підтвердженому акредитиву імпортер все,таки має право
відмовитися від платежу, посилаючись на невиконання екс,
портером якої,небудь деталі контракту.
Цей ризик не загрожує експортеру у разі, якщо в акреди,
тиві окремо обумовлено, що вексель трасується під відправ,
лені вимоги до трасанта. Весь ризик, комерційний і фінансо,
вий, пов’язаний з таким векселем, лягає на його акцептанта,
який має право вимоги тільки до трасата. Однак банки неохо,
че придбають і акцептують векселі, які не надають їм права ре,
гресу до трасанта, не бажаючи брати на себе всю фінансову
відповідальність по комерційній операції.
Таким чином, фінансовий ризик кредитування зовнішньої
торгівлі може бути зведений до мінімуму і при деяких методах
кредитування. У цьому випадку страхування кредиту може
бути лише засобом його додаткового забезпечення. Щодо тор,
говельного ризику, то його неможливо уникнути звичайними
банківськими методами і для його елімінування необхідно
вдаватися до послуг страхової організації.
За останні роки звичайні форми і методи кредитування,
що забезпечують вкладений у зовнішню торгівлю капітал,
втратили колишнє значення, і поряд з торговельним ризиком
збільшився і фінансовий. Зростання ризику, пов’язаного із за,
гальною нестабільністю грошового обігу, нестійкістю фрахто,
вого ринку, митно,тарифної політики країн і т.ін., вплинуло на
рух приватного облікового відсотка, що звичайно перевищує
офіційну дисконтну ставку на 1%.
Таким чином, внаслідок збільшення торговельного і
фінансового ризиків зросла вартість позичкового капіталу.
Крім звичайного облікового відсотка, з’явилася нова величина
– вартість страхування від зростаючого ризику.
Ці обставини значною мірою вплинули на створення в
різних країнах спеціальних організацій по страхуванню кре,
дитів від усіх ризиків. Хоча до ціни товару, крім усіх наклад,
них витрат, вартості фрахту, мита, звичайної вартості кредиту
і банківських послуг, приєдналася нова величина – вартість
страхування кредиту, доходи від можливого розширення тор,
443
Ãëàâà 18 ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß ÊÐÅÄÈÒÍÈÕ ÐÈÇÈʲÂ