Лихочвор В.В., Петриченко В.Ф. Рослинництво. Сучасні інтенсивні технології вирощування основних польових культур

Подождите немного. Документ загружается.

Таблиця 1.22 - Орієнтовні строки і норми внесення простих добрив і нітроамофоски

у системі удобрення озимої пшениці

Варіант

Попередник, вид добрив

Основне

внесення

під оранку

восени

/ підживлення,

рано навесні,

кущіння, III етап

органогенезу

// підживлення,

кінець кущіння -

початок виходу в

трубку (IV)

/// піджив-

лення,

колосіння,

(VIII)

Схема удобрення

3 використанням простих видів

добрив (аміачна селітра,

суперфосфат, хлористий калій)

після кращих попередників

?60-9оК90-120

N30-60

N60-90

N30-60

3 використанням нітроамофоски для

осінньо-весняного внесення після

зернових

Міб-згКіб-з2Ріб-і2

1-2

ц/га

нітроамофоски

^8-64Р48-64К48-64

3-4

ц/га

нітроамофоски

N60-90

N30-60

3 використанням нітроамофоски для

осінньо-весняного внесення після

зернових з приорюванням соломи на

добриво

8-64Р48-64К4

_64

3-4

ц/га

нітроамофоски

^8-64Р48-64К48-64

3-4

ц/га

нітроамофоски

N60

N30

За відсутності осіннього внесення

добрив - весняне внесення

нітроамофоски

_б4Р48-64К48-80

4-5

ц/га

нітроамофоски

N60

N30-60

Діамофоска марки 10:26:26

Добриво висококонцентроване, гранульоване, містить значно

менше вільних хімічних кислот порівняно з нітроамофосками, тому

вважається хімічно нейтральним. Біогенні елементи містяться у

формах водорозчинних та легкодоступних рослинам сполук:

Р0

, (Ш

)

НР0

, гШ

, Ш

С1, КС1, КШ

. Доцільно

використовувати восени під озимі культури, ячмінь пивоварний та

для підживлення цукрових, столових буряків, картоплі, овочевих

культур в період вегетації. Діамофоску можна вносити поверхне-

во з наступним загортанням у ґрунт, але найдоцільніше використову-

вати локально в ґрунт стрічковим способом на глибину 8-10 см.

Рекомендована середня норма внесення діамофоски марки

10:26:26 під озиму пшеницю - 3 ц/га.

Селітра калійна

(ІШ0

(Г^К^)

Концентроване азотно-калійне фізіологічно нейтральне водороз-

чинне, кристалічне добриво.

Оптимальне співвідношення азоту та калію (1:3,5) в добриві

дає змогу застосовувати його для живлення всіх сільськогоспо-

дарських культур, воно особливо ефективне на ґрунтах, які мають

середній та підвищений рівень забезпечення сполуками фосфору.

Краще застосовувати навесні, оскільки при внесенні восени нітра-

тний азот, що міститься в добриві, вимивається за осінньо-зимо-

вий період опадами в нижні шари ґрунту, що призводить до

забруднення підґрунтових вод і він стає майже недоступним для

живлення рослин. Застосовується в системах живлення культур,

чутливих до шкідливої дії хлорних калійних добрив. Використо-

вується для позакореневого листкового підживлення озимої пше-

ниці в фазі колосіння у дозі 3-5 кг/га на об'єм робочого розчину

200-250 л води на гектар, а також для приготування сумішей мі-

неральних добрив.

Кальцієва селітра (Са]Ч0

)

х 4Н

0, (ІЧ^Са^)

Фізіологічно лужне добриво, добре розчиняється у воді, гігро-

скопічне. Містить водорозчинний кальцій, який легкодоступний для

живлення рослин. Краще застосовувати на кислих дерново-підзо-

листих ґрунтах. Використання кальцієвої селітри сприяє поглинан-

ню іонів кальцію, магнію, калію та інших катіонів завдяки нітрат-

ному азоту, який входить до складу добрива. Висока ефективність

кальцієвої селітри спостерігається при застосуванні локально в

грунт на глибину 8-10 см, хоча виробничий досвід підтверджує

непогані результати при внесені поверхнево. Втрати нітратного

азоту добрива при використанні незначні.

Кальцієва селітра також використовується для некореневого

листкового підживлення в концентрації 0,5-1,0%, особливо при по-

яві симптомів дефіциту кальцію в рослинах. Висока ефективність

від позакореневого підживлення кальцієвою селітрою спостеріга-

ється в регіонах зі спекотним посушливим кліматом та високою

сонячною інсоляцією.

Амофос т

Р0

, (ГЧ

)

Складне висококонцентроване азотно-фосфорне гранульова-

не добриво. Сполуки азоту і фосфору, які містяться в добриві є

водорозчинними (вміст водорозчинного моноамонійфосфату

(гШ

Р0

) - 85-90%, а цитраторозчинного діамонійфосфату

(КН

)

НР0

- 10-15%) і легкодоступними для рослин. Застосо-

вується в системах удобрення в усіх ґрунтово-кліматичних зо-

нах України.

Оптимальна норма внесення під озиму пшеницю - 2 ц/га, най-

краще по стерні перед оранкою. Фосфор амофосу менше зв 'язу-

ється грунтом, ніж фосфор суперфосфату. Ймовірно причи-

ною цього є утворення амонію, який сприяє розчиненню фосфатів

і перетворенню їх у більш доступні для рослин форми.

В амофосі фосфор більш рухомий, ніж у суперфосфаті. Харак-

тер перетворення амофосу в дерново-підзолистому ґрунті, за дани-

ми В.Г.Мінєєва із співавт., значною мірою залежить від рівня його

окультуреності. На кислих ґрунтах амофос, як найбільш розчинна

форма, швидше за інші добрива ретроградував, що призводило до

зниження вмісту в ґрунті мінеральних фосфатів та збільшення фра-

кції органічного фосфору і недоступних фосфатів, порівняно з ґру-

нтом, удобреним суперфосфатом. Вапнування таких ґрунтів теж

не зменшило обсягів ретроградації фосфору амофосу.

На нейтральних і спаболужних ґрунтах амофос забезпечує більш

сприятливий фосфорний режим, порівняно з суперфосфатом.

Рідкі комплексні добрива марок 8-24-0; 10-34-0

Це розчини азоту та фосфору. Марка РКД 8-24-0 виготовля-

ється на основі випареної ортофосфорної кислоти, а марка РКД

10-34-0 - на основі суперфосфорної кислоти. Аміачна форма азо-

ту в добривах хімічно зв'язана з орто- та поліфосфорною кислота-

ми і тому транспортується в негерметично закритій тарі та вно-

ситься на поверхню ґрунту без одночасного загортання. В системі

мінерального живлення РКД 10-34-0 можна використовувати із

гербіцидами, макро- та мікродобривами, стимуляторами росту в

одному робочому розчині, що, відповідно, підвищує агроекономіч-

ну ефективність інтенсивних технологій вирощування сільсько-

господарських культур. Добриво вноситься також стрічковим спо-

собом локально в ґрунт на глибину 8-10 см спеціальними машинами

рослинопідживлювачами.

Застосовується у системах мінерального живлення всіх ґрун-

тово-кліматичних зон України. Доцільно застосовувати в зоні не-

достатнього зволоження та на карбонатних ґрунтах, насиченими

основами, з лужним рН.

• Позакореневе (листкове) підживлення. Рослини засвоюють

елементи живлення через пристосовану для цієї мети кореневу сис-

тему. Тому найкращим способом внесення добрив є загортан-

ня їх у Грунт або розкидання по поверхні під час підживлення.

Добре забезпечення рослин елементами живлення на початку ве-

гетації "програмує" їх високоврожайний тип розвитку.

У стресових ситуаціях (низькі температури, приморозки,

нестача вологи тощо) засвоєння елементів живлення коре-

невою системою є недостатнім, що сповільнює темпи росту

і розвитку. Навіть за оптимальної кількості в ґрунті доступних

сполук макроелементів і вологи, їх засвоєння за низьких темпера-

тур є недостатнім. Особливо знижується здатність засвоювати

кореневою системою азот. На другому місці щодо зниження зда-

тності засвоєння за низьких температур є фосфор. Порівняно менш

чутливий до зниження температури з макроелементів - калій.

Часто критичні періоди щодо нестачі макро- і мікроелементів

настають у фазі виходу в трубку - колосіння. Внаслідок інтенсив-

ного швидкого наростання вегетативної маси вичерпуються з ґру-

нту запаси легкодоступних елементів живлення, або їх засвоєння

"не встигає за темпами росту рослин ". Особливо це помітно

в роки з холодними ночами.

У такій ситуації рослині можна допомогти позакореневим (лист-

ковим) підживленням. Необхідно наголосити, що це є допомі-

жний спосіб застосування добрив, а не основний!

Ступінь (відсоток) засвоєння елементів живлення з добрив че-

рез листя є значно вищим, порівняно із їх засвоєнням з добрив, що

внесені в ґрунт. Але обсяги засвоєння елементів через листки

обмежені. Найшвидше листками засвоюється азот, магній, калій,

повільніше сірка і ще повільніше фосфор, кальцій та мікроелементи.

Незважаючи на цю різницю у швидкості проникнення елементів

живлення в рослину, вони в цілому засвоюються листками наба-

гато швидше, ніж кореневою системою з ґрунту.

Важко розглядати листкове підживлення як спосіб засто-

сування фосфору, калію, кальцію тощо. Проте азот можна вно-

сити у значно більших кількостях, а потребу в мікроелементах часто

повністю задовольняють цим способом. Мікроелементи за лист-

кового внесення в 10 разів ефективніші, ніж за внесення їх у ґрунт,

де вони можуть зв'язуватись у недоступні сполуки (детальніше

про внесення мікроелементів див. Мікроелементи). Листкове удо-

брення азотом особливо ефективне на здорових рослинах, що до-

бре забезпечені іншими елементами живлення.

Кращим добривом для цього є карбамід, який не спричинює

таких опіків, як аміачна селітра. Обприскувати посіви рекомен-

дується у хмарну погоду, за нижчих температур (не більше 20° С)

і доброї вологості ґрунту, найкраще ввечері або зранку. Удобрен-

ня карбамідом можна проводити практично при всіх обпри-

скуваннях фунгіцидами та інсектицидами. Додавання до ро-

бочого розчину карбаміду зумовлює кращу пропускну здатність

кутикули листків, що сприяє проникненню в рослину пестицидів,

підсилює їх ефективність, полегшує засвоєння через листя інших

елементів живлення.

За високої концентрації водний розчин карбаміду може спри-

чинити опіки. Молоді рослини більш стійкі до них, краще викори-

стовують азот. Максимальні безпечні норми внесення карбамі-

ду подано в табл. 1.23. Внесення одночасно з карбамідом

сірчанокислого марганцю у 5% концентрації зменшує небез-

пеку опіків від карбаміду.

Таблиця 1.23 - Максимальна концентрація водного

розчину карбаміду для позакореневого

(листкового) внесення (за А.Сггезкчтіак, 2003)

Вміст

Поєднання з іншими елементами

Фаза розвитку

карбаміду в живлення

Фаза розвитку

робочому

карбамід,

М§50

х 7Н

Мікро-

розчині, %

епсоміт, %

елементи

Початок кущіння 18-20 20 5

Кінець кущіння

16-18

так

Початок виходу в

трубку

10-12

Кінець виходу в

трубку

6-8

так

Колосіння

5-6

Цвітіння не рекомендується вносити

Молочна стиглість

4-5

Необхідно враховувати, що розчинення 20 кг карбаміду в 100 л

води знижує температуру розчину приблизно на 9° С. Дуже холод-

ний розчин може спричинити термічний стрес рослин.

Мікроелементи

У зв'язку з ростом урожайності і збільшенням виносу різних

елементів з ґрунту, значно зростає значення мікроелементів. Бор,

мідь, марганець, цинк, молібден, кобальт і ін. є каталізаторами

багатьох ферментних процесів у рослинній клітині, покращують

обмін речовин і позитивно впливають на урожай і якість зерна.

Використовують їх для передпосівної обробки насіння чи при по-

закореневому підживленні пшениці.

Є дві обставини, що спричинюють включення у систему

удобрення внесення мікроелементів: перша — це зменшення

їх надходження в ґрунт, друга — інтенсивні технології виро-

щування. Раніше потреба у мікроелементах задовольнялася вне-

сенням гною та мінеральних макродобрив. Нині використовують

висококонцентровані добрива, які не містять мікроелементів, а

внесення органічних добрив різко зменшилося. Тому з'явилася

потреба у внесенні мікродобрив.

При формуванні низьких рівнів урожайності зерна (20-30 ц/га)

на більшості типів ґрунтів обмежуючим чинником росту продук-

тивності є недостатнє забезпечення макроелементами. Вирощу-

вання високих урожаїв за інтенсивної технології базується на вне-

сенні значно більших норм мінеральних добрив, які перестають

бути обмежуючим чинником. Подальший ріст урожайності вже

залежить від елементу живлення, який є в мінімумі (рис. 1.7). Ча-

сто нестача декількох грам одного з необхідних мікроелементів

може обмежити засвоєння інших елементів живлення і зупинити

подальше зростання врожайності навіть на високих фонах ИРК.

За високих норм МРКрізко збільшується швидкість та три-

валість засвоєння мікроелементів. Мікроелементи не можуть

бути замінені іншими поживними речовинами.

Необхідно враховувати й екологічні аспекти. За внесення ви-

соких норм мінеральних добрив значна частина ИРК не може за-

своюватись культурою, а отже втрачається, вимивається з ґрун-

Рівні забезпечення

найважливішими

чинниками росту

Мінімальний чинник, що обмежує ріст урожайності і спричинює "ви

іікания урожаю зерна з бочки"

А. При врожайності зерна 25-30 ц/га,

як правило, обмежуючим чинником є

нестача азоту, що пов'язано з

низькими нормами внесення

При врожайності зерна 50-70 ц/га, яка

можлива при високому рівні забезпечення

макроелементами внаслідок внесення

, обмежуючим

чинником є нестача магнію, сірки або

мікроелементів

Рис 1 7 Чинники, що обмежують ріст урожайності при низькому

і високому рівні удобрення азотом, фосфором і калієм.

ту, забруднюючи навколишнє природне середовище. Отже, застосу-

вання мікроелементів має подвійну користь:

- підвищення врожайності і а якості продукції;

- зменшення негативного впливу інтенсивних технологій на

навколишнє природне середовище

За наявності необхідної кількості мікроелементів рослини

синтезують повний спектр ферментів, які дозволяють інтен-

сивніше використовувати енергію, воду, елементи живлення

для формування вищої врожайності. Вони сприяють розвит-

ку потужної розгалуженої кореневої системи, яка забезпе-

чує повніше засвоєння рослинами елементів живлення з грун-

ту. Підвищується стійкість рослин до посухи, холоду,

ураження хворобами.

Доступність макро- і мікроелементів залежить від типу ґрунту,

вмісту елементів живлення, реакції ґрунтового розчину. Мікро-

елементи у формі неорганічних солей доступні для рослин в дуже

незначних кількостях і переважно на кислих ґрунтах, лише моліб-

ден засвоюється на лужних (рис. 1.8).

Мо

Са

Мд

Ре

Мп

Си,

2п

4,0 4,5 5,0 5,5 6,0 6,5 7,0 7 5 8,0 8,5 9,0, 9,5 10

V V V V

Дуже

КИСЛІ

Слабокислі Слаболужні Сильнолужні

Рис. 1.8. Доступність для рослин елементів мінерального живлення

з грунтів різної кислотності (за Ю А. Злобін, 2004)

Найважливішими мікроелементами для озимої пшениці є мідь,

марганець, залізо, цинк та ін.

Марганець (Мп)

Впливає на проходження процесів фотосинтезу, дихання, синтезу

білків, вуглеводів та азотного обміну. Входить до ферментних сис-

тем, які регулюють обмінні окислювально-відновлювальні процеси

в рослинах. Регулює утворення ростових гормонів і засвоєння залі-

за, що впливає на формування хлорофілу. Марганець поліпшує

використання рослинами як нітратного, так і амонійного азо-

ту. Сприяє синтезу та підвищенню вмісту цукрів у листках озимої

пшениці, забезпечуючи вищу морозо- і зимостійкість, підвищує вро-

жайність. Найбільше засвоюється марганець від фази кущіння до

колосіння. Необхідний вже на початку вегетації, забезпечуючи фор-

мування високоврожайного типу рослин.

Внесення високих норм мінеральних добрив за інтенсивної тех-

нології вирощування озимої пшениці призводить до нестачі марган-

цю. Перешкоджають його засвоєнню низька вологість повітря,

низька температура Грунту, похмура погода. Нестача марганцю

спостерігається на ґрунтах з нейтральною або лужною реакцією,

на кислих ґрунтах доступність марганцю висока (рис. 1.8).

Мідь (Си)

Мідь входить до складу ферментів, активізує вуглеводний і білко-

вий обмін. Позитивно впливає на фотосинтез та синтез білка. Велике

значення має мідь у формуванні генеративних органів. Вона впливає

на розвиток і будову клітин рослин, підвищує стійкість до грибко-

вих та бактеріальних хвороб, збільшує стійкість до вилягання, по-

сухо- та жаростійкість, зимостійкість рослин. Мідь сприяє кращому

засвоєнню азоту. Найбільша кількість міді засвоюється рослиною

від фази кущіння до колосіння. За нестачі цього елементу гальмуєть-

ся ріст генеративних органів, зменшується інтенсивність фотосинте-

зу. Нестача міді зумовлюється високими нормами мінеральних доб-

рив, вапнуванням ґрунтів, високими температурами ґрунту та повітря.

Пшениця дуже чутлива до нестачі міді, особливо при підвищенні но-

рми внесення азотних добрив до 90-120 кг/га і більше.

Бор (В)

Відіграє важливу функцію у синтезі вуглеводів, їх перетворенні і

перенесенні, а також в окислювально-відновлювальних процесах, бі-

лковому і нуклеїновому обміні, синтезі стимуляторів росту, зумовлює

активність ферментів, осмотичні процеси, нагромадження у росли-

нах вітамінів. Сприяє синтезу хлорофілу та асиміляції С0

. Впливає

на формування кві гок, запилення, на розвиток точки росту, на ріст та

розвиток кореневої системи, особливо молодих коренів, формування

насіння. Підвищує посухо- і солестійкість. Майже не рухається з ни-

жньої частини рослини до точки росту, тобто не піддається його по-

вторному використанню. Нестача бору посилюється за надмірного

внесення азотних, калійних добрив і вапна. Борне голодування супро-

воджується порушенням вуглеводного і білкового обміну.

Цинк (2п)

Бере участь у багатьох фізіологічних процесах, що відбуваються

в рослині, зокрема у фотосинтезі, синтезі амінокислот, хлорофілу,

органічних кислот, вітамінів тощо, в окислювально-відновлюваль-

них процесах, обміні вуглеводів, ліпідів, фосфору, сірки. Він також

сприяє нагромадженню фітогормону ауксину і потрібний для рос-

ту міжвузлів. У іонній формі цинк впливає на в'язкість цитоплаз-

ми. За рахунок стабілізації дихання при зміні температурних умов

цей мікроелемент підвищує жаро-, посухо- та морозостійкість ро-

слин, вміст білка, стійкість до ураження хворобами.

Перешкоджають засвоєнню цинку високі норми азоту, фосфо-

ру і вапна, низька температура ґрунту.

Молібден (Мо)

Молібден бере участь у синтезі амінокислот і білків, регулює

процес трансформації азоту в рослині, активізує проходження оки-

слювально-відновлювальних процесів у рослинах, бере участь у

вуглеводному обміні та в обміні фосфорних сполук, синтезі вітамі-

нів і хлорофілу. Він сприяє засвоєнню азоту і фосфору, поліп-

шує живлення рослин кальцієм, покращує засвоєння заліза.

Підвищує вміст білка в продукції. Особливо ефективним є за-

стосування молібдену на кислих ґрунтах (рис. 1.8).

Залізо (Ре)

Мікроелемент, який споживається рослинами в найбільшій кі-

лькості, виноситься від 0,6 до 9,0 кг/га. Залізо відіграє важливу

роль в окислювально-відновлювальних реакціях як компонент фе-

рментів, забезпечує синтез хлорофілу, без заліза хлорофіл не син-

тезується. Нестача заліза призводить до зменшення інтенсивності

Лихочвор В.В., Петриченко В.Ф. Рослинництво. Сучасні інтенсивні технології вирощування основних польових куль­тур

Подождите немного. Документ загружается.

Лихочвор В.В., Петриченко В.Ф. Рослинництво. Сучасні інтенсивні технології вирощування основних польових культур