Мацнєв А.І., Проценко С.Б., Саблій Л.А. Моніторинг та інженерні методи охорони двкілля

Подождите немного. Документ загружается.

471

геоінформаційних систем і технологій. Основною перешкодою у застосуванні

ГІС є майже повна відсутність електронних карт необхідних масштабів і фор-

матів.

Недостатнім сьогодні є методологічне забезпечення практичного вико-

нання моніторингових робіт, особливо з питань статистичного аналізу резуль-

татів вимірювань, комплексної багатофакторної оцінки екологічної ситуації

на основі даних спостережень різних відомств, визначення інтегральних по-

казників стану довкілля, прогнозування його змін, створення та ведення роз-

поділених міжвідомчих баз та банків даних, організаційної інтеграції суб’єк-

тів моніторингу в єдину систему тощо. Чіткі конкретні рекомендації з цих пи-

тань на сьогодні майже повністю відсутні.

Складність, масштабність і новизна завдань з моніторингу навколишньо-

го середовища обумовлюють необхідність залучення для їх вирішення науко-

во-дослідних установ і організацій. Слід сказати, що через глибоку економіч-

ну кризу, яка охопила всі сфери суспільного життя в Україні, вітчизняна нау-

ка переживає сьогодні надзвичайно скрутні часи, значно погіршилося фінан-

сування фундаментальних і прикладних науково-дослідних робіт. Проте акту-

альною є необхідність більш широкого залучення науково-дослідних установ

та організацій для систематизації і аналізу накопичених результатів моніто-

рингових спостережень, здійснення комплексної оцінки стану довкілля, про-

гнозування змін та розробки науково обгрунтованих рекомендацій щодо його

покращання.

Як свідчить аналіз сучасного стану державного екологічного моніторингу

в Україні, існування багатьох проблем у цій галузі пов’язане із слабким фі-

нансовим та матеріально-технічним забезпеченням. Це, в свою чергу, обумов-

лене як складною економічною ситуацією і гострим бюджетно-фінансовим

дефіцитом в країні, так і недосконалістю існуючого механізму фінансування

моніторингових спостережень, оскільки цільове бюджетне фінансування цих

робіт як на державному, так і на місцевому рівнях на даний час не передбаче-

не. Обсяги фінансування моніторингових робіт по відомчих лініях, а також з

місцевих природоохоронних фондів є зовсім недостатніми і не забезпечують

виконання цих робіт у повному об’ємі і на сучасному рівні.

Бросая в воду камешки, смотри на круги, ими образуемые;

иначе такое бросание будет пустою забавою.

Козьма Прутков

8.4.4. Державний моніторинг вод

До об’єктів державного моніторингу вод належать такі [83]:

• поверхневі води;

• природні водойми (озера), водотоки (річки, струмки);

• штучні водойми (водосховища, ставки), канали та інші водні об’єкти;

• підземні води та джерела;

472

• внутрішні морські води та територіальне море, виключна (морська)

економічна зона України

;

• джерела забруднення вод, включаючи зворотні води, аварійні скидан-

ня рідких продуктів і відходів, втрати продуктів і матеріалів при видо-

буванні корисних копалин у межах акваторій поверхневих вод, внут-

рішніх морських вод, територіального моря і виключної (морської)

економічної зони України та дампінг відходів, води поверхневого сто-

ку із сільськогосподарських угідь, фільтрація забруднюючих речовин

з технологічних водойм та сховищ, масовий розвиток синьо-зелених

водоростей;

• надходження шкідливих речовин з донних відкладень (вторинне за-

бруднення) та інші джерела забруднення, щодо яких можуть здійсню-

ватися спостереження.

Спостереження за станом водного об’єкта здійснюють відповідно до за-

гального переліку показників, до якого входять:

• показники, що характеризують

кількість

водних ресурсів

та її зміни;

• показники якості вод і нормативів екологічної безпеки водокористу-

вання, зокрема санітарні норми, рибогосподарські нормативи;

• екологічний норматив та категорії якості води водних об’єктів, що

розробляються і затверджуються в установленому порядку.

Спостереження за джерелами негативного впливу на екологічний стан

водних об’єктів здійснюють відповідно до загального переліку показників, до

якого входять:

• показники

використання водних ресурсів

, включаючи забір води та

скидання зворотних вод до водних об’єктів;

• показники, що використовуються під час встановлення нормативів

гранично допустимого скидання;

• показники рівня токсичності зворотних вод;

• показники

стану ґрунтових вод

у межах впливу полігонів захоронен-

ня твердих побутових відходів;

• інші показники негативного впливу на водні об’єкти.

До суб’єктів державного моніторингу вод в Україні належать Мінеко-

ресурсів, його гідрометеорологічна та геологічна служби, державна санітар-

но-епідеміологічна служба МОЗ, Держкомводгосп, Держбуд, їх органи на

Внутрішні води

(категорія морського права) - моря, річки та озера, які повністю розташовані

на території держави, морські порти, бухти та затоки, береги яких належать одній державі і ши-

рина входу у які не перевищує 10 морських миль (18.52 км).

Територіальні води

- частина мор-

ської (океанічної) акваторії, яка знаходиться під юрисдикцією прибережної держави. Традицій-

но ширина смуги територіальних вод дорівнювала граничній дальності польоту ядра корабель-

ної гармати XVIII ст. - 3 милі. У даний час ширина смуги територіальних вод - 12 миль (22.2

км), а зона переважного права експлуатувати ресурси моря (зона економічних інтересів примор-

ських країн) - 200 миль (370.4 км).

473

місцях, а також організації, що входять до сфери управління цих міністерств і

відомств.

Фоновий моніторинг вод здійснюють шляхом систематичних спостере-

жень на водних об’єктах у місцях мінімального опосередкованого антропо-

генного навантаження з метою одержання інформації для оцінок і прогнозу-

вання фонових змін стану водних об’єктів внаслідок промислової та госпо-

дарської діяльності. Фоновий моніторинг поверхневих та внутрішніх мор-

ських вод, а також вод територіального моря і виключної (морської) еконо-

мічної зони України здійснює гідрометеорологічна, а підземних вод - геоло-

гічна служби Мінекоресурсів України.

Загальний моніторинг вод, що складається з моніторингу на державній

мережі пунктів спостережень, моніторингу антропогенного впливу на водні

об’єкти

, моніторингу

водних об’єктів у місцях їх використання

та

спеціаль-

них видів моніторингу, здійснюється з метою виявлення фактичного стану

водних об’єктів, розробки та прийняття рішень з ефективного використання,

охорони та відтворення водних ресурсів.

Моніторинг на державній мережі пунктів спостережень здійснюють

для поверхневих вод - гідрометеорологічна, для підземних вод - геологічна

служби Мінекоресурсів України.

Моніторинг антропогенного впливу на водні об’єкти здійснюють шля-

хом проведення систематичних спостережень за джерелами забруднення вод

та якісним станом водних об’єктів у місцях впливу цих джерел на поверхневі

та внутрішні морські води, а також води територіального моря і виключної

(морської) економічної зони України - Мінекоресурсів, його гідрометеороло-

гічна служба та підприємства водопровідно-каналізаційного господарства, а

на підземні води - геологічна служба Мінекоресурсів України.

Моніторинг водних об’єктів у місцях їх використання для господар-

ських і культурно-побутових потреб (забору питної та технічної води, ре-

креації тощо) здійснюють у такому порядку:

• з метою визначення придатності води до використання Держкомвод-

госп здійснює моніторинг якісного стану води водних об’єктів у райо-

нах основних водозаборів комплексного призначення, водогосподар-

ських систем міжгалузевого та сільськогосподарського водопостачан-

ня за радіологічними і хімічними показниками;

• моніторинг

дотримання санітарних норм

хімічних, бактеріологічних

і радіологічних показників водних об’єктів, які використовуються для

питних і культурно-побутових потреб, здійснює державна санітарно-

епідеміологічна служба МОЗ;

• з метою отримання систематичної інформації про якість води Держ-

комводгосп та підприємства водопровідно-каналізаційного господар-

ства (після споруд водопідготовки) здійснюють моніторинг якості во-

474

ди в районах питних водозаборів за хімічними і біологічними показни-

ками.

Спеціальні види моніторингу вод включають спостереження:

на озерах і

водосховищах

;

з науковою метою

;

для охорони водних екосистем

та

виконан-

ня зобов’язань

, що витікають з міжнародних договорів України.

Моніторинг озер і водосховищ включає моніторинг антропогенного впли-

ву на них і спостереження за переформуванням берегів та гідрогеологічним

режимом прибережних територій. Його здійснюють Держкомводгосп та гід-

рометеорологічна служба Мінекоресурсів України.

Моніторинг охорони водних екосистем здійснює Мінекоресурсів.

Моніторинг транскордонного перенесення забруднюючих речовин здій-

снюють Мінекоресурсів та його гідрометеорологічна служба.

Кризовий моніторинг у зонах підвищеного ризику та у зонах впливу

аварій і надзвичайних ситуацій здійснюють шляхом систематичних, частіших

і додаткових спостережень за кількісними та якісними параметрами водних

об’єктів як на державній мережі пунктів спостережень, так і на тимчасовій

мережі

, що встановлюється під час виникнення несанкціонованих чи аварій-

них забруднень і стихійного лиха з метою оповіщення та розроблення опера-

тивних заходів щодо ліквідації їх наслідків та захисту населення, екосистем і

власності (табл.8.21).

Табл.8.21. Кризовий моніторинг водних об’єктів

Мінекоресурсів України здійснює кризовий моніторинг за:

• рівнями забрудненості поверхневих і внутрішніх морських вод, а також вод територіаль-

ного моря і виключної (морської) економічної зони України у зонах підвищеного ризику

та у районах об’єктів, що стали причиною несанкціонованого скиду чи аварійного забруд-

нення;

Гідрометеорологічна служба Мінекоресурсів України - кризовий моніторинг за:

• витратами та рівнем води водних об’єктів під час загрози та виникнення значних паводків

і повеней, на морських гирлових ділянках річок;

• гідрометеорологічними параметрами, гідрохімічними і гідробіологічними показниками

якості поверхневих і внутрішніх морських вод, а також вод територіального моря і ви-

ключної (морської) економічної зони України на державній мережі пунктів спостережен-

ня;

Геологічна служба Мінекоресурсів України - кризовий моніторинг за:

• рівнями забрудненості підземних вод у разі, коли надзвичайна ситуація може вплинути на

підземні води;

Держкомводгосп - кризовий моніторинг за:

• рівнями забрудненості поверхневих вод у районах водозаборів, що знаходяться у зоні

впливу аварійних забруднень, та додатково у місцях, які забезпечують необхідну інформа-

цію для прогнозування поширення аварійних забруднень;

Державна санітарно-епідеміологічна служба МОЗ - кризовий моніторинг за:

• рівнями забрудненості вод у районах водозаборів, що знаходяться в зоні впливу аварії,

стихійного лиха, катастрофи.

Прогнозування стану водних об’єктів та його змін здійснюється шляхом

математичного моделювання кількісних і якісних показників води цих об’єк-

475

тів з метою розроблення рекомендацій щодо здійснення заходів для запобі-

гання можливим негативним змінам та поліпшення існуючого стану цих

об’єктів (табл.8.22).

Табл.8.22. Прогнозування стану водних об’єктів та його змін суб’єктами

державної системи моніторингу довкілля

Мінекоресурсів України здійснює прогнозування:

• змін якісного стану води річок при існуючих та очікуваних скиданнях зворотних вод, ви-

явлення на цій основі найнебезпечніших джерел забруднення і підготовку рекомендацій

щодо їх усунення;

• змін якісного і кількісного стану поверхневих та підземних джерел централізованого гос-

подарсько-питного водопостачання у районах водозаборів;

• тенденцій змін стану внутрішніх морських вод, а також вод територіального моря і ви-

ключної (морської) економічної зони України;

Гідрометеорологічна служба Мінекоресурсів України - прогнозування:

• рівнів (витрат) води у річках та очікуваного притоку води до водосховищ;

• очікуваних рівнів (витрат) води у річках в період повеней і паводків та видачу відповід-

них попереджень, характеристик льодового режиму на річках та водосховищах;

Держкомводгосп та гідрометеорологічна служба Мінекоресурсів України -

прогнозування:

• змін якісного і кількісного стану вод та геоморфології озер і водосховищ, виявлення на

цій основі головних причин (джерел) погіршення стану цих об’єктів та розроблення реко-

мендацій щодо їх усунення;

Геологічна служба Мінекоресурсів України - прогнозування:

• змін рівнів та якості підземних вод, виявлення основних причин негативних змін і розроб-

лення рекомендацій щодо їх усунення.

8.4.4.1. Моніторинг поверхневих вод

Моніторинг поверхневих водних ресурсів в Україні реалізується через де-

кілька відомчих систем, що історично склалися і призначалися початково для

досягнення цілей, які не передбачали збору даних для попередження забруд-

нення навколишнього середовища, планування і розробки природоохоронної

політики. Численність різноманітних систем такого роду, а також відсутність

ефективної координації дій між різними відомствами призвели до ситуації,

коли моніторинг деяких водних об’єктів дублюється, а інші взагалі не контро-

люються.

Державна мережа пунктів спостережень за поверхневими водами гідро-

метеорологічної служби Мінекоресурсів України складається з 244 гідрохі-

мічних постів на 144 річках, 7 озерах і 15 водосховищах. Ця система початко-

во призначалася для вивчення якості водних ресурсів у природних умовах і

найбільш ефективно функціонує в горах Карпат і Криму. В основному вивча-

ються показники хімічного складу поверхневих вод (вміст мінеральних солей

та інших неорганічних речовин).

В залежності від економічного значення водотоку, витрат води та її якості

спостережні пости гідрометеорологічної служби на річках поділяють на 4 ка-

тегорії, відповідно до яких і визначаються програми моніторингу вод:

476

• одна станція у Донбасі щодобово вимірює температуру, вміст розчи-

неного кисню та електропровідність води;

• 4 станції у Києві, Житомирі, Кіровограді та Донецьку здійснюють від-

бір проб кожні 10 діб; додатково до вищевказаних параметрів тут ви-

значають рН води та вміст завислих твердих і розчинених органічних

(по БПК

) речовин; вміст у воді хлоридів, аміаку, формальдегіду і фе-

нолу визначають в разі необхідності;

• 34 станції, розташовані в основному в обласних центрах, здійснюють

відбір проб раз на місяць; додатково до вищевказаних параметрів тут

визначають вміст у воді детергентів (СПАР), хрому шестивалентного,

нафтопродуктів і ртуті;

• на інших близько 200 станціях відбір проб здійснюють 7 разів на рік в

основні гідрологічні фази річок; вимірюють близько 50 параметрів

(вміст кальцію, магнію, натрію, калію, сульфатів і гідрокарбонатів то-

що); в разі необхідності визначають концентрації у воді мікрозабруд-

нювачів (наприклад, пестицидів).

Моніторинг на водосховищах і озерах здійснюють за останньою з наве-

дених схем, але проби відбирають по сезонах, тобто 4 рази на рік.

Моніторингові спостереження гідрометеорологічної служби, в принципі,

призначені для загальних інформаційних цілей, але певною мірою вони також

зв’язані і з контролем стану навколишнього природного середовища та з опо-

віщенням про екологічну небезпеку. Якщо, згідно даних моніторингу, кон-

центрації забруднюючих речовин у поверхневих водах перевищують допусти-

мі більше ніж у 10 разів, або ж вміст розчиненого кисню у воді влітку стає

нижчим за 3 мг/л, а взимку - 2 мг/л, то гідрометеорологічна служба сповіщає

інші органи Мінекоресурсів України і місцевої влади про небезпечну ситуа-

цію, що склалася.

У функції органів Мінекоресурсів на місцях не входить здійснення регу-

лярного контролю природної (фонової) якості води у річках та озерах, вони

лише контролюють рівні забруднення води в пробах, відібраних з водного

об’єкта на відстані 500 м вище та нижче за течією від зареєстрованого джере-

ла скиду стічних вод. Це допомагає визначити “допустиме розбавлення” стіч-

них вод (нормативи гранично допустимого скиду речовин) та проконтролюва-

ти вплив джерела забруднення на стан водного об’єкта. Всі дані стосовно фо-

нової якості водних ресурсів зазвичай надає гідрометеорологічна служба.

Санітарно-епідеміологічні станції (СЕС) МОЗ здійснюють моніторинг

поверхневих вод у місцях їх використання для господарських і культурно-по-

бутових потреб з метою визначення якості водних ресурсів та розробки реко-

мендацій щодо водокористування. Цим визначається перелік параметрів, що

контролюються МОЗ, та програма здійснення моніторингу вод. Кількість ви-

мірюваних параметрів змінюється в залежності від адміністративного рівня:

477

• міські та районні станції контролюють якість сирої і питної води та

оцінюють мікробіологічні умови на громадських пляжах;

• обласні станції здійснюють більш детальне вивчення якості джерел

питної води, а також вод, що використовуються у рекреаційних цілях;

як правило, вони мають більш досконале обладнання, ніж міські та ра-

йонні станції, і аналізують значно більшу кількість параметрів;

• центральні санепідстанції зайняті спеціальними дослідженнями та ви-

рішенням стратегічних проблем моніторингу вод, включаючи керів-

ництво діяльністю СЕС на регіональному і місцевому рівнях.

Деякі інститути Академії наук України здійснюють програми по оцінці

та реєстрації якості природних вод (наприклад, Iнститут гідробіології здій-

снює регулярні дослідження складу водоростей та тенденцій до заболочуван-

ня у Дніпровських водосховищах), проте ці дослідження мають суто теоре-

тичний та вузький характер, і доступ до їх результатів досить обмежений.

Слід зазначити, що сьогодні увесь процес моніторингу поверхневих вод

здійснюється, в основному, шляхом традиційних фізико-хімічних аналізів

проб води. Такий підхід утруднює визначення рівнів впливу мікрозабрудню-

вачів - важких металів, пестицидів, хлорованих вуглеводнів - досить шкідли-

вих навіть при низьких концентраціях. На думку багатьох експертів, такі за-

бруднювачі широко розповсюджені у водних об’єктах України, і їх моніто-

ринг слід здійснювати за допомогою аналізу біологічних показників та проб

донних відкладень. Багато мікрозабруднювачів накопичуються у тканинах

риб, молюсків, водного моху, на дні озер, водосховищ та рівнинних річок, і

можуть аналізуватися шляхом такого пробовідбору.

8.4.4.2. Моніторинг морських вод

Дослідженнями якості води в Чорному та Азовському морях займаються

численні інститути та відомства України.

В Мінекоресурсів України діють державні інспекції з охорони Чорного та

Азовського морів, функції яких в принципі подібні до діяльності регіональ-

них органів міністерства. Співпрацюючи з Українським науковим центром

морської екології, державні інспекції здійснюють моніторинг якості води та

контролюють забруднення в районах, що знаходяться під юрисдикцією Украї-

ни.

Український науковий центр морської екології Мінекоресурсів України

проводить польові дослідження екологічного стану Чорного та Азовського

морів (визначаються гідрофізичні, гідрохімічні, метеорологічні, біологічні па-

раметри, вміст забруднюючих речовин, фізичний та хімічний стан дна, показ-

ники забруднення донних відкладень тощо).

В цілому мережа спостережень Мінекоресурсів включає 158 пунктів спо-

стережень у виключній економічній зоні України в Чорному морі, 88 пунктів

у північно-західній частині Чорного моря, 14 пунктів в Азовському морі,

478

близько 30 пунктів на станціях спостереження на Дністрі, Дунаї та біля Оде-

си.

Гідрометеорологічна служба Мінекоресурсів України спостерігає за хі-

мічним та біологічним забрудненням морських вод. З цією метою здійсню-

ються регулярні відбори проб з різних горизонтів у визначених місцях мор-

ської акваторії. При цьому пости спостереження поділяють на 3 категорії, за-

лежно від яких визначають програму моніторингу вод. Спостереження прово-

дять у 161 пункті в Чорному та Азовському морях, в місцях дампінгу відходів

та у шельфових зонах. Всього визначають 19 параметрів.

Регіональні органи МОЗ здійснюють контроль якості води у прибережних

районах та в зонах рекреації населення.

8.4.4.3. Моніторинг підземних вод

Оцінку якості підземних вод здебільшого здійснює геологічна служба

Мінекоресурсів України. Моніторингом в основному охоплені Донбас, Кри-

ворізький басейн, басейн Дніпра та Одеська область. В цих регіонах виділено

120 ділянок для спільного контролю з боку Мінекоресурсів, МНС та Академії

наук України. Додаткові дані надаються Держбудом. Існують також додаткові

пункти спостереження за забрудненням підземних вод засобами хімізації

сільського господарства. Геологічна служба має власну лабораторну базу, а

також користується послугами Iнституту токсикології.

Мережа спостережень геологічної служби Мінекоресурсів включає 7475

пунктів по всій території країни, де здійснюється слідкування за рівнями під-

земних вод та проводяться геохімічні дослідження. Ця мережа представлена

окремими станціями спостереження, розташованими здебільшого у непору-

шених регіонах. Цей факт є досить суттєвим, оскільки територія України ха-

рактеризується значним ступенем порушення природного гідрологічного ре-

жиму. В результаті, спостереженнями за водами верхніх горизонтів, які не-

суть основне техногенне навантаження, у непорушених регіонах охоплено

62 % території, а у порушених регіонах - лише 37.5 %.

В цілому спостереження за хімічним складом підземних вод здійсню-

ються в 2135 пунктах (27 %). Визначають 22 хімічні показники. Вміст мікрое-

лементів визначається тільки в декількох пунктах і, як правило, нерегулярно.

Таким чином, мережа геологічної служби є малоефективною з точки зору гео-

хімічних спостережень, вона не має для цього відповідного організаційного

забезпечення та задовільної лабораторної бази.

Вивчення процесів формування підземних вод на забруднених та висна-

жених територіях здійснюються на 63 базових станціях (у 875 спостережних

свердловинах). Більшість полігонів і станцій розташовані в районах Донець-

ка, Кривого Рога, в Криму, де налічується найбільша кількість потенційних

джерел забруднення, і відбувається найбільш інтенсивне використання водо-

носних горизонтів. На цих станціях особливої уваги надають аналізам якості

479

підземних вод з метою виявлення відхилень від норм та визначення границь

залягання солоних вод. Спостереження за режимом формування підземних

вод у районах їх виходу на поверхню здійснюють на 93 ділянках у 818 пунк-

тах спостереження.

Моніторинг шахтних вод здійснюється на 58 базових шахтах і кар’єрах

у 443 точках спостереження.

На місцевому рівні відчутний брак даних про якість підземних вод в ра-

йонах розташування полігонів твердих промислових і побутових відходів, за-

недбаних водойм, промислових майданчиків та інших джерел забруднення.

Відсутність сучасного лабораторного обладнання не дозволяє визначати сту-

пінь локального та крупномасштабного забруднення підземних вод токсични-

ми органічними речовинами (пестициди, хлорорганічні розчинники).

Оскільки підземні води є важливим джерелом питного водопостачання,

постає потреба значного розширення моніторингу певних водоносних гори-

зонтів та впровадження проблемно-орієнтованого моніторингу. У зв’язку з

цим особливої актуальності набуває:

• мікробіологічний моніторинг якості води у свердловинах в сільській

місцевості;

• моніторинг найбільш перспективних горизонтів підземних вод з ура-

хуванням їх використання як джерел питного водопостачання;

• моніторинг звалищ побутових і промислових відходів, занедбаних во-

дойм та інших місцевих джерел забруднення;

• необхідність удосконалення нормативів з питань будівництва та кон-

сервації колодязів і свердловин.

8.4.4.4. Моніторинг питної води та скидів стічних вод

Контроль за якістю води водних об’єктів - джерел питного водопостачан-

ня постійно здійснюється санітарно-епідеміологічною службою МОЗ, кому-

нальними службами та деякими іншими відомчими водогосподарськими ор-

ганізаціями. Під наглядом також знаходяться міські комунальні, відомчі, сіль-

ські водопроводи та джерела децентралізованого водопостачання (колодязі,

артезіанські свердловини тощо). Оцінка якості води проводиться згідно існу-

ючих державних нормативних документів на кожен вид водокористування

(для питної води - це ГОСТ 2874-82 “Вода питьевая. Гигиенические требова-

ния и контроль за качеством” та СанПіН 136/40 “Вода питна. Гігієнічні вимо-

ги до якості води централізованого господарсько-питного водопостачання”,

1997).

Мережа лабораторій контролю якості питної води та стічних вод є досить

розгалуженою, на кожній станції водоочистки та очистки стічних вод існують

відповідні підрозділи. Діяльність цих лабораторій контролюється санітарно-

епідеміологічною службою МОЗ. Проби води відбирають на водозабірних та

водоочисних спорудах, з водопровідної мережі та перед випуском стічних вод

480

у водний об’єкт. Визначають мікробіологічні та токсикологічні показники.

Періодичність контролю мікробіологічних параметрів залежить від чисель-

ності населення, системи водопостачання, а також наявності чи відсутності

споруд знезаражування води. Перелік та періодичність контролю хімічних по-

казників якості води погоджується із санітарно-епідеміологічною службою в

залежності від місцевих та санітарних умов. В цілому контролюють 27 пара-

метрів якості питної води та 35 - стічних вод.

Моніторинг стічних вод, що скидаються промисловими підприємствами

та комунальними очисними спорудами, здійснюється самими водокористува-

чами. Промислові підприємства та комунальні очисні споруди отримують до-

звіл Мінекоресурсів на скид стічних вод і відбирають проби на випуску стоків

для порівняння з параметрами, вказаними у дозволі. Всі результати вимірю-

вань зберігаються на підприємстві в робочому журналі, а їх узагальнений ва-

ріант надається регіональним підрозділам міністерства раз на рік. Підприєм-

ства можуть приймати та очищувати стічні води від інших підприємств та на-

селення, хоча зазвичай промислові підприємства подають свої стоки на кому-

нальні очисні споруди. У цьому випадку сторона-постачальник контролює

об’єм та якість стічних вод, а сторона-приймальник здійснює вимірювання з

метою визначення вартості очищення стоків.

Мінекоресурсів здійснює моніторинг стічних вод, що скидаються у водні

об’єкти, для перевірки даних статистичної звітності. Додатково відбираються

проби води з водних об’єктів у створах, розташованих на відстані 500 м вище

та нижче за течією від місця скиду стічних вод. Через нестачу обладнання

контрольний моніторинг здійснюється лише 4-6 разів на рік.

Місцеві та обласні санепідстанції контролюють роботу промислових і ко-

мунальних очисних споруд та випусків стічних вод, керуючись тими самими

принципами, що й Мінекоресурсів.

You don’t need a weatherman to know which way the wind blows.

Боб Ділан

8.4.5. Моніторинг у галузі охорони атмосферного повітря

До об’єктів моніторингу в галузі охорони атмосферного повітря нале-

жать такі [84]:

• атмосферне повітря, у тому числі атмосферні опади;

• викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Суб’єктами моніторингу атмосферного повітря є Мінекоресурсів Украї-

ни, його гідрометеорологічна служба, МНС, державна санітарно-епідеміоло-

гічна служба МОЗ, їх органи на місцях, підприємства, установи, організації,

діяльність яких призводить або може призвести до погіршення стану атмо-

сферного повітря.

В результаті проведення моніторингу атмосферного повітря отримують: