

бору портфеля Х. Марковіца (Markowitz; 1953), суть ідей якого

полягає у тому, що оптимальний портфель цінних паперів по,

винен повторювати структуру великого ринку цінних паперів.

Погляд на портфельний підхід має декілька різновидів, не до

кінця вивчений і має як супротивників, так і прихильників.

Кредитні деривативи. Одним із способів керування кре,

дитним ризиком портфеля є також створення захисних стра,

416

Í.².Ìàøèíà Ì²ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß

тегій від ризику кредитних збитків на основі похідних кредит,

них інструментів. Похідні кредитні інструменти – це по,

забіржові фінансові контракти, виплата по яких залежить від

зміни кредитної якості, визначеної в умовах контракту ком,

панії,позичальника. Зазначена компанія не є стороною кон,

тракту. До похідних кредитних інструментів, зокрема, нале,

жать: кредитні опціони, кредитні спред,опціони, total#return

свопи, кредитні linked notes.

Кредитні опціони – це звичайні опціони покупця і про,

давця, виписані на певний актив компанії,позичальника. Ви,

плата по кредитному опціону є свого роду функцією вартості

активу компанії,позичальника на момент часу, зазначеному в

контракті. Покупець такого контракту має заплатити деяку

премію в якості аналога страхування від несприятливої зміни

кредитної якості компанії,позичальника.

16.4. Çàñòîñóâàííÿ çàñòåðåæåíü

ó ì³æíàðîäíèõ êîíòðàêòàõ

Застереження можна розглядати як своєрідний вид фінан,

сових інструментів. Застосовується воно як метод хеджування

для захисту від валютних і кредитних ризиків при здійсненні

міжнародних контрактів. Захист від ризиків за допомогою ва,

лютних застережень хоча і має всі ознаки страхового, але не

передбачає розміщення цих ризиків на страхування в страхо,

вих компаніях.

Доцільність застосування застережень обумовлена прин,

ципами здійснення міжнародних контрактів, розрахунки по

яких здійснюються, як правило, у вільно конвертованих валю,

тах. Причому для однієї зі сторін розрахунки завжди здійсню,

ються в іноземній для неї валюті. Курси валют по відношенню

одна до одної постійно змінюються. Регулятором валютного

курсу є внутрішній економічний стан країн, їхній платіжний

баланс і ряд інших факторів.

417

Ãëàâà 16 ÂÈÊÎÐÈÑÒÀÍÍß Ô²ÍÀÍÑÎÂÈÕ ²ÍÑÒÐÓÌÅÍÒ²Â...

У 1973 році були скасовані тверді, або фіксовані, курси ва,

лют, і багато країн перейшли до плаваючих курсів, тобто до їх

ринкового регулювання. Коливання валютних курсів стало

досягати значних розмірів і впливати на міжнародний обмін

товарами і послугами.

Слід зазначити, що під впливом тих же факторів ос,

танніми роками спостерігається введення або розширення

урядами промислово розвинутих країн механізму страхування

експортерів від валютних втрат внаслідок коливання валют,

них курсів. Такі системи страхування застосовуються в деяких

європейських країнах: Австрії, Великобританії, Данії, Італії,

Норвегії, Португалії, Франції, ФРН, Швеції, Швейцарії та

Японії. Здебільшого ці системи страхування містять умови

про відшкодування страховиком експортеру валютних втрат,

яких він зазнає у зв’язку з несприятливими для нього коли,

ваннями валютних курсів, що перевищують обумовлений

рівень відхилення від початкового курсу при укладенні кон,

тракту. У деяких країнах передбачена умова, щоб експортер

здавав страховому товариству валютний прибуток понад обу,

мовлений відсоток.

Оскільки страхування через страхову компанію вимагає

додаткових витрат, що збільшують ціну товару, пошуки стра,

хової компанії, вивчення умов страхування і для сторін в угоді

може бути не завжди зручним, для захисту від валютних і кре,

дитних ризиків при здійсненні міжнародних контрактів широ,

ко використовуються різні застереження в самих контрактах.

Крім того, застосування певних застережень може бути регла,

ментовано валютними законодавствами країн або торговель,

ними і платіжними угодами між ними.

Встановлення в контракті того або іншого застереження,

як і будь,якої іншої умови, залежить, насамперед, від позиції

сторін на стадії укладення контракту. Якщо кон’юнктура на

ринку сприятлива для продавця, то він має перевагу і може до,

магатися внесення до контракту найбільш вигідних для себе

умов, що полягають не тільки в одержанні вигідної ціни, а й у

передбачені валютного застереження, що забезпечує одержан,

418

Í.².Ìàøèíà Ì²ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß

ня цієї вигоди. Якщо ж превалює ринок покупця, то ситуація

буде зворотна.

Валютні застереження. Суть застережень зводиться до

встановлення в контракті, а саме в двох його статтях – “ціна

товару” і “умови платежу” – таких умов, що звели б до мініму,

му можливі валютні втрати. При цьому експортер зацікавле,

ний у встановленні ціни в стійкій валюті, що не піддається ри,

зику знецінення. Фіксація ціни товару в стійкій валюті є

однією із форм страхування валютних ризиків, причому

найбільш розповсюдженою.

Нині твердих паритетів і офіційної ціни золота не існує.

Курси валют змінюються не ступінчасто, а постійно під впли,

вом ринкових сил. Причому в русі перебувають одночасно

курси багатьох валют.

При системі фіксованих паритетів валюта ціни в контракті

не відіграла такої ролі, як нині. Коливання курсу будь,якої ва,

люти країни – члена МВФ не могли виходити за припустимі

межі відхилень від офіційного паритету 1% до грудня 1971

року і 2,25% – до лютого 1973 року.

Основним завданням експортера на той час було страхування

від офіційної девальвації валюти ціни.

Таке страхування здійснювалося в двох основних формах:

за допомогою валютного і золотого застережень. Валюта ціни

прив’язувалася або до долара США за офіційним курсом, або

через нього до іншої валюти або ж до свого офіційного золото,

го вмісту. При наявності валютного або золотого застережен,

ня сума платежу в девальвованій валюті змінювалася таким

чином, щоб зберігався еквівалент у валюті, до якої прив’язува,

лася валюта ціни, або в первісному золотому вмісті.

При системі фіксованих паритетів девальвація однієї ва,

люти не приводила до автоматичної зміни паритетів і курсів

інших валют між собою. Так, наприклад, девальвація

англійського фунта стерлінгів не змінювала автоматично па,

ритетів і курсів, скажімо, між доларом і німецькою маркою.

Золоті застереження, які застосовувалися на той час, при яких

419

Ãëàâà 16 ÂÈÊÎÐÈÑÒÀÍÍß Ô²ÍÀÍÑÎÂÈÕ ²ÍÑÒÐÓÌÅÍÒ²Â...

ціна товару фактично прирівнювалася до певної кількості зо,

лота, були застереженнями на базі офіційної ціни золота.

Вибір валюти ціни контракту. Нині не існує валюти,

яку можна було б розглядати як еталон і до якої в контракті

можна було б прив’язати умови ціни і платежу. Прогнозом

зміни курсів валют займаються найбільш авторитетні ор,

ганізації в усьому світі, у тому числі на урядовому рівні, проте

достовірних прогнозів на відносно тривалий термін розробити

не вдається.

Хоча основною валютою міжнародних розрахунків про,

довжує залишатися долар США, все більшу роль відіграють

валюти інших країн – євро, ієна. В умовах нестійкості валют,

них курсів встановлення ціни в доларах може не забезпечити

повністю інтереси експортера. У цьому випадку виникає не,

обхідність страхування від можливого падіння курсу долара.

Страхування експортного виторгу, вираженої в нестійкій

валюті, можливе за допомогою валютного застереження, на,

приклад, до євро, яка нині може розглядатися як більш стійка

в перспективі. При цьому в умовах платежу фіксується, що

платіж здійснюється в євро, виходячи з його курсу до долара

на момент підписання контракту. Фактично це застереження

переводить ціну, виражену в доларах, у євро. Це має реальний

сенс у тих випадках, коли ціна в контракті з поставками протя,

гом року і більше встановлюється на базі котирувальної ціни

на якій,небудь товарній біржі.

Мультивалютне застереження. У зовнішній торгівлі

сьогодні застосовується і такий метод страхування валютних

ризиків, як внесення в контракти мультивалютного застере,

ження, суть застосування якого полягає в тому, що врахо,

вується кілька валют, об’єднаних разом у так званому “коши,

ку” валют. “Кошики” валют є умовними рахунковими одини,

цями. За допомогою їх визначається вартість певної валюти

стосовно цілого набору валют.

Ідеальних валютних “кошиків”, які б повністю гарантува,

ли від ризику валютних втрат, не існує. Здебільшого вибір ва,

лют визначається виходячи з характеру торгівлі даної країни з

420

Í.².Ìàøèíà Ì²ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß